Справа № 359/9846/17

Провадження № 1-кп/359/88/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25липня 2019року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , його захисників адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12017110100001931, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.08.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довге Стрийського району Львівської області, громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, -

в с т а н о в и в :

29.11.2017 року ОСОБА_8 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.

Так, згідно обвинувального акту, у відповідності до п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, зі змінами, внесеними згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 року №938 (надалі - Положення) дозвільна система - це особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Згідно зп.2Положення допредметів,матеріалів іречовин,підприємств,майстерень ілабораторій,на якіпоширюється дозвільнасистема,належать:вогнепальна зброя(нарізнавоєнних зразків,несучасна стрілецька,спортивна,навчальна,охолощена,мисливська нарізнаі гладкоствольна),бойові припасидо неї,холодна зброя(арбалети,мисливські ножітощо),пневматична зброякалібру понад4,5міліметра ішвидкістю польотукулі понад100метрів засекунду,пристрої вітчизняноговиробництва длявідстрілу патронів,споряджених гумовимичи аналогічнимиза своїмивластивостями метальнимиснарядами несмертельноїдії,та зазначеніпатрони,вибухові матеріалиі речовини,сильнодіючі отруйніречовини І-ІІ класу безпечності,збудники інфекційнихзахворювань І-ІІ групи патогенностіі токсини,сховища,склади ібази,де вонизберігаються,стрілецькі тириі стрільбища,мисливсько-спортивністенди,а такожпідприємства імайстерні повиготовленню іремонту вогнепальноїта холодноїзброї,піротехнічні майстерні,пункти вивченняматеріальної частинизброї,спеціальних засобів,правил поводженняз нимита їхзастосування,магазини,в якихздійснюється продажзброї табойових припасівдо неї,організації,що займаютьсязбутом сильнодіючихотруйних речовин,і лабораторії,що проводятьаналізи цихзасобів іречовин,працюють іззбудниками інфекційнихзахворювань І-ІІ групи патогенності і токсинами*).

Відповідно до п. 3 Положення міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об`єднання, а також громадяни мають право у встановленому порядку використовувати, зберігати, перевозити предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система.

Згідно з п. 6 Положення міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, підприємства, установи, організації, господарські об`єднання, а також громадяни, яким у встановленому порядку надано право виготовляти, придбавати, зберігати, перевозити і використовувати предмети, матеріали і речовини, відкривати підприємства, майстерні та лабораторії, на які поширюється дозвільна система, повинні забезпечити їх належну охорону і правильне використання у господарській діяльності.

У відповідності до вимог п.п. 2, 3, 9 Положення видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється: на вогнепальну зброю (нарізну воєнних зразків, несучасну стрілецьку, спортивну, навчальну, охолощену, мисливську нарізну і гладкоствольну), бойові припаси до неї, холодну зброю, пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, сховища, склади і бази, де вони зберігаються, стрілецькі тири і стрільбища, мисливсько-спортивні стенди, а також підприємства і майстерні по виготовленню і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічні майстерні, пункти вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазини, в яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї - у порядку, визначеному МВС; на вибухові матеріали і речовини, їх перевезення, а також сховища та склади, де вони зберігаються, у порядку, визначеному Держнаглядохоронпраці разом з МВС.

Згідно з п. 15 Положення посадові особи та громадяни, які порушили порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорони, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття і функціонування підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Крім цього, у відповідності до п. 2.1. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622 зі змінами, останній раз внесеними наказом від 05.05.2017 № 364 (надалі - Інструкції) здійснюючи дозвільну систему, органи поліції відповідно до законодавства України видають міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність з виробництва, ремонту, торгівлі вогнепальною зброєю невійськового призначення, боєприпасами до неї, холодною та охолощеною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с; виробництва спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продажу (далі - суб`єкти господарювання), дозволи на придбання, зберігання, перевезення ("через митний кордон України, територією України, транзит через територію України) й використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, основних частин зброї, холодної зброї, охолощеної зброї, пневматичної зброї; пристроїв та патронів до них; вибухових матеріалів і речовин; на відкриття та функціонування сховищ, складів і баз, де вони зберігаються, стрілецьких тирів і стрільбищ, мисливсько-спортивних стендів, а також підприємств і майстерень з виготовлення і ремонту вогнепальної та холодної зброї, піротехнічних майстерень, пунктів вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування, магазинів, у яких здійснюється продаж зброї та бойових припасів до неї, пристроїв та патронів до них (далі - об`єкти дозвільної системи); громадянам - дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської зброї, холодної, охолощеної, пневматичної зброї, пристроїв.

Згідно з п. 2.5. Інструкції дозволи на придбання, зберігання та носіння мисливської нарізної, нагородної вогнепальної зброї громадянами підписуються Міністром внутрішніх справ України, його першим заступником та заступниками, начальником УП ЦОУП, його заступниками, начальником управління дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду УП ЦОУП, начальником ГУНП, його заступником - начальником міліції громадської безпеки, начальником УП ГУНП.

Відповідно до п. 8.1. Інструкції дозвільна система, що здійснюється органами поліції, поширюється на бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них, що належать підприємствам, установам, організаціям, суб`єктам господарювання та громадянам.

У відповідності до п. 9.1. Інструкції вогнепальна, пневматична та холодна зброя і бойові припаси до неї, пристрої та патрони до них міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Національним банком України, підприємствами, установами, організаціями можуть придбаватися для: озброєння особового складу охорони, а також окремих осіб, яким за родом служби законом дозволено носіння вогнепальної зброї, пневматичної та холодної зброї, пристроїв; науково-дослідних потреб; навчальних потреб (забезпечення допризовної військової і спеціальної підготовки); спортивних потреб; промислового та любительського полювання; захисту життя, здоров`я та майна громадян; використання на зйомках кінофільмів, у сценічних постановках, циркових виставах; експонування в музеях та виставках; колекціонування.

Згідно з п. 9.2. Інструкції дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, пристроїв та патронів до них для вказаних потреб видаються тільки за наявності законодавчого або іншого нормативно-правового акта про надання права працівникам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Національного банку України, підприємств, установ і організацій користуватися нею при виконанні службових обов`язків лише після вивчення ними матеріальної частини зброї, правил поводження з нею, її застосування та використання, що здійснюється у пунктах вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування після здачі заліку та отримання довідки про вивчення матеріальної частини зброї, спеціальних засобів, правил поводження з ними та їх застосування.

При цьому у невстановлений досудовим слідством дату та час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_8 , діючи у порушення п.п. 1, 2, 3, 6, 9, 15 Положення та п.п. 2.1., 25.5., 8.1., 9.1., 9.2. Інструкції, тобто без передбаченого законом дозволу, у невстановлені досудовим слідством дату, час та місці, відомим йому способом придбав вогнепальну зброю, а саме пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , бойові припаси, а саме: патрони загальною кількістю 31 одиниця та вибухових пристрій, а саме гранати "РГД - 5" із запалом до неї.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , діючи у порушення п.п. 1, 2, 3, 6, 9, 15 Положення та п.п. 2.1., 25.5., 8.1., 9.1., 9.2. Інструкції, тобто без передбаченого законом дозволу, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, вчинив дії щодо переміщення відомим йому способом, придбаних без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї, а саме пістолету "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , бойових припасів, а саме: патронів загальною кількістю 31 одиниця та вибухового пристрою, а саме гранати "РГД - 5" із запалом до неї, до місця свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , чим вчинив носіння вогнепальної зброї, а саме пістолету "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , бойових припасів, а саме патронів загальною кількістю 31 одиниця та вибухового пристрою, а саме гранати "РГД - 5" із запалом до неї.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , діючи у порушення п.п. 1, 2, 3, 6, 9, 15 Положення та п.п. 2.1., 25.5., 8.1., 9.1., 9.2. Інструкції, тобто без передбаченого законом дозволу, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, перебуваючи за адресою свого проживання, а саме АДРЕСА_3 , розпочав зберігати придбані та переміщенні відомим йому способом без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю, а саме пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , бойові припаси, а саме патрони загальною кількістю 31 одиниця та вибуховий пристрій, а саме гранату "РГД - 5" з запалом до неї.

13.09.2017 року приблизно о 14 годин 45 хвилин слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду у присутності двох понятих було проведено обшук в квартирі АДРЕСА_4 , де в одній із кімнат було виявлено та, в подальшому, вилучено предмет схожий на корпус (бойової) гранати "РГД - 5" з маркуванням "181-84 т", предмет схожий на запал "УЗРГМ" з маркуванням "116 - 77 УЗРГМ 583", вогнепальну зброю пістолет "Stalker-914S" № 1113-373748 та боєприпаси загальною кількістю 31.

Згідно висновку експерта № 14-370 від 14.09.2017 року надані на експертизу предмети являються: наданий на дослідження об`єкт № 1 є стандартним, промислово виготовленим корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5; наданий на дослідження об`єкт № 2 є стандартним, промислово виготовленим уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ. При поєднанні в єдину конструкцію наданого на дослідження об`єкта № 1 (корпус гранати РГД-5) з наданим на дослідження об`єктом № 2 (запал УЗРГМ), що передбачено їх конструктивними особливостями, вони будуть представляти собою споряджену наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів.

Згідно висновку експерта № 8-5/1648 від 17.10.2017 року з числа наданих на дослідження патронів: 2 патрони з маркуванням "СОВА П 9mm" не належать до боєприпасів до вогнепальної зброї, є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., що виготовлені промисловим способом ООО "Сова оружейная" м. Миколаїв, Україна; 2 патрони з маркуваннями "АЕ9 9мм" - належать до боєприпасів до вогнепальної зброї, є пістолетними патронами "АЕ9 9мм" калібру 9 мм Р.А., що виготовлені промисловим способом ТОВ ВТК "ШМАИСЕР" м. Вишневе, Україна; 9 патронів з маркуванням "S&B 9 mm P.A.Blanc" належать до боєприпасів до вогнепальної зброї, є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., що виготовлені саморобним способом шляхом переспорядження капсульованих гільз шумових (холостих) пістолетних патронів калібру 9 mm Р.А. з маркуванням "S&B 9 mm P.A.Blanc" (гільза промислового виробництва фірми "Sellier&Be11ot", м. Прага, Чехія), метальним зарядом та кулями з еластичного матеріалу чорного кольору; 1 патрон з маркуванням "PPU 9mm PA BLANC" є пістолетним патроном калібру 9 мм Р.А., що виготовлені саморобним способом шляхом переспорядження капсульованих гільз шумових (холостих) пістолетних патронів калібру 9 mm Р.А. з маркуванням "PPU 9mm PA BLANC" (гільза промислового виробництва фірми "PRVI PARTIZAN UZICE", Сербія), метальним зарядом та кулями з еластичного матеріалу чорного кольору. Визначить належність до боєприпасів до вогнепальної зброї не є можливим у зв`язку з знищенням патрону під час демонтажу; 1 гільза з маркуванням "PPU 9mm PA BLANC" є стріляною гільзою пістолетного патрону калібру 9 мм Р.А., що виготовлена промисловим способом фірми "PRVI PARTIZAN UZICE", Сербія, що до боєприпасів до вогнепальної зброї не відноситься; 1 патрон з маркуваннями "ПС9 9мм" - є пістолетними патронами "ПС9 9мм" калібру 9 мм Р.А., що виготовлені промисловим способом ТОВ ВТК "ШМАИСЕР" м. Вишневе, Україна. Визначить належність до боєприпасів до вогнепальної зброї не є можливим у зв`язку із знищенням патрону під час демонтажу; 2 патрони з маркуваннями "S.A. г9 9mm P.A." - належать до боєприпасів до вогнепальної зброї, є пістолетним патронам калібру 9 мм Р.А., що виготовлений саморобним способом шляхом переспорядження капсульованої гільзи шумового (холостих) пістолетного патрону калібру 9 mm Р.А. з маркуванням "S.A. г9 9mm P.A." (гільза промислового виробництва фірми "Сафарі", м. Дніпропетровськ, Україна), метальним зарядом та кулею з еластичного матеріалу чорного кольору; 1 патрон з маркуванням "OZK 9 mm Р.А." - є пістолетним патроном калібру 9 мм Р.А., що виготовлений саморобним способом шляхом спорядження капсульованої гільзи шумового (холостого) пістолетного патрону калібру 9 mm Р.А. з маркуванням "OZK 9 mm Р.А.", (гільза промислового виробництва Туреччина) метальним зарядом та еластичною кулею. Визначить належність до боєприпасів до вогнепальної зброї не є можливим, у зв`язку з знищенням патрону під час демонтажу. З числа, наданих на дослідження патронів: 15, наданих на дослідження, патронів придатні до стрільби, 1 гільза до стрільби не придатна, визначити придатність до стрільби 3 патронів з маркуванням "ПС9 9мм РА", "PPU 9mm PA BLANC" та "OZK 9 mm Р.А." не є можливим у зв`язку з знищенням патронів під час демонтажу.

Згідно висновку експерта № 8-5/1649 від 16.11.2017 року, з числа наданих на дослідження предметів: предмет схожий на пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , 3 предмети схожі на магазини - відноситься до короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї, один пристрій відноситься до атипової короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї, один пристрій - до вогнепальної зброї не відноситься. З числа наданих на дослідження предметів: предмет схожий на пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , 3 предмети схожі на магазини, є самозарядним пістолетом моделі "Stalker-914S", калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 , один пристрій, один пристрій виготовлений за типом однозарядних пістолетів, у якому відсутній ствол. З числа наданих на дослідження предметів: предмет схожий на пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , 3 предмети схожі на магазини - придатний для неодноразового проведення пострілів способом роздільного спорядження із використанням холостих патронів калібру 9 мм РА та сферичних снарядів діаметром 7,2 із м`якого металу сірого кольору, який не притягується магнітом, вагою 2,1 г, один пристрій придатний для неодноразового проведення пострілів з використанням гвинтівочних спортивно-мисливських патронів калібру 5,6 мм кільцевого спалаху, спроба проведення пострілів із одного пристрою не проводились, так як у останнього відсутній ствол. З числа наданих на дослідження предметів: предмет схожий на пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , 3 предмети схожі на магазини - виготовлені промисловим способом, один пристрій виготовлений саморобним способом із використанням метало - ріжучого обладнання.

Зазначені дії ОСОБА_8 орган досудового розслідування кваліфікував за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухового пристрою.

Крім того, у невстановлений досудовим слідством дату та час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, у великих розмірах, без мети збуту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 у невстановленому досудовим розслідуванням місці, відомим йому способом, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, вагою 2,011 г, тобто у великих розмірах без мети збуту.

Після чого ОСОБА_8 вказану психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, переніс до місця свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , чим вчинив незаконне зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено амфетамін, вагою 2,011 г, тобто у великих розмірах без мети збуту.

13.09.2017 року приблизно о 14 годин 45 хвилин слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду, в присутності двох понятих, було проведено обшук в квартирі АДРЕСА_4 , де в одній із кімнат, було виявлено та в подальшому вилучено полімерний пакет із блістерною застібкою, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору.

Згідно висновку експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 року, надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору масою 3,795 г. містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в наданій речовині дорівнює 2,011 г.

Амфетамін, згідно "Списку № 1 Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено" в Таблиці 2 "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16.05.2000 року № 770, - є психотропною речовиною, обіг якої обмежено. Для психотропної речовини, обіг якої обмежено амфетамін, великі розміри становлять від 1,5 грама до 15 грамів.

Зазначені дії ОСОБА_8 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено амфетамін, у великих розмірах, без мети збуту.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 у пред`явленому обвинуваченні і вчиненні інкримінованих йому злочинах своєї вини не визнав повністю, категорично оспорював факт зберігання в квартирі вогнепальної зброї, бойових припасів, гранати та психотропної речовини, вказав, що обвинувачення є надуманим, а докази сфальсифікованими працівниками поліції і органом досудового слідства. Так, обвинувачений показав, що він постійно разом зі своєю дружиною та сином проживає в АДРЕСА_5 . Однак, 13.09.2017 року він перебував не вдома, а в квартирі, що належить його матері, що знаходиться в АДРЕСА_3 , де проводилися ремонтні роботи. У вільний від роботи час, він приходив до вказаної квартири, оскільки допомагав матері з ремонтом, як наглядаючи за робочими, яких наймала його мати, так і самостійно виконуючі певні роботи. Так, 13.09.2017 року близько 07:30 год. хтось постукав у двері. Подивившись у двірне вічко, він побачив трьох незнайомих йому раніше чоловік. Один із вказаних чоловік, як виявилося пізніше, був працівником СБУ, який допитувався в ході судового розгляду даної справи в якості свідка. Не розуміючи, що це за люди, він вирішив не відчиняти двері. В той же час він почув, що вказані особи вже спілкувалися із його сусідом, що проживає в квартирі АДРЕСА_6 , представившись останньому працівниками поліції. Більше він нічого не почув, оскільки вони розмовляли дуже тихо. В свою чергу він боявся відкривати їм двері, оскільки в квартирі він був один, зважаючи на протиправні дії працівників поліції під час проведення попереднього обшуку за місцем його проживання. Він відразу зателефонував до свого адвоката ОСОБА_16 , розповів йому про події, що відбувались, зазначивши, що будь-яких заборонених предметів в квартирі не має. Адвокат йому порадив зателефонувати своїм знайомим та запросити їх до квартири в якості свідків, щоб він не був один в квартирі. Діючи за порадою свого адвоката, він зателефонував декільком своїм колегам по роботі. Прийти до нього змогла лише його колега ОСОБА_15 , яка в той момент перебувала неподалік, а саме біля школи № 6, куди відводила свого сина. Також він ще зателефонував до свого сусіда, що проживає в кв. АДРЕСА_6 , запитав, хто до нього приходив, на що останній відповів, що це були працівники поліції, які підтвердили це своїми посвідченнями, та розпитували про те хто проживає в квартирі АДРЕСА_7 . Почувши це, він просив вказаного сусіда прийти до нього та бути свідків, у випадку, якщо до нього знову прийдуть працівники поліції, на що останній погодився. Близько 08:00 год. його колега ОСОБА_15 , йому зателефонувала, повідомила, що вона вже була поряд з його будинком, і зазначила, що тут стоїть якесь авто по типу "бусик" білого кольору, і декілька осіб в спецодязі, в масках та з автоматами, та декілька осіб, вдягнені у цивільний одяг. Почувши це, він попросив, щоб вона піднялася до нього в квартиру. Коли вона вже зайшла до квартири, він знову зателефонував адвокату ОСОБА_17 , повідомив цю інформацію, та попросив його також приїхати до нього. Однак, останній не мав змоги. Перебуваючи у квартирі разом зі своєю колегою ОСОБА_15 він розповів їй, що в нього є колекція ножів, які він відібрав у "тітушок" під час Революції гідності, та показав їй їх. Однак, вони не були забороненими предмети та він їх зберігав виключно як приватну колекцію, особисто для себе. Крім того, в нього були витрачені патрони, які знаходилися в стрічці, які не є боєприпасами. Він залишив їх собі після навчання, яке він періодично проходить по роботі, так як працює в службі безпеці в аеропорту "Бориспіль". Десь до 14:30 год. він перебував в квартирі разом із ОСОБА_15 , та до них ніхто не приходив. За цей час він два рази виходив до магазину, щоб придбати продукти харчування. Потім ОСОБА_15 сказала, що їй необхідно вже забирати сина із школи після уроків, тому вона збиралася вже йти. Як тільки вона відкрила вхідні двері, то їх хтось сильно смикнув із іншої сторони, і наставив автомат прямо їй в голову. Він рукою відвів ОСОБА_18 назад, і тут до квартири забігли якісь чоловіки, почали на них голосно кричати, та поклали їх на підлогу, обличчям в пол. Він відразу попросив їх, щоб вони представилися, надали свої посвідчення та пояснили, що відбувається. Однак, вони жодних посвідчень йому не пред`явили, нічого не пояснили, наказали йому лежати, зазначивши, що вони знають, що роблять. Через деякий час він помітив, що ОСОБА_15 вивели із кімнати, а він так і залишався лежати на полу. У квартирі перебувало близько 10 людей, троє із яких були у формі, а інші - в цивільному одязі. Серед цих людей були як і поняті, так і працівник СБУ, який допитувався в якості свідка в суді. Вони всі розійшлися по його квартирі, по всіх приміщеннях, при цьому він не розумів, що вони там роблять. Він виразив своє незадоволення з приводу їхніх таких дій, зазначив, що в нього є свідок ОСОБА_15 та щоб вони її запросили. Також він просив у них зателефонувати своєму адвокату, та покликати в якості свідка його сусіда. Однак, всі його заяви були проігноровані працівниками поліції. Потім він помітив, що в одного із працівників правоохоронних органів був при собі рюкзак сірого кольору, який він розстебнув, після чого якісь інший чоловік почав із нього щось діставати. Бачачи таки їх протиправні дії, він відразу запитав, що вони роблять. Однак, вказані його звернення також були залишені поза увагою, а його так і продовжували тримати, лежачи на підлозі. Після цього працівники поліції відразу, серед його речей в квартирі знайшли якусь гранату та ще щось. Будь-якої гранати в квартирі в нього не було, але він повідомив працівників поліції з приводу того, що в нього є особиста колекція ножів та сказав, де вони знаходяться, а саме у сумочці, з правої сторони, біля вікна. Також зазначив, що там ще були і витрачені патрони (гільзи). Після цього, вони швидко обшукали лише цю частину кімнати, зазначивши, що вони вже знайшли всі заборонені речі, а тому обшук закінчено. Зазначив, що всі заборонені речі, які було виявлено та вилучено в квартирі, йому не належать, до їх зберігання він не причетний, та вони були виключно принесені, а в подальшому йому підкинуті, працівниками поліції, які проводили обшук. Проведення обшуку в такий спосіб лише додатково вказує на те, що вилучені в нього граната, боєприпаси, пістолет та наркотики були підкинуті працівниками поліції. Також зазначив, що він ніколи не вживав ні наркотичних засобів, ні психотропних речовин. Це підтверджується тим, що він має офіційний статус донора крові, яку здає майже кожні 2-3 місяці. Після формального закінчення проведення обшуку, його підняли із підлоги, та відвели до приміщення кухні, де його поставили на коліна та почали фотографувати, про ти чого він заперечував. Пізніше його знову відвели до приміщення кімнати, зайшовши куди він побачив, що всі коробки були відкриті, речі розкидані по кімнаті. Звернув увагу на те, що на його вудочках, які були в кімнаті не було вже котушок, і взагалі вони почали вже забирати всі речі, які їм подобалися, зокрема: колекцію ножів, колекцію запальничок, брендові окуляри, годинники, браслет із білого золота та інші його особисті речі. Він постійно виказував своє обурення від таких протиправних дій з боку працівників поліції, однак вони на них не реагували. Потім на нього вдягли кайданки, в них же вивели із квартири, на очах у мешканців будинку. Його вивели із під`їзду та посадили до автомобіля і відвезли до Бориспільського відділу поліції, де він перебував протягом тривалого часу. Його водили з кабінету в кабінет, допитували, а також в нього відбирали ще відбитки пальців. Крім того, забрали в нього телефон, не віддавали, і на прохання зателефонувати адвокату не реагували. Близько дванадцятої години ночі йому повернули телефон, і сказали, що він може йти додому. Також дали йому на підпис документи, з приводу того, що в нього відбирали відбитки пальців, який він підписав, і пішов додому. Вважає, що вказана кримінальна справа сфабрикована працівниками правоохоронних органів, з особистих мотивів, шляхом підкинення йому останніми гранати, боєприпасів, наркотиків, які були вилучені під час проведення обшуку. Зазначив, що відносно нього вже була кримінальна справа за ч. 1 ст. 309 КК України. Досудове розслідування по вказаній справи проводив слідчий Бориспільського ВП ОСОБА_19 . Однак, по вказаній справі, у встановленому законом порядку, обвинувачення йому ніхто не пред`являв і обвинувальний акт не вручали, та слідчий разом із прокурор, підробивши його підписи на відповідних документах, направили справу до суду. В подальшому вказаний обвинувальний акт, із цих підстав, було повернуто ухвалою суду до Бориспільської місцевої прокуратури. У зв`язку з такими незаконними діями працівників правоохоронних органів він звернувся до прокуратури Київської області із скаргою на дії слідчого Бориспільського ВП та прокурора Бориспільської місцевої прокуратури, а також із заявою про вчинення злочину вказаними особами, а саме підроблення документів, яка була внесена до ЄРДР. Зазначив, що під час проведення обшуку по попередній справі працівники правоохоронних органів діяли аналогічно. Він звертався із скаргами на їх незаконні дії, однак це не дало будь-яких позитивних результатів. Тому він не бачив будь-якого сенсу звертатися із аналогічними скаргами на неправомірні дії правоохоронних органів під час проведення обшуку 13.09.2017 року, знаючи, що це нічого не дасть. Однак, відразу заявив про ці факти в ході судового розгляду кримінального провадження. В той же час ним були подані скарги з приводу повернення незаконно вилученого працівниками правоохоронних органів під час обшуку в нього майна, яке належить йому особисто. Також додав, про те, що вказана справа є сфальсифікованою, про, що свідчить і той факт, що поняті, які були під час обшуку є заінтересованими особами, які спілкуються із слідчим Бориспільського ВП ОСОБА_20 , який як раз і розслідував попередню справу відносно нього. Це підтверджується відеозаписом, що знаходиться в матеріалах справи.

При розгляді кримінального провадження в межах пред`явленого обвинувачення ОСОБА_8 , безпосередньо допитавши обвинуваченого, свідків, вивчивши документи як докази на які посилався прокурор, вивчивши всі матеріали кримінального провадження, провівши дебати у яких прокурор просив ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, а захисники та обвинувачений, який не визнавав своєї вини у вчиненні даних злочинів, просили його виправдати, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті повного, об`єктивного і всебічного їх дослідження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_8 не вбачається складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки його вина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, а прокурором, у тому числі, не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Судом були допитані свідки обвинувачення, які на думку прокурора, підтверджують винуватість ОСОБА_8 , в інкримінованих йому злочинах.

Так, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала,що постійно проживає у м. Києві. Однак, точної дати не пам`ятає, десь у вересні 2017 року вона приїхала до м. Бориспіль, в особистих справах. Близько 14:00 год. чи 15:00 год., вона знаходився на вул. Лютнева в м. Бориспіль, неподалік від якось ресторану, і до неї підійшли працівники поліції, які запросили її бути понятим під час проведення обшуку в квартирі, на що вона погодилася. Вони сіли в автомобіль та поїхали до будинку, де повинен був проводитися обшук. Це був багатоквартирний, новий будинок, що знаходився по АДРЕСА_8 , його номеру не пам`ятає. Підійшовши до квартири, там вже був інший понятий, якійсь чоловік, працівники поліції подзвонили в двері, і їм відкрили. Хто саме відкрив двері не пам`ятає, можливо власник, або навіть якась жінка, яка знаходилась також в квартирі. Хвилин через 5-10 вказана жінка пішла із квартири. Зайшовши до квартири, працівники поліції представились, повідомили, що вони будуть проводити обшук, оголосили зміст документ, яким було надано дозвіл на обшук. У вказаній квартирі був ремонт. Вони зайшли до кімнати, яка знаходилась ліворуч, де були якісь будівельні матеріали, коробки та матрац. На вказаному матраці спав власник квартири. Працівники поліції підійшли до нього, розбудили, пред`явили всі необхідні документи, оголосили їх зміст. Потім зазначила, що в той момент, як вони зайшли до квартири, власник не спав, а просто лежав на матраці. Під час проведення обшуку було декілька працівників поліції, але скільки точно не пам`ятає. Після цього працівники поліції розпочали вже проведення обшуку, саме із цієї кімнати, де вони і перебували, а потім вже і всіх інших кімнатах. Працівники поліції перевіряли повністю все, що було в квартирі. В ході проведення обшуку вона разом з іншими понятим, а також і власник, весь час були поруч з працівниками поліції. Вона не бачила, щоб працівники поліції підкидали якісь речі. В ході проведення обшуку працівниками поліції були виявлені різні речі, зокрема поліетиленовий пакет із порошкоподібною речовиною, гранату, ножі та ще щось, що саме не пам`ятає. Зазначила, що всі речі, які знайшли працівники поліції, повністю відповідають тому переліку, який зазначений у протоколі обшуку. Всі ці речі були знайдені в одному місці, а саме у спальній кімнаті, з лівої сторони, в кутку, серед коробок з якимись речами. Всі предмети, що знайшли працівники поліції, вони розклали на підлозі та детально все описали. Після чого, кожен предмет поклали в окремий поліетиленовий мішечок, який опечатували, та на кожному з яких, вона разом із іншим понятим, ставили свої підписи. Також на цих пакетах підписувався працівник поліції, який складав у них речі. На вона скільки пам`ятає, це був не той працівник, який складав протокол, а інший. Після цього працівником поліції було складено протокол, оголошено його зміст та надано всім учасникам на ознайомлення. Прочитавши даний протокол, всі відомості зазначені в ньому повністю відповідали дійсності, а тому вона його підписала. Будь-яких зауважень та претензій до дій працівників поліції ні в кого не було. Власник квартири відмовився підписувати протокол. Під час обшуку власник поводив себе схвильовано, був збуджений та знервований. Будь-якого тиску на нього з боку працівників поліції не було. Після завершення обшуку вони всі вийшли із квартири. З приводу того, чи відбивали у власника, чи з якихось поверхонь працівники поліції відбитки пальців в ході обшуку, зазначила, що такого взагалі не пам`ятає.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що він постійно проживає у м. Києві, однак іноді приїжджає до м. Бориспіль. Так, точної дати не пам`ятає, десь восени 2017 року, вдень, він перебував у центральному парку м. Бориспіль разом із мамою, та до них підійшов працівник поліції і запропонував йому побути понятим, на що він погодився. Після цього він разом із працівниками поліції направилися до будинку, де повинен був проводитися обшук. Точної адреси він не пам`ятає, однак зазначив, що це був новий, багатоповерховий будинок. Підійшовши до під`їзду будинку, він побачив, що там вже перебували інші працівники поліції та якась дівчина другий понятий, та ще якісь люди. Потім вони всі разом зайшли в під`їзд, піднялися на ліфті та підійшли до квартири. Подзвонивши в двері, їм відкрили та вони зайшли до квартири. На скільки він пам`ятає, то двері відчинив власник квартири. Також в квартирі ще знаходилась якась жінка, яка згодом пішла, бо їй необхідно було забирати дитину. Працівники поліції представились, оголосили рішення суду про дозвіл на обшук. Власник квартири поводив себе некоректно по відношенню до працівників поліції, виражався нецензурною лайкою в адресу якось особи, прізвище якої не пам`ятає. Також відмовився отримувати вказане рішення суду, зазначивши, що їх хтось до нього спеціально прислав. Після чого працівники поліції почали проводити обшук. У вказаній слідчій дії приймали участь декілька працівників поліції, однак скільки саме він не пам`ятає, десь близько 5 осіб. Обшук проводився по всій квартирі. У вказаній квартирі проводився ремонт, то було багато різних коробок, якихось будівельних матеріалів. Він весь час був присутній, однак безпосередньо за діями кожного працівника поліції не слідкував. В ході обшуку, в приміщенні кімнати, яка розташована ліворуч від входу, з якої і було розпочато обшук, серед купи різних речей, які лежали із лівої сторони, працівники поліції знайшли та вилучили ножі, патрони та ще щось, точний перелік не пам`ятає. Зазначив, що власник квартири на запитання працівників поліції з приводу того, що в нього є в квартирі повідомив, що є ножі та пристрій схожий для відстрілу куль, та добровільно зазначив, де вони знаходилися. Так, ножі лежали на телевізорі, а пристрій схожий для відстрілу куль біля вікна, у приміщенні кімнати. Вказані предмети в подальшому були вилучені. У цій же кімнаті ще також було виявлено гранату. Пізніше приїхала якась спеціальна служба із чемоданами, які і вилучили гранату. При цьому у приміщенні кухні працівники поліції ще знайшли чи в папері, чи в ганчірці, що знаходився в коробці, речовину білого кольору. Також на кухні ще лежали фольга, штука для дробіння наркотиків, а на балконі був пристрій для куріння марихуани. Однак, вказані предмети працівника поліції в ході обшуку не вилучали. Після проведення обшуку працівники поліції упакували кожен предмет, який вилучали, в окремі спеціальні пакети білого кольору, із клейкою лентою. Кожен пакет був запакований, опечатаний та засвідчений його підписом, іншого понятого і слідчого, та печаткою Також ще хтось із працівників поліції ставив свій підпис на пакетах, але хто саме не пам`ятає. Після цього працівником поліції було складено протокол, оголошено його зміст та надано всім учасникам на ознайомлення. Прочитавши даний протокол, всі відомості зазначені в ньому повністю відповідали дійсності, а тому він його підписав. Будь-яких зауважень та претензій до дій працівників поліції ні в кого не було. Власник квартири відмовився підписувати протокол. Щоб відбирали у ОСОБА_8 відбитки пальців, він не пам`ятає. Після проведення обшуку всі разом покинули приміщення квартири. На запитання сторони захисту не зміг відповісти де саме він вперше побачив іншу понятую. Також повідомив, що до 2008 року працював у міліції.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показав,що вінпрацює напосаді оперуповноваженогоГУ СБУ,а самезайнятий полінії роботищодо попередженнявикористання вогнепальноїзброї,боєприпасів таінших вибуховихречовин натериторії Столичногорегіону.Під часвиконання своїхпосадових обов`язків,в ходіпроведення оперативнихзаходів нимбуло отриманоінформацію проте,що гр. ОСОБА_8 ,який проживаєв м.Бориспіль,може бутипричетний дозберігання тарозповсюдження натериторії м.Києва таКиївської областізброї.З метоюпопередження вчиненнябудь-якихзлочинів,в томучислі іпередбаченого ст.263КК України,за вказівкоюкерівництва,ним булопроінформовано органдосудового розслідування,а самеГУ НПв Київськійобласті дляприйняття відповіднихпроцесуальних рішень.Вказана інформаціябула отримананим оперативнимшляхом.Форми таметоди роботислужби безпекиє державноютаємницею,а томувін неможе розголошувативказану інформацію.Також оперативнимшляхом,ним булаотримана інформаціяз приводуадрес,за якими ОСОБА_8 міг зберігатизброю.У своємуповідомленні дооргану досудовогорозслідування,він зазначавдві адреси.Також показав,що вінбезпосередньо приймавучасть підчас проведенняобшуку,як оперативнийспівробітник,в складіОСГ,за місцемпроживання ОСОБА_8 в АДРЕСА_8 .В ходіпроведення вказаногообшуку буловиявлено тавилучено предметизовні схожіна ті,що забороненідо обігу,а саме:гранату,ножі,патрони,самостріл.В проведенніобшуку приймалиучасть декількапрацівників поліції,на чолііз слідчим,із залученнямспеціального підрозділуполіції,вибухотехніків,у присутностідвох понятих.Також вобшуку приймалаучасть особаіз написомна одежі"Експерт".Двері доквартири відкрив ОСОБА_8 .Разом зним уквартирі перебувалаще якасьжінка.Заходили вонидо квартириіз дотриманнямвимог власноїбезпеки:спочатку голосноповідомили,що цепрацює поліція,і щобгромадяни,які знаходятьсяв квартиріне вживалижодних заходівфізичного опору.Коли вінзайшов доквартири,то побачив,що ОСОБА_8 стояв порядіз стіною.Квартира буланевеликою заплощею,однокімнатна,в якійна тоймомент бувремонт.Обшук розпочавсябезпосередньо ізприміщення кімнати.Саме увказаній кімнатіі буливиявлені тавилучені всівищезазначені речі.В подальшомувказані речібули слідчимописані,упаковані таопечатані відповіднодо вимогКПК.Після чогослідчим,у відповідностідо вимогКПК України,було складенопротокол обшуку,який підписановсіма учасникамислідчої дії,зокрема іним,без будь-якихзауважень тадоповнень.Зміст вказаногопротоколу повністю відповідав дійсності про що свідчить його підпис, який знаходиться в даному протоколі. Щоб відбирали у ОСОБА_8 відбитки пальців, в ході обшуку, він не пам`ятає. Також не пам`ятає того, щоб під час обшуку було виявлено та вилучено якісь наркотичні засоби чи психотропні речовини. Після проведення обшуку всі учасники залишили квартиру, а ОСОБА_8 було доставлено до Бориспільського ВП, в якому статусі йому невідомо. Також зазначив, що за дорученням слідчого він доставляв пакети до експертної установи, що знаходиться в м. Києві по вул. П.Тичини, для проведення експертизи. Що саме було в пакетах йому невідомо, так коли він їх доставляв не пам`ятає. Після ознайомлення з протоколом обшуку від 13.09.2017 року (т.1 а.с.61-62) підтвердив, що дійсно в ньому відсутні відомості про те, що він був учасником даної слідчої дії та його підпис.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він працює на посаді начальника слідчого відділу Бориспільського ВП. В 2017 році було внесено відомості по вказаному кримінальному провадженню до ЄРДР за номер останніх цифр 1931. По закінченню досудового розслідування було складено обвинувальний акт, який направлено до суду за ст. 309 КК України. Зазначив, що до Бориспільського ВП кожного дня надходить велика кількість заяв про вчинення кримінальних правопорушень. Після здійснення реєстрації кримінального провадження приймається рішення про призначення слідчого чи слідчої групи у кожному конкретному кримінальному провадженні, про що вносяться відомості до ЄРДР. Згідно, направлених апаратом Головного слідчого управління, методичних рекомендацій, у них розроблені бланки певних документів, зокрема постанови про призначення слідчих та доручення про проведення досудового розслідування. У вказаних бланках графи щодо дати рішення, номеру кримінального провадження, дати його реєстрації, кваліфікації, а також щодо зазначення прізвищ слідчим, яким доручається проведення досудового розслідування є пустими, і заповнюються ним або його заступниками власноруч. Вказані бланки розроблені з метою економії часу. В подальшому такі бланки документів складаються до накопичувальної справи, яка зберігаються у канцелярії. Вони являються початковими документами, та слідчі, яким доручено проведення досудового розслідування, в подальшому вже самостійно виготовляють відповідну постанову або доручення у друкованому вигляді, які приєднуються до матеріалів кримінального провадження, на підставі відомостей, які містяться в ЄРДР. Будь-яких порушень у цьому не має, оскільки всі відомості вже містяться у ЄРДР і завжди відповідають одне одному. При цьому такі документи виготовляються одночасно з реєстрацією кримінального провадження у ЄРДР та визначенням конкретного слідчого чи групи слідчих у кримінальному провадженні, які ніде не реєструються та не обліковуються, а тому трапляються випадки, коли вони губляться. Однак, відомості про конкретного слідчого чи групу слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування кримінального провадження, відразу вносяться до ЄРДР, а тому відновити такі документи нескладно. Після отримання матеріалів кримінального провадження з дорученням слідчий, на якого адресоване доручення, самостійно виготовляє письмове повідомлення керівнику місцевої прокуратури про початок здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження у двох примірниках, один з яких надсилається до прокуратури, а інший залишається в матеріалах провадження. Випадки того, щоб слідчий який не мав повноважень на проведення досудового розслідування звертався із клопотанням про обшук не мають місця. Так, при зверненні з таким клопотанням, слідчий у відповідності до вимог КПК зобов`язаний надати витяг з ЄРДР, в якому він звертається з клопотанням. Такий витяг слідчий може отримати з ЄРДР лише в тому випадку, коли він слідчий у цьому провадженні або включений до групи слідчих. Вказаним витягом підтверджуються його повноваження. Ці дані формуються автоматично з урахуванням наявних у ЄРДР відомостей, зокрема і про слідчого. Після ознайомлення із дорученнями про проведення досудового розслідування, що знаходяться в т. 1 а.с.174, 186, зазначив, що це не він їх підписував, а його заступник ОСОБА_21 начальник ІІ відділення СВ Бориспільського ВП. Він також має право підписувати відповідні документи, можливо забув поставити рисочку, і вийшло, що вказані документи підписані ним. Зазначив, що через значну кількість документів, які необхідно підписувати, зміст всіх не перевіряється. Враховуючи, що вказані доручення готували та приносили на підпис або слідчий ОСОБА_22 , або слідчий ОСОБА_23 , які на той час були закріплені на лінії роботи із розслідування кримінальних проваджень про злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, то вони і не викликали жодного сумніву та були автоматично підписані. Можливо слідчі при виготовлені вказаних документів допустили технічну помилку з приводу дати. Однак, це не є якимось порушенням, оскільки відомості про всіх слідчих внесені до ЄРДР відразу після реєстрації, і на витягах з нього на конкретну дату відразу видно хто є в групі слідчих. Так, використовуючи свій особистий ключ для входу до ЄРДР, готуючись до вказаного засідання, він переглянув відомості по кримінальному провадженню № 1931. Так, як вбачається з інформація, яка міститься у ЄРДР, відомості по ньому були внесені 23.08.2017 року об 11:53 год. ОСОБА_21 . Відповідно до відомостей, що відображені у вкладці "Рух кримінального провадження" 07.09.2017 року об 11:32 год. ОСОБА_21 було призначено слідчу групу у складі слідчих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Також 08.09.2017 року об 11:33 год. ОСОБА_21 було призначено слідчу групу у складі слідчих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 . Це однозначно вказує на те, що із 07.09.2017 року слідчий ОСОБА_23 був у складі слідчої групи по вказаному кримінальному провадженні, а тому був уповноважений на звернення із клопотанням про проведення обшуку. Чому наявні два ідентичні процесуальні рішення нічого повідомити не зміг, оскільки він не виносив вищезазначені постанови. Додав, що можливо у матеріалах кримінального провадженні і не має постанови про призначення слідчих від 07.09.2017 року, однак ці відомості містяться у ЄРДР, які є однозначно достовірними.

Судом було безпосередньо досліджено письмові докази сторони обвинувачення, які на думку прокурора, доводять вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017110100001931 (т.2 а.с.18), згідно якого до реєстру 23.08.2017 року внесено дані про те, що 23.08.2017 року до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення з УКР ГУ НП в Київській області про те, що громадяни України, житель міста Бориспіль, причетний до злочинної схеми незаконного розповсюдження вогнепальної зброї та боєприпасів на території Київської області, які доставляються із зони проведення АТО. Дії невстановленої особи кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України. Вказаний витяг сформовано 08.09.2017 року за підписом старшого слідчого ОСОБА_23 ;

- клопотання старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_23 від 07.09.2017 року, погоджене прокурором Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_24 08.09.2017 року, про надання дозволу на проведення обшуку в приміщеннях квартири АДРЕСА_4 , яка відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_25 , яка фактично перебуває у постійному користуванні ОСОБА_8 (т.1 а.с.57);

- копія ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайнного суду Київської області від 12 вересня 2017 року (т.1 а.с.58-60), якою у кримінальному провадженні № 12017110100001931, внесеному до ЄРДР 23.08.2017 року, надано старшому слідчому СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітану поліції ОСОБА_23 дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 , яка перебуває у приватній власності ОСОБА_25 , з метою викриття повної злочинної схеми придбання та розповсюдження вогнепальної зброї летальної дії, боєприпасів до неї та вибухових речовин на території м. Бориспіль, Бориспільського району та Київської області в цілому, та з матою виявлення та вилучення речей, які можуть мати значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, а саме: вогнепальної зброї летальної дії, боєприпасів до неї та вибухових речовин;

- протокол обшуку від 13 вересня 2017 року (т.1 а.с.61-62), відповідно до якого в період часу з 14:45 год. до 18:00 год., слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_22 , на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді від 12.09.2017 року, за участю спеціалістів вибухотехніків: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , в присутності понятих: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також громадянина ОСОБА_8 , проведено обшук у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 . В ході проведення обшуку, в кімнаті, яка знаходиться ліворуч від входу в квартиру, біля вікна, поряд із матрацом, із правої сторони було виявлено: предмет схожий на ніж з позначенням "Вятич-2"; предмет схожий на ніж з позначенням "Made in past Japan"; предмет схожий на складний ніж з позначенням "Stainless"; 3 предмети схожі на патрони з позначенням "SnB 9 mm", 16 предметів схожих на патрони з позначенням "9 mm"; 10 предметів схожих на патрони без позначень; 2 предмети схожі на патрони з позначками "270/02 "МАК"; 1 предмет схожий на патрон з позначкою "9х19 SnB"; 2 предмети схожі на патрони з позначенням "539/87"; предмет схожий н патрон з позначкою " НОМЕР_2 "; 3 предмети схожі на магазини до пістолета; 2 предмети схожі на пристрої для одиночного пострілу; стрічка з предметами схожими на патрони в кількості 45 штук; 2 предмети схожі на телескопічні кийки, на одному з яких за допомогою спецпорошку виявлено сліди папілярних ліній; предмет схожий на спецзасіб кайданки з № НОМЕР_3 ; предмет схожий на пістолет "Stalker MOD. 914-S, НОМЕР_1 MADE by ATAK arms HD. CAL 9 mm P.A.K", 13 камінців схожих на бурштин сірець; полімерний пакет в середині якого знаходиться порошкоподібна речовина білого кольору, на якому за допомогою спецпорошку виявлено сліди папілярних ліній; предмет схожий на корпус (бойової) гранати "РГД-5" з маркування НОМЕР_4 , на якому за допомогою спецпорошку виявлено слід папілярних ліній; предмет схожий на запал УЗРГМ з маркуванням 116-77 УЗРГЯМ 583". Перераховане вище вилучено та опечатано в спецпакети;

- висновок судової вибухо-технічної експертизи № 14-370 від 14.09.2017 р. з ілюстративною таблицею до нього, який зроблений на підставі постанови слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 від 13.09.2017 року (т.1 а.с.63-64), наданого заступником начальника відділу вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень КМНДЕКЦ МВС України ОСОБА_29 (т.1 а.с.65-69, 70-73), з якого вбачається, що при поєднанні в єдину конструкцію наданого на дослідження об`єкта № 1 (корпус гранати РГД-5) з наданим на дослідження об`єктом № 2 (запал УЗРГМ), що передбачено їх конструктивними особливостями, вони будуть представляти собою споряджену наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів;

-висновок дактилоскопічної експертизи № 8-1/4782 від 18.09.2017 р. з ілюстративною таблицею до нього, який зроблений на підставі постанови слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 від 15.09.2017 року (т.1 а.с.74-75), наданого головним судовим експертом відділу дактилоскопічних видів досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_30 (т.1 а.с.76-79, 80-84), згідно якого слід пальця руки з найбільшими розмірами по вісях 35х20 мм, залишений гр. ОСОБА_8 ;

-висновок експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 р. з ілюстративною таблицею до нього, який зроблений на підставі постанови слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 від 20.09.2017 року про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів (т.1 а.с.85-86), наданого головним судовим експертом відділу дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу дослідження матеріалів, речовин і виробів Київського МНДЕКЦ МВС України ОСОБА_31 (т.1 а.с.87-89), згідно якого надана на дослідження порошкоподібна речовина білого кольору, масою 3,795 г містить психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін. Маса амфетаміну, в наданій речовині, дорівнює 2,011 г;

-висновок судово-балістичної експертизи № 8-5/1648 від 17.10.2017 р., який зроблений на підставі постанови слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 від 20.09.2017 року (т.1 а.с.90-91), наданого старшим судовим експертом відділу дослідження зброї лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_32 (т.1 а.с.92-97), з якого вбачається, що на експертизу надано 19 предметів, схожих на патрони, що упаковані в поліетиленовий пакет білого кольору з друкованим номером "03344620". З числа, наданих на дослідження патронів: 15 патронів придатні до стрільби, які належать до боєприпасів до вогнепальної зброї; 1 гільза до стрільби не придатна, що до боєприпасів до вогнепальної зброї не відноситься; визначити придатність до стрільби 3 патронів з маркуванням "ПС9 9 мм РА", "PPU 9 mm PA BLANK" та "OZK 9 mm P.A." не є можливим у зв`язку із знищенням патронів під час демонтажу;

-висновок експерта № 17-440 від 30.10.2017 р., який зроблений на підставі постанови слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 від 27.09.2017 року про призначення експертизи холодної зброї (т.1 а.с.98-99), наданого заступником завідувача відділу техніко-криміналістичного забезпечення оглядів місць подій Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_33 (т.1 а.с.100-107), згідно якого один ніж "Вятич-2" та одна телескопічна дубинка відносяться до холодної зброї, а два ножа та одна телескопічна дубинка не відносяться до холодної зброї. Один ніж "Вятич-2" відноситься до холодної зброї метальної дії, а одна телескопічна дубинка відноситься до не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії;

-висновок судово-балістичної експертизи № 8-5/1649 від 16.11.2017 р., який зроблений на підставі постанови слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 від 20.09.2017 року (т.1 а.с.108-109), наданого заступником завідувача відділу досліджень зброї лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_34 (т.1 а.с.110-124), з якого вбачається, що з числа наданих на дослідження предметів: предмет схожий на пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , 3 предмети схожі на магазини - відноситься до короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї, один пристрій відноситься до атипової короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї, один пристрій - до вогнепальної зброї не відноситься. З числа наданих на дослідження предметів: предмет схожий на пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , 3 предмети схожі на магазини, є самозарядним пістолетом моделі "Stalker-914S", калібру 9 мм Р.А., № НОМЕР_1 , один пристрій, один пристрій виготовлений за типом однозарядних пістолетів, у якому відсутній ствол;

-висновок судово-балістичної експертизи № 8-5/1731 від 24.11.2017 р., який зроблений на підставі постанови слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 від 20.09.2017 року (т.1 а.с.125-126), наданого головним судовим експертом відділу досліджень зброї лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_35 (т.1 а.с.127-134), з якого вбачається, що надані на експертизу: 10 патронів гвинтівкового типу без маркування зі слідами корозії є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, які придатні для стрільби; 2 патрони пістолетного типу з маркуванням "270 02" та "9 mm Mak" є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, які придатні для стрільби; 1 патрон пістолетного типу з маркуванням "S&B 9х19" є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, придатний для стрільби; 2 патрони проміжного типу з маркуванням "539 87" є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї, придатні для стрільби; патрон гвинтівкового типу з маркуванням "223 REM" є боєприпасам до нарізної вогнепальної зброї, придатний для стрільби; 45 предметів, які знаходились в металевій стрічці до боєприпасів не відносяться, є частинами (кулею та гільзою) гвинтівочних патронів калібру 7,92х57 мм, не придатні для стрільби;

-постанови слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 від: 19.09.2017 року, 20.09.2017 року, 23.10.2017 року, 01.11.2017 року, 24.11.2017 року, від 27.11.2017 оку про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року(т.1 а.с.143-144, 145-146, 147-148, 149-151, 152-153, 154-155, 156-157).

Також в судовому засіданні судом були дослідженні докази,що свідчатьпро особуобвинуваченого та письмові докази, надані стороною захисту.

Крім того, в судовому засіданні також були досліджені наступні докази, за клопотанням сторони захисту:

-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017110100001931 (т.1 а.с.171-173), згідно якого до реєстру 23.08.2017 року внесено дані про те, що у невстановлений досудовим слідством дату та час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел направлений на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_8 , діючи у порушення п.п. 1, 2, 3, 6, 9, 15 Положення та п.п. 2.1., 25.5., 8.1., 9.1., 9.2. Інструкції, тобто без передбаченого законом дозволу, у невстановлені досудовим слідством дату, час та місці, відомим йому способом придбав вогнепальну зброю, а саме пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , бойові припаси, а саме: патрони загальною кількістю 31 одиниця та вибухових пристрій, а саме гранати "РГД - 5" із запалом до неї. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , діючи у порушення вищезазначених норм законодавства, тобто без передбаченого законом дозволу, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, вчинив дії щодо переміщення відомим йому способом, придбаних без передбаченого законом дозволу вищезазначених предметів, до місця свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , чим вчинив носіння вогнепальної зброї, а саме пістолету "Stalker-914S" № НОМЕР_1 , бойових припасів, а саме патронів загальною кількістю 31 одиниця та вибухового пристрою, а саме гранати "РГД - 5" із запалом до неї, де в подальшому почав їх зберігати. 13.09.2017 року приблизно о 14 годин 45 хвилин слідчим Бориспільського ВП ГУНП в Київській області, на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду, у присутності двох понятих, було проведено обшук в квартирі АДРЕСА_4 , де в одній із кімнат було виявлено та, в подальшому, вилучено предмет схожий на корпус (бойової) гранати "РГД - 5" з маркуванням "181-84 т", предмет схожий на запал "УЗРГМ" з маркуванням "116 - 77 УЗРГМ 583", вогнепальну зброю пістолет "Stalker-914S" № НОМЕР_1 та боєприпаси загальною кількістю 31. Вказані дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України. Особа, яку повідомлено про підозру ОСОБА_8 . Також 28.11.2017 року до реєстру внесенодані проте, уневстановлений досудовимслідством датута часу ОСОБА_8 виник злочиннийумисел направленийна незаконнепридбання тазберігання психотропноїречовини,обіг якоїобмежено -амфетамін,у великихрозмірах,без метизбуту. Реалізуючи свій злочинний умисел, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, відомим йому способом, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, вагою 2,011 г, тобто у великих розмірах без мети збуту, яку переніс до місця свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , де продовжив її зберігати. 13.09.2017 року приблизно о 14 годин 45 хвилин слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду, в присутності двох понятих, було проведено обшук в квартирі АДРЕСА_4 , де в одній із кімнат, було виявлено та в подальшому вилучено полімерний пакет із блістерною застібкою, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору. Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України;

-доручення про проведення досудового розслідування від 23.08.2017 року, за підписом заступника начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області начальника СВ майора поліції ОСОБА_14 (т.1 а.с.174), яким останній у відповідності до вимог ст. ст.. 39, 214 КПК України, доручає слідчому СВ Бориспільського ВП ОСОБА_22 проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України;

-повідомлення про початок досудового розслідування (відповідно до ч. 6 ст. 214 КПК України) від 23.08.2017 року, за підписом слідчого СВ ОСОБА_22 адресованого керівнику Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_36 (т.1 а.с.175), з якого вбачається, що останній повідомляє про те, що ним розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України;

-постанову про призначення слідчої групи від 08.09.2017 року, за підписом начальника ІІ відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_21 (т.1 а.с.176-177), якою визначено слідчу групу для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, у складі: ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ;

-постанову про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 29.08.2017 року (т.1 а.с.179-180) та повідомлення за підписом першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_37 на ім`я заступника начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області начальника СВ ОСОБА_14 (т.1 а.с.178), якою визначено групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, а саме: ОСОБА_38 , ОСОБА_6 , ОСОБА_39 ;

-постанову про зміну групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 05.10.2017 року (т.1 а.с.182-183) та повідомлення за підписом першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_37 на ім`я заступника начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області начальника СВ ОСОБА_14 (т.1 а.с.181), згідно яких до групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, входять: ОСОБА_40 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ;

-доручення про проведення досудового розслідування від 28.11.2017 року, за підписом заступника начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області начальника СВ майора поліції ОСОБА_14 (т.1 а.с.186), яким останній у відповідності до вимог ст. ст.. 39, 214 КПК України, доручає слідчому СВ Бориспільського ВП ОСОБА_22 проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12017110100002633 від 28.11.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України;

- повідомлення про початок досудового розслідування (відповідно до ч. 6 ст. 214 КПК України) від 28.11.2017 року, за підписом слідчого СВ ОСОБА_22 адресованого керівнику Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_36 (т.1 а.с.187), з якого вбачається, що останній повідомляє про те, що ним розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12017110100002633 від 28.11.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України;

-рапортами слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , адресованих т.в.о. начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_41 , зареєстрованих за № 22355 від 14.09.2017 року (т.1 а.с.184-185) та за № 28912 від 28.11.2017 року (т.1 а.с.188-189), які є аналогічними за своїм змістом, з яких вбачається, що 13.09.2017 року працівниками УКР Головного управління НП в Київській області спільно з ГУ СБУ в м. Києві та Київській області та працівниками СВ Бориспільського ВП ГУ в Київській області в рамках операції "ЗРОЯ" було проведено обшук, на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду, в рамках кримінального провадження за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, було проведенообшук заадресою: АДРЕСА_3 ,за місцемпроживання ОСОБА_8 ,де будовилучено предметизгідно перелікузазначеного упротоколі обшукувід 13.09.2017року,у яких він виклав обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим слідчий просив дозволу на реєстрацію даного матеріалу в ЖЕО з метою подальшого внесення відомостей до ЄРДР;

-постанову про об`єднання матеріалів досудового розслідувань від 28 листопада 2017 року, складеної прокурором Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_7 (т.1 а.с.190-194) згідно якої матеріали досудових розслідувань, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, та за № 12017110100002633 від 28.11.2017 року, об`єднано в одне провадження, з присвоєнням реєстраційного номеру 12017110100001931;

-повідомлення на ім`я начальника ГУ НП України в Київській області підполковника поліції ОСОБА_42 , № 51/35-1588 від 19.08.2017 року, за підписом першого заступника начальника ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 (т.1 а.с.196), з урахуванням відомостей, викладених у повідомленні на ім`я Бориспільського ГУ НП України в Київській області № 51/35-1723 від 06.09.2017 року, за підписом начальника Центрального міжрайонного відділу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_44 (т.1 а.с.197), відповідно до якого ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, в ході виконання завдань, покладених на нього законом обов`язку у сфері забезпечення державної безпеки, отримано інформацію, що громадянин ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_9 , за місцем свого проживання зберігає 1 одиницю АКСУ-74, два пістолети "ПМ", один пістолет "АПС" та бойові припаси до вказаної зброї, для прийняття відповідного процесуального рішення, в порядку ст. ст. 214, 216 КПК України;

-рапорт ст. о/у в ОВС УКР ГУНП в Київській області ОСОБА_45 від 22.08.2017 року, на ім`я т.в.о. начальника УКР ГУНП в Київській області, зареєстрованого в журналі ЄО заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільського ВН ГУНП в Київській області за № 20509 від 23.08.2017 року (т.1 а.с.195), з якого вбачається, що 22.08.2017 року за вх. № 1453 до УКР ГУНП в Київській надійшла інформація з ГУ СБУ в м. Києві та Київській області про те, що громадянин України ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_10 , за місцем свого проживання зберігає 1 одиницю АКСУ-74, два пістолети "ПМ", один пістолет "АПС" та бойові припаси до вказаної зброї;

-рапортом о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_46 , зареєстрований вих. № 14645/109/1002/03 від 06.09.2017 року, на ім`я начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_47 (т.1 а.с.198), з якого вбачається, що під час проведення досудового розслідування та оперативного супроводження кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області було здійснено (слідчі-розшукові) заходи, в ході проведення яких, оперативним шляхом отримано інформацію про те, ОСОБА_8 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_10 , а також у помешканні своєї матері ОСОБА_25 , зареєстрованої/проживаючої за адресою: АДРЕСА_8 , може зберігати вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, а саме: одну одиницю АКСУ-74, два пістолети "ПМ-9мм", один пістолет "АПС" та бойові припаси до вказаної зброї;

-клопотання старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_23 від 07.09.2017 року, погоджене прокурором Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_24 08.09.2017 року, про надання дозволу на проведення обшуку в приміщеннях квартири АДРЕСА_11 (т.1 а.с.201-202) разом із супровідними листами (т.1 а.с.199, 200);

-протокол допиту свідка старшого у/о ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_13 , складеного старшим слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_23 від 07.09.2017 року, допит розпочато о 16:20 год., закінчено - о 17:00 год. (т.1 а.с.203-206);

-супровідний лист, за підписом слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , вих. № 2747 від 13.09.2017 року, адресованого директору Київського НДЕКЦ МВС України (т.1 а.с.207), зі змісту якого слідує, що полімерний спецпакет № АБ027759, в середині якого знадиться предмет схожий на корпус (бойової) гранати РГД-5 з маркуванням 181-84 т; полімерний спецпакет № АБ 027775, в середині якого знаходиться предмет схожий на запал УЗРГМ з маркуванням НОМЕР_5 , які були виявлені та вилучені під час проведення обшуку від 13.09.2017 року за адресою: АДРЕСА_3 , отримала 13.09.2017 року невідома особа, оскільки ним не зазначено своєї посади та місця роботи;

-довідка про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів від 13.09.2017 року, складеної заступником начальника ВТВ майором поліції ОСОБА_26 (т.1 а.с.208), згідно якої предмет схожий на корпус (бойової) граната РГД-5 з маркування НОМЕР_4 , поміщено в спец пакет АБ 027759, що належить до ІІІ вибухової категорії; предмет схожий на запал УЗРГМ з маркуванням 116-77 УЗРГЯМ 583", поміщено в спец пакет АБ 027775, який належить до ІІ вибухової категорії, які вимагають таких заходів безпеки: заборонено транспортувати громадським транспортом, не піддавати механічній та термічній дії;

-акт перевірки об`єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів № 17-09-13 від 13.09.2017 року (т.1 а.с.209), відповідно до якого в період часу з 15:00 год. до 15:30 год., група спеціалістів-вибухотехніків у складі: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , під час огляду в кв. АДРЕСА_4 , виявлено предмет схожий на гранату РГД-5 та запал УЗРГМ;

-супровідний лист, за підписом слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , вих. № 2799 від 15.09.2017 року, адресованого директору Київського НДЕКЦ МВС України (т.1 а.с.210), зі змісту якого слідує, що на адресу установи, в порядку ст. 242 КПК України, направляється копія постанови про призначення дактилоскопічної експертизи по матеріалам кримінального провадження № 12017110100001931, разом з додатками, а саме: 3 відрізки паперу із слідами папілярних ліній, які вилучено за допомогою прозорої липкої стрічки типу "Скотч", сліди папілярних ліній ОСОБА_8 , які поміщені до спец пакету № 03345036;

-супровідний лист, за підписом слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , вих. № 2899 від 20.09.2017 року, адресованого директору Київського НДЕКЦ МВС України (т.1 а.с.211), зі змісту якого слідує, що на адресу установи, в порядку ст. 242 КПК України, направляється копія постанови про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів по матеріалам кримінального провадження № 12017110100001931, внесеного до ЄРДР 23.08.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України;

-супровідний лист за підписом слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , № 16625/109/1002/03 від 03.10.2017 року, на ім`я начальника Центрального МРВ ГУ СБУ в м. Києві та Київській області полковнику ОСОБА_48 (т.1 а.с.212), з якого вбачається, що направляється копія повідомлення про підозру ОСОБА_8 на 4 аркушах.

Також в судовому засіданні 07.06.2018 року був допитаний свідок захисту ОСОБА_15 , яка показала, що вона працює разом із обвинуваченим в службі авіаційної безпеки аеропорту "Бориспіль" близько 5 років, в одній зміні. З обвинуваченим у них робочі та дружні стосунки як у колег. 13.09.2017 року близько 08:00 год. їй зателефонував ОСОБА_8 , який попросив її прибути за місцем його тодішнього знаходження, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , у зв`язку з тим, що поряд з його квартирою були якісь невідомі люди, які заходили до сусідньої квартири АДРЕСА_6 , представившись працівниками поліції, та показували сусіду його фото. Враховуючи, що він був у квартирі один, то він поросив її бути в якості свідка можливих протиправних дій з боку працівників правоохоронних органів відносно нього. Оскільки вона на той момент перебувала неподалік, а саме заводили в школу № 6 свого сина, яка знаходиться майже поруч, то вона погодилася прийти. Підходячи до будинку, вона побачила, що там стояв мікроавтобус білого кольору, біля якого перебували двоє чоловіків в формі спецпризначенців із зброєю, в масках, та ще декілька осіб у звичайному одязі. Вона зайшла до під`їзду, піднялася на 7 поверх, та пішла до квартири, де перебував ОСОБА_8 , які їй розповів про те, що відбувалось до її приходу. Він також зателефонував адвоката за юридичною консультацією з цього приводу. На її запитання, чи є в нього якісь заборонені речі, він відповів їй, що ні. Зазначив, що в нього є особиста колекція ножів, які не є заборонними предметами, та відстріляні гільзі на стрічці, та показав їх їй. Вона залишилась у квартирі, на випадок, якщо прийдуть працівники поліції знову. Однак, ніхто не приходив. Близько 14:45 год. вона сказала, що їй треба вже йти, забирати сина із школи, після уроків. Як тільки вона відчинила вхідні двері, ОСОБА_8 в цей час стояв позаду неї, то побачила ствол автомата націлений їй в голову. Після чого в квартиру ввірвалися озброєні люди в масках, які нічого не пояснюючи, примусили її та ОСОБА_8 лягти на підлогу в кімнаті та лежати обличчям вниз. ОСОБА_8 почав вимагати пояснень з приводу того, що відбувається та на яких підставах, однак всі його запитання були проігноровані, а ці особи розійшлись по всій квартирі та не зрозуміло, що робили. Вони їм не представлялись, будь-яких документів на підставі, яких проводився обшук не надали, незважаючи на їхні неодноразові прохання. Вони лише зазначили, що в них є всі необхідні документи. Приблизно через 10 хвилин їй дозволили піднятися, вивели до приміщення кухні, оскільки вона повідомила їм, що є сторонньою особою, та їй необхідно йти по сина до школи. ОСОБА_8 весь час лежав на підлозі, просив надати йому можливість зателефонувати адвокату, а також просив покликати його сусіда в якості понятого, бо їхнім понятим він не довіряв. Однак, вказані прохання знову були проігноровані. Її весь час розпитували хто вона, та що вона робить в квартирі. Її допитували, забрали телефон. На її прохання, що їй потрібно вже йти по сина, зазначили, що вона сама не піде. До неї підійшов якісь чоловік, що представився співробітником СБУ, і вони вже разом вийшли із під`їзду, сіли в машину і поїхали до школи. Скориставшись телефоном її сина, вона зателефонувала до батька та попросила забрати сина. Через хвилин 5 він забрав сина, а вона разом із співробітником СБУ повернулась назад на квартиру. Піднявшись на 7 поверх, до квартири їй не дозволили зайти, тому вона залишилась в коридорі, біля ліфту, де простояла близько 2 годин. Протягом цього часу вона спостерігала, що до квартири приходили різні люди, вдягнені в громадський одяг, а також ще працівники вибухотехнічної служби. Близько 18:30 год. вона почула, що з квартири виводять ОСОБА_8 , якого вона не могла побачити, так як прохід їй загородило троє чоловіків. Вони їй повідомили, що ОСОБА_8 везуть до райвідділу, а її відпустили додому, зазначивши, що її допитувати не будуть. Також зазначила, що обшуку проводило близько 10 чоловік, які ходили по всій квартирі, то виходили, то заходили. Поки вона перебувала квартирі, то при ній будь-яких речей не вилучали. Також додала, що ОСОБА_8 в цій квартирі не проживав, а допомагав там по ремонту. Він постійно проживає разом із своєю родиною в АДРЕСА_5 .

Зважаючи на наведені вище докази, зібрані сторонами в порядку ст. 93 КПК України, останні підлягають оцінці судом на їх відповідність, допустимість та належність для відповідного висновку про доведеність чи недоведеність вини обвинуваченого, в порядку ст. 89 КПК України.

З цього приводу, суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_15 , та не може покласти їх в основу вироку, виходячи із наступного.

Так, як вбачається із показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в той момент як вони зайшли до квартири, то в ній окрім ОСОБА_8 , перебувала якась жінка, його знайома.

Вказані показання свідків повністю узгоджуються з показами обвинуваченого, в яких він зазначив, що під час проведення обшуку 13.09.2017 року в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , перебувала його знайома ОСОБА_15 , яку він особисто запросив. Крім того, обвинувачений показав, що до початку проведення обшуку він телефонував до свого адвоката і розповідав про всі події, які йому передували, зокрема і про те, що до нього прийшла його знайома.

Тому з огляду на вищезазначені докази судом встановлено, що стороні захисту ще під час проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, достовірно було відомо, що на момент проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , обвинувачений знаходився не один, а разом зі своєю знайомою ОСОБА_15 .

Так, з огляду на правила закріплені в ч. 6 ст. 290 КПК України, сторона захисту зобов`язана надати доступ до зібраних доказів за запитом прокурора. Однак захист має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого. Захист має право прийняти рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів після закінченняознайомлення сторонизахисту зматеріалами досудовогорозслідування.

При цьому, Верховний СудУкраїни упостанові від16.03.2017року всправі №671/463/15-квисловив такуправову позицію:"ч.12ст.290КПК фактичнопередбачає кримінальнупроцесуальну санкціюстосовно сторінкримінального провадження,в разіневиконання сторонамиобов`язку щодовідкриття матеріалів.Санкція полягаєв тому,що вмайбутньому судне маєправа допуститивідомості якдокази вневідкритих матеріалах.Так,невідкриття сторонамикримінального провадженняодна однійматеріалів суттєвозменшує їхдоказову базу,що,у своючергу,може негативновплинути назаконність таобґрунтованість прийнятогосудом рішення.Невідкриття матеріалівсторонами однаодній упорядку ст.290КПК післязакінчення досудовогорозслідування,а такождодаткових матеріалів,отриманих доабо підчас судовогорозгляду,є підставоюдля визнаннясудом відомостей,що містятьсяв них,недопустимими якдокази".

Отже, з вищевикладеного слідує, що матеріали, які існували під час досудового розслідування, але не відкривались іншій стороні, позбавлені доказового значення під час судового розгляду. Якщо ж матеріали об`єктивно отримані або з`явились вже під час судового розгляду, то вони матимуть доказове значення у випадку виконання вимог п. 11 ст. 290 КПК про відкриття таких матеріалів іншій стороні.

В той же час, як вбачається із матеріалів кримінального провадження ні на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів досудового розслідування, ні після закінчення ознайомлення з ними, ні за запитом прокурора (т.2 а.с.187) щодо надання доступу до зібраних доказів, які сторона захисту мала намір використати в суді, сторона захисту не надала стороні обвинувачення доступу до документу опитувального листа ОСОБА_15 чи будь-яких інших відомостей проданого свідка.

Ці обставини в свою чергу свідчать про порушення стороною захисту вимог, закріплених у ч. 6 ст. 290 КПК України, оскільки, маючи матеріали, які існували під час досудового розслідування, які в подальшому були надані до суду в якості доказів, сторона захисту не відкрила їх стороні обвинувачення.

Таким чином,враховуючи вищевикладене,відповідно доч.12ст.290КПК Українипоказання свідка ОСОБА_15 ,надані всудовому засіданні07.06.2018року,не можутьбути допущенів якостідоказів,а томує недопустимимита судне приймаєїх доуваги.З оглядуна це,твердження прокурора,висловлені усудових дебатах,з цьогоприводу, є слушними, та враховуються судом при оцінці доказів, аналіз яких наведено вище.

Також в судовому засіданні 04.10.2018 року судом було повторно допитано свідка захисту ОСОБА_15 , яка підтвердила, що 23 червня 2018 року близько 20:40 год., вона поверталась з роботи, та проходила по вул. Камінського, по якій вона завжди ходить, оскільки проживає поруч на провул. Дружби, де побачила, за магазином, ОСОБА_8 , який розмовляв з якимсь трьома чоловіками, а також там була дівчина. Він відразу поросив в неї, щоб вона дістала телефон та зняла всіх присутніх там людей. Як потім їй стало відомо, ОСОБА_8 розмовляв із слідчим та понятими, що були в нього під час обшуку. Також зазначила, що чоловіка і дівчину, які були на відео вона впізнала, що це саме поняті, оскільки вона бачила їх в суді, в той день як їх допитували в якості свідків. Як тільки вона почала знімати, то підійшов якісь чоловік і намагався його в неї вирвати. Вона чула, що ці чоловіки погрожували ОСОБА_8 , а дівчина відразу сіла в машину. Також вказані особи поводили себе знервовано та виражалися в бік ОСОБА_8 нецензурною лайкою з приводу зйомки. З розмови між ними було зрозуміло, що слідчий був знайомий із понятими. ОСОБА_8 викликав працівників патрульної поліції, щоб перевірили документи у власника автомобіля. Потім чоловік із дівчиною поїхали звідти. Вона залишилася разом із ОСОБА_8 , щоб працівники поліції зафіксували всі обставини події, і вона також підписала цей протокол.

Вказані докази були відкриті стороною захисту стороні обвинувачення відповідно до ч.11 ст.290 КПК України (т.2 а.с.75-76).

При цьому, в ході судового розгляду, за клопотаннями сторони захисту, яке було задоволено судом, до матеріалів кримінального провадження було долучено та досліджено судом оптичний DVD-R "DATEX", на якому міститься копія вищезазначеного відеозапису (т.2 а.с.68), а також роздруковані фотознімки, зроблені на основі вказаного відеозапису (т.2 а.с.69-73). Дані докази були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, що було підтверджено ними в судовому засіданні. Також під час їх дослідження сторона обвинувачення не заявили клопотання про визнання цих доказів недопустимими. Так, на вказаному відеозапису зафіксовано, що перебуваючи поряд із магазином, що розташований по вул. Сергія Камінського, 1 в м. Бориспіль Київської області, 23.06.2018 року приблизно о 20:40 год. спілкувалися між собою: слідчий Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_49 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були залучені в якості понятих під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , за місцем перебування ОСОБА_8 , а також допитані безпосередньо судом в ході судового розгляду вказаного провадження в якості свідків. Також, в ході повторного допиту в якості свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні 04.10.2018 року, остання надала суду оригінал вказаного відеозапису, для безпосереднього дослідження, який знаходився на її мобільному телефоні марки "IPhone Designed by Apple in California in China Model A1429".

Суд звертає увагу, що прокурор в судовому засіданні не заперечував, що на вказаному відеозаписі зафіксовано саме вищезазначених осіб.

Крім того, в судовому засіданні також були досліджені і інші докази, приєднані до матеріалів кримінального провадження, за клопотанням сторони захисту (т.2 а.с.20-29, 55-67), які були відкриті стороні обвинувачення, відповідно до ст. 290 КПК України, що було підтверджено ним як в судовому засіданні, так і відповідною письмовою розпискою, що міститься в матеріалах справи (т.2 а.с.75-76).

Зазначені покази свідка ОСОБА_15 суд вважає допустимими, зважаючи на те, що обставини, які повідомила даний свідок суду мали місце після відкриття матеріалів кримінального провадження стороні захисту та під час безпосереднього судового розгляду даного провадження, оскільки обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 надійшов до суду 08.12.2017 року. Тобто, такий доказ отримано під час судового розгляду стороною захисту, та відкрито у встановленому КПК України порядку стороні обвинувачення.

При цьому, прокурором заявлено та судом задоволено клопотання про повторний допит свідків сторони обвинувачення, а саме: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , присутність яких під час судового розгляду, згідно ч. 3 ст. 23 КПК України, сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Також, зі свого боку суд, сприяючи розгляду справи в розумні строки, викликав вказаних свідків у встановленому законом порядку до суду з метою їх повторного допиту. В той же час, не зважаючи на те, що вказані свідки викликалась у встановленому процесуальним законом порядку в кожне судове засідання, останні так і не з`явились.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вичерпаними всі можливості отримання доказів по кримінальному провадженню, оскільки заходи прийняті судом щодо виклику та повторного допиту в якості свідків обвинувачення: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ,які булоздійснено заклопотанням прокурора,не далиможливим цездійснити,а стороноюобвинувачення наяку покладеновідповідно дозакону обов`язокдоказування невжито заходівщодо явкив судовезасідання зазначенихосіб. Таким чином, навіть не зважаючи на вжиті судом заходи для виклику вказаних свідків обвинувачення в судове засідання, останні так і не з`явилися, тому за згодою всіх учасників кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що всі можливості для їх безпосереднього повторного допиту в суді є вичерпаними. З цього приводу, сторона обвинувачення не виконала процесуальної ухвали суду щодо обмеження строків подання доказів стороною обвинувачення та забезпечення участі таких свідків в судовому засіданні для їх повторного допиту.

Отже, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захист докази, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з`ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними до суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд приходить до висновку про необхідність виправдування обвинуваченого ОСОБА_8 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.

Згідно зі ст.2КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона.

Так, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017110100001931, внесеного до ЄРДР 23.08.2017 року, відносно ОСОБА_8 складений та підписаний слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , підписаний і затверджений 29 листопада 2017 року старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурором Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_7 .

Він містить, відповідно до ст. 291 КПК України, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Судом у підготовчому судовому засіданні не встановлені підстави для повернення зазначеного обвинувального акта прокурору, з цього приводу були відсутні відповідні клопотання сторін провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено: обвинувачення твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку встановленому цим Кодексом.

У ч. 4 ст. 110 КПК України закріплено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року справа 5-15кс12, правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об`єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Згідно обвинувального акта дії ОСОБА_8 , серед іншого, органом досудового розслідування кваліфіковані, зазначена правова кваліфікація його дій, вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено амфетамін, у великих розмірах, без мети збуту.

Відповідно до п. 1 ППВСУ "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" № 4 від 26.04.2012 року при розгляді справ про злочини, предметом яких є наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, обладнання, призначене для виготовлення цих засобів, речовин, їх аналогів, або прекурсори (статті 305 - 320 КК України) суди мають керуватися законами України: від 15 лютого 1995 року "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори", "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, який затверджується та змінюється Кабінетом Міністрів України, за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері охорони здоров`я, а також Таблицями невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу, що затверджуються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.

Таким чином, аналіз вищезазначеної норми КК України, свідчить про те, що дана кримінально-правова норма має бланкетний характер, та являється тісно пов`язаною з нормами, що регулюють відносини у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Конституційний Суд України в своєму рішенні N 1-3/2000 від 19 квітня 2000 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень ст. 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України зазначає: "Бланкетна диспозиція кримінально-правової норми лише називає або описує злочин, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст".

Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частини КК України і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення кримінальним законом діяння як злочину певного виду та встановлення за нього кримінальної відповідальності. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом".

Згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, ОСОБА_8 інкримінується незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено амфетамін, у великих розмірах, без мети збуту.

Так,сторона обвинуваченнявважає,що ОСОБА_8 у невстановленими досудовим розслідуванням дату, час та місці, відомим йому способом, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, вагою 2,011 г, тобто у великих розмірах без мети збуту, яку переніс до місця свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , тим самим вчинивши її незаконне зберігання. Амфетамін, згідно "Списку № 1 Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено" в Таблиці 2 "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16.05.2000 року № 770, - є психотропною речовиною, обіг якої обмежено. Для психотропної речовини, обіг якої обмежено амфетамін, великі розміри становлять від 1,5 грама до 15 грамів.

Разом з тим, Список № 1 "Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено", не розміщений в Таблиці 2 "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", затвердженого Кабінетом Міністрів України від 16.05.2000 року № 770, на який зроблено посилання стороною обвинувачення у пред`явленому ОСОБА_8 обвинуваченню, а розміщений в Таблиці 1 Переліку, та містить виключно перелік особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, до яких амфетамін не відноситься.

Амфетамін включений згідно "Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" до Списку № 2 "Психотропні речовини, обіг яких обмежено" в Таблиця 2, до психотропних речовин, тобто є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.

Так, як зазначалося вище, ст. 309 КК України являється бланкетною, а тому, в пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_8 , повинна бути деталізація відповідних положень нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та наповнюють норму більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації діяння особи за ч. 2 ст. 309 КК України.

Суд зазначає, що альтернативність дій у диспозиції статті 309 КК України, є не лише в частині дій як то незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання, а і відносно засобів, речовин або їх аналогів, які зазначені, тобто стосовно предметів, а саме: наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів. Вчинення незаконних дій із одним із перелічених у диспозиції предметів не утворює злочину вчиненого з іншим. Тобто вчинення вказаних дій з наркотичними засобами, як із психотропними речовинами, їх аналогами, кожне незалежно від наявності/відсутності іншого, утворюють самостійний закінчений злочин при правовій кваліфікації за тією ж частиною статті КК України. Таким чином, вчинення незаконних дій з наркотичними засобами, передбачені ч. 2 ст. 309 КК України, не є злочином, передбаченим ч. 2 ст. 309 КК України предметом яких є психотропні речовини і навпаки.

Таким чином, для кваліфікації дій особи, зокрема за статтею 309 КК України, вирішальне значення має встановлення виду, назви і властивостей предмету злочину, а саме: чи являється він наркотичним засобом, психотропною речовиною, аналогом такого засобу, речовини або прекурсора, що визначається на підставі висновку експерта, та відповідно до класифікації, яка закріплена в "Перелікунаркотичних засобів,психотропних речовині прекурсорів",затвердженого постановоюКМУ від16.05.2000року №770, де згруповані у списки наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори наркотичних засобів і психотропних речовин за критерієм небезпечності, що включені до таблиць ІIV. Тому в пред`явленому обвинуваченні обов`язково повинно бути посилання на відповідний Список та Таблицю, до яких включений предмет злочину.

Разом зтим,попри зазначеніхарактеристики ч.2ст.309КК України,в обвинувальномуакті невикладені фактичні обставини, які обвинувачення вважає встановленими і які повинні бутивказані для розкриття правильної кваліфікації даного злочинного діяння за відповідною нормою кримінального закону. Зокрема, здійснено посилання на положення Списку № 1 "Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено", розміщений в Таблиці 1, до якого включено лише наркотичні засоби, до яких амфетамін не відноситься, оскільки являється психотропною речовиною.

З огляду на викладене, судом встановлено, що діям фактичним обставинам дій ОСОБА_8 , сформульованим у обвинувальному акті, дана невірна, неточна та некоректна правова кваліфікація відповідно до ч. 2 ст. 309 КК України.

Так,в обвинувальномуакті замістьпосилання наСписок №2"Психотропніречовини,обіг якихобмежено"в Таблиці2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", затвердженого постановою КМУ від 16.05.2000 року № 770, до якого включений амфетамін, зроблено посилання на Список № 1 "Особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено", якого не існує навіть в Таблиці 2. Тобто органом обвинувачення неправильно визначено класифікацію предмету злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме амфетамін віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Ці обставини свідчать про неконкретність пред`явленого обвинувачення та відсутність належного формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд визнає, що самостійне визначення судом правової кваліфікації дій ОСОБА_8 , які зазначені у обвинувальному акті, встановлені у судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 309 КК України, в даному випадку є недопустимим, оскільки буде очевидно свідчити про його (суд) необ`єктивність, упередженість, заінтересованість в результатах провадження, порушенні засад кримінального провадження: верховенства права, законності, презумпції невинуватості, змагальності сторін, через покладання на себе (судом) також функції державного обвинувачення. А ухвалений судом вирок буде явно несправедливим, таким, що порушує права людини і її основоположні свободи.

Суд вважає за таких обставин, що встановлені в ході судового розгляду кримінального провадження, має ухвалити вирок за злочином, який зазначений у обвинувальному акті, який інкримінований ОСОБА_8 .

При цьому суд враховує, окрім зазначеного вище, також оцінку доказів сторони обвинувачення щодо наявності, на думку прокурора, складу злочину в діях ОСОБА_8 , в тому числі й передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.

Також, у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом", п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі "Вєренцов проти України").

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленому в ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

В ст.91КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України д оказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

В частині 2 ст.17КПК України закріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Всебічно дослідивши всі обставини кримінальної справи та оцінивши кожний зібраний під час досудового розслідування доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів обвинувачення з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувального вироку, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності - прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В статті 85 КПК України закріплено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст.86КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.

Згідно вимог ст.89КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988 року, "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, "Яллог проти Німеччини" від 11.07.2006 року, "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року, зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

З рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20.10.2011 року слідує, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Як зазначалося вище, суд, безпосередньо дослідивши наведені вище докази сторони обвинувачення у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, дійшов до наступного висновку.

У відповідності зі ст. 234, ч. 2 ст. 235 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Так, Верховний Суд у постанові від 5 лютого 2019 року (справа № 754/12820/15-к), зазначив, що відповідно до статті 94КПК суд, який розглядає обвинувачення по суті, зобов`язаний оцінити кожен доказ, серед іншого, й з точки зору його допустимості. Якщо сторони ставлять під сумнів, що обставини, за яких доказ було отримано, відповідають вимогам закону, суд зобов`язаний переконатися, чи не порушені правила його допустимості, у тому числі, чи дотримана належна процедура та гарантії, надані учасникам процесу. Законодавець наділяє суд, що встановлює факти, широкими повноваженнями при дослідженні та оцінці доказів, визначаючи у частині 2 статті 94 КПК, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Таким чином, докази та/або інформація, що стали підставами для надання слідчим суддею дозволу на проведення слідчих дій, не виключаються законодавцем із числа тих обставин, які має дослідити суд під час оцінки доказів, оскільки ці обставини можуть мати важливе, - іноді вирішальне - значення для допустимості доказів. Якщо визнати, що суд не вправі досліджувати ці обставини, це призвело б до ситуації, що докази, отримані на підставі ухвали слідчого судді, наперед вважалися б допустимими, що суперечить засаді, втіленій у частині 2 статті 94 КПК. Тому Суд дійшов до висновку, що з метою оцінки доказів суд, який встановлює факти, наділений повноваженнями досліджувати усі обставини, які можуть вплинути на його висновок про допустимість доказів, у тому числі і обґрунтованість ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування.

Вирішуючи питання допустимості доказів, отриманих в результаті проведеного слідчим обшуку, суд вважає за необхідне проаналізувати питання законності звернення слідчим до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку, обґрунтованості ухвали слідчого судді, а також дотримання слідчим порядку проведення зазначених слідчих дій, оскільки стороною захисту ставиться під сумнів законність ухвали слідчого судді, а також дій слідчого при проведенні обшуку. При оцінці зазначених фактичних обставин суд виходить з наступного.

Так, згідно із ч. 1 ст. 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Такі ж гарантії закріплені й у п. 6 ч. 1 ст. 13 КПК України.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини у п. 72 рішення у справі "Ратушна проти України" від 2 грудня 2010 року, заява № 17318/06 , наголосив, що коли держави вважають за необхідне вдаватися до таких заходів, як обшуки житлових приміщень, з метою отримання доказів факту вчинення правопорушень, Суд буде оцінювати, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та чи було дотримано принцип пропорційності. Суд також буде вивчати наявність у національному законодавстві ефективних гарантій від зловживань та свавілля та перевіряти, як ці гарантії працюють в окремому випадку, який розглядається. Критерії, які слід брати до уваги в цьому контексті (але не обмежуватись ними), - це спосіб та обставини, за яких було ухвалено судове рішення про проведення обшуку, інші докази, доступні на той час, а також зміст та обсяг рішення суду. При цьому особлива увага має приділятись гарантіям, застосованим з метою обмежити розумними рамками вплив цього заходу (див. рішення у справі "Бак проти Німеччини" (Buck у. Germany), пункти 44-45).

В ході судового розгляду встановлено, що обшук у квартирі АДРЕСА_4 , було проведено на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2017 року (справа № 359/7003/17, провадження № 1-кс/359/1656/2017), тобто питання проведення обшуку було предметом судового контролю.

Поряд з цим, визначаючи питання, чи було втручання у гарантоване ст. 8 Конвенції право власників зазначеної в ухвалі слідчого судді квартири, здійснене відповідно до вимог закону, суд виходить із наступного.

Так, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. У ст. 86 КПК визначено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому Кодексом. Отже, недотримання цього порядку є визначальним при вирішенні питання про недопустимість цього доказу.

Із системного аналізу чинного кримінального процесуального законодавства України, випливає, що допустимість доказу визначається насамперед його надійністю (достовірністю), для чого потрібно знати джерело походження інформації, можливість її перевірки й спростування. Вважається, що до критеріїв допустимості слід віднести етичність тактичних прийомів, за допомогою яких одержано ці фактичні дані, їх одержання суб`єктом, який має право проводити процесуальні дії. Зміст фактичних даних повинен бути надійним, та при їх отриманні повинна бути дотримана відповідна процесуальна форма. Дотримання процесуальної форми отримання доказу як установленого кримінальним процесуальним законом порядку, що забезпечує можливість перевірки процесу його отримання, й робить доказ допустимим.

Встановлено, що обшук у вищезазначений квартирі проводився в рамках розслідування кримінального провадження, відомості про яке були внесені 23.08.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110100001931 за ч. 1 ст. 263 КК України.

Відповідно до витягу з ЄРДР № 12017110100001931 від 23.08.2017 року (т.2 а.с.18) до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області надійшло повідомлення з УКР ГУ НП в Київській області про те, що громадяни України, житель міста Бориспіль, причетний до злочинної схеми незаконного розповсюдження вогнепальної зброї та боєприпасів на території Київської області, які доставляються із зони проведення АТО. ЄО № 20509.

При цьому, як вбачається зі змісту клопотання старшого слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 від 07.09.2017 року, що інформація, яка містилася у вищезазначеному повідомленні, була отримана працівниками Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області оперативним шляхом.

Також свідок ОСОБА_13 , в ході його допиту підтвердив, що вищезазначена інформація була отримана ним в процесі оперативної роботи шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, на підставі ЗУ "Про Службу безпеки України" та ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність".

Так, у п. 8 ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про Службу безпеки України" закріплено, що Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право: проводити гласні і негласні оперативні заходи у порядку, визначеному ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність".

Також відповідно до ст. 5 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами, зокрема, Служби безпеки України.

У ч. 1, ч. 3 ст. 9 вказаного закону закріплено, що у кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, забороняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 даного Закону закріплено, що у разі виявлення ознак злочину оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов`язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Сукупність зазначених нормативних приписів однозначно вказує на те, що пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України, повинні здійснюватися в рамках оперативно-розшукової справи.

При цьому, статтею 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» чітко регламентовано, що підставами для проведення оперативно-розшукових дій є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-технічних заходів. При цьому забороняється приймати рішення про проведення ОРЗ при відсутності підстав, передбачених у цій статті. Як вбачається із цієї статті, серед підстав для проведення ОРД немає поняття "оперативної інформації" і це цілком закономірно, адже в противному випадку - можливість заводити ОРС на підставі оперативної інформації, може призвести до свавільного обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

В той же час, допитаний в судовому засіданні в якості свідка співробітник Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області ОСОБА_13 не зміг повідомити суду, з приводу того чи заводилась оперативно-розшукова справа по даному факту відносно ОСОБА_8 , не зважаючи на те, що відповідно до вищезазначених вимог законодавства, без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів забороняється, а останні зазначив, що він діяв виключно у порядку, регламентованому ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність".

Так само стороною обвинувачення не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що по вказаному факту заводилася оперативно-розшукова справа.

З огляду на вищевикладене, суд позбавлений можливості перевірити те, чи в передбачений законом спосіб, зокрема шляхом здійснення оперативно-розшукової діяльність, у процесі якої було здобуто об`єктивну інформацію про те, що ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення злочину, передбаченого ст. 263 КК України, які в подальшому стали підставою для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Ці обставини в свою чергу можуть свідчити лише про надуманість інформації, яка містилась у повідомленні ГУ СБУ України в м. Києві та Київській області, виходячи із фактичних обставин оперативної інформації, яка була отримана оперуповноваженим працівником Головного управління Служби безпеки України в м. Києві та Київській області ОСОБА_13 , у невідомий спосіб, оскільки будь-яких доказів щодо законності та обґрунтованості її отримання стороною обвинувачення надано не було, яка в свою чергу послугувала підставою для направлення повідомлення до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування. Це також підтверджується тим, що при направленні оперативним підрозділом повідомлення, в якому містилася інформація про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, жодних матеріалів, в яких зафіксовано вказані фактичні дані, до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області направлено не було.

З оглядуна вищевикладене,суд приходитьдо висновку,що інформаціяз приводутого,що ОСОБА_8 може зберігативогнепальну зброюта боєприпасидо неї,була отриманаоперативним підрозділомз порушеннямпроцесуальних норм,що регламентуютьпорядок одержаннята фіксуванняданих приздійсненні ОРД, оскільки будь-які докази, що вказана інформація була отримана в рамках проведення оперативно-розшукових дій в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Також стороною обвинувачення не надано до суду жодного доказу, на підтвердження того, що вищезазначена інформація, була отримана у спосіб передбачений кримінальном процесуальним законодавством, тобто з дотримання процесуальної форми проведення окремих заходів із отримання доказу, яка відповідає загальним правилам фіксації кримінального провадження.

Таким чином, наведене дає підстави вважати, що вказана "оперативна інформація", була лише формальною підставою для внесення відомостей до ЄРДР, яка в подальшому, в свою чергу була використана правоохоронними органами як надуманий привід для звернення до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обшук.

Про цетакож свідчитьте,що слідчийСВ БориспільськогоВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 звернувся до суду із клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку за зовсім іншою адресою, ніж та, яка була зазначена у повідомленні.

Так, як вбачається із даних, що містяться: у повідомленні № 51/35-1588 від 19.08.2017 року (т.1 а.с.196), у повідомленні № 51/35-1723 від 06.09.2017 року (т.1 а.с.197), у рапорті ст. о/у в ОВС УКР ГУНП в Київській області ОСОБА_45 від 22.08.2017 року, зареєстрованого в журналі ЄО заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільського ВП ГУНП в Київській області за № 20509 від 23.08.2017 року (т.1 а.с.195), останні повідомляють, про встановлення з оперативнихджерел відомостейз приводутого,що громадянин ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_9 , зберігає 1 одиницю АКСУ-74, два пістолети "ПМ", один пістолет "АПС" та бойові припаси до вказаної зброї, саме за місцем свого проживання. Тому просять внести дані відомості до ЄРДР з метою здійснення слідчих (розшукових) дій, отримання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 та документування злочинної діяльності останнього.

Зі змістувищезазначених документіводнозначно слідує,що працівникамиГоловного управліннямСлужби безпекиУкраїни вм.Києві таКиївській області,оперативним шляхомотримано інформаціюстосовно того,що вогнепальназброя табоєприпаси донеї можутьзберігатися замісцем проживання ОСОБА_8 ,а самеза адресою: АДРЕСА_9 . Про те, що останній міг зберігати вогнепальну зброю та боєприпаси в будь-яких інших місцях чи за іншим адресами працівниками ГУ Служби безпеки України в м. Києві та Київській області органу досудового слідства повідомлено не було.

Судом, в даному випадку, також враховується, що для санкціонування проведення обшуку житла чи іншого володіння особи приписи п. 4 ч. 5 ст. 234 КПК України вимагають, щоб слідчий або прокурор довели наявність достатніх підстав вважати, що відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.

Як вбачається зі змісту клопотання про проведення обшуку, а також додатків до нього, на момент складання вказаного клопотання по кримінальному провадженню № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, слідчому ОСОБА_23 , було відомо, що громадянин ОСОБА_8 , який проживає адресою: АДРЕСА_9 , та проводить багато часу в квартирі АДРЕСА_4 , що належить його матері, може там зберігати вогнепальну зброю та боєприпаси до неї. Вказана інформація була встановлено оперативним шляхом, на підтвердження якої було надано протокол допиту в якості свідка - працівника оперуповноваженого ГУСБУ ОСОБА_13 , та рапорт о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_46 , зареєстрований вих. № 14645/109/1002/03 від 06.09.2017 року, на ім`я начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_50 .

Так, положення п. 2 ст. 10 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" в частині можливості використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні мають тлумачитись через призму базових норм КПК України

Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_13 показав, що під час виконання своїх посадових обов`язків, в ході проведення оперативних заходів, ним було отримано інформацію про те, що ОСОБА_8 може зберігати зброю за двома адресами, одна з яких там, де було проведено обшук. Про це ним було зазначено в повідомленні, яке направлялося органу досудового розслідування для прийняття відповідних процесуальних дій.

Разом з тим, суд оцінює вказані показання свідка ОСОБА_13 критично, оскільки вони повністю спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Як вбачається зі змісту повідомлення № 51/35-1588 від 19.08.2017 року на ім`я начальника ГУ НП України в Київській області підполковника поліції ОСОБА_42 , № 51/35-1588, за підписом першого заступника начальника ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_43 (т.1 а.с.196), в ньому міститься інформація лише з приводу того, що ОСОБА_8 може зберігати зброю виключно за місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_9 . Відомості про те, що зброя може зберігатися останнім ще за якимось адресами, - відсутні. Виконавцем вказаного листа являється саме свідок ОСОБА_13 .

В той же час в матеріалах кримінального провадження міститься рапорт о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_46 , зареєстрований вих. № 14645/109/1002/03 від 06.09.2017 року, на ім`я начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_47 (т.1 а.с.198), зі змісту якого слідує, що під час проведення досудового розслідування та оперативного супроводження кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області було здійснено (слідчі-розшукові) заходи, в ході проведення яких, оперативним шляхом отримано інформацію про те, ОСОБА_8 у помешканні своєї матері ОСОБА_25 , зареєстрованої/проживаючої за адресою: АДРЕСА_8 , може зберігати вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, а саме: одну одиницю АКСУ-74, два пістолети "ПМ-9мм", один пістолет "АПС" та бойові припаси до вказаної зброї.

Ці обставини в сукупності беззаперечно вказують на те, що саме працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, а неоперуповноваженим ГУСБУ ОСОБА_13 , як ним було про це повідомлено в ході його допиту в суді, - під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження було отримано інформацію про те, що ОСОБА_8 може зберігати зброю за адресою: АДРЕСА_3 .

Це в свою чергу свідчить про те, що вищезазначені показання свідка ОСОБА_13 , є такими, що не відповідають дійсності, що в свою чергу свідчить про їх недостовірність та недопустимість, як доказ.

В той же час, суд звертає увагу, що в протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 07.09.2017 року останній надав аналогічні показання, тим, що були надані ним суду, з цього приводу. Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді від 12.09.2017 року, у мотивувальній частині зазначено, що на підставі, інформації, яка містилася в протоколі допиту свідка ОСОБА_51 , наданою стороною обвинувачення на обґрунтування свого клопотання про дозвіл на обшук, судом було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 може зберігати вогнепальну зброю, боєприпаси до неї та інші вибухові речовини.

Однак,судом встановлено,що показаннясвідка ОСОБА_13 з приводутого,що нимв ходіпроведення оперативнихзаходів,було отриманоінформацію проте,що за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 може зберігати вогнепальну зброю, про що було зазначено у повідомленні органу досудового розслідування, є недостовірними та такими, що не відповідають дійсності.

Також, суд враховує, що свідком ОСОБА_13 в судовому засіданні не повідомлено, яким саме чином ним було отримано вищезазначену інформацію, посилаючись на те, що форми таметоди роботислужби безпекиє державноютаємницею,а томуінформація отриманапід часвиконання нимсвоїх обов`язківрозголошенню непідлягає.

Статтею 9 ЗУ "Про оперативно-розшукову діяльність" передбачено заборону оприлюднювати або надавати зібрані відомості, а також інформацію щодо проведення або непроведення стосовно певної особи оперативно-розшукової діяльності лише до прийняття рішення за результатами такої діяльності. Питання оприлюднення або надання такої інформації після прийняття рішення регулюється законом.

Відповідно ж до ст. 8 Закону України "Про державну таємницю" забороняється віднесення до такої таємниці будь-яких відомостей, якщо цим можуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до абзацу третього п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну таємницю", ст.ст. 4.4.1, 4.4.3 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом СБУ від 12.08.2005 № 440, зареєстрованого в Мін`юсті України 17.08.2005 за № 902/11182, відомості за окремими показниками про зміст, форми, методи, організаційні положення, оперативну тактику здійснення органами СБУ контррозвідувальної діяльності, а також відомості про організацію, завдання, результати оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці, становлять державну таємницю. Тобто не всі відомості, отримані в ході здійснення оперативними підрозділами СБУ своїх обов`язків та виконання завдань, покладених на них законом, становлять державну таємницю.

В той же час стороною обвинувачення не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що вищезазначена інформація відносить до державної таємниці. Так само, як оперативна інформація з приводу того, що ОСОБА_8 може бути причетний до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про яку зазначено вище.

Таким чином, безпідставна відмова сторони обвинувачення у наданні таких відомостей стороні захисту та суду з посиланням на те, що вони становлять державну таємницю, призводить до обмеження права обвинуваченої особи на справедливий судовий розгляд, що передбачає належну перевірку законності джерел отримання доказів, якими обґрунтовано обвинувачення.Такої ж позиції притримується і Європейський суд, зокрема у справі "Мірілашвілі проти Росії" рішення від 11.12.2008 року.

Також,як зазначалосявище,в матеріалахкримінального провадженняміститься рапорт о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_46 , зареєстрований вих. № 14645/109/1002/03 від 06.09.2017 року, на ім`я начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_47 (т.1 а.с.198).

Зі змісту даного рапорту вбачається, що безпосередньо під час проведення досудового розслідування та оперативного супроводження кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області було здійснено (слідчі-розшукові) заходи, в ході проведення яких, оперативним шляхом отримано інформацію про те, ОСОБА_8 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_10 , а також у помешканні своєї матері ОСОБА_25 , зареєстрованої/проживаючої за адресою: АДРЕСА_8 , може зберігати вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, а саме: одну одиницю АКСУ-74, два пістолети "ПМ-9мм", один пістолет "АПС" та бойові припаси до вказаної зброї. Тобто вищезазначена інформація була встановлена слідчим шляхом проведення слідчих (розшукових) дій.

Однак, в силу положеньст. 86 КПК України, суд не приймає рапорт як належний доказ обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Як вважає суд, цей документ має для працівників правоохоронних органів лише внутрішній інформативний характер щодо якихось фактів стосовно злочину. Крім того, проведення будь-якої слідчої (розшукової) дії фіксуються протоколом, а не рапортом. Тобто даний рапорт оформлений з порушенням вимог КПК України.

Також як слідує із норм закріплених в КПК України співробітник оперативного підрозділу не є стороною кримінального провадження, а також його не віднесено й до учасників кримінального провадження, а тому він не наділений повноваженнями проводити будь-які слідчі (розшукові) дії в рамках кримінального провадження. Тобто оперативний підрозділ не є суб`єктом доказування та не причетний до процесу доказування у кримінальному провадженні. При цьому збирання доказів проводиться лише тими способами та в тих формах, які встановлені КПК України.

У п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України закріплено, що слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 КПК під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

З аналізу вищевикладених норм законодавства цього слідує, що лише письмове доручення слідчого або прокурора являється єдиною підставою для виникнення у співробітника оперативного підрозділу повноважень на проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових). Відповідно відсутність такого доручення є підставою утримання оперуповноваженого від вчинення дій в межах кримінального провадження та є загальнообов`язковим правилом поведінки такої особи. Тому, компетенція оперативних підрозділів повинна не виходити за межі повноважень, встановлених законодавством.

Так, виходячи із норм КПК України, проведення слідчих дій як спосіб збирання доказів є прерогативою слідчого або прокурора.

В тойже часв матеріалахкримінального провадженнявідсутнє відповіднедоручення слідчогоабо прокурора,яким булоб уповноваженого оперуповноваженого СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_46 на проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року.

При цьому, слід зазначити, що відсутність такого документу є запорукою неправомірного втручання оперуповноваженого у права та свободи особи.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що оперуповноваженим СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_52 , самостійно, за власною ініціативою, було проведено слідчі (розшукові) дії, в результаті яких отримано інформацію з приводу того, де саме ОСОБА_8 може зберігати вогнепальну зброю та боєприпаси до неї. Це в свою чергу однозначно вказує на те, що оперуповноважений діяв не у спосіб, визначений законом, оскільки не маючи повноважень на здійснення слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, - провів їх.

Ці обставинив сукупностісвідчать проістотне порушеннянорм кримінальногопроцесуального закону,оскільки вищезазначенаінформація отриманау спосібне передбаченийКПК Українита незафіксований увстановленому закономпорядку,а самеу протоколі,а томурапорт о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_46 , зареєстрований вих. № 14645/109/1002/03 від 06.09.2017 року, є, на думку суду, недопустимим доказом.

Крім того, зі змісту даного рапорту вбачається, що о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_52 , навіть і не було встановлено точної адреси, де саме громадянин ОСОБА_8 може зберігати вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, а саме: одну одиницю АКСУ-74, два пістолети "ПМ-9мм", один пістолет "АПС" та бойові припаси до вказаної зброї.

Так, у рапорті зазначено одна адреса: АДРЕСА_10 . При цьому суд звертає увагу, що номер квартири АДРЕСА_12 є неправильним, а правильний 365, що підтверджується листом на ім`я Бориспільського ГУ НП України в Київській області № 51/35-1723 від 06.09.2017 року, за підписом начальника Центрального міжрайонного відділу ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_44 (т.1 а.с.197).

Однак, вбачається нелогічним,що о/уСКП БориспільськогоВП ГУНП вКиївській областікапітан поліції ОСОБА_53 , отримавшиінформацію зприводу адреси,за якою ОСОБА_8 може зберігативогнепальну зброю, в ході проведення досудового розслідування, здійснюючи (слідчі-розшукові) заходи, допускає аналогічну помилку щодо номеру квартири, яка була допущена в повідомленні, направленому з ГУ СБУ в м. Києві та Київській області.

Також зі змісту вказаного рапорту слідує, що інша адреса, яка була отримана о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_52 в ході проведення досудового розслідування, є неточною та неповною, оскільки останнім зазначено лише місто, вулицю та будинок, без зазначення номеру квартири, не зважаючи на те, що це є багатоквартирний будинок. У зв`язку з чим незрозуміло, звідки та у який спосіб слідчий на момент звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді отримав інформацію про те, що ОСОБА_8 може зберігати вогнепальну зброю у квартирі саме АДРЕСА_4 .

Ці обставини, на думку суду свідчать про те, що вищезазначений рапорт було складено о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_52 лише формально, на підставі інформації отриманої з невідомих джерел, оскільки її походження неможливо встановити та вона не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами.

При цьому суд звертає увагу, що згідно встановленої практики Європейського суду інформація щодо наміру особи вчинити злочин або щодо того, що особа здійснює злочинну діяльність має бути належним чином задокументована. Існування такої інформації має бути підтверджене в суді.

Так, у рішенні по справі "Кобіашвілі проти Грузії" (заява № 36416/06) від 14.03.2019 року в п. 65 Європейський суд зазначив, що враховуючи той факт, що документи проти заявника та/або оперативна інформація, яка нібито спровокувала обшук відсутні у матеріалах справи, а також з огляду на протиріччя та суперечливі докази, що стосуються фактичних обставин особистого обшуку, Суд доходить висновку, що спосіб здійснення перевірки ставить під сумнів, як результат, достовірність та точність отриманих доказів (див. § 60, Lisica, § 60 та Zahidov, § 55).

Так, наявність вищезазначених обставин в їх сукупності, на думку суду, свідчить про ймовірну фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, які стали підставою для звернення слідчого із клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, тобто підставою звернення до слідчого судді стали недопустимі докази, внаслідок їх отримання з порушенням встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку.

В той же час, вищезазначена ухвала слідчого судді, як вбачається з її змісту, ґрунтується виключно на наданій судді, стороною обвинувачення інформації, яку останні отримали від працівника оперуповноваженого ГУСБУ ОСОБА_13 під час його допиту в якості свідка, де останній серед іншого зазначив, що в ході перевірки отриманої інформації від оперативних джерел встановлено, що в м. Бориспіль проживає один із фігурантів злочинної групи, яка займається реалізацією зброї та боєприпасів до неї, на території Київського регіону, яким являється ОСОБА_8 , що проживає за адресою: АДРЕСА_9 . Також у його матері є власності квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яка фактично перебуває у користуванні ОСОБА_8 , де останній проводить багато часу та здійснює ремонтні роботи. Тобто, ухвала слідчого судді ґрунтується виключно на доказах, визнаних судом недопустимими. Жодних інших доказів, отриманих з іншого джерела, незалежного від показань оперуповноваженого ГУ СБУ ОСОБА_13 та рапорту о/у СКП Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_46 , сторона обвинувачення слідчому судді не надавала.

Згідно встановленої практики Європейського суду даючи оцінку доказам, слід звернути увагу на те, що наявність законодавчої підстави не є достатньою для здійснення втручання в права особи, гарантовані Конвенцією. В кожному випадку має бути зрозуміло, яка мета переслідується, чого хочуть досягти таким втручанням, а також чи дотримано балансу між суспільним та приватним інтересами.

Так, у п. 73 вищезазначеного рішення по справі "Кобіашвілі проти Грузії" (заява № 36416/06) від 14.03.2019 року, Суд вважає, що спосіб отримання ключових доказів проти заявника ставить під сумнів їх надійність і точність. Враховуючи важливість цих доказів, він переконаний, що сукупність процесуальних порушень під час особистого обшуку заявника, непослідовні та суперечливі докази, що стосуються фактичних обставин обшуку, неналежний судовий розгляду як до, так і під час судового провадження, включаючи не здійснення національними судами достатнього вивчення тверджень заявника про те, що наркотики не належали йому, і слабкість підтверджуючих доказів, зробили судовий розгляд заявника в цілому несправедливим. Отже, було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

З оглядуна наявністьзазначених обставинв їхсукупності,з урахуваннямпрактики ЄСПЛ,суд прийшовдо висновку,що задоволення клопотання слідчого та наявність ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку жодним чином не свідчить про правомірність звернення сторони обвинувачення із клопотанням про обшук до слідчого судді у вказаному провадженні, оскільки в протилежному випадку не виявлена слідчим суддею будь-яка невідповідність матеріалів провадження автоматично призводила б до узаконення неправомірних дій працівників правоохоронних органів. Поряд з цим, така практика безумовно суперечить принципам верховенства права та законності.

Більш того, розгляд питання про надання дозволу на проведення обшуку відбувається без сторони захисту, яка під час досудового розслідування не може оспорити обґрунтованість ухвали слідчого судді. Така можливість з`являється у сторони захисту лише під час розгляду в суді обвинувачення по суті. Тому сторона захисту має право на цій стадії процесу поставити під сумнів докази, отримані на підставі ухвали слідчого судді, що ґрунтується на недопустимих доказах, адже в протилежному випадку позбавлення цього права призведе до істотного порушення рівності сторін у процесі, що суперечитиме частині 2 ст.22 КПК України та частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження 07.09.2017 року, старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_23 було складено вищезазначене клопотання про проведення обшуку в приміщеннях квартири АДРЕСА_4 .

В той же час, відповідно до постанови про призначення слідчої групи, за підписом начальника ІІ відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_21 , лише 08.09.2017 року останнім було призначено слідчу групу для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, до складу якої входили слідчий СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_22 та старший слідчий СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_23 .

З вищезазначених документів слідує, що на момент складання клопотання про проведення обшуку, тобто 07.09.2017 року, старший слідчий СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_23 ще не був призначений слідчим, який здійснюватиме досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, тобто останній не мав повноважень слідчого у даному кримінальному провадженні.

Так, допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_14 , який працює на посаді начальника СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, показав, що слідчий ОСОБА_23 був уповноважений на складання клопотання про обшук, оскільки входив до групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки відповідно до відомостей, що містяться у ЄРДР, а саме відображених у вкладці "Рух кримінального провадження" 07.09.2017 року об 11:32 год. ОСОБА_21 було призначено слідчу групу у складі слідчих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Однак, суд критично ставиться до вказаних показань свідка ОСОБА_14 , оскільки вони не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, та навпаки суперечать матеріалам кримінального провадження.

Так, стороною обвинувачення не було надано до суду, для безпосереднього дослідження в ході судового розгляду, постанови про призначення слідчої групи від 07.09.2017 року, якою визначено слідчу групу для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, у складі слідчих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

В матеріалах кримінального провадження міститься лише одна постанова про призначення слідчоїгрупи від 08.09.2017 року, за підписом начальника ІІ відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_21 (т.1 а.с.176-177).

Також відповідно до вимог ч. 4 ст. 291 КПК України, до обвинувального акта додається, зокрема, реєстр матеріалів досудового розслідування.

Статтею 109 КПК України передбачено, що реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом зобвинувальним актом.Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити:1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення;2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен відображати хід і проміжні результати досудового розслідування, використані в розслідуванні джерела доказів, а тому в ньомуобов`язково повинні бути відображені, серед іншого, відомості в певній послідовності про прийняті під час досудового розслідування рішення, зокрема, вручення письмового повідомлення про підозру,постанови про призначення слідчого (групи слідчих), постанови слідчого, прокурора,ухвали слідчого судді, суду, які містять найменування документа, дату прийняття рішення, предмет урегульованих відносин,наслідки для відповідних учасників цієї процесуальної ситуації.

В той же час, як вбачається із реєстру матеріалів досудового розслідування даного кримінального провадження, у п. 3 розділу ІІ "Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення" зазначено: "Постанова про призначення групи слідчих" від 08.09.2017 року. Будь-які відомості з приводу того, що керівником органу досудового розслідування була винесена постанова про призначення групи слідчих у даному кримінального провадженні 07.09.2017 року в реєстрі відсутні.

Невнесення дореєстру матеріалівдосудового розслідуваннявищевказаних даних,вказує виключнона те,що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, процесуальне рішення постанова про призначення групи слідчих від 07.09.2017 року, не приймалося.

При цьому, відповідно до положень ст. 110 КПК України процесуальним рішенням є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, в тому числі рішення керівника органу досудового розслідування про призначення слідчого (групи слідчих) у кримінальному провадженні, а тому положення ст.110КПК України стосуються і його. Згідно з ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови, зміст і форма якої визначені даною статтею. Також виходячи із аналізу положень даної статті в цілому, в разі, коли слідчий, прокурор в ході досудового розслідування приходить до висновку про необхідність прийняти відповідне процесуальне рішення, він має скласти про це мотивовану постанову, в якій викласти підстави прийняття такого рішення.

Разом з тим, свідок ОСОБА_14 будь-яких обґрунтованих пояснень з приводу того, у зв`язку з чим в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, виникла необхідність у винесенні постанови про призначення групи слідчих у складі: ОСОБА_22 та ОСОБА_23 від 08.07.2017 року, якщо виходячи із його показань, саме вказаних двоє слідчих, вже були визначені як слідчі, які здійснюватимуть досудове розслідування, на підставі постанови начальника ІІ відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_21 від 07.09.2017 року, зазначивши лише, що вказані процесуальні рішення він особисто не приймав.

Тобто, вбачається нелогічним винесення 8 вересня 2017 року постанови про призначення слідчої групи для проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, у складі слідчих: ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , якщо аналогічна постанова вже була винесена, напередодні, а саме 07.09.2017 року.

При цьому,враховуючи,що стороноюобвинувачення небуло наданопостанову пропризначення групислідчих у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, від 07.09.2017 року, то судом остаточно втрачена можливість перевірити конкретний зміст вказаного процесуального рішення та пересвідчитися у дійсності її винесення в ході досудового розслідування даного кримінального провадження.

Твердження сторони обвинувачення з приводу того, що відсутність у матеріалах кримінального провадження паперового носія із зафіксованим рішенням заступника начальника СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_21 від 07.09.2017 року про призначення групи слідчих не свідчить про те, що слідчий ОСОБА_23 , звертаючись з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді, не входив до складу групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні, не заслуговують на увагу, оскільки прямо суперечать положенням закріплених у ст. 110 КПК України.

Крім того,суд неприймає доуваги твердженнясторони обвинуваченняз приводутого,що 08.09.2017року заступникомначальника СВБориспільського ВПГУ НПв Київськійобласті приймалосярішення прозміну складугрупи слідчиху вказаномукримінальному провадженні,із залишенняму їїскладі слідчогоСВ БориспільськогоВП ГУНП вКиївській області ОСОБА_23 ,оскільки вониповністю спростовуютьсясукупність досліджениху судовомузасіданні доказів,аналіз якихнаведено вище.При цьомусвідок ОСОБА_14 однозначно стверджував,що 08.09.2017 року ОСОБА_21 було винесено постанову про призначення слідчої групи у складі слідчих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , а не постанову про зміну складу групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні, оскільки саме такі відомості містяться у ЄРДР. Це також повністю підтверджується і змістом, і назвою самої постанови від 08.09.2017 року, а саме про призначення слідчої групи.

Окрім того, не заслуговують на увагу показання свідка ОСОБА_14 з приводу того, що із 07.09.2017 року слідчий ОСОБА_23 був у складі слідчої групи по вказаному кримінальному провадженні, про що свідчить відомості відображені у витязі з ЄДРД.

Так, як вбачається в матеріалах кримінального провадження міститься копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, який було сформовано 08.09.2017 року (т.2 а.с.18), яка посвідчена слідчим суддею ОСОБА_54 , а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, який було сформовано 28.11.2017 року слідчим ОСОБА_22 (т.1 а.с.171-173), в яких зазначено, що слідчими є: ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .

Відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016 року витяг з Реєстру - згенерований програмними засобами ведення Реєстру документ, який засвідчує факт реєстрації в Реєстрі відомостей про кримінальне правопорушення, отриманих за визначеними у пункті 3 цієї глави параметрами, які є актуальними на момент його формування. Тобто виходячи із даного визначення витяг з Реєстру формується автоматично за допомогою програмного забезпечення Реєстру.

Таким чином, вищезазначені витяги із ЄРДР по вказаному кримінальному провадженню міститься інформацію, яка була актуальною станом на 08.09.2017 року та 28.11.2017 року відповідно. В той же час ніхто не ставить під сумнів те, що станом на вказані дати слідчий ОСОБА_23 входив до складу групи слідчих, яких визначено здійснювати досудове розслідування.

В той же час, за відсутності в матеріалах кримінального провадження витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, який було сформовано 07.09.2017 року, суд позбавлений можливості перевірити те, що саме з 07.09.2017 року слідчий ОСОБА_23 мав повноваження слідчого у вказаному кримінальному провадженні.

При цьому, суд звертає увагу, що твердження сторони обвинувачення з приводу того, що слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області, приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 про проведення обшуку, підтвердив наявність у вказаного слідчого повноважень для звернення з таким клопотанням, не заслуговують на увагу, виходячи із наступного.

Так, виходячи із аналізу положень закріплених у ст. 234 КПК України, ні від слідчого, ні від прокурора, при зверненні до слідчого судді з клопотання про обшук, не вимагається приєднання будь-яких документів на підтвердження їх повноважень, окрім витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, в якому безпосередньо і містяться відомості про слідчих, що здійснюють досудове розслідування, та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво.

Слідчим ОСОБА_23 до матеріалів клопотання про проведення обшуку, було приєднано витяг з ЄРДР № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, який було сформовано вже 08.09.2017 року, копія якого міститься у матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.18), та яка була досліджена в ході судового розгляду. Саме на підставі вказаного витягу слідчим суддею і перевірялися повноваження слідчого ОСОБА_23 .

Слід зазначити, що будь-яких підстав сумніватися у відомостях, викладених у вказаному витязі, на момент подачі та розгляду даного клопотання, у слідчого судді не було, оскільки витяг формується автоматично.

При цьому, суд звертає увагу, що слідчий суддя при розгляді клопотання про дозвіл на обшук не перевіряє дату, коли саме відповідного слідчого було включено до групи слідчих, що здійснюватимуть досудове розслідування.

Як зазначалося вище, у вказаному витязі містилася інформація, що була актуальною станом на дату його формування, а саме 08.09.2017 року. При цьому у ньому відсутня дата, коли саме слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 , було включено до групи слідчих, що здійснюють досудове розслідування вказаного кримінального провадження.

Постанови про призначення групи слідчих від 07.09.2017 року у кримінального провадження № 12017110100001931, внесеного до ЄРДР 23.08.2017 року, стороною обвинувачення як ні слідчому судді, так і суду, надано не було.

Крім того, як вбачається із супровідних листів № 2652 та № 2651 від 07.09.2017 року (т.1 а.с.199, 200) клопотання слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 про проведення обшуку було подано до Бориспільського міськрайонного суду Київської області 12.09.2017 року, та в цей день і було розглянуто слідчим суддею.

В той же час, як зазначалося вище ніхто не ставить під сумнів те, що станом на момент звернення до суду з клопотанням про дозвіл на обшук та його розгляду, слідчий ОСОБА_23 входив до складу слідчих, яких визначено здійснювати досудове розслідування.

Отже,враховуючи вищевикладене,суд приходитьдо висновку,що ухваласлідчого суддіБориспільського міськрайонногосуду Київськоїобласті від12.09.2017року,якою було задоволено клопотання слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 про проведення обшуку, не підтверджує того факту, що слідчий ОСОБА_23 був ускладі слідчоїгрупи у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, саме з 07.09.2017 року.

З вищевикладеного слідує,що будь-якідокази,крім показаньсвідка ОСОБА_14 ,з приводутого,що слідчий ОСОБА_23 був включенийдо групислідчих,які здійснюватимутьдосудове розслідування кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, на підставі постанови від 07.09.2017 року, в матеріалах справи відсутні.

В той же час жодних доказів на підтвердження вищезазначених показань свідка ОСОБА_14 , зокрема витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, сформованого станом на 07.09.2017 року, постанови про призначення групи слідчих від 07.09.2017 року, скріншоту із ЄДРД за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року по вкладці "Рух кримінального провадження", в якому відображено відомості про прийняте процесуальне рішення постанови про призначення групи слідчих від 07.09.2017 року, стороною обвинувачення надано до суду не було, а тому суд вважає їх такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях.

Крім того,судом враховується,що свідок ОСОБА_14 є працівникомправоохоронних органів,а саменачальником органудосудового слідства,який такяк самояк іпрокурор входитьдо сторониобвинувачення,що додатково ставить під сумнів його показання в цій частині, оскільки останні не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Тому, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що показання свідка ОСОБА_14 , в частині того, що слідчий ОСОБА_23 мав повноваження слідчого у вказаному кримінальному провадженні з 07.09.2017 року, є такими, що не знайшли свого підтвердження, і свідчать про намагання свідком подати події у вигідній інтерпретації стороні обвинувачення, а тому суд відхиляє їх.

Також, не може вважати помилкою дату винесення такої постанови, оскільки всі відповідні записи містять відомості, що така постанова винесена саме 08.09.2017 року. Більше того, при оцінці доказу на його допустимість при доведенні винуватості особи у вчиненні тяжкого злочину і злочину середньої тяжкості, суд вважає неприпустимим розцінювати арифметичну помилку в ключових доказах, як доказ який свідчить про її вину.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України про те, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано доказів та не доведено факту того, що слідчий СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області був включений до групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, із 07.09.2017 року.

Це в свою чергу свідчить про те, що всі слідчі, та процесуальні дії, які були проведені 07.09.2017 року під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженні, вчинені з грубим порушенням норм КПК України, оскільки слідчий ОСОБА_23 , який здійснював повноваження слідчого у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, не був призначений у встановленому законом порядку, що виключає його законну участь у вказаному провадженні.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що 07.09.2017 року слідчий СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_23 , не будучи призначеним слідчим у кримінальному провадженні № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, а відтак не будучи належним суб`єктом, уповноваженим на прийняття процесуальних рішень та проведення процесуальних дій з отримання доказів, провів слідчу дію, а саме допит в якості свідка ОСОБА_13 (т.1 а.с.203-206), а також звернувся з клопотанням (т.1, а.с.56-57) до слідчого судді і просив надати дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях квартири АДРЕСА_4 , яка фактично перебуває у постійному користуванні ОСОБА_8 .

Таким чином, суд приходить до переконання, що в ході судового розгляду було встановлено грубе порушення норм КПК України, зокрема, але не обмежуючись, недотримання вимог ст. ст. 223, 234 КПК України, в тому числі документи проти ОСОБА_8 та оперативна інформація, які стали підставою для звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшук за адресою: АДРЕСА_3 , отримані з численними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України; проведення слідчої дії слідчим, який не визначався керівником органу для проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, а також його подальше звернення до слідчого судді із клопотання про проведення обшуку, тому, відповідно до вимог ст. 86 КПК України, є недопустимими доказами, і дані, які містяться в них, не можуть бути використані при прийнятті процесуального рішення і на них не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин, перед судом стоїть питання, чи можуть бути визнані допустимими доказами результати обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді, яка, в свою чергу, ґрунтується на доказах, визнаних недопустимими. Іншими словами, чи можна вважати результати такого обшуку іншими доказами, здобутими завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини в значенні частини 1 статті 87 КПК.

Так, як зазначалося вище, обшук в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , яка фактично перебуває у постійному користуванні ОСОБА_8 , проводилися на підставі відповідної ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2017 року.

Ця ухвала слідчого судді, як вбачається з її змісту, ґрунтувалася виключно на наданій судді стороною обвинувачення інформації, яку остання отримала оперативним шляхом та на показаннях свідка ОСОБА_13 , тобто на доказах, визнаних судом недопустимими. Жодних інших доказів, отриманих з іншого джерела, сторона обвинувачення слідчому судді не надавала.

З огляду на це суд дійшов висновку, що ухвала слідчого судді і, відповідно, обшук, який було проведено на її підставі, стали можливими виключно через використання слідчими органами інформації, отриманої на підставі доказів, які, як встановлено в ході судового розгляду, отримані з істотним порушенням прав та свобод людини. Відповідно, суд вважає, що за таких умов результати обшуку є недопустимими доказами в силу вимог частини 1 статті 87 КПК.

При цьому суд звертає увагу, що його висновок обмежується лише питанням оцінки допустимості результатів слідчих дій, здійснених за дозволом слідчого судді, наданим, як з`ясувалося згодом, на підставі недопустимих доказів, і не вважає за можливе висловлюватися в цьому провадженні щодо будь-яких аспектів законності ухвали слідчого судді на час її постановлення.

Також,суд детальнодослідивши протоколобшуку від13.09.2017року, прийшов до висновку, що слідча (розшукова) дія обшук, була проведена слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_22 , з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України, виходячи із наступного.

Так, частиною 1 ст. 86 КПК передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Отже, допустимість доказів як ознака їх якості визначається нормами кримінального процесуального закону.

За змістом ст. ст. 234-236 КПК проведення обшуку в рамках кримінального провадження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи виконується слідчим або прокурором. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов`язку особистого виконання обшуку.

Як зазначалося вище, ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2017 року дозвіл на проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_4 , було надано старшому слідчому СВ Бориспільського відділу поліції ГУ НП у Київській області капітану поліції ОСОБА_23 . Тобто, саме старший слідчий ОСОБА_23 , згідно умов дозволу, був уповноважений на проведення вказаної слідчої дії.

Разом з тим, як вбачається із протоколу обшуку від 13.09.2017 року обшук за вищезазначеною адресою фактично був проведений слідчим СВ Бориспільського відділу поліції ГУ НП у Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_22 , без участі слідчого ОСОБА_23 .

При цьому як слідує із приписів закріплених у ч. 2 ст. 235 КПК України в ухвалі слідчого судді, серед іншого, вказуються прізвища осіб, за клопотанням та погодженням яких суд дозволив проведення обшуку. При цьому вказаними положеннями кримінального процесуального законодавства не передбачено можливості виконання ухвали про дозвіл на обшук всіма слідчими, які входить до складу слідчої групи, що здійснюють досудове розслідування, а лише тими, яким надана дозвіл на проведення обшуку, згідно ухвали слідчого судді.

Як зазначалося вище, згідно умов ухвали слідчого судді від 12 вересня 2017 року дозвіл на проведення обшуку надано виключно старшому слідчому ОСОБА_23 , а не групі слідчих, які здійснюють досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, зокрема слідчому ОСОБА_22 .

На думку суду, проведення обшуку, в даному випадку слідчим СВ Бориспільського відділу поліції ГУ НП у Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_22 , прямо суперечать вимогам закону щодо порядку проведення обшуку.

Аналогічної позиціїпритримується ВерховнийСуд.Так,у постановівід 29.01.2019року справа№ 466/896/17, провадження № 51-7795 км 18, за результатами касаційного розгляду колегія суддів дійшла наступного висновку: за змістом ч. 1 ст. 236 КПК виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку мають право запросити спеціалістів, однак це не звільняє їх від обов`язку особистого виконання обшуку. У випадку проведення обшуку іншими особами, окрім слідчого чи прокурора, вказане слід вважати суттєвим порушенням умов обшуку, результати обшуку у відповідності з вимогами ст. ст. 86, 87 КПК не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень і на них не може посилатися суд при ухваленні обвинувального вироку, як на доказ.

Також в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що у проведенні обшуку приймали участь, окрім зазначених у протоколі обшуку від 13.09.2017 року, і інші особи. Так, як вбачається зі змісту рапортів слідчого СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , на ім`я т.в.о. начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_55 , від 14.09.2017 року, зареєстрованого за № 22355 (т.1 а.с.184-185) та від 27.11.2017 року, зареєстрованого 28.11.2017 року за № 28912 (т.1 а.с.188-189) 13.09.2017 року працівниками УКР Головного управління Національної поліції в Київській області спільно з ГУ СБУ в м. Києві та Київській області та працівниками СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, було проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за адресою: АДРЕСА_3 . Ці обставини також підтвердили під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , зазначивши, що він особисто як оперуповноважений в складі ОСГ, приймав участь у вказаному обшуку, а також ще були залучені працівники спеціального підрозділу поліції.

Вказані показання свідка ОСОБА_13 повністю узгоджуються і з показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 , який зазначив, що обшук проводило близько десяти працівників правоохоронних органів, серед яких він впізнав свідка ОСОБА_13 , як особу, який приймав участь у проведенні обшуку, та показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які хоч і не змогли вказати точну кількість працівників правоохоронних органів, які приймали участь у проведенні обшуку, оскільки з моменту події злочину до їх допиту пройшов певний проміжок часу, а тому вони не пам`ятали деякі деталі події, які обумовлюються особливостями пам`яті людини, однак останні однозначно стверджували, що під час проведення обшуку було декілька працівників, окрім слідчого, який складав протокол.

З огляду на вищевикладене судом безсумнівно встановлено, що під час проведення 13.09.2017 року обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , у вказаній слідчій дії приймали участь як оперативні працівники ГУ СБУ в м. Києві та Київській області, зокрема ОСОБА_13 , працівники УКР Головного управління Національної поліції в Київській області, а також працівниками СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області. Крім того, навіть сторона обвинувачення не заперечувала вказаного факту.

В той же час як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 13.09.2017 року, в ньому відсутні відомості про присутність вищезазначених осіб під час проведення вказаної дії, і вказаний протокол ними не підписаний як учасниками вказаної процесуальної дії, що в свою чергу однозначно свідчить про порушення правил складання протоколу слідчої (розшукової) дії - обшук, а тому викликає у суду сумніви у дійсності та вірогідності, викладених у вказаному протоколі відомостей.

Крім того, суд звертає увагу, що обшук проводився, серед інших, за участю осіб, які є працівниками оперативних підрозділів, та не відносяться, згідно п. 25 ч. 1 ст. 3 КПК України до учасників кримінального провадження, а тому не могли бути запрошені слідчим для проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України. Письмове доручення слідчого на їх залучення до відповідної слідчої дії, як того вимагають ст.ст. 40, 41 КПК України, матеріали кримінального провадження не містять.

В той же час участь працівників оперативних підрозділів, зокрема ГУ СБУ в м. Києві та Київській області ОСОБА_13 , при проведенні обшуку, які не є учасниками кримінального провадження і знаходились в квартирі при проведенні обшуку, не маючи передбачених КПК України підстав, та присутність в квартирі інших працівників правоохоронних органів, свідчить про порушення права громадянина ОСОБА_8 на недоторканість житла, передбаченого ч. 1 ст. 30 Конституції України.

Крім того, як вбачається із протоколу обшуку від 13.09.2017 року в якості понятих були залучені свідки ОСОБА_56 та ОСОБА_12 .

Відповідно до частини 7 статті 223 КПК України понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

В той же час, в ході судового розгляду, за клопотаннями сторони захисту, яке було задоволено судом, до матеріалів кримінального провадження було долучено та досліджено судом оптичний DVD-R "DATEX", на якому міститься відеозапис (т.2 а.с.68), яким однозначно підтверджується те, що свідки ОСОБА_56 та ОСОБА_12 , які були залучені в якості понятих під час проведення обшуку, знайомі як між собою, так із працівником Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, а саме слідчим ОСОБА_57 .

Таким чином, показання свідків ОСОБА_58 та ОСОБА_12 , в частині того, що вони не знають один одного, та вперше побачилися під час проведення обшуку, а також в частині того, що вони не підтримують будь-якого спілкування з працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, суд вважає недостовірними, так як вони повністю спростовуються даним відеозаписом.

Спілкування свідків ОСОБА_58 та ОСОБА_12 , які були запрошені в якості понятих під час обшуку 13.09.2017 року, з працівником Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, а саме слідчим ОСОБА_59 , який складав обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР № 12016110100001921 від 21.09.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, що підтверджується, наданими стороною захисту, документами, зокрема копією ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.03.2017 року (т.2 а.с.55-59) ставить під розумний сумнів результат слідчої дії за їх участі, оскільки вказані особи можуть з будь-яких причин залежати від працівників поліції.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду, свідок ОСОБА_12 до 2008 року працював у міліції, про що він особисто показав суду в ході його допиту.

Також суд звертає увагу на наявність розбіжностей у показаннях зазначених свідків та на їх невідповідність. Так, надаючи показання свідки ОСОБА_56 та ОСОБА_12 щодо обставин, де вони вперше побачили один одного, після залучення їх в якості понятих під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_4 , останні плуталися, та повідомили різні версії. Так, свідок ОСОБА_11 однозначно стверджувала, що вона побачила, вперше, іншого понятого безпосередньо біля дверей квартири, в якій проводився обшук. В той же час свідок ОСОБА_12 , надаючи показання, без будь-яких вагань, повідомив, що іншого понятого, він побачив біля під`їзду разом з працівниками поліції, і підійшовши до них, вони всі разом підіймалися до квартири. Однак, потім змінив свої показання, та на запитання сторони захисту, вже зазначивши, що він не може повідомити, де саме вперше він побачив іншого понятого.

Це в свою чергу свідчить про надуманість вказаних показань свідків ОСОБА_58 та ОСОБА_12 , оскільки їх показання, в цій частині, не співпадають та суттєво відрізняються між собою. В той же час ці обставини додатково вказують на те, що на момент проведення обшуку вони вже були знайомі між собою, а тому і не придали будь-якого значення обставинам щодо їх зустрічі в день проведення обшуку, у зв`язку з чим і надали суду, в цій частині різні показання.

Також, як встановлено в ході судового розгляду, як і свідок ОСОБА_11 , так і свідок ОСОБА_12 постійно проживають в м. Києві. В той же час, за дивним збігом обставин, вони, являючись мешканцями іншого населеного пункту, в день, коли проводився обшук, перебували в м. Бориспіль, та саме до них підійшли працівники поліції із пропозицією бути понятими під час проведення обшуку, на яку вони відразу погодилися.

Тобто, в даному випадку дуже підозріла ситуація, коли особи, які постійно проживають в іншому населеного пункту, та приїхали до м. Бориспіль в особистих справах, як показали свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 в ході їх допиту, мають скільки вільного часу, щоб приймати участь у слідчій дії в якості понятих.

Ці обставини в сукупності, лише додатково вказують на те, що як свідок ОСОБА_11 , так і свідок ОСОБА_12 були вже знайомі з працівниками поліції.

Крім того, про зацікавленість свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у результатах проведення слідої дії обшук, свідчить те, що останні показали, що обшук проводився працівниками поліції у всіх приміщеннях квартири, та останні перевіряли повністю все, що було у квартирі.

В той же час, показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , в цій частині суттєво відрізняються від змісту протоколу обшуку від 13.09.2017 року, з якого вбачається, що обшук розпочинається із кімнати, яка розташована ліворуч від входу в квартиру, відразу із огляду матрацу, який знаходиться біля вікна, праворуч від якого і були вилучені всі речі та предмети в ході даного обшуку. На цьому обшук завершено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вищезазначені показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 є недостовірними, оскільки повністю спростовуються протоколом обшуку.

Разом з тим, як свідок ОСОБА_56 , так і свідок ОСОБА_12 , надаючи такі показання суду, які не відповідають дійсності, тим самим підтвердили свою обізнаність про порядок проведення обшуку, та намагаючись надати такій слідчій дії видимості законної, що вона була проведена, у відповідності до вимог КПК України.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини в їх сукупності, а також враховуючи те, що судом встановлено, що свідками ОСОБА_60 та ОСОБА_12 були надані недостовірні показання, в частині того, що вони не знайомі між собою та не підтримують будь-якого спілкування з працівниками Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, що в свою чергу, на думку суду, ставить під сумнів їх неупередженість як понятих під час проведення обшуку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що свідки ОСОБА_56 та ОСОБА_12 , являються особами, які взаємодіють з працівниками поліції, у зв`язку з чим були особами заінтересованим в результатах кримінального провадження, а тому, виходячи з положень частини 7 статті 223 КПК України, не повинні були запрошуватися слідчим в якості понятих при проведенні вищезазначеної слідчої дії.

Крім того, згідно п. 9 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом від 27.08.2010 року №51/401/649/471/23/125 Генерального прокурора України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України, усі вилучені предмети, цінності і документи пред`являються понятим та іншим учасникам слідчої дії. У необхідних випадках зазначені об`єкти упаковуються для уникнення їх пошкодження, неконтрольованого доступу до них та забезпечення зберігання слідів (мікрослідів), які є на них, з доданням бірок, посвідчених відповідними написами і підписами особи, у якої вилучено речі, понятих, слідчого, працівника органу дізнання, прокурора, працівника апарату суду, які скріплюються печаткою відповідного органу, про що зазначається в протоколі. Тобто з даних норм законодавства слідує, що до складу слідчої (розшукової) дії обшук входять також дії щодо належного упакування речей і документів, які вилучаються за результатами її проведення, із обов`язковим внесенням цих відомостей до протоколу.

Також відповідно до п. 3, 4 розділу "Загальні положення" Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104, речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення.

В той же час, як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 13.09.2017 року в ньому вказано лише, що всі речі, які були вилучення за результати проведення даної слідчої дії, поміщаються до декількох спепакетів із зазначенням унікального номеру кожного. Однак, будь-які відомості з приводу того, що вказані спепакети, були упаковані, опечатані та засвідчені підписами понятих, слідчого та печаткою відповідного органу досудового розслідування, у встановленому законом порядку, в протоколі обшуку відсутні.

При цьому суд не приймає до уваги та оцінює критично показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , в частині того, що всі спецпакети, були упаковані, опечатані та засвідчені як їхніми підписами, так і підписом слідчого, а також відповідною печаткою, оскільки вони повністю спростовуються змістом протоколу обшуку від 13.09.2017 року, у якому вказані відомості відсутні, не зважаючи на те, що вони підлягають обов`язковому відображення у вказаному протоколі.

З оглядуна вищевикладеневстановлено,що вилученняречей підчас проведенняобшуку 13.09.2017року,які вподальшому буливизнані речовимидоказами,було здійсненослідчим,з грубимпорушенням вищезазначенихвимог КПКУкраїни, що є неприпустимим. Це в свою чергу свідчить про те, що органом досудового розслідування речові докази у вказаному провадженні були отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України, оскільки не було належним чином забезпечено належне їх вилучення та збереження з метою уникнення неконтрольованого доступу до них, а тому, відповідно до вимог ст. 86 КПК України, вони є недопустимими доказами.

Ці обставини в сукупності однозначно вказують на те, що слідча дія обшук проведена з істотним та очевидним порушенням порядку її проведення.

Крім того, аналізуючи зміст протоколу обшуку в квартирі АДРЕСА_4 , від 13.09.2017 року, суд звертає увагу на наступне.

Так, як встановлено, в ході судового розгляду квартира АДРЕСА_4 , складається із приміщення ванної кімнати, кухні та жилої кімнати, коридору, а також мається балкон.

В той же час, зі змісту протоколу обшуку від 13.09.2017 року, однозначно слідує, що обшук проводився слідчим виключно в одній кімнаті, а саме, яка розташована ліворуч від входу в квартиру, та відразу розпочався із огляду матрацу, який знаходиться біля вікна, праворуч від якого і були вилучені всі речі та предмети в ході даного обшуку. На цьому обшук завершено. Обшук в будь-яких інших приміщеннях квартири, так само як і в інших місцях кімнати не проводився. Ці обставини також підтверджуються і показаннями свідка ОСОБА_13 , який показав, що обшук було проведено слідчим у кімнаті, що розташована зліва, де було виявлено всі речі, які в подальшому були вилучені, які повністю узгоджуються з показаннями обвинуваченого, який зазначив, що обшук проводився лише в приміщенні спальної кімнати, в одному місці, біля вікна, тому суд вважає їх такими, що відповідають дійсності

В даному випадку дуже підозрілою є ситуація, коли не зважаючи на те, що в квартирі в якій є декілька приміщень, обшук проводиться слідчим лише в одній кімнаті, виключно в одному місці, і саме в цьому місці, за збігом обставин, він знаходить без виключення всі речі, які і були вилучені в результаті даної слідчої дії.

Так само є сумнівним те, що відповідно до ухвали слідчого судді від 12.09.2017 року дозвіл на проведення обшуку надавався слідчому з метою виявлення та вилучення речей, які можуть мати значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, а саме: вогнепальної зброї летальної дії, боєприпасів до неї та вибухових речовин. Тобто зі змісту даної ухвали слідує, що слідчий суддя, надаючи дозвіл на проведення обшуку, не конкретизував індивідуальні ознаки речей і предметів, зокрема не зазначено: назву, модель, марку тощо, які підлягали виявленню та вилученню.

В той же час, як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 13.09.2017 року слідчий знаходить всі речі в одному місці, з якого відразу і розпочав обшук, де він і завершив його, більше взагалі нічого не оглядаючи і не обшукуючи в квартирі, не зважаючи на те, що відповідно ухвали слідчого судді обшук був спрямований на відшукання речей, без конкретизації їх індивідуальних ознак.

Вищевикладені обставини в їх сукупності однозначно свідчать про те, що обшук було проведено слідчим лише формально, оскільки не всі приміщення квартири обшукувались (приміщення кухні, коридор, ванна кімната, балкон), оглянуто було лише одне місце в квартирі, де відразу і були знайдені всі речі, на чому відразу обшук було завершено.

З огляду на наявність зазначених обставин в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слідча (розшукова) дія обшук, та процесуальна фіксація (оформлення) ходу і результатів даної слідчої дії, яка відображена у згаданому протоколі обшуку, була проведена слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 , з грубим порушенням вищезазначених вимог КПК України.

Таким чином, оскільки основний доказ - протокол обшуку від 13.09.2017 року здобутий внаслідок істотного порушення гарантій отримання доказів, передбачених Конституцією України, міжнародними договорами щодо прав та свобод людини, зокрема, недоторканості житла, цей доказ є безумовною підставою для визнання його недопустимим.

Наведені обставини тягнуть за собою визнання недопустимими доказами даних, які містяться у протоколі обшуку від 13.09.2017 року та речей виявлених та вилучених в ході такого обшуку, які були слідчим визнані речовими доказами, на підставі постанов слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 19.09.2017 року (т.1 а.с.143-144), від 23.10.2017 року (т.1 а.с.147-148), від 23.10.2017 року (т.1 а.с.149-151), від 01.11.2017 року (т.1 а.с.152-153), від 24.11.2017 року (т.1 а.с.154-155), від 27.11.2017 року (т.1 а.с.156-157).

При цьому, суд звертає увагу, що всі інші докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є похідними, оскільки є фактичними даними, отриманими внаслідок проведення слідчих дій з речами та предметами, вилученими під час проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_7 .

Так, згідно до вимог ст. 101 КПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

В ч. 5 ст. 101 КПК України зазначено, що висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Крім того, суд звертає увагу, що у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ, застосовує концепцію "плодів отруєного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Коли визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Зокрема вказана позиція, викладена Європейським судом в рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України".

Враховуючи вищевикладене, практику Європейського суду з прав людини, а також ту обставину, що висновки експертів, які приєднані стороною обвинувачення, в якості доказів, базуються на доказах, визнаних судом недопустимим, то висновок судової вибухо-технічної експертизи № 14-370 від 14.09.2017 р. з ілюстративною таблицею до нього (т.1 а.с.65-69, 70-73); висновок дактилоскопічної експертизи № 8-1/4782 від 18.09.2017 р. з ілюстративною таблицею до нього (т.1 а.с.76-79, 80-84); висновок експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 р. з ілюстративною таблицею до нього (т.1 а.с.87-89); висновок судово-балістичної експертизи № 8-5/1648 від 17.10.2017 р. (т.1 а.с.92-97); висновок експерта № 17-440 від 30.10.2017 р. (т.1 а.с.100-107); висновок судово-балістичної експертизи № 8-5/1649 від 16.11.2017 р. (т.1 а.с.110-124); висновок судово-балістичної експертизи № 8-5/1731 від 24.11.2017 р. (т.1 а.с.127-134), суд визнає недопустимими доказами.

При цьому вирішуючи питання допустимості зазначених доказів, в порядку ст. 89 КПК України, суд встановив наступне.

Як вбачається з висновку дактилоскопічноїекспертизи №8-1/4782від 18.09.2017р.(т.1а.с.76-79,80-84) на експертизу експерту надано (відповідно до постанови про призначення експертизи (т.1 а.с.74-75): три відрізки паперу із слідами папілярних ліній, які вилучено за допомогою прозорої липкої стрічки типу "скотч" з нанесенням пояснювальних написів, та поміщені в спецпакет № 03345036 з нанесенням пояснювального напису; сліди папілярних ліній ОСОБА_8 , які поміщено до спецпакету № 03345036 з нанесенням пояснювального напису та особистим підписом останнього.

Тобто зі змісту постанови слідчого про призначення дактилоскопічної експертизи від 15.09.2017 року та висновку експерта № 8-1/4782 від 18.09.2017 року беззаперечно слідує, що у спецпакеті № 03345036, наданому на дослідження експерту, містилися три відрізки паперу із слідами папілярних ліній, які вилучено за допомогою прозорої липкої стрічки типу "скотч" з нанесенням пояснювальних написів, та сліди папілярних ліній ОСОБА_8 . Це також підтверджується і відомостями, зазначеними експертом у розділі "Дослідження", де останнім, викладено опис вмісту спепакету № 03345036, після його відкриття.

При цьому відповідно до висновку експерта № 8-1/4782 від 18.09.2017 року спецпакет № 03345036, на дослідження, надійшов запакованим. Тобто будь-яких порушень цілісності пакування вказаного спецпакету експертом виявлено не було.

Так, як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 13.09.2017 року, в ході проведення даної слідчої дії, слідчим до спецпакету № 03345036 було поміщено лише три прозорі стрічки із слідами папілярних узорів. В той же час сліди папілярних ліній ОСОБА_8 до вказаного спецпакету не поміщалися. При цьому вони і не могли бути поміщені до вказаного спецпакету, оскільки в ході проведення обшуку сліди папілярних ліній у ОСОБА_8 не відбиралися, що підтверджується як змістом протоколом обшуку від 13.09.2017 року, так і показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які показали, що під час проведення обшуку відбитки пальців у ОСОБА_8 працівниками поліції не відбиралися.

Ці обставини, в свою чергу додатково свідчать про те, що під час проведення обшуку слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 спецпакет № 03345036, не було належним чином упаковано та опечатано, з метою уникнення неконтрольованого доступу до нього, про що також зазначено у мотивувальній частині вироку вище, що є неприпустимими.

Також, як вбачається із висновку експерта № 8-1/4782 від 18.09.2017 року, а саме із розділу "Дослідження", на лицевій стороні спецпакета № 03345036, наявні рукописні написи, виконані барвником синього кольору, наступного змісту"13.09.2017 р. АДРЕСА_3 вилучено: 3 сліди папілярних ліній, відбитки пальців ОСОБА_8 . Слідчий (особистий підпис) (нерозбірливе слово) (особистий підпис) (особистий підпис) Ст. інспектор-криміналіст (особистий підпис)".

Так, із відомостей, що містяться на лицевій стороні спецпакета № 03345036 стає зрозумілим, що його упакування підписав ст. інспектор-криміналіст, який у протоколі обшуку від 13.09.2017 року, як учасник вказаної слідчої дії не зазначений, та який не підписував даний протокол. Тобто, дивним чином з`явився підпис ст. інспектора-криміналіста на вказаному спец пакеті, який не приймав участь у слідчій дії обшук.

Це в свою чергу додатково, в черговий раз, свідчить про те, що під час проведення слідчої дії обшук, зокрема, і спецпакет № 03345036, не був упакованим у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, оскільки ст. інспектор-криміналіст не був учасником даної слідчої дії, а тому і не міг посвідчити його шляхом проставлення свого підпису на лицевій стороні спецпакета за адресою: АДРЕСА_3 .

З огляду на вищевикладене встановлено, що під час досудового розслідування не було належним чином забезпечено належне упакування спецпакету № 03345036, у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а тому, суд об`єктивно переконаний у тому, що орган досудового розслідування, маючи можливість вільного доступу до вмісту вказаного пакету, з метою забезпечення доказів, після завершення проведення слідчої дії обшук, змінив вміст вказаного пакету, а саме доповнив його аркушем паперу з відбитками пальців рук, заповненого на ім`я ОСОБА_8 , що є безумовно грубим порушенням вимог КПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не було надано будь-якого обґрунтування наявності у спецпакеті № 03345036, аркушу паперу з відбитками пальців рук, заповненого на ім`я ОСОБА_8 , упакування та опечатування якого, за твердженням сторони обвинувачення здійснювалося, у відповідності до вимог КПК України, не зважаючи на те, що в ході судового розгляду безумовно встановлено, що під час проведення слідчої дії обшук, відбитки пальців ОСОБА_8 не відбиралися, що підтверджується змістом протоколу обшуку від 13.09.2017 року, а також показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Вказані твердження сторони обвинувачення є непереконливими, оскільки повністю спростовуються сукупністю доказів, аналіз яких наведено вище.

При цьому, матеріали кримінального провадження взагалі не містять будь-яких даних про те, яким способом чи на підставі якого процесуального рішення органом досудового розслідування, було отримано аркуш паперу з відбитками пальців рук, заповненого на ім`я ОСОБА_8 . Так само, стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано (не заявлено для дослідження) в якості доказу жодного процесуального документу, який би підтверджував, що у ОСОБА_8 взагалі відбиралися відбитки пальців, у встановленому законом порядку, під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження.

Таким чином, ці обставини в сукупності свідчать виключно про те, що аркуш паперу з відбитками пальців рук, заповнений на ім`я ОСОБА_8 , був отриманий органом досудового розслідування у поза процесуальний спосіб, який в подальшому, в порушення вимог кримінального процесуального законодавства, було незаконно поміщено до вмісту спецпакету № 03345036, для надання його на дослідження експерту.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про недопустимість висновку експерта № 8-1/4782 від 18.09.2017 року, відповідно до ст. 86, ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, у зв`язку з тим, що під час його отримання мали місце істотні порушення вимог зазначених положень КПК України; істотне порушення прав та свобод людини, гарантованих законодавством України; реалізація органом досудового розслідування своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінального правопорушення.

Також, з дослідженого в судовому засіданні висновку судової вибухо-технічної експертизи № 14-370 від 14.09.2017 року (т.1 а.с.65-73), вбачається, що 14.09.2017 року при супровідному листі від 13.09.2017 року № 2747, надійшла постанова про призначення судової вибухо-технічної експертизи, винесена слідчим ОСОБА_22 13.09.2017 року, та предмети дослідження, які доставлені до відділу вибухотехнічних та пожежотехнічних досліджень КНДЕКЦ МВС України співробітником Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_13 , наручно, упаковані у два спеціальних пакета Вибухотехнічної служби Національної поліції України № АБ027759 та № АБ027775.

В той же час, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що ОСОБА_13 працює на посаді оперуповноваженого Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області, що підтверджується показаннями самого ОСОБА_13 , допитаного в ході судового розгляду в якості свідка, а також відомостями, що містяться у повідомленні, за підписом першого заступника начальника Головного управління СБУ України у м. Києві та Київській області, № 51/35-1588 від 19.08.2017 року (т.1 а.с.196), виконавцем якого безпосередньо являється ОСОБА_13 .

Тобто, в даному випадку не зрозуміло: звідки експерт взяв дані з приводу того, що ОСОБА_13 являється працівником Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, якщо вказані відомості не відповідають дійсності. Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які документи, в яких би містилися такі відомості.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні не наведено жодного обґрунтування невідповідності вказаних обставин.

При цьому з висновку експерта однозначно слідує, що предмети на дослідження були доставлені на підставі супровідного листа, за підписом слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 , вих. № 2747 від 13.09.2017 року (т.1 а.с.207). Відповідно до вказаного супровідного листа, директору Київського НДЕКЦ МВС України, направляється копія постанови про призначення судової вибухо-технічної експертизи, а також полімерний спецпакет № АБ027759 та № АБ027775.

В той же час, зі змісту даного супровідного листа вбачається, що жодні відомості з приводу того, що вказані спецпакети були передані слідчим ОСОБА_22 свідку ОСОБА_13 , з метою, щоб останній їх особисто доставив до експертної установи, в ньому відсутні, та навпаки зазначено, що вони передані 13.09.2017 року не ОСОБА_13 , а зовсім іншій, невідомій особі, оскільки прізвище якої написано нерозбірливим почерком, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості його прочитати, з ініціалами " ОСОБА_61 ", а відомості з приводу посади та місця роботи взагалі не зазначено.

Таким чином зі змісту супровідного листа, за підписом слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 , вих. № 2747 від 13.09.2017 року, однозначно слідує, що полімерний спецпакети № АБ027759 та № АБ027775, свідку ОСОБА_13 не передавалися з метою їх доставлення до експертної установи.

Тобто дивним чином, спецпакети № АБ027759 та № АБ027775 опинилися в особи, а саме у свідка ОСОБА_13 , якому вони слідчим ОСОБА_22 не передавалися, у спосіб передбачений законом.

Так само в матеріалах кримінального провадження відсутній процесуальний документ, за підписом слідчого, яким би останній уповноважував оперуповноваженому Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_13 доставити до Київського НДЕКЦ МВС України спецпакети № АБ027759 та № АБ027775, з метою проведення експертного дослідження.

З цих підстав показання свідка ОСОБА_13 , в частині того, що він за дорученням слідчого доставляв пакети до експертної установи, що знаходиться в м. Києві по вул. П.Тичини, для проведення експертизи, суд не приймає до уваги та оцінює критично, оскільки вони повністю спростовані дослідженими судом доказами, аналіз яких наведено вище.

Крім того, як зазначалося вище, судом встановлено, що органом досудового розслідування в ході проведення обшуку не було забезпечено належне упакування та опечатування всіх спецпакетів, зокрема і № АБ027759 та № АБ027775, а тому вилучення та збереження речових доказів відбувалася з істотним та очевидним порушенням вимог КПК України. Тому твердження сторони обвинувачення, з приводу того, що орган досудового розслідування не мав можливості вільного доступу до вмісту спецпакетів № АБ027759 та № АБ027775, є таким, що не відповідають фактично встановленим обставинам справи та не заслуговують на увагу.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновок судової вибухо-технічної експертизи № 14-370 від 14.09.2017 року (т.1 а.с.65-73) не може бути використаний судом в якості доказу у кримінальному провадженні, оскільки під час досудового розслідування не було належним чином забезпечено належне упакування та зберігання, вилучених речових доказів, що знаходилися у спецпакетах № АБ027759та №АБ027775,які ібули предметомдослідження вказаноїекспертизи,з метоюуникнення неконтрольованогодоступу доних,а періодчасу здати їхвилучення -13вересня 2017року,передання їхцього ждня невідомійособі,нібито длядоставлення доекспертної установи,до датидоставки експертудля дослідження,лише нанаступний день14вересня 2017року,наручно,вже зовсіміншою особою,а саме ОСОБА_13 ,який небув наце уповноваженийслідчим,дозволяє припуститиможливість вільногодоступу органівдосудового розслідуваннядо вмістувказаних полімернихспецпакетів,з вилученими:предметом схожийкорпус (бойової)гранати РГД-5з маркуванням181-84т;та предметомсхожим назапал УЗРГМз маркуванням116-77УЗРГМ 583,з метоюзабезпечення доказів.При цьомуслід звернутиувагу,що вказаніпредмети визнаніречовими доказами лише19вересня 2017року,а доцього назберігання докамери зберіганняречових доказівне передавався,та доставленіна експертизуне особою,які вонибули переданівідповідно досупровідного листаслідчого вих. № 2747 від 13.09.2017 року, а оперуповноваженим Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_13 , який приймав безпосередню участь під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, слід зазначити, що в даному випадку, доставлення спецпакетів № АБ027759 та № АБ027775 на дослідження до експертної установи ОСОБА_13 , якому вони не передавалися слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , що підтверджується змістом супровідного листа вих. № 2747 від 13.09.2017 року, однозначно свідчить про порушення вимог процесуального закону, якими не передбачено можливості, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження, доставляння об`єктів дослідження на експертизу, не уповноваженою слідчим на те особою. З цього вбачається, що законні процедури не були дотримані, а отже, в діях органу досудового розслідування очевидно наявне порушення засад законності кримінального провадження, визначенихст. 9 КПК України.

При цьому, суд звертає увагу, що сторона обвинувачення не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, на підтвердження того у якій саме законний спосіб свідок ОСОБА_13 отримав вказані спецпакети, які слідчим йому не передавалися, та на підставі якого процесуального рішення саме він їх доставляв до експертної установи.

Тому доводи сторони обвинувачення, висловлені у судових дебатах, з приводу того, що доставлення спецпакетів № АБ027759 та № АБ027775 до експертної установи, відбулося у відповідності до вимог КПК України, є непереконливими, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях.

Також, виходячи, із наданих стороною обвинувачення, доказів, які судом ретельно досліджено та аналіз, яких наведено вище, однозначно встановлено, що вилучення всіх, без винятку, речей під час проведення слідчої дії обшук у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , було проведено органом досудового розслідування з істотним та очевидним порушенням процесуального порядку їх вилучення, оскільки не було здійснено їх належне упакування із завіренням підписами учасників даної слідчої дії та печаткою відповідного органу. Тому вилучені під час такого обшуку речі є недопустимими доказами, оскільки зазначена процесуальна дія проводилася з порушенням вимог закріплених у кримінальному процесуальному законодавстві, без забезпечення належного упакування спецпакетів з метою уникнення несанкціонованого тавільного доступудо їхвмісту.

Разом з тим, з метою надання видимості, що вказані речі вилучалися у відповідності до вимог законодавства, після завершення проведення слідчої дії обшук, спецпакети були запаковані та опечатані, як того вимагають кримінальні процесуальні норми.

При цьому, вилучені під проведення обшуку предмети, були визнані речовими доказами, не в день їх вилучення, а пізніше, тому до цього на зберігання до камери схову речових доказів Бориспільського ВП не передавався. Також вони не направлялися органом досудового розслідування, в день їх вилучення, і до відповідних експертних установ. Тобто, місце зберігання, вилучених в ході проведення обшуку 13.09.2017 року, речей, які не були належним чином, у відповідності до вимог КПК України, упаковані, до визнання їх речовими доказами, є невідомими.

Порушення встановленого чинним КПК України порядку вилучення речей в ході обшуку, однозначно свідчить про їх недопустимість, оскільки упакування спецпакетів до яких вони були поміщені здійснювалося не під час проведення слідчої дії, а після її завершення, що не забезпечило їх належного зберігання та не унеможливило, в свою чергу, їх підміну або зміну.

Отже, зважаючи на недотримання встановленої КПК України процедури щодо вилучення речей під час проведення обшуку 13.09.2017 року, які в подальшому були об`єктами дослідження експертиз, призначених під час досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження, суд вважає, що використання вищезазначених висновків експертних досліджень, як доказів є неприпустимим, оскільки у суду виникли обґрунтовані сумніви, що для проведення експертних досліджень надавалися самі ті речі, які були вилучені під час обшуку. З цієї окремої підстави суд додатково визнає всі висновки експертів недопустимими доказами.

Крім того, судом визнаються як неналежний доказ дані висновку експерта № 17-440 від 30.10.2017 року (т.1 а.с.100-107), експертизи холодної зброї, згідно із якою один ніж "Вятич-2" відносяться до холодної зброї метальної дії, одна телескопічна дубинка відносяться до не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії, а два ножа та одна телескопічна дубинка не відносяться до холодної зброї, оскільки вказаний висновок експерта не містять жодних доказів на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Окрім вказаних вище порушень кримінального процесуального закону в ході досудового розслідування цього кримінального провадження, не залишились поза увагою суду й інші порушення, допущені у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування та процесуальним керівником.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що працівники поліції після того, як обшук формально було завершено, на нього вдягли кайданки, в них же вивели із під`їзду, та посадивши до автомобіля, відвезли до Бориспільського відділу поліції, де його протримали до дванадцятої години ночі.

Такі показання обвинуваченого повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 , який показав, що після завершення слідчої дії обшук, працівники поліції затримали ОСОБА_8 та доставили до Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, для не прийняття до уваги показань свідка в цій частині, у суду не має підстав, а тому суд вважає їх такими, що відповідають дійсності.

Згідно зіст. 209 КПК Україниособа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що після завершення проведення слідчої дії обшук у приміщенні квартири АДРЕСА_4 , працівниками поліції фактично було затримано ОСОБА_8 .

В той же час, як вбачається із матеріалів кримінального провадження затримання ОСОБА_8 , в порядкуст. 208 КПК Українине проводилося, протокол затримання його працівниками поліції не складався, а отже, фактично його затримання відбулося із грубим порушенням нормКПК України.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що слідчий фактично здійснивши затримання ОСОБА_8 , без складання відповідного протоколу, грубо порушив вищезазначені вимоги процесуального закону, що є неприпустимими. З цього вбачається, що законні процедури не були дотримані, а отже, в діях працівників правоохоронних органів також наявне порушення засад законності кримінального провадження, визначенихст. 9 КПК України.

Також, виходячи із аналізу норм КПК України, до очевидно недопустимих доказів, належать докази, одержані в разі проведення слідчої дії до внесення відомостей до ЄРДР, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 214 КПК України.

Як встановлено в ході судового розгляду даного кримінального провадження, обшук в приміщенні квартири АДРЕСА_4 проводився слідчим органу досудового розслідування 13 вересня 2017 року, в межах кримінального провадження, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 серпня 2017 року за № 12017110100001931, за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 263 КК України.

Про що свідчить і ухвала слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.09.2017 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , з метою виявлення та вилучення речей, які можуть мати значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, а саме: вогнепальної зброї летальної дії, боєприпасів до неї та вибухових речовин.

В той же час, під час проведення вказаного обшуку слідчим було виявлено та вилучено: полімерний пакет всередині якого знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин, зокрема, після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру, або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із аналізу доказів, наданих стороною обвинувачення, однозначно слідує, що слідчий Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_22 , порушив вимоги цієї статті та не виконав, покладених на нього обов`язків. Він, виявивши 13 вересня 2017 року, під час проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , обставини, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, не вніс відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань в строки, передбачені законом (не пізніше 24 годин після виявлення), і розпочав досудове розслідування за ст. 309 КК України до внесення відомостей до реєстру.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110100002633 лише 28.11.2017 року.

При цьому, як встановлено судом, експертне дослідження виявленої та вилученої під час проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , порошкоподібної речовини білого кольору, проводилось експертом Київського НДЕКЦ МВС України 20.10.2017 року, на підставі постанови про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, винесеної слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_22 , 20 вересня 2017 року, в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ч. 1 ст. 263 КК України. Тобто, проведення експертного дослідження та прийняття процесуального рішення слідчим, відбулося до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань із правовою кваліфікацією за ст. 309 КК України.

Таким чином, аналізуючи положення ст. 214 КПК України, у взаємозв`язку з вищевикладеними обставинами, суд дійшов висновку, що висновок експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 року з додатками до нього (т.1 а.с.87-89), отриманий в межах іншого кримінального провадження, не може бути використаний як доказ у кримінальному провадженню із кваліфікацією ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки отриманий слідчим до внесення відомостей до ЄРДР за такою правовою кваліфікацією.

Отже, оскільки вищевказані вимоги закону були проігноровані стороною обвинувачення, то висновок експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 року, є недопустимим доказом, а тому не може бути використаний судом при прийнятті рішення.

При цьому, твердження сторони обвинувачення, висловлені у судових дебатах, з приводу того, що слідчим під час досудового розслідування даного кримінального провадження не було допущено будь-яких порушень КПК України, оскільки сам факт вилучення невідомої йому речовини під час проведення обшуку не свідчить про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, та виключно після отримання висновку експерта за результатами дослідження такої речовини, слідчий, маючи об`єктивне підтвердження обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, і вніс відповідні відомості до ЄРДР, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Так, із системного аналізу положень, закріплених у ст. 214 КПК України, однозначно слідує, що органи досудового розслідування не мають змоги посилатись на необхідність проведення перевірки, як причину невнесення відомостей до ЄРДР, по суті заяви громадянина або після самостійного виявлення ними з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Вказана перевірка повинна проводитись вже в рамках відкритого кримінального провадження, внесеного до ЄРДР. Лише потім, у разі, якщо посадова особа дійде висновку про відсутність ознак складу злочину, вона може винести постанову про закриття кримінального провадження відповідно до ст. 284 КПК України

Тому не внесення слідчим відомостей до ЄРДР, після виявлення та вилучення ним в ході проведення обшуку, порошкоподібної речовини білого кольору, прямо суперечать вищезазначеним вимогам законодавства, які покладають на слідчого обов`язок, невідкладно, але не пізніше 24 годин, після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР.

З огляду на це, твердження сторони обвинувачення, в частині того, що слідчий лише після отримання висновку експерта за результатами дослідження речовини, вилученої під час обшуку, може прийняти рішення про внесення відомостей до ЄРДР відомостей за фактом вчинення злочину, передбаченого ст. 309 КК України, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам КПК України

При цьому, суд звертає увагу, що твердження сторони обвинувачення, з приводу того, що відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України були внесені слідчим до ЄРДР у відповідності до вимог КПК України, а саме після отримання ним відповідного висновку експерту, є також безпідставними та безпосередньо суперечать матеріалам кримінального провадження.

Так, як зазначалося вище, експертне дослідження виявленої та вилученої під час проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , порошкоподібної речовини білого кольору, проводилось експертом Київського НДЕКЦ МВС України 20.10.2017 року.

При цьому, як вбачається із матеріалів кримінального провадження вищезазначений висновок експерта, станом на 23.10.2017 року вже був отриманий слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , та останній був однозначно ознайомлений з його змістом, що підтверджується його постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, винесеної ним 23.10.2017 року (т.1 а.с.147-148), згідно якої вилучений в ході проведення обшуку від 13.09.2017 року, полімерний пакет в середині якого знаходиться психотропна речовина, обіг якої обмежено амфетамін, визнано речовим доказом в кримінальному провадженні № 12017110100001931.

Проте, органом досудового розслідування, відомості за правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 309 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише 28 листопада 2017 року, що підтверджується витягом з кримінального провадження за № 12017110100002633. Тобто більше ніж через місяць, вже навіть після отримання висновку експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 року, на підставі якого, як зазначає сторона обвинувачення, орган досудового розслідування отримав об`єктивне підтвердження обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України.

При цьому стороною обвинувачення в судовому засіданні не наведено жодного обґрунтування, у зв`язку з чим, після отримання експертного дослідження, виявленої та вилученої речовини, яка містила психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, були внесені не у строк, визначений ст. 214 КПК України.

Разом з тим, ці обставини виключно вказують на те, що навіть вищезазначена версія сторони обвинувачення, лише, в черговий раз, підтверджує, що такі дії органа досудового розслідування, прямо суперечать вимогам, закріплених в ч. 1 ст. 214 КПК України.

Крім того, суду не надано обґрунтування, яким чином та на підставі чого слідчим було прийнято процесуальне рішення про визнання полімерного пакету в середині якого знаходиться психотропна речовина, обіг якої обмежено амфетамін, речовим доказом в кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР № 12017110100001931 від 23.08.2017 року. Так, стороною обвинувачення взагалі не доведено, що дана речовина має будь-яке відношення до кримінального провадження, а саме, що в силу ст. ст. 91 та 98 КПК України, являється предметом доказування та є речовими доказами у кримінальному провадженні за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Ці обставини однозначно вказують на те, що вказана постанова була винесена слідчим з порушенням КПК України, оскільки визнання речовим доказом психотропної речовини,обіг якоїобмежено амфетамін, в рамках кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, внесеного за ч. 1 ст. 263 КК України, не відповідає критеріям визначення речовим доказом, що закріплені у ст. 98 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що постанова слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, винесеної ним 23.10.2017 року (т.1 а.с.147-148), є також недопустимим доказом.

Разом зтим,суд звертаєувагу,що слідчийБориспільського ВПГУ НПв Київськійобласті лейтенантполіції ОСОБА_22 намагався діятивідповідно довищезазначених вимогзаконодавства,написавши 14.09.2017року,тобто нанаступний деньпісля проведенняобшуку,рапорт наім`я в.о. начальника Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_55 , який було зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області за № 22355 від 14.09.2017 року (т.1 а.с.184-185). Зі змісту вказаного рапорту вбачається, що слідчий в ньому, за результатами, проведеного обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ч. 1 ст. 263 КК України, виклав обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, з метою внесення вказаних відомостей до ЄРДР. Разом з тим, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, жодне процесуальне рішення, передбачене КПК України, по вказаному рапорту слідчого, зареєстрованого у встановленому законом порядку, в якому містилися відомості про вчинення кримінального правопорушення, всупереч положенням ст. 214 КПК України, Бориспільським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Київській області не прийнято, у зв`язку з чим, відомості за ЄО 22355 про вчинення кримінальних правопорушень внесені до ЄРДР не були.

Крім того,суд звертаєувагу,що придетальному вивченнізмісту рапортуслідчого БориспільськогоВП ГУНП вКиївській областілейтенанта поліції ОСОБА_22 від 14.09.2017року (т.1а.с.184-185)та йогож рапортувід 27.11.2017року, якийбуло зареєстрованов журналієдиного облікузаяв іповідомлень провчинені кримінальніправопорушення таінші подіїБориспільського ВПГУ НПв Київськійобласті за№ 28912від 28.11.2017року (т.188-189), саме на підставі якого і були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110100002633, можна зробити однозначний висновок, що вони є майже ідентичними, та відрізняються лише тим, що у рапорті від 14.09.2017 року слідчий зазначив, що в діях ОСОБА_8 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а у рапорті від 27.11.2017 року, - що в діях ОСОБА_8 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

При цьому, суд вважає, що при складенні рапорту від 14.09.2017 року (т.1 а.с.184-185), слідчим Бориспільського ВП ГУ НП України в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_22 було допущено технічну помилку стосовно правової кваліфікації ознак злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, виявленого ним в ході проведення обшуку, оскільки відомості за ч. 1 ст. 263 КК України до ЄРДР вже були внесені за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, саме в рамках проведення досудового розслідування вказаного злочину, і було проведено обшук в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , метою якого і було виявлення та вилучення речей, які можуть мати значення речових доказів у вказаному кримінальному провадженні, а саме: вогнепальної зброї летальної дії, боєприпасів до неї та вибухових речовин. У зв`язку з чим підстави для внесення відомостей до ЄРДР за аналогічною статтею були відсутні.

Також про це свідчить і те, що у рапорті від 27.11.2017 року, за № 28912від 28.11.2017року (т.1 а.с.188-189), слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 , викладені повністю ідентичні обставини, що і у попередньому рапорті від 14.09.2017 року, без зазначення жодних даних з приводу проведеного експертного дослідження порошкоподібної речовини білого кольору, вилученої в ході обшуку, та не здійснено посилання на висновок експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 року, за відсутності якого, за твердження сторони обвинувачення, слідчий об`єктивно був позбавлений можливості встановити ознаки злочину, передбаченого ст. 309 КК України. В той же час відомості, викладені у рапорті слідчого Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_22 від 27.11.2017 року свідчили про вчинення кримінального правопорушення, та були внесені до ЄРДР, а у рапорті від 14.09.2017 року ні, не зважаючи на те, що вони були ідентичного змісту з приводу, викладених в них обставин, зокрема і в частині, вилучених речей в ході проведення обшуку 13.09.2017 року.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 7 ст.236КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право, зокрема тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Частина 5 вказаної статті наголошує, що обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. Таким чином зі змісту вищевказаної статті слідує, що тимчасово вилученим майном вважаються вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.

В судовому засіданні встановлено, що вилучений, відповідно до протоколу обшуку від 13.09.2017 р., за адресою: АДРЕСА_3 , полімерний пакет всередині якого знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору, не відноситься до переліку речей, на яких прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді від 12.09.2017 року, на підставі якої слідчим проведено слідчу дію обшук.

При цьому, зі змісту ч. 1 ст. 169, ч. 5 ст. 171 КПК України, випливає, якщо стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, та, яке не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, слідчий, прокурор не внесли клопотання в порядку і строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК України, то воно повинно бути якнайшвидше повернуто володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

В той же час, стороною обвинувачення не на надано доказів на підтвердження того, що прокурор або слідчий звертались в порядку, передбаченому главою 17 КПК України, щодо вирішення питання про накладення арешту на тимчасово вилучений, під час проведення обшуку, полімерний пакет всередині якого знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору. Це в свою чергу додатково вказує на те, що слідчий, вилучивши в ході обшуку, вказану порошкоподібну речовину білого кольору, вважав, що вона відносить до предметів, які вилучені законом з обігу, оскільки до переліку речей, для виявлення яких було надано дозвіл на проведення обшуку ухвалою слідчого судді, вона не входить, а з клопотанням про накладення арешту він не звертався.

Про це також додатково свідчить і зміст супровідного листа № 2899 від 20.09.2017 року, адресованого директору Київського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_62 (т.1 а.с.211), де слідчий Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 , зазначає, що ним направляється копія постанови про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів по матеріалам кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

З огляду на вищевикладене встановлено, що виявивши 13 вересня 2017 року під час проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , обставини, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, слідчий, в порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, не вніс відповідні відомості до ЄРДР, і розпочав досудове розслідування за ст. 309 КК України до внесення відомостей до реєстру.

Крім того, як вбачається із висновку експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 року (т.1 а.с.87-89), а саме із розділу "Дослідження", об`єкт доставлений на дослідження нарочним, у непрозорому пакеті з полімерного матеріалу білого кольору з друкованим та нерозбірливим рукописними надписами: "То: 13.09.2017 р. АДРЕСА_3 вилучено: полімерний згорток, в якому суміш білого кольору. Слідчий. Поняті: 1 (підпис) 2. (підпис) Ст. інст-крим. (підпис)" та номером "03344617".

Так, із відомостей, що містяться на спецпакеті № 03344617 стає зрозумілим, що його упакування підписав ст. інспектор-криміналіст, який у протоколі обшуку від 13.09.2017 року, як учасник вказаної слідчої дії не зазначений, та який не підписував даний протокол. Тобто, дивним чином з`явився підпис ст. інспектора-криміналіста на вказаному спецпакеті, який не приймав участь у слідчій дії обшук.

Ці обставини, в свою чергу додатково свідчать про те, що під час проведення слідчої дії обшук, зокрема, і спецпакет № 03344617, не був упакованим та опечатаним у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального законодавства, оскільки ст. інспектор-криміналіст не був учасником даної слідчої дії, а тому і не міг посвідчити його шляхом проставлення свого підпису безпосередньо на вказаному спецпакеті за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, в даному випадку за встановлених в ході судового розгляду обставин, аналізуючи в сукупності зміст протоколу обшуку від 13.09.2017 року, з якого вбачається, що обшук в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , проводився слідчим виключно в спальній кімнаті, в одному місці, де і було виявлено та вилучено полімерний пакет, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, показання свідка ОСОБА_12 , який стверджував, що працівники поліції у приміщенні кухні знайшли чи в папері, чи в ганчірці, що знаходився в коробці, речовину білого кольору, яку в подальшому вилучили, тобто не в пакеті, та показання свідка ОСОБА_13 , який показав, що він взагалі не пам`ятає, щоб під час обшуку було виявлено та вилучено якісь наркотичні засоби чи психотропні речовини, судом взагалі ставиться під сумнів достовірність відомостей зазначених у протоколі обшуку, з приводу того, що в ході проведення даної слідчої дії слідчим було виявлено та вилучена полімерний пакет, в середині якого знаходилась порошкоподібна речовина білого кольору, який поміщено до спецпакету № 03344617, з огляду на суперечність та неузгодженість, наведених доказів між собою.

Так, в результаті аналізу досліджених доказів, а також враховуюче те, що в ході судового розгляду беззаперечно встановлено, що під час досудового розслідування не було належним чином забезпечено належне упакування спецпакету № 03344617, у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, що надавало можливість вільного доступу органу досудового розслідування до його вмісту, що є неприпустимим, суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що саме виявлена та вилучена під час проведення обшуку 13.09.2017 року, в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , порошкоподібна речовина білого кольору, а не будь-яка інша, була поміщена до спецпакету № 03344617, який було надано для дослідження експерту. У зв`язку з чим, висновок експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 року, однозначно не може визнаватись допустимим доказом у даному кримінальному провадженні.

Крім того, при дослідженні доказів, наданих стороною обвинувачення, а саме: доручення про проведення досудового розслідування від 23.08.2017 року (т.1 а.с.174); повідомлення про початок досудового розслідування (відповідно до ч. 6 ст. 214 КПК України) від 23.08.2017 року, адресованого керівнику Бориспільської місцевої прокуратури (т.1 а.с.175); постанови про призначення слідчої групи від 08.09.2017 року, за підписом начальника ІІ відділення СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_21 (т.1 а.с.176-177); повідомлення та постанови про визначення групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 29.08.2017 року, за підписом першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_37 (т.1 а.с.178, 179-180); повідомлення та постанови про зміну групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у кримінальному провадженні від 05.10.2017 року, за підписом першого заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_37 (т.1 а.с.181, 182-183), винесених в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, було встановлено невідповідність правової кваліфікації відомостям внесених до ЄРДР та фактичним ознакам кримінального правопорушення. Так, як вбачається із витягу з ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, до реєстру були внесені відомості виключно за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. В той же час у всіх вищезазначених процесуальних документах зазначено, що досудове розслідування здійснюється у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.

В той же час, як зазначалося вище, відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, були внесені органом досудового розслідування до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.11.2017 року за № 12017110100002633, та лише на підставі постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 28.11.2017 року, винесеної прокурор Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_7 (т.1 а.с.190-194), матеріали досудового розслідування за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року та за № 12017110100002633 від 28.11.2017 року були об`єднані в одне провадження, із присвоєнням реєстраційного номеру 12017110100001931.

З огляду на вищевикладене встановлено, що в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, орган досудового розслідування, на момент винесення вищезазначених процесуальних документів, не маючи жодних відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду такі відомості до ЄРДР внесені лише 28.11.2017 року, наперед визначився щодо правової кваліфікацій даного кримінального провадження та дій ОСОБА_8 ще і за ч. 2 ст. 309 КК України.

При цьому, суд звертає увагу, що в подальшому саме за такою правовою кваліфікацією і були внесені відомості до ЄРДР за № 12017110100002633 від 28.11.2017 року.

В той же час, суду незрозуміло, звідки органом досудового розслідування отримані відомості про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, ними будуть виявлені ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

При цьому стороною обвинувачення в судовому засіданні не було надано будь-якого вмотивованого обґрунтування наявності у всіх вищезазначених процесуальних документах, невідповідностей правової кваліфікації відомостям внесених до ЄРДР, а саме посилання ще на ч. 2 ст. 309 КК України, в той час, як відомості до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, були внесені лише за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Також, суд звертає увагу, що в ході допиту свідок ОСОБА_14 показав, що слідчими, що здійснюватимуть досудове розслідування кримінального провадження ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року були визначені слідчі ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які на той час були закріплені на лінії роботи із розслідування кримінальних проваджень про злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, не зважаючи на те, що відомості були внесені до ЄРДР за кваліфікацією ч. 1 ст. 263 КК України, щодо незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами. В той же час, будь-яких відомостей з приводу вчинення кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, у органу досудового слідства не було.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ці обставини в сукупності можуть свідчить лише про невідповідність матеріалів кримінального провадження, в частині пред`явлення ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки ще до проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , в ході якого і було виявлено та вилучено порошкоподібна речовина білого кольору, до проведення експертного дослідження даної речовини, до внесення відповідних відомостей до ЄРДР, орган досудового розслідування, неодноразово, у всіх зазначених вище процесуальних документах, винесених в рамках досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017110100001931 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, зазначає, що досудове розслідування здійснюється ще і за ч. 2 ст. 309 КК України.

В той же час суд виключає можливість допущення технічних помилок у процесуальних документах, про що зазначає сторона обвинувачення з цього приводу, оскільки вказані процесуальні документи є різними за своїм змістом, та винесені різними посадовими особами органу досудового розслідування. Допущення ідентичної помилки у кожному із зазначених процесуальних документів, різними посадовими особами, може лише додатково свідчити про порушення положень КПК України при їх складанні.

З огляду на вищевикладене, надані стороною докази не можуть бути застосовані як докази винуватості обвинуваченого у скоєні зазначених та інкримінованих ОСОБА_8 злочинів.

Таким чином, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення, у зв`язку з чим у суду виникли обґрунтовані розумні сумніви щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується.

Крім того, на переконання суду сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом того, що ОСОБА_8 причетний до незаконного зберігання, вилучених в ході проведеного 13 вересня 2017 року обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , вогнепальної зброї, боєприпасів, вибухового пристрою та психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, так як із жодного наданого стороною обвинувачення доказу не слідує, що саме ОСОБА_8 зберігав їх.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, квартири АДРЕСА_4 перебуває у приватній власності ОСОБА_25 , яка являється матір`ю обвинуваченого.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 показав, що у вказаній квартирі він не проживає, оскільки вона є непридатною для проживання, у зв`язку з тим, що в ній велися ремонтні роботи. Він приходив до даної квартири, у вільний від роботи час, оскільки допомагав матері з ремонтом, виконуючи або самостійно якісь ремонтні роботи, або контролював роботу, будівельників, яких наймала мати для здійснення ремонтних робіт.

Вказані покази обвинуваченого повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , в яких останні підтвердили, що в квартирі, де відбувався обшук за їх участі, відбувався ремонт, в ній знадилися різні будівельні матеріали, коробки, відсутні меблі, і вона взагалі не була придатною для проживання, що свідчить про те, що вони є правдивими та такими, що відповідають дійсності.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що ОСОБА_8 у квартирі АДРЕСА_4 , постійно не проживав, вона йому не належить, в ній, на момент проведення обшуку, відбувалися ремонтні роботи, а тому доступ до вказаної квартири мав не лише ОСОБА_8 , а інші особи, зокрема його мати, працівники, яких вона наймала для здійснення різного роду ремонтних робіт.

В той же час, стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що саме ОСОБА_8 зберігав вказані в обвинувачені речі, обіг яких заборонено, адже, сторона обвинувачення не вжила достатніх заходів, оскільки докази, які сторона обвинувачення подала суду на підтвердження висунутого обвинувачення ОСОБА_8 , викликають у суду сумніви, щодо їх достовірності, а також законності здобуття, у зв`язку з чим визнані судом недопустимими та не приймаються до уваги. Це в свою чергу свідчить про те, що висновки щодо зберігання ОСОБА_8 вказаних речей сторона обвинувачення зробила лише на припущеннях.

При цьому суд враховує правову позицію щодо визнання винності особи "поза розумним сумнівом" та визначення "стандартів доказування", висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі №688/788/15-к, в якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17КПК України, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Таким чином, суд вважає, що представлені до суду стороною обвинувачення докази здобуті з тими порушеннями кримінального процесуального закону, які підривають довіру щодо їх достовірності. А тому використання цих доказів не буде відповідати вимогам справедливого судочинства. Представлені стороною обвинувачення докази не є настільки переконливими, що давало б суду підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_8 "поза розумним сумнівом".

При цьому, слід зазначити, що показання обвинуваченого ОСОБА_8 , в частині того, що кримінальне провадження щодо нього могло бути сфабриковано працівниками СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, у зв`язку з тим, що його захисниками було подано заяву до прокуратури Київської області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 КК України, ст. слідчим Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_59 та прокурором Бориспільської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , яке полягало у внесенні завідомо неправдивих відомостей до процесуальних документів, а саме до матеріалів кримінального провадження № 12016110100001921 від 21.09.2016 року, яке перебувала у провадженні Бориспільського ВП, в рамках якого йому було пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 309 КК України, яке в подальшому було направлено до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із обвинувальним актом, підтверджується наданими стороною захисту доказами: копією ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.03.2017 року, якою прокурору Бориспільської місцевої прокуратури було повернуто зазначений обвинувальний акт з додатками, у зв`язку з допущенням вимог КПК України при його складанні та врученні (т.2 а.с.55-59); копією заяви (додатково до повідомлення про злочин, зареєстроване за вх. № 539 від 01.03.2017 р.), адресованої до прокурора Київської області, яка була зареєстровано у прокураторі Київської області за вх. № 555 від 03.03.2017 року (т.2 а.с.60).

При цьому, проаналізувавши наявні в матеріалах даного кримінального провадження докази, які були зібрані внаслідок вкрай непрофесійного, поверхневого, однобічного, необ`єктивного та упередженого досудового розслідування, що супроводжувалось грубими порушеннями вимог КПК України, суд прийшов до висновку, що твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що йому підкинули вогнепальну зброю, бойові припаси, гранату та полімерний пакет, всередині якого знаходилась психотропна речовина - амфетамін, які були влучені 13.09.2017 року в ході проведення обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_7 , працівниками правоохоронних органів, не позбавлене здорового глузду, оскільки не були спростовані, що породжує обґрунтований сумнів стосовно доведеності обвинувачення та позбавляє суд можливості ухвалити обвинувальний вирок.

Враховуючи встановлені судом обставини під час розгляду справи, сторона обвинувачення не довела, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, оскільки всі наявні у матеріалах кримінального провадженнядокази, які становили невід`ємнута основнучастиною доказової бази, на яких ґрунтувалося обвинувачення, визнані судом недопустимими, так як стороною обвинувачення грубо порушено кримінально-процесуальне законодавство під час їх збору.

З огляду на вище викладене суд приходить до висновку, що заявлені, в ході судового розгляду, захисниками обвинуваченого адвокатами ОСОБА_63 та ОСОБА_9 клопотання, підтримані обвинуваченим, про визнання всіх зібраних по справі доказів недопустимими, а саме: протоколу обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 від 13.09.2017 року (т.1 а.с.213-216); висновку експерта № 14-370 від 14.09.2017 року (т.1 а.с.217-218); висновку експерта № 8-1/4782 від 18.09.2017 року (т.1 а.с.219, т.1 а.с.128-129); висновку експерта № 11-2/6740 від 20.10.2017 року (т.1 а.с.223-225), висновку експерта № 8-5/1648 від 17.10.2017 року; висновок експертизи № 17-440 від 30.10.2017 року; № 8-5/1649 від 16.11.2017 року; висновок експерта № 8-5 від 24.11.2017 року, постанов слідчого про визнання речовими доказами від 19.09.2017 року, 20.09.2017 року, 23.10.2017 року, 01.11.2017 року, 24.11.2017 року, 27.11.2017 року (т.2 а.с.193), у зв`язку з тим, що вони були одержані з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, даючи правову оцінку встановленим по кримінальному провадженню обставинам, суд вважає, що доводи обвинувачення не знайшли свого об`єктивного підтвердження, наведені стороною обвинувачення доводи ґрунтуються на припущеннях та на доказах, здобутих з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, які не відповідають критеріям допустимості і законності, і ґрунтується на припущеннях сторони обвинувачення.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_8 інкримінованим йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях, які наведені вище.

Встановлено, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, тому всі сумніви щодо доведеності винуватості обвинуваченого слід тлумачити на його користь.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази, що наявні у провадженні, приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_8 органом досудового слідства обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КПК України, а саме носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухового пристрою, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовин, обіг якої обмежено амфетамін, у великих розмірах, без мети збуту, повністю не знайшло свого підтвердження в ході проведеного судового розгляду даного кримінального провадження, оскільки стороною обвинувачення не надано до суду достатніх, належних, достовірних та допустимих доказів на доведення пред`явленого обвинувачення.

З огляду на викладене, суд вважає, що ОСОБА_8 підлягає визнанню невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправданню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, у зв`язку із недоведеністю вчиненням кримінального правопорушення обвинуваченим.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про судову експертизу", ст. 124 КПК України, процесуальні витрати пов`язані із залученням експертів у даному кримінальному пров адженні, в розмірі 9 602 грн. 51 коп., слід віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 318, 322, 337, 342-353, 358, 363-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374-376 КПК України, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Речові доказив кримінальномупровадженні,після набраннявироком судузаконної сили,а саме: один стандартно, промислово виготовлений корпус осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, який знаходиться в полімерному спецпакеті № 3918954; один стандартно, промислово виготовлений уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ, який знаходиться в полімерному спецпакеті № 3644518; сліди папілярних узорів рук на 3 стрічках, первинна упаковка, які знаходяться в полімерному спецпакеті № 3716703 та аркуш паперу з відбитками пальців рук ОСОБА_8 , які знаходяться в полімерному спецпакеті № 3716702; амфетамін, масою 2,011 г., який знаходиться в полімерному спецпакеті № 3954590; 2 патрони з маркуванням "СОВА П 9 mm", 2 патрони з маркування "АЕ9 9мм", 9 патронів з маркуванням "S&B 9 mm P.A.Blanc", 1 патрон з маркуванням "PPU 9 mm PA BLANС", 1 гільза з маркуванням "PPU 9 mm PA BLANС", 1 патрон з маркуванням "ПС9 9 мм", 2 патрони з маркуванням "S.A. г9 9mm Р.А.", 1 патрон з маркуванням "OZK 9 mm P.A.", які знаходяться в полімерному спецпакеті № 2423567; пістолет модель "Stalker-914S" № 1113-373748, 3 предмети схожі на магазини, один пристрій та однозарядний пістолет, які знаходяться в полімерному спецпакеті № 4164420; десять патронів гвинтівкового типу без маркування зі слідами корозії, 2 патрони пістолетного типу з маркуванням "270 02" та "9мм Мак", 1 патрон пістолетного типу з маркуванням "S&B 9х19", 2 патрони проміжного типу з маркуванням "539 87", патрон гвинтівкового типу з маркуванням "223 REM", які знаходяться в полімерному спецпакеті № 4090126, що передані на зберігання у камеру схову Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, - знищити; ніж зпозначенням "Вятич-2",ніж зпозначенням "Japan",ніж зпозначенням "Стеінлесс",телескопічні кийки,кайданки,які знаходятьсяв полімерномуспецпакеті №4209427; 45предметів,які знаходятьсяв металевійстрічці добоєприпасів невідносяться,які знаходятьсяв полімерномуспецпакеті №4090126, що передані на зберігання у камеру схову Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області, - повернути ОСОБА_8 .

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в кримінальному провадженні № 12017110100001931, в розмірі 9 602 грн. 51 коп., віднести на рахунок Держави України.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захисникам та прокурору.

Суддя ОСОБА_1