Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. З даної норми випливає, що застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене майно і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом без накладення на нього арешту відсутня.

Частиною 7 ст. 237 КПК України закріплено, що вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Частиною 5 ст.171КПКУкраїни встановлено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

З указаних норм законодавства вбачається, що правомірність володіння органом досудового розслідування майном, яке наділене ознаками речових доказів, має підтверджуватися в порядку, визначеними статтями КПК України. Таким чином, визнання речовими доказами можливо лише вилучених речей і документів, які входили до переліку, щодо якого судом прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, арештованого майна відповідно до правил ст. 98 КПК України, але визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за минуванням стадії накладення на нього арешту, відповідно до правил ч. 5 ст.171КПКУкраїни діючим КПК України не передбачено.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами глави 16КПКУкраїни і ч. 7 ст. 237 КПК України. В протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна, згідно з правилами ст. 169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

Отже, якщо стосовно вилученого в ході огляду місця події майна, речей або документів, не накладено арешт і воно перебуває у володінні органів досудового розслідування без належної правової підстави, то таке майно підлягає поверненню особі, в якою воно було вилучено.

Так, в судовому засіданні не встановлено, що прокурор або слідчий звертались в порядку, передбаченому главою 17 КПК України, щодо вирішення питання про накладення арешту на тимчасово вилучене, під час огляду місця події майно. При цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень слідчого, арешт на дане вилучене майно не накладався.

При цьому, згідно ухвали слідчого судді від 08.07.2019 року про проведення обшуку надавався дозвіл на його здійснення з метою вилучення грального обладнання. У цьому зв`язку, слідчий суддя вважає, що додаткового звернення до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в цій частині, необхідності у слідчого не було, зважаючи на безпосередню вказівку такого обладнання (грального) в зазначеній ухвалі слідчого судді.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що 11 моніторів, 2 маршрутизатори, 1 термопринтер та вилучені оригінали документів мають статус тимчасово вилученого майна, у зв`язку з цим, їх необхідно повернути, оскільки вбачається порушення права власника на володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У задоволенні іншої частини скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Гейт», на бездіяльність слідчого Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, при проведенні обшуку 09.07.2019 року за адресою: м. Бориспіль Київської області, вул. Київський Шлях, 98-б, а саме: 12 системних блоків, 10 терміналів прийняття ставок державної лотереї, 11 флеш-накопичувачів, слід відмовити, оскільки дані пристрої підпадають під ознаки ігрові пристрої відповідно до ухвали слідчого судді від 08.07.2019 року та не визнаються як тимчасово вилучені.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 100 цього ж Кодексу речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, зокрема, у вигляді предметів, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 16КПКУкраїни встановлено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 100, 169, ст. 303, 304, 376 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Гейт», - задовольнити частково.

Зобов`язати слідчих групи слідчих в кримінальному провадженні №12019110100001027, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.06.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України, - повернути тимчасово вилучене майно під час обшуку 09.07.2019 року за адресою: м. Бориспіль Київської області, вул. Київський Шлях, 98-б, а саме: 11 моніторів, 2 маршрутизатори, 1 термопринтер та вилучені оригінали документів із залишенням їх копій.

У задоволенні іншої частини скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Гейт», на бездіяльність слідчого Бориспільського ВП ГУ НП у Київській області, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, при проведенні обшуку 09.07.2019 року за адресою: м. Бориспіль Київської області, вул. Київський Шлях, 98-б, - відмовити.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Оголошено повний текст ухвали слідчого судді 23.07.2019 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1