ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2019 року

Київ

справа №299/2415/15-а

адміністративне провадження №К/9901/10673/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.02.2016 (головуючий суддя: Рішко Г.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (головуючий суддя: Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Качмар В.Я.) у справі №299/2415/15-а за позовом ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 до Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району, треті особи: ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_54 , ОСОБА_1 , ОСОБА_44 , ОСОБА_55 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_60 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , за участі Прокуратури Виноградівського району про визнання протиправним та скасування пунктів 6, 7 рішення 32-ї сесії VI скликання Підвиноградівської сільської ради від 10.02.2015 № 514, рішення Підвиноградівської сільської ради від 29.05.2015 №549, рішення Підвиноградівської сільської ради №602 від 07.09.2015 та рішення Підвиноградівської сільської ради №604 від 07.09.2015,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року ОСОБА_47 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_61 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 звернулись до суду з позовом до Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району, треті особи: ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_54 , ОСОБА_1 , ОСОБА_44 , ОСОБА_55 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_40 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_35 , ОСОБА_34 , ОСОБА_33 , ОСОБА_32 , ОСОБА_31 , ОСОБА_30 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_60 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 , за участі Прокуратури Виноградівського району, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили:

визнати протиправними та скасувати пункти 6, 7 рішення 32-ї сесії VІ скликання Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області №514 від 10.02.2015 «Про порядок виділення земельних ділянок»;

визнати протиправним та скасувати рішення Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області №549 від 29.05.2015 «Про делегування повноважень»;

визнати протиправним та скасувати рішення Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області №602 від 07.09.2015 «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності на території села Підвиноградів»;

визнати протиправним та скасувати рішення Підвиноградівської сільської ради за №604 від 07.09.2015 «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність».

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що оспорювані рішення прийняті не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Щодо рішення відповідача №514 від 10.02.2015 «Про порядок виділення земельних ділянок» позивачі зазначили, що обмеження встановлені пунктами 6, 7 цього рішення стосовно необхідності обов`язкової оплати, перед вирішенням питання з надання дозволу на розробку проекту землеустрою, послуг пов`язаних з виділення у власність земельної ділянки порушує гарантований Конституцією України принцип рівності усіх перед законом та ставить в нерівні умови громадян, бажаючих отримати безоплатно у власність землю.

Щодо рішення відповідача №602 від 07.09.2015 «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності на території села Підвиноградів», то таке також не відповідає вимогам Конституції та законам України, оскільки наділяє орган місцевого самоврядування правом приймати рішення щодо позачергового надання громадянам у власність земельних ділянок незалежно від дати включення їх у списки черговості, виду і номера черги, в тому числі, і тим, що не перебувають у списках черговості. В п.4.3 цього Положення зазначається, що громадянам, які не бажають укладати договір про внесення коштів на будівництво інфраструктури, земельні ділянки не надаються та пропонуються до надання наступним у списках черговості.

Щодо рішення відповідача №549 від 29.05.2015 «Про делегування повноважень», то позивачі відзначити, що на момент прийняття цього рішення Громадська організація «Джерело Плюс ГО» (далі - ГО «Джерело Плюс ГО»), до якого було вирішено звернутися за сприянням в організації розробки технічної документації та збору коштів за будівництво інфраструктури мікрорайону «Севлюш», не пройшла державної реєстрації (державна реєстрація громадської організації проведена 15.06.2015), тобто цей суб`єкт не набув адміністративної правосуб`єктності юридичної особи.

Ухвалою Виноградівського районного суду від 24.02.2016 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Підвиноградівської сільської ради №604 від 07.09.2015 - закрито.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.02.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, адміністративний позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що рішення №514 від 10.02.2015, №549 від 29.05.2015 та №602 від 07.09.2015 прийняті Підвиноградівською сільською радою не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо рішення №602 від 07.09.2015 суди також зазначили, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення та/або вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Відтак, визнання цим рішенням таким, що втратило чинність рішення №514 від 10.02.2015 (є предметом оскарження у цій справі) суперечить вимогам законодавства. Також суди відзначили, що окремі пункти Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності на території села Підвиноградів, затвердженого рішення №602 від 07.09.2015 порушують приписи Конституції України, оскільки не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за соціальним походженням, майновим станом. Щодо рішення №549 від 29.05.2015 суди виходили з того, що делегування відповідачем повноважень ГО «Джерело Плюс ГО» суперечить вимогам законодавства, позаяк на момент такого делегування громадська організації ще не пройшла державної реєстрації.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, треті особи подали касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просили суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення №514 від 10.02.2015 на момент розгляду справи втратило чинність згідно пункту 2 рішення Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області №602 від 07.09.2015 «Про затвердження Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності на території села Підвиноградів», а тому його скасування у судовому порядку є необґрунтованим; оспорювані у цій справі рішення прийняті у межах та спосіб визначених законом повноважень, з дотриманням процедури їх прийняття. Також скаржники зазначили, що рішенням №514 від 10.02.2015 фактично були внесені зміни до рішення сільської ради від 12.01.2011 №39 пункти 6, 7 якого змін не зазнали, а тому фактично у цих правовідносинах мало б бути предметом оскарження саме рішення №39. Крім того, скаржники зазначили і про те, що суди шляхом аналізу окремих пунктів Положення скасували його повністю, що не відповідає вимогам та завданням адмінсудочинства. Щодо моменту виникнення у ГО «Джерело Плюс ГО» адміністративної правосуб`єктності то скаржники відзначили, що таким моментом є момент утворення об`єднання, а не його державна реєстрація. Також скаржники вказали на відсутність порушеного права позивачів спірними правовідносинами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На адресу суду касаційної інстанції від позивачів надішли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, останні просили суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

У січні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), п. 15 Перехідних положень КАС України за результатами автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 прийнято відмову ОСОБА_45 , ОСОБА_46 від позову, а провадження у справі за позовом цих осіб - закрито; залучено ОСОБА_45 , ОСОБА_46 до участі у справу у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, задоволено заяву ОСОБА_45 , ОСОБА_46 про приєднання до касаційної скарги третіх осіб.

Верховний Суд переглянув оскаржені судові рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог ст. 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_63 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_49 , ОСОБА_48 , ОСОБА_64 , ОСОБА_53 , ОСОБА_51 та ОСОБА_52 у 2011 році зверталися із письмовими заявами до Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району про виділення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків.

У липні 2015 року на адресу заявників надійшли повідомлення, у яких останніх було проінформовано про те, що рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку у власність буде прийнято Підвиноградівською сільською радою після оплати послуг за: детальний план території в сумі 600,00 грн., за прокладання лінії електропередач в сумі 17439,02 грн., за прокладання газопроводу в сумі 13008,13 грн., на утримання рахунків та переказ рахунків 452,85 грн. на рахунок ГО «Джерело Плюс ГО». Крім того, за виготовлення проекту відводу земельної ділянки необхідно сплатити кошти в сумі 6500,00 грн. на рахунок ТОВ «Експерт». Оплату необхідно провести протягом 20 днів з дня отримання повідомлення. Квитанції про оплату потрібно занести в сільську раду, при собі мати паспорт, 2 копії паспорта, 2 копії ідентифікаційного коду. В разі відмови від земельної ділянку прохання повідомити сільську раду.

Як з`ясувалось згодом, необхідність проведення попередньої оплати перед вирішенням питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою регламентовано рішенням 32-ї сесії VІ скликання Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області №514 від 10.02.2015 «Про порядок виділення земельних ділянок».

Також 29.05.2015 Підвиноградівською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області на 35-ій сесії VІ скликання прийнято рішення №549 «Про делегування повноважень», яким було вирішено звернутися до ГО «Джерело Плюс ГО» з проханням сприяти організації розробки технічних документацій по прокладенню необхідних документацій, організації виготовлення проектів відводу земельних ділянок у власність та збору коштів за будівництво інфраструктури мікрорайону «Севлюш».

07.09.2015 Підвиноградівською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області на 38-ій сесії VІ скликання прийнято рішення №602, яким затверджено Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності на території села Підвиноградів.

Пунктом 2 цього рішення визнано таким, що втратило чинність рішення 32-ї сесії VІ скликання Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області №514 від 10.02.2015 «Про порядок виділення земельних ділянок».

Вважаючи зазначені рішення такими, що не відповідають Конституції та законам України, позивачі звернулись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №280/97-ВР) наділені повноваженнями, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 6 КАС України (у редакції на час звернення позивачів до суду), яка кореспондується із статтею 5 КАС України (в чинній редакції) в порядку адміністративного судочинства.

Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.

У спірному випадку, позивачі відносяться до кола осіб на яких поширюється дія прийнятих Підвиноградівською сільською радою Закарпатської області рішень №514 від 10.02.2015, №549 від 29.05.2015 та №602 від 07.09.2015, оскільки останні є мешканцями територіальної громади села та шляхом подання відповідних заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків реалізували своє право на безоплатне відведення їм цих ділянок. Втім питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою залишилось не вирішеним у зв`язку із запровадженням рішеннями ради порядку надання такого дозволу за умови попередньої оплати послуг пов`язаних з виділенням земельних ділянок у власність.

Зазначене спростовує доводи скаржників про відсутність порушеного права позивачів спірними правовідносинами.

Щодо суті спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає таке.

Верховний Суд відзначає, що предметом спору у цій справі є акти нормативно-правового характеру, як такі, що встановлюють, змінюють чи скасовують обов`язкові для виконання на певній території правила поведінки.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин. Зазначені питання вирішуються відповідно до закону на пленарних засіданнях ради.

Відповідно до положень статті 12 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз зазначених норм свідчить, що вирішення питань передачі земельних ділянок у власність із земель комунальної власності відповідних територіальних громад знаходиться у площині компетенції сільських рад.

У відповідності до статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.

Так, згідно зазначеної норми, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для (….) будівництва та обслуговування жилого будинку (….) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

При цьому, питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою має бути вирішеним компетентним на те органом протягом місяця та не передбачає додаткової сплати коштів за його вирішення. Земельним законодавством визначено вичерпний перелік документів, які подаються до органу для вирішення питання відведення земельної ділянки у власність, серед яких відсутні будь-які квитанції про сплату мита.

Разом з тим, відповідачем 10.02.2015 року було прийнято рішення №514 «Про Порядок виділення земельних ділянок», яким було вирішено внести зміни в рішення №39 від 12.01.2011 3-ої сесії VІ скликання Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області «Порядок виділення земельних ділянок» виклавши його в наступній редакції, зокрема:

"6. Рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки у власність приймати тільки після оплати послуг за детальний план території, проектів відводу земельної ділянки по передачі у власність, прокладання газопроводу і ліній електропередач.

7. У разі незгоди на оплату вище вказаних послуг (після виготовлення кошторисних документацій), право на отримання земельної ділянки переходить до інших громадян, які наступні у черзі.".

Верховний Суд зазначає, що цим рішенням викладено у новій редакції рішення №39 від 12.01.2011 3-ої сесії VІ скликання Підвиноградівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, а не внесено зміни до нього шляхом доповнення, а тому посилання скаржників про те, що рішення №514 від 10.02.2015 не регламентує спірні правовідносини є помилковими.

07.09.2015 Підвиноградівською сільською радою Виноградівського району Закарпатської області на 38-ій сесії VІ скликання прийнято рішення №602, яким затверджено Положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності на території села Підвиноградів.

Пунктом 4 цього рішення вирішено, що особи, які включені до черги на отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків на дату прийняття даного рішення, вважаються такими, що включені до черги, передбаченої Положенням та не потребують подання нової заяви та додаткових документів, передбачених п.2.5 Положення.

Пунктом 5 вирішено, що у разі виникнення судових спорів з питань застосування Положення, затвердженого даним рішенням, в частині сплати коштів на будівництво інфраструктури, за особами, які включені до відповідної черги та які не уклали договір про внесення коштів на будівництво інфраструктури зберігається право на отримання земельної ділянки в межах відповідного контуру, до вирішення спору по суті.

Дослідивши зміст Положення про порядок надання земельних ділянок, затвердженого рішенням відповідача №602 від 07.09.2015 суди попередніх інстанцій встановили, що Підвиноградівська сільська рада в окремих випадках має право приймати рішення щодо позачергового надання земельних ділянок у власність для індивідуального житлового будівництва для соціально значимих громадян села Підвиноградів незалежно від дати включення їх у списки черговості, виду і номера черги, в тому числі, які не перебувають у списках черговості. Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 цього Положення передбачено, зокрема, що земельні ділянки для індивідувального житлового будівництва надаються громадянам у власність безоплатно. При цьому Підвиноградівською сільською радою визначається дольова частка коштів по оплаті послуг за детальний план території, виготовлення проектів відводу земельних ділянок, по прокладанню газопроводу, ліній електропередач, мережевої інфраструктури, яку в грошовій формі має внести громадянин, який отримує земельну ділянку у цьому житловому масиві. Громадяни, які не бажають укладати договір про внесення коштів на будівництво інфраструктури, земельні ділянки не надаються та пропонуються до надання наступним у списку черговості.

Тобто, фактично цими рішенням запроваджено розгляд питання про надання безоплатно у власність земельних ділянок із земель комунальної власності на основі сплати супутніх послуг та обмежено право осіб на розгляд їх питання у разі неоплати ними цих послуг.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно статті 4 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах народовладдя та законності.

Так, згідно з частинами третьої, четвертої статті 140 Конституції, статей 2, 10 та частини третьої статті 24 Закону №280/97-ВР сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України, а за статтею 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень.

За загальним правилом рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, встановлених законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням (стаття 59 Закону №280/97-ВР).

Отже, право органів місцевого самоврядування видавати нормативно-правові акти є однією з найважливіших гарантій їх діяльності та формою реалізації принципу правової автономії місцевого самоврядування. Вони є основною юридичною формою реалізації завдань і функцій органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Шляхом видання акта орган місцевого самоврядування вирішує те чи інше питання (загальне чи індивідуальне), що виникає в процесі його діяльності, в інтересах реалізації завдань та функцій територіальних громад. Акт може створювати юридичну основу для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин або є юридичним фактом, що безпосередньо створює умови для виникнення, зміни чи припинення певних правових відносин.

Закріплення в Конституції норми про правові акти органів місцевого самоврядування обумовлено тим, що вони сприяють формуванню демократичної системи правотворчості. Акти органів місцевого самоврядування поряд із Конституцією, законами України, відповідними міжнародно-правовими документами, указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів, актами безпосередньої нормотворчості територіальних громад, актами місцевих органів виконавчої влади є важливим і необхідним елементом правового механізму місцевого самоврядування. Адже за допомогою актів органів місцевого самоврядування встановлюються норми права, які обов`язкові для населення, органів, установ та організацій, що здійснюють діяльність у межах відповідної території.

У той же час, такі акти мають відповідати Конституції України та іншим законом України, бути законними та обґрунтованими та не порушувати при цьому права територіальної громади.

За змістом положень частини другої статті 59 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» врахування приватних інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає у забезпеченні фізичним особам рівних можливостей набуття у власність земельних ділянок і в захисті їхніх прав на землю.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками (…) майнового стану (…) або іншими ознаками.

Отже, підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується із висновками судів, що запроваджений радою порядок надання земельних ділянок у власність шляхом встановлення умов попередньої оплати послуг перед вирішенням питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню у власність бажаної земельної ділянки суперечить вимогам Конституції України та ставить в нерівні умови мешканців територіальної громади поділивши їх за майновими ознаками (критеріями).

Вказані рішення також суперечать положенням статей 40, 116, 118 ЗК України, якими визначено безоплатність надання земельних ділянок відповідної категорії для громадян.

Отже, в діях відповідача вбачається упередженість, недобросовісність та порушення принципу рівності перед законом, а надані повноваження, всупереч положенням Конституції та Законам, використовуються Підвиноградівською сільською радою із перевищенням.

Окремо слід зазначити, що пунктом 2 рішення від 07.09.2015 №602 вирішено вважати такими, що втратили чинність, з дня введення в дію цього рішення, зокрема, рішення №514 від 10.02.2015 тридцять другої сесії шостого скликання Підвиноградівської сільської ради «Про порядок виділення земельних ділянок», яке є також предметом оскарження у цій справі.

Скаржники наполягають на тому, що оскільки це рішення визнано самим відповідачем нечинним, то підстав для його скасування у судовому порядку немає.

З цього приводу, Верховний Суд зазначає таке.

Згідно частини другої статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Тобто, положення даної норми означають те, що за Конституцією жоден орган або посадова особа, окрім суду, не наділяються правом вирішувати остаточну долю актів органів місцевого самоврядування. При цьому слід виходити з презумпції законності рішень органів місцевого самоврядування. Лише суд може прийняти рішення про незаконність акта органу місцевого самоврядування (частина десята статті 59 Закону №280/97-ВР), що у свою чергу потенційно може стати приводом для його скасування.

Отже, та обставина, що на момент розгляду судом першої інстанції справи по суті рішення №514 втратило чинність згідно з рішенням №602 не є перешкодою для перегляду його положень на відповідність правовому акту вищої юридичної сили, оскільки такий нормативно-правовий акт діяв у часі на момент спірних правовідносин. Тому висновок скаржників про відсутність спору у даній справі з покликанням на втрату чинності рішення №514 на час розгляду даної справи - помилковий.

Конституційним Судом України в рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 5 цього Рішення зазначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

З вказаного вбачається, що право ради скасовувати свої рішення існує виключно у випадках, що передбачені Конституцією та законами України.

У той же час, законодавцем не наділено органи місцевого самоврядування повноваженнями скасовувати свої власні рішення якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У спірному випадку, з огляду на те, що позивачі реалізували своє право на отримання безоплатно у власність земельних ділянок шляхом подання заяв, відповідно виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів на підставі оспорюваного рішення ради, а тому судами обґрунтовано визнано таке рішення протиправним та скасовано у судовому порядку.

Щодо рішення ради №549 від 29.05.2015 «Про делегування повноважень» Верховний Суд зазначає таке.

Зазначеним рішенням радою вирішено звернутися до ГО «Джерело Плюс ГО» з проханням сприяти організації розробки технічних документацій по прокладенню необхідних документацій, організації виготовлення проектів відводу земельних ділянок у власність та збору коштів за будівництво інфраструктури мікрорайону «Севлюш».

Відповідно до положень статі 1 Закону №280/97-ВР делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Згідно частини другої статті 11 цього Закону виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Статтею 33 Закону №280/97-ВР визначені повноваження у сфері регулювання земельних відносин виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, пунктом «б» якої передбачений вичерпний перелік делегованих повноважень цих органів.

Отже, законодавцем не передбачено порядку делегування сільськими радами своїх повноважень у цій сфері іншим організаціям, установам чи підприємствам, окрім виконавчих органів цих рад.

У той же час, у разі необхідності сприяння іншими організаціями у питаннях земельних відносин, відповідна рада не позбавлена права укласти з такими організаціями цивільно-правові угоди.

Додатково, необхідно вказати і про те, що ГО «Джерело Плюс ГО» на дату прийняття оспорюваного рішення не була зареєстрована в установленому законом порядку, а тому відповідно на цей момент не набула повної правосуб`єктності.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Касаційна скарга не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченням на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 залишити без задоволення.

Постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (у справі №299/2415/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа