-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2019 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого – судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря Рибак Н.І.,
представника позивача Лойфер А.О.,
представника відповідача Шпунта М.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» та ОСОБА_1 , в якому, після уточнення позовних вимог та заміни сторін правонаступниками, просить стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 року в загальному розмірі 365 562 доларів США 96 центів та 3 300 гривень 00 копійок, шляхом звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС», а саме на предмет іпотеки - навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2», загальною площею 2 483,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 13440341, продавши майно з прилюдних торгів.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28 травня 2008 року між ВАТ «КРЕДОБАНК» в особі Першої Львівської Філії Банку та ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» (далі – Відповідач-1) було укладено Кредитний договір №125, згідно з умовами якого позивач зобов`язався надати Відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 300 000,00 доларів США на умовах обумовлених цим Кредитним договором, а Відповідач-1 зобов`язався повернути кредит в термін до 27 травня 2010 року і сплатити за користування кредитними коштами відсоткову ставку Libor (03) + 11% річних. Позивач повністю виконав свої зобов`язання, згідно Кредитного договору, що підтверджується відповідним меморіальним ордером. Однак, відповідач у встановлений договором термін не повернув отриманий кредит, не сплатив нараховані відсотки та комісію, інші платежі за кредитним договором. Внаслідок невиконання боржником своїх зобов`язань за договором, станом на 12.06.2015 року утворилась заборгованість в розмірі 365 562 доларів США 96 центів та 3 300 гривень 00 копійок.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , було укладено Договір іпотеки від 28 травня 2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Білицею Оксаною Зенонівною, зареєстрованим в реєстрі за №965, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2» загальною площею 2438,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74039119 від 25.11.2016 року, предмет іпотеки - навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2», загальною площею 2483,1 м кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено ОСОБА_1 Новим власником даного об`єкта являється ТзОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС».
У зв`язку з наведеним, під час розгляду справи замінено первісного відповідача ОСОБА_1 на належного - ТзОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» (далі – Відповідач-2).
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, з мотивів наведених у ньому. Просила позов задоволити. При цьому, просила суд стягнути грошові кошти у валюті зобов`язання – доларах США та не визначати початкову вартість іпотечного майна для подальшої його реалізації.
Представник ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повідомленнями. Також не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності. Суд постановив проводити розгляд справи без представника ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт», на підставі наявних у ній доказів.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Представник ТзОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» в судовому засіданні позов заперечив з мотивів необґрунтованості та відсутності у банку доказів надання кредиту. Вказав, що ТзОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» не є стороною, яка несе відповідальність за дії ОСОБА_1 . Також, вказав на непідсудність даного спору Галицькому районному суду м. Львова, оскільки після заміни співвідповідача на ТзОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» даний спір має розглядатись у Личаківському районному суді м. Львова. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2010 року відкрито провадження у даній справі. Представником ТОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» оскаржено вказану ухвалу в апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31 липня 2017 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» на ухвалу про відкриття провадження у справі. Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 31 липня 2017 року залишено без змін. Вказаною постановою встановлено, що ТОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» не приймало участі у справі на момент відкриття провадження, а тому усі дії вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, прийнятого Законом України 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.31 ЦПК України, справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
За наведених обставин, суд відхиляє доводи представника ТОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» щодо передачі матеріалів справи до іншого суду або відмови в задоволенні позову з цих же мотивів (підсудності).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що 28 травня 2008 року між ВАТ «КРЕДОБАНК» в особі Першої Львівської Філії Банку та ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» було укладено Кредитний договір №125, згідно з умовами якого позивач зобов`язався надати ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» грошові кошти у розмірі 300 000,00 доларів США на умовах обумовлених цим Кредитним договором, а ТзОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» зобов`язалось повернути кредит в термін до 27 травня 2010 року і сплатити за користування кредитними коштами відсоткову ставку Libor (03) + 11% річних /т.1 а.с.7-9/.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 березня 2016 року у справі №461/10151/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львіввікнопласт», Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», треті особи - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Білиця Оксана Зенонівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петрушко Ростислав Степанович, Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції про припинення іпотеки, визнання договорів недійсними, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Вирішено визнати припиненою з 14 грудня 2011 року іпотеку, яка виникла на підставі Договору іпотеки від 28 травня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 965; визнати припиненою з 14 грудня 2011 року іпотеку, яка виникла на підставі Договору іпотеки від 30 липня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 1702; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладений 25 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1080; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором, укладений 25 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1081; стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львіввікнопласт» на користь ОСОБА_1 114 гривень 70 копійок судового збору.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 04 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 18 березня 2016 року в частині визнання припиненою з 14 грудня 2011 року іпотеки, яка виникла на підставі Договору іпотеки від 28 травня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 965; визнання припиненою з 14 грудня 2011 року іпотеки, яка виникла на підставі Договору іпотеки від 30 липня 2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Білицею О.З. та зареєстрованого в реєстрі за № 1702; визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним 25 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1080; визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором, укладеного 25 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петрушком Р.С. та зареєстрованим в реєстрі за № 1081; стягнення солідарно з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львіввікнопласт» на користь ОСОБА_1 114 гривень 70 копійок судового збору скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих вимог. В решті рішення залишено без змін.
Вказаними судовими рішеннями встановлені обставини, які підтверджують факт укладення між ВАТ «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львіввікнопласт» кредитного договору №125 від 28.05.2008 року, отримання кредитних коштів по договору та забезпечення кредитного зобов`язання шляхом укладення договору іпотеки від 28 травня 2008 року, що не потребує окремого доказування, в розумінні ст.82 ЦПК України.
При цьому, твердження представника Відповідача-2 щодо відсутності оригіналу кредитного договору, а відтак, відсутності, на його думку, договірних відносин між Відповідачем-1 та позивачем спростовуються наведеними судовими рішеннями у справі №461/10151/13-ц та не є підставою вважати, що такий договір укладений не був, за наявності його засвідченої копії та інших вищенаведених доказів, які свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання. Крім того, суд відхиляє доводи представника Відповідача-2 щодо того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» не брало участі у наведеній справі, а відтак обставини встановлені даними рішеннями не мають для них преюдиціального значення, адже у наведених справах сторонами виступали ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Львіввікнопласт», Публічне акціонерне товариство «Кредобанк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», тобто сторони у даній справі, і вони фактично стосувалися тих самих обставин, які мають безпосереднє відношення до даної справи, виникли з тих самих правовідносин та стали наслідками тих самих правочинів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надав Відповідачу-1 кредит в сумі 300 000,00 доларів США, що окрім наведених судових рішень, підтверджується меморіальним ордером №1850454 від 29.05.2008 року /т.1 а.с.10/. Призначенням платежу в сумі 300 000,00 доларів США вказано надання кредиту Відповідачу-1.
Відповідно до п.2.6 Кредитного договору, для обліку кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 . Саме цей номер рахунку відображений у меморіальному ордері.
Оцінюючи наведений меморіальний ордер та договір, суд вважає встановленим, що банк відкрив Відповідачу-1 позичковий рахунок, який відображений у відповідному меморіальному ордері, де також зазначена сума платежу – 300 000,00 доларів США та її гривневий еквівалент.
За своєю правовою природою меморіальний ордер – це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку, тобто є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію, у даному випадку є підтвердженням надання Відповідачу-1 кредиту та отримання ним грошових коштів в сумі 300 000,00 доларів США.
Наведене спростовує доводи представника відповідача щодо відсутності в матеріалах справи первинних документів щодо надання кредиту, відповідно до укладеного договору.
Так, згідно п.5.1 Кредитного договору, Відповідач-1 зобов`язався повернути позивачу кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим Договором та/або додатками до нього.
Відповідно до п.4.3 Кредитного договору, Відповідач-1 зобов`язався сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховано проценти.
Згідно п. 4.1.3 Кредитного договору, Відповідач-1 зобов`язаний був щомісяця сплачувати Позивачу комісію за управління кредитом в сумі 300,00 гривень.
Пунктом 7.1 Кредитного договору визначено відповідальність Відповідача-1 за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань (повернення кредиту або його частин, оплати процентів, комісій, інших платежів за Кредитним договором), а саме - сплата пені в розмірі 0,05% за кожний день прострочки від простроченої/несплаченої суми.
28.12.2009 року внесено зміни до установчих документів Позивача, внаслідок яких банком змінено назву з Відкритого Акціонерного Товариства «КРЕДОБАНК» на Публічне Акціонерне Товариство «КРЕДОБАНК». Відповідні зміни внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
29.11.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (Новий кредитор) укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги, в тому числі й за наведеним кредитним договором № 125 від 28 травня 2008 року/т.1 а.с.94-122/.
Згідно з п. 3.2. Договору факторингу, Банк передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає права вимоги за кредитними договорами та за усіма забезпеченнями, відповідно до забезпечувальних документів, вказаних в додатку №1.
Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу, «забезпечення» означає іпотеку, заставу, поруку та інші види забезпечення виконання будь-якою особою зобов`язань, або іншу угоду чи домовленість, що мають подібну дію.
Пунктом 3.7. Договору факторингу передбачено, що Банк і Новий кредитор зобов`язуються протягом 5 календарних днів з дня оплати ціни відступлення здійснити за рахунок Банку всі дії, необхідні для заміни іпотекодержателя за всіма договорами іпотеки, що входять до складу убезпечення за забезпечувальними документами, переданого за цим договором, з Банку на Нового кредитора, включаючи підписання та нотаріальне посвідчення відповідного договору (договорів), подання заяв та забезпечення реєстрації змін у відповідних записах у Державному реєстрі іпотек та Єдиному державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна тощо.
Акт прийому-передачі портфеля заборгованостей до договору факторингу було підписано та передано право вимоги. Внесено ціну купівлі за викуп портфеля заборгованості на основі договору факторингу шляхом відступлення права вимог. Вказаний акт підтверджує оплату за Договором факторингу /т.1 а.с.123-137/.
25.04.2013 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» було укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петрушко Ростиславом Степановичем та зареєстрований в реєстрі за номером №1081, згідно з яким ПАТ «Кредобанк» відступив ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» права за Договором іпотеки від 28 травня 2008 року, який укладений між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Білицею Оксаною Зенонівною та зареєстрований в реєстрі за №965/т.1 а.с.138-141/.
Відтак, ТОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», набуло всіх прав вимоги, як за кредитним договором № 125 від 28 травня 2008 року, так і за договором іпотеки від 28 травня 2008 року, який укладений між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ЛМНО Білицею Оксаною Зенонівною та зареєстрований в реєстрі за №965.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
У відповідності до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1. ст.625 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі - відшкодування збитків (ст.611 ЦК України).
Встановлено, що внаслідок невиконання своїх зобов`язань у Відповідача-1 виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Приватні інвестиції», яка відображена у відповідних розрахунках заборгованості за кредитним договором №125 /т.1 а.с.6,163-164/.
Станом на 12.06.2015 року заборгованість становить 365 562 долари США 96 центів, що еквівалентно 3 373 279,61 гривень та включає в себе: 300 000,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2011 року 2 393 100,00 гривень - основна сума боргу; 30 783,90 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2011 року 245 563,17 гривень - прострочені відсотки по кредиту; 3 300,00 гривень - комісія за управління кредитом; 27 450,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 12.06.2015 року 577 204,74 гривень - пеня по простроченій основній сумі кредиту; 2 816,73 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 12.06.2015 року 59 228,71 гривень - пеня по прострочених відсотках; 4 512,33 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 12.06.2015 року 94 883,00 гривень - упущена вигода.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.09.2009 року позивач скерував на адресу Відповідача-1 вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань /т.1 а.с.14/, однак останнім така вимога була проігнорована та не виконано зобов`язання за Кредитним договором №125 від 28.05.2008 року.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що у Відповідача-1 дійсно наявна заборгованість по кредитному договору №125 від 28.05.2008 року. При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності детального розрахунку заборгованості за кредитом, оскільки розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом, який відображає стан нарахувань в певні періоди часу. У той же час, судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості, виходячи із зазначених банком вихідних даних. Так, розрахунок наданий позивачем відображає стан такої заборгованості, із зазначенням видів такої заборгованості та її розміру.
Згідно ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції», гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.
За змістом статей 192 та 524 ЦК України, гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Грошове зобов`язання може бути виражене у гривні або сторони в договорі можуть визначити грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Грошові кошти Відповідачу-1 були наданні банком в іноземній валюті і ця ж валюта відображена в кредитному договорі. У такому разі, суд не вбачає підстав змінювати грошовий еквівалент зобов`язання. При цьому, суд зазначає, що гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов`язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.
Відтак, суд приходить до висновку, що з Відповідача-1 підлягає стягненню сума боргу в розмірі 365 562 долари США 96 центів, без визначення гривневого еквіваленту.
Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц.
З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , було укладено Договір іпотеки від 28 травня 2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом ЛМНО Білицею Оксаною Зенонівною, зареєстрованим в реєстрі за №965, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2» загальною площею 2438,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ./т.1 а.с.11-13/.
Згідно п. 3.1.4. Договору іпотеки, іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем зобов`язань за цим та/або боржником за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору, :а за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №74039119 від 25.11.2016 року, предмет іпотеки - навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2», загальною площею 2483,1 м кв., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , було відчужено ОСОБА_1 Новим власником даного об`єкта являється ТзОВ «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» /т.2 а.с.29-75/.
З матеріалів справи вбачається наступне.
У 2013 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт», ПАТ «Кредобанк», ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», треті особи – приватний нотаріус ЛМНО Білиця О.З., приватний нотаріус КМНО Петрушко Р.С., Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, в якому просив визнати припиненою з 14.12.2011 року іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 28.05.2008 року, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Білицею О.З., та зареєстрованого в реєстрі за номером 965; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі іпотеки; визнати припиненою з 14.12.2011 року іпотеку, яка виникла на підставі договору іпотеки від 30.07.2008 року, укладеного між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Білицею О.З., та зареєстрованого в реєстрі за номером 1702; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі іпотеки; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року, укладений між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петрушком Р.С., та зареєстрованого в реєстрі за номером 1080: зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі; визнати недійсним з моменту укладення договір про відступлення прав за іпотечним договором від 25.04.2013 року, укладений між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Петрушком Р.С. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1081; зобов`язати Реєстраційну службу ЛМУЮ вилучити з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записи про обтяження іпотекою нерухомого майна, зазначеного у вказаному договорі про відступлення прав.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 року у справі №461/10151/13-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
На підставі цих судових рішень припинено іпотеку за договором від 28.05.2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Білицею О.З. та зареєстровано в реєстрі за № 965 (реєстраційний номер іпотеки в Державному реєстрі іпотек 7273786 від 28.05.2008 року).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2014 року було зупинено виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 року у даній справі до закінчення касаційного провадження. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 18.10.2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 18.02.2014 року задоволено. Скасовано вказані судові рішення, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 07.11.2014 року, тобто після постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.07.2014 року, проведено державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Юрпромтехсервіс».
Відтак, суд вважає, що іпотека за договором іпотеки від 28.05.2008 року, є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, тобто з 28.05.2008 року.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 27.06.2018 року (справа № 903/295/17) та у постанові від 18.12.2018 року (справі № 910/2382/18), згідно яких, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. У разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення, цього запису.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
За нормами частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Пунктом 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.
Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Таким чином, факт переходу до ТзОВ «Юрпромтехсервіс» права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 28.05.2008 року під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на це майно не свідчить, що на ТзОВ «Юрпромтехсервіс» не поширюються положення статті 23 Закону України «Про іпотеку».
За приписами ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих мовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Згідно ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 523 ЦК України, застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 583 ЦК України, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.
За приписами ст. 27 Закону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Таким чином, зобов`язання ОСОБА_1 , як іпотекодавця за Договором іпотеки, перейшли до ТОВ «Юрпромтехсервіс». Тож, доводи представника відповідача ТзОВ «Юрпромтехсервіс» щодо відсутності будь-яких обтяжень у відповідному реєстрі та безпідставності пред`явлення вимог до даного відповідача з цих мотивів, повністю спростовуються наведеними положеннями закону.
Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
ЗУ «Про іпотеку» та договором іпотеки визначено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно вимог ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до вимог ст. 589 ЦК України, в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених в зв`язку з пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Згідно статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, зокрема у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Матеріалами справи підтверджується, що 24.09.2009 року позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогою про усунення порушень, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №125 від 28.05.2008 року, із застереженням про те, що у випадку невиконання вимоги банку протягом 30 банківських днів з дати одержання зазначеного повідомлення, у разі невиконання вимоги, банк вимушений буде стягнути достроково весь кредит шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки /т.2 а.ч.15/. Однак, погашення простроченої заборгованості не було.
Таким чином, оцінивши надані суду докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки позичальник порушив кредитні зобов`язання, допустив заборгованість та з урахуванням встановлених обставин необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку». При цьому, суд відхиляє доводи представника Відповідача-2 щодо відсутності доказів надання банком кредиту Відповідачу-1, оскільки такі повністю спростовуються вищенаведеними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами по справі. У той же час, жодних доказів на спростування позовних вимог позивача Відповідач-2 суду не подав.
Частиною 2 ст. 43 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» пере?дбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.??
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної об`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виходячи зі? змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іп?отеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.
Відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позба?влені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж ?буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.??
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу вищевказаного нерухомого майна у поря?дку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною, встановленою за згодою сторін аб?о? на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, не зазначаючи при цьому, початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Беручи до уваги встановлені в судом обставини, зважаючи на те, що відповідачі в ході розгляду справи не спростували законність та обґрунтованість вимог позивача, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, доведені відповідними засобами доказування, а тому позов підлягає до задоволення.
Крім цього, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених позивачем судових витрат.
Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов задоволити.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» (ідентифікаційний код 33753008), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» (ідентифікаційний код 39380953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (ідентифікаційний код 37356981) заборгованість за кредитним договором №125 від 28.05.2008 року в загальному розмірі 365 562 доларів США 96 центів, та 3 300 гривень 00 копійок, шляхом звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС», а саме на предмет іпотеки: навчально-виробничі майстерні, позначені на плані літерами «Б-2», загальною площею 2 483,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 13440341, продавши майно з прилюдних торгів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна корпорація «Львіввікнопласт» (ідентифікаційний код 33753008), Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРПРОМТЕХСЕРВІС» (ідентифікаційний код 39380953) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (ідентифікаційний код 37356981), з кожного в рівних частках, судові витрати по справі в розмірі 1 820 гривень 00 копійок.
Вжиті по даній справі ухвалою суду від 03 травня 2017 року заходи забезпечення позову, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.
Повний текст рішення складено 25 липня 2019 року.
скопійовано
-
скопійовано
-
