Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 180/1793/16-ц

провадження № 61-6689св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - міський голова м. Марганець Дніпропетровської області Жадько Олена Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2017 року у складі судді

Хомченко С. І. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Макарова М. О.,

Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до міського голови м. Марганець Дніпропетровської області Жадько О. А. про визнання звільнення незаконним, скасування розпорядження міського голови про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що розпорядженням міського голови Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 30 жовтня 2014 року він був призначений на посаду начальника Комунального підприємства «Фонд комунального майна територіальної громади

м. Марганець» (далі - КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець») на підставі якого з ним було укладено контракт терміном на один рік. 30 жовтня 2015 року між ним та виконуючим обов`язки міського голови, секретарем міської ради Лук`яненком М. В. був укладений контракт терміном до 30 жовтня 2016 року.

28 квітня 2016 року Марганецька міська рада Дніпропетровської області прийняла рішення про створення Комунального підприємства «Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громади

м. Марганця» та припинення функціонування юридичної особи КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець» шляхом її ліквідації.

Наказом голови ліквідаційної комісії про припиненню юридичної особи

КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганця» від

04 травня 2016 року «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією» прийнято рішення після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання персонального попередження звільнити працівників КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганця» у зв`язку з ліквідацією підприємства.

28 червня 2016 року йому вручено попередження про ліквідацію підприємства за підписом заступника міського голови м. Марганець Жадько О. А .

Розпорядженням міського голови м. Марганець Дніпропетровської області

від 29 серпня 2016 року № 326-р його звільнено з займаної посади у зв`язку із скороченням штату у зв`язку з ліквідацією комунального підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважає, що звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки його не було ознайомлено з наказом голови ліквідаційної комісії від 04 травня 2016 року № 115 «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства», та не було запропоновано іншу посаду.

Посилаючись на наведене просив визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови від 29 серпня 2016 року № 326-р про звільнення, поновити його на посаді начальника КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій відповідача.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області

від 24 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що підприємство, з яким перебував позивач у трудових правовідносинах ліквідовано, що підтверджується рішенням Марганецької міської ради Дніпропетровської області від 28 квітня

2016 року № 269-8/VII, відповідачем дотримано процедуру звільнення, в день звільнення з ним проведено повний розрахунок. Визнано необгрунтованими доводи позивача щодо покладення на відповідача обов`язку запропонувати вакантні посади та перевести його на іншу посаду, оскільки підприємство ліквідовано, що унеможливлює збереження будь-яких робочих місць.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 лютого

2017 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обстави справи та дійшов обгрунтованого висновку, що при звільненні ОСОБА_1 , відповідачем були дотримані вимоги трудового законодавства.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листопаді 2017 року,

ОСОБА_1 просив скасувати рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року, і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди не врахували, що його не було ознайомлено з наказом голови ліквідаційної комісії по припиненню юридичної особи КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганця» від 04 травня 2016 року № 15 «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства». При цьому суди залишили поза увагою, що попередження про його звільнення підписано міським головою, а не головою ліквідаційної комісії як того вимагає частина п`ята статі 111 ЦК України. Крім того, у порушення вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України Марганецькою міською радою Дніпропетровської області йому не було запропоновано будь-яких вакантних посад за відповідною професією чи спеціальністю, яку він може виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду роботи.

У порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, оскільки він був повідомлений, що розгляд справи відбудеться 09 жовтня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

06 лютого 2018 року матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що на підставі розпорядження міського голови Марганецької міської ради Дніпропетровської області

від 30 жовтня 2014 року «Про призначення на посаду начальника КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець» ОСОБА_1 призначено на посаду та укладено контракт терміном на один рік.

30 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та виконуючим обов'язки міського голови, секретарем міської ради Лук' яненком М. В. був укладений контракт на строк до 30 жовтня 2016 року.

28 червня 2016 року ОСОБА_1 було вручено попередження про ліквідацію КП «Фонд комунального майна територіальної громади

м. Марганець», за підписом заступника міського голови м. Марганець Жадько О. А., за погодженням голови ліквідаційної комісії Гаврилова С. М.

Розпорядженням міського голови м. Марганець Дніпропетровської області

від 29 серпня 2016 року № 326-р ОСОБА_1 звільнено з посади начальника КП «Фонд комунального майна територіальної громади

м. Марганець» у зв`язку із скороченням штату через ліквідацію комунального підприємства, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з наданням вихідної допомоги не менше середнього місячного заробітку.

З 29 серпня по 12 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а тому розірвання трудового договору відбулося 13 вересня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірванні власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питання про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Судами встановлено, що рішенням «Про створення Комунального підприємства «Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громади м. Марганця» від 28 квітня 2016 року № 269-8/VII Марганецька міська рада Дніпропетровської області вирішила створити Комунальне підприємство «Центр комунальних послуг та комунального майна територіальної громади м. Марганця» з 10 травня 2016 року, припинити функціонування юридичної особи КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець» шляхом її ліквідації, та створити ліквідаційну комісію.

На виконання зазначеного рішення, наказом голови ліквідаційної комісії про припинення юридичної особи КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганця» Гаврилова С. М. від 04 травня

2016 року № 115 «Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією», прийнято рішення після закінчення двомісячного терміну з моменту одержання персонального попередження звільнити працівників КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганця» у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

10 січня 2017 року відбулася державна реєстрація припинення юридичної особи КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганця».

Частиною другою статті 104 ЦК України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Системний аналіз зазначених вище норм, у їх сукупності з встановленими судами фактичними обставинами дозволяє дійти висновку, що дійсно відбулася ліквідація підприємства, у якому позивач обіймав посаду начальника, що свідчить про припинення її діяльності. При цьому рішення прийняте уповноваженим органом про ліквідацію підприємства не скасовано, запис про припинення діяльності КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганця» до відповідного реєстру внесено, а відтак вважати, що мало місце скорочення чисельності чи скорочення штату працівників, як вважає позивач, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 та пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 частини першої статті 40 КЗпП, працівникові відповідно до статті 44 КЗпП виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. При цьому відповідно до статті 116 КЗпП виплата всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Встановивши, що попередження про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією ОСОБА_1 отримав 28 червня 2016 року, а його вивільнення відбулося 13 вересня 2016 року, тобто після закінчення двомісячного строку з моменту його персонального попередження, в день звільнення з позивачем здійснено повний розрахунок належних йому сум, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли законного висновку про дотримання процедури звільнення.

Щодо посилань заявника у касаційній скарзі про недотримання порядку вивільнення в частині надання пропозицій переведення на іншу роботи, слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків ліквідованого підприємства до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права та обов`язки припиняються. Всі працівники, які перебули у трудових правовідносинах з такою юридичною особою, підлягають звільненню.

Відповідно до законодавства звільнення окремих категорій працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства допускається лише з наступним працевлаштуванням. Це стосується: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років до шести років (частина шоста статті 179 КЗпП України), одиноких матерів з дитиною віком до 14 років або дитиною-інвалідом (частина третя статті 184 КЗпП); батьків, які виховують дітей без матері (зокрема, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), прийомних батьків (стаття 186-1 КЗпП); працівників, яким не виповнилося 18 років (стаття 198 КЗпП).

Таким чином, законодавцем встановлено певні категорії працівників, яким у зв`язку зі звільненням за і ліквідацією встановлено додаткові гарантії їх трудових прав, однак позивач не належить до будь-якої із зазначених категорій, а тому відповідач не зобов`язаний був його працевлаштувати.

Щодо доводів касаційної скарги про прийняття розпорядження про звільнення позивача не уповноваженою особою, зокрема міським головою, а не головою ліквідаційної комісії по припинення юридичної особи, Верховний Суд, зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 111 ЦКУ ліквідаційна комісія (ліквідатор) уживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Пунктом 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місце самоврядування» передбачено, що сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Таким чином, за загальним правилом звільнення працівників здійснює ліквідатор, однак ураховуючи суб`єктний склад осіб роботодавця та працівника, форму власності підприємства, керівну посаду в якому обіймав позивач, а також пункт 10 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місце самоврядування», в даному випадку уповноваженою особою на звільнення начальника КП «Фонд комунального майна територіальної громади м. Марганець» є голова Марганецької міської ради Дніпропетровської області, що належить виключно до його компетенції.

Не є обгрунтованими і посилання заявника на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема щодо не повідомлення його про дату судового засідання, оскільки у матеріалах справи міститься розписка від 27 вересня 2017 року про відкладення розгляду справи на

04 жовтня 2017 року, яка містить його підпис.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам, оскільки суди повно та всебічно встановили обставини справи, відповідачем не було допущено порушень трудового законодавства при звільнення

ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з чим рішення судів попередніх інстанцій є законними та обгрунтованими.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області

від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик