ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001982

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лізогуб В.В.,

представника позивача Завади Т . Р. ,

представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фескор» (далі ТзОВ «Фескор», позивач) до Львівської митниці ДФС (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фескор», в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200460/2 від 28.03.2019 року.;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200444/2 від 26.03.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200438/2 від 25.03.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200423/2 від 22.03.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200426/2 від 22.03.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200424/2 від 22.03.2019 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200425/2 від 22.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200419/2 від 21.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200406/2 від 19.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200408/2 від 19.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200407/2 від 19.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200383/2 від 15.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200382/2 від 15.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200373/2 від 13.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200368/2 від 12.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200367/2 від 12.03.2019 року.

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200363/2 від 12.03.2019 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Львівською митницею ДФС прийнято оскаржувані рішення, відповідно до яких митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.2-3 статті 53 МК України та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Зокрема, відповідач, як на підставу для коригування митної вартості вказує на відсутність в фактурах відомостей щодо термінів оплати за поставлений товар (можлива попередня оплата), невідповідність контракту вимогам ст.254 МК України, а також висновок зазначений у гр.44 МД №19-09/394 від 27.11.2018 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом листопада 2018 року.

Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача, вважає безпідставно скоригованою митну вартість товарів, оскільки наданих відповідачу документів було достатньо для підтвердження достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. При цьому відповідачем не вказано, яких саме документів не надано та не зазначено, яким чином це впливає на правильність визначення митної вартості.

Позивачем було надано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом, а у митного органу навпаки були відсутні підстави для відмови позивачу в митному оформленні товару за основним методом і переходу до резервного. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність обґрунтованих сумнів пов`язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Крім того, позивач зазначає, що російська мова, якою складено контракт, визнається та використовується у практичній діяльності світовою спільною як мова міжнародного спілкування, а тому зазначена відповідачем в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості підстава щодо невідповідності контракту вимогам ст.254 МК України не стосується митної вартості товарів і не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Також позивач вказує на те, що строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Окрім цього позивач зазначає, що посилання митного органу на те що до митної декларації доданий висновок експерта №19-09/394 від 27.11.2018 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом листопада 2018 року, не підпадає під умови визначені положенням ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Вказана обставина і положення висновку експерта жодним чином не обґрунтовують підставніть коригування митної вартості проведеної митним органом, а наведені у вказаному висновку експерта дані, свідчать правильність задекларованої позивачем митної вартості.

Також позивач вказав на те, що органом доходів і зборів, в порушення визначеної митним законодавством процедури, не наведено обґрунтованих підстав для неможливості визначення митної вартості товару шляхом застосування основного методу. Позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.

Ухвалою від 22.04.2019 року залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 22.04.2019 року у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фескор" до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень відмовлено повністю.

Ухвалою від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 23.05.2019 року.

23.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 25.06.2019 року.

25.06.2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що позивачем не було подано до митного оформлення документів, які б підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару. Під час здійснення митного контролю за митними деклараціями позивача опрацьовувалася інформація, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Відповідно до ст.53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана. На вимогу декларантом додаткові документи не надсилалися. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця ДФС дійшла висновку, що, відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України. Львівською митницею ДФС винесені рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідно до ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Зважаючи на вимоги ч.3 ст.58 МК України (у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу), основний метод застосуванню не підлягав.

Представник відповідача вважає, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України. Обов`язок доведення ціни товару на переконання відповідача лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

Представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначає, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Проте, представник позивача вважає, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у свій сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При поданні до митного оформлення перелічених декларацій декларантом додавались усі обов`язкові документи для підтвердження задекларованої митної вартості. Представник позивача також зазначає, що згідно п.43 кожної з митних декларацій, за якими прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, декларантом було визначено митну вартість за основним методом, що виключає необхідність застосування положень про порядок призначення вартості за резервним методом. Таким чином, наведена в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості причина неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальною і такою, що не відповідає правилам заповнення рішень про коригування митної вартості та суперечить приписам ст.57 МК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фескор» (код ЄДРПОУ 42496111) та компанією «НМР Group» (Рига, Латвія) укладено контракт №2HMP-FS від 08.02.2019 року. За умовами цього контракту Продавець продає, а Покупець купляє одяг, взуття, речі, що були у використанні (секонд хенд). Кількість і асортимент Товару вказуються в інвойсах. На виконання вказаного контракту ТОВ «Фескор» до митного оформлення подано наступні митні декларації: ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/126414, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/125373, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/124950, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/124237, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/124272, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/124249, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/124269, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/123828, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/122988, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/123111, ВМД IM 40 №UA209140/2019/122977, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/121902, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/121915, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/121065, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/120649, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/120675, ВМД ІМ 40 №UA209140/2019/120662 за кодами товарів 6309000020 «Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 25%»; за кодом 63090000 «Одяг, що був у використанні, для подальшого використання з текстильних матеріалів (SecondHand) - 3-ї, 2-ї, 1-ї категорії: футболки, сорочки, блузки, светри, штани, шкарпетки, верхній одяг, куртки, джинсовий одяг, верхній зимовий одяг. Ступінь зношеності не перевищує 28%». Задекларована вартість за одиницю 1,2 USD; за кодом 6309000010 «Взуття, що було у користуванні, для подальшого використання, зимове, весняно-осіннє та літнє, 1-ї, 2-ї, 3-ї категорії. Ступінь зношення не перевищує 28%». Задекларована вартість за одиницю 1,22 USD; за кодом 6309000090 «Речі вживані несортовані, з текстильних матеріалів в асортименті: ковдри, дорожні пледи, білизна, скатертини, фіранки та ін. Ступінь зношеності не перевищує 28%».

До митних декларацій позивач додав документи на підтвердження митної вартості товарів, а саме: сертифікати якості, рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні, декларації походження товару, зовнішньоекономічний договір №2HMP-FS від 08.02.2019 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19/1/072 від 12.03.2019 року, заяви про включення товарів до зеленого переліку відходів, сертифікат дезінфекції та знезараження, копії митних декларацій країни відправлення.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п.1 ч.1 ст.57 МК України за основним методом (ціна договору) по ціні 1,2 USD.

Відповідачем заявлено вимоги про надання додаткових документів згідно з переліком ч. 3-4 ст. 53 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю, Львівська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з якими проведено наступні коригування митної вартості: за кодом товару 6309000020 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD; за кодом товару 6309000010 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD; за кодом товару 6309000090 встановлена вартість за одиницю 1,4401 USD та прийняла рішення про коригування митної вартості: UA209000/2019/200460/2 від 28.03.2019 року.; UA209000/2019/200444/2 від 26.03.2019 року; UA209000/2019/200438/2 від 25.03.2019 року; UA209000/2019/200423/2 від 22.03.2019 року; UA209000/2019/200426/2 від 22.03.2019 року; UA209000/2019/200424/2 від 22.03.2019 року; UA209000/2019/200425/2 від 22.03.2019 року; UA209000/2019/200419/2 від 21.03.2019 року; UA209000/2019/200406/2 від 19.03.2019 року; UA209000/2019/200408/2 від 19.03.2019 року; UA209000/2019/200407/2 від 19.03.2019 року; UA209000/2019/200383/2 від 15.03.2019 року; UA209000/2019/200382/2 від 15.03.2019 року; UA209000/2019/200373/2 від 13.03.2019 року; UA209000/2019/200368/2 від 12.03.2019 року; UA209000/2019/200367/2 від 12.03.2019 року; UA209000/2019/200363/2 за резервним методом по ціні 1,4401 USD. Джерелом інформації для визначення митної вартості слугували митні декларації МД UA209150/2019/004187 від 15.03.2019р., МД UA209180/2019/38453 від 18.03.2019р МД UA209180/2019/2263 від 16.01.2019р.

Підставою для коригування митної вартості було: відсутність в фактурах відомостей щодо термінів оплати за поставлений товар (можлива попередня оплата), невідповідність контракту вимогам ст. 254 МК України, а також висновок зазначений у гр. 44 МД №19-09/394 від 27.11.2018 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом листопада 2018 року.

На підставі вищевказаних рішень відповідачем оформлені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст.VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2)подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3)нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1)подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Як встановлено судом, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару було надано: сертифікати якості, рахунки-фактури (інвойси), автотранспорті накладні, декларації походження товару, зовнішньоекономічний договір №2HMP-FS від 08.02.2019 року, , висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №19/1/072 від 12.03.2019 року, заяви про включення товарів до зеленого переліку відходів, сертифікат дезінфекції та знезараження, копії митних декларацій країни відправлення.

Задекларована митна вартість визначалась декларантом на підставі положень контракту №2HMP-FS від 08.02.2019 року та положень відповідних інвойсів. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій.

Як вбачається із умов контракту №2-HMP-FS від 08.02.2019 року та наданих до митного оформлення інвойсів, встановлено умови поставки відповідно до умов міжнародної торгівлі INCOTERMS, а тому вартість доставки включена у вартість самого товару.

Вказані документи не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, якості та ціни задекларованих товарів.

Окрім того, позивачем додатково було надано митному органу комерційну пропозицію, що передувала укладенню відповідного зовнішньоекономічного контракту від 08.02.2019 року, згідно з якою запропоновано наступні ціни на придбання товарів: Несортований вживаний одяг (категорії І. 11, III знезаражений.) - 1,2 USD; Вживане взуття (категорії 1, II. ПІ знезаражене) - 1,22 USD; Вживані пухові ковдри, штори, постільна білизна, несортовані (знезаражені) - 1,2 USD; Умови поставки СРТ Львів.

Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ТзОВ «Фескор» товару.

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України.

У оскаржуваних рішеннях контролюючим органом зазначено, як підставу для витребування додаткових документів, зокрема те, що у фактурах відсутні відомості щодо термінів оплати товару, а тому є необхідність витребувати докази оплати за такий товар. З цього приводу суд зазначає, що згідно з п.5.2 контракту №2-HMP-FS від 08.02.2019 року оплата за товар, проданий за цим Контрактом, повинна здійснюватися переказом грошових коштів на рахунок Продавця на умовах передоплати або за фактично поставлений товар.

За положеннями ст.53 МК України банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар. При цьому, відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №803/46/16.

Щодо доводів митного органу «контракт не відповідає вимогам ст.254 МК України» суд зазначає наступне.

Положенням ст.254 Митного кодексу встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Положеннями вказаної статті чітко передбачено, що органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Такої вимоги митним органам не здійснено.

Долучений позивачем під час митного оформлення товару контракт №2HMP-FS від 08.02.2019 року складений російською мовою.

Відповідно до ст.111 Статуту Організації Об`єднаних Націй цей Статут, китайський, французький, російський, англійський та іспанський тексти якого є рівно аутентичними, будуть зберігатися в архіві Уряду Сполучених Штатів Америки, отже російська мова визначається та використовується у практичній діяльності світовою спільнотою та є іноземною мовою міжнародного спілкування.

З урахуванням викладеного суд зазначає, що у позивача не було обов`язку подавати митному органу вказаний контракт з перекладом українською мовою. В той же час, такий переклад було здійснено позивачем 19.04.2019 року. Окрім цього, вказана невідповідність жодним чином не стосується митної вартості товарів та не могла слугувати підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Щодо зауваження митного органу «також висновок зазначений у гр. 44 МД №19-09/394 від 27.11.2018 стосується іншої партії товару, а ціни зазначені у висновку є актуальними протягом листопада 2018 року» суд зазначає, що дана обставина жодним чином не обґрунтовує наявність обставин визначених положенням ч.3 ст.53 Митного кодексу, отже не обґрунтовує і підстави коригування митної вартості проведеної митним органом.

Крім того, суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.327 МК України, орган доходів зборів наділений правом залучати спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного оформлення.

Таким чином, доводи відповідача на неактуальність висновку експерта, суд не бере до уваги, оскільки такі не містять жодних зауважень по суті дослідження, а твердження про те, що ціни на ідентичні товари змінювалися, жодним чином не підтверджені.

Що стосується визначення контролюючим органом митної вартості товарів за резервним методом, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2)у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3)у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4)проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5)звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Так, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16 та Верховного Суду України від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2)другорядні: а)за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частини третя-четверта статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч.1, 2, 4 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Судом встановлено, що джерелом для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слугували декларації МД UA209150/2019/004187 від 15.03.2019р., МД UA209180/2019/38453 від 18.03.2019р МД UA209180/2019/2263 від 16.01.2019р.

Як слідує зі змісту Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №598 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція також підтверджується правовою позицією Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018р. у справі №815/1670/17.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що прийняті Львівською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товару UA209000/2019/200460/2 від 28.03.2019 року.; UA209000/2019/200444/2 від 26.03.2019 року; UA209000/2019/200438/2 від 25.03.2019 року; UA209000/2019/200423/2 від 22.03.2019 року; UA209000/2019/200426/2 від 22.03.2019 року; UA209000/2019/200424/2 від 22.03.2019 року; UA209000/2019/200425/2 від 22.03.2019 року; UA209000/2019/200419/2 від 21.03.2019 року; UA209000/2019/200406/2 від 19.03.2019 року; UA209000/2019/200408/2 від 19.03.2019 року; UA209000/2019/200407/2 від 19.03.2019 року; UA209000/2019/200383/2 від 15.03.2019 року; UA209000/2019/200382/2 від 15.03.2019 року; UA209000/2019/200373/2 від 13.03.2019 року; UA209000/2019/200368/2 від 12.03.2019 року; UA209000/2019/200367/2 від 12.03.2019 року; UA209000/2019/200363/2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності оскаржуваних рішень.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Фескор» є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200460/2 від 28.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200444/2 від 26.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200438/2 від 25.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200423/2 від 22.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200426/2 від 22.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200424/2 від 22.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200425/2 від 22.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200419/2 від 21.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200406/2 від 19.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200408/2 від 19.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200407/2 від 19.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200383/2 від 15.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200382/2 від 15.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200373/2 від 13.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200368/2 від 12.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200367/2 від 12.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA209000/2019/200363/2 від 12.03.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фескор» (код ЄДРПОУ 42496111) 7864,24 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.07.2019 року.

Суддя Крутько О.В.