Провадження №2/760/647/19
Справа №760/8870/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 червня 2019 року Солом`янський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Усатової І.А,
при секретарях: Ковальській К.О., Мелешко О.С.,
за участю:
представника позивача Мороза В.П .,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Потоцького М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРЕТО» до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання об`єкту авторсього права таким, що не підлягає охороні, -
В С Т А Н О В И В:
04.04.2018 на адресу суду надійшла позовна заява ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРЕТО» до ОСОБА_2 , в якій позивач просить скасувати реєстрацію за ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2 збірки літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» та включених до неї творів.
Позов обгрунтований тим, що позивачу стало відомо, що відповідач 22 березня 2017 року зареєструвала за собою право на Збірку літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1», до якої увійшли такі проекти: 1. Бізнес, ЦМК, акції, корп. права (шість проектів); 2. Гараж (два проекти); 3. Депозитний договір (один проект); 4. Домоволодіння (шість проектів); 5. Збиток (два проекти); 6. Звіт будівля без ЗД (п`ятнадцять проектів); 7. Зем. ділянка (шість проектів); 8. Інші рухомі речі (шістнадцять проектів); 9. Квартира (шість проектів); 10. Корабль (два проекта); 11. Кредитні договори (вісім проектів); 12. КТЗ (дев`ять проектів); 13. Майнові права - квартира (два проекти); 14. Обладнання (дев`ять проектів); 15. ОІВ (дев`ять проектів); 16. Рецензії (два проекти).
Вказав, що при аналізі вищевказаної збірки літературних творів, права на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , вбачається, що включені до даної збірки твори фактично відтворюють форми документів, що використовуються позивачем в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» в комерційній діяльності при оформленні звітів щодо оцінки власності, квартир, земельних ділянок, корпоративних прав та ін. та не відповідають вимогам, що висуваються чинним законодавством України до об`єктів авторського права. Більше за те, реєстрація прав за ОСОБА_2 на вищевказану збірку літературних творів порушує права ТОВ «Консалтингова компанія «Парето», перешкоджаючи нормальній комерційній діяльності зазначеного підприємства.
Позивач посилався на те, що як ЦК України, так і Закон України «Про авторське право і суміжні права» виходять з того, що не, будь-який твір є об`єктом авторського права. Зокрема, п. е) ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що не відповідність твору критеріям оригінальності не дозволяє визнати такий твір об`єктом авторського права та поширити на такий об`єкт відповідну правову охорону.
Зважаючи на те, що ані зареєстрований за ОСОБА_2 . збірник творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» за добором або упорядкуванням їх складових частин не може вважатися в розумінні чинного законодавства України результатом інтелектуальної діяльності, ані, власне, включені до зазначеної «збірки» твори не відповідають критеріям оригінальності, вважає, що зареєстрований за ОСОБА_2 збірник творів не може вважатися в розумінні чинного законодавства України об`єктом авторського права. На думку позивача, вбачається, що й свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір можливо було видано без дотримання вимог чинного законодавства України.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду та просив задовольнити позов.
Ухвалою судді від 06.04.2018 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено у справі підготовче судове засідання.
12.07.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.
Вказала, що доводи позовної заяви не відповідають фактичним обставинам справи, а заявлені позивачем вимоги є необгрунтованими та безпідставними.
Відповідач посилалася на те, що позивач у своїй комерційній діяльності незаконно використовує її зареєстровану інтелектуальну власність, а саме: Збірку літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1», на яку нею отримано Свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2 від 22.03.2017.
Вказала, що нею було подано позовну заяву до Солом`янського районного суду міста Києва щодо припинення заборони незаконного використання об`єкта права інтелектуальної власності від 16.06.2017.
Пояснено, що згідно п. 2 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Згідно п. 5 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Відповідно, відповідач подала заяву на реєстрацію своїх авторських грав і Державна служба інтелектуальної власності розглянула її і прийняла рішення зареєструвати її авторське право на твір Збірку літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - Збірка літературних творів).
Відповідачем зазначено, що у позовній заяві позивач вказує, що належна відповідачу Збірка літературних творів не може бути об`єктом авторського права згідно п. е) ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права», так як позивач вважає, що Збірка літературних творів відноситься до розкладів руху транспортних засобів, розкладів телерадіопередач, телефонних довідників та інших аналогічних баз даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду). На переконання відповідача, дане твердження є абсурдним та безглуздим, оскільки по своїй суті звіти про оцінку майна і майнових прав не мають ніякого відношення до розкладів руху транспортних засобів, розкладів телерадіопередач, телефонних довідників та інших аналогічних баз даних.
Відповідач посилалася на те, що позивачем не доведено, що її Збірка літературних творів не може бути об`єктом авторського права через те, що відноситься до розкладів руху транспортних засобів, розкладів телерадіопередач, телефонних довідників та інших аналогічній бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
Відповідач вказала, що зміст позову складається із звичайних цитат законодавства та його перекручування, що робить його формальним та непереконливим. Також документи, долучені позивачем до позовної заяви, жодним чином не підтверджують його правову позицію та доводи.
13.08.2018 на адресу суду надійшли пояснення представника третьої особи, згідно яких третя особа заперечує проти позову з огляду на наступне.
Зазначено, що за результатами розгляду заявки відповідач від 30.01.2017 Державною службою інтелектуальної власності України, правонаступником якої є Мінекономрозвитку, було прийнято рішення про реєстрацію авторського права на твір та видане відповідне свідоцтво від 22.03.2017 НОМЕР_2. Таким чином, при здійсненні реєстрації авторського права на твір - Збірка літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі заявки відповідача, поданої в установленому законодавством порядку, Установа діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
Також вказав, що твердження позивача про те, що включені до Збірки твори фактично відтворюють форми документів, що використовуються позивачем в комерційній діяльності при оформленні звітів щодо оцінки вартості квартир, земельних ділянок, корпоративних прав та ін., що реєстрація авторського права на твір за відповідачем порушує права позивача і перешкоджає нормальній комерційній діяльності підприємства, є надуманими та необґрунтованими, оскільки сам факт використання позивачем у своїй господарській діяльності форм документів, які включені до оспорюваної Збірки творів, не спростовує авторське право відповідача на неї. Крім того, позивачем не зазначено жодної обставини в обґрунтування того, в чому саме полягає порушення його прав.
Посилався на те, що твердження позивача стосовно того, що Збірка творів за добором або упорядкуванням їх складових частин не може вважатися в розумінні чинного законодавства України результатом інтелектуальної діяльності, включені до Збірки твори не відповідають критеріям оригінальності і вона не може вважатися в розумінні чинного законодавства України об`єктом авторського права спростовуються положеннями законодавства в сфері правової охорони авторського права, а посилання позивача на пункт е) статті 10 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», є хибними, оскільки вказана норма Закону встановлює, що «не є об`єктом авторського права розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду). Таким чином, вказанап норма Закону не могла бути взята до уваги при прийнятті рішення про реєстрацію авторського права на твір за свідоцтвом НОМЕР_2 від 22.03.2017. Авторське право на збірники та інші складені твори регулюється статтею 19 Закону, частина перша, якої визначає, що авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів - та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).
Таким чином, третя особа вважає, що позивачем не надано жодних правових обґрунтувань того, що Збірка літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 22.03.2017 НОМЕР_2) не є об`єктом авторського права, що підлягає охороні, тому у задоволенні позову має бути відмовлено повністю.
Ухвалою суду від 14.02.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення судових витрат у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРЕТО» до ОСОБА_2 , третя особа: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про визнання об 'єкту авторського права таким, що не підлягає охороні.
Ухвалою суду від 14.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти позову.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.03.2017 за ОСОБА_2 було зареєстровано авторське право на Збірку літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2 , виданим Державною службою інтелектуальної власності України.
Позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом, посилався на те, що до вказаної збірки увійшли такі проекти: 1. Бізнес, ЦМК, акції, корп. права (шість проектів); 2. Гараж (два проекти); 3. Депозитний договір (один проект); 4. Домоволодіння (шість проектів); 5. Збиток (два проекти); 6. Звіт будівля без ЗД (п`ятнадцять проектів); 7. Зем. ділянка (шість проектів); 8. Інші рухомі речі (шістнадцять проектів); 9. Квартира (шість проектів); 10. Корабль (два проекта); 11. Кредитні договори (вісім проектів); 12. КТЗ (дев`ять проектів); 13. Майнові права - квартира (два проекти); 14. Обладнання (дев`ять проектів); 15. ОІВ (дев`ять проектів); 16. Рецензії (два проекти), що й не заперечувалося сторонами у справі та міститься на доданому до справи СД - диску.
Вважає, що зареєстрований за ОСОБА_2 . збірник творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» за добором або упорядкуванням їх складових частин не може вважатися, в розумінні чинного законодавства України, результатом інтелектуальної діяльності, крім того, включені до зазначеної «збірки» твори не відповідають критеріям оригінальності, тобто зареєстрований за ОСОБА_2 збірник творів не може вважатися в розумінні чинного законодавства України об`єктом авторського права.
Так, позивач вважає, що включені до даної збірки твори фактично відтворюють форми документів, що використовуються позивачем в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» в комерційній діяльності при оформленні звітів щодо оцінки власності, квартир, земельних ділянок, корпоративних прав та ін., та не відповідають вимогам, що висуваються чинним законодавством України до об`єктів авторського права. Більше за те, реєстрація прав за ОСОБА_2 на вищевказану збірку літературних творів порушує права ТОВ «Консалтингова компанія «Парето», перешкоджаючи нормальній комерційній діяльності зазначеного підприємства, у зв`язку з чим просить скасувати реєстрацію за ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2 збірки літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» та включених до неї творів, на що суд зазначає наступне.
Мінекономрозвитку відповідно до покладених на нього завдань, зокрема здійснює державну реєстрацію об`єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів (підпункт 47-2 пункту 4 Положення).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є твори, а саме: літературні та художні твори, зокрема збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 ЦК України твори є об`єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми вираження.
Статтею 434 ЦКУ встановлено, що не є об`єктами авторського права: акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади; державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади; повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформаії; інші твори, встановлені законом.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» не є об`єктом авторського права:
а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
б) твори народної творчості (фольклор);
в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
д) грошові знаки;
е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах "г" і "д" частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про акторське право і суміжні права" об`єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; твори ужиткового мистецтва, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності.
Згідно ч. 2 ст. 11 вищевказаного закону авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
У великому тлумачному словнику сучасної української мови термін "твір" має наступне визначення: " 1. Те, що зроблено, створене ким-небудь і реально існує в тій чи іншій формі, виріб, витвір. Продукт творчої діяльності людини внаслідок літературної, наукової, музичної творчості людини".
Згідно правових позицій Верховного Суду України викладених у Постанові Пленуму № 5 від 4 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми).Згідно приписів статті 418 "Поняття права інтелектуальної власності" ЦК України: "Право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом".
У відповідності до ст. 433 Цивільного кодексу України, об`єктами авторського права є твори, а саме:1) літературні та художні твори, зокрема:
романи, поеми, статті та інші письмові твори;
лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;
музичні твори (з текстом або без тексту);
аудіовізуальні твори;
твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
фотографічні твори;
твори ужиткового мистецтва;
ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;
збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
2) комп`ютерні програми;
3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
4) інші твори.
Значення терміну "Літературні і художні твори" міститься у ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризький Акт від 24.07.1971 змінений 02.10.1979).
Так, термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектурі або наукам.
Літературні і художні твори є складною структурою, цілісною системою із власними процесами та відносинами, типами зв`язку та взаємозв`язку. Літературні і художні твори - це свідомо споруджена автором будова, передача результатів образного мислення; що говорить про те, що усвідомилось для автора в його образному мисленні. Це сукупність ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли у процесі творчої діяльності автора і знайшли своє відображення у певній об`єктивній формі.
Суд вважає, що Збірка літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» не містить ознак оригінальності, не містить ідей, думок, міркувань, образів, наукових положень, оцінок, висновків, пропозицій тощо, які виникли у процесі творчої діяльності автора і знайшли своє відображення у певній об`єктивній формі, а є нічим іншим як систематизацією загальновідомих та очевидних процедур по визначенню оцінки майна і майнових прав, а саме: нерухомого майна, рухомого майна тощо, що знали своє відображення у таблицях, та є нічим іншим як компіляцією термінів, понять, схем тощо, що використовуються та використовувалися при експертній дяльності, взагалі, до реєстрації за ОСОБА_2 авторського права на Збірку літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1», .
Суд вважає твердження позивача шодо того, що включені до даної збірки твори фактично відтворюють форми документів, що використовуються позивачем в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» в комерційній діяльності при оформленні звітів щодо оцінки власності, квартир, земельних ділянок, корпоративних прав та ін., та не відповідають вимогам, що висуваються чинним законодавством України до об`єктів авторського права обґрунтованими.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.
Відповідно до ч.ч. 1,5,6,7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, вважає, що позивачем доведено, що Збірка літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» (свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 22.03.2017 НОМЕР_2) не є об`єктом авторського права, що підлягає охороні..
Тобто, позивачем доведено порушення права, яке підлягало б захисту.
Одночасно, суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожен має право будь якими не забороними смпособами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Так, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3 рп/2003).
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов`язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Застосування конкретного способу захисту прав залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згідно з Положенням про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів У країни від 20 серпня 2014 № 459 (із змінами), Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері інтелектуальної власності.
Слід зазначити, що серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як скасування реєстрації ( в тому числі свідоцтва про реєстрацію авторського права).
Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про скасування реєстрації за ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, не є належним способом захисту прав та інтересів.
Суд звертає увагу позивача на те, що позивач просить скасувати реєстрацію за ОСОБА_2 згідно свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2 збірки літературних творів «ІНФОРМАЦІЯ_1» та включених до неї творів, однак, заявлені вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та виходять за межі завдань цивільного судочинства, а вимог, до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо порушення порядку державної реєстрації об`єктів права інтелектуальної власності, позивачем не заявляється, тому позивачу слід, в даному випадку, було б звернутися з позовними вимогами про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір.
За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ПАРЕТО» до ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Суд, керуючись ст.ст.55,124 Конституції України, статтею 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права», статтями 15, 16 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя :
