Постанова

Іменем України

24 липня 2019 року

м. Київ

справа № 695/1777/15-ц

провадження № 61-19832св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року у складі судді Середи Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Храпка В. Д., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» (далі - ПАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе»), який уточнив у судовому засіданні в суді першої інстанції, та просив стягнути середній заробіток за час затримки видачі заробітної плати.

Позов мотивовано тим, що він працював на заводі електромонтером з 04 вересня 2001 року по 08 квітня 2015 року, на підставі наказу від 08 квітня 2015 року № 29-к був звільнений за власним бажанням. Проте відповідач не виплатив заборгованість по заробітній платі за 2014 рік.

Ураховуючи викладене, посилаючись на статті 115, 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України),ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі заробітної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року позов задоволено; стягнуто з ПАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки видачі зарплати в сумі 26 568,78 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що повний розрахунок при звільненні ОСОБА_2 не проведений з вини відповідача, тому відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності за статтею 117 КзпП України, отже позов підлягає задоволенню. Суд першої інстанції виходив також із розрахунку наданого відповідачем від 07 червня 2016 року № 126-01/1, відповідно до якого середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем при звільненні становить 26 568,78 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі ПАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права, а також порушені норми процесуального права. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано наступні обставини, а саме: в суді існує спір між тими самими особами про той самий предмет спору; не прийнято до уваги відсутність вини директора підприємства у затримці виплати заробітної плати; суди не врахували того, позивач не звертався до суду в порядку наказного провадження про стягнення заробітної плати, а одразу звернувся з позовом до суду.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі; зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення розгляду касаційної скарги.

ОСОБА_1 надіслав до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу, у яких просив відхилити касаційну скаргу ПАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе», а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року справу № 695/1777/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки видачі зарплати та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 травня 2018 року вищевказану справу передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що відповідно до наказу від 08 квітня 2015 року № 29-К ОСОБА_2 звільнено з роботи на ПАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» за власним бажанням з 08 квітня 2015 року, що підтверджується записом у трудовій книжці за порядковим № 21.

При звільненні позивача, відповідач не провів повного розрахунку в частині виплати всіх належних сум працівникові. Згідно з розрахунком, наданим ПАТ «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» від 07 червня 2016 року № 126-01/1, середній заробіток за час затримки розрахунку ОСОБА_2 при звільненні складає 26 568,78 грн.

Повний розрахунок при звільненні ОСОБА_2 проведено на початку 2016 року, тобто після звернення до суду із вказаним позовом (про, що позивач зазначив у судовому засіданні в суді першої інстанції та відповідачем не заперечувалося).

Розмір середньомісячної плати за затримання розрахунку при звільненні сторонами не оспорюється.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що розмір середньомісячної плати за затримання розрахунку ОСОБА_2 встановив сам відповідач та сторонами не оспорюється.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження у справі у порядку позовного провадження спростовується наступним.

Відкриваючи провадження у вказаній справі суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що між сторонами існує спір, оскільки при подачі позовної заяви були відсутні документи, що підтверджують наявність суб`єктивного права у позивача, крім того, однією із позовних вимог було стягнення моральної шкоди, середнього заробітку за час затримки розрахунку, тому суд першої інстанції правильно прийняв справу до розгляду в порядку позовного провадження.

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» про стягнення заборгованості по заробітній платі (справа № 695/1652/15-ц).

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2015 року відкрито провадження у справі № 695/1652/15-ц. До початку розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про залишення його позову без розгляду. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 28 травня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 у справі № 695/1652/15-ц залишено без розгляду.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження того, що на час постановлення рішення у справі № 695/1777/15-ц у провадженні суду знаходилася справа між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав.

Таким чином, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що позов підлягає задоволенню, оскільки установлено, що повний розрахунок при звільненні ОСОБА_2 не проведений з ним з вини відповідача, а посилання на відсутність коштів у роботодавця не звільняє його від відповідальності за статтею 117 КЗпП України.

Суд касаційної інстанції вважає, що такі висновки відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року зупинено виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2016 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішень на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Золотоніський машинобудівний завод ім. І. І. Лепсе» залишити без задоволення.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов