ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року

Справа № 160/3879/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

при секретарі судового засідання Трайдук С.В.,

за участі

представника позивача Монастирьов В.В. ,

представника відповідача Олійник В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська хімічна компанія» (49006, м. Дніпро, вул. Ю. Савченко, буд 38, код ЄДРПОУ 34734915) до головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, КОД ЄДРПОУ 34734915) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

26 квітня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська хімічна компанія» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, з вимогами про визнання протиправними та скасування постанов головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами:

- № ДН1141/252/АВ/ТД-ФС/285 від 28.03.2019 року;

- № ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 від 28.03.2019 року;

- № ДН1141/252/АВ/ІП-ФС/287 від 28.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані постанови винесені неправомірно, з грубим порушенням встановленої процедури, без урахування фактичних обставин та норм чинного законодавства, а також гарантій, встановлених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- зупинити дію постанов головного управління Державпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1141/252/АВ/ТД-ФС/285 від 28.03.2019 року, № ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 від 28.03.2019 року та № ДН1141/252/АВ/ІП-ФС/287 від 28.03.2019 року до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія»;

- заборонити Центральному відділу державної виконавчої служби м. Дніпра головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області приймати до виконання постанов головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1141/252/АВ/ТД-ФС/285 від 28.03.2019 року, №ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 від 28.03.2019 року та №ДН1141/252/АВ/ІП-ФС/287 від 28.03.2019 року до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська хімічна компанія» (49006, м. Дніпро, вул. Ю. Савченко, буд 38, код ЄДРПОУ 34734915) про забезпечення позову у справі №160/3879/19 - задоволено частково, а саме: зупинено дію постанов головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1141/252/АВ/ТД-ФС/285 від 28.03.2019 року, № ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 від 28.03.2019 року та № ДН1141/252/АВ/ІП-ФС/287 від 28.03.2019 року до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі за позовом ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія».

В іншій частині заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська хімічна компанія» про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14 травня 2019 року о 11:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання призначено на 25 червня 2019 року о 11:00 год.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16 липня 2019 року о 14:30 год.

В подальшому розгляд справи було перенесено на 23.07.2019 року.

22 травня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що на ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» існують випадки укладання договорів підряду, що мають ознаки трудових договорів, та вказує на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, а тому вони повинні укладатись у відповідності до норм чинного законодавства.

Крім того, в державі відбувся приріст індексу споживчих цін, а тому працівникам повинна нараховуватись сума індексації заробітної плати, та в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що підприємством не виплачувалась індексації заробітної плати працівникам. Так, не нараховано та не виплачено пропорційно відпрацьованому часу індексації заробітної плати 21 працівникам, що порушує вимоги Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Також, в ході проведення інспекційного відвідування встановлено порушення вимог трудового законодавства, недотримано мінімальних державних гарантій в оплаті праці, передбачені Кодексом законів про працю України, що відобразилось у роботі працівників у святковий та неробочий день.

До того ж, в ході проведення інспекційного відвідування встановлено порушення строків проведення кінцевого розрахунку при звільненні з ОСОБА_2 .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги проти задоволення позовних вимог заперечував, надав доводи викладені у відзиві.

28 травня 2019 року позивачем надано відповідь на відзив, в якій вказувалось, що обсяг проведеної перевірки не відповідав вимогам закону, що, з урахуванням усіх обставин, ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» мало право укласти цивільно-правові договори з фізичними особами, що індексація заробітної плати не відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що при притягненні до відповідальності мають бути дотримані гарантії, встановлені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, що насправді ніякої роботи у святкові дні не проводилось, а мали місце помилки у табелях обліку робочого часу.

Представник позивача в судовому засіданні викладену правову позицію підтримав та просив задоволити позовну заяву у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити в задоволенні позовної заяви з огляду на викладені у відзиві до позову.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування від 28.02.2019р. № 120 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні головного управління Державної служби України з питань праці у Дніпропетровській області Бабкіною Валентиною Іванівною в період з 01.03.2019 по 04.03.2019 року проведено інспекційне відвідування ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Ю. Савченка, буд. 38, в присутності представників позивача, за результатами якого складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 04 березня 2019 року №ДН1141/252/АВ.

Копія акта від 04 березня 2019 року №ДН1141/252/АВ отримана директором ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» 04 березня 2019 року.

Під час перевірки встановлені наступні порушення:

- було допущено до роботи два працівники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладання трудового договору, що порушує вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування двох найманих працівників;

- формування тарифної системи здійснюється суб`єктивно, без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи, з порушенням вимог ч. 4 ст. 96 КЗпП України та ч. 4 ст. 6 Закону України «Про оплату праці»;

- не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, що порушує вимоги ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці»;

- порушення строків проведення кінцевого розрахунку при звільненні ОСОБА_2 , якого було звільнено 29.05.2018 р. а розрахунок здійснено 30.05.2018 р., чим порушено ч. 1 ст. 116 КЗпП України;

- не виплачено ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні, чим порушено ч. 1 ст. 117 КЗпП України;

- не нараховано та не виплачено пропорційно відпрацьованому часу індексацію заробітної плати 21 працівникові за періоди: червень-вересень 2017 року та листопад-грудень 2018 року, що порушує вимоги Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці»;

- при розрахунку середнього заробітку для нарахування виплат по лікарняним листам ОСОБА_5 коригування середньої заробітної плати не проводилось на коефіцієнт підвищення посадового окладу, чим порушено п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100;

- за роботу у законодавчо встановлений святковий день 25 грудня 2017 року 18 працівникам здійснено нарахування заробітної плати без врахування того, що за роботу у святковий день оплата повинна здійснюватися у подвійному розмірі, чим порушено вимоги ст. 117 КЗпП України;

- за роботу по 7 годин у законодавчо встановлений святковий день 28 червня 2018 року 19 працівникам здійснено нарахування заробітної плати без врахування того, що за роботу у святковий день оплата повинна здійснюватися у подвійному розмірі, чим порушено вимоги ст. 117 КЗпП України;

- не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата за надурочні години 27 червня 2018 року, коли було відпрацьовано 8 годин, що порушує вимоги ч. 1 ст. 106 КЗпП України.

07 березня 2019 року на адресу головного управління Держпраці направлені заперечення на акт перевірки від 04 березня 2019 року, за результатами розгляду яких зазначено, що заперечення до акта інспекційного відвідування від 04 березня 2019 року № ДН1141/252/АВ не підлягають розгляду.

13 березня 2019 року головним управлінням ухвалено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН1141/252/АВ/ТД/МГ/ІП на 28 березня 2019 року о 09:00 год.

Листом від 14 березня 2019 року позивач повідомив головне управління Держпраці у Дніпропетровській області про виконання припису від 04 березня 2019 р., де зазначалось, що відносини з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були цивільними, робіт у святкові дні не проводилось, а також про виконання інших вимог Держпраці. До повідомлення додавались копії відповідних документів, у тому числі пояснювальних записок працівників за грудень 2017 р. та червень 2018 р., довідок охоронного підприємства ТОВ «ВЕТО» та Управління поліції охорони в Дніпропетровській області.

За результатами інспекційного відвідування органом контролю ухвалено припис № ДН1141/252/АВ/П від 04 березня 2019 року та постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1141/252/АВ/ТД-ФС/285 від 28.03.2019 року у розмірі 250 380 грн, № ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 від 28.03.2019 року у розмірі 1 001 520,00 грн. та № ДН1141/252/АВ/ІП-ФС/287 від 28.03.2019 року у розмірі 4173,00 грн.

Судом не беруться до уваги твердження представника позивача про порушення процедур перевірки та не надання вмотивованої відповіді на заперечення, враховуючи належне повідомлення позивача про проведення перевірки, яка проведена за участю представників позивача, та дотримання відповідачем порядку проведення перевірки, термінів її проведення, що не може свідчити про протиправність дії органу контролю з проведення перевірки в цілому.

Предметом даного позову є постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1141/252/АВ/ТД-ФС/285 від 28.03.2019 року, № ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 від 28.03.2019 року та № ДН1141/252/АВ/ІП-ФС/287 від 28.03.2019 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких міркувань.

Кодексом законів про працю України врегульовані трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства збоку позивача стосовно оскаржуваної постанови №ДН1141/252/АВ/ТД-ФС/285 від 28.03.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпПП України відповідальність юридичних осіб настає в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

За приписами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

З правового аналізу зазначеної норми права випливає, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень в цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Суд вважає за потрібне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

За наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Як зазначив Верховний Суд у постанові 24 квітня 2019 року у справі №822/1487/18, сам по собі факт укладення цивільно-правової угоди з фізичною особою, не може бути доказом наявності трудових правовідносин.

При відмежуванні трудового договору від цивільно-правового, вирішальне значення має встановлення факту здійснення і забезпечення трудової функції у відповідних правовідносинах. Посилання лише на такий критерій як отримання плати за процес праці, а не її результат, недостатньо, оскільки і за цивільним договором його предметом може бути відповідний процес, а не результат чи обсяг робіт (послуга), так і при наявності трудових відносин оплата може здійснюватися за результат праці, чи виконання певного обсягу робіт (відрядна система оплати праці).

Оскільки законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд вважає, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення правових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому сторони дотримались обов`язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Між ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) були укладені цивільно-правові договори від 01 квітня 2017 року та від 03 січня 2018 року.

Відповідно до п. 1 цих договорів виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): ремонт пластикових контейнерів та каркасів, ремонт піддонів. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

На виконання цивільно-правових договорів були складені акти здавання-приймання виконаної роботи: від 31.07.2017 р., 31.08.2017 р., 30.09.2017 р., 30.10.2017 р., 30.11.2017 р., 31.12.2017 р., 31.01.2018 р., 28.02.2018 р., 31.03.2018 р., 30.04.2018 р., 31.05.2018 р., 30.06.2018 р., 31.07.2018 р., 31.08.2018 р., 28.09.2018 р., 31.10.2018 р., 30.11.2018 р., 31.12.2018 р.

Також, між ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець) були укладені цивільно-правові договори від 01 квітня 2017 року, від 03 січня 2018 року, та від 01.10.2018 року.

Відповідно до п. 1 цих договорів виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): медичне обстеження водіїв. Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

На виконання цивільно-правових договорів були складені акти здавання-приймання виконаної роботи: від 31.07.2017 р., 31.08.2017 р., 28.09.2017 р., 31.10.2017 р., 30.11.2017 р., 31.12.2017 р., 31.01.2018 р., 28.02.2018 р., 31.03.2018 р., 30.04.2018 р., 31.05.2018 р., 30.06.2018 р., 31.07.2018 р., 31.08.2018 р., 28.09.2018 р., 31.10.2018 р., 30.11.2018 р., 31.12.2018 р.

Суд, дослідивши зміст та обсяг договору, зробив висновок про те, що у даному випадку передбачена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.

Згідно з наявним у справі штатним розписом підприємства позивача останнім такі штатні одиниці, як медична сестра та ремонтник піддонів, не передбачені.

Оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за договором, а не за сам процес виконання трудових обов`язків протягом трудового дня.

На підтвердження періодичності робіт ОСОБА_3 в матеріалах справи наявна інформаційна довідка з зазначенням кількості виходів за місяць та кількості відремонтованої тари (складових ємностей для транспортування хімічних речовин) від 06.06.2019 (а.с. 208).

З наданих документів вбачається, що протягом 2017 р. кількість відремонтованих ОСОБА_3 ємностей для транспортування хімічних речовин (контейнерів та піддонів) коливалась від 3 до 14, а кількість приходів для надання послуг коливалась від 2 до 4 разів на місяць. У 2018 році було відремонтовано ємностей від 3 до 12, кількість приходів від 2 до 4 разів на місяць.

На підтвердження кількості послуг з медичного обстеження водіїв, що здійснюють транспортування особливо небезпечних вантажів, а саме: видання дозволів на виїзд, в матеріалах справи наявна інформаційна довідка з зазначенням кількості виданих дозволів та журнал передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв (а.с.234-240).

При цьому, послуга, яку надавала ОСОБА_4 - це медичний огляд водіїв, а згідно з ст. 46 Закону України «Про дорожній рух» для медичного контролю обслуговування водіїв підприємствами створюються відповідні медичні, фельдшерські та оздоровчі пункти лише при чисельності водіїв 100 і більше чоловік, що не має місце в даному випадку.

Таким чином, обсяг наданих послуг змінювався протягом року, і не є достатнім для висновку про систематичний характер праці ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Судом встановлено, що послуги надавались без фіксації конкретного графіку роботи, щодо осіб, які надавали послуги не видавався наказ про прийняття їх на роботу, вони не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, не проходили інструктажі з охорони праці, не знайомились з колективним договором, самостійно організовували виконання робіт.

Факт надання фізичними особами послуг саме на підставі цивільно-правових договорів підтверджується і офіційною бухгалтерською звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, з якої вбачається що позивач виплачував виконавцям послуг не заробітну плату, а саме винагороду згідно умов договорів. Так, в таблиці 1 (додаток до звітності) «Нарахування єдиного внеску» в п.1.2: «Сума винагород за договорами цивільно-правового характеру» зазначена сума винагород ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , окремо в п.1.1. зазначена сума нарахованої заробітної плати працівникам за трудовими договорами. В таблиці 5 (додаток до звітності) «Відомості про трудові відносини осіб», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказані як особи, що отримують винагороду за цивільно-правовими договорами. Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку підтверджується утримання податків з сум винагороди за цивільно-правовими договорами.

У разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування № 120 від 28.02.2019 р., підставою для проведення перевірки вказано -аналіз інформації з джерела, наданого листом ГУ ДФС щодо невідповідності кількості працівників роботодавця обсягам виробництва до середніх показників за видом економічної діяльності, проте, під час перевірки обґрунтованість цієї підстави не підтвердилась, оскільки було виявлено лише дві особи, які надавали послуги за цивільно-правовими договорами, і ці особи не відносились до основного виробництва позивача.

До того ж, головне управління ДФС у Дніпропетровській області проводилась перевірка ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), яка не знайшла порушень, про що була складена довідка № 10037/04-36-13-06/34734915 від 28.02.2019 р., копія якої наявна в матеріалах справи (а.с. 178).

Враховуючи предмет укладеного договору та поняття трудового договору, доводи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим постанова про накладення штрафу від 28.03.2019 року №ДН1141/252/АВ/ТД-ФС/ 285 у розмірі 250 380,00 грн. підлягає скасуванню в повному обсязі.

Стосовно правових підстав ухвалення постанови по накладення штрафу від 28.03.2019 року № ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 у розмірі 1 001 520,00 грн. судом встановлено наступне.

У оскаржуваній постанові вказані наступні підстави для застосування штрафних санкцій:

- не нараховано та не виплачено пропорційно відпрацьованому часу індексацію заробітної плати 21 працівникові за періоди: червень-вересень 2017 року та листопад-грудень 2018 року, що порушує вимоги Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України «Про оплату праці»;

- при розрахунку середнього заробітку для нарахування виплат по лікарняним листам ОСОБА_5 коригування середньої заробітної плати, не проводилось на коефіцієнт підвищення посадового окладу, чим порушено п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100;

- за роботу у законодавчо встановлений святковий день 25 грудня 2017 року 18 працівникам здійснено нарахування заробітної плати без врахування того, що за роботу у святковий день оплата повинна здійснюватися у подвійному розмірі, чим порушено вимоги ст. 117 КЗпП України;

- за роботу по 7 годин у законодавчо встановлений святковий день 28 червня 2018 року 19 працівникам здійснено нарахування заробітної плати без врахування того, що за роботу у святковий день оплата повинна здійснюватися у подвійному розмірі, чим порушено вимоги ст. 117 КЗпП України;

- не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата за надурочні години 27 червня 2018 року, коли було відпрацьовано 8 годин, що порушує вимоги ч. 1 ст. 106 КЗпП України.

Статтею 71 Кодексу законів про працю України визначено, що робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (частина 1 статті 72 Кодексу законів про працю України).

Відповідачем зроблено висновки про наявність фактичних обставин, які стали підставою для застосування санкцій після аналізу табелів обліку робочого часу ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» за грудень 2017 р. та червень 2018 р.

Зі справи вбачається, що в березні 2019 року в облікових документах підприємства були виявлені помилки, а саме: 25.12.2017 року підприємство не працювало, оскільки це був святковий день; 27.06.2018 року на підприємстві був скорочений робочий день 7 годин, а 28.06.2018 підприємство не працювало, оскільки це був святковий день.

На підтвердження цих обставин суду був наданий наказ №5т від 14.03.2019 р. з виправленими табелями обліку робочого часу за грудень 2017 р. та червень 2018 р.

На підтвердження, що підприємство не працювало у святкові дні 25.12.2017 року та 28.06.2018 року представником позивача надано до суду виписки з АТ КБ «Приватбанк» про не здійснення жодних банківських операцій у ці дні (а.с. 193-194); пояснення працівників ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія», що 25.12.2017 року не працювали, оскільки був вихідний день.

Крім того, охоронне підприємство ТОВ «ВЕТО» надало довідку №132-09 від 13.03.2019 р. про те, що приміщення офісу ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» за адресом: м. Дніпро, вул. вул. Ю. Савченко, буд 38, знаходилось під пультовою охороною з 17 год. 19 хв. 22.12.2017 р. до 5 год. 59 хв. 26.12.2017 р., та довідку № 133-09 від 13.03.2019 р. про те, що приміщення офісу ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» за адресом: м. Дніпро, вул. вул. Ю. Савченко, буд 38, знаходилось під пультовою охороною з 16 год. 17 хв. 27.06.2018 р. до 5 год. 57 хв. 02.07.2018 р.

Управління поліції охорони в Дніпропетровській області надало довідки про те, що виробниче приміщення ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» за адресом: м. Дніпро, вул. Степова,1 Б, знаходилось під пультовою охороною з 17 год. 30 хв. 22.12.2017 р. до 8 год. 15 хв. 26.12.2017 р., та з 16 год. 10 хв. 27.06.2018 р. до 8 год. 20 хв. 29.06.2018 р.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Усе вище наведене спростовує доводи відповідача стосовно роботи працівників ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» у святкові дня 25.12.2017 року та 28.06.2018 року, а тому і оплата працівників за ці дні не проводилась.

Відповідач не надав доказів на спростування вказаних доводів позивача.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати встановлені Законом України «Про оплату праці».

Згідно з статті 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 р (далі- Порядок).

Згідно з пунктом 1-1 вказаного Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з абз.8 п.4 Порядку, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про оплату праці», у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Абзацом 1 п.5 Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

У відповідності до абзацу 5 п.5 Порядку, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Сума індексації виплачується пропорційно відпрацьованому часу. Отже, в місяці, коли заробітна плата (грошові доходи з оплати праці) працівникові не нараховувалась, індексація, як наслідок, не нараховується.

В пункті 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення визначений порядок проведення індексації випереджаючим шляхом з урахування прогнозного рівня інфляції. Підвищення заробітної плати у зв`язку із зростанням рівня інфляції провадиться в порядку, визначеному в колективних договорах.

Отже, нарахування індексації «випереджаючим шляхом» - це альтернативний варіант нарахування індексації (право, а не обов`язок), застосування якого визначається в колективному договорі.

В пункті 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення визначено, що уразі підвищення тарифних ставок (окладів), значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначені правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

У ч.2 ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» наведені основні державні соціальні гарантії, до числа яких включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, відноситься до інших державних соціальних гарантій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування, суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, індексується дохід у вигляді оплати праці, що вже визначена з урахуванням мінімальних державних гарантій.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Тобто, враховуючи, що індексація проводиться в залежності від рівня індексу споживчих цін і у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, і не залежить від характеру та умов праці конкретного робітника, вірним є висновок, що індексація є саме державною соціальною гарантією, а не мінімальною гарантією в оплаті праці відповідно до трудового законодавства.

Таким чином, індексація не є у розумінні ст.85 КЗпП України нормою оплати праці, не являється гарантією чи компенсацією для працівників, а входить до структури заробітної плати (до складу фонду додаткової заробітної плати), і застосовується до грошового доходу громадян у вигляді оплати праці, який включає гарантійні та компенсаційні виплати, відноситься до інших державних соціальних гарантій, і не входить до числа мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Аналогічні висновки зроблені адміністративними судами, зокрема, у справах № 1540/3331/18 (постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 р.), № 814/1441/18 (постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 р.), № 804/7274/17 (постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 р.), № 160/9284/18 (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 р.).

Крім того, суд враховує, що ні ч. 6 ст. 95 КЗпП України, ні ст. 33 Закону України «Про оплату праці» не встановлюється обов`язку та порядку проведення індексації, там лише робиться відсилка до іншого законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що затверджувався та вводився в дію новий штатний розпис працівників ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія»: з 01.01.2017 року, з 01.02.2017 року, з 16.08.2017 року, з 01.10.2017 року, з 02.01.2018 року, з 01.06.2018 року, з 01.12.2018 року, де відбувалось підвищення посадових окладів працівників.

Отже, підвищення заробітної плати в 2017 році позивачем здійснено у січні 2017 року, у лютому 2017 року, у жовтні 2017 року, підвищення заробітної плати в 2018 року позивачем здійснено у січні 2018 року, у червня 2018 року та у грудні 2018 року. З аналізу матеріалів справи вбачається, що в деяких випадках підвищення посадових окладів відбувалось частіше ніж раз на три місяці.

Під час судового розгляду представник позивача заявляв про недотримання під час притягнення до відповідальності ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» гарантій, встановлених ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, про те, що «нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом».

При цьому, він зазначив, що оскільки безпосередньо у абз. 4 ч. 2 ст. 265 КзПП України не передбачено його застосування у разі не проведення індексації заробітної плати, у законах відсутня пряма вказівка на те, що індексація відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, і, навпаки, її визначено як іншу державну соціальну гарантію, то позивача притягнено до відповідальності за дії, що не становлять складу правопорушення, визначеного абз. 4 ч. 2 ст. 265 КзПП України.

Необхідність застосування положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року до даних правовідносин мотивував посиланням на рішення Європейського суду з прав людини: «Енгель та інші проти Нідерландів», 1976 р., «Юсілла проти Фінляндії» від 23 листопада 2006 р., «Михайлова проти Російської Федерації» від 19 листопада 2015 р., «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року.

Відносно притягнення до відповідальності на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України за не проведення коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу при розрахунку середнього заробітку для нарахування виплат по лікарняним листам ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Роботодавець зобов`язаний оплачувати працівникам лікарняний. Підставою для виплати є листок тимчасової непрацездатності.

Кабінет Міністрів встановлює розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності з Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Він визначає єдиний порядок встановлення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності протягом перших п`яти днів (які будуть оплачуватися роботодавцем) і з шостого дня лікарняного (які будуть оплачуватися за рахунок фонду соціального страхування). Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованій особі за весь період тимчасової непрацездатності до дня відновлення (або встановлення інвалідності).

У відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від страхового стажу:

- 50 % середнього заробітку - до 3 років страхового стажу;

- 60 % середнього заробітку - від 3 до 5 років страхового стажу;

- 70 % середнього заробітку, від 5 до 8 років страхового стажу;

- 100 % середнього заробітку - більше 8 років страхового стажу для окремих категорій за законодавством (постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи; здійснює догляд за дитиною до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеран Другої світової війни, пережив чоловік ветерана або солдата, убитого в бою; донор крові).

Якщо стаж страхування (протягом останніх 12 місяців до настання страхового випадку) становить менше шести місяців, оплата тимчасової непрацездатності буде проведена в розмірі нарахованої заробітної плати, але не вище місячної мінімальної заробітної плати. Сума оплати днів тимчасової непрацездатності в місяць не повинна перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (25 прожиткових мінімумів для працездатного населення).

Середній заробіток для цих виплат розраховується відповідно до Порядку про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 в випадках, встановлених законом.

Відповідач заявляє про порушення п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, однак цей порядок стосується обчислення середньої заробітної плати, а не розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, які стосуються виплат для обчислення лікарняного листа.

Відповідач ніяк не обґрунтовує наявність у даному випадку порушення мінімальних гарантій в оплаті праці, і не вказує норми закону, яку він вважає порушеною та не надає доказів на підтвердження останнього.

Враховуючи, що виплати здійснювались відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», застосування у даному випадку абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України є помилковим.

З урахуванням вищезазначеного, суд зробив висновок, що доводи головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем розрахунку середнього заробітку для нарахування виплат по лікарняним листам ОСОБА_5 коригування середньої заробітної плати, не проводилось на коефіцієнт підвищення посадового окладу, чим порушено п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18, зазначив що штраф у розмірі 223 380 грн., застосований на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КзПП України, є суттєвим та співмірним з покараннями за злочини, відповідно - особі до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечена можливість реалізації права на захист.

Таким чином, відповідач повинен був довести поза розумним сумнівом наявність підстав для застосування штрафу, чого останній не зробив.

За таких обставин, постанова по накладення штрафу від 28.03.2019 року №ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 у розмірі 1 001 520,00 грн. є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі.

Стосовно правомірності ухвалення постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН1141/252/АВ/ІП-ФС/287 у розмірі 4173,00 грн.

В ході перевірки встановлено такі порушення:

- відповідно до розрахункової відомості: за червень 2017 року у графі «оклад по дням» заступнику директора ОСОБА_7 нараховано 108 900,00 грн.; за липень 2017 року у графі «оклад по дням» заступнику директора ОСОБА_7 нараховано 108 900 грн. при окладі за посадою, яку займає працівник, згідно штатного розпису, затвердженого директором підприємства 27.02.2017 року та введеного в дію з 01.01.2017 року - 8900 грн.;

- згідно з табелем робочого часу за жовтень 2017 року інженеру-технологу ОСОБА_5 зазначено відпрацьованих 21 день при цьому з 18.10.2017 року працівник знаходився на лікарняному;

- згідно з табелем робочого часу за січень 2018 року інженеру-технологу ОСОБА_5 зазначено відпрацьований один день 16.01.2018 року, тоді коли працівник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушує вимоги ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці»;

- працівника ОСОБА_2 звільнено з роботи 29.05.2018 року на підставі наказу від 29.05.2018 року № 02-к, кінцевий розрахунок проведено 30.05.2018, чим порушено ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

В ході інспекційного відвідування органом контролю встановлено, що у штатному розкладі, затвердженому наказом директора підприємства від 30 листопада 2018 року № 3-к та введеному в дію 01 грудня 201 року, зазначені різні тарифні ставки (оклади) у розмірі 3750,00 грн. та 11 850,00 грн. на одній посаді - заступника директора , тобто оклади буди встанолені без врахування міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів, а відповідно без диференціації розмірів посадових окладів, тобто без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи.

Відповідно до ст.96 КЗпП України тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Такі положення КЗпП кореспондуються з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з ст. 116, 117 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При розгляді справи в судовому засіданні директор ТОВ «Дніпропетровська хімічна компанія» ОСОБА_8 визнав встановлені вході перевірки порушення, визначені в постанові про накладенні штрафу посадовими особами № ДН1141/252/АВ/ІП-ФС/287.

Підсумовуючи викладене, суд зробив висновок, що головне управління Держпраці у Дніпропетровській області правомірно застосувало до позивача штрафні санкції у постанові про накладення штрафу №ДН1141/252/АВ/ІП-ФС/287 у розмірі 4173 грн. і дана постанова скасуванню не підлягає.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС УКраїни).

При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 18 841 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2019 року, а з урахуванням часткового задоволення позову повернення судового збору підлягає в частині 18 778,50 грн.

Керуючись ст. ст.ст. 244, 245, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська хімічна компанія» (49006, м. Дніпро, вул. Ю. Савченко, буд 38, код ЄДРПОУ 34734915) до головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, КОД ЄДРПОУ 34734915) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу- задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного управління Держпраці про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1141/252/АВ/ТД-ФС/285 від 28.03.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного управління Держпраці про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН1141/252/АВ/МГ-ФС/286 від 28.03.2019 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровська хімічна компанія» (49006, м. Дніпро, вул. Ю. Савченко, буд 38, код ЄДРПОУ 34734915) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49050, м. Дніпро, вул. Казакова, 3, КОД ЄДРПОУ 34734915) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 18778,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено 02.08.2019 року.

Суддя

С.В. Ніколайчук