Провадження № 22-ц/4808/1004/19

Головуючий у 1 інстанції Круль І. В.

Суддя-доповідач Ясеновенко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано -Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

секретаря Капущак С.В.,

з участю ОСОБА_1 та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» про захист прав споживачів шляхом стягнення неповернутої суми додаткового пайового внеску, неповернутої суми внесків до резервного капіталу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богородчанського районного суду, постановлену у складі судді Круль І.В. 12 червня 2019 року в селищі Богородчани,

в с т а н о в и в :

07 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» про захист прав споживачів шляхом стягнення неповернутої суми додаткового пайового внеску, неповернутої суми внесків до резервного капіталу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що він набув статусу члена кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» і впродовж 2014-2016 рр. ним були внесені внески до резервного капіталу спілки на загальну суму 460 000,00 грн., а також за час його членства в кредитній спілці він, як член кредитної спілки, впродовж 2014-2017 рр. вніс на депозитний рахунок спілки додаткові пайові внески на загальну суму 430 000,00 грн.

21 грудня 2018 року він подав до правління та спостережної ради КС «Експрес Кредит Юніон» заяву про добровільний вихід із спілки, в якій просив вирішити питання про припинення його членства у спілці та провести з ним розрахунки в порядку та строки, передбачені статутом та внутрішнім положенням спілки. Листом від 28 січня 2019 року КС «Експрес Кредит Юніон» повідомила, що його членство в кредитній спілці було припинено 20 квітня 2018 року на підставі поданої ним заяви про добровільний вихід з кредитної спілки від 11 квітня 2018 року. Також його повідомлено, що всі його обов`язкові та інші внески, крім вступного внеску, були повернуті у строки, визначені законом.

Вказує, що заяву про добровільний вихід із кредитної спілки від 11 квітня 2018 року він не писав, розрахунки з ним не проводилися, з метою врегулювання досудового спору ним надсилалася відповідачу претензія щодо повернення додаткового пайового внеску та претензія щодо повернення внесків до резервного капіталу, однак відповіді на претензії він не отримав і кошти відповідач йому не повернув.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 12 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» про захист прав споживачів шляхом стягнення коштів.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що спір, з приводу якого ОСОБА_1 пред`явив позов до кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон», виник з корпоративних відносин, а тому враховуючи критерії розмежування судової юрисдикції, вимоги частини першої ст. 19 ЦПК України та пунктів 3 та 4 частини першої статті 20 ГПК України, дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність ухвали суду.

Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що спір, з приводу якого він пред`явив позов, виникає з корпоративних відносин, оскільки такий суперечить фактичним обставинам справи та вимогам закону.

В апеляційній скарзі вказує, що у спірних правовідносинах він виступає безпосередньо споживачем відповідно до вимог п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи роз`яснення, викладені Верховним Судом України у витягу Судової практики з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009-2012) від 01.02.2013 року, в якому роз`яснюється порядок застосування, зокрема, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», метою якого є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг та яким встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг.

Також апелянт посилається на те, що статутом кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон» частка співвласників у статутному капіталі (майні) не визначена, а за інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, розмір внесків до статутного фонду - 0,00 грн. З огляду на положення ст. ст. 55, 167 Господарського кодексу України корпоративні права характеризуються такими ознаками: особа має частку у статутному капіталі господарської організації; особа має право на участь в управлінні господарською організацією; має право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації.

Також, відповідно до ч.1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

ОСОБА_1 зазначає, що суд не врахував положень ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки», відповідно до яких кредитна спілка є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Таким чином, члени кредитної спілки не є носіями корпоративних прав, а відносини між членами кредитної спілки не є корпоративними.

Вважає, що спір у даній справі не є корпоративним, не є спором, що виник з господарських відносин та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а виник з цивільних правовідносин між фізичною особою - членом кредитної спілки та зазначеною кредитною спілкою, тому позивач не є суб`єктом господарювання, а суб`єктний склад учасників відповідає положенням ч. 1 ст. 4 ЦПК України, тому розгляд даної справи віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватися в порядку цивільного судочинства.

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

Представник КС «Експрес Кредит Юніон» апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , як член кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон», звернувся з позовом про захист прав споживачів шляхом стягнення неповернутої суми додаткового пайового внеску, неповернутої суми внесків до резервного капіталу та відшкодування моральної шкоди, тобто спірні правовідносини виникли з приводу реалізації позивачем своїх прав як члена кредитної спілки та виконання кредитною спілкою свого обов`язку щодо повернення додаткового пайового і внеску в резервний капітал спілки після припинення його членства в спілці.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є, зокрема, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Глава 13 ГК України визначає особливості статусу інших суб`єктів господарювання, в тому числі кредитних спілок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 130 ГК України кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована громадянами у встановленому законом порядку на засадах добровільного об`єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг. Кредитна спілка є юридичною особою. Статусу юридичної особи вона набуває з дня її державної реєстрації.

Кредитна спілка діє на основі статуту, який затверджується загальними зборами членів кредитної спілки. Майно кредитної спілки є її власністю і складається з фондів кредитної спілки, коштів доходу та іншого майна.

Статус, порядок організації та здійснення господарської діяльності кредитної спілки визначаються цим Кодексом, законом про кредитні спілки та іншими законами.

Закон України «Про кредитні спілки» визначає організаційні, правові та економічні засади створення та діяльності кредитних спілок, їх об`єднань, права та обов`язки членів кредитних спілок та їх об`єднань.

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» (далі - Закон), кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 7 ст. 10 Закону у разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці вступний внесок їй не повертається. Повернення обов`язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Частиною 8 вказаної статті закону передбачено, що члени кредитної спілки несуть відповідальність за зобов`язаннями кредитної спілки лише у межах їх пайових внесків.

Права членів кредитної спілки визначені ст. 11 Закону. Зокрема, члени кредитної спілки мають право: брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки; вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки.

Відповідно до ст. 14 Закону вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів. Загальні збори членів кредитної спілки можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності кредитної спілки.

Майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов`язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки); плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності; доходів від придбаних кредитною спілкою державних цінних паперів; грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі іноземних; інших надходжень, не заборонених законодавством. Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту (стаття 19 Закону).

Згідно ст. 20 Закону капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів, а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути меншим 10 відсотків від суми її загальних зобов`язань. Пайовий капітал кредитної спілки формується за рахунок обов`язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки. Резервний капітал призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності кредитної спілки та захисту заощаджень її членів.

Частина 3 ст. 21 Закону передбачає, що нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов`язкові пайові членські внески.

Частинами першою та третьою статті 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що він був членом Кредитної спілки «Експрес Кредит Юніон», що підтверджується також листом КС «Експрес Кредит Юніон» від 28 січня 2019 року (а.с. 14).

Так само, ним сплачувалися додаткові пайові внески, а також внески в резервний капітал спілки, про що свідчать копії квитанцій від 24.06.2016 року №613, від 29.06.2016 року №617, від 31.08.2016 року №305, від 04.03.2014 року №139, від 29.06.2017 року №314, від 17.04.2014 року №486, від 30.04.2014 року №622, від 29.12.2015 року №669, від 22.06.2016 року №608 (а.с.9-11).

Таким чином, доводи апелянта про відсутність у правовідносинах, що виникли між сторонами, ознак, які характеризують корпоративні права, та неможливість віднесення спору до такого, що виникає з корпоративних відносин, є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що він виступає безпосередньо споживачем у відносинах з відповідачем щодо яких виник спір не приймаються до уваги, враховуючи на наступне.

Відповідно до вимог п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги частини першої ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначають, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору.

В матеріалах справи відсутні докази щодо укладення договору про надання відповідачем фінансових послуг ОСОБА_1 .

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, - справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богородчанського районного суду від 12 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови складено 01 серпня 2019 року.