Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 489/6624/15-ц

провадження № 61-23906 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дочірнє підприємство «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Державна казначейська служба України, Державна служба України з безпеки на транспорті, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державне підприємство «Кіровоград-Інформ-Ресурси»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Лисенка П. П., Самчишиної Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»), Державної казначейської служби України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державного підприємство«Кіровоград-Інформ-Ресурси» (далі - ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 29 вересня 2013 року він рухався по автомобільній дорозі загального користування М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка», керуючи автомобілем «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом «СЗАП», моделі 8355, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками державної автомобільної інспекції та працівниками пересувного габаритно-вагового контролю ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

За результатами зважування працівниками пункту габаритно-вагового контролю складено акт № 126 від 29 вересня 2013 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

На підставі зазначеного акту працівниками ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» складено розрахунок плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 30 вересня 2013 року № 1667, з визначенням до сплати ним, як фізичною особою-підприємцем, 490,88 євро.

Після зважування транспортний засіб «КАМАЗ», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , з причепом марки «СЗАП», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був поміщений на зберігання до пункту тимчасового зберігання ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси», вартість якого склала 761,00 грн, включно з комісією за надання банківських послуг.

Також інспектором державної патрульної служби складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення серії АБ2 № 89464, за наслідками розгляду якого постановою серії АА2 № 093980 його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі 510,00 грн.

Крім того, за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановою Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області № 002219 від 29 жовтня 2013 року, на нього, як фізичну особу-підприємця, накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 1 700,00 грн.

На виконання вимог відповідачів, він 01 жовтня 2013 року сплатив плату за проїзд у розмірі 490,88 євро, що на дату платежу було еквівалентно 5 296,60 грн, комісію банку за надання послуг - 63,56 грн, штраф у розмірі 546,70 грн, з яких 36,70 грн - комісія банку та 761,00 грн плати за зберігання транспортного засобу з причепом на штрафмайданчику.

Не погоджуючись з діями працівників пересувного пункту габаритно-вагового контролю ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та працівників державної автомобільної інспекції, позивач оскаржив прийняті ними рішення в адміністративному порядку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, визнано недійсними результати проведеного 29 вересня 2013 року за допомогою пересувних автомобільних ваг «CHEKLODE FREEWEIGH» габаритно-вагового контролю транспортного засобу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, скасовано акт №126 від 29 вересня

2013 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок до акту №1667; скасовано постанову державної автомобільної інспекції у справі про адміністративне правопорушення № 093980 від 29 вересня 2013 року.

ПостановоюМиколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року скасовано постанову управління Укртрансінспекції у Миколаївській області №002219 від 29 жовтня 2013 року.

Зазначав, що неправомірні дії посадових осіб відповідачів, незаконного утримання належного йому транспортного засобу, а також безпідставного стягнення штрафів та інших платежів, спричинили заподіяння йому моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив відшкодувати йому за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 546,70 грн сплаченого адміністративного штрафу державній автомобільній інспекції (510,00 грн - штраф + 36,70 грн - комісія за послуги банку); 13 594,08 грн, що еквівалентно 490,88 євро, на відшкодування сплачених коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та 63,56 грн на відшкодування комісії банку; 761,00 грн - майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання та зберігання автомобіля на штрафмайданчику ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси», а також 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій посадових осіб відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України: 546,70 грн - на відшкодування сплаченого адміністративного штрафу державної автомобільної інспекції (510,00 грн - штраф + 36,70 грн - комісія за послуги банку); 5 296,60 грн - на відшкодування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та 63,56 грн - на відшкодування комісії банку; компенсацію майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання та зберігання автомобіля на штрафмайданчику ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси» у розмірі 761,00 грн; 1 000,00 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня

2014 року, та постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, встановлено факт незаконності рішень посадових осіб органів державної влади при здійсненні ними своїх повноважень щодо позивача. У результаті зазначених неправомірних дій, позивач був вимушений сплати кошти у вигляді штрафів та платежів, що заподіяло йому шкоду. За своєю правовою природою сплачені ОСОБА_1 кошти не є надміру чи помилково сплаченими коштами до державного та місцевого бюджетів, а тому вони підлягають відшкодуванню на підставі статті 1173 ЦК України.

У зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, що призвело до заподіяння позивачеві моральних страждань, підлягає задоволенню його вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн, визначеної з урахуванням засад розумності та справедливості.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня

2016 року у частині вирішених позовних вимог про відшкодування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, комісії банку, а також майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання та зберігання автомобіля на штрафмайданчику ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси», скасовано.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», Державної казначейської служби України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси» у частині позовних вимог про стягнення коштів на відшкодування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, комісії банку, а також майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання та зберігання автомобіля на штраф майданчику ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси», закрито.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 вересня

2016 року у частині вирішених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні вимог ОСОБА_1 до ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», Державної казначейської служби України, Державної служби України з безпеки на транспорті, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси» про відшкодування майнової шкоди відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за № 787, як спеціальним нормативним актом, визначено спосіб захисту порушених прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах та шляхи відновлення становища, яке існувало до порушення його права. З урахуванням наведеного вимоги позивача про повернення сплаченої ним суми адміністративного штрафу підлягають вирішенню у позасудовому порядку з використанням механізму повернення з бюджету помилково сплачених грошових коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету.

Зважаючи на те, що позивача було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, внаслідок чого він змушений був звернутися до суду за захистом порушених прав, що завдавало йому душевні страждання, апеляційний суд дійшов висновку щодо обгрунтованості розміру моральної шкоди, визначеного судом першої інстанції.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня

2016 року у частині вирішених вимог про відшкодування майнової шкоди у зв`язку зі сплатою адміністративного штрафу у розмірі 546,70 грн і залишити у цій частині в силі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від

23 вересня 2016 року.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку те, що на спірні правовідносини поширюється дія Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за № 787, оскільки шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (статті 1173 ЦК України) у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

У відзив (запереченнях) на касаційну скаргу, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області просило касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначило, що Головне управління Національної поліції у Кіровоградській області не є правонаступником Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, а тому не порушило прав позивача та не має нести відповідальності за дії працівників міліції.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Рух справи у суді касаційної інстанції

15 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діютьпісля набрання чинностіцією редакцією Кодексу.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильнезастосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розглядусправи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першоїабо апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не можевстановлювати або (та) вважатидоведеними обставини, що не буливстановлені в рішеннічи відкинуті ним, вирішуватипитання про достовірністьабо недостовірність того чиіншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення апеляційного суду оскаржується у частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у зв`язку із сплатою адміністративного штрафу у розмірі 510,00 грн та за послуги банку у розмірі 36,70 грн.

Рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в касаційному порядку не оскаржується, а тому в цій частині не є предметом касаційного перегляду справи.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 29 вересня 2013 року на автомобільній дорозі загального користування М-12 «Стрий-Тернопіль- Кіровоград-Знам`янка» працівниками державної автомобільної інспекції та працівниками пересувного габаритно-вагового контролю Дочірнього підприємства «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» був зупинений та направлений на проходження габаритно-вагового контролю транспортний засіб марки «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «СЗАП», моделі 8355, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 .

За результатами зважування працівниками пункту габаритно-вагового контролю було складеноакт №126 від 29 вересня 2013 року про перевищення транспортнимзасобом нормативнихвагових параметрів.

На підставі цього акту ДП «Кіровоградський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» складено розрахунок № 1667 від 30 вересня

2013 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта №126 від 29 вересня 2013 року з визначенням до сплати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми у розмірі 490,88 євро.

Крім того, інспектором державної патрульної служби Карповим А. В. відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення

серії АБ2 № 894644, за наслідками розгляду якого постановою серії АА2

№ 093980 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Постановою Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області № 002219 від 29 жовтня 2013 року, фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності та накладено штраф у розмірі 1 700,00 грн.

01 жовтня 2013 року позивачем сплачено 5 296,60 грн - плати за проїздавтомобільними дорогами транспортнихзасобів та 63,56 грн - оплатакомісії; 761,80 грн. - за послугиспецмайданчика (разом з комісією банка), 510,00 грн-адміністративний штраф та 36,70 грн - за послуги банку.

ПостановоюМиколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, залишеною без змінухвалою Одеськогоапеляційногоадміністративного суду від 16 грудня 2014 року, визнано недійснимирезультатипроведеного 29 вересня 2013 року габаритно-вагового контролю транспортного засобупозивача, скасованоакт №126 від 29 вересня 2013 року про перевищення транспортнимзасобом нормативнихвагових параметрів та розрахунок до акта№ 1667; скасовано постанову у справі про адміністративнеправопорушення № 093980 від 29 вересня 2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від16 червня 2015 року скасовано постанову Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області № 002219 від 29 жовтня 2013 року про застосування адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 700,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 13 594,08 грн, що еквівалентно 490,88 євро на відшкодування плати за проїзд автомобільними дорогами та 63,56 грн комісії банку, а також 761,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного затримання та зберігання автомобіля на штрафмайданчику ДП «Кіровоград-Інформ-Ресурси» закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшоввисновку, щокасаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Указане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог про відшкодування шкоди у зв`язку зі сплатою адміністративного штрафу, апеляційним судом враховано, що заявлені позивачем вимоги зводять до повернення йому суми адміністративного штрафу у розмірі 510,00 грн, сплаченого на виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення № 093980 від 29 вересня 2013 року, що була скасована постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від

06 лютого 2014 року, залишеною без змінухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року.

Відповідно до частини першої 296 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Пунктом 39 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України до органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, віднесено органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування, уповноважені здійснювати контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів, інших надходжень бюджету.

Механізм повернення з бюджету помилково сплачених коштів на підставі подання органу, що контролює справляння надходжень бюджету урегульовано Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року за № 787 (далі - Порядок).

Зазначений Порядок, зокрема визначає повернення органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, фізичним особам помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті, тобто повернення грошових сум, які мають безспірний характер.

Установивши, що Порядком, як спеціальним нормативним актом визначено спосіб захисту порушених прав та інтересів у спірних правовідносинах, що є відмінним від порядку відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями органу державної влади, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність визначених законом підстав для відновлення становища позивача шляхом відшкодування йому шкоди у порядку статті 1173 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником положень чинного законодавства, що не дає підстав для висновку про незаконність чи необгрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанцій правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, за наслідками розгляду якої ухвалив законне та обгрунтоване судове рішення. Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко