Справа № 2-2443/09 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 грудня 2009 року. Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Грищука В.О.

при секретарі Фрейдун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

Позивач звернувся з позовом в суд просить стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ “ПроКредит Банк” грошові кошти у розмірі 5627,71 гривень, та судові витрати, мотивуючи тим, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3.16576 від 22.03.2007 року, на підставі якого ЗАТ “ПроКредит Банк” надав йому грошові кошти у сумі 5 000 (п’ять тисяч ) доларів США на 36 (тридцять шість) місяців, із сплатою 23 (двадцять три) % річних.

Для забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором було укладено договір поруки № 3.16576-ДП від 22.03.2007 року із ОСОБА_2 Відповідно до П.1.1. договору поруки поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед позивачем відповідати за зобов’язання ОСОБА_1 у повному обсязі. Згідно з п. 2.2. кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту і сплати відсотків, наведеному у Додатку № 1, який є невід’ємною частиною кредитного договору. Всупереч даній нормі ОСОБА_1 прострочив оплату платежів.

П. 3.6. кредитного договору передбачає, що у випадку існування прострочення погашення грошових зобов»язань тривалістю більш ніж 40 ( сорок ) календарних днів, позичальник зобов»язаний здійснити повне дострокове погашення кредиту не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменту настання сорокового календарного дня прострочення незалежно від того, чи кредитор пред»явив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. Це положення відповідає вимогам ст., ст. 1050, 1054 Цивільного кодексу України згідно з якими “якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу” (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Відповідно до п. 3.4. Кредитного договору позичальник зобов’язаний достроково погасити кредит на суму, вказану у вимозі кредитора про дострокове погашення кредиту протягом 30 календарних днів з дня одержання позичальником чи поручителем вимоги.

Керуючись вказаними положеннями кредитного договору та ЦК України, ЗАТ “ПроКредит Банк” 13 квітня 2009 р. пред’явив ОСОБА_1 вимогу про повне дострокове погашення кредиту. Згідно з цими вимогами ОСОБА_1 був зобов’язаний повністю погасити борг та достроково повернути залишок кредиту, але до даного моменту цього зроблено не було, що є порушенням кредитного договору, а також ст., ст. 526, 530, 1054, 1050 ЦК України.

Станом на день розрахунку у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість перед ЗАТ “ПроКредит Банк” у сумі 5627 грн. 71 коп.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання (у тому числі сплачувати проценти) припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

П. 1.2. кредитного договору встановлено, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору відсотки у розмірі 23 % річних. Керуючись ст. 213 ЦК України, з умов кредитного договору, графіку, а також ст.1054, 1048 ЦК України випливає, що відсотки за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, яка фактично використовується позичальником за час такого фактичного користування. На цій підставі ОСОБА_1 додатково до нарахованих відповідно до графіка повинен сплатити відсотки від суми боргу за увесь час прострочки.

Згідно з п.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. На цій підставі ЗАТ “ПроКредит Банк” вправі вимагати від ОСОБА_1 сплати усіх відсотків, передбачених графіком, які ще не були ним сплачені. Розмір таких відсотків становить 779,63 грн.

Станом на день розрахунку розмір додатково нарахованих відсотків за час прострочки становить 92,71 грн. Порядок підрахунку та формула, за якою обчислюються відсотки за фактичне користування простроченим капіталом наведені у розрахунку заборгованості та таблиці розрахунку, що додаються до позовної заяви.

П. 2.4. Кредитного договору передбачає зобов’язання ОСОБА_1 у випадку прострочення встановлених цим договором строків погашення грошових зобов»язань сплатити штрафну пеню у розмірі 0,5 відсотка від суми погашеної заборгованості, але не менше ніж 15 ( п»ятнадцять ) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Відповідно до даного пункту договору позичальнику нараховано пеню у розмірі 1223,00 грн.

Відповідно до п.1.1. договору поруки поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед кредитором відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 які виникають з умов кредитного договору у повному обсязі цих зобов`язань.

П. 2.1. договору поруки, укладеного відповідно з ОСОБА_2, передбачає наступне: “Сторони цього Договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги”.

Відповідно до п.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Тому вважають за доцільне пред’явити вимогу до усіх боржників разом.

20.10.2009 року позивач уточнив позовні вимоги, оскільки відповідачу було додатково нараховано проценти за фактичне користування кредитними коштами, а також пеню за порушення умов кредитних договорів станом на 16.10.2009 року. Просить стягнути з відповідачів солідарно на користь ПАТ “ПроКредит Банк” грошові кошти у розмірі 39510,38 гривень та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав покликаючись на його мотиви дав пояснення аналогічні наведеним, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки, зібрано достатньо доказів для прийняття об»єктивного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки, зібрано достатньо доказів для прийняття об»єктивного рішення по справі.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, оскільки, матеріалів справи достатньо для прийняття рішення по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду, та тієї ж якості.

В судовому засіданні встановлено що між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3.16576 від 22.03.2007 року, на підставі якого ЗАТ “ПроКредит Банк” надав йому грошові кошти у сумі 5 000 (п’ять тисяч ) доларів США на 36 (тридцять шість) місяців, із сплатою 23 (двадцять три) % річних / а.с. 9-10 /. Для забезпечення виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором було укладено договір поруки № 3.16576-ДП від 22.03.2007 року із ОСОБА_2 /а.с.17/. Відповідно до П.1.1. договору поруки поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед позивачем відповідати за зобов’язання ОСОБА_1 у повному обсязі. Згідно з п. 2.2. кредитного договору повернення кредиту та сплата процентів за його користування здійснюються в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту і сплати відсотків, наведеному у Додатку № 1, який є невід’ємною частиною кредитного договору.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач прострочив оплату платежів згідно представленого графіку, тому керуючись вказаними положеннями Кредитного договору, ЗАТ “ПроКредит Банк” 13 квітня 2009 р. пред’явив ОСОБА_1 вимогу про повне дострокове погашення кредиту. Згідно з цими вимогами ОСОБА_1 був зобов’язаний повністю погасити борг та достроково повернути залишок кредиту, але до даного моменту цього зроблено не було, що є порушенням кредитного договору.

Станом на день розрахунку у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість перед ЗАТ “ПроКредит Банк” у сумі 5627,71 грн.

Станом на 16.10.2009 року заборгованість у ОСОБА_1 перед ПАТ “ПроКредит Банк” зросла, оскільки, відповідачам було додатково нараховано проценти за фактичне користування кредитними коштами, а також пеню за порушення умов кредитних договорів, що в цілому складає 39510,38 гривень.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання ( у тому числі спачувати проценти ) припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

П. 1.2. кредитного договору встановлено, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору відсотки у розмірі 23 % річних. Керуючись ст. 213 ЦК України, з умов кредитного договору, графіку, а також ст.1054, 1048 ЦК України випливає, що відсотки за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, яка фактично використовується позичальником за час такого фактичного користування. На цій підставі ОСОБА_1 додатково до нарахованих відповідно до графіка повинен сплатити відсотки від суми боргу за увесь час прострочки.

Згідно з п.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. На цій підставі ЗАТ “ПроКредит Банк” вправі вимагати від ОСОБА_1 сплати усіх відсотків, передбачених графіком, які ще не були ним сплачені. Розмір таких відсотків станом на 16.10.2009 року становить 894,64 грн.

Станом на 16.10.2009 року розмір додатково нарахованих відсотків за час прострочки становить 2124,28 грн. Порядок підрахунку та формула, за якою обчислюються відсотки за фактичне користування простроченим капіталом наведені у розрахунку заборгованості та таблиці розрахунку додаються до позовної заяви.

П. 2.4. Кредитного договору передбачає зобов’язання ОСОБА_1 у випадку прострочення встановлених цим договором строків погашення грошових зобов»язань сплатити штрафну пеню у розмірі 0,5 відсотка від суми погашеної заборгованості, але не менше ніж 15 ( п»ятнадцять ) гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Відповідно до даного пункту договору станом на 16.10.2009 року позичальнику нараховано пеню у розмірі 17764,00 грн.

Відповідно до п.1.1. договору поруки поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед кредитором відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 які виникають з умов кредитного договору у повному обсязі цих зобов`язань.

П. 2.1. договору поруки, укладеного відповідно з ОСОБА_2, передбачає наступне: “Сторони цього Договору встановлюють, що у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги”.

Відповідно до п.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Суд задоволює позов то в порядку ст.88 ЦПК України стягує солідарно з відповідачів в користь позивача судові витрати по справі а саме 395 грн. 11 коп. сплаченого державного мита та 250 грн. понесених витрат на інформаційно -технічне забезпечення, а всього з відповідачів підлягає до стягнення 40155,49 грн.

На підставі ст., ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України і керуючись ст.16, 525, 526, 542, 543, 554, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд –

вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь ПАТ «ПроКредит Банк» 39510 грн. 38 коп. заборгованості за договором позики, 395 грн. 11 коп. сплаченого державного мита та 250 грн. понесених витрат на інформаційно -технічне забезпечення, а всього 40155,49 грн.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 03.12.2009 року про накладення арешту на АДРЕСА_1 - скасувати.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:

Оригінал рішення.