ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Херсон

справа № 766/12431/18

провадження № 22-ц/819/763/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого

( суддя-доповідач)

Т.Г.,

:

Л.В.,

І.В.

Ю.О.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Херсонського міського суду Херсонської областіу складі судді Дорошинської В.В. від 31 січня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» про визнання незаконними наказів та стягнення різниці в оплаті праці,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» про визнання неправомірними зміни істотних умов праці та їх поновлення, стягнення різниці у заробітку за час, коли оплата праці була незаконно зменшена.

Позов обґрунтований тим, що з 18.04.2016 року ОСОБА_1 обіймає посаду доцента кафедри економічної теорії та аналізу Державного вищого навчального закладу « Херсонський державний аграрний університет».

Згідно із наказом №446/3 від 15 серпня 2017 р. його було звільнено з займаної посади, а рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2018 р. поновлено на роботі з 28 серпня 2017 р.

Судове рішення виконане, наказом за № 222/3 від 04.04.2018 року роботодавець поновив його на раніше займаній посаді.

Відповідно до наказу від 05.04.2018 р. за №229/3 «Про зміну істотних умов праці» навчальний заклад попередив про зміну істотних умов праці з 05.06.2018 року шляхом переведення на менший обсяг роботи з повної на 0,15 ставки «до обрання за конкурсом».

Наказом від 05.06.2018 року №346/3 його переведено з повної ставки 1,0 на 0,15 з 05.06.2018 року.

Посилаючись на відсутність правових підстав для зміни істотних умов праці та порушення прав працівника на належну оплату праці, позивач просив суд, визнати незаконними накази Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет" від 05.04.2018р. №229/3 та від 05.06.2018р. №346/3 щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_1 та їх поновлення з 05.06.2018 р. шляхом відновлення оплати праці у розмірі повної ставки на посаді доцента кафедри економічної теорії та аналізу; стягнути з навчального закладу на його користь різницю в оплаті праці між повною ставкою та ставкою 0,15 на вказаній посаді у розмірі 422,58 грн. за кожний робочий день за період з 05.06.2018 р. по день прийняття рішення суду.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 31 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення яким: визнати протиправними накази Державного вищого навчального закладу «Державний аграрний університет» від 05.04.2018 року № 229/3 та від 05.06.2018 року № 346/3 щодо зміни істотних умов праці та поновити їх з 05.06.2018 року шляхом відновлення оплати праці у розмірі повної ставки на посаді доцента кафедри економічної теорії та аналізу; стягнути з навчального закладу на його користь різницю в оплаті праці між повною ставкою та 0,15 на вказаній посаді у розмірі 422,58 грн за кожний робочий день за період з 05.06.2018 року по 28.08.2018 року в розмірі 24 932,32 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у відповідача були відсутні передбачені законом підстави для зміни йому істотних умов праці ( переведення з повної на 0,15 ставки), оскільки фактично не відбулося змін в організації виробництва і праці, оскільки за звітний період він пропрацював 7 робочих днів і відзвітував про виконання 186 годин, тобто, за чверть місяця виконав навантаження на повну ставку, тоді як отримав заробітну плату лише за 0,15 ставки, що свідчать про порушення роботодавцем норм трудового законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу Державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет" просить залишити без змін оскаржуване судове рішення, посилаючись на те, що рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що з 18.04.2016 року ОСОБА_1 обіймає посаду доцента кафедри економічної теорії та аналізу Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» ( а.с. 10-12).

Наказом Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» від 26.06.2017 року № 343/3 «Про зміну істотних умов праці» науково-педагогічних працівників університету попереджено про зміну істотних умов праці з 28 серпня 2017 року, а саме про зміну розмірів ставок, у тому числі ставки ОСОБА_1 з 1,0 на 0,25 та попереджено про припинення з 28 серпня 2017 року трудового договору на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у разі незгоди на продовження роботи на нових умовах.

Відповідно до наказу від 15 серпня 2017 року № 446/3 позивача звільнено з посади у зв`язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з 28.08.2017 року.

Правомірність зазначених вище наказів ОСОБА_1 оспорив в судовому порядку.

Так, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2018 року у справі № 766/12480/17 скасований наказ від 15.08.2017 року № 446/3 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади доцента кафедри економічної теорії та аналізу та поновлено ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри економічної теорії та аналізу Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» з 13.09.2017 року.

Стягнуто з Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 56 761,12 грн. за період з 13.09.2017 р. по 03.04.2018 року.

В частині заявлених вимог про визнання незаконним наказу від 26.06.2017 року № 343/3 «Про зміну істотних умов праці» - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо визнання незаконним наказу від 26.06.2017 року № 343/3 «Про зміну істотних умов праці», суд дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що зміна істотних умов праці в учбовому закладі полягала у тимчасовому переведенні ставок науково-викладацького складу на період 2017-2018 навчального року і була зумовлена змінами в організації виробництва та праці, пов`язаними зі зменшенням кількості студентів Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет» на вказаний період, як наслідок зменшенням встановленого законом навантаження та дійшов висновку про відсутність порушення трудових прав працівників.

Рішення суду набрало законної сили ( а.с.13-15).

Отже рішенням суду, яке набрало чинності, встановлена правомірність дій роботодавця щодо зменшення навантаження доценту кафедри економічної теорії та аналізу ОСОБА_1 та переведення його з 1,0 на 0,25 ставки.

На виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03.04.2018 року Державний вищий навчальний заклад «Херсонський державний аграрний університет» наказом від 04.04.2018 року № 222/3 поновив ОСОБА_1 на посаді доцента кафедри економічної теорії та аналізу на повну ставку з 13.09.2017 року ( а.с. 55).

Відповідно до наказу від 5.04.2018 року № 229/3 «Про зміну істотних умов праці», відповідач, керуючись Законом України « Про вищу освіту» та з метою приведення штатної чисельності науково-педагогічних працівників кафедри економічної теорії та налізу до встановлених обсягів навчального навантаження кафедри, ОСОБА_1 попереджено про зміну істотних умов праці з 05.06.2018 року шляхом зменшення розміру його ставки з повної до 0,15 « до обрання за конкурсом» ( а.с.57).

З даним наказом позивач був ознайомлений 05.04.2018 року.

Наказом від 05.06.2018 року № 346/3 ОСОБА_1 переведено з повної ставки на ставку 0,15 з 06.06.2018 року до обрання за конкурсом ( а.с. 56).

Підставою для зміни істотних умов праці позивачу відповідач обґрунтовує тим, що такі зміни здійснюються з метою приведення штатної чисельності науково-педагогічних працівників кафедри економічної теорії і аналізу до встановлених обсягів навантаження кафедри на 2017-2018 навчальний рік.

Позивач з такими змінами не погодився, оскільки вони порушили його право на належну оплату праці, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом за захистом порушеного права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 5.04.2018 року № 229/3 «Про зміну істотних умов праці» прийнятий керівником навчального закладу в межах його повноважень та на підставі відповідних рішень вченої ради цього навчального закладу відповідно до нормативних актів, які регламентують їх діяльність, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати цей наказ незаконним, а відповідно відсутні підстави вважати незаконним наказ № 246/3 від 05.06.2018 р. Також суд зазначив про преюдиційність судового рішення від 03.04. 2018 року у справі № 766/12480/17, яким встановлено правомірність змін ОСОБА_1 умов праці на 2017-2018 навчальний рік, яка полягала у зменшенні йому обсягів навантаження з повної ставки до 0,15 ставки.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна з огляду на наступне.

По перше, висновки суду про преюдиційність судового рішення від 03.04. 2018 року у справі № 766/12480/17, яким встановлено правомірність змін ОСОБА_1 умов праці на 2017-2018 навчальний рік яка полягала у зменшенні йому обсягів навантаження з повної ставки до 0,15 ставки є неправильними, оскільки цим судовим рішенням встановлено правомірність змін ОСОБА_1 умов праці на 2017-2018 навчальний рік з повної ставки до 0,25 ставки, а не до 0,15 ставки.

По друге, судом першої інстанції не було з`ясовано наявність правових підстав для переведення ОСОБА_1 з повної ставки на ставку 0,15 з 06.06.2018 року до обрання за конкурсом.

Згідно пункту 6 частини першої статті 57 Закону України «Про вищу освіту» науково-педагогічні, наукові та педагогічні працівники вищого навчального закладу всіх форм власності мають право на забезпечення створення відповідних умов праці, підвищення свого професійного рівня, організацію відпочинку та побуту, встановлених законодавством, нормативними актами вищого навчального закладу, умовами індивідуального трудового договору та колективного договору.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Окрім того, відповідно до частини четвертої ст. 97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

В частині четвертій ст. 97 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно вимог статті 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніше як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам роз`яснено, що згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Отже єдиною підставою для змін істотних умов праці є зміни в організації виробництва та праці.

При цьому такі зміни мають бути економічно обґрунтовані та погоджені з профспілковим комітетом.

Попереджаючи позивача про зміну істотних умов праці з 5.06.2018 року шляхом зменшення ставки з повної до 0,15 ставки, роботодавець належними та допустимими доказами не обґрунтував наявність змін в організації виробництва та праці, які стали підставою для зміни позивачу в односторонньому порядку в сторону погіршення оплати праці, економічного обґрунтування таких змін не надав, з профспілковим комітетом відповідно до п. 1.7 колективного договору ( а.с.86-95) та ст. 97 КЗпП України не погодив.

Приведення штатної чисельності науково-педагогічних працівників кафедри до встановлених- обсягів навантаження не може вважатися зміною в організації виробництва і праці у розумінні ст. 32 КЗпП України , а відтак наказ про зміну істотних умов праці щодо позивача є порушення його прав на належну оплату праці, яка незаконно була скорочена на 85%.

Крім того, нормами трудового законодавства, а саме ст. 40,42,42-1,43,44 КЗпП України, передбачено порядок дій роботодавця якому необхідно привести чисельність штату у відповідність до дійсних потреб, це скорочення штату, за якого працівнику надаються гарантії збереження робочого місця на існуючих умовах, в тому числі переважного права залишення на роботі, повторного прийняття на роботу, виплату компенсації, але не зменшення в односторонньому порядку оплати праці.

Враховуючи, що зміна істотних умов праці позивачу в сторону погіршення відбулася без економічного обґрунтування такої зміни, без погодження з профспілковим комітетом та проведена роботодавцем не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці в навчальному закладі, а з метою приведення штатної чисельності науково-педагогічних працівників кафедри економічної теорії і налізу до встановлених обсягів навантаження кафедри, що не може вважатися зміною в організації виробництва і праці у розумінні ст. 32 КЗпП України, колегія суддів вважає, що зменшення позивачу оплати праці з 05.06.2018 р. з повної ставки до 0,15 ставки є незаконним, а тому рішення суду частині відмови у визнанні наказів незаконними підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині, яким слід визнати незаконними накази Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет" від 05.04.2018р. №229/3 та від 05.06.2018р. №346/3 щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_1 .

З огляду на вищенаведене, вимога позивача щодо поновлення попередніх істотних умови праці з 05.06.2018 року шляхом встановлення оплати праці на ставку 1,0 є зайво заявленою, оскільки скасування наказів передбачає поновлення працівникові попередніх умов праці, а тому в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки роботодавець незаконно змінив позивачу умови оплати праці, працівник має право на отримання недоплаченого йому заробітку відповідно до вимог ст. 238 КЗпП України.

Стягненню підлягає різниця у заробітку за час незаконного зниження позивачу заробітної плати з повної ставки до 0,15 ставки із розрахунку 422,58 грн. за кожний робочий день, починаючи з 05.06.2018 р. і до 28.08.2018 року, в розмірі 24 932,32 грн.( 422,58 х 59 робочих днів) з вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Наведений позивачем розрахунок відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 « Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», наданим доказам, який відповідачем у передбаченому законом порядку не спростований.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню:

- судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору при подачі позову до суду за вимогу немайнового характеру в розмірі 704,80 грн.,

- в дохід держави судовий збір в розмірі 1762 грн.( при подачі позову за вимогу майнового характеру, від сплати якого позивач був звільнений відповідно до вимог ст. 5 Закону України « Про судовий збір» в розмірі 704,80грн. та при подачі апеляційної скарги в розмірі 1057,2 грн.).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 31 січня 2019 року в частині відмови у визнанні наказів незаконними та стягнення різниці в оплаті праці скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати незаконними накази Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет" від 05.04.2018р. №229/3 та від 05.06.2018р. №346/3 щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_1 .

Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет", який знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Стрітенська, 23, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00493020, на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , різницю в оплаті праці за період роботи з 05.06.2018 року по 28.08.2018 року в розмірі 24 932, 32 грн з вирахуванням обов`язкових податків та платежів.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет", який знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Стрітенська, 23, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00493020, у дохід держави судовий збір в розмірі 1762 грн.

Стягнути з Державного вищого навчального закладу "Херсонський державний аграрний університет", який знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Стрітенська, 23, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00493020, на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 704,2 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г.Чорна

Судді: Л.В.Пузанова

І.В.Склярська

Повний текст постанови складено 26 липня 2019 року

Суддя Т.Г. Чорна