г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/895/19

Номер провадження 2-о/213/26/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2019 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Нестеренко О.М.

секретар судового засідання - Ладухіна І.С.,

за участю представника заявника - адвоката Ліфшиць З.О.,

представника заінтересованої особи - Стрельцова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Інгулецький районний відділ в місті Кривому Розі Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України, про встановлення факту постійного проживання на території України,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною заявою та просить суд встановити факт його постійного проживання на території України з 1992 року.

В обґрунтування вимог посилається на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Ага 1 Моготуйського району Читинської області РСФСР, його мати - ОСОБА_2 у 1990 році уклала шлюб з ОСОБА_3 та змінила прізвище на « ОСОБА_2 ».У вересні 1992 року він разом з матір`ю та її чоловіком переїхав на постійне місце проживання до м. Кривого Рогу в Україну, де стали мешкати за адресою: АДРЕСА_1 . На той час йому було повних 6 років. За цією адресою він з чоловіком матері був зареєстрованим з 12.01.1993 року по 15.06.2000 року.

З травня 1995 в Україні почався процес обміну паспортів радянського зразку на паспорти громадянина України. Оскільки мати з 1994 року зловживала алкогольними напоями, то на час обміну паспортів вона загубила свій паспорт зразка СРСР, у зв`язку з чим жодного документу про належність її та сина (заявника) до громадянства України не отримала.

Заявник зазначив, що в Україні він здобув середню освіту, навчаючись у Криворізьких школах, після чого навчався в Центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1 м. Кривого Рогу, де отримав професійну освіту, та під час навчання - у 2001 році ДПІ в Інгулецькому районі йому було присвоєно ідентифікаційний номер.

Зазначив, що його мати - ОСОБА_2 у зв`язку із зловживанням алкогольними напоями з кінця червня 2000 року покинула своє постійне місце проживання, і її подальша доля невідома. Оголосити її в розшук або визнати безвісно відсутньою за рішенням суду йому не представляється можливим, оскільки у нього відсутні документи, які б підтверджували їх належність до громадянства України.

З 2000 року він постійно проживає в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, спочатку за адресою: АДРЕСА_2 , а з березня 2019 року - по АДРЕСА_3 без оформлення реєстрації місця проживання з причини відсутності паспорта.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього та ОСОБА_5 народилася донька - ОСОБА_4 , яка в свідоцтві про народження записана громадянкою України. Записати його батьком дитини не виявилося можливим, оскільки він не є громадянином України та не має паспорту громадянина України або посвідки на постійне місце проживання на території України.

Протягом 2015 -2018 років він намагався вирішити питання щодо отримання паспорту громадянина України, звертався до органів міграційної служби, органів РАЦС, оскільки працівником міграційної служби йому було рекомендовано спробувати внести зміни стосовно батьківства до актового запису про народження дочки шляхом подачі позовної заяви до суду. Проте вказана процедура стала також неможливою у зв`язку з відсутністю у нього паспорта громадянина України.

Інгулецьким РВ в м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області йому була видана довідка про те, що він не є громадянином України відповідно до Закону України «Про громадянство України», та паспортом громадянина України не документувався.

Він також звертався до Генерального консульства Російської Федерації в м. Харків, від якого отримав відповідь, що він в якості громадянина Російської Федерації не значиться, з заявою про прийняття громадянства Російської Федерації - не звертався, у реєстрації на території Російської Федерації не перебуває.

При черговому зверненні до Інгулецького РС в м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою щодо документування, отримав відповідь про те, що проведеною перевіркою його особу встановлено, але не встановлено належності до громадянства будь-якої держави.

Зазначив, що він фактично проживає на території України з вересня 1992 року, є цивільним чоловіком громадянки України з грудня 2012 року, є батьком громадянки України, не належить до громадянства Російської Федерації та будь-якої держави світу, але із-за втрати документів матір`ю, яка мала паспорт громадянина РФ та мала змогу отримати паспорт громадянки України в установленому порядку під час загального обміну паспортів, а він, як малолітня на той час дитина, також міг тати громадянином України, на цей час не має можливості отримати громадянство держави, в якій постійно проживає з 6-ти річного віку, тобто більше 26 років.

Тому визнання факту постійного проживання на території України надасть право на набуття громадянства України.

Заявник в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, за участю представника - адвоката Ліфшиць З.О. яка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просить задовольнити, оскільки особа, інтереси якої вона представляє, починаючи з 1992 року, тобто з дитинства, постійно мешкає на території України, але через відсутність документів у матері, місце проживання якої тривалий час невідомо через її асоціальний спосіб життя, він не може іншим шляхом, крім через рішення суду, отримати паспорт громадянина України, незважаючи на те, що в цій країні отримав початкову та професійну освіту, працює, має сім`ю, дитину, але не має можливості вже 16 років отримати паспорт громадянина України.

Представник заінтересованої особи - Інгулецького районного відділу в місті Кривому Розі Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України проти задоволення заявлених вимог не заперечував, пояснив, що дійсно ОСОБА_1 звертався до міграційного відділу, на підставі його заяви були проведені перевірки, та отримані відповіді, про те, що він не є громадянином Російської Федерації, і не встановлено його належність до громадянства будь-якої іншої держави.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні 10.06.2019 суду пояснив, що він виховував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з двох років, є його вітчимом, відносини між ними дуже дружні до цього часу. У 1992 році вони з ОСОБА_1 та його матір`ю переїхали жити в Україну із Росії, жили у військовому містечку, де наймали квартиру, ОСОБА_1 навчався у 115-й Криворізькій школі, а потім, вже у 2000 році, він як військовий отримав власну квартиру по вул. Ярославська , в якій з ним мешкав ОСОБА_1 . Підтвердив, що мати ОСОБА_1 дійсно втратила свій паспорт, вона зловживала алкоголем, а з 2003 року у них немає щодо неї жодних відомостей.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він точно не знає, з якого часу ОСОБА_1 проживає в Україні, але особисто з ним знайомий з 2000 року, вони разом навчалися в одній групі, і з того часу товаришують, відноси між ними дружні, тепер вони куми.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 23.07.2019 також підтвердила, що ОСОБА_1 знає з квітня 2000 року, оскільки їх сім`ї разом отримали квартири у одному будинку. У дитинстві Саша дружив з її донькою, вони разом ходили до школи. Вона працює медичною сестрою, тому коли Саша хворів, батьки запрошували її проконсультувати або допомогти. Вона знала мати ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

Вислухавши представника заявника, свідків, дослідивши надані заявником письмові докази, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ага 1 Могойтуйського району Читинської області Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом про його народження, в якому його батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_2 /а.с.9/. Мати заявника ОСОБА_2 20.08.1990 уклала шлюб з ОСОБА_3 , який було зареєстровано органом РАЦС Могойтуйського району Читинської області Російської Федерації, та змінила прізвище на « ОСОБА_2 » /а.с.14,15/.

З довідки ДУ-2 Криворізької квартирної експлуатаційної частини району вбачається, що ОСОБА_1 дійсно в період з 12.01.1993 року по 15.06.2000 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з матір`ю ОСОБА_2 /а.с.11/.

Наданими суду довідками підтверджено також, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчався у м. Кривому Розі, зокрема, в період з 01.09.1993 по 27.08.1994 - у Криворізькій загальноосвітній школі № 115; з 01.09.1994 по 07.09.2000 - у середній загальноосвітній школі № 28 м. Кривого Рогу, та вибув із 9 класу цієї школи; з 01.09.2000 по 22.06.2001 - у Криворізькій загальноосвітній школі № 82, яку закінчив та здобув базову загальну середню освіту /а.с.16-18/.

З 01 вересня 2001 року по 23 червня 2004 року ОСОБА_1 навчався Центрі підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1 м. Кривого Рогу, де отримав повну загальну середню та професійну освіту, що підтверджується відповідно атестатом, копією трудової книжки та диплом електрогазозварника /а.с.19-22/. В період навчання, а саме 23.08.2001 Державною податковою адміністрацією України заявникові було присвоєно ідентифікаційний номер та занесено його до Державного реєстру фізичних осіб, про що свідчить відповідна довідка від 05.09.2001 /а.с.10/.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у заявника народилася дочка - ОСОБА_4 , матір`ю якої в свідоцтві про народження зазначена ОСОБА_7 , а батьком зі слів матері - ОСОБА_1 /а.с.26/.

Як вбачається із наданого суду Акту, виданого головою ОСББ «Еліта-21», ОСОБА_1 з 01.04.2000 року постійно мешкав без оформлення реєстрації місця проживання у місті Кривому Розі за адресою: АДРЕСА_2 .с.25/.

Протягом 2015-2018 років ОСОБА_1 намагався вирішити питання встановлення громадянства та отримання паспорта громадянина України.

Так, Довідкою Генерального консульства Російської Федерації в м. Харків від 15.06.2016 підтверджено, що після проведення перевірок встановити наявність чи відсутність громадянства Російської Федерації у гр. ОСОБА_1 , не надається можливим через відсутність відомостей про його реєстрацію на території РФ УФМС Росії по Забайкальському краю. Як зазначено в довідці, із заявами про прийом до громадянства РФ в установленому законом порядку в УФМС Росії по Забайкальському краю та в Генконсульство РФ у м. Харків ОСОБА_1 не звертався, в Генеральному консульстві на консульському обліку в якості громадянина РФ не знаходиться, іншими відомостями про наявність або відсутність у ОСОБА_1 громадянства Російської Федерації - не володіють /а.с.23/.

На звернення ОСОБА_1 до Інгулецького районного відділу в м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про документування, останньому 12.01.2018 надана відповідь про те, що проведеною перевіркою встановлено особу заявника, але не встановлено належність до громадянства будь-якої держави /а.с.24/.

Таким чином, дослідивши докази, давши їм належну оцінку, заслухавши пояснення свідків, суд встановив, що заявник ОСОБА_1 з 1992 року постійно проживає в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, тобто на території України.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 цієї статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом ч.2 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення інших фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові від 22.08.2018 у справі № 363/214/17-ц вказав на те, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. При цьому не виключається встановлення факту постійного проживання на території України.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України».

Згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.3 цього Закону, громадянами України також є особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.

Як встановив суд, через відсутність відомостей про матір заявника, з якою він, будучи малолітньою дитиною, як показав свідок, прибув у 1992 році в Україну, заявник позбавлений можливості отримати громадянство України з підстав, зазначених у ст.3 Закону України «Про громадянство України», а тому він правомірно звернувся до суду за захистом своїх прав.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено,що громадянство України набувається, крім іншого, внаслідок прийняття до громадянства. Статтею 9 визначені умови прийняття до громадянства України, однією з яких є безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років. Отже, належність та набуття громадянства України може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що встановлення юридичного факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України має для заявника юридичне значення, оскільки надасть йому змогу реалізувати право на прийняття громадянства, від якого залежить виникнення, зміна або припинення його особистих чи майнових прав, зокрема щодо визнання батьківства своєї дитини.

За таких обставин, вважаючи, що в судовому засіданні показами свідків та письмовими доказами підтвердився факт постійного проживання заявника в Україні з 1992 року, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 228-229, 293, 315, 316, 319 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заявлені ОСОБА_1 вимоги задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України з 1992 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасники справи:

Заявник: ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 ;

Представник заявника: Ліфшиць Зоя Олександрівна - 50042, м. Кривий Ріг, вул. Е.Фукса, 44 прим.3 ;

Заінтересована особа: Інгулецький районний відділ в місті Кривому Розі Головного управління в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України - 50026, м. Кривий Ріг, вул. Салтиківська, 9б.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 23.07.2019.

Повний текст складено 28.07.2019.

Суддя О.М. Нестеренко