П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 р.

м.Одеса

Справа № 420/700/19

Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.,

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (далі - управління Укртрансбезпеки), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №091629 від 10.12.2018 року на суму 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що перевозився сипучий вантаж, маса якого, під час руху транспортного засобу, не є сталою у різних точках, що не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалося з перевищенням вагових обмежень на одну з осей.

Наголошує, що зі змісту акта та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування неможливо встановити характеристик зважувального обладнання, яке було використано управлінням Укртрансбезпеки при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, який відсоток похибки, чи проходили вони періодичну повірку.

Окрім того, позивач стверджує, що загальна вага транспортного засобу з вантажем не перевищувала встановлену Законом норму, а зважування сипучого вантажу мало здійснюватись за спеціальною методикою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що за результатами вагового контролю транспортного засобу було встановлено навантаження на строєну ось 25,05 тон (нормативно допустимо 24,00 тони), перевищення становить 1,05 тон, що у відсотковому відношенні становить 4,37%.

Окрім того, суд зазначив, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, проведено контролюючим органом у встановленому законом порядку, виявлені порушення підтверджується належними доказами, отже, підстави для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погодившись із судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення у справі, не врахував, що тягар доказування лежить на суб`єкті владних повноважень, який у встановленому законом порядку не довів факту порушення правил перевезення вантажу.

Зауважив, що загальна вага транспортного засобу з вантажем не перевищувала нормативно допустиму норму, а зважування сипучого вантажу мало здійснюватись за спеціальною методикою.

Також зазначив, що за відсутності у справі доказів справності вагового пристрою, наявний в матеріалах справи чек зважування, не може вважатись належним доказом вчинення відповідного порушення.

Крім того, апелянт звернув увагу суду апеляційної інстанції, що перевіркою зафіксовано два різні за складом порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів за відсутності відповідного дозволу, а також відсутність у водія транспортного засобу індивідуальної картки, водночас суб`єктом контролю за безпекою на автомобільному транспорті, притягнуто його до відповідальності лише за одне з двох виявлених порушень.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління Укртрансбезпеки зазначило, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване та правомірне судове рішення, у зв`язку з чим, просив залишити його без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, залучивши до справи надані учасниками додаткові докази, суд апеляційної інстанції перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження, за наявними у ній матеріалами на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Фактичні обставини справи.

12.10 2018 р. вантажний автомобіль марки DAF XF 95/450, д/н НОМЕР_1 з причепом марки PACTON д/н НОМЕР_2 , на підставі товарно-транспортної накладної перевозив кукурудзу насипом, загальною масою брутто 40 770 кг, нетто 25620 кг, тара -15510 кг.

Згідно вказаної товарно-транспортної накладної до поставщика було доставлено 24 540 кг. Перевізником товару за договором є ФОП ОСОБА_1 .

За результатом зважування вантажного автомобілю марки DAF XF 95/450, д/н НОМЕР_1 з причепом марки PACTON д/н НОМЕР_2 , фахівцями Управління Укртрансбезпеки в Одеській області складений акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №041943 від 12.10.2018 р., розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 12.10.2018 р., а також акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №084963 від 12.10.2018 р. (а.с.19,21).

10 грудня 2018 р. начальник Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Талалай С.М. розглянув справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт та прийняв постанову №091629, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф на суму 1700 грн. (а.с.22).

Підставою для прийняття такої постанови, стало перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів на 1,05 тони на строєну вісь, без оформлення відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України.

Законність такої постанови, є предметом спору у даній справі.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція апеляційного суду щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Стаття 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі - Закон №2862-IV): рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року №3353-XII «Про дорожній рух» (далі - Закон №3353-XII): з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила №30): транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пункт 4 Правил №30: допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР): за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Частина 1 та 4 статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон №2344-III ): автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Абзац другий статті 60 Закону №2344-III: за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень можливо лише після отримання відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України.

При цьому, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що еквівалентно 440 кг на строєну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого (кукурудзи), який під час транспортування здатний зсуватися.

Так, результати вагового контролю автомобілю марки DAF XF 95/450, д/н НОМЕР_1 з причепом марки PACTON д/н НОМЕР_2 показали, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу складало 25,05 тон при нормативно допустимому 24,00 тони, тобто перевищення навантаження на строєну вісь складає 1.05 тони, що у відсотковому відношенні становить 4,37 %.

Враховуючи, що вага перевезеного транспортним засобом вантажу перевищує 2 % від встановленої норми, а перевізник у встановленому законом порядку не отримував спеціальний дозвіл на перевезення такої кількості вантажу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача, що позивачем здійснювалось перевезення сипучого вантажу, а тому під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, адже перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження,у даному випадку, на строєну вісь більше 24,00 тон.

Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від обов`язку сплати коштів за проїзд великовагового транспорту у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Крім того, згідно чинного законодавства та жодними вітчизняними чи міжнародними нормативними документами не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Одночасно, суд не приймає до уваги посилання представника позивача на наявні у вагового комплексу похибки вимірювання, оскільки відповідач надав свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №275/1 від 15.06.2018 року.

Не є такими, що впливають на суть прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення про застосування адміністративно-господарського штрафу обставини щодо вчинення позивачем двох різних за складом порушень, а притягнення, до відповідальності, тільки за одне, оскільки такі факти не спростовують факт їх вчинення та не звільняють від відповідальності.

З приводу наданої до суду довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 12.10.2018 року, колегія суддів бажає зазначити, що остання також не спростовує виявлені за позивачем порушення, оскільки за її змістом навантаження на строєну вісь транспортного засобу складало (8200 +8430+8400) 25,05 тон, при нормативно допустимому 24,00 тони, що свідчить про перевищення навантаження на строєну вісь 1.05 тони.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, на підставі ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до п.10 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, колегія суддів дійшла висновку про можливість його оскарження в касаційному порядку у випадках, передбачених ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанови щодо застосування адміністративно-господарського штрафу - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, у випадках передбачених ч.5 ст.328 КАС України.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

_{Повне судове рішення складено 29.07.2019 року.}