ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2019

Справа № 910/17442/18

За позовом Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ»

До Акціонерного товариства «Сбербанк»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ»

про визнання неукладеним договору застави та припинення застави

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Кравчук В.С.

від відповідача: Гапон В.С.

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «УКРВТОРЧОРМЕТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Акціонерного товариства «Сбербанк» про визнання неукладеним договору застави та припинення застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваний договір не було посвідчено нотаріально, як того вимагає чинне законодавство України, у зв`язку із чим договір застави не набув чинності та, в свою чергу, у відповідача не виникло право застави. Разом із тим, відповідачем самовільно та безпідставно внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо обтяження належних позивачу корпоративних прав, тим самим позбавивши останнього права вільно розпоряджатися належними йому правами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/17442/18 від 28.12.2018р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» залишено без руху.

Ухвалою від 15.01.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.02.2019р.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотний умов договору застави та вчинено дії на виконання вказаного правочину, що фактично виключає можливість визнання договору неукладеним. До того ж, вказаним учасником судового процесу було подано заяву про застосування строків позовної давності.

11.02.2019р. підготовче засідання було відкладено на 22.02.2019р.

22.02.2019р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 18.03.2019р.

11.02.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов Акціонерного товариства «Сбербанк» до Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» про визнання договору дійсним.

Ухвалою від 12.02.2019р. повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи Акціонерному товариству «Сбербанк».

22.02.2019р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів, відкладено підготовче засідання на 18.03.2019р.

22.02.2019р. до Господарського суду міста Києва надійшов зустрічний позов Акціонерного товариства «Сбербанк» до Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» про визнання договору дійсним. Разом заявою було подано клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач посилався на те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору застави, вчинено дії щодо виконання умов правочину, що вказує на наявність підстав для визнання вказаного договору дійсним.

Ухвалою від 26.02.2019р. прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" про визнання договору дійсним до спільного розгляду з первісним позовом.

18.03.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 03.04.2019р.

03.04.2019р. судом було відкладено підготовче засідання на 17.05.2019р.

17.05.2019р. підготовче засідання було відкладено на 19.06.2019р.

Ухвалою від 19.06.2019р. судом було залишено зустрічний позов Акціонерного товариства "Сбербанк" до Публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" про визнання договору дійсним, без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

19.06.2019р. судом було закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2019р.

16.07.2019р. судове засідання було відкладено на 23.07.2019р.

Представником позивача у судовому засіданні 23.07.2019р. було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі, представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи у судове засідання 23.07.2019р. не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу, суд зазначає таке.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з 10.07.2019р.

Отже, за висновками суду, неявка третьої особи не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 23.07.2019р.

В судовому засіданні 23.07.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2015р. між Публічним акціонерним товариством «УКРВТОРЧОРМЕТ» (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сбербанк») (заставодержатель) було укладено договір застави, у відповідності до якого в забезпечення виконання зобов`язань боржника, які випливають з договору про відкриття кредитної лінії №64-В/11/54КЛ, укладеного між боржником та заставодержателем 17.06.2011р., зі всіма змінами та доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії цього договору, зокрема, з урахуванням змін до нього, внесених згідно з додатковим договором №2 від 25.05.2015р. (основний договір), які (зобов`язання) зокрема, але не обмежуючись, перелічені у ст.2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу право на частку в статутному фонді, зазначене в п.3.1 цього договору (предмет застави).

За умовами п.1.2 договору застави від 25.05.2015р. протягом дії цього договору предмет застави знаходиться під забороною його відчуження.

Згідно п.2.1 договору застави від 25.05.2015р. у відповідності до цього договору забезпечується виконання наступних зобов`язань заставодавця, які випливають з основного договору і можуть виникнути в майбутньому за основним договором, зокрема, але не обмежуючись: зобов`язання повернути заставодержателю кредит, наданий в доларах США, гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 16.06.2016р. за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 33 000 000 дол. США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строк який/які зазначений/зазначені в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором, та/або цим договором - достроково; зобов`язання в строк та в порядку, які передбачені ст.6 основного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання строків, зазначених у ст..6 основного договору - сплатити кредитору проценти за користування кредитом за основним договором, які розраховуються за наступною формулою: по кредиту наданому в національній валюті України: R= UIRD 6M+M; по кредиту наданому в доларах США: R= LIBOR USD 6M + M; При цьому, на момент укладання основного договору розмір процентної ставки складає 9,91% річних за користування кредитом в доларах США та може змінюватись в подальшому в порядку і строки, передбачені основним договором, (з використанням зазначеної вище формули) до максимального розміру змінюваної процентної ставки (включно), встановленого в основному договорі та який складає 30% річних. В зв`язку з цим сторони погоджують, що зміна розміру змінюваної процентної ставки внаслідок перегляду на умовах та в порядку, зазначеному в п.1.3, п.6.6 основного договору відбувається автоматично і не потребує укладання між сторонами будь-якої додаткової угоди / договору про внесення змін до цього договору та така зміна зобов`язання є погодженою поручителем; зобов`язання в строк, який зазначається в основному договорі, а у випадках передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором - до настання строку, який зазначається в основному договорі - сплачувати кредитору щомісячну винагороду за надання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії в розмірі 10 000 грн.; зобов`язання відшкодовувати збитки, завдані заставодержателю невиконанням та/або неналежним виконанням зобов`язань по основному договору; зобов`язання сплатити заставодержателю штрафні санкції за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань по основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в основному договорі; зобов`язання відшкодувати витрати заставодержателя по здійсненню (задоволенню) його вимог, забезпечених заставою, в тому числі, витрати, які понесені ним внаслідок звернення стягнення на предмет застави (включаючи сплачені чи такі, що підлягають сплаті, податки, збори, інші платежі) та будь-які інші витрати заставодержателя, які виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання зобов`язань по основному договору чи цьому договору, та будь-які інші витрати, передбачені чинним законодавством України.

За взаємною згодою сторін за рахунок предмету застави забезпечуються всі вищезазначені вимоги заставодержателя до заставодавця, які випливають з основного договору і можуть виникнути у майбутньому за основним договором, в розмірі максимальної суми заборгованості за основним договором, яка виникла/виникне в майбутньому за основним договором і визначається відповідно до п.2.1 основного договору (п.2.2 договору застави від 25.05.2015р.).

Відповідно до п.3.1 договору застави від 25.05.2015р. предметом застави за цим договором є корпоративні права, які належать Публічному акціонерному товариству «УКРВТОРЧОРМЕТ», яке засноване 29.09.1994р. та зареєстроване за реєстраційним номером 1 067 105 0014 002381 і здійснює свою діяльність згідно законодавства України, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: 02160, м.Київ, вул.Каунаська, 27 , які складаються з права управління Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», ЄДРПОУ 31781365 та підтверджуються наявністю долі у статутному капіталі в розмірі 198 889 778,02 грн., що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства» та статутом юридичної особи, в тому числі, але не обмежуючись, права участі в загальних зборах учасників, отримання частки прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо.

Пунктом 3.2 договору застави від 25.05.2015р. передбачено, що за взаємною згодою сторін вартість предмету застави складає 4 455 000 грн.

Право застави за цим договором виникає з моменту укладання цього договору в письмовій формі, а у випадку, коли цей договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту його нотаріального посвідчення (п.5.1 договору застави від 25.05.2015р.).

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені заставою згідно ст.2 цього договору, в повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (п.6.1 договору застави від 25.05.2015р.).

Відповідно до п.6.2 договору застави від 25.05.2015р. заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання заставодавцем будь-якого із зобов`язань, зазначених у ст. 2 цього договору, воно не буде виконане або буде виконане неналежним чином.

Зі змісту п.6.4 договору полягає, що заставодержатель може звернути стягнення на предмет застави на підставі рішення суду або у позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Звернення у позасудовому порядку може здійснюватись шляхом прийняття предмету застави у власність, згідно з договором про відступлення прав, які є предметом застави. В такому випадку право власності на предмет застави виникає у заставодержателя з дня вказаного у письмовому повідомленні про застосування такого способу звернення стягнення на предмет застави, яке направляється заставодавцю. Для цього заставодавець підписує та надає заставодержателю одночасно з укладанням цього договору, наступні документи: договір відступлення прав на частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в розмірі 90,27%, які є предметом застави з відкладальною умовою; рішення загальних зборів учасників Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» про передачу прав на частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в розмірі 90,27%, які належать заставодавцю, заставодержателю; відмову інших учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» від переважного права на придбання прав та частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в розмірі 90,27%, які належать заставодавцю у разі звернення стягнення на предмет застави; довіреність, згідно якої заставодержатель буде мати право скликати загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», брати участь у таких зборах та голосувати з питань продажу чи будь-яким іншим чином відступлення або передання прав на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в розмірі 90,27%, які є предметом застави третім особам, затверджувати зміни та доповнення до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», та проводити реєстрацію змін.

У ст.7 договору застави від 25.05.2015р. сторонами погоджено умови щодо відповідальності сторін.

Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до моменту повного виконання всіх зобов`язань за основним договором (п.9.1 договору застави від 25.05.2015р.).

Договір застави від 25.05.2015р. підписано представниками сторін та скріплено печатками суб`єктів господарювання.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу №56371823 від 20.07.2018р. з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 26.05.2015р. за №15360578 у вказаному реєстрі Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було зареєстровано обтяження - заставу рухомого майна на підставі договору застави від 25.05.2015р., а саме на корпоративні права, які належать Публічному акціонерному товариству «УКРВТОРЧОРМЕТ», які складаються з права управління Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», та підтверджуються наявністю долі у статутному капіталі, що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених Цивільним кодексом України. Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства» та статутом юридичної особи, в тому числі, але не обмежуючись, права участі в загальних зборах учасників, отримання частки прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо. Заставна вартість складає 4 455 000 грн.

З представлених суду документів вбачається, що Акціонерним товариством «Сбербанк» 23.07.2018р. було скеровано на адресу Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» лист №14501/5/06-2 від 17.07.2018р. із запрошенням прибути 07.08.2018р. у приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В. з метою нотаріального посвідчення договору застави від 25.05.2015р. На підтвердження направлення означеного листа було надано суду Фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист.

Постановою від 10.08.2018р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - нотаріального посвідчення договору застави від 25.05.2015р. оскільки Публічне акціонерне товариство "Укрвторчормет" відмовилось укласти та посвідчити будь-які договори з Акціонерним товариством "Сбербанк" та не надало відповідних документів для укладення та нотаріального посвідчення договору застави корпоративних прав.

Наразі, за твердженнями позивача, оскільки сторонами не було вчинено нотаріального посвідчення означеного договору застави, останній фактично є неукладеним, а отже, обтяження, які правочину підлягають припиненню. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотний умов договору застави та вчинено дії на виконання вказаного правочину, що фактично виключає можливість визнання договору неукладеним. До того ж, вказаним учасником судового процесу було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовідносини у сфері застави регулюються зокрема положеннями Закону України "Про заставу" та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч.1 ст.576 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу" (тут і далі - в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства (ст.12 Закону України "Про заставу").

За змістом ст.13 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Статтею 14 Закону України "Про заставу" унормовано, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону (ст.15 Закону України "Про заставу").

За змістом ст.16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Реєстрація застави не пов`язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

За змістом ст.209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч.4 ст.639 Цивільного кодексу України).

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

За змістом ст.209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (ч.4 ст.639 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, згідно п.9.1 договору застави від 25.05.2015р. цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до моменту повного виконання всіх зобов`язань за основним договором.

Проте, як було встановлено вище, укладений між сторонами договір застави нотаріально посвідчено не було.

З приводу вказаних обставин судом враховано, що згідно ч.3 ст.640 Цивільного кодексу України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Тобто, правовим наслідком недотримання сторонами домовленості стосовно нотаріальної форми правочину є визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся).

Однак, суд зазначає, що визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, а не за наслідками виконання договору сторонами (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.10.2018р. у справі №922/189/18, від 06.11.2018р. по справі №926/3397/17, від 09.04.2019р. по справі №910/3359/18.

Наразі, представлені до матеріалів справи документи вказують на те, що позивачем та відповідачем було вчинено дії на виконання умов договору застави від 25.05.2015р. При цьому, суд виходить з такого.

Як вказувалось вище, зі змісту п.6.4 договору полягає, що заставодержатель може звернути стягнення на предмет застави на підставі рішення суду або у позасудовому порядку відповідно до чинного законодавства України. Звернення у позасудовому порядку може здійснюватись шляхом прийняття предмету застави у власність, згідно з договором про відступлення прав, які є предметом застави. В такому випадку право власності на предмет застави виникає у заставодержателя з дня вказаного у письмовому повідомленні про застосування такого способу звернення стягнення на предмет застави, яке направляється заставодавцю. Для його заставодавець підписує та надає заставодержателю одночасно з укладанням цього договору, наступні документи: договір відступлення прав на частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в розмірі 90,27%, які є предметом застави з відкладальною умовою; рішення загальних зборів учасників Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» про передачу прав на частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в розмірі 90,27%, які належать заставодавцю, заставодержателю; відмову інших учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» від переважного права на придбання прав та частку в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в розмірі 90,27%, які належать заставодавцю у разі звернення стягнення на предмет застави; довіреність, згідно якої заставодержатель буде мати право скликати загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», брати участь у таких зборах та голосувати з питань продажу чи будь-яким іншим чином відступлення або передання прав на частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в розмірі 90,27%, які є предметом застави третім особам, затверджувати зміни та доповнення до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», та проводити реєстрацію змін.

Як свідчать матеріали справи, 25.05.2015р. між Публічним акціонерним товариством «УКРВТОРЧОРМЕТ» цедент) та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сбербанк») (цесіонарій) було укладено договір про відступлення права на частку в статутному капіталі, відповідно до п.1.1 якого у випадку виникнення відкладальної обставини, визначеної у п.п.3.1, 3.2 договору, цедент зобов`язується відступити, відступає, а цесіонарій - прийняти право на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» в розмірі 90,27%, що становить 198 889778,02 грн., яка належить цеденту на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» від 19.09.2008р. та змінами до статуту, що затверджені загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» (протокол №20/11/09 від 20.11.2009р.) та зареєстровані Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 30.11.2009р. за №13531050011000758.

Відповідно до п.3.1, 3.2 цей договір укладений із відкладальною обставиною, визначеною в п.3.2 цього договору як момент виникнення права звернення стягнення, відповідно до ст..212 Цивільного кодексу України. Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами. Право на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», що є предметом цього договору, переходить до цесіонарія з моменту виникнення у цесіонарія права звернення стягнення на заставлене право на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» за договором застави від 25.05.2015р.. укладеним між сторонами, в тому числі, у разі порушення зобов`язань, передбачених в ст.4 зазначеного договору застави - з моменту виникнення підстави для звернення заставодержателем стягнення на предмет застави.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, 26.05.2015р. Публічним акціонерним товариством «УКРВТОРЧОРМЕТ» (довіритель) було видано довіреність, якою уповноважено Акціонерне товариство «Сбербанк», зокрема, бути представником Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», здійснювати всі необхідні процедури, пов`язані з державною реєстрацією, внесенням змін та доповнень до установчих документів товариства, скликати загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», приймати в таких зборах участь та голосувати з усіх питань порядку денного, тощо.

Тобто, за висновками суду, підписання позивачем та відповідачем договору про відступлення права на частку в статутному капіталі та видача позивачем наведеної вище довіреності на представництво інтересів Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» є підтвердженням часткового виконання сторонами договору, що фактично виключає можливість визнання такого договору неукладеним.

Отже, виходячи з вище викладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо безпідставності та юридичної неспроможності тверджень позивача про те, що договір застави від 25.05.2015р., який було укладено між Публічним акціонерним товариством «УКРВТОРЧОРМЕТ» та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сбербанк»), є неукладеним.

За висновками суду позов Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» в частині припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження №15360578 від 26.05.2015р. також є необґрунтованим, з урахуванням наступного.

Частинами 3, 4 ст.577 Цивільного кодексу України визначено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Судом вказувалось, що згідно наявного в матеріалах справи витягу №56371823 від 20.07.2018р. з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 26.05.2015р. за №15360578 у вказаному реєстрі Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було зареєстровано обтяження - заставу рухомого майна на підставі договору застави від 25.05.2015р., а саме на корпоративні права, які належать Публічному акціонерному товариству «УКРВТОРЧОРМЕТ», які складаються з права управління Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ», та підтверджуються наявністю долі у статутному капіталі, що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства» та статутом юридичної особи, в тому числі, але не обмежуючись, права участі в загальних зборах учасників, отримання частки прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо. Заставна вартість складає 4 455 000 грн.

Проте, з огляду на висновки стосовно відсутності підстав вважати договір застави від 25.05.2015р., який було укладено між Публічним акціонерним товариством «УКРВТОРЧОРМЕТ» та Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» неукладеним, вимоги Публічного акціонерного товариства «УКРВТОРЧОРМЕТ» про припинення обтяження, встановленого на підставі вказаного правочину, також підлягають залишенню без задоволення.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності залишається судом без задоволення з огляду на наявність самостійних підстав для відмови в позові.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 02.08.2019р.

Суддя Спичак О.М.