ПОСТАНОВА

Іменем України

26 липня 2019 року

Київ

справа № 805/2740/15-а

адміністративне провадження № К/9901/55114/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року (судді Кравченко Т.О., Дмитрієв В.С., Крилова М.М.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (судді Компанієць І.Д., Казначеєв Е.Г., Ястребова Л.В.) у справі № 805/2740/15-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до МВС України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 12 травня 2014 року у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян»;

- зобов`язати відповідача повідомити позивача про пересилання звернення від 03 лютого 2014 року, яке було адресоване МВС України, до Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (далі - Департамент ДАІ).

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що МВС України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненаданні відповіді на звернення позивача від 12 травня 2014 року у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян», а тому порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повідомити його про пересилання звернення від 03 лютого 2014 року, адресованого МВС України, до Департаменту ДАІ МВС України.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 27 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, в задоволенні позову відмовив.

Постановою від 15 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, а справу направив на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами права громадянина України на справедливий суд, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року та ухвалити нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що підпункт 78 пункту 4 Положення про МВС України дозволяє підпорядкованому структурному підрозділу МВС України розглянути та підготувати відповідь на звернення, за дорученням, але не надає права надсилати її автору звернення. Крім того, ОСОБА_1 звертався до відповідача з підстав внесення змін до наказу МВС України від 26 липня 2004 року № 822, при цьому ні Департамент ДАІ, ні УДАІ в Донецькій області не уповноважені на внесення змін до наказів МВС України. Суди залишили поза увагою те, що позивачу не надходило жодного повідомлення від МВС України про пересилання звернення позивача від 03 лютого 2014 року.

У відзиві на касаційну скаргу представник МВС України зазначає, що відповідач не повинен був повідомляти ОСОБА_1 про пересилання його звернення від 03 лютого 2014 року, оскільки такий факт сам по собі відсутній. У даному випадку мало місце доручення керівництва Міністерства здійснити розгляд звернення ОСОБА_1 відповідними підпорядкованими структурними підрозділами та органами внутрішніх справ. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що ГУМВС України в Донецькій області та Департамент ДАІ мали повноваження щодо надання позивачу відповідей на його звернення. Усі звернення позивача розглянуті в строки, визначені Законом України «Про звернення громадян». З огляду на зазначене, відповідач вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, а судові рішення у справі є законними та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 10 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів: Стрелець Т.Г., Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року № 710/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі та відзиві доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що 03 лютого 2014 року ОСОБА_1 надіслав до МВС України звернення, в якому висловив незгоду із змінами, внесеними до наказу МВС України від 26 липня 2004 року № 822 на підставі наказу МВС України від 19 березня 2013 року № 904, та висловив пропозицію щодо зупинення дії певних пунктів наказу № 822, приведення їх у відповідність до законодавства, просив розглянути звернення та надати відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

За резолюцією заступника Міністра внутрішніх справ Ратушняка В.І. від 08 лютого 2014 року розгляд звернення ОСОБА_1 від 03 лютого 2014 року доручено ОСОБА_2 (ГУМВС в Донецькій області), зокрема, в межах компетенції забезпечити розгляд, реагування у відповідності до вимог чинного законодавства та інформування по суті порушених питань; контроль за виконанням доручення покладено на ОСОБА_3 (Департамент ДАІ МВС України).

Листом від 24 лютого 2014 року № 9/М-40 Управління ДАІ ГУМВС в Донецькій області надало ОСОБА_1 роз`яснення з приводу правового регулювання перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом по території України; стосовно порядку видачі свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; позначення транспортних засобів інформаційними таблицями небезпечного вантажу та знаками-табло небезпеки; отримання погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу; переліку документів, які подаються дозвільному центру автомобільним перевізником для отримання погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів та обмеження строку дії погодження; строку дії змін, внесених працівником Державтоінспекції МВС України у погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів, та дій водія у разі виникнення небезпеки; суб`єкта перевезень небезпечних вантажів, який повинен отримати погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекції МВС України; опублікування переліку небезпечних вантажів, для перевезення яких необхідно отримувати погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекції МВС України; перевірки документів, необхідних для перевезення небезпечного вантажу; а також складання водіями транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, іспиту на знання спеціальних вимог, що повинні виконуватися під час перевезення таких вантажів.

02 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до МВС України зі зверненням, в якому повідомляв, що 03 лютого 2014 року він направляв звернення, в якому висловив незгоду із змінами до наказу МВС України від 26 липня 2004 року № 822, внесеними на підставі наказу МВС України від 19 вересня 2013 року № 904. Зазначав, що відповідь від відповідача не отримував, проте 04 березня 2014 року рекомендованою поштовою кореспонденцією він отримав лист ГУМВС в області від 24 лютого 2014 року № 9/14-40, яким по суті надана відповідь на його звернення, при цьому до листа ГУМВС в Донецькій області не додана довіреність, якою МВС України уповноважило ГУМВС в Донецькій області на надання відповіді. У зв`язку із цим, позивач просив МВС України повідомити, чи можна вважати лист ГУМВС в Донецькій області від 24 лютого 2014 року № 9/14-40 відповіддю на його звернення від 03 лютого 2014 року.

Листом від 23 квітня 2014 року № 4/7-М-1004 Департамент ДАІ МВС України повідомив ОСОБА_1 , що порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, крім Закону України «Про звернення громадян», регламентується також Положенням про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177, та Інструкцією з діловодства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 747. Відповідно до приписів пунктів 3.2 та 5.2 цього Положення звернення було зареєстровано належним чином та в п`ятиденний термін передано до підпорядкованого органу внутрішніх справ для розгляду і надання ініціаторові звернення мотивованої відповіді. На цій підставі Департамент ДАІ МВС України роз`яснив позивачу, що звернення не направлялося до іншого органу, а було надано доручення підпорядкованому структурному підрозділу забезпечити його розгляд та у відповідному порядку надати мотивовану відповідь, що відповідає приписам Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції.

12 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі зверненням, в якому повідомляв, що відповідь Департаменту ДАІ МВС України не можна вважати такою, що надана за дорученням МВС України, оскільки відповідно до підпункту 78 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 383, Міністерство відповідно до покладених на нього завдань організовує розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю МВС України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються. Зазначав, що статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» та пунктом 5.3 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України передбачений обов`язок інформувати автора звернення про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ. Однак, МВС України не повідомляло позивача про пересилання його звернення від 03 лютого 2014 року до Департаменту ДАІ МВС України, внаслідок чого йому не відомо, чи можливо вважати відповіді ГУМВС в Донецькій області від 24 лютого 2014 № 9/14-40 та Департаменту ДАІ МВС України від 23 квітня 2014 року № 4/7-М1004 свідченням того, що його звернення розглянуті відповідним органом.

26 травня 2014 року заступник Міністра внутрішніх справ Яровий С.А. надав резолюцію щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 12 травня 2014 року, а саме, доручив ОСОБА_4 (Департамент ДАІ МВС України) та ОСОБА_5 (ГУМВС в Донецькій області) в межах компетенції забезпечити розгляд з урахуванням попереднього доручення з цього питання та інформування по суті порушених питань.

Листом від 04 червня 2014 року № 4/7-М-1425/М-1479 Департамент ДАІ МВС України повідомив позивача, що керівництвом МВС України розгляд звернення та надання відповіді заявнику доручено територіальному підрозділу (ГУМВС України в Донецькій області), а забезпечення контролю розгляду - структурному підрозділу (Департаменту ДАІ МВС України), що відповідає приписам Закону України «Про звернення громадян», Положенню про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі МВС, затвердженому наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177, та Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 23 серпня 2012 року № 747. Заявника також поінформовано, що Окружним адміністративним судом міста Києва та Київським апеляційним адміністративним судом (справа № 826/8387/13-а) вищезазначений порядок організації розгляду звернень громадян в системі МВС України визнано таким, що повністю відповідає приписам Закону України «Про звернення громадян» та інших нормативно-правових актів, які видаються відповідно до цього Закону та Конституції України.

Відмовляючи в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що під час організації розгляду звернень ОСОБА_1 від 03 лютого, 02 квітня та 12 травня 2014 року, МВС України діяло в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України, з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» та Положення про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177.

Верховний Суд погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 1 статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За правилами статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Зі змісту звернення ОСОБА_1 від 03 лютого 2014 року слідує, що останній звернувся до МВС України саме з пропозицією (зауваженням) щодо внесення змін до наказу МВС України від 26 липня 2004 року № 822 «Про затвердження Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів» на підставі наказу МВС України від 19 березня 2013 року № 904 «Про затвердження Змін до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів».

Статтею 19 зазначеного Закону передбачено обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

За частиною 2 статті 19 Закону № 393/96-ВР у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

В силу приписів статті 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до статті 15 вказаного Закону відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10 жовтня 2004 року № 1177 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за № 1361/9960 (далі - Положення № 1177), діловодство, пов`язане зі зверненнями громадян, ведеться окремо від інших видів діловодства і покладається на відділ розгляду звернень і прийому громадян Департаменту документального забезпечення та режиму Міністерства внутрішніх справ України (у частині приймання, попереднього розгляду і реєстрації звернень громадян) та на спеціально призначених для цього посадових осіб у структурних підрозділах центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України (у частині формування та зберігання справ за зверненнями громадян), а в органах внутрішніх справ - на одного з працівників підрозділу документального забезпечення.

Пунктом 2.1 Положення № 1177 передбачено, що звернення від громадян надходять до органів внутрішніх справ у вигляді листів (поштою) та під час їх особистого прийому посадовими особами (усні й письмові).

Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції органів внутрішніх справ та призначення за ними конкретного виконавця.

Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками органів внутрішніх справ або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

У пункті 5.2 Положення № 1177 визначено, що кожне звернення не пізніше ніж у п`ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень: прийняти до свого провадження; передати на вирішення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ; надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора; залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у статті 8 Закону України «Про звернення громадян».

Отже, нормами Положення № 1177 визначено право МВС України передавати звернення до підпорядкованого чи іншого органу внутрішніх справ для їх розгляду та вирішення.

Згідно з пунктом 5.3 Положення № 1177 у разі направлення звернення для перевірки й прийняття рішення до підвідомчих органів внутрішніх справ термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до органу внутрішніх справ вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом внутрішніх справ, який його розглядав по суті. В інших випадках термін розгляду звернень громадян обчислюється від дня їхньої реєстрації.

Про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ необхідно обов`язково інформувати автора звернення.

У ситуації, що є предметом розгляду в даній справі, звернення ОСОБА_1 від 03 лютого, 02 квітня та 12 травня 2014 року не пересилалися до іншого органу внутрішніх справ, а передані за дорученням заступника Міністра внутрішніх справ підпорядкованим структурним підрозділам, тому й повідомляти позивача про пересилання звернення, за відсутності такого факту, у МВС України підстав не було.

Так, наказом МВС України від 29 березня 2013 року № 320 затверджений Розподіл обов`язків між першим заступником Міністра, заступником Міністра - керівником апарату, заступником Міністра.

Відповідно до підпункту 9 пункту 5 розділу «Заступник Міністра внутрішніх справ» Розподілу обов`язків, заступник Міністра внутрішніх справ забезпечує у межах наданих повноважень безпеку дорожнього руху. Також заступник Міністра внутрішніх справ координує і контролює діяльність Департаменту Державної автомобільної інспекції (п. 16 зазначеного розділу).

Згідно з пунктом 3 Положення Департаменту Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 20 липня 2012 року № 639, основними завданнями Департаменту ДАІ є: реалізація в межах своєї компетенції державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; організація контролю за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів; удосконалення регулювання дорожнього руху з метою забезпечення його безпеки та підвищення ефективності використання транспортних засобів; виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.

Департамент ДАІ підпорядковується МВС України (пункт 5 Положення).

Відтак, до компетенції Департаменту ДАІ належить організація контролю за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином розгляд звернення ОСОБА_1 від 12 травня 2014 року доручено Департаменту ДАІ як підпорядкованому структурному підрозділу МВС України, до компетенції якого входить вирішення порушених у зверненні питань.

У свою чергу, як установлено судами та підтверджено матеріалами справи, Департамент ДАІ листом від 04 червня 2014 року № 4/7-М-1425/М-1479 надав відповідь позивачу на звернення від 12 травня 2014 року.

Зазначене вище надає колегії суддів підстави погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність протиправної бездіяльності МВС України в ненаданні відповіді ОСОБА_1 на звернення від 12 травня 2014 року, оскільки, доручивши розгляд звернення позивача компетентному органу - Департаменту ДАІ, відповідач діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог Закону № 393/96-ВР та Положення № 1177.

Колегія суддів критично оцінює та вважає необґрунтованими посилання позивача на положення частини 4 статті 7 Закону № 393/96-ВР, якими передбачено заборону направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються, оскільки, по-перше, звернення ОСОБА_1 від 03 лютого, від 02 квітня та 12 травня 2014 року до інших органів державної влади не пересилалися, а їх розгляд був організований в системі органів МВС України, його структурними підрозділами, в межах їх компетенції, а по-друге, звернення позивача за своєю сутністю не є скаргами.

Також колегія суддів не знаходить можливим прийняти до уваги посилання ОСОБА_1 на підпункт 78 пункту 4 Положення про МВС України, оскільки ця норма не містить заборони надсилати відповідь автору звернення саме тим органом, який в межах своєї компетенції розглядав порушені у зверненні питання.

За такого правового регулювання спірних правовідносин та ураховуючи обставини даної справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду