ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

Львів

№ 857/6805/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (головуючого судді Костюкевича С.Ф., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/865/19 за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення суддівської винагороди, матеріальної допомоги та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 27.03.2019 звернувся в суд з позовом до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області в якому просить скасувати наказ голови Ківерцівського районного суду Волинської області №09/02-04 від 17.03.2017 року «Про припинення повноважень судді, припинення виплати суддівської винагороди та доплати за вислугу років та відрахування зі штату судді ОСОБА_1 » визнавши його незаконним, поновити його повноваження судді Ківерцівського районного суду Волинської області та поновивши виплату суддівської винагороди у вигляді посадового окладу та щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу судді з 16.03.2017 року, поновити його в штаті Ківерцівського районного суду Волинської області з 17.03.2017 року, стягнути із Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області суддівську винагороду з 16.03.2017 року по даний час в розмірі 1 300 708 грн., матеріальної допомоги за 2017-2018 роки в розмірі 57 630 грн. та моральну шкоду в сумі 200 000 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року відмовлено в задоволенні позову

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Волинській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому викладені заперечення щодо змісту та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Представник відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області Кавалець Л.П. проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року в справі №158/803/14-к ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (в редакції Закону України №1508-VI від 11 червня 2009 року, що діяв на час вчинення злочину) та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з відбуттям міри покарання в кримінально-виконавчій установі з позбавленням права обіймати посаду судді та посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в державних установах строком на 3 (три) роки та з конфіскацією 1/6 (однієї шостої) частини майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області від 16 березня 2017 року вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Наказом голови Ківерцівського районного суду Волинської області №09/02-04 від 17 березня 2017 року було припинено з 16 березня 2017 року повноваження судді Ківерцівського районного суду Волинської області Підгорного ОСОБА_2 , у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25.04.2016 року, припинено з 17 березня 2017 року виплату суддівської винагороди та щомісячної доплати за вислугу років, відраховано зі штату Ківерцівського районного суду.

20.03.2017 ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Ківерцівського районного суду Волинської області про визнання незаконним, скасування наказу Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 березня 2017 року №09/02-04 «Про припинення повноважень судді, припинення виплати суддівської винагороди та доплати за вислугу років, та відрахування зі штату судді ОСОБА_1 », поновлення в штаті Ківерцівського районного суду Волинської області з 17.03.2017 року на посаді судді.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.03.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року у справі № 803/414/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського районного суду Волинської області про скасування наказу та поновлення на роботі повернуто особі, яка її подала.

Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 року касаційну скаргу засудженого задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16.03.2017 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

27.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про скасування наказу №09/02-04 від 17.03.2017 року «Про припинення повноважень судді, припинення виплати суддівської винагороди та доплати за вислугу років, та відрахування зі штату судді ОСОБА_1 », поновлення на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області, стягнення суддівської винагороди з 16.03.2017 року по даний час в розмірі 1 300 708 грн., матеріальної допомоги за 2017-2018 роки в розмірі 57 630 грн. та моральної шкоди в сумі 200 000 грн. у зв`язку зі зміною підстав, а саме винесенням постанови колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05.03.2019 року.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Суддя обіймає посаду безстроково.

Підставами для звільнення судді відповідно до вказаної статті Конституції є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

Згідно вказаної статті 126 Конституції повноваження судді припиняються у разі:

1) досягнення суддею шістдесяти п`яти років;

2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

4) смерті судді;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Отже, Конституція України передбачає як підстави для звільнення судді, так і підстави для припинення повноваження судді.

При цьому згідно з статтею 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 1 та 4 частини 6 статті 126 Конституції України, згідно з статтею 56 цього Закону, питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 4 та 6 частини 6 статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої Ради правосуддя.

Так, на засіданні Вищої Ради правосуддя розглядається питання про звільнення судді з підстав визначених у Конституції України, а питання щодо припинення повноваження судді відповідно до Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до її компетенції не належить, а відповідно до глави 2 розділу VІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», належить до повноважень голови суду.

Згідно з статтею 124 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо особи, яка є суддею, негайно повідомляє про це Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України.

Повноваження судді припиняються з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього. Такий суддя втрачає визначені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове, в тому числі суддівську винагороду, та інше забезпечення.

Як встановлено судом, вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 16 березня 2017 року, а тому на момент його винесення наказ голови Ківерцівського районного суду Волинської області №09/02-04 від 17 березня 2017 року щодо припинення з 16 березня 2017 року повноважень судді Ківерцівського районного суду Волинської області Підгорного ОСОБА_2 , у зв`язку з набранням законної сили обвинувального вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 25.04.2016 року, припинення з 17 березня 2017 року виплати суддівської винагороди та щомісячної доплати за вислугу років, відрахування зі штату Ківерцівського районного суду прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

З відповіді Ківерцівського районного суду №01-31/7/19 від 06.05.2019 року на запит Волинського окружного адміністративного суду від №8305/19 від 24.04.2019 року «Про надання інформації» (вх. №7647/19 від 08.05.2019 року) вбачається, що з 05.03.2019 року (дня винесення постанови Верховним Судом у справі №158/803/14-к) по теперішній час ОСОБА_1 не звертався до Ківерцівського районного суду із заявою про скасування наказу №09/02-04 від 17.03.2017 року, поновлення на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області та поновлення виплат.

Крім того, нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не передбачено права поновлення припинених повноважень судді у випадку скасування обвинувального вироку щодо судді. При цьому, таке право передбачено статею 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду» в редакції Закону України №4652-VI від 13.04.2012 року, яка зазначає, що громадянин, звільнений з посади, у зв`язку з незаконним засудженням, має бути поновлений на колишній роботі (посаді) не пізніше ніж через один місяць з дня звернення. Однак дана стаття таке право передбачає лише у випадку набрання законної сили виправдувальним вироком або винесенням постанови про закриття кримінального провадження, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у судді і вичерпанням можливості їх отримання.

Апеляційний суд зазначає, що постановою Верховного Суду від 05.03.2019 року ОСОБА_1 не виправдовувався у вчиненні злочину і кримінальне провадження відносно нього не закривалося, вирок Млинівського районного суду від 25.04.2016 року є чинним, однак не набрав законної сили, а кримінальна справа направлена до апеляційної інстанції на новий розгляд.

За таких обставин відсутні підстави передбачені у статті 6 Закону №4652-VI для скасування наказу Ківерцівського районного суду №09/02-04 від 17 березня 2017 року як незаконного та поновлення ОСОБА_1 на посаді судді в штаті суду та поновлення його повноважень.

Оскільки у вимогах про поновлення ОСОБА_1 на посаді судді судом відмовлено, тому і вимоги про стягнення суддівської винагороди, матеріальної допомоги та моральної шкоди до задоволення не підлягають, так як із системного аналізу наведених норм законодавства, судом зроблено висновок, що право на відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи лише у випадку наявності відповідних підстав.

Статтею 130 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану слідчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їхніх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення.

Крім того, положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону № 266/94-ВР.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Разом з тим, щодо доводів апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито провадження у справі, встановлено що розгляд справи слід проводити за правилами спрощеного позовного відповідно до вимог частини 2 статті 257 КАС України і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Також згідно частинами 1, 2, 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, разом з тим прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, однак така підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у справі №140/865/19 – скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ківерцівського районного суду Волинської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення суддівської винагороди, матеріальної допомоги та моральної шкоди - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р .Й. Коваль

Повний текст постанови складено 02.08.2019