ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 р.

Справа № 480/167/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Прилипчук О.А.) від 22.03.2019 року (повний текст рішення складено 22.03.2019р.) по справі №480/167/19

за позовом ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Позивач , ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення 30.05.2018 року перевірки позивача;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 13.06.2018 року №СМ 535/187/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що дії відповідача щодо проведення перевірки позивача є протиправними, а прийнята за її наслідками постанова про накладення штрафу підлягає скасуванню, оскільки винесена без достатніх на те правових підстав та з порушенням встановленого порядку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, представником позивача -адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність дій посадових осіб відповідача щодо проведення 30.05.2018 р. перевірки позивача, а також законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови про накладення штрафу. Зазначив, що оскільки позивачем не було порушено вимог діючого законодавства, то висновки перевіряючих є помилковими. Також вказує, що відповідачем було порушено процедуру притягнення позивача до відповідальності.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 30.05.2018 року до Управління Держпраці у Сумській області звернувся ОСОБА_2 із заявою про наявність факту праці неоформлених працівників в кафе "Стамбул 7" (а.с.49).

30.05.2018 року начальником управління Семеног Ю.Д. прийнято наказ №806, про проведення 30-31 травня 2018 року інспекційного відвідування закладу "Стамбул 7" з питань додержання законодавства про працю (а.с.50).

30.05.2018 року начальником управління Семеног Ю.Д. підписано направлення №343/СМ535 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання, яким доручено головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Управління Держпраці у Сумській області Ілляшенку А.М. та Маслаку В.Б . провести інспекційне відвідування закладу "Стамбул 7" (адреса: м.Суми, вул.Кооперативна, буд. 1) (а.с. 51).

31.05.2018 року Інспекторами праці складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з не допуском ФОП ОСОБА_1 інспекторів до проведення інспекційного відвідування закладу "Стамбул 7" шляхом ненадання доступу до приміщення: об`єкта відвідування, в якому використовується наймана праця (а.с. 52-53).

04.06.2018 року заступником начальника управління Антоненко Н. Г. прийняте рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу і призначення його на 13.06.2018 року (а.с. 59).

За наслідками розгляду справи, 13.06.2019 року відповідачем винесено постанову №СМ535/187/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 372300 грн. (а.с. 64-65).

Розгляд справи про накладення штрафу був проведений за відсутності позивача, копію вказаної постанови отримано позивачем засобами поштового зв`язку (а. с. 63).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю дій посадових осіб щодо проведення перевірки та законністю винесення вищевказаної постанови, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу у зв`язку з дотриманням контролюючим органом встановленої процедури проведення заходу державного нагляду та розгляду справи про накладення штрафу, а також обґрунтованість порушень.

Колегія суддів частково погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон України №877-V).

Статтею 1 Закону України №877-V визначено, що заходи державного контролю - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом, в т.ч. інспектувань.

Згідно положень ч. 4 ст. 2 Закону України №877-V, заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про зайнятість населення", державний контроль за додержанням законодавства про зайнятість населення здійснює уповноважений орган з реалізації державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в межах їх повноважень.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На час спірних правовідносин процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю була визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (п. 3 Порядку).

Пунктом 5 Порядку № 295 передбачені підстави для проведення інспекційних відвідувань, зокрема: за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно п.п.8-10 Порядку №295, про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Зі змісту зазначених правових приписів, територіальні органи Держпраці на час спірних правовідносин були наділенні повноваженнями щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема, шляхом проведення інспекційних відвідувань, за умови наявності підстав, визначених приписами чинного законодавства.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставною для проведення інспекційного відвідування позивача слугувало звернення гр. ОСОБА_3 від 30.05.2018 щодо використання праці найманих працівників без оформлення трудового договору (а.с. 49)

На підставі отриманої інформації відповідачем видано наказ про проведення інспекційного відвідування № 806 від 30.05.2018 та направлення № 343/СМ535 від 30.05.2018 року на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання (а.с. 50-51).

Доказів оскарження позивачем вищевказаного наказу матеріали справи не містять та сторонами не надано.

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність на час спірних правовідносин у відповідача встановлених повноважень та підстав для проведення інспекційного відвідування позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання вказаних дій протиправними.

Також колегія суддів зазначає, що до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. При цьому, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин. Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскільки відповідачем фактично була реалізована його компетенція на проведення інспекційного відвідування та оформлення її результатів, у спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов`язки для позивача є постанова про накладення штрафу (акт індивідуальної дії), прийнята за результатами інспекційного відвідування.

В зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вказаної частини позовних вимог є правомірним та скасуванню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Сумській області від 13.06.2018 р. №СМ 535/187/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для накладення на позивача штрафу слугували висновки відповідача про порушення суб`єктом господарювання законодавства про працю, а саме перешкоджання виконання державним органом повноважень, передбачених статтею 259 КЗпП України в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками.

Пунктом 16 Порядку № 295 визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Згідно п.п. 19-20 Порядку, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2018 року перевіряючими складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з не допуском ФОП ОСОБА_1 інспекторів до проведення інспекційного відвідування закладу "Стамбул 7" шляхом ненадання доступу до приміщення: об`єкта відвідування, в якому використовується наймана праця (а.с. 52-53).

Саме посилання на вищевказаний Акт слугувало фактичною підставою для винесення оскаржуваної постанови про застосування штрафних санкцій.

Разом з тим, у вказаному акті не зазначено (не заповнена відповідна графа акту), чи був він складений у присутності керівника або уповноваженої особи, а також не містить ані підпису даної особи, ані ПІБ та підписів осіб, які можуть підтвердити факт перешкоджання.

Відсутність інформації про осіб, які б підтвердили факт перешкоджання, порушує один з основних принципів - принцип визначеності, що, зокрема, полягає в тому, щоб дії контролюючих органів були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно наказу на проведення інспекційного відвідування, строк його проведення був визначений 30.05.2018 та 31.05.2018 року, в той час, як згідно акту вбачається, що спробу проведення було здійснено 30.05.2018 року. Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив, що перевіряючими 31.05.2019 року вихід на проведення інспекційного відвідування не здійснювався.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 ( далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з п. 6 Порядку № 509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Насамперед, колегія суддів звертає увагу на те, що штраф у розмірі 372300 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Відповідно до п. 7 Порядку 509, справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2019 року по справі №813/3415/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дане тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509, у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось сторонами, що розгляд справи про накладення на позивача штрафу проведений за відсутності позивача. Доказів направлення позивачем клопотань про розгляд справи без її участі матеріали справи не містять.

Як зазначив під час розгляду справи представник відповідача, з чим погодився суд першої інстанції, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення повідомлень про розгляд справи від 05.06.2018 №15- 28/02/3451/2018 та від 06.06.2018 №15-28/02/3472/2018, а також провідним спеціалістом відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_4 особисто засобами телефонного зв`язку за номером НОМЕР_1 (а.с. 57-58).

Разом з тим, на думку колегії суддів, відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтвердили факт належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.

Так, як вбачається із напису на повідомлення про розгляд справи від 05.06.2018 №15- 28/02/3451/2018 його було направлено рекомендованим листом з повідомленням (а.с. 57). Проте, матеріали справи не містять та відповідачем не надано ані рекомендованого поштового відправлення, ані поштового конверту із відповідною відміткою про неможливість його вручення.

Згідно напису на повідомленні про розгляд справи від 06.06.2018 №15-28/02/3472/2018 його було направлено кур`єрською доставкою (а.с. 58), про що надано накладні ТОВ «ТЕКС Україна» №4550217 (а.с.60-61). В свою чергу, на думку колегія суддів, вказані документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами на підтвердження факту інформування позивача про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, оскільки, по перше, відповідачем не надано доказів, що вказане підприємство може провадити діяльність у сфері кур`єрської доставки поштової кореспонденції, а по друге, із змісту накладних не вбачається можливими визначити зміст відповідного направлення, оскільки відповідна графа опису вкладення не заповнена. Крім того, колегія суддів критично оцінює вказаний у повідомленні факт інформування позивача особисто засобами телефонного зв`язку за номером НОМЕР_1 враховуючи відсутність доказів належності вказаного номеру телефону саме позивачу, а також встановлений під час розгляду справи рівень володіння останнім державною мовою.

Інших доказів, які б підтверджували факт належного повідомлення позивача про розгляд справи матеріали справи не містять.

Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatismutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обовязків (див. рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами факт дотримання процедури розгляду справи про накладення штрафу, зокрема, щодо належного інформування позивача про дату, час та місце її розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.

На підставі викладеного, висновки суду першої інстанції щодо законності та правомірності оскаржуваної постанови є помилковими.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Сумській області від 13.06.2018 р. №СМ 535/187/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу, із прийняттям в цій частині нового судового рішення про їх задоволення.

В іншій частині рішення суду скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калініна Сергія Костянтиновича задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року по справі №480/167/19 скасувати в частині відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Сумській області від 13.06.2018 р. №СМ 535/187/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області від 13.06.2018 року №СМ 535/187/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення на ОСОБА_1 штрафу.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя

(підпис)

Бенедик А.П.

Судді

(підпис) (підпис)

Донець Л.О. Гуцал М.І.

Повний текст постанови виготовлений 01.08.2019 року