Справа № 201/11407/17

Провадження № 2/201/174/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участю секретаря судового засідання Разумняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (треті особи - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес») про стягнення майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2017р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (далі - Дніпропетровська ОССТ) про майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події, визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (а.с. № 3-5).

Ухвалою судді Ходаківського М.П. від 14.08.2017р. відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду (а.с. № 37).

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати від 12.10.2017р., до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес» (а.с. № 53-54).

20.11.2017р. від позивачки надійшла заява про зменшення позовних вимог, з урахуванням сплаченого і отриманого нею страхового відшкодування (а.с. № 58-59).

Ухвалою суду від 27.02.2018р. у справі призначено судову автотехнічну експертизу, у зв`язку із чим провадження по справі було зупинене (а.с. № 104-105).

У зв`язку із закінченням п`ятирічного терміну повноважень у судді Ходаківського М.П. 26.07.2018р. за результатами повторного авторозподілу, справу передано у провадження судді Федоріщева С.С. (а.с. № 112).

Після надходження до суду повідомлення експерта про неможливість надання висновку у зв`язку із частковим відновленням автомобілю марки «Фольксваген Поло» , д.н.з. НОМЕР_1 , ухвалою судді Федоріщева С.С. від 29.01.2019р. справу прийнято до свого провадження, провадження по справі було поновлено (а.с. № 129).

15.07.2019р. від позивачки надійшла заява про збільшення позовних вимог, з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних (а.с. № 157-159).

В обґрунтування заявлених позовних вимог (з урахуванням їх зменшення і збільшення) позивачка зазначила, що 20.06.2017р. на вул. Набережна Перемоги в районі будинку № 392 (Соборний район) відбулась ДТП за участю автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , під її керуванням ( ОСОБА_1 ), який належить їй на праві власності, і автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження.

ДТП відбулась з вини водія ОСОБА_2 , який працює водієм в Дніпропетровській обласній спілці споживчих товариств.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2017р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, яким керував ОСОБА_2 - «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств, застрахована ПрАТ «СК «Юнівес» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідай власників наземних транспортних засобів № АК3463615.

Згідно з виставленим рахунком ТОВ «Гранд Авто» № КС 00006796 від 26.07.2017р. вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 121 409,00 грн.

Висновком експертного дослідження по визначенню вартості матеріали збитку, завданого власнику автомобіля № 051/17 від 10.07.2017р., складеним судовим експертом Цаберябим В.М. на замовлення позивачки, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 104 057,05 грн., а вартість матеріального збитку, що визначається як сума вартості відновлювального ремонтно-відновлювальних робіт, матеріалів, запас частин з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, складає 51 200,60 грн.

Враховуючи викладене, постилаючись на норми ст.ст. 22, 1172, 1188, 1192 ЦК України, просить стягнути з Дніпропетровська ОССТ 82 243,44 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, інфляційні збитки в сумі 16 777,66 грн., три проценти річних в сумі 5 096,80 грн., витрати на послуги експерта в сумі 1 000,00 грн., моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн., а також компенсувати витрати по сплаті судового збору.

Відповідач - Дніпропетровська ОССТ позовні вимоги на визнав. 11.10.2017р., 21.06.2019р. і 17.07.2019р. представниками відповідача були надані відзиви на позов (у т.ч. з урахуванням зменшених і збільшених позовних вимог) (а.с. № 46 - 48, 139-146, 179-181), в яких відповідач визнав, що 20.06.2017р. відбулась ДТП за участю автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 і автомобіля «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є позивачка. ОСОБА_2 знаходиться в трудових відносинах з Дніпропетровська ОССТ. Автомобіль «Тойота», д.н.з. НОМЕР_3 , належить Дніпропетровська ОССТ, застрахований у ПрАТ «СК «Юнівес» згідно з полісом обов`язкового страхування № АК/3463615 строком дії з 15.04.2017р. до 14.04.2018р.

Водночас відповідач не погодився з вартістю оціненого збитку, зазначивши, що за виготовленим на замовлення позивачки судовим експертом Цаберябим В.М. висновком від 10.07.2017р. №051/17, завданого власнику автомобіля «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , матеріальний збиток становить 51 200,60 грн., а не 104 057,05 грн., суму якого просить стягнути позивачка.

Зауважив, що згідно з виготовлено на замовлення ПАТ «СК «Юнівес» суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 звітом №455 від 29.09.2017р. про оцінку вартості матеріального збитку автомобіля «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , (дата оцінки 27.06.2017р.), розмір матеріального збитку складає 21 813,61 грн. Означена сума сплачена на рахунок ТОВ «Гранд Авто» за заявою позивачки.

Заявлена позивачкою до стягнення сума матеріального збитку 104 057,05 грн. є можливою вартістю відновлювального ремонту і слугує лише задля визначення вартості матеріального збитку, носить лише рекомендаційний характер для застосування її у формулі визначення вартості матеріального збитку і не є реальним збитком.

Страхове відшкодування в розмірі 21 813,61 грн. сплачене на рахунок ТОВ «Гранд Авто» за заявою позивачки. Зменшуючи позовні вимоги, позивачка просила стягнути 82 243,44 грн. збитків (з урахуванням виплаченого страхового відшкодування).

Звернув увагу на те, що оцінка втрати вартості майна була проведена експертом страхової компанії 27.06.2017р., а позивачка звернулась із заявою до судового експерта Цаберябого В.М. 26.06.2017р., який склав висновок 10.07.2017р. без зазначення дати огляду пошкодженого автомобіля, з чого слідує, що позивачка одночасно з проведенням огляду страховим експертом проводила власне дослідження, намагаючись співставити розміри дійсного матеріального збитку.

Також зауважив, що рахунок № НОМЕР_4 від 26.07.2017р., виданий ТОВ «Гранд Авто», містить зазначений перелік робіт, запчастин і витратних матеріалів на загальну суму 121 409 грн., що не відповідає дійсним пошкодження її автомобіля, що видно з фото з місця ДТП. Посилався на те, що обсяг пошкоджень, наведених у дефектній відомості і протоколі огляду транспортного засобу від 27.06.2017р. і калькуляції страхового експерта ТОВ «СК «Юнівес» ОСОБА_4 значно відрізняються від переліку виконаних робіт, зазначених в рахунку ТОВ «Гранд Авто», які жодним чином не відносяться до пошкоджень, отриманих у ДТП. У ремонтній калькуляції до висновку експерта Цаберябого В.М. від 10.07.2017р. № 051/17 зазначені пошкодження, які не могли бути завдані в наслідок ДТП: зняття та установка балки заднього мосту, заміна балки, зняття і установка цапфи задньої осі, лючок паливного баку, перевірка геометрії та задньої осі, регулювання задньої осі, антикорозійна обробка кузова, мийка авто зовнішньо/внутрішньо, тощо. На думку відповідача ці пошкодження не відповідають тим, що є на фото, доданих до Звіту №455 від 29.09.2017р. страхового експерта ТОВ «СК «Юнівес» ОСОБА_4 , а також схемі ДТП, якою зафіксовані пошкодження: деформація заднього бамперу з правої сторони, розбитий задній правий ліхтар, пошкоджено колесо.

Крім того, відповідач, вважає, що позивачка мала повернути йому деталі, агрегати та частини автомобіля, які були замінені на СТО та не були знищені в процесі ДТП.

Помилуючись на правову позицію у постанові від 04.07.2018р. Великої палати Верховного Суду України у справі №755/18006/15-ц, зазначив, що позивачка, отримавши страхове відшкодування, погодилась із сумою виплати, не оскаржила її, не пред`явила позов до страхової компанії про стягнення страхового відшкодування, з огляду на те, що ліміт страхових сум міг покрити завдану шкоду. Позивачка не звернулася до СК «Юнівес» із вимогами про стягнення додаткового страхового відшкодування в розмірі різниці між виплаченим відшкодуванням та витраченими власними коштами, які вона фактично витратила на відновлювальний ремонт автомобіля.

Крім того, цивільно-правова відповідальність позивачки на момент ДТП також була застрахована у СК «Україна» згідно зі страховим полісом АЕ №6367205 строком дії до 16.10.2017р. (ДТП сталася 20.06.2017р.), про що позивачка свідомо не повідомила, але це істотно б вплинуло на обсяг відповідальності відповідача.

З огляду на те, що відповідач не погодився з вимогами про стягнення матеріальної шкоди, тому не визнав й похідні - про стягнення індексу інфляції, річних, а також моральної шкоди. Враховуючи викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивачка 17.07.2019р. надала відповідь на відзив (а.с. № 168-171 ), в якій не погодилася із доводами відповідача про необґрунтованість заявлених до стягнення збитків, зазначивши, що сума 104 057,05 грн. у висновку експерта Цеберябого В.М. від 10.07.2017р. №051/17 не визначена лише для визначення вартості матеріального збитку. Вартість матеріального збитку визначена як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу, яка з урахуванням приписів ст.ст. 1166, 1192 ЦК України є реальною вартістю втраченого майна.

Автомобіль був оглянутий експертом 27.06.2017р. у світлий час доби в присутності власника автомобіля на СТО ТОВ «Гранд авто». Не погоджуючись з думкою відповідача про те, що висновок експерта містить перелік пошкоджень, які не мають відношення до ДТП (оскільки відсутні у висновку страхового експерта ОСОБА_4 і на схемі ДТП), зазначила, що судовим експертом були виявлені приховані дефекти, які неможливо виявити при поверхневому зовнішньому огляді та місці ДТП, жодних доказів того, що ці ушкодження отримані до ДТП відвідачем не представлено.

Вважала, що заперечуючи щодо обраного позивачкою способу відшкодування матеріальної шкоди із заподіювача, а не зі своєї страхової компанії, відповідач помиляється у природі договору (полісу) страхування цивільно-правової відповідальності і договору страхування майна (КАСКО). За страховим полісом АЕ № 6367205 підлягають відшкодуванню не збитки позивача, а збитки третіх осіб у разі їх спричинення позивачем. Тому СК «Україна» згідно зі страховим полісом АЕ №6367205 не може відшкодувати збитки позивачу. Також вона, як потерпіла від ДТП, має право вільно, на власний розсуд обрати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Тому відповідача у справі вважала належним.

Ураховуючи викладене, наполягала на задоволенні вимог у повному обсязі.

Позивачка в судове засідання надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги задовольнити повністю (а.с. № 174).

Представник відповідача - Худицька Т.О. (діє на підставі довіреності від 14.06.2019р. - а.с. № 182) в судове засідання надала заяву, в якій просила справу розглядати без його участі, у задоволенні позовних вимог відмовити, врахувавши відзиви на позов (а.с. № 97).

Третя особа - ОСОБА_2 в судове засідання надав заяву, в якій просив у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. № 173).

Представник третьої особи - ПрАТ «СК «Юнівес» в судове засідання не з`явився, про дату, місце і час розгляду справи повідомлявся належним чином. 23.01.2018р. представником ПрАТ «СК «Юнівес» - Богушем М.Є. (діє на підставі довіреності від 29.12.2017р. - а.с. № 92) були надані пояснення суду разом із доданими документами (а.с. № 78 - 91) про те, що на підставі заяви позивачки від 25.07.2018р. їй було виплачене страхове відшкодування в сумі 21 813,44 грн.

Оскільки сторони надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутністю, а треті особи в судове засідання не з`явилися, то на підставі ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності сторін і без фіксування процесу технічними засобами та винести по справі рішення на загальних підставах, встановлених главою 7 розділу III ЦПК України.

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р. справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суд, з`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 20.06.2017р. по вул. Набережна Перемоги в районі будинку № 392 (Соборний район) сталася ДТП за участю автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , і автомобіля «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 . Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху України. Внаслідок ДТП автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.07.2017р., яка набрала законної сили 24.07.2017р., ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП за ст. 124 КУпАП. На підставі ст. 22 КУпАП його звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення (а.с. № 7).

Автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , належить на праві власності позивачці ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с. № 6).

Автомобіль «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності відповідачеві - Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств, що ним не заперечується, цивільно правова відповідальність якого застрахована ПрАТ «СК «Юнівес» згідно з полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АК/3469615, яким установлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000,00 грн., франшиза - 0 (а.с. № 45).

З наданих представником ПрАТ «СК «Юнівес» пояснень і документів видно, що 25.07.2017р. до ПрАТ «СК «Юнівес» звернувся власник транспортного засобу «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , із заявою про виплату страхового відшкодування.

З урахуванням вимог ч. 22.1 ст. 22, ст. 29 Закону Україна «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах ліміту, позивачці відшкодовано оцінену шкоду, з урахуванням коефіцієнту зносу (оскільки термін експлуатації пошкодженого транспортного засобу «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 перевищував 7 років - згідно з пунктом 3.9 Методики).

Відповідно до Звіту № 455 від 29.09.2017р. про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу і без врахування ПДВ складає 21 813,61 грн. (а.с. № 81- 85).

Відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону ПрAT «СК «Юнівес» страхове відшкодування в сумі 21 813,61 грн. перераховано на рахунок ТОВ «Гранд Авто» за заявою позивачки платіжним дорученням від 29.09.2017р. № 19916 (а.с. № 60 - 62).

Зменшуючи позовні вимоги, позивачка просила стягнути 82 243,44 грн. збитків (з урахуванням виплаченого страхового відшкодування).

Згідно з виставленим рахунком ТОВ «Гранд Авто» № КС 00006796 від 26.07.2017р. вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , склала 121 409,00 грн. з ПДВ (а.с. № 9).

Висновком експертного дослідження судового експерта Цаберябого В.М. по визначенню вартості матеріали збитку, завданого власнику автомобіля № 051/17 від 10.07.2017р., складеним на замовлення позивачки, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , визначена в сумі 104 057,05 грн., вартість матеріального збитку (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) - 51 200,60 грн. (а.с. № 10-15).

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача вважав, що наданий позивачкою рахунок №КС00006796 від 26.07.2017р. ТОВ «Гранд Авто» містить перелік виконаних робіт, запасних частин і витратних матеріалів на суму 121 409 грн.

Суд зауважує, що під час розгляду цієї справи, суд з метою визначення вартості матеріального збитку (реального збитку) бере до уваги оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, а не вищевказаний рахунок ТОВ «Гранд Авто», виходячи з того, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

Пунктом 2.4 Методики визначено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 зазначеного Закону, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень ст. 36.1. Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно зі ст. 36.2. Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено судом, страхова компанія визначила розмір страхового відшкодування у зв`язку з виниклою ДТП в сумі 21 813,61 грн. Страховик виплатив страхове відшкодування позивачці в сумі 21 813,61 грн., що підтверджується матеріалами справи, і позивачка не заперечувала факт її отримання, у зв`язку із чим зменшила позовні вимоги на цю суму.

Водночас, висновком судового експерта № 051/17 від 10.07.2017р. Цаберябого В.М. , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , визначена в сумі 104 057,05 грн., а вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 , визначена в сумі 51 200,60 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 0,574). Втрата товарно вартості не розраховувалася, оскільки строк експлуатації автомобіля перевищує 7 років (а.с. № 14-15).

Надаючи оцінку поясненням представника відповідача про те, що позивачкою не підтверджений розмір збитків, а ушкодження описані у висновку експертом Цаберябим В.М. (а.с. № 27-29) не співпадають з переліком ушкоджень, завданих в результаті ДТП, суд критично відноситься до цих доводів, оскільки говорячи про таку невідповідність відповідач посилався на ремонтну калькуляцію, яка містить перелік робіт, які необхідно виконати для усунення пошкодження - зняття та установка балки заднього мосту, заміна балки, зняття і установка цапфи задньої осі, лючок паливного баку, перевірка геометрії та задньої осі, регулювання задньої осі, антикорозійна обробка кузова, мийка авто зовнішньо/внутрішньо, тощо), а не сам перелік пошкоджень.

Натомість, яка сам перелік пошкоджень судовим експертом Цаберябим В.М. наведений у своєму висновку від 10.07.2017р. № 051/17. Автомобіль оглянутий експертом Цаберябим В.М. 27.06.2017р. у світлий час доби в присутності власника автомобіля на СТО ТОВ «Гранд Авто» (а.с. № 10).

Перелік пошкоджень визначено при візуальному обстеженні з посиланнями на фото: облицювання заднього бампера (вм`ятини, подряпини, розрив в правій частині, обірване праве кріплення, розбитий правий підсилювач); ліхтар задній правий (розбитий), крило заднє праве (вм`ятина, вигин в задній частині), накладка крила заднього правого (подряпини), на кладка заднього бампера правого (подряпини, обламане кріплення), спойлер заднього бампера нижній правий (подряпини, обірвані місця кріплення решітки і центрального спойлера), спойлер заднього бампера центральний (тріщини в правій частині), підкрилок задній правий (розрив), панель задка (вм`ятина, вигин в правій нижній частині) подовжувач крила заднього правого (складка в задній нижній частині), кронштейн заднього бампера правий (обламаний фрагмент), панель ліхтаря заднього правого (вигин зі складкою), диск колеса заднього правого (вигин зі складкою), ковпак колеса заднього правого (розбитий), балка задньої підвіски (вигин в правій частині), підшипник колеса заднього правого (гул при обертанні колеса ) (а.с. № 12).

Як видно з протоколу огляду транспортного засобу від 27.06.2017р., складеного страховим експертом ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТОВ «СК «Юнівес», експертом встановлено такий перелік пошкоджень автомобіля «Фольксваген Поло», д.н.з. НОМЕР_1 : бампер задній, ліхтар правий задній, підкрилок задній, боковина права задня, спойлер заднього бампера, панель контрольна задня, кріплення ліхтаря, арка задня права, подовжувач бампера, панель права задня, решітка вентилятора, диск колеса, ковпак колеса, балка задня (а.с. № 91).

Згідно з п. 8.5. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції та Фонду держмайна від 24.11.2003р. № 142/5/2092 (далі - Методика), калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

За правилами п. 5.5. Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Отже, обидва експерти на власний розсуд оглянули пошкоджений ТЗ, описавши виявлені ними порушення. З огляду на те, що представником відповідача не надано доказів на спростування того обсягу пошкоджень, що були визначені експертом Цаберябим М.В. у його висновку експерта, а суд позбавлений можливості встановити правильність тверджень сторін, з огляду на відсутність належних доказів, тому з урахуванням принципу змагальності, доходить висновку, що відсутні підстави для сумніву щодо правильності визначення необхідного обсягу ремонтних робіт і їх вартості.

Автотоварознавча експертиза, призначена судом була повернута без висновку, оскільки автомобіль позивачки був частково відновлений, що слідує з відповіді судового експерта Дніпропетровського НДІСЕ Кравченка О.Г. від 10.01.2019р., що надійшов до суду 28.01.2019р. разом з матеріалами справи (а.с. № 115 - 120).

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997р., при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обгрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Судом не встановлено обставин недотримання вимог закону експертом Цаберябим М.В. при складанні висновку № 051/17 від 10.07.2017р., або обставин, які виключають його участь у проведенні дослідження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001р. № 2658-III, оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Експерт Цаберябий М.В. є атестованим експертом України, включений до реєстру експертів, має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення - товарознавчих експертиз за спеціальністю: 12.2 «Визначення вартості колісних, транспортних засобів, розміру збитку заподіяного власникові - транспортного засобу» (свідоцтво № 571 від 26.10.2001р., видане Міністерством юстиції України, на момент надання висновку було дійсне (до 25.11.2019р. - а.с. № 10, 22).

Доводи представника відповідача про те, що висновок експерта, виконаний на замовлення позивача не може бути прийнятий у якості належного і допустимого доказу, спростовуються наступним.

З урахуванням п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017р., що набрав чинності з 15.12.2017р., ця справа розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 76 діючого ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 діючого ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За приписами ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

З урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону, установлених судом обставин справи, з огляду на те, що він одержаний у порядку, встановленого законом, суд вважає наданий позивачем висновок експерта належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що схема ДТП є тим доказом, який підтверджує перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень ( уданому випадку - деформація заднього бамперу з правої сторони; розбитий задній правий ліхтар; пошкоджено колесо), оскільки оцінювач (експерт) згідно приписів 5.5. Методики повинен самостійно установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ.

Натомість як схема ДТП, згідно з п. 3 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015р. за № 1408/27853, - це графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.

Згідно з п. розділу VІІ цієї інструкції на зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються, серед іншого, перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП. При складанні схеми місця ДТП рекомендується: 1) застосовувати спеціальне креслярське приладдя (лінійки, лекала); 2) користуватися загальноприйнятими графічними зображеннями об`єктів та умовними позначками; 3) не порушувати масштабу зображення; 4) деталізувати ту чи іншу ділянку схеми пригоди; 5) використовувати винесення фрагментів за схему.

При цьому, схема ДТП, поряд з іншими матеріалами про адміністративне праворушення складається поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху.

З наведеного слідує, що схема ДТП відображає лише видимі (зовнішні) пошкодження транспортного засобу, вона складається працівниками органу поліціє, і не може бути для експерта джерелом визначення обсягу ушкоджень, з огляду на те, що Методика зобов`язує експерта (оцінювача) самостійно здійснити огляд пошкодженого автомобіля, результати якого покладаються в основу його висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Суд вважає, що належними і допустимими доказами доведений безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між завданими збитками і діями працівника відповідача. Зокрема, постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, якою доведена вина ОСОБА_2 і вона полягає у порушенні п. 13.1. Правил дорожнього руху України - недотримання безпечної дистанції внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем позивачки. ОСОБА_2 свою вину (своє внутрішнє ставлення) до причин ДТП, яка полягає у порушенні цих правил визнав. Також візуальним оглядом транспортного засобу (таблиці 1 до висновку експерта Цаберябого В .М. (а.с. № 11-12), в якій описані пошкодження автомобіля професійним експертом, під час розгляду справи ці пошкодження не спростовані, а також висновком автотоварознавчого дослідження, представленим суду позивачкою у порядку встановленому законом, який містить детальний розрахунок з збитку, ремонтну калькуляцію і фотографії пошкодженого КТЗ.

З урахуванням того, що матеріалами справи підтверджений безпосередній причинний зв`язок між винними діями особи, які стали причиною ДТП і наслідками дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини, беручи до уваги всі докази, що є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди.

На відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені ст. 22 Закону, згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик (ПрАТ «СК «Юнівес») за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом.

Разом із тим, як встановлено судом, страхове відшкодування в сумі 21 813,44 грн. було виплачене страховиком і спір між ними відсутній.

Вимоги ж позивачки до Дніпропетровської ОССТ про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 82 243,44 грн. (за вирахуванням суми страхового відшкодування в сумі 21 813,61 грн.) підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного.

Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Таким чином розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно статті 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

У зв`язку із зазначеним, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, не припинилось виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України), і особа, яка завдала шкоди, зобов`язана відшкодувати потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18).

В даному випадку позивач пред`явив вимогу до особи, працівник якої є винуватцем ДТП, про відшкодування непогашеної частини повної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, без урахування коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Крім того, за правилами статей 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992р. роз`яснено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК (2004р.) суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до вимог чинного законодавства, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Відповідальність за завдання шкоди може бути покладена на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.ч. 3, 4, ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не відповідає за шкоду, завдану цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб (наприклад, у разі незаконного заволодіння транспортним засобом), внаслідок непереборної сили (наприклад, у разі стихійного лиха), а не з її вини.

Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо), не вважається джерелом підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідачем - Дніпропетровською ОССТ і самим ОСОБА_2 не заперечується, що на момент ДТП працівник ОСОБА_2 виконував свої трудові обов`язки у Дніпропетровській ОССТ.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Виходячи із наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується останнім, а не безпосередньо винним водієм.

Суд, встановивши, що шкоду завдано внаслідок ДТП, що сталася з вини водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом, що перебував у користуванні у Дніпропетровської ОССТ, доходить висновку про її відшкодування саме цією організацією.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилався на те, що сума, яку позивачка просить стягнути, визначена помилково, оскільки згідно висновку експерта № 051/17 від 10.07.2017р. вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 51 200,60 грн., а вона замість цього просить стягнути вартість відновлювального ремонту у розмірі 104 057,05 грн.

Як було встановлено судом, вартість матеріального збитку завданого позивачці внаслідок пошкодження його автомобіля була розрахована експертом з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,574) та становить 104 057,05 грн., а вартість відновлювального ремонту розрахована без урахування фізичного зносу становить 51 200,00 грн.

Слід зазначити, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того важливою обставиною є те, що сума страхового відшкодування у розмірі 21 813,61 грн., яка виплачена страховиком позивачу, була розрахована з урахуванням фізичного зносу замінених частин на нові, що відповідає положенням статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

З цього приводу слід зазначити, що згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

З огляду на викладене суд приходить до переконливого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Таким чином, відповідач як особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна, в зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача майнової шкоди є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, з відповідача Дніпропетровської ОССТ на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню заявлена ним різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка становить 82 243,44 грн. (104 057,05 - 21 813,61).

Наведене випливає також з приписів ч.2 ст.1192 ЦК України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача про те, що позивачка має повернути відповідачеві деталі, агрегати та частини автомобіля, які були замінені на СТО і не були знищені в процесі ДТП, оскільки таке повернення здійснюється з урахуванням принципу диспозитивності, тобто - за заявою заподіювача шкоди (п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).

Жодної заяви заподіювача шкоди (відповідача) з приводу повернення позивачкою деталей, агрегатів, частини автомобіля матеріали справи не містять.

Суд також критично оцінює думку відповідача про те, що позивачка мала отримати страхове відшкодування від своїх страхової компанії, що б істотно зменшило обсяг відповідальності Дніпропетровської ОССТ (як заподіювача шкоди). Не погоджуючись з такою думкою, суд виходить з положень ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування», які передбачають, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Конструкція цих правовідносин враховує безумовну відповідальність заподіювача шкоди, навіть якщо потерпілий отримав страхове відшкодування за своїм договором майнового страхування, адже право вимоги до заподіювача зберігається за страховиком, який виплатив страхове відшкодування. При цьому, закон не позбавляє і самого потерпілого права такої вимоги.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Дніпропетровської ОССТ трьох відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення Дніпропетровською ОССТ виконання зобов`язання із відшкодування майнової шкоди з 21.06.2017р. по червень 2019р., суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що «стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення».

Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування майнової шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

По своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання.

У справі, що розглядається судом між ОСОБА_1 і Дніпропетровською ОССТ договір про відшкодування шкоди не укладався. Рішення суду про стягнення Дніпропетровської ОССТ на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, яке не виконувалося Дніпропетровською ОССТ, не ухвалювалося.

За таких обставин, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало, тому підстави для стягнення з Дніпропетровської ОССТ на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні.

Аналогічний правові висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 03.04.2019р. по справі № 757/3725/15-ц (провадження № 61-12530св18).

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п. 5 цієї постанови Пленуму згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи те, що майно позивачки було ушкоджено внаслідок ДТП, та те, що внаслідок ушкодження цього майна, вона перенесла певні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді неможливості тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням, клопотами по ремонту автомобіля, витрати часу на відновлення порушеного права, вона має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача з боку відповідача, а не про покарання останнього за його неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 3 ЦК України. Виходячи з цього, суд вважає за можливе визначити доведеною заподіяну моральну шкоду у розмірі 2 500,00 грн., що становить майже 3% від суми заподіяної майнової шкоди.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 139, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, наявність в матеріалах справи висновку експерта Цаберябого В.М., який має кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу (висновок виготовлений на вимогу позивачки), наявність квитанції про оплату проведення експертизи в розмірі 1000,00 грн. (а.с. № 23), а також приймаючи до уваги повне задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в розмір 1 000,00 грн.

Що стосується вимог про стягнення інших судових витрат, суд вважає за можливе з урахуванням повного задоволення позовних вимог мангового характеру стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір за вимоги майнового характеру (з урахуванням їх збільшення до 82 243,44 грн.) в сумі 822,43 грн. (а.с. № 3), ставка якого на момент подання позову становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати у 2017 році. З матеріалів справи видно, що позивачка при поданні позову первісно сплатила судовий збір за позовні вимоги майнового характеру в сумі 1 050,57 грн. за вимоги майнового характеру (105 057,05), а потім, зменшуючи до 82 243,44 грн. і збільшуючи вимоги до 104 090,00 грн. (додаючи індекс інфляції і три проценти річних), судовий збір не сплачувала, оскільки остаточна сума позову не перевищила первісну. З урахуванням того, що позивачка остаточно лише збільшила суму вимог майнового характеру, не заявляв додаткових вимог, сума первісно сплаченого судового збору не може бути стягнута з відповідача, а може бути повернута позивачеві за її окремою заявою.

З урахуванням часткового задоволення вимог немангового характеру, суд вважає за можливе стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір за вимоги немайнового характеру в сумі 640,00 грн., що є мінімальною ставкою судового збору (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 640,00 грн. у 2017 році.), менше якої не сплачується.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, який слід стягнути з відповідача на користь позивачки становить 2 462,43 грн. (822,43 + 640,00 грн. (судовий збір)+ 1 000,00 грн. (витрати на експертизу)).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 16, 1172, 1188, 1166, 1192, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним Наказом МУЮ та ФДМУ від 24.11.2003р. № 142/5/2092, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. (із подальшими змінами), правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 21.02.2018р. по справі 760/19377/15-ц (провадження № 61-2211св18), у постанові від 03.04.2019р. по справі № 757/3725/15-ц (провадження № 61-12530св18), ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств (треті особи - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Юнівес») про стягнення майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події - задовольнити частково.

Стягнути з Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 82 243,44 грн. (вісімдесят дві тисячі двісті сорок три гривні 44 коп.).

Стягнути з Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Стягнути з Дніпропетровської обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 462,43 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев