ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2019 року

Київ

справа №820/769/16

адміністративне провадження №К/9901/10641/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року (головуючий суддя: Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.)

у справі № 820/769/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Харківській області

про скасування наказу і зобов`язання вчинити дії.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Харківській області, в якому просив:

1) скасувати наказ від 15 грудня 2015 року № 123 о/с в частині встановлення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років капітану поліції ОСОБА_1 , начальнику відділення батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Харків» (м. Харків) Головного управління Національної поліції в Харківській області;

2) зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати до загального стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років весь термін перебування позивача на службі в органах прокуратури з 8 жовтня 2002 року по 30 червня 2006 року.

Позивач зазначає, що Головне управління Національної поліції у Харківській області неправомірно відмовило йому у зарахуванні до стажу роботи періоду проходження ним служби в органах прокуратури на посадах старшого помічника прокурора і помічника прокурора.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22 березня 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Приймаючи таке рішення суд зазначив, що спірний наказ від 15 грудня 2015 року № 123 о/с відповідач виніс правомірно, оскільки служба на посадах старшого помічника прокурора Золочівського району Харківської області, помічника прокурора міста Харкова і старшого помічника прокурора міста Харкова не підлягають зарахуванню до стажу служби в поліції, оскільки під час проходження служби позивача в органах прокуратури та на час його звільнення, поняття «прокурор» визначене приписами статті 56 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не включала в поняття «прокурор» посад старшого помічника прокурора та помічника прокурора. Отже, відповідач правомірно не включив позивачу періоди з 8 жовтня 2002 року до 31 липня 2003 року та з 23 березня 2004 року до 19 грудня 2005 року до стажу служби в поліції відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував і прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив. Скасував наказ Головного управління Національної поліції у Харківській області від 15 грудня 2015 року № 123 о/с в частині встановлення стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років капітану поліції ОСОБА_1 , начальнику відділення батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Харків» (м. Харків) головного управління Національної поліції в Харківській області. Зобов`язав Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати до загального стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років весь термін перебування на службі в органах прокуратури з 8 жовтня 2002 року до 30 червня 2006 року.

Суд апеляційної інстанції вказав на необхідність зарахування до загального стажу для виплати відсоткової надбавки за вислугу років часу роботи ОСОБА_1 в органах прокуратури на посадах помічника прокурора за період з 8 жовтня 2002 року по 30 червня 2006 року, оскільки вказані посади в розумінні положень Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час роботи позивача) були посадами «прокурора».

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним судом порушено вимоги статті 56 Закону України «Про прокуратуру», оскільки лише старші помічники та помічники Генерального прокурора України, його першого заступника та заступників Генерального прокурора України відносяться до поняття «прокурор». Вважає, що при вирішенні цієї справи повинна застосовуватися редакція Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року, яка діяла на момент виникнення спору між позивачем і відповідачем, а не на час роботи позивача в органах прокуратури.

Також вважає, що при обрахуванні спірного періоду стажу позивача потрібно враховувати лише час його роботи на посадах слідчого та прокурора, як того вимагає пункт 5 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію». Вказує, що служба позивача на посадах старшого помічника прокурора Золочівського району Харківської області, помічника прокурора міста Харкова й старшого помічника прокурора міста Харкова не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджено матеріалами справи позивач з 8 жовтня 2002 року до 30 червня 2006 року проходив службу в органах прокуратури та займав наступні посади у період:

- з 8 жовтня 2002 року до 31 липня 2003 року - старшого помічника прокурора Золочівського району Харківської області, згідно наказу від 8 жовтня 2002 року № 1104;

- з 31 липня 2003 року до 23 березня 2004 року - слідчого прокуратури Золочівського району Харківської області, згідно наказу від 31 липня 2003 року № 783;

- з 23 березня 2004 року до 26 травня 2004 року - помічника прокурора міста Харкова, згідно наказу від 23 березня 2004 року № 233;

- з 26 травня 2004 року до 19 грудня 2005 року - старшого помічника прокурора міста Харкова, згідно наказу від 26 травня 2004 року № 495;

- з 19 грудня 2005 року до 30 червня 2006 року - старшого прокурора відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Харківської області, згідно наказу від 19 грудня 2005 року № 1580.

Судами встановлено, що 30 червня 2006 року позивач звільнений з органів прокуратури, згідно наказу від 30 червня 2006 № 676.

З 7 листопада 2015 року позивач прийнятий на службу до Національної поліції України відповідно до наказу № 35 о/с від 4 листопада 2015 року.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області 15 грудня 2015 року № 123 о/с встановлено, що станом на 7 липня 2015 року відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стаж служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки складає 8 років 6 місяців 13 днів.

14 грудня 2015 року позивач подав рапорт на ім`я начальника УКЗ ГУНП в Харківській області полковнику поліції Іванчишину І.І., в якому просить зарахувати до його стажу служби у поліції час роботи в органах прокуратури на посадах помічника і старшого помічника прокурора.

Головне управління Національної поліції в Харківській області листом від 18 грудня 2015 року № 7/776 повідомило ОСОБА_1 , що періоди часу з 8 жовтня 2002 року до 31 липня 2003 року та з 23 березня 2004 року до 19 грудня 2005 року неможливо зарахувати до його стажу служби відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Положеннями статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до стажу служби в поліції, крім іншого, зараховується час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих.

Відповідно до вимог статті 56 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року (в редакції від 13 грудня 2005 року, чинній на момент роботи позивача) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

Згідно вимог статті 56 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року (в редакції від 14 серпня 2014 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, третій, п`ятій і сьомій статті 46, статті 46 1, статті 46 2, статтях 46 3, 46 4, частині першій статті 47, статтях 48, 48, 49, 50, 50 та 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд погоджується з доводами апеляційного суду, що відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності зарахування до загального стажу позивача для виплати відсоткової надбавки за вислугу років час роботи в органах прокуратури на посадах старшого помічника прокурора і помічника прокурора за період з 8 жовтня 2002 року до 30 червня 2006 року, оскільки на момент праці позивача на цих посадах вони охоплювалися поняттям «прокурор» в розумінні положень Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року (в редакції від 13 грудня 2005 року, чинній на момент роботи позивача).

Верховний Суд відхиляє аргумент скаржника про те, що служба на посадах старшого помічника прокурора Золочівського району Харківської області, помічника прокурора міста Харкова й старшого помічника прокурора міста Харкова не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції. А також відхиляє аргумент скаржника, що на момент роботи позивача до поняття «прокурор» відносяться лише старші помічники та помічники Генерального прокурора України, його першого заступника та заступників Генерального прокурора України, оскільки Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року (в редакції від 13 грудня 2005 року) передбачено, що до поняття «прокурор» відносяться старші помічники і помічники прокурора.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на результат касаційного розгляду й відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Н.М. Мартинюк

Судді А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко