ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№454/1464/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

представника позивача Ребрини Л.Я. ,

представника відповідача Романа Н.О.,

третя особа не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Сокальської районної ради Львівської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сокальської районної ради Львівської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича від 13.05.2019 про накладення штрафу (ВП № 58517709).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявами про необхідність звернення до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, оскільки немає можливості виконати рішення суду про поновлення ОСОБА_2 , так як в структурі виконавчого апарату районної ради відсутня посада головного спеціаліста - юрисконсульта. Наголошують, що голова Сокальської районної ради не вправі видавати розпорядження про поновлення ОСОБА_2 на посаді, якої немає в структурі виконавчого апарату Сокальської районної ради, а без затвердження сесією Сокальської районної ради нової структури виконавчого апарату районної ради, яка б включала таку посаду, юридично і фізично неможливо. Вважають, що державний виконавець протиправно не взяв до уваги їхні заяви та виніс оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою суду від 30.07.2019 відкрито спрощене провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні 05.08.2019, витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 58517709 та встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву до 04.08.2019. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

05.08.2019 представник відповідач в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження № 58517709, які в судовому засіданні протокольною ухвалою суду долучено до матеріалів справи.

У поданому відзиві відповідач стверджує, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». В обґрунтування вказаного покликається на те, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується невідкладно, що регламентується ч. 1 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач не виконав рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника ОСОБА_2 , у строк, передбачений ч. 1 ст. 65 Закону України, відтак державним виконавцем в силу ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на позивача (боржника у виконавчому провадженні) штрафу у розмірі 5100 грн. Наголосив, що у державного виконавця не було підстав для звернення до суду із заявою про встановлення способу та порядку виконання рішення суду. Крім того, зазначив, що позивач не подавав клопотань/заяв, спрямованих на те, щоб відкласти, зупинити проведення виконавчих дій чи відстрочити/розстрочити виконання судового рішення, а також не вжив жодних заходів для того, щоб його виконати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги позивача заперечив із підстав, які наведені ним у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, причини неявки суду не повідомила.

Судом проводиться розгляд справи у відсутності третьої особи, оскільки її неявка відповідно до ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 813/1195/18 позов ОСОБА_2 до Сокальської районної ради, голови Сокальської районної ради Паська М.М. про визнання протиправним і скасування рішення та розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено повністю, а саме.

«Визнано протиправним та скасовано рішення Сокальської районної ради Львівської області «Про затвердження структури виконавчого апарату районної ради» від 22.12.2017 року №444 в частині, що стосується посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сокальської районної ради «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису» від 27.12.2017 року №126 в частині, що стосується посади головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Сокальської районної ради «Про звільнення ОСОБА_2 » від 27.02.2018 р. № 12-к.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області, з 01 березня 2018 р.

Стягнуто з Сокальської районної ради Львівської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 38 131 (тридцять вісім тисяч сто тридцять одна) грн. 52 коп.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області та стягнення на її користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4074 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 60 коп. допущена до негайного виконання».

Згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 в справі № 857/2267/19 апеляційні скарги голови Сокальської районної ради Львівської області Паська М.М. та Сокальської районної ради Львівської області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 в адміністративній справі № 813/1195/18 залишено без змін.

На виконання рішення суду 23.01.2019 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 813/1195/18 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області, з 01 березня 2018 року, за яким 05.03.2019 в.о. заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком Олегом Івановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58517709.

Листами від 13.03.2019 № 273/01-18 та від 15.04.2019 № 473/01-18 Сокальська районна рада Львівської області зверталась до відповідача із заявами про звернення до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у справі № 813/1195/18. Такі заяви позивач мотивував відсутністю можливості виконати рішення суду, оскільки в структурі виконавчого апарату Сокальської районної ради відсутня посада головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно-юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області.

Відповідач своїми листами від 26.03.2019 № 4880 та від 13.05.2019 № 7742 відповів позивачу, що відсутні підстави для звернення до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Поряд з цим, за невиконання судового рішення у справі № 813/1195/18, 13.05.2019 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубиком Олегом Івановичем винесено постанову, якою на Сокальську районну раду Львівської області накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубика Олега Івановича, на думку позивача, були відсутні підстави для винесення постанови про накладення штрафу від 13.05.2019 у межах виконавчого провадження № 58517709, оскільки у позивача відсутня можливість виконати рішення суду, про що він повідомляв державного виконавця та просив звернутись до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду за захистом, на його переконання, порушеного права.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 3 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішенням протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Умови за яких надається відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення визначені ст. 33 Закону №1404-VIII, відповідно до частини першої якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Частиною 2 ст. 33 Закону №1404-VIII встановлено, що за заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову. За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (частина третя статті 33 Закону №1404-VIII).

Порядок виконання рішень визначений ст. 63 Закону №1404-VIII, відповідно до частин першої-другої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 65 Закону № 1404-VIII визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі встановлено статтею 75 Закону №1404-VIII, відповідно до частини першої якої, в разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Виходячи з приписів зазначеної правової норми, законодавцем чітко визначено умови з яких передбачено накладення штрафу, а саме, в разі невиконання судового рішення без поважних причин.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень суду та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерело права.

При цьому Рішенням від 19.03.1997 по справі "Горнсбі проти Греції" (п. 40) Європейський Суд вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У рішенні від 15.03.2001 у справі "Піалопулос та інші проти Греції" Європейський Суд також зазначив, що якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

У рішенні від 07.05.2002 по справі "Бурдов проти Росії" Європейський Суд зауважив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а тому повинно відповідати вимогам, вміщеним у статті 6 Конвенції. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Суд наголошує, що судове рішення у справі № 813/1195/18 в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта організаційно - юридичного відділу Сокальської районної ради Львівської області, з 01 березня 2018 р. підлягало негайному виконанню боржником в силу приписів ч. 7 ст. 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України.

Сокальська районна рада Львівської області оскаржує постанову державного виконавця про накладення штрафу з тих підстав, що судове рішення у справі № 813/1195/18 не виконане через відсутність у структурі та штатному розписі Сокальської районної ради Львівської області посади головного спеціаліста - юрисконсульта організаційно - юридичного відділу, на якій необхідно поновити ОСОБА_2 .

Представник позивача в судовому засіданні наголосила, що для виконання рішення суду необхідно затвердити нову структуру виконавчого апарату районної ради, яка б включала посаду головного спеціаліста - юрисконсульта організаційно - юридичного відділу, а нова структура виконавчого апарату районної ради потребує її затвердження сесією Сокальської районної ради Львівської області.

При цьому, наводячи такі підстави не можливості виконання рішення суду, позивач не подавав клопотань/заяв, спрямованих на те, щоб відкласти, зупинити проведення виконавчих дій чи відстрочити/розстрочити виконання судового рішення. Натомість намагався змінити порядок і спосіб виконання судового рішення. Не вчиняючи, при цьому, жодних дій, які б були спрямовані на виконання рішення суду у строк, визначений Законом України «Про виконавче провадження».

У рішенні чітко зазначено про обов`язок позивача поновити стягувача на конкретній посаді. І це не виключало можливості введення в штатну структуру Сокальської районної ради Львівської області посади, на якій слід поновити стягувача.

Наведені позивачем підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, не є такими, що перешкоджали виконанню позивачем судового рішення.

Станом на час винесення оскаржуваної постанови позивачем, який є боржником у виконавчому провадженні, рішення суду не виконано, відтак правомірно державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Наведене вище підтверджує також заперечення відповідача, висвітлені у відзиві на позовну заяву, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

При вирішенні спірних правовідносин, суд бере до уваги правові позиції Верховного суду, висвітлені у постановах від 20.03.2019 у справі № 822/1079/17 (адміністративне провадження № К/9901/23300/18) та від 26.06.2019 у справі № 806/562/17 (адміністративне провадження № К/9901/3500/17).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом досліджено оскаржувану у межах цієї справи постанову та встановлено її відповідність вищевказаним критеріям.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про непідтвердження позивачем протиправності оскаржуваної постанови, в той час як відповідачем спростовано вимоги позовної заяви, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 257, 271, 272, 287, підп. 15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Сокальської районної ради Львівської області (80001, Львівська область, м. Сокаль, вул. А. Шептицького, 26, ідентифікаційний код 25545203) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79000, Львівська область, м. Львів, пл. Маркіяна Шашкевича, будинок 1, ідентифікаційний код 34942940), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

У судовому засіданні 05.08.2019 проголошено повний текст рішення.

Суддя Сидор Н.Т.