ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/881/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Бобочки Володимира Володимировича, Київська область, Поліський район, с. Вовчків

про стягнення заборгованості

за участю представників:

від позивача: О.М.Гніденко

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 25.03.2019 року (вх. №922/19 від 01.04.2019 року) до Фізичної особи-підприємця Бобочки Володимира Володимировича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором комісії №001-13-К від 27.05.2013 року в розмірі 67500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором комісії №001-13-К від 27.05.2013 року в частині реалізації товару позивача на суму 67500,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму основної заборгованості, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 15.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/881/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.05.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 28.05.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав.

Ухвалою суду від 28.05.2019 року розгляд справи відкладено на 02.07.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 02.07.2019 року повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надіслав. Ухвалою суду від 02.07.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/881/19 та призначено розгляд справи по суті на 23.07.2019 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання 23.07.2019 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2019 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом враховано, що ухвали суду направлені судом на адресу відповідача, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 07044, Київська обл., Поліський район, с. Стовпне, вул. Каштанова, буд. 18, згідно з наявним у матеріалах справи витягом №1005563056 станом на 01.04.2019 року та повернуті ПАТ «Укрпошта» із зазначенням причини - «за закінченням встановленого строку зберігання».

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 23.07.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (за договором - комітент) та Фізичною особою-підприємцем Бобочкою Володимиром Володимировичем (за договором -комісіонер) укладено Договір комісії №001-13-К (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, передбачених даним Договором, комітент доручає, а комісіонер зобов`язується від свого імені та за рахунок комітента, за плату (винагороду), здійснити реалізацію підрощених індичок (далі - товар), про що укласти з третіми особами (покупцями) договори купівлі-продажу.

Згідно п. 1.2. Договору, прийняте доручення комісіонер зобов`язується виконати на умовах, найбільш вигідних для комітента.

У відповідності до п. 1.3 Договору комісіонер зобов`язаний укласти договори в інтересах комітента в термін до 01 вересня 2013 року.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що комісіонер зобов`язується реалізувати товар комітента за ціною, не нижчою за 135,00 грн. за одну індичку.

Відповідно до умов цього Договору, комісіонер зобов`язується здійснити реалізацію товару комітента шляхом укладення від свою імені та за рахунок комітента договорів на продаж вищезазначеного товару. Повідомляти комітенту на його вимогу всі відомості про хід виконання цього Договору, повідомляти про укладені в його інтересах договори, за умови передачі товару, а також за вимогою комітента - надати комітентові копії укладених договорів. Надати комітентові звіт протягом 2-х робочих днів, з моменту укладення договору на продаж товару комітента. У випадку виникнення непередбачених обставин, що перешкоджають укладенню договору на умовах комітента, повідомити про це комітента (пп.пп. 3.1.1 - 3.1.4 п. 3.1 Договору).

Умовами пп. 3.2.3 п. 3.2 Договору передбачено, що за виконання послуг з продажу товару комітент зобов`язується сплатити комісіонерові комісійну винагороду в розмірі 1,5% від вартості реалізованих індичок. Вартість кожної проданої індички має бути документально підтверджена.

Згідно п. 4.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання обов`язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що комісіонер несе відповідальність перед комітентом у випадку втрати, недостачі або пошкодження товару в повному обсязі нанесених комітентові збитків, враховуючи упущену вигоду. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) товару несе комісіонер, з моменту фактичної передачі комітентом йому товару, підтвердженням чого є Акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін.

У пункті 7.1. Договору сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту йото підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Так, на виконання умов Договору, позивачем передано відповідачу на реалізацію товар - 500 підрощенних пташенят індика, що підтверджується Актами приймання-передачі від 01.06.2013 року та від 03.06.2013 року, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками.

Згідно п. 2.1. Договору, комісіонер зобов`язується реалізувати товар комітента за ціною, не нижчою за 135,00 грн. за одну індичку для чого комісіонер зобов`язується укласти договори в інтересах комітента в термін до 01.09.2013 року.

Згідно зазначених Актів приймання-передачі від 01.06.2013 року та від 03.06.2013 року, претензій щодо кількості або якості переданого товару комісіонером не заявлено. (оригінали актів було оглянуто судом).

Однак, як зазначав позивач, відповідач в порушення умов Розділу 3 Договору взятих на себе зобов`язань не виконав. Інформації щодо реалізації переданого товару відповідачем не надано як і не надано доказів укладення договорів купівлі-продажу з третіми особами та звіту комісіонера.

Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію №21/07-16 від 21.07.2016 року з вимогою відшкодування вартості переданого на реалізацію за Договором комісії товару (докази надіслання претензії наявні в матеріалах справи). Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Оскільки, претензія позивача залишена відповідачем без виконання, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 67500,00 грн. заборгованості за Договором комісії №001-13-К від 27.05.2013 року.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1012 Цивільного кодексу України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов`язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов`язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до ст. 1014 Цивільного кодексу України, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 1016, 1017 Цивільного кодексу України передбачено, що комітент зобов`язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов`язку перед третьою особою. За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов`язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Комісіонерові, який є підприємцем, може бути надано право відступати від вказівок комітента без попереднього запиту про це, але з обов`язковим повідомленням комітента про допущені відступи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1021 Цивільного кодексу України, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Також, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов`язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доводиться кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Аналогічне положення закріплено і в статті 226 Господарського кодексу України.

Згідно ст.ст. 614, 623 Цивільного кодексу України та ст. 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару лежить на комісіонері з моменту прийому товарів на реалізацію, і комісіонер несе відповідальність перед комітентом у випадку втрати, недостачі, або пошкодження товару в повному обсязі завданих комітентові збитків, враховуючи упущену вигоду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, не здійснив реалізацію товару, прийнятого на комісію, не надав позивачу звітів про хід реалізації отриманого товару, не здійснив його повернення чи оплату на загальну суму 67500,00 грн., що складає вартість переданих на реалізацію індичок у кількості 500 штук вартістю 135,00 грн. за одну індичку.

Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором, що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що після закінчення терміну дії Договору відповідачем нереалізований товар не було повернуто позивачу та не відшкодовано його вартість, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими, документально доведеними, а тому, підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» до Фізичної особи-підприємця Бобочки Володимира Володимировича про стягнення 67500,00 грн. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бобочки Володимира Володимировича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 13, кв. 1, код ЄДРПОУ 31542542) 67500 (шістдесят сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. заборгованості та 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.08.2019 року.

Суддя Д.Г. Заєць