ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2019 року

Київ

справа №826/15057/17

адміністративне провадження №К/9901/11188/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року (ухвалене у складі головуючого -судді Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (ухвалену у складі головуючого -судді Чаку Є.В., суддів: Файдюк В.В., Мєзєнцева Є.І.) по справі № 826/15057/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення № 750 від 18.05.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № 750 від 18.05.2017 року.

Позовні вимоги ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" обґрунтовує тим, що для кваліфікації дій як таких, що можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків у Нацради відсутні експертні повноваження, і вона не мала повноважень робити відповідний висновок при прийнятті оскаржуваного рішення. Позивач не згоден з висновком про те, що у передачі "Говорить Україна" від 06.02.2017 (з 19:15 до 21:00) були присутні сцени з наслідками насилля, демонструванням крові, понівеченого людського тіла, оскільки вона позбавлена постановок.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що факт допущення порушень, які стали підставою для прийняття спірного акту, не спростований позивачем належними та допустимими доказами, отже відповідач обґрунтовано прийняв оскаржуване рішення № 750 від 18.05.2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

19.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі № 826/15057/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

У скарзі посилається на те, що відображені в оскаржуваному рішенні порушення не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема висновками спеціалістів, які мають спеціальні знання та законні повноваження здійснювати кваліфікацію передачі, як такої, що може завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мали змогу її дивитися. Водночас, експертний висновок, складений експертом, кандидатом психологічних наук, старшим науковим співробітником Н.В. Алікіною (ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива"), судами безпідставно не взято до уваги.

11.06.2019 до Верховного Суду Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення подано відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення скарги. Зазначив, що доводи позивача про відсутність належних і допустимих доказів встановлених порушень є безпідставними, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є саме акт позапланової перевірки, а не скарга ГО «Детектор Медіа», рішення Громадської ради при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення; відповіді асоціації психологів України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 31 травня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна".

Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2019 року призначив справу до розгляду у попередньому судовому засіданні.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 16 по 17 березня 2017 року, на підставі звернення Громадської організації "Детектор Медіа", у якому містилося прохання перевірити телеканал "Україна" щодо дотримання вимог законодавства під час показу 6 лютого 2017 року програми "Говорить Україна" та вжити заходи у межах своєї компетенції, рішення Нацради від 23.02.2017 року №206, наказу голови Нацради від 09.03.2017 №5а/97, відповідачем проведено позапланову перевірку діяльності ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" щодо дотримання телерадіоорганізацією законодавства України (дотримання вимог абз. 8 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 28, ч. 2 ст. 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

Результати перевірки оформлені Актом №15 ПП/Кв/ПС/17 від 17.03.2017.

У вказаному Акті викладено висновок про те, що трансляція в ефірі ТОВ "ТРК "Україна" передачі "Говорить Україна" 06.02.2017 року з 19:45 до 21:00 здійснена з порушенням ліцензіатом вимог абз. 8 ч. 2 ст. 6 (не допускається використання телерадіоорганізацій для трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися), ч. 5 ст. 28 (ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів), ч. 2 ст. 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" (телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 06.00 та на каналах з обмеженим доступом. Такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією).

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки Нацрадою 18.05.2017 прийнято рішення №750 "Про результати позапланової перевірки ТОВ "ТРК "Україна", м. Донецьк (НР №00217-м від 23.07.2013, ефірне мовлення, логотип "УКРАЇНА"), згідно якого, враховуючи звернення ГО "Детектор Медіа" (вх. №24а/22 від 08.02.2017 року), рішення Громадської ради при Нацраді від 07.03.2017 року №5 (вх. №16/1743 від 22.03.2017 року), заслухавши пояснення представника компанії, керуючись ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 70, ч. 1, 2 5, 6 ст. 72, ч. 1, 2 ст.73, ч. 1 ст. 74, ч. 1, 2 ст. 75 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", ст. 13 та ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" визнано порушення ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" ч. 5 ст. 28 та ч. 2 ст. 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", оголошено попередження та вказано на неприпустимість в подальшому порушень чинного законодавства.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди мали перевірити, чи прийняте рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №750 від 18.05.2017, зокрема, в межах повноважень, на законних підставах та з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.

Так, повноваження Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення у спірних правовідносинах визначені, зокрема, законами України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телебачення та радіомовлення», Інструкцією № 115.

Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначає правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Статтею 13 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначено наглядові повноваження Національної ради, серед яких, зокрема, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Згідно ч. 1 ст. 70 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993 р. № 3759-XII (в редакції станом на 06.02.2017 р.) Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення.

Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6 ст. 72 Закону № 3759-XII санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.

Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону та/або умов ліцензії.

Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади.

Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження.

Згідно ч. 1, 2 ст. 73 Закону № 3759-XII питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Національна рада починає розгляд питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії на підставі актів перевірки.

Згідно ч. 1, 4 ст. 74 Закону 3759-XII за результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про: а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади.

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997 року №538/97-ВР виключно на засіданнях Національної ради: приймаються рішення про застосування санкцій та про звернення до суду із заявою про анулювання ліцензії.

На цій підставі суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення №750 від 18.05.2017 "Про результати позапланової перевірки ТОВ "ТРК "Україна", м. Донецьк (НР №00217-м від 23.07.2013, ефірне мовлення, логотип "УКРАЇНА") прийнято Нацрадою за наслідками призначеної позапланової перевірки за зверненням ГО "Детектор Медіа", в межах повноважень Нацради, згідно передбаченої вказаними Законами, а також Інструкцією про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та про порушення законодавства про рекламу, затвердженої рішенням Нацради від 08.02.2012р. № 115, процедури.

Щодо висновку, викладеного в акті перевірки та оскаржуваного рішення по суті судами попередніх інстанцій встановлено, наступне.

Так, у акті перевірки відображено, що 06.02.2017 з 19:15 до 21:00 на телеканалі "Україна" відбулася трансляція передачі "Говорить Україна". У передачі використано зображення з демонструванням крові, понівеченого людського тіла, а саме - скривавлене обличчя вбитого 17-річного хлопця з виколотим оком. Передача не мала спеціального попередження та позначення щодо змісту безпосередньо перед її трансляцією.

Вказаний фрагмент передачі був кваліфікований Нацрадою як такий, що містить ознаки порушення позивачем як ліцензіатом вимог аб. 8 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 28 ч. 2 ст. 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", що і стало підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 5 ст. 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993р. № 3759-XII (в редакції станом на 06.02.2017 р.) ліцензіат не має права розповсюджувати програми і передачі, трансляція яких не допускається згідно з вимогами частини другої статті 6 цього Закону, а також програми, здатні впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, і програми, що містять сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцени, звернені до сексуальних інстинктів.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 3759-XII не допускається використання телерадіоорганізацій для, в тому числі, необґрунтованого показу насильства; трансляції програм або їх відеосюжетів, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, якщо вони мають змогу їх дивитися.

Згідно ч. 1, 2 ст. 62 Закону № 3759-XII при створенні, підготовці та розповсюдженні телерадіопрограм та передач телерадіоорганізації і провайдери програмної послуги зобов`язані дотримуватися вимог законодавства України про захист суспільної моралі.

Телерадіоорганізаціям забороняється розповсюджувати, а також анонсувати програми та передачі, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, крім як протягом ефірного часу в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом.

Такі програми або передачі повинні мати спеціальне попередження і відповідно позначатися в розкладі програм телерадіоорганізацій та спеціально позначатися безпосередньо перед їх трансляцією.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність у Нацради компетенції з надання оцінки тому фактору, що окремі сцени можуть завдати моральній, психічній та фізичній шкоди розвитку дітей та підлітків з огляду на наступне.

Приписи частини четвертої статті 71 та частини п`ятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» дають підстави для висновку, що законодавцем установлено окремі документи (документальні свідчення, акти перевірок, звернення органів державної влади), на основі яких встановлюється відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення та приймається Національною радою рішення про застосування санкцій за такі порушення.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 по справі № 826/2810/15.

Отже, за наявності повноважень для проведення перевірки, вивчення обставин, які входять до предмету такої перевірки, а також наявності повноважень на прийняття рішень про застосування санкцій за результатами таких перевірок, свідчить про те, що Нацрада є уповноваженим органом, яким надається оцінка встановленим обставинам, висновок про відповідність яких Закону України «Про телебачення і радіомовлення» відображається у акті і слугує підставою для прийняття рішення.

Здатність впливати на нормальний фізичний, розумовий або моральний розвиток дітей та юнацтва, а також визначення сцен, які викликають жах, сцен вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), сцен (передач), які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва є оціночною категорією, і чинне законодавство не містить методики здійснення відповідної оцінки.

Відсутність відповідної методики сама по собі не може бути підставою для висновку про неможливість взагалі кваліфікації будь-якого програмного продукту як такого, що підпадає під вказані ознаки.

Відповідно, кваліфікація змісту програмного продукту як такого, що підпадає під вказані ознаки, є дискреційною за своїм характером, і Нацрада як суб`єкт владних повноважень зобов`язана обґрунтувати, на яких підставах відповідний висновок зроблено.

Згідно змісту оскаржуваного рішення відповідний висновок Нацради зроблено встановлених під час перевірки обставин та враховано рішення від 07.03.2017 р. №15 Громадської ради при Нацраді, на засіданні якої була предметом обговорення передача "Говорить Україна" від 06.02.2017 р. з 19:15 до 21:00, листа Асоціації психологів України від 18.05.2017 р. №24/175, у якому на запит Нацради висловлено однозначну категоричну позицію щодо подібних передач та їх впливу на глядача (особливо неповнолітнього), а також власного судження Нацради як колегіального органу .

Проте, врахування вказаних доказів, використаних Нацрадою для прийняття оскаржуваного рішення, за відсутності врегульованої процедури для прийняття рішення про відповідність або невідповідність програмного продукту абз. 8 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 28 ч. 2 ст. 62 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", не є визначальною для прийняття рішення про наявність у діях ліцензіата порушень та притягнення його до відповідальності, але не позбавляє Нацраду права звертатися до спеціалізованих установ з метою з`ясування їх думки щодо змісту програмного продукту, яка може враховуватися, але не є обов`язковою

Судами попередніх інстанцій також обґрунтовано зазначено, що надана копія листа Асоціації психологів України від 18.05.2017 р. №24/175 за своїм характером також не є висновком спеціаліста або експерта, проте отримання саме висновку спеціаліста або експерта за встановленою формою для прийняття Нацрадою рішення не передбачено.

Зі змісту вказаного листа судом встановлено, що в ньому міститься посилання на конкретний програмний продукт щодо якого висловлено прохання про надання позиції, а також зазначається про те, що подібні передачі вже були предметом розгляду Асоціації неодноразово, і з вказаного приводу у Асоціації є категорична позиція. Лаконічність відповіді пояснюється саме цим згідно її змісту.

Щодо рішення від 07.03.2017 р. №15 Громадської ради при Нацраді, то воно надано на звернення Нацради від 13.03.2017 р. №17/464 та 23.02.2017 р. №24а/5.

Згідно ч. 3 Положення про Громадську раду при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, затвердженого рішенням Нацради від 30.06.2005 р. №434 (в редакції станом на березень 2017 р.) основними завданнями Громадської ради є, зокрема, сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами; забезпечення врахування громадської думки у процесі підготовки та виконання рішень Національної ради; здійснення заходів щодо організації та проведення консультацій з громадськістю згідно з Порядком проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, проведення моніторингу порушень прав і свобод громадян в телерадіопросторі України, поширення відповідної інформації.

Відповідно до ч. 6 Положення Громадська рада з метою виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, отримувати для громадської експертизи проекти нормативно-правових рішень Національної ради; надавати Національній раді пропозиції з питань, віднесених до компетенції Громадської ради; утворювати постійні та тимчасові робочі групи за напрямами роботи, брати участь в будь-якій діяльності, що ведеться під егідою Національної ради.

Рішення від 07.03.2017 р. №15 не є рішенням за наслідками громадської експертизи проекту нормативно-правового акту, а висловлення думки щодо питання, яке відноситься до компетенції Нацради, і враховується Нацрадою при прийнятті рішення разом з іншими матеріалами перевірки.

Судами першої та апеляційної інстанції надано оцінку тому, що вказане рішення не було підставою для прийняття оскаржуваного рішення про накладення на позивача санкції, і не було підставою для проведення самої позапланової перевірки, тому відповідні заперечення позивача не можуть бути прийняті до уваги.

З приводу доводів касаційної скарги про неврахування судами поданого ним висновок експерта за результатами психологічного дослідження №35/18 від 19.03.2018 р., складеного експертом, кандидатом психологічних наук, старшим науковим співробітником Н.В.Алікіною (ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива"), згідно якого у передачі "Говорить Україна" від 06.02.2017 р. (з 19:15 до 21:00) не містяться фрагменти, зміст яких може завдати шкоди фізичному, інтелектуальному, духовному, психічному чи моральному розвитку неповнолітніх (дітей, підлітків) та юнацтва, не здатний шкідливо впливати на їх розвиток, не містить сцен, які викликають жах, колегія суддів зазначає, що судами слушно зазначено про те, що за змістом експертного висновку в ньому зроблено акцент не на конкретних кадрах програмного продукту та їх характеристиках, а на контексті програми в цілому, в якій було використано відповідні кадри.

Логічне та контекстне тлумачення ч. 5 ст. 28 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21.12.1993р. № 3759-XII, в якій використано словосполучення сцени, які викликають жах, сцени вбивства, насилля (фізичного чи психологічного), не дає підстави для висновку про те, що передбачене обмеження стосується саме постановочних сцен і не поширюється на статичні зображення (фотографії), тому відповідні заперечення позивача також не можуть бути взяті до уваги.

Згідно ч. 1, 2 ст. 62 Закону № 3759-XII розповсюдження програм та передач, які можуть зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва, дозволено в добовому відрізку з 23.00 до 6.00 та на каналах з обмеженим доступом, а також за умови наявності спеціального попередження, тому позивач при виготовленні програмного продукту може використовувати такі статичні зображення або сцени, але з вказаними обмеженнями.

Стосовно інших доводів касаційної скарги, колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, Верховним Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини встановив, що засоби масової інформації відіграють важливу роль в демократичному суспільстві: хоча ЗМІ не повинні переходити певні визначені межі, проте «їх обов`язком є передавати інформацію та ідеї з усіх питань, що становлять суспільний інтерес, у сумісний з їхніми обов`язками та відповідальністю спосіб…» (пункт 45 рішення Суду в справі «Тома проти Люксембургу» від 29 березня 2001 р.).

Тобто по вказаній справі існувало достатньо вагомих підстав для прийняття оскаржуваного рішення у порядку і спосіб, який був визначений відповідачем, в силу не допущення розповсюдження сцен, які шкодять фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва.

За таких обставин, Національна рада вправі надати оцінку дотриманню під час трансляції передач основних принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, а також Закону України «Про інформацію», який, згідно статті 3 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відноситься до законодавства, нагляд за дотриманням якого вона здійснює.

Таким чином, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі № 826/15057/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко