ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа №348/2357/16-а
адміністративне провадження №К/9901/20270/18
Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду:
головуючий Стародуб О.П.,
судді Берназюк Я.О., Шарапа В.М., Рибачук А.І., Стеценко С.Г., Чиркін С.М., Мороз Л.Л., Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г., Єзеров А.А., Желєзний І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2017р. (суддя - Грещук Р.П.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017р. (судді - Улицький В.З., Гулида Р.М., Кузьмич С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати неправомірними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС;
- зобов`язати призначити та виплачувати з 04.05.2016р. пенсію на підставі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи із зменшенням пенсійного віку на 10 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- визнати неправомірними дії щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 періоду догляду за особами пенсійного віку та зобов`язати зарахувати до загального стажу період догляду за престарілими ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.01.1987р. по 20.08.1988р. та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.01.1999р. по 12.12.2003р.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Під час проходження військової строкової служби, а саме в період з 29.08.1986р. по 09.12.1986р., він перебував в зонах небезпеки ЧАЕС, у зв`язку з чим має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Крім того у зв`язку із здійсненням догляду за особами пенсійного віку, має право на зарахування до загального стажу період догляду за вказаними особами. Вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії та зарахуванні до стажу періоду догляду за особами пенсійного віку, протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належне пенсійне забезпечення.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2017р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017р., позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в призначенні та виплаті ОСОБА_1 пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.
Зобов`язано Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 04.05.2016р. пенсію на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку на 10 років як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС.
Визнано неправомірними дії Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 періоду догляду за особами пенсійного віку.
Зобов`язано Надвірнянське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період догляду за перестарілими: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.01.1987р. по 20.08.1988р. та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 03.01.1999р. по 12.12.2003р.
З ухваленими судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що при зверненні до Управління з заявою про призначення пенсії позивачем не надано архівної довідки або інших первинних документів, виданих після 1986 року (періоду ліквідації аварії на ЧАЕС), а в наданій довідці не зазначено період роботи чи населений пункт чи об`єкт, де проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що не дає можливості визначити період перебування (роботи) позивача в зоні відчуження, а тому пенсійним органом правомірно відмовлено у призначенні позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку.
Що стосується зарахування до загального стажу позивача періоду здійснення ним догляду за особами пенсійного віку, то вказаний період не зарахований до стажу позивача у зв`язку з відсутністю висновків ЛКК про потребу вказаних осіб у постійному догляді.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Право призначення пенсії особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюються Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991р. №796-XII (далі Закон №796-XII).
Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Відповідно до статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Так, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 10 років, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - на 8 років, а учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів мають право на пільгову пенсію із зменшенням пенсійного віку на 5 років.
Постановою правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).
Порядком №22-1 передбачено, що документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону №796-XII).
В свою чергу довідки про період проживання, роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення є лише підставою для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За приписами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до пункту «ж» статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до п. «є» ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 03.05.1966 р.н., з 25.10.1984р. по 01.12.1986р. позивач проходив строкову військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 .
В період з 29.08.1986р. по 09.12.1986р. позивач перебував в зонах небезпеки ЧАЕС, визначених рішенням Урядової комісії СРСР по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС від 07.08.1986р. №87, від 19.08.1986р. №10, від 05.01.1987р. №339, від 02.02.1987р. №351 як безпосередньо зайнятий на роботах, передбачених Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986р. №665-19, постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 29.12.1987р. №1497-37, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956р. і постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях від 09.03.1988р. №122.
27.07.2016р. позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, до якої додав, крім іншого, трудову книжку, військовий квиток, довідку з Міністерства оборони України Надвірнянського районного військового комісаріату №81 від 10.05.2016р. про період перебування в зоні небезпеки ЧАЕС, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС та довідки про стаж роботи.
Крім того, судами встановлено, що в період з 02.01.1987р. по 20.08.1988р. ОСОБА_1 здійснював догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з 03.01.1999р. по 12.12.2003р. - за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказане підтверджується довідками виконкому Білославської с/р №206 за 1988 рік, №186 від 25.12.2003 року, №441 від 07.10.2016 року, копії яких містяться в матеріалах справи, а також листом відповідача від 28.10.2016р. за №5916/03 відповідно до змісту якого, в ході проведення зустрічної звірки було підтверджено період догляду позивачем за перестарілими особами у вказані вище періоди.
Листом від 28.10.2016р. №5916/03 відповідач повідомив позивача про відмову у призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з посиланням на те, що позивачем не представлено архівні довідки або інші первинні документи, видані після 1986 року (періоду роботи ліквідації аварії на ЧАЕС), а надана ним довідка видана 2016 роком, в якій не зазначено період роботи чи населений пункт чи об`єкт, де проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не дає можливість визначити період перебування (роботи) в зоні відчуження.
Крім того, відповідач дійшов висновку, що сам факт догляду за особами пенсійного віку без надання відповідного медичного висновку, який би підтверджував, що такі особи потребували стороннього догляду, не свідчить про наявність правових підстав для зарахування такого періоду до загального стажу роботи.
Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що стаж позивача складає 9 років 2 місяці 27 днів, при необхідному 15 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутність у позивача всіх первинних документів не може бути підставою для відмови позивачу в його законному праві на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, оскільки основним документом, який підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".
В даному випадку статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 18.04.1994р., виданим Івано-Франківською обласною державною адміністрацією.
Суди виходили з того, що відповідач не заперечує факту перебування позивача у вказаний період в зоні Чорнобильської АЕС, про що свідчить зміст довідки зустрічної перевірки документів про стаж роботи ОСОБА_1 від 16.08.2016р. №355, відповідно до якої у період з 29.08.1986р. по 09.12.1986р. ОСОБА_1 перебував в зонах небезпеки ЧАЕС, про що свідчить облікова картка військового квитка серії НОМЕР_1 (військова частина НОМЕР_3 ), у зв`язку з чим дійшли висновку, що факт перебування позивача у зоні відчуження з 29.08.1986р. по 09.12.1986р. повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Також суди дійшли висновку про безпідставність тверджень відповідача про відсутність правових підстав для зарахування позивачу до стажу роботи періодів догляду за особами пенсійного віку з 02.01.1987р. по 20.08.1988р. та з 03.01.1999р. по 12.12.2003р., оскільки такі твердження відповідача повністю спростовуються наявними в матеріалах справи довідками виконкому Білославської с/ради №206 за 1988 рік, №186 від 25.12.2003р., №441 від 07.10.2016р., а також змістом листа самого відповідача від 28.10.2016р. №5916/03, в якому останній погоджується, що в ході проведення зустрічної звірки було підтверджено період догляду позивача за особами пенсійного віку у вказані вище періоди.
З урахуванням вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, а також наявності правових підстав для зарахування до загального стажу позивача періодів здійснення ним догляду за особами пенсійного віку.
Крім того, враховуючи дату виникнення у позивача права на пенсію 04.05.2016р., дату звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії 27.07.2016р., дату прийняття відповідачем спірного рішення 28.10.2016р., а також дату звернення до суду з даним позовом 14.12.2016р., суди дійшли висновку про безпідставність доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
З висновками судів попередніх інстанцій щодо підтвердження позивачем періодів участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та його право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку Суд погоджується, а мотиви і доводи касаційної скарги в цій частині висновки судів не спростовують і є безпідставними.
Водночас Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про зарахування до стажу роботи позивача періодів його догляду за особами пенсійного віку, а саме з 02.01.1987р. по 20.08.1988р. та з 03.01.1999р. по 12.12.2003р.
При цьому, питання застосування норм права щодо зарахування періоду догляду за іншими особами уже було предметом розгляду Верховним Судом.
Так, у постанові від 22.11.2018р. у справі №348/375/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, щодо можливості зарахування до стажу позивача періодів його догляду за пенсіонерами на підставі документів, які підтверджують лише сам факт такого догляду.
Подібних висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 23.04.2019р. у справі №593/1452/16-а.
Вважаючи за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у постанові від 22.11.2018р. у справі №348/375/17 колегія суддів ухвалою від 12.06.2019р. передала справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав.
Розглянувши справу, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від вказаних висновків Верховного Суду з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, за правилами статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення та виплата пенсій провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
При цьому частиною першою статті 55 Закону №796-XII передбачено право на зниження окремим категоріям передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку.
Водночас незмінною залишається вимога закону щодо наявності в особи необхідного мінімального страхового стажу для призначення пенсії за віком.
Таким чином, за відсутності необхідного мінімального страхового стажу особі не може бути призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII навіть за умови підтвердження факту участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідні періоди.
У справі, що розглядається, позивач не маючи необхідного страхового стажу звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу періоди догляду за пенсіонерами і в ході розгляду справи судами попередніх інстанцій факт догляду позивача за пенсіонерами знайшов своє підтвердження.
В той же час за змістом пункту «ж» статті 3 та пункту «є» статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду.
При цьому, потреба в такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу.
За змістом пункту «ж» статті 3 та пункту «є» статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховуються періоди протягом якого особа була зайнята суспільно корисною працею у вигляді догляду за іншими особами.
До числа таких осіб належать інваліди 1 групи, діти-інваліди та пенсіонери, які за висновком медичного закладу потребують постійного стороннього догляду.
Таким чином, саме стан здоров?я є тим критерієм, за яким зазначених осіб віднесено до категорії осіб, час догляду за якими зараховується до стажу роботи.
Непідтвердження статусу особи з інвалідністю 1-ої групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи.
За таких обставин Верховний суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що під час застосування пункту «ж» статті 3 та пункту «є» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід виходити з того, що сам по собі догляд за пенсіонером, незалежно від його віку, за відсутності висновку медичного закладу про потребу в сторонньому догляді, не може бути підставою для зарахування періодів такого догляду до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від від 22.11.2018р. у справі №348/375/17 та від 23.04.2019р. у справі №593/1452/16-а.
Одночасно, Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду підтверджує правильність застосування норм права у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі №348/919/17.
В ході розгляду справи позивачем не було надано доказів того, що пенсіонери, за якими здійснював догляд позивач, потребували такого догляду.
В свою чергу відповідачем доведено правомірність відмови у зарахуванні спірних періодів до стажу роботи позивача.
Без зарахування спірних періодів страховий стаж позивача становить менше 15 років і такі обставини сторонами не заперечувались.
За таких обставин, позивач хоч і набув, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, право на зниження пенсійного віку, однак не маючи передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, не набув право на її призначення.
Таким чином, передбачені законом підстави для зарахування спірних періодів до стажу роботи позивача були відсутні, а тому висновки судів попередніх інстанцій в цій частині грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2017р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017р. скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Надвірнянського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа
А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін
Л.Л. Мороз
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук
А.Ю. Бучик
Т.Г. Стрелець
А.А. Єзеров
І.В. Желєзний
