П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2240/2924/18

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

25 липня 2019 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ткач В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити донарахування належної йому пенсії та виплату різниці між донарахованими та виплаченими сумами за період з 30 травня 2016 року до 1 лютого 2018 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо недоврахування та невиплати ОСОБА_1 належної йому пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити донарахування належної ОСОБА_1 пенсії та виплату різниці між донарахованими та виплаченими сумами за період з 15.02.2017 до 1 лютого 2018 року з урахуванням виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. До заяви позивач додав дві трудові книжки, військовий квиток, документи про навчання і кваліфікацію, довідки про джерела доходів з 01.07.2000 року, про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки про право на пенсію за вислугу років, документи про місце проживання, дві довідки про зарплату з серпня 2000 р. по лютий 2016 р, документи про стаж і паспорт. Зазначені обставини визнаються сторонами.

Із 30 травня 2016 року позивачу було призначено пенсію однак у меншому ніж він очікував розмірі, оскільки відповідачем не було враховано довідок про заробітну плату від 04.03.2016 р. №479 та № 480, виданих Єсильським експлуатаційним локомотивним депо філії АТ «Локомотив» за період роботи з серпня 2000 р. по лютий 2016 р. в Республіці Казахстан.

Із листа відповідача № 911/г-8 від 13.04.2018 р. слідує, що зазначені довідки не були враховані оскільки видані з порушенням вимог до оформлення документів, а саме: не вказана підстава їхньої видачі, загальна сума заробітної плати, відсутній переклад кутового штампу і печатки організації та відсутні копії первинних документів.

В подальшому відповідачем надсилалися неодноразові запити в Республіку Казахстан для підтвердження інформації відображеної в довідках про заробітну плату позивача від 04.03.2016 р. №479 та № 480.

Та лише з 01 лютого 2018 року, після надходження із Республіки Казахстан належним чином оформлених довідок, було здійснено перерахування пенсії позивача з урахуванням заробітної плати з 01.12.1982 року по 30.11.1987 року та з 01.07.2000 року по 16.02.2016 року.

Позивач вважає що право на пенсію у зазначеному розмірі він мав з моменту звернення, до відповідача із заявою про її призначення, тобто з 30.05.2016 року, а тому йому відповідач повинен донарахувати та виплатити різницю недоотриманої пенсії із 30.05.2016 року по 01.02.2018 року.

Відповідач же вважає, що позивач має право на пенсію у зазначеному розмірі лише з 01.02.2018 року, тобто з моменту надходження із Республіки Казахстан належним чином оформлених довідок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.7 Порядку подання та оформлення документів призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок), днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на визначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При виходженні додаткових документів у строк не пізніше 3-х місяців від дня повідомлення про необхідність їх подання розмір пенсії переглядається з призначення.

Згідно з п.2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, дає право на призначення такого виду пенсії.

Згідно зі статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що є чинною, середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 01 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про враховану заробітну плату, виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату, видані в установленому законодавством порядку.

За приписами п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформления у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті у позивача працівниками відповідача заяви про призначення пенсії за вислугу років 30.05.2016 року, ними було отримано весь необхідний обсяг документів, зазначений у Законі та нормативних актах.

Відповідач вважаючи, що надані позивачем довідки про заробітну плату від 04.03.2016 р. №479 та № 480, видані з порушенням вимог до оформлення документів, сам надіслав запити від 06.06.2016 р., 16.06.2016 р. та 21.12.2016 р. з метою отримання належним чином оформлених довідок про заробітну плату, на що отримав довідки від 04.10.2016 р № 805, від 21.02.2017 р. №№405, 406.

Ці довідки відповідач також не врахував для обчислення розміру пенсії з таких же самих обставин.

І лише 19.01.2017 р. (як видно з відповіді від 13.04.2018 р.) відповідач вперше звернувся із запитом відповідно до ч.3 ст.44 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до Єсильського локомотивного депо для отримання разом з довідками про зарплату позивача і копій особових рахунків по її нарахуванню.

В подальшому 17.04.2017 р. та 12.05.2017 р. відповідач звернувся за отримання первинних документів - особових рахунків - за місцем їх знаходження у м.Астана, столиці Казахстану, звідки й отримав ці документи в січні 2018 р.

Згідно з ч.4 ст.45 Закону України «Про загальне обов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, у разі виникнення і на підвищення пенсії, провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого а наступного місяця, якщо заяву з документами подано ним після 15 числа.

Частина 2 статті 46 цього Закону проголошує, що нараховані суми пенсії, тримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З урахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що право на призначення пенсії в з урахуванням довідок про заробітну плату від 04.03.2016 р. №479 та № 480, виданих Єсильським експлуатаційним локомотивним депо філії АТ «Локомотив» за період роботи з серпня 2000 р. по лютий 2016 р. в Республіці Казахстан, позивач мав з моменту звернення до Пенсійного фонду, тобто з 30.05.2016 року.

Відомості відображені у зазначених довідках підтвердилися лише через півтора роки в результаті запитів позивача до відповідних органів Республіки Казахстан.

Колегія суддів вважає, що немає будь-якої вини позивача у тому, що відповідач такий тривалий час перевіряв надані позивачем відомості, а тому позивачу безпідставно на протязі зазначеного періоду відповідач нараховував та виплачував пенсію у заниженому розмірі.

Разом із тим суд першої інстанції зобов"язав відповідача здійснити донарахування належної ОСОБА_1 пенсії та виплату різниці між донарахованими та виплаченими сумами з 15.02.2017, а не з моменту звернення із заявою, тобто із 30.05.2016 року.

Позивач зазначену обставину не оскаржив.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце описка, яка може бути виправлена судом першої інстанції за заявою позивача.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 липня 2019 року.

Головуючий

Шидловський В.Б.

Судді

Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.