ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 161/5723/17

адміністративне провадження № К/9901/25268/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.06.2017р. (суддя - Подзіров А.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018р. (судді - Костів М.В., Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірним рішення відповідача від 03.03.2017р. про відмову йому при призначенні пенсії та визначенні розміру пенсії зарахування у страховий стаж період роботи на посаді головного спеціаліста відділу з питань охорони праці у виконавчому комітеті Волинської обласної ради з 14.02.1995р. по 02.01.1996р. включно, та зобов`язати відповідача зарахувати у його страховий стаж період роботи на зазначеній вище посаді.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він перебуває на обліку у відповідача, як одержувач пенсії за віком, під час призначення пенсії відповідачем не зараховано період його роботи у виконавчому комітеті Волинської обласної ради з 14.02.1995р. по 02.01.1996р. у зв`язку із відсутністю печатки в трудовій книжці при звільненні. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки факт наявності у нього спірного трудового стажу підтверджується належними документами.

Крім того вважає протиправним розгляд його заяви в порядку Закону України «Про звернення громадян», а також вважає, що надана йому відповідь від 03.03.2017р. є рішенням в розумінні рішення органу владних повноважень і підлягає розгляду в порядку КАС України.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.06.2017р., яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018р. в задоволенні позову відмовлено.

Одночасно суди дійшли висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду.

З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що у липні 2011 року він звертався до відповідача із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії за віком відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому вказує, що заява від жовтня місяця цього ж року про неврахування спірного періоду роботи до його трудового стажу написана ним під тиском працівників управління пенсійного фонду. Іншої заяви та роз`яснень її заповнення з боку відповідача йому не надано, а тому протиправно протягом 2012 - 2017 років відмовлено у зарахуванні періоду його роботи на посаді головного спеціаліста відділу з питань охорони праці період роботи у виконавчому комітеті Волинської обласної ради до страхового стажу на підставі поданих ним заяв.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тут і далі по тексту в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно частини 5 статті 45 цього Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Пунктом 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затв. постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Луцькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03.07.2011р.

Судами встановлено, що під час призначення позивачу пенсії у 2011 році йому не зараховано період його роботи на посаді головного спеціаліста відділу з питань охорони праці у виконавчому комітеті Волинської обласної ради з 14.02.1995р. по 02.01.1996р. у зв`язку із відсутністю печатки в трудовій книжці при звільненні.

Також судами встановлено, що 20.02.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до його страхового стажу стаж роботи на посаді головного спеціаліста відділу з питань охорони праці у виконавчому комітеті Волинської обласної ради з 14.02.1995р. по 02.01.1996р.

Крім того, судами встановлено, що заява позивача від 20.02.2017р. написана останнім від руки та не за формою, яка встановлена у Додатку №2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005р. №22-1, а тому розглянута відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Листом від 03.03.2017р. №114/к-01 відповідач повідомив позивача про те, що при призначенні пенсії йому не зараховано період роботи у виконавчому комітеті Волинської обласної ради з 14.02.1995р. по 02.01.1996р. у зв`язку із відсутністю печатки у трудовій книжці при звільненні.

Крім того, відповідач, посилаючись на пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, повідомив позивача про те, що він може надати інші підтверджуючі документи, окрім трудової книжки, про прийняття, звільнення та перейменування підприємства за вказаний період роботи, а також звернутися до управління Пенсійного фонду із відповідною заявою встановленої форми. (а.с. 3)

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, позивач не звертався до управління Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії за віком відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та необхідного пакету документів, підтверджуючого наявність додаткового трудового стажу не надав, а тому відповідач обґрунтовано не прийняв рішення про відмову у перерахунку позивачу пенсії.

При цьому суди виходили з того, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача із заявою, форма якої встановлена у Додатку №2 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005р. №22-1 та надати всі необхідні документи, підтверджуючі факт наявності у нього додаткового трудового стажу.

Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що Додатком №2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено форму заяви, з якою має звертатися особа, яка просить про призначення (перерахунок) їй пенсії, а обов`язок прийняти рішення в органу Пенсійного фонду виникає за наслідками розгляду заяви особи, яка складена у формі, встановленій вказаним Порядком.

Апеляційний суд виходив з того, що Порядком передбачено чіткий алгоритм дій щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і без їх дотримання усі наступні дії щодо призначення пенсії є передчасними, оскільки суд здійснює захист порушеного права, а не права, яке може бути порушено в майбутньому.

Суд дійшов висновку про те що адміністративний суд відповідно до вимог статті 2 КАС України перевіряє законність рішень, дій, чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, проте рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідачем не приймалось. При цьому суд виходив з того, що поновлюючи порушене право, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити лише такі дії, які передбачені законом, проте у даній справі обраний позивачем спосіб захисту в частині позовних вимог про визнання дій управління Пенсійного фонду протиправними у такий спосіб за своїм змістом не відповідає визначеному законом способу захисту порушеного права, оскільки суперечить вищевказаному підходу. У відповідача обов`язок прийняти рішення щодо перерахунку чи відмови у перерахунку пенсії не виник, так як відповідна заява у встановленій вимогами Порядку формі позивачем подана не була.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №-1058-IV) розмір пенсії за віком визначається за формулою П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 25 Коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = См х Вс : (100% х 12), де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

Таким чином, при призначенні пенсії, серед іншого визначається сума місяців страхового стажу.

Із змісту позовної заяви вбачається, що при призначенні пенсії позивачу не було враховано окремі періоди його роботи, вважаючи відмову зарахувати такі періоди до страхового стажу протиправною позивач звернувся до суду.

При цьому, позивач вважає протиправним незарахування спірних періодів до страхового стажу саме при призначенні пенсії у 2011 році, і не пов?язує необхідність такого зарахування з перерахунком раніше призначеної пенсії.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що позивач оскаржує відмову відповідача у перерахунку пенсії, неправильно визначили спірні правовідносини та норми права, якими такі регулюються і на відповідність яким, відповідно до статті 2 КАС України, необхідно здійснити перевірку дій суб?єкта владних повноважень у цій справі.

Відповідно до частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.06.2017р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018р.у даній справі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук