Справа №760/1321/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2019 року Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Усатової І.А,

при секретарі Мелешко О.С.,

за участю:

представника позивача - Лебедєва В.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та просила суд стягнути з відповідачів солідарно на свою користь матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 67 166,65 грн.

У обґрунтування позову позивач посилається на те, що 18.05.2016 близько 09:00 по вул. Гетьмана, 27 в м. Києві водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним їй автомобілем «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала позивач та зіткнення призвело до механічних пошкоджень її автомобіля.

Зазначено, що постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п від 13.12.2016 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі було закрите у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Позивач посилалася на те, що одночасно 18.05.2016 близько 09 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Гетьмана, 27, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Colt», д.н.з. НОМЕР_3 , при виникненні небезпеки не вжив заходів щодо зупинки свого транспортного засобу, при подальшому початку та зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення із декількома автомобілями, в тому числі і з належним їй автомобілем «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_4 , яким керувала позивач, та зіткнення призвело до механічних пошкоджень належного їй автомобіля.

Вказала, що постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі було закрите у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Одночасно, 13.12.2016 постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, провадження було закрите у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, позивач посилалася на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідачів був пошкоджений належний їй автомобіль «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого їй було заподіяно матеріальну шкоду.

Позивач вказала, що з метою визначення розміру шкоди, заподіяної їй, як власнику транспортного засобу «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_4 , вона звернулась до суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи-підприємця Лепіски Олександра Миколайовича (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 14621/13 від 25.04.2013, свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів № 1946 від 16.08.2002) з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу та 12.07.2016 був складений звіт про визначення вартості матеріального збитку (вих. №13004), яким зафіксовано пошкодження транспортного засобу «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_4 , отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу. Згідно висновків у звіті вартість відновлювального ремонту автомобіля, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, складає 102 195,98 грн. і, відповідно, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження при ДТП складає 102 195,98 грн.

Позивач стверджувала, що має право на повне відшкодування збитків, при визначенні яких враховується як реальна вартість пошкодженого транспортного засобу, так і вартість робіт, виконання яких необхідно для повного відновлення транспортного засобу

Вказала, що, у порядку часткового відшкодування заподіяних їй збитків, Моторним (транспортним) страховим бюро України їй було відшкодовано суму у розмірі 14 000 грн. в якості страхового відшкодування збитків, спричинених з вини водія ОСОБА_3 , а страховою компанією «УНІКА» їй було виплачено суму у розмірі 21 029, 33 грн.в якості страхового відшкодування збитків, спричинених з вини водія ОСОБА_4 . Вказані страхові виплати були здійснені в порядку страхування цивільної відповідальності відповідачів.

Позивач, посилаючись на ст. 1194 ЦК України, вказала, що повного відшкодування завданої їй шкоди не відбулося, тому відповідачі зобов`язані солідарно виплатити їй різницю, яка складає 67 166, 65 грн.

З огляду на наведене, просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 25.04.2018 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

25.05.2018 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову до нього.

Посилається на те, що для узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (страховиком) було підписано Акт №00197350 від 25.07.2017, відповідно до якого страховик визнає дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 18.05.2016 в м. Київ, Індустріальний міст за участю транспортного засобу Fiat Grande Punto, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням позивача та транспортного засобу Mitsubishi Colt, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 страховим випадком. Сторони погодили та визнали, що розмір страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку становить 21 027,48 грн. При цьому, позивачем було замовчано той факт, що відповідно до пункту 3 Акту узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) №00197350 від 25.07.2017, позивач визнала, що вказана сума страхового відшкодування є остаточною та підтвердила той факт, що по вказаному страховому випадку у жодному разу, навіть якщо під час проведення ремонтних робіт будуть виявлені додаткові ушкодження, котрі не враховані у виплаті страхового відшкодування, будь-яких майнових чи немайнових вимог до страховика та/або особи, винної у вчиненні ДТП мати не буде. Також позивач визнала, що до підписання цього попередньо ознайомлена з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, є дієздатною особою, перебуває при здоровому умі, ясній пам`яті та діє добровільно без будь-якого примусу, як фізичного так і матеріального, а також розуміє значення своїх дій та правових наслідків, на підставі п.4. вищезазначеного Акту.

Також відповідач ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що звіт визначення вартості матеріального збитку №13004, який був складений ФОП - ОСОБА_5 , на який позивач посилається як на підтвердження вартості матеріального збитку - датований 12.07.2016, тоді як страховий акт №00197350 страховика був вкладений 19.07.2017 та при підписанні Акту узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) №00197350 від 25.07.2017, позивач не заперечила щодо суми відшкодування значно меншої ніж сума, зазначена у звіті.

25.05.2018 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 також клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 05.06.2018 справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 29.11.2018 задоволено заяву ОСОБА_1 про залучення третьої особи у справі. Залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70 А, код ЄДРПОУ: 20033533) у якості третьої особи без самостійних вимог по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

15.03.2019 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшли уточнення до заперечення на позов, в яких відповідач посилався на те, що вимоги позивача до нього є незаконними, оскільки з урахуванням практики Верховного суду України, право вимоги позивача до нього могло б виникнути лише у 2-х випадках:

якщо у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (третя особа) не виник би обов`язок з виплати страхового відшкодування;

розмір завданої шкоди перевищив би ліміт відповідальності страховика - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА».

Зазначено, що транспортний засіб, автомобіль марки «Mitsubishi Colt» (2008 року випуску, VIN кузова, шасі, рами) НОМЕР_6 , д.н.з. НОМЕР_7 , яким він керував на момент ДТП, відповідно до полісу № АІ/8820556 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України) строком дії з 17.10.2015 до 06.10.2016 був застрахований у ПАТ «Страхова компанії «УНІКА». Згідно вищезазначеного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 грн.

Таким чином, вказав, що загальна вартість відновлювального ремонту (з урахуванням зносу) автомобіля позивача склала 38 655, 62 грн. (з ПДВ), без ПДВ - 21 027,48грн., яка була погоджена позивачем та не перевищила ліміт відповідальності страховика.

Також посилався на те, що позивач не зазначила у своїй позовній заяві, що згідно Звіту №02-06/07-1 про оцінку КТЗ від 06.07.2017, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_6 (ПАТ «Страхова компанії «УНІКА» перед виплатою страхового відшкодування), загальна вартість відновлювального ремонту (з урахуванням зносу) її автомобіля складає 38 655, 62 грн. (з ПДВ), без ПДВ - 21 027,48 грн.

Зазначено, що оскільки виплата позивачу суми страхового відшкодування була здійснена безпосередньо на рахунок, то ПАТ «Страхова компанії «УНІКА» виплатило позивачу лише суму в розмірі 21 027,48 грн. за вирахуванням ПДВ, тоді як загальна вартість відновлювального ремонту (з урахуванням зносу) її автомобіля та визначена страховиком ПАТ «Страхова компанії «УНІКА» складає 38 655, 62 грн. (з ПДВ). Проте, позивач не підтвердила отримання нею решти суми (доплату на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість), як і не надала листи (інші додаткові документи), що підтверджують звернення до ПАТ «Страхова компанії «УНІКА» про здійснення їй такої виплати, натомість намагається її компенсувати за рахунок відповідачів.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

25.03.2019 на адресу суду від представника ПрАТ «СК «Уніка» надійшли пояснення на позов, у яких останній просить проводити розгляд справи у його відсутність та відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.

Вказав, що страховиком було замовлено та оплачене проведення автотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу FIAT Grande Punto, д.н.з. НОМЕР_4 , та згідно з вищевказаним Звітом, розмір збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля (тобто вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) та з урахуванням ПДВ, становить 21 027,48 грн.

Зазначено, що 25 липня 2017 року було укладено між позивачем та страховиком угоду про відшкодування матеріальної шкоди (акт узгодження розміру страхового відшкодування №000197350) про те, що з сумою страхового відшкодування у розмірі 21 027,48 грн. ознайомлений та згодний. Позивач визнав, що вказана сума страхового відшкодування є остаточною та підтверджує той факт, що по вказаному страховому випадку у жодному разі, навіть якщо під час проведення ремонтних робіт будуть виявлені додаткові ушкодження, котрі не враховані у виплаті страхового відшкодування, будь-яких майнових чи немайнових вимог до страховика та/або винної у виплаті ДТП мати не буде.

Посилався на те, що 03.08.2017 відповідно до поданої потерпілим заяви, страховиком було переглянуто рішення щодо у відмови у виплаті страхового відшкодування, та здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 21 027,48 грн. на реквізити, вказані у заяві.

Таким чином, вказав, що позивачу було розраховано та сплачено страхове відшкодування в повному обсязі відповідно до вимог Закону.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України. Про причину неявки суд до відома не поставив. Судова повістка, що направлялася на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, поверталася до суду без вручення з відмітками поштового відділення про повернення в зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч.ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача ОСОБА_3 про час розгляду справи належним.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне його клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Позивачка, звертаючись до суду з позовом до відповідачів, просить стягнути солідарно на свою користь матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 67 166,65 грн.

Судом встановлено, що 18.05.2016 близько 09:00 по вул. Гетьмана, 27 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , автомобіля «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Colt», д.н.з. НОМЕР_3 , при виникненні небезпеки не вжив заходів щодо зупинки свого транспортного засобу, при подальшому початку та зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого скоїв зіткнення із декількома автомобілями, в тому числі і з належним позивачу ОСОБА_2 автомобілем «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_4 , під її керуванням.

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п від 13.12.2016 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі було закрите у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п від 13.12.2016 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі було закрите у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/11761/16-п від 13.12.2016 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, провадження було закрите у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Вказані постанови суддів набрали законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, вина відповідачів в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, посилалася на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідачів був пошкоджений належний їй автомобіль «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого їй було заподіяно матеріальну шкоду.

Згідно наданого позивачем на її замовлення звіту про визначення вартості матеріального збитку, складеного ФОП ОСОБА_5 , вих. №13004 від 12.07.2016, матеріальний збиток, заподіяний власнику КТЗ «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_4 , - позивачу, станом на 12.07.2016 становить 102 195,98 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу).

Встановлено, що Моторним (транспортним) страховим бюро України позивачу було відшкодовано суму у розмірі 14 000 грн. в якості страхового відшкодування збитків, спричинених з вини водія ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що транспортний засіб, автомобіль марки «Mitsubishi Colt», д.н.з. НОМЕР_8 , яким керував ОСОБА_1 на момент ДТП, відповідно до полісу № АІ/8820556 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України) строком дії з 17.10.2015 до 06.10.2016 був застрахований у ПрАТ «Страхова компанії «УНІКА» та згідно вищезазначеного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Звіту №02-06/07-1 про оцінку КТЗ від 06.07.2017, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_6 (ПрАТ «Страхова компанії «УНІКА» перед виплатою страхового відшкодування), загальна вартість відновлювального ремонту (з урахуванням зносу) автомобіля позивача складає 21 027,48 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2017 року було укладено між ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанії «УНІКА» угоду про відшкодування матеріальної шкоди (акт узгодження розміру страхового відшкодування №000197350), згідно якого страховик визнає дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 18.05.2016 в м. Київ, Індустріальний міст за участю транспортного засобу Fiat Grande Punto, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням позивача та транспортного засобу Mitsubishi Colt, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 страховим випадком. Сторони погодили та визнали, що розмір страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку становить 21 027,48 грн. Відповідно до пункту 4 Акту узгодження розміру страхового відшкодування (угода про відшкодування матеріальної шкоди) №00197350 від 25.07.2017, ОСОБА_2 визнала, що вказана сума страхового відшкодування є остаточною та підтвердила той факт, що по вказаному страховому випадку у жодному разу, навіть якщо під час проведення ремонтних робіт будуть виявлені додаткові ушкодження, котрі не враховані у виплаті страхового відшкодування, будь-яких майнових чи немайнових вимог до страховика та/або особи, винної у вчиненні ДТП мати не буде. Згідно п. 5 акту, позивач визнала, що до підписання цього попередньо ознайомлена з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, є дієздатною особою, перебуває при здоровому умі, ясній пам`яті та діє добровільно без будь-якого примусу, як фізичного так і матеріального, а також розуміє значення своїх дій та правові наслідки.

Так, страховою компанією «УНІКА» позивачу на підставі страхового акту №00197350 від 19.07.2017 та наказу №00197350/2/1 від 28.07.2017 «Про виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 » було виплачено страхове відшкодування у розмірі 21 029, 33 грн.

ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, посилаючись на ст.ст. 1190, 1194 ЦК України, просить стягнути солідарно з відповідачів на свою користь матеріальну шкоду (збитки), заподіяну внаслідок пошкодження транспортного засобу в дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 67 166,65 грн. з розрахунку: 102 195,98 грн. (оцінена вартість матеріального збитку) -14 000 грн. (страхове відшкодування за ОСОБА_3 ) - 21 029,33 грн. (страхове відшкодування за відповідача ОСОБА_1 ), на що суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдано не з його вини. При цьому потерпілий повинен надати докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної у результаті пошкодження транспортного засобу, у більшості випадків ця різниця утворюється внаслідок того, що страхові компанії вартість відновлювального ремонту обраховують з урахуванням коефіцієнту зносу транспортного засобу, тоді як фактичні витрати на ремонт здебільшого перевищують зазначену суму.

У даному випадку позивачем, як потерпілою особою, пред`явлено вимоги до відповідачів про солідарне стягнення збитків, як винуватців ДТП, про відшкодування, з його точки зору, непогашеної частини повної вартості матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження транспортного засобу «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_4 , розмір якого встановлено звітом вих. №13004 від 12.07.2016, складеним ФОП ОСОБА_5 на замовлення позивача.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Судом не приймається до уваги посилання позивача на ст. 1190 ЦК України, оскільки, будь-яких спільних дій відповідачів, якими завдано позивачу шкоду, судом не встановлено, та доказів позивачем на підтвердження цього не надано.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2016 ФОП ОСОБА_6 за участю позивача було проведено огляд пошкодженого автомобіля «Fiat Grande Punto», д.н.з. НОМЕР_4 , за результатами якого 06 липня 2017 року було складено звіт про оцінку ктз №02-06/07-1 на підставі указаної вище Методики. Так, згідно зазначеного звіту, вартість відновлювального ремонту на момент оцінки становить 28 682,07 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику в результаті аварійних пошкоджень транспортного засобу, на момент оцінки, складає 21 027, 48 грн.

При цьому будь-яких зауважень до проведеного огляду пошкодженого автомобіля позивач не пред`являла та своїм підписом в акті огляду транспортного засобу підтвердила правильність проведеного огляду і належну фіксацію його результатів, які лягали в основу зазначеного автотоварознавчогодослідження та розрахунку страхового відшкодування.

25 липня 2017 року позивач у письмовій заяві узгодила із страховою компанією суму страхового відшкодування у розмірі 21 027,48 грн.

Відповідно до звіту ФОП ОСОБА_5 від 12 липня 2016 року № 13004, що наданий позивачем та складений на її замовлення, вартість завданого їй матеріального збитку на дату оцінки КТЗ складає 102 195,98 грн. (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу).

Слід зазначити також, що звіт про визначення вартості матеріального збитку в розмірі 102 195,98 грн., який позивач надав суду, був складений 12.07.2016, тоді як страховий акт та акт узгодження розміру страхового відшкодування з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» позивачем було підписано 25.07.2017.

Тобто, на момент узгодження страхового відшкодування з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», позивачка, знаючи про звіт від 12 липня 2016 року № 13004, складений ФОП ОСОБА_5 , на суму 102195,98 грн., про це нічого не заявляла, вочевидь, погодившись з актом узгодження розміру страхового відшкодування ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» №00197350 від 25.07.2017.

Проте, на переконання суду, такий звіт не може бути підставою для перегляду розміру страхового відшкодування, оскільки розмір завданого позивачу матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) встановлений страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а інший огляд автомобіля відбувся суб`єктом оціночної діяльності за її власним розсудом через 55 днів після ДТП (оцінка - 15 днів), без участі заподіювача шкоди та страховика.

Окрім того, під час розгляду справи клопотання про призначення судової експертизи не заявлялося, а позивач не надала суду доказів того, що нею було виконано відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля саме на заявлену суму (акти виконаних робіт, фінансові документи про оплату виконаних робіт, тощо).

При цьому, сторонами не заперечувалося, що позивач з відповідними вимогами до страховиків відповідачів зверталась та отримала страхові відшкодування.

Між тим, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що в даному випадку мало б місце відшкодування шкоди відповідачами у частці відповідно до ступеня їхньої вини, однак, суд позбавлений можливості визначити самостійно частку відповідно до ступеня вини кожного з них, оскільки, в наявних матеріалах справи документах: актах, звітах, постановах, відсутнє підтвердження того, чиїми винними діями завдані ті чи інші пошкодження, тому суд не може самотужки визначити ступінь шкоди, завданої позивачу діями відповідачів.

Що стосується ліміту відповідальності страховика ОСОБА_3 , то у суду відсутні дані про такий, жодна зі сторін витребувати зазначене не просила, а в силу норми ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може самостійно в даному випадку збирати докази.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, вважає, що позивачем не обґрунтовано заявлені вимоги.

Виходячи з того, що шкода, на момент виплати визначалася особами, які перебували в договірних відносинах зі страховими компаніями, ОСОБА_2 погодилася з виплатою, не заперечувала проти її розміру, з питанням про залучення співвідповідачів - страхових компаній не зверталася, крім того, сторона позивача заперечувала проти залучення до участі у справі навіть ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», суд приходить до висновку про відмову в позові.

Керуючись ст. 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79- 83, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :