ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2019 року № 640/5376/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Садохової В.С., розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовом

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» 2. Компанії «STYRON TRADING INCORPORATION FZE»

до про

Міністерства економічного розвитку і торгівлі України визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, визнання протиправними і скасування рішень,

за участю представників:

позивача 1 - Стахова Р.В.,

позивача 2 - Коваленко Н.О.,

відповідача - Бельдяги С.В. ,

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 липня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» (далі - ТОВ «АП «УРАРП», позивач 1) та Компанія «STYRON TRADING INCORPORATION FZE» (далі - позивач 2) з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та нечинним Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затверджене Наказом Міністерства економіки України № 52 від 17 квітня 2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за № 260/4481;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 229 від 14 лютого 2019 року «Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» в частині переведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» (код ЄДРПОУ 30181494, місцезнаходження: 03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 5/6) на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 228 «Про переведення іноземних суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» в частині переведення Компанії-нерезидента «STYRON TRADING INCORPORATION FZE» (P.O.Box 4994, Вільна зона Фуджейри, м. Фуджейра, ОАЕ) на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що 07 лютого 2019 року набрав чинності Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року №2473-VIII, відповідно до підпункту «д» пункту 3 частини 4 статті 16 якого, статтю 37 «Спеціальні санкції» виключено із Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-ХІІ від 16 квітня 1991. Відповідно з тексту Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» також були виключені усі посилання на статтю 37 цього Закону.

У той же час, наказом Міністерства економіки України №52 від 17 квітня 2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за №260/4481, було затверджено Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Зазначили, що у зв`язку з прийняттям Закон України «Про валюту і валютні операції», відповідач у строк до 07 березня 2019 року був зобов`язаний визнати таким, що втратило чинність, Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», чого здійснено не було. Таким чином, позивачі вважають, що відповідачем порушено вимоги пункту 16 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731.

Крім того, позивачі посилаються на те, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1349 від 21 вересня 2018 року «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України» до ТОВ «АП «УРАРП» застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».

Також, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1351 від 21 вересня 2018 року «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності до Компанії - нерезидента «STYRON TRADING INCORPORATION FZE». Вказані накази позивачем були оскаржені до суду, а також подано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії спірних наказів. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року заяви позивачів про забезпечення позову були задоволені, а дію наказів МЕРТ №1349 та №1351 від 21 вересня 2019 року, у частині, що стосується санкцій до позивачів зупинено до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Крім того, у період дії забезпечення позову, а також після того, як 07 лютого 2019 року статтю 37 було виключено із Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідач, діючи в порядку, визначеному оскаржуваним Положенням про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», посилаючись на частину 6 статті 37 прийняв наказ №228 від 14 лютого 2019 року «Про переведення іноземних суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», яким зупинив дію наказу №1351 від 21 вересня 2018 року у частині застосування до Компанії - нерезидента «STYRON TRADING INCORPORATION FZE» спеціальних санкцій - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України, а також перевів його на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Також, МЕРТ прийнято наказ №229 від 14 лютого 2019 року «Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», яким зупинив дію наказу №1349 від 21 вересня 2018 року у частині застосування до ТОВ «АП «УРАРП» спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності, а також перевів його на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Вважає, що прийняття відповідачем оскаржуваних наказів є грубим порушенням вимог закону, призводить до негативних наслідків, що призведе до неможливості своєчасного виконання зобов`язань перед третіми особами та, як наслідок, до занепаду підприємств.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року за вказаною позовною заявою було відкрито загальне позовне провадження та справу призначено в підготовче судове засідання на 16 травня 2019 року.

16 травня 2019 року у судовому засіданні представником відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України був наданий відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що позивачами допущено довільне тлумачення статті 58 Конституції України щодо дії нормативно - правових актів у часі, а також довільно тлумачить рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-7/99.

Також зазначив, що спеціальні санкції були застосовані до позивачів на підставі подання Служби безпеки України від 17 серпня 2018 року №2/4/3-26373дск, яке відповідало вимогам, передбаченим частиною 3 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Крім того, згідно з частиною 6 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Також, представник відповідача зазначив, що відповідно до наказів МЕРТ №1349 та №1351 від 21 вересня 2019 року до позивачів застосовано спеціальну санкцію у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом, тобто санкції почали свою дію на 40 день після їх винесення, а не з 21 вересня 2018 року, як стверджують позивачі.

Таким чином, на думку представника відповідача, накази МЕРТ №228 від 14 лютого 2019 року та №229 від 14 лютого 2019 року прийняті на виконання частини 6 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та видані на підставі порядку, передбаченого зазначеною частиною статті 37.

05 червня 2019 року позивачами була надана відповідь на відзив у якій зазначено, що норми статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року ними трактовано вірно.

Також зазначили, що спірними наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №228 від 14 лютого 2019 року та №229 від 14 лютого 2019 року позивачів фактично повторно притягнуто до юридичної відповідальності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року підготовче провадження було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2018 року МЕРТ було прийнято наказ №1349 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України», яким відповідно до статті 37 Закону №959-XII за порушення статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», статті 6 Закону №959-XII, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, на підставі подань Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України, було наказано у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема ТОВ «АП «УРАРП».

Крім того, 21 вересня 2018 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було прийнято наказ №1351 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності», яким відповідно до статті 37 Закону №959-XII за порушення статті 24 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», статті 6 Закону №959-XII, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки, на підставі подань Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України, було наказано у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності, зокрема ТОВ «АП «УРАРП».

У той же час, 16 квітня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки прийнято Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII (далі Закон №959-XII).

З метою визначення порядку застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій (далі - санкції), передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності), наказом Міністерства економіки України №52 від 17 квітня 2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за №260/4481 затверджено Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Положення №52).

21 червня 2018 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про валюту і валютні операції» №2473-VIII (далі - Закон №2473-VIII), згідно з підпунктом «д» пункту 3 частини 4 статті 16 якого, внесено зміни до законодавчих актів України, шляхом виключення із Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» статті 37.

У відповідності до частини 1 статті 16 Закону №2473-VIII, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності, тобто 07 лютого 2019 року.

У редакції Закону №959-XII, що діє з 07 лютого 2019 року зазначено, що статтю 37 виключено на підставі Закону № 2473-VIII від 21 червня 2018 року.

Разом з тим, 14 лютого 2019 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було прийнято наказ №228 «Про переведення іноземних суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», яким відповідно до частини 6 статті 37 Закону №959-XII переведено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності іноземних суб`єктів господарської діяльності, зокрема Компанію «STYRON TRADING INCORPORATION FZE».

Також, пунктом 2 вказаного наказу було зупинено дію наказів Мінеконмрозвитку від 21 вересня 2018 року №1351, від 21 вересня 2018 року №1354 та від 05 жовтня 2018 року №1442 у частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до іноземних суб`єктів господарської діяльності, зазначених у додатку до цього наказу.

Також, 14 лютого 2019 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було прийнято наказ №229 «Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», яким відповідно до частини 6 статті 37 Закону №959-XII переведено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зокрема ТОВ «АП «УРАРП».

Також, пунктом 2 вказаного наказу було зупинено дію наказів Мінеконмрозвитку від 21 вересня 2018 року №1349, від 17 жовтня 2018 року №1506 та від 09 листопада 2018 року №1629 у частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України, зазначених у додатку до цього наказу.

Позивач, вважаючи зазначені вище накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України прийнятими із порушеннями законодавства та на підставі Положення №52, яке повинно бути визнано недійсним, позивач звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 20 Господарського кодексу України Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 1 статті 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

вилучення прибутку (доходу);

адміністративно-господарський штраф;

стягнення зборів (обов`язкових платежів);

застосування антидемпінгових заходів;

припинення експортно-імпортних операцій;

застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом;

зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання;

ліквідація суб`єкта господарювання;

інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Так, відповідно до статті 37 Закону №959-XII (у редакції станом, що діяла до 07 лютого 2019 року) за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У зв`язку з прийняттям Закону №2473-VIII, який на підставі приписів частини 1 статті 16 Закону №2473-VIII був введений у дію з 07 лютого 2019 року, статтю 37 Закону №959-XII було виключено повністю.

Таким чином, спірними наказами МЕРТ №229 від 14 лютого 2019 року та №228 від 14 лютого 2019 року до позивачів були застосовані санкції, у вигляді переведення їх на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності з посиланням на статтю 37 Закону №959-XII, у той час коли норма, що передбачала таку можливість з 07 лютого 2019 року втратила свою чинність.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії у часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі требі розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року №1-рп/1999).

Таким чином, з 07 лютого 2019 року застосування до позивачів адміністративно - господарських санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII стало неможливим, у зв`язку з відсутністю їх закріплення на законодавчому рівні.

Крім того, посилаючись на відсутність підстав для задоволення вимог позивачів про скасування наказів від 14 лютого 2019 року №228 та №229, відповідач посилається на те, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, керуючись статтями 19 Конституції України, статті 37 Закону №959-XII, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, застосувало наказами від 21 вересня 2018 року №1351 та №1349 до позивачів спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Зазначив, що згідно з частиною 6 статті 37 Закону №959-XII, тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, а після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб`єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року заяву ТОВ «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» та Компанії «STYRON TRADING INCORPORATION FZE» про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1349 від 21 вересня 2018 року «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до ТОВ «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Зупинено дію наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1351 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб`єктів господарської діяльності» в частині застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності до Компанії-нерезидента «STYRON TRADING INCORPORATION FZE» до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Таким чином, підставою для зупинення дії наказів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21 вересня 2018 року слугувала постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, а не положення статті 37 Закону №959-XII, на які посилається відповідач у спірних наказах від 14 лютого 2019 року №228 та №229.

У той же час, суд зазначає, що спеціальна санкція, така як зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосована до позивачів наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1349 та №1351 від 21 вересня 2018 року, дію якої тимчасово зупинено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року до моменту вирішення адміністративної справи №640/18135/18 по суті.

З огляду на що, випливає висновок про те, що зазначена спеціальна санкція не втратила свою чинність, оскільки не є скасованою в установленому законом порядку.

У той же час, відповідачем спірними наказами від 14 лютого 2019 року №228 та №229 застосовано до позивачів інший вид санкцій, передбачений статтею 37 Закону №959-XII - переведення на індивідуальне ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, зупинення зовнішньоекономічної діяльності та переведення на індивідуальне ліцензування зовнішньоекономічної діяльності є двома різними видами санкцій, які застосовані до позивачів одночасно.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 лютого 2019 року №228 та №229.

Що стосується вимог позивача про визнання протиправним та нечинним Положення №52, то суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, затверджено Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Положення №459).

Згідно з пунктом 1 Положення №459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (МЕРТ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 2 Положення №459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 9 Положення №459 передбачено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти Міністерства економічного розвитку і торгівлі України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі - Положення №731), державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Пунктом 6 Положення №731 передбачено, що саме на Мін`юст покладено здійснення державної реєстрації нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

У відповідності до пункту 16 Положення №731, у разі внесення змін, доповнень або визнання таким, що втратив чинність, акта законодавства, відповідно до якого прийнято нормативно-правовий акт, орган, що видав цей нормативно-правовий акт, зобов`язаний у місячний термін внести до нього відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність.

Зміни і доповнення, внесені до нормативно-правового акта, а також рішення про втрату нормативно - правовим актом чинності, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.

Як вже зазначалось, Положення №52 було затверджено з метою визначення порядку застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Таким чином, вказаним Положенням №52 було визначено механізм застосування до суб`єктів господарювання спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону №959-XII.

Суд зазначає, що механізм застосування санкцій, не може існувати без самих санкцій, а тому застосовувати норми Положення №52, які визначають механізм їх накладення, у той час коли норма Закону, що передбачає взагалі наявність таких санкцій скасована, неможливо.

У той же час, саме на орган, що видав цей нормативно-правовий акт, у даному випадку Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, покладено обов`язок у місячний термін внести до нього відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність.

Таких дій у встановлений законом строк відповідачем здійснено не було, у зв`язку з чим, суд вважає, що єдиним належним та дієвим способом відновлення порушених прав позивачів є визнання протиправним та нечинним Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затверджене наказом Міністерства економіки України №52 від 17 квітня 2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за №260/4481.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин, суд приходить до висновку, що спірні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 лютого 2019 року №228 та №229, а також Положення №52, не відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаремонтне підприємство «УРАРП» (код ЄДРПОУ 30181494, місцезнаходження: вул. Світлогірська, 5/6, м. Київ, 03065), Компанії «STYRON TRADING INCORPORATION FZE» (P.O.Box 4994, Вільна зона Фуджейри, м. Фуджейра, ОАЕ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та нечинним Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затверджене Наказом Міністерства економіки України № 52 від 17.04.2000 року, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 травня 2000 року за № 260/4481.

3. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 229 від 14.02.2019 р. «Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» в частині переведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» (код ЄДРПОУ 30181494, місцезнаходження: вул. Світлогірська, 5/6, м. Київ, 03065) на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

4. Визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 228 «Про переведення іноземних суб`єктів господарської діяльності на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» в частині переведення Компанії - нерезидента «STYRON TRADING INCORPORATION FZE» (P.O.Box 4994, Вільна зона Фуджейри, м. Фуджейра, ОАЕ) на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

5. Зобов`язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.

6. Присудити з бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» (код ЄДРПОУ 30181494, місцезнаходження: вул. Світлогірська, 5/6, м. Київ, 03065) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) 00 коп.

7. Присудити з бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596, 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь Компанії «STYRON TRADING INCORPORATION FZE» (P.O.Box 4994, Вільна зона Фуджейри, м. Фуджейра, ОАЕ) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 липня 2019 року