Номер провадження 11-кп/804/505/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2019р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в складі:

судді-доповідача Залізняк Р.М.,

суддів Круподері Д.О., Савкової С.В.

при секретарі судового засідання Гуляєві М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області в режимі відеоконференції з Димитровським міським судом Донецької області апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_1 , захисника Голубєвої О.В., яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.12.2018р., яким обвинуваченого

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шилівці Чернівецької області, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю строком на два роки, звільнено від призначеного основного та додаткового покарання відповідно до ст.ст. 49, 74 КК України у зв`язку із закінченням строку притягнення його до кримінальної відповідальності, у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні Донецької області про відшкодування моральної шкоди відмовлено,

за участю захисників Голубєвої О.В., Варцаби В.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

прокурора Онищенко Г.Г.,

представника Мирноградської

міської лікарні Донецької області Туровського О.В.,

в с т а н о в и л а :

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.12.2018р. обвинуваченого ОСОБА_2 (далі-обвинувачений) визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю строком на два роки, звільнено від призначеного основного та додаткового покарання за даним вироком відповідно до ст.ст. 49, 74 КК України у зв`язку із закінченням строку притягнення його до кримінальної відповідальності, у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 (далі-потерпіла) до Мирноградської центральної міської лікарні Донецької області (далі-ЦМЛ) про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

На вирок суду потерпілою та захисником Голубєвої О.В., яка діє в інтересах обвинуваченого, подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі потерпіла:

- вважає вирок суду незаконним в частині відмови у задоволенні її цивільного позову до Мирноградської ЦМЛ Донецької області про стягнення моральної шкоди, прохає змінити вирок в цій частині та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду, заподіяну злочином, у розмірі 1 000 000 грн. ;

- зазначає, що висновки суду щодо неналежності цивільного відповідача, а саме Мирноградської ЦМЛ Донецької області, не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на положення ст. 1172 ЦК України, постанову Верховного Суду України від 06.11.2013р. № 6-108цс13, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.12.2016р. по справі № 280/119/16-ц, постанову Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду по справі № 542/684/16-ц від 18.04.2018р., згідно яких моральна шкода, заподіяна засудженим під час виконання ним трудових обов`язків має бути відшкодована юридичною особою, з якою заподіювач такої шкоди перебував у трудових відносинах; обвинувачений, який визнаний винуватим за вироком суду заподіяв її моральну шкоду під час виконання ним трудових обов`язків в якості лікаря акушера-гінеколога Миргоградської ЦМЛ Донецької області, тому зазначена моральна шкода має бути відшкодована її саме Миргоградською ЦМЛ Донецької області.

В апеляційній скарзі захисник Голубєва О.В., яка діє в інтересах обвинуваченого:

- зазначає, що в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненому злочині суд послався на показання свідків, висновки комісійної судового-медичної експертизи від 19.05.2014р., та додаткової комісійної судової-медичної експертизи від 30.07.2016р. (далі СМЕ та додаткова СМЕ), з такими висновками суду вона не згодна, оскільки додаткова комісійна судово-медична експертиза від 30.07.2016р. була проведена по документах які були долучені органом досудового розслідування, при цьому експертам не був наданий Наказ МОЗ № 417 від 15.07.2011р. «Про організацію амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги в Україні» (далі Наказ МОЗ №417 від 15.07.2011р.); в Індивідуальній карті вагітної та породіллі відповідно п.2.3 Методологічних рекомендацій щодо організації надання амбулаторної акушерсько- гінекологічної допомоги, затверджених Наказом МОЗ № 417 від 15.07.2011р., якими обвинувачений керувався під час виконання своїх професійних обов`язків, містяться Виписки з амбулаторної картки потерпілої, які були надані обвинуваченому лікарями-терапевтами, в яких не було вказано про хронічні захворювання вагітної потерпілої, які б в подальшому могли призвести до ускладнень під час народження дитини, а саме про її хронічне захворювання нирок, про що потерпіла також не повідомила при постановці її на облік як вагітної та у пологовому відділені не повідомила про це обвинуваченому;

-вказує, що в зазначених в судово-медичних експертизах, на які послався суд як на докази винуватості обвинуваченого у інкримінованому йому злочині, не відображені відомості про можливість транспортування дитини в інший лікарський заклад після реанімаційних заходів, що могло призвести до ускладнення стану новонародженого;

- наголошує, що згідно висновку додаткової комісійної СМЕ експертами не вивчались дії обвинуваченого в частині виконання ним вимог Наказу МОЗ № 417 від 15.07.2011р., яким безпосередньо регулюється порядок організації обліку та спостереження вагітних, експерт в суді також не навів причин невивчення зазначених дій обвинуваченого при проведенні експертизи, тому висновки вказаної експертизи, на його думку, не відповідають вимогам ст. 12 ЗУ «Про судову експертизу», є неповними та необ`єктивними;

- вказує, що суд не звернув увагу, що у висновку додаткової комісійної СМЕ вказано, що в обмінній, індивідуальної картах потерпілої вагітної та породіллі, в історії пологів потерпілої відсутні дані за екстрагенітальну патологію, що свідчить про відсутність взаємодії між лікувальними установами; також у зазначеному висновку вказано, що на момент вступу метод розродження потерпілої через природні родові шляхи був вибраний правильно, хоча висновками обох СМЕ не встановлені дані, які б свідчили про момент, коли дії обвинуваченого лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 були неправильними; таким чином вказане вище дає підстави вважати, що додаткова комісійна СМЕ проведена не в повному обсязі;

-зазначає, що на досудовому розслідуванні та в суді захисником неодноразово подавались клопотання про призначення повторної, додаткової комісійної судової медичної експертизи для з`ясування питань, які мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, проте судом всі клопотання були відхилені, що є неповнотою судового розгляду, а також підставою для скасування або зміни вироку;

- вказує, що за клопотанням захисника до матеріалів кримінального провадження був долучений Наказ МОЗ № 417 від 15.07.2011р., який діяв на час пологів та яким керувався обвинувачений, де зазначено, що фахівець (в даному випадку лікар акушер-гінеколог) обов`язково отримує інформацію від лікаря загальної практики –сімейної медицини / дільничного терапевта/ про стан здоров`я вагітної. Обвинувачений перебуваючи на чергуванні у стаціонарному пологовому будинку, виконуючи свої професійні обов`язки під час пологів потерпілої 29.05.2013р., отримав виписку з амбулаторної картки потерпілої, де лікарі сімейної медицини вказували на те, що вона – здорова, та не вказували на жодну медичну патологію, проте судом у вироку не взяті до уваги ці докази, не надана оцінка, не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші, тому цей вирок ухвалений з порушенням вимог ст.ст. 94, 370 КПК України;

- зазначає, що з вироком суду не можливо погодитись, оскільки він грунтується на висновках судових медичних експертиз № 109-КЕ/2014 від 19.05.2014р. та № 135/КЕ-2016/пп від 30.07.2016р., про наявність яких обвинувачений був повідомлений лише при оголошенні йому про підозру 23.03.2017р.; експертиза призначалась слідчим та досліджувались дії саме обвинуваченого, проте він з постановою про призначення експертизи був ознайомлений лише після отримання висновків експертів, що позбавило його права захищатися, ставити питання до експертів; в подальшому як слідчим, так і судом у задоволенні клопотань захисту про проведення іншої експертизи по матеріалам, які не вивчались експертами було відмовлено; крім того, оригінали медичних документів передані потерпілій, чим порушені норми ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, ст.7 КПК України загальні засади кримінального провадження, а саме рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, ст. 93 КПК України, яка узагальнює систему способів збирання доказів для сторони обвинувачення і передбачає такі дії, як призначення експертизи і ознайомлення з нею обвинуваченого;

-вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у клопотанні захисту про визнання доказів недопустимими, а саме висновку додаткової комісійної експертизи від 30.07.2016р., вказав на те, що посилання сторони захисту на відсутність оригіналів медичних документів, які повернуті потерпілій 13.07.2017р., а згідно реєстру матеріалів досудового розслідування матеріали відкривались стороні захисту 13.04.2017р., не є підставою визнати висновок експертизи недопустимим доказом, з чим погодись неможливо, оскільки сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа, а також іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, що стороною обвинувачення зроблено не було; оригінали медичних документів потерпілої суду не надавались та судом не оглядались, таким чином суд прийняв висновок, який не підтверджується доказами та вирок є таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження;

-зазначає, що судом був проведений неповний судовий розгляд справи, оскільки судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вивчення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення; судом не взято до уваги докази, які могли істотньо вплинути на його висновки, а також судом у вироку не зазначено, чому він не взяв до уваги одні докази і відкинув інші, що свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження;

- прохає, вирок скасувати та закрити кримінальне провадження відносно обвинуваченого на підставі ст. 284 ч.1 п.2 КПК України.

Про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг учасники кримінального провадження повідомлені належним чином, проте до судового засідання не з`явились потерпіла, яка надала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі, наполягала на задоволенні її апеляційної скарги та просила її задовольнити, тому колегія суддів, дійшла до висновку про розгляд апеляційних скарг на оскаржуваний вирок без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисників Голубєвої О.В. та Варцаби В.Д., обвинуваченого, які підтримали подану захисником Голубєвою О.В. апеляційну скаргу, прохали її задовольнити, вирок скасувати, провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу злочину, у задоволенні апеляційної скарги потерпілої відмовити, позицію прокурора Оніщенко Г.Г., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого, прохала залишити їх без задоволення, та підтримала доводи апеляційної скарги потерпілої, прохала її задовольнити у повному обсязі, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги потерпілої та відмову у задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого за таких підстав.

Вироком суду першої інстанції обвинуваченого визнано винуватим у тому, що він перебуваючи, відповідно до наказу головного лікаря Димитровської (нині- Мирноградської) ЦМЛ Донецької області № 99/к від 01.08.1997 р., на посаді лікаря акушера-гінеколога Димитровської (нині-Мирноградської) ЦМЛ Донецької області, маючи згідно диплому Чернівецького державного медичного інституту серії НОМЕР_1 від 24.06.1994р. освіту за спеціальністю «лікувальна справа» та кваліфікацію спеціаліста «лікар», відповідно до наказу Донецького обласного управління охорони здоров`я від 01.03.2005р. № 17 маючи першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «акушера-гінеколога», тобто відповідно до ст. 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992р. є медичним працівником зі спеціальною освітою, а також, маючи відповідно до розділу 2-го своєї посадової інструкції «лікаря акушера-гінеколога (чергового)», затвердженої головним лікарем Димитровської (нині- Мирноградської) ЦМЛ Донецької області завдання та обов`язки здійснювати діагностику вагітності, спостереження за вагітними, сприяти ранньому виявленню ускладнень вагітності та пологів, надавати кваліфіковану медичну допомогу під час пологів, здійснювати лікування та нагляд за породіллями, володіти всіма методами амбулаторного та стаціонарного лікування, надавати швидку і невідкладну медичну допомогу хворим акушерсько-гінекологічного профілю, та інше, згідно з п. «а» ч. 1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992р. зобов`язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну й лікарську допомогу, проте неналежно виконав свої професійні обов`язки внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для новонародженного.

Так, обвинувачений, 28.05.2013 р. перебуваючи на чергуванні у стаціонарному пологовому відділенні Димитровської (нині-Мирноградської) ЦМЛ Донецької області, маючи достатній досвід та кваліфікацію, всі необхідні умови та засоби для проведення лікування та лабораторних досліджень, був відповідальним за надання медичної допомоги потерпілій, з моменту її госпіталізації 28.05.2013р. та під час пологів 29.05.2013р. Проте приблизно о 18-30год. 28.05.2013р. під час обстеження потерпілої у стаціонарному пологовому відділенні Димитровської (нині- Мирноградської) центральної міської лікарні після її госпіталізації обвинувачений, в порушення Посадової інструкції «лікаря акушера-гінеколога (чергового)», що полягало в незабезпеченні надання кваліфікованої медичної допомоги потерпілій, провівши огляд останньої, внаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов`язків, що виявилось у встановленні діагнозу без його підтвердження лабораторними методами дослідження та проведення огляду потерпілої в дзеркалах, встановив потерпілій діагноз «передчасний розрив плодових оболонок» (далі ПРПО), який згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 135-КЕ/2016/пп від 30.07.2016р. встановлений невірно та не відповідає МКБ-10 та діючим наказам МОЗ України, оскільки при госпіталізації в стаціонар з підозрою на передчасний розрив плодових оболонок відповідно до Наказу №782 МОЗ України від 29.12.2005р. потерпілій необхідно було провести діагностові проби ПРПО та провести огляд в дзеркалах, що проведено не було. Після цього обвинувачений внаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов`язків призначив введення потерпілій інфузії окситоцинової суміші, покази для якої були відсутні, оскільки тривалість 1-го періоду пологів склала 7 год. 35 хв.; 2-го періоду - 20 хв., що є нормальною для жінки, яка народжує вперше, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 135-КЕ/2016/пп від 30.07.2016р.

Вказані вище дії обвинуваченого, що полягали в призначенні потерпілій інфузії окситоцинової суміші без наявних показів, в свою чергу призвели до виникнення дистресу плода.

Після цього під час пологів потерпілої внаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов`язків, що виявилось в недотриманні вимог Наказу МОЗ України № 624 від 03.11.2008р., яким регламентовано визначення плану ведення пологів та обов`язкове поінформоване узгодження його з жінкою, моніторинг стану матері, плода та прогресування пологів, використання партограми для прийняття рішення щодо перебігу пологів, а також необхідності та об`єму втручань, обвинувачений неправильно записав частоту серцевих скорочень плоду, не зафіксував даних про навколоплідні води і конфігурацію головки плоду, неправильно відобразив динаміку відкриття шийки матки і опускання голівки плоду. Недотримуючись вимог Клінічного протоколу з акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», затвердженого Наказом МОЗ України від 27.12.2006 року № 900, згідно якого для діагностики дистресу плоду в пологах необхідно було використовувати наступні методи: аускультація серцебиття плоду, кардіотокографія (КТГ), виявлення меконію в навколоплідних водах, обвинувачений не здійснив правильну оцінку своїх дій з подальшим переглядом тактики ведення пологів, що включало в себе уникнення положення породіллі на спині; припинення введення окситоцину, якщо він був раніше призначений; при патологічній частоті сердечних скорочень плоду упродовж 3 останніх перейм, необхідне проведення внутрішнього акушерського дослідження для визначення акушерської ситуації і з`ясування можливих причин дистресу плоду; при визначенні дистресу плоду проведення негайного розродження: в 1-му періоді пологів - методом кесаревого розтину; у 2-му періоді при головному передлежанні - вакуум-екстракцією або накладенням акушерських щипців, та продовжив проводити пологову стимуляцію потерпілої. Внаслідок зазначених дій обвинуваченим, були спричинені тяжкі наслідки для новонародженого ОСОБА_3 у вигляді перинатальногогіпоксично-ішемічного ураження центральної нервової системи, енцефаломаляції, мікроенцефалії, грубого тетрапарезу, затримки темпів усіх видів розвитку, мультифокальних припадків, набряку головного мозку, двосторонньої бронхопневмонії, постгіпоксичної кардіопатії, які є невродженими та не відносяться до родової травми та її наслідків.

Причиною розвитку ускладнень у стані дитини на момент її народження є невстановлений обвинуваченим діагноз - дистрес плоду в 2-му періоді пологів та несвоєчасна надана медична допомога новонародженому, що можна вважати неналежним наданням медичної допомоги обвинуваченим, які відносться до тяжких тілесних ушкоджень, як загрозливі для життя. Невстановлений обвинуваченим діагноз - дистрес плоду в пологах, та несвоєчасне проведене пологого розрішення призвело до внутрішньоутробної гіпоксії та асфіксії плоду в пологах, тобто, саме у цей період часу відбулося гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку плоду з розвитком незворотних наслідків, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 135-КЕ/2016/пп від 30.07.2016 р.

При розгляді кримінального провадження по суті судом першої інстанції (далі – суді) були всебічно, повно та об`єктивно з`ясовані та досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст. 91 КПК України.

Подія кримінального правопорушення та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.140 ч.2 КК України у повному обсязі підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 ч.2 КК України підтверджені доказами, зібраними у відповідності із вимогами закону та дослідженими у судовому засіданні. Всі висновки суду у вироку мотивовані з належною повнотою, наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Висновки суду викладені в мотивувальній та резолютивній частині вироку узгоджені між собою та не містять протиріч.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження та досліджені безпосередньо у судовому засіданні, проаналізовані та оцінені судом першої інстанції з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності.

Судом був наданий ретельний аналіз показанням обвинуваченого, які були надані ним в судовому засіданні у співвідношенні з усіма зібраними доказами по справі.

Так, обвинувачений в судовому засіданні свою винуватість у скоєні злочину не визнав та показав, що 28.05.2013 р. він знаходився на своєму робочому місті на чергуванні у стаціонарному пологовому відділенні Димитровської (нині Мирноградської) ЦМЛ Донецької області. Біля 19.00 год. до відділення поступила потерпіла з доношеною вагітністю без пологової діяльності зі скаргами на відходження вод. Він обрав тактику очікування для цієї пацієнтки. Біля 22.00 год. у потерпілої розпочалася самостійна пологова діяльність, яка проходила без особливостей. Біля 04-00год. ранку на початку 2-ї стадії пологів у потерпілої зменшилася пологова діяльність та вона сказала, що більше не може, він прийняв рішення призначити їй інфузію окситоцинової суміші. Біля 05-00 год. ранку народився хлопчик в асфіксії важкої ступені. Під час усього періоду пологів у дитини відслідковувалось серцебиття, показань для кесарева сечіння були відсутні. Він надав дитині первинну реанімацію, потім передав дитину черговому педіатру. В подальшому за викликом потерпілої приїхали лікарі з обласної дитячої лікарні, які забрали дитину до м. Донецьк. Він вважає, що ускладнення у дитини настали через її транспортування її до м. Донецьк та через інфекцію матері про яку йому не було відомо. Він також вважає, що виконав усі можливі та необхідні дії під час пологів потерпілої. Він не визнав цивільний позов потерпілої в повному обсязі.

Незважаючи на займану обвинуваченим позицію, що виразилась у категоричному невизнанні винуватості щодо неналежного виконання ним своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого і несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, його показання в суді, які суперечать іншим доказам по справі, які ретельно досліджені, перевірені та оцінені судом першої інстанції, як окремо так і у сукупності, зазначеному суд першої інстанції дав відповідну оцінку.

13.06.2013р. ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів із заявою в якості потерпілої, в якій зазначила, що з 28.05.2013р. по 03.06.2013р. вона знаходилась у пологовому будинку Димитрівської ЦМЛ Донецької області з приводу патологічних пологів. До цього часу вона знаходилась під наглядом у лікаря ОСОБА_2 , як лікаря жіночої консультації. При терміні пологів 23.05.2013р., вона за вказівкою обвинуваченого 17.05.2013р. та 24.05.2013р. була у нього на прийомі. Наступний день відвідування жіночої консультації ОСОБА_2 призначив на 31.05.2013р., проте 28.05.2013р. біля 16-00 год. у неї відійшли води та вона відразу подзвонила лікарю ОСОБА_2 , і дізнавшись, що саме він чергує в той день, вона відразу о 18-00 год. прибула до пологового відділення Димитрівської ЦМЛ Донецької області. При прийомі до відділення ОСОБА_2 оглянув її та встановив, що пологові шляхи не готові до пологів, а також констатував факт об`ємного відходження вод. Вона повідомила йому про своє бажання зробити їй оперативне втручання , оскільки води вже відійшли, дитина знаходилася всередині у небезпечному стані, а пологові шляхи закриті, на що він близько 19-00 год. дав їй стимулюючу таблетку, з метою намагання штучним засобом викликати розкриття шийки матки, при цьому ОСОБА_2 усвідомлював, що у неї перші пологи у 30 років, що вже 41 неділя вагітності, та що це велика небезпека для дитини. Але він завірив її, що буде за нею спостерігати, та якщо буде така необхідність зробить хірургічне втручання. При огляді її о 23.30 год. та 01-30год 29.05.2013р. її стан не покращувався, зі слів лікаря ОСОБА_2 шийка матки відкрилася лише на 1,5 пальці, що робило неможливими природні пологи та він сказав чекати розкриття матки. Весь цей час, починаючи з моменту прийняття стимулюючої таблетки, а саме з 19-00 год. в неї почались скорочення матки (перейми), які мали інтервал 3-5 хвилин та швидке наростання інтенсивного болю. Вона звернулась до акушерки ОСОБА_4 і лікаря, щоб розпочали кесаревий розтин, оскільки вона відчувала, що самостійно народити не зможе, шийка матки не розкривалась, проте ОСОБА_2 , прогнозував їй пологи на 08-00 год. ранку, сказавши, що огляне її о 04-00 год. та пішов спати. Акушерка також пішла спати, вона залишалась одна з 01-30год. по 04-00 год. Акушерка прийшла раніше на 15 хв. ніж її лікар ОСОБА_2 та декілька хвилин розтирала її поперек, щоб зменшити біль. О 04-15год. її оглянув ОСОБА_2 , який зазначив, що шийка матки щільна та тверда, що вона не розмягчується та сказав чекати. Через деякий час її оглянула акушерка, після чого терміново запросила ОСОБА_2 до неї, їй зробили стимулюючу крапельницю, на той час вона вже була остаточно виснажена, та сказала лікарю, що в неї зовсім немає сил та знов попросила кесаревий розтин, проте замість цього їй збільшили стимулюючу крапельницю, що зробило скорочення матки неймовірно болісним та довшим. На кожному скороченні матки ОСОБА_2 та акушерка намагалися уручну розтягнути та розм`якшити шийку матки, при цьому вони казали, що стан поганий. Біля о 5-00 год. її пустили у пологи, але дитина не народжувалася, оскільки не могла пройти пологові шляхи, це тривало 50 хв. Вона тужилась, та робила все, що говорила акушерка. ОСОБА_2 намагався давити їй на живіт, але давив між грудьми, на що акушерка сказала йому, що потрібно давити нижче та потрібно прослуховувати серцебиття дитини, на що він відповів, що серце дитини стучить набагато повільніше та його дуже слабо чути. Потім ОСОБА_2 сказав пропускати деякі скорочення матки, щоб набирати сили, але дитина була на виході і кожна секунда була дуже важлива. Вона тужилась зі всієї сили, намагалася народити дитину якомога швидше, та опритомнила від болю. Вона чула, як казали про те, що дитину потрібно висмоктувати вакуумом. Дитину видавлювали, тягли, в результаті в 05-50 народився хлопчик. Він не дихав та не кричав. ОСОБА_2 разом з дитячими лікарями та іншими медичними працівниками побігли його реанімувати, а акушерка зашивала мої внутрішні та зовнішні розриви проміжності та шийки матки, які з її слів були дуже сильні. О 06-45 год. їй повідомили, що її дитина почала дихати з апаратом штучного дихання, але стан його вкрай тяжкий. Вона пережила ніч жахів, та не розуміє, чому ОСОБА_2 незважаючи на її прохання своєчасно не зробив кесаревий розтин, хоча для цього були всі показання – її вік, її стан, низька пологова діяльність. Довгоочікувана подія у сім`ї – народження дитини, перетворилася в безкінечні дні чекання лише на диво. По лінії санавіаціїї до дитини було викликано консультанта лікаря-неонатолога ОСОБА_5 та її дитину, у зв`язку з тяжкістю її стану, на перший день після народження, у перші часи, отримавши згоду батьків на евакуацію, було доставлено до відділення інтенсивної терапії новонароджених Донецької обласної дитячої лікарні у м.Донецьк, з діагнозом гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи. Тяжкий перебіг. Гострий період. Судомний синдром. Набряк головного мозку. Стан дитини був вкрай тяжкий, лікарі обласної лікарні не приховували, що стан дитини пов`язаний тільки з пологовою травмою. Дитина знаходилася між життям та смертю, самостійно не дихала, та лікарі ставили їй найстрашніші діагнози. Вважає, що стан її дитини є наслідком злочинної недбалості лікаря ОСОБА_2 , в результаті його непрофесійних дій, самовпевненої та халатної поведінки її доношена, здорова дитина отримала родову травму, яка має жахливі наслідки для подальшого її життя та здоров`я.

(а.с.124-126 т.1).

Витягом з ЄРДР від 13.06.2013р. підтверджується, що до нього внесено відомості про те, що 13.06.2016р. до чергової частини Димитрівського МВ ГУМВС України в Донецькій області надійшла заява потерпілої про те, що обвинувачений неналежним чином виконував свої професійні обов`язки під час пологів потерпілої в ніч з 28.05.2013р. на 29.05.2013р., що спричинило тяжкі наслідки та розпочато досудове розслідування за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 140 КК України.

(т.1. а.с. 120)

Постановою від 18.09.2015р. правову кваліфікацію в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013050490000988 від 13.06.2013р. змінено з ч.1 ст. 140 КК України на ч.2 ст. 140 КК України.

( а.с.40 т.2).

Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 109-КЕ/2014/пп від 19.05.2014р. підтверджується, що діагноз при надходженні потерпілої 28.05.2013р. до стаціонару пологового будинку м.Димитрова Донецької області встановлений невірно. Діагноз повинен відповідати МКБ-10 та діючим наказом МОЗ України. При госпіталізації в стаціонар з підозрою на передчасний розрив плодових оболонок (далі ПРПО) відповідно до Наказу 782 МОЗ України від 29.12.2005р., необхідно було провести діагностичні проби ПРПО, що проведено не було. Також в історії пологів є суперечливі дані про час виливу навколоплідних вод.

Згідно з Наказом № 782 МОЗ України від 29.12.2005р. жінки з ПРПО при госпіталізації оглядаються в дзеркалах, вагінальне дослідження не проводять. В даному випадку вагітній ОСОБА_1 , при надходженні до стаціонару провели вагінальне дослідження. Таким чином, правильність постановки діагнозу ПРПО можна вважати сумнівним.

В амбулаторній карті потерпілої є дані про наявність у неї екстрагенітальної патології: хронічний пієлонефрит, хронічна ниркова недостатність; хронічний холецистит; хронічний гастрит зі зниженою секреторною функцією; хронічний гіпертрофічний риніт; хронічний гнійний гаймороетмоідіт; хронічний фарингіт; хронічний бронхіт; нейроциркуляторна дистонія за змішаним типом. Проте, в обмінній карті, індивідуальній карті вагітної та породіллі, в історії пологів потерпілої дані за екстрагенітальну патологію відсутні, що свідчить про відсутність взаємодії між лікувальними установами, а також погано зібраний анамнез. Це не дозволило об`єктивно оцінити чинники ризику перинатальної та материнської патології.

Остаточний діагноз встановлений невірно, оскільки не був виявлений дистрес плоду в пологах. На момент вступу метод розродження через природні родові шляхи був вибраний правильно. Проте в історії пологів відсутня поінформована згода жінки на очікувальну тактику. Немає записів про якість навколоплідних вод в пологах, записів кардіотокограми (КТГ), які свідчили б про стан плоду та скорочення матки в пологах. Сумнівним є діагноз – вторинна слабкість пологової діяльності, у зв`язку з якою була застосована інфузія окситоцинової суміші, оскільки тривалість І періоду пологів склала 7 год. 35 хв.; ІІ періоду – 20 хв., що є нормальною для жінки,яка народжує вперше. Одним з ускладень інфузії окситоцинової суміші можна вважати дистрес плоду.

Згідно з Наказом № 900 МОЗ України від 27.12.2006р. «Дистресплоду при вагітності під час пологів» для діагностики дистресу плоду в пологах використовуються наступні методи: аускультація серцебиття плоду, кардіотокографія (КТГ), виявлення мезонію в навколоплідних водах.

При встановлені діагнозу «дистрес плоду» необхідно: 1) уникати положення породіллі на спині; 2) припинити введення окситоцину, якщо він був раніше призначений; 3) при патологічній частоті сердечних скорочень плоду упродовж 3 останніх перейм, необхідно провести внутрішнє акушерське дослідження для визначення акушерської ситуації і з`ясувати можливі причини дистресу плоду; 4) при визначенні дистресу плоду потрібне негайне розродження: в І періоді пологів- методом кесаревого розтину; у другому періоді при головному передлежанні – вакуум-екстракцією або накладенням акушерських щипців.

При народженні дитини були встановлені наступні діагнози: перинатальне гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, енцефаломаляція, мікроенцефалія. Грубий тетрапарез, затримка темпів усіх видів розвитку. Мультифокальні припадки. Набряк головного мозку. Двостороння бронхопневмонія. Постгіпоксична кардіопатія. Вказані захворювання не є вродженими, а обумовлені невстановленим своєчасно діагнозом «дистрес плоду в ІІ періоді пологів» та несвоєчасно наданою медичною допомогою новонародженому.

Розриви м`яких тканин родових шляхів породіллі можуть свідчити про нераціональне застосування окситоцинової суміші. Проведення операції перинеотомії проведено необґрунтовано. Загроза розриву промежини та слабкість потуг не є показанням для проведення перинеотомії. Згідно з Наказом № 582 МОЗ України від 15.12.2003р. «Пологовий травматизм» розриви шийки матки класифікуються за ступенями: Іст.- розриви шийки матки з однієї або двох сторін не більше 2 см; ІІ ст.. – розрив завдовжки більше 2 см, який не доходить до зведень піхви; ІІІст. – розрив шийки матки до зведень піхви або переходить на верхній відділ піхви. Таким чином, діагноз – розвири шийки матки 1-2 ст. неправомірний.

Несвоєчасна діагностика дистресу плоду та несвоєчасне родорозродження могли привести до виникнення вказаних захворювань у дитини.

Ведення партограми не відповідає діючому Наказу № 624 МОЗ України від 03.11.2008р., оскільки неправильно записана частота серцевих скорочень плоду, немає даних про навколоплідні води і конфігурацію голівки плоду, неправильно відображена динаміка відкриття шийки матки і опускання голівки плоду.

Таким чином, найбільш вірогідною причиною розвитку ускладнень у стані дитини на момент народження є невстановний діагноз – дистрес плоду у ІІ періоді пологів та несвоєчасно надана медична допомога новонародженому, що можна вважати неналежним наданням медичної допомоги.

(а.с. 152-249, т.1 ; а.с. 1-15, т. 2).

Висновком додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 135-КЕ/2016/пп від 30.07.2016р. підтверджується, що причиною розвитку ускладнень у стані дитини на момент народження є невстановлений обвинуваченим діагноз - дистрес плоду в 2-му періоді пологів та несвоєчасна надана обвинуваченим медична допомога новонародженому, що можна вважати неналежним наданням медичної допомоги і що згідно з п.1.2, п.1.3, п.2.1.3 у) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, як загрозливого для життя.

Згідно наданої медичної документації дитина потерпілої народилася від матері, яка мала обтяжний анамнез – екстрагенітальна патологія (хронічний пієлонефрит, хронічна ниркова недостатність; хронічний холецистит; хронічний гастрит зі зниженою секреторною функцією; хронічний гіпертрофічний риніт; хронічний гнійний гаймороетмоідіт; хронічний фарингіт; хронічний бронхіт; нейроциркуляторна дистонія за змішаним типом). Пологи перші, ускладнені передчасним відходженням навколоплідних вод, та слабкістю пологової діяльності, внаслідок чого дитина народилася у асфіксії важкого ступеня з оцінкою за шкалою Апгар на 1-й хвилині у 1бал, у зв`язку з чим у пологовій залі було розпочато первинну реанімацію та після реанімаційну допомогу.

Новонародженій дитині, згідно наказу №312 МОЗ України від 08.06.2007р. «Про затвердження клінічного Протоколу з первинної реанімації та після реанімаційної допомоги новонародженим», були застосовані реанімаційні заходи кваліфікаційно та у повному обсязі: А,В,С,D – реанімація.

Реанімаційні заходи виконувалися протягом 20 хв. Динаміка оцінки за шкалою Апгар склала на 5-й хвилині – 2-3 бали, на 10-1 – 3 бали, на 15-й – 5 балів та на 20-й -6 балів.

Після проведення реанімаційних заходів дитина знаходилася в край важкому стані, який був обумовлений мозковою комою ІІ-ІІІ ступеню і кардіо-респіраторною недостатністю.

Після народження дитини було встановлено клінічний діагноз: асфіксія в пологах важкого ступеня, що у подальшому трансформувалася в перінатальне гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, набряк головного мозку, церебральну кому ІІ-ІІІ ступеню, гострий період. Перивентрикулярну лейкомаляцію, мікроцефалію, грубий тетрапарез з мультифокальними нападками.

Набутий характер формування мікроцефалії з грубим тетрапарез з мультифокальними нападками підтверджується нормальними астрометричними параметрами окружності голови при народженні, а саме 35 см.

Невстановлений дистрес плоду в пологах, та несвоєчасно проведене пологового розрішення призвело до внутрішньоутробної гіпоксії та асфіксії в пологах, тобто саме у цей період часу відбулося гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку з розвитком незворотних наслідків.

Вжиті реанімаційні заходи не вплинули на настання ускладнень у дитини.

(а.с. 49-61, т. 2).

Згідно Акту службового розслідування в Димитровський ЦМЛ Донецької області, на виконання наказу Димитрівської ЦМЛ Донецької області від 17.07.2013р. Донецької області № 175 «Про створення комісії з службового розслідування», комісією було проведено розслідування фактів, вказаних в заяві Департаменту охорони здоров`я облдержадміністрації від 03.07.2013р. на скаргу потерпілої щодо оцінки діям обвинуваченого під час ведення ним пологів потерпілої та встановлено, що ведення потерпілої при надходженні у стаціонар проводилось згідно з клінічним протоколом наказу МОЗ України від 29.12.2005р. № 782 «Передчасний розрив плодових оболонок»; враховуючи народження дитини в тяжкій асфіксії, розрив шийки матки та піхви можна припустити про ускладнення другого періоду пологів (не був встановлений дістрес плоду та не була проведена пологопомічна операція). За неналежне виконання службових обов`язків 28-29.05.2013р. обвинуваченого притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді строгої догани, відсторонено від роботи у стаціонарі до кінця розслідування справи з направленням його на курси підвищення кваліфікації та 26.12.2013р. атестаційною комісією знято з обвинуваченого першу лікарську категорію (наказ ДОЗ № 84 від 26.12.2013р.).

(а.с. 26-28, 67 т. 2).

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в суді показали, що працюють у відділенні Мирноградської ЦМЛ Донецької області медичною сестрою та акушеркою. 28.05.2013 р. вони знаходились на чергуванні, коли у пологове відділення поступила вагітна потерпіла. В той день також чергували лікар акушер-гінеколог - обвинувачений та дитячий педіатр ОСОБА_8 . Вони були присутніми при пологах потерпілої, виконували свої безпосередні обов`язки та накази обвинуваченого - чергового лікаря. У потерпілої були слабкі потуги та їй поставили інфузію окситоцинової суміші. Дитина народилася з асфіксією, після чого її забрали лікарі з обласної дитячої лікарні у м.Донецьк.

Свідок ОСОБА_8 в суді показав, що 29.05.2013 р. він працював лікарем педіатром та знаходився на чергуванні у Димитрівській ЦМЛ Донецької області, коли його викликали у пологове відділення для надання допомоги новонародженій дитині, у якої було важке дихання, пологи проводив обвинувачений. Він особисто реанімував дитину, діяв згідно відповідного протоколу. Пізніше приїхали лікарі з обласної дитячої лікарні м. Донецьк та забрали новонароджену дитину.

Свідок ОСОБА_9 в суді показав, що він є лікарем Димитрівської ЦМЛ Донецької області, та пам`ятає випадок, який стався у 2013р. з потерпілою. Він підтверджує, що після пологів проводилося службове розслідування, за наслідками якого було винесено догану обвинуваченому з направленням його на курси підвищення кваліфікації.

Висновки наведених вище комісійних судово-медичних експертиз, підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між неналежним наданням обвинуваченим медичної допомоги, а саме невірно встановленого діагнозу під час госпіталізації потерпілої, невстановлений діагноз - дистрес плоду в 2-му періоді пологів та те, що несвоєчасно проведене пологорозрішення потерпілої призвело до внутрішньоутробної гіпоксії та асфіксії в пологах, тобто саме у цей період часу відбулось гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку новонародженого з розвитком незворотних наслідків, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, ґрунтуються на відповідних медичних документах зобов`язального характеру, а саме на досліджених судом першої інстанції наказах МОЗ України, обмінної карти потерпілої, медичної карти стаціонарного хворого № 5728 на ім`я потерпілої, історії пологів № 361 на ім`я потерпілої; картки розвитку новонародженого № 191; індивідуальної картки вагітної потерпілої та породіллі №414; амбулаторної карти на ім`я потерпілої, медичної карти стаціонарного хворого № 32 з ДЦМЛ на ім`я потерпілої; медичної карти стаціонарного хворого № 9665/1245 з ДЦМЛ на ім`я потерпілої.

Колегія суддів вважає, що вказані комісійні судово-медичні експертизи проведені відповідно до вимог кримінального процесуального закону України, їх висновки належним чином обґрунтовані та вмотивовані, не містять виправлень та протиріч, научно обґрунтовані та не викливають сумнівів у їх достовірності.

Колегія суддів також вважає, що після аналізу наведених у сукупності доказів, суд першої інстанції дав належну оцінку показанням обвинуваченого, який заперечував свою причетність до скоєння тяжких наслідків неповнолітньому, оскільки вони спростовуються сукупністю доказів, викладених у вироку, які перевірені та оцінені судом, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів щодо їх належності, допустимості та достовірності.

Висновки суду про винуватість обвинуваченого у неналежному виконанні своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, які спричинили тяжкі наслідки неповнолітньому, відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, є переконливими.

Так, обвинувачений не заперечував в суді той факт, що він 28.05.2013р. знаходився на чергуванні у стаціонарному пологовому відділенні Мирноградської центральної міської лікарні, де він працює на посаді лікаря акушер-гінеколога, коли о 19-00 год. до відділення поступила потерпіла з доношеною вагітністю без пологової діяльності, зі скаргами на відходження вод. Він обрав тактику очікування для цієї пацієнтки. Після чого він провівши огляд потерпілої, встановив їй діагноз «передчасний розрив плодових оболонок». Біля 22-00 год. розпочалась пологова діяльність та біля 04-00 год. на початку 2-ї стадії пологів у потерпілої зменшилась діяльність та він призначив потерпілій інфузію окситоцинової суміші. Біля 5-00 год. ранку народився хлопчик в асфіксії важкої ступені. Після надання первинної реанімації дитину забрали до Обласної дитячої лікарні у м.Донецьк.

Зазначені показання обвинуваченого в частині перебігу подій, які відбувались після надходження потерпілої до пологового будинку, а також відносно тактики проведення пологів потерпілої, обраної обвинуваченим, встановлення ним діагнозу потерпілій «передчасний розрив плодових оболонок» та призначення потерпілій інфузіїї окситоцинової суміші, одним з ускладень якої став дистрес плоду, що в свою чергу призвів до тяжких незворотних наслідків у стані здоров`я неповнолітнього, узгоджуються з висновками комісійної судово-медичної експертизи № 109-КЕ/2014 від 19.05.2014р. та додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 135/КЕ-2016/пп від 30.07.2016р. про прямий причинний зв`язок між діями обвинуваченого та наслідками, які настали. При цьому при проведенні обох комісійних СМЕ були ретельно та покроково досліджені дії обвинуваченого під час прийняття пологів у потерпілої, досліджені всі лікарські призначення потерпілій, які були рекомендовані обвинуваченим для її полого розрішення, після чого надані два обґрунтованих та вмотивованих висновки про те, що між неналежним виконанням професійних обов`язків обвинуваченим внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення під час пологів потерпілої та тяжкими наслідками для неповнолітнього, що настали є причинний зв`язок.

Також вказані вище показання обвинуваченого, висновки двох комісійних СМЕ узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення.

Правильність фактичних обставин, що були встановлені судом першої інстанції, також підтверджується Актом службового розслідування в Димитрівській ЦМЛ Донецької області, з якого вбачається, що обвинуваченим не був встановлений діагноз - дистрес плоду та не була проведена пологопомічна операція, та за неналежне виконання службових обов`язків 28-29.05.2013р. обвинуваченого притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді строгої догани, відсторонено від роботи у стаціонарі до кінця розслідування справи з направленням його на курси підвищення кваліфікації та 26.12.2013р. атестаційною комісією знято з обвинуваченого першу лікарську категорію, що підтверджує неналежне виконання обвинуваченим своїх професійних обов`язків.

Таким чином, заперечення обвинуваченого щодо неналежного надання ним медичної допомоги потерпілій при пологорозрішеннні, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, спростовуються наведеною вище сукупністю доказів, та невизнання обвинуваченим винуватості у скоєному злочині, є його бажанням уникнути покарання за скоєне.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у неналежному виконанні обвинуваченим професійних обов`язків, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 140 КК України, оскільки встановлена наявність причинно-наслідкового зв`язку між неналежним виконанням обвинуваченим своїх професійних обов`язків, як лікаря акушера-гінеколога потерпілій та наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень новонародженого з розвитком незворотних наслідків.

Колегія суддів вважає, що також переконливо обґрунтовані висновки суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.140 КК України, а саме у вчиненні неналежного виконання обвинуваченим своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

При обґрунтуванні зазначеної кваліфікації дії обвинуваченого суд першої інстанції зіставив ознаки фактично вчиненого обвинуваченим діяння та ознаки відповідного злочину, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України та обґрунтував фактичними обставинами справи висновок про їх відповідність.

Об`єктивною стороною злочину стало неналежне виконання обвинуваченим своїх професійних обов`язків як лікаря акушера-гінеколога, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення – не встановлення діагнозу – дистрес плоду в другому періоді пологів потерпілої та несвоєчасно надана допомога новонародженому, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому, а саме гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку неповнолітнього з розвитком незворотних наслідків.

Між цим діянням обвинуваченого і зазначеними наслідками встановлений причинний зв`язок, що підтверджено двома висновками комісійних СМЕ.

Суб`єктивна сторона злочину полягала у злочинній недбалості обвинуваченого як стосовно неналежного виконання обвинуваченим своїх професійних обов`язків, так і щодо наслідків, які настали. Обвинувачений, маючи реальну можливість передбачити настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, не надав їм належної уваги, порушуючи тим самим писані правила, які були закріплені в його посадовій інструкції та інших нормативно-правових актах, якими він повинен керуватись у здійсненні своєї професійної діяльності, при цьому обвинувачений діяв без належної уваги, передбачливості та обережності.

Обвинувачений не задіяв свою волю, не акцентував своєї уваги на вчинених ним діяннях, тобто була відсутня його певна поведінка, яка була направлена на організацію його дій, як лікаря акушера-гінеколога які б дозволили уникнути несприятливих наслідків, що настали. В обов`язки обвинуваченого, як лікаря акушера-гінеколога, входив обов`язок передбачити настання суспільно-небезпечних наслідків, що витікали з його службового та професіонального статусу. Обвинувачений, з урахуванням його особистих характеристик (освіти, досвіду, стану здоров`я, тощо), у даній конкретній ситуації міг передбачити настання суспільно-небезпечних наслідків у виді тяжких наслідків неповнолітньому.

Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про те, що в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненому злочині суд послався на показання свідків, два висновки комісійної СМЕ, з якими вона не згодна, оскільки додаткова комісійна СМЕ була проведена по документах, які були долучені органом досудового розслідування, при цьому експертам не був наданий Наказ МОЗ № 417 від 15.07.2011р.; в Індивідуальній карті вагітної та породіллі відповідно п.2.3 Методологічних рекомендацій щодо організації надання амбулаторної акушерсько- гінекологічної допомоги, затверджених Наказом МОЗ № 417 від 15.07.2011р., якими обвинувачений керувався під час виконання своїх професійних обов`язків, містяться Виписки з амбулаторної картки потерпілої, які були надані обвинуваченому лікарями-терапевтами, в яких не було вказано про хронічні захворювання вагітної потерпілої, які б в подальшому могли призвести до ускладнень під час народження дитини, а саме про її хронічне захворювання нирок, про що потерпіла також не повідомила при постановці її на облік як вагітної та у пологовому відділенні не повідомила про це обвинуваченому; крім того, експерт в суді також не навів причин невивчення зазначених дій обвинуваченого при проведенні експертизи, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

На думку суду апеляційної інстанції зазначені висновки комісійних СМЕ відповідають вимогам ст.ст.101, 102 КПК України, в них містяться докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання слідчого. При цьому висновки ґрунтуються на відомостях, які експерти сприймали як безпосередньо, так і на тих відомостях, які їм стали відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Обидва висновки підписані експертами, які мали певну компетенцію. Дослідницькі частини та підсумкові висновки експертиз узгоджені між собою, також узгоджені між собою обґрунтованість висновків експертів з іншими матеріалами кримінального провадження. Об`єктів дослідження зазначених експертиз було подано достатньо, а саме матеріали кримінального провадження № 12013050490000988, обмінна картка вагітної на ім`я ОСОБА_1 , медична карта стаціонарного хворого № 5728 на ім`я ОСОБА_1 , історія пологів № 361 на ім`я ОСОБА_1 , карта розвитку новонародженого № 191, індивідуальна карта вагітної та породіллі № 414, амбулаторна карта на ім`я ОСОБА_1 , медична карта стаціонарного хворого № 32 з ДЦМЛ на ім`я ОСОБА_1 , медична карта стаціонарного хворого № 9665/1245 з ДЦМЛ на ім`я ОСОБА_1 . У дослідницьких частинах висновків експертиз відбитий весь процес експертного дослідження і отримані на його підставі результати. У заключній частині надані науково обґрунтовані відповіді на поставлені експертом запитання, які повністю випливають з дослідницької діяльності експертів. На кожне поставлене експертам запитання була дана змістовна вмотивована відповідь.

Так, на підставі п.1 підсумків зазначених СМЕ судово-медична експертна комісія дійшла висновку про те, що діагноз потерпілій був встановлений невірно. При цьому діагноз повинен відповідати МКБ-10 та діючим Наказам МОЗ України. Таким чином судово-медична експертна комісія у експертних висновках послалась на всі, без виключення, діючі Накази МОЗ України, в тому числі й на Наказ МОЗ № 417 від 15.07.2011р., якими повинен керуватись лікар при встановленні діагнозу.

Крім цього, експерти, які надали висновки не виклалися до суду для допиту для роз`яснення висновків, оскільки у суду не виникало питань в обґрунтованості та повноти цих висновків. Також експертами на праві експертної ініціативи, яка є гарантією повноти і всебічності дослідження всіх обставин кримінального провадження, не вказано у висновках, про нові обставини, що мають значення для кримінального провадження, і з приводу яких їм не були поставлені питання.

При цьому, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, з дослідницьких частин зазначених експертиз та заяви потерпілої про вчинене обвинуваченим кримінальне провадження, потерпіла до пологів знаходилась під наглядом у обвинуваченого, як лікаря жіночої консультації, і при терміні пологів 23.05.2013р., вона за його вказівкою 17.05.2013р. та 24.05.2013р. була у нього на прийомі. Таким чином до пологів потерпіла знаходилась під наглядом у обвинуваченого - лікаря жіночої консультації ОСОБА_2 та саме він, як лікар, який спостерігає вагітну, для прогнозу перебігу вагітності та вибору тактики ведення вагітності та пологів повинен був, незважаючи на надану потерпілою виписку з її амбулаторної картки, де зазначено, що вона – здорова, отримати інформацію про екстрагенітальні захворювання вагітної, що не дозволило йому в майбутньому при пологах потерпілої об`єктивно оцінити чинники ризику пеританальної та материнської патології.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що в експертизах, на які посилається суд взагалі не відображено питання про можливість транспортування дитини в інший лікарський заклад після реанімаційних заходів, що могло призвести до ускладнення стану новонародженого, також не є слушними, оскільки згідно з висновком додаткової комісійної СМЕ вжиті реанімаційні заходи не вплинули на настання ускладнень у дитини, а тому і у подальшому транспортування дитини в інший лікарський заклад не могло призвести до ускладнення стану новонародженого.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що на досудовому розслідуванні та в суді захисником неодноразово подавались клопотання про призначення повторної додаткової комісійної судової медичної експертизи для з`ясування додаткових питань, які мають істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, проте судом всі клопотання були відхилені, що є неповнотою судового розгляду, а також підставою для скасування або зміни вироку, також не мають під собою підгрунття, оскільки наявні в кримінальному провадженні висновки експертів є повними та об`єктивними, містять вичерпні відповіді на всі запитання, що стосуються кримінального провадження, а також на численні питання, які були поставлені захисником, є допустимими та достовірними доказами у справі, що узгоджуються з усією сукупністю зібраних доказів та не суперечать їм. Колегія суддів вважає, що судом правильно було відмовлено у задоволенні клопотання про проведення третьої додаткової комісійної судово-медичної експертизи по справі, що є з боку захисника тактикою затягування розгляду справи по суті та порушення розумних строків розгляду справи, що в решті решт призвело до звільнення обвинуваченого від покарання на підставі ч.5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строку притягнення його до кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений визнаний винуватим у вчиненні злочину середньої тяжкості, з дня вчинення якого минуло п`ять років.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд не взяв до уваги одні докази та відкинув інші, вирок ухвалений з порушенням вимог ст.ст. 94, 370 КПК України, на думку колегії суддів є надуманими, оскільки судом були всебічно, повно та об`єктивно з`ясовані та встановлені всі фактичні обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, досліджені всі наявні докази, як окремо, так і сукупності. Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджені доказами, зібраними, дослідженими у судовому засіданні та оцінені судом, а саме показаннями потерпілої, висновками експертиз, показаннями численних свідків, актом службового розслідування, тощо. Всі висновки суду у вироку вмотивовані з належною повнотою, наведені належні і достатні мотиви та підстави їх ухвалення. Судом у вироку зазначено, чому він взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Висновки суду, викладені у вироку узгоджені між собою та не містять протиріч. Судом був наданий ретельний аналіз показанням обвинуваченого, які були надані ним в судовому засіданні у співвідношенні з усіма зібраними доказами по справі.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що з вироком суду не можливо погодитись, оскільки він грунтується на висновках судових медичних експертиз № 109-КЕ/2014 від 19.05.2014р. та № 135/КЕ-2016/пп від 30.07.2016р., про наявність яких обвинувачений був повідомлений лише при оголошенні йому про підозру 23.03.2017р.; експертиза призначалась слідчим та досліджувались дії саме обвинуваченого, проте він з постановою про призначення експертизи був ознайомлений лише після отримання висновків експертів, що позбавило його права захищатися, ставити питання до експертів; в подальшому як слідчим, так і судом у задоволенні клопотань захисту про проведення іншої експертизи по матеріалам, які не вивчались експертами було відмовлено; крім того, оригінали медичних документів передані потерпілій, чим порушені норми ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, ст.7 КПК України загальні засади кримінального провадження, а саме рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, ст. 93 КПК України, яка узагальнює систему способів збирання доказів для сторони обвинувачення і передбачає такі дії, як призначення експертизи і ознайомлення з нею обвинуваченого, на думку колегії суддів, є надуманими, оскільки судом під час оцінки зазначених висновків було з`ясовано додержання вимог законодавства при призначенні та проведенні експертизи, відсутність обставин, які виключали участь експертів у кримінальному провадженні, компетентність експертів та не вийшли вони за межі своїх повноважень, тощо.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про порушення судом при розгляді кримінального провадження вимог ст.ст. 7,22,93 КПК України, то вони є необґрунтованими та спростовуються матеріалами кримінального провадження, в яких міститься весь хід судового розгляду, зафіксований в журналах судових засідань з аудиозаписом до них, які були перевірені судом апеляційної інстанції під час прийняття рішення за апеляційною скаргою на оскаржуваний вирок.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що додаткова комісійна судово-медична експертиза №135-КЕ/2016/пп від 30.07.2016р. проведена по документах, які були долучені органами досудового розслідування, при цьому експертам не надавався Наказ МОЗ № 417 від 15.07.2011р., згідно якого в Індивідуальній карті вагітної та породіллі є виписки з амбулаторної картки потерпілої, які були надані обвинуваченому іншими лікарями-терапевтами та в яких не вказано інформації про можливі хронічні захворювання вагітної, які б в подальшому могли призвести до ускладнень під час народження дитини, в тому числі хронічні захворювання нирок вагітної, таку інформацію обвинувачений не отримав і від самої потерпілої, та як показали в суді обвинувачений та особисто потерпіла, що при постановці в лікарні на облік в родильному відділені та до проведення самих пологів вона не вказала обвинуваченому про наявність у неї хронічного захворювання нирок, є неспроможними, оскільки спростовуються двома висновками комісійних СМЕ, які були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції та узгоджуються із заявою потерпілої про вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення від 13.06.2013р.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що відмовляючи у клопотанні захисту про визнання доказів недопустимими, а саме висновку додаткової комісійної експертизи № 135-КЕ/2016/пп від 30.07.2016р., суд вказує на те, що посилання сторони захисту на відсутність оригіналів медичних документів, які повернуті потерпілій 13.07.2017р., а згідно реєстру матеріалів досудового розслідування матеріали відкривались стороні захисту 13.04.2017р. не є підставою визнати висновок експертизи недопустими доказом, з чим погодись неможливо, оскільки сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа, а також іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, що стороною обвинувачення зроблено не було, оригінали медичних документів потерпілої суду не надавались та судом не оглядались, є також необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки судом першої інстанції було зроблено правильний висновок, що посилання сторони захисту на відсутність оригіналів медичних документів не є підставою визнати висновок експертизи недопустимим доказом, оскільки оригінали медичних документів повернуті потерпілій лише 13.07.2017р., що підтверджується її розпискою про отримання оригіналів документів (а.с. 13.07.2017р.), а згідно реєстру матеріалів досудового розслідування матеріали відкривались стороні захисту 13.04.2017р. Належним чином завірені копії медичних документів наявні в матеріалах справи.

Судом першої інстанції обвинуваченому призначено покарання з урахуванням вимог ст. 65 КК України, а саме в межах установлених у санкції ч. 2 ст. 140 КК Особливої частини Кримінального Кодексу України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу. При цьому суд першої інстанції на основі всебічного врахування фактичних обставин справи в їх сукупності, визначив ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості проти життя та здоров`я особи, при цьому врахував індивідуальний її ступінь та дав її оцінку у вироку.

Також судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому виду та строку покарання враховано особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжує його покарання.

Таким чином, на думку колегії суддів, покарання, призначене обвинуваченому є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та є справедливим.

Крім того, судом першої інстанції зроблений правильний висновок про звільнення обвинуваченого від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку притягнення його до кримінальної відповідальності відповідно до ч.5 ст. 74 КК України, оскільки він визнаний винуватим у вчиненні злочину середньої тяжкості, з дня вчинення якого минуло п`ять років.

Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілої про те, що висновки суду щодо неналежності цивільного відповідача, а саме Мирноградської ЦМЛ Донецької області, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки моральна шкода, заподіяна засудженим під час виконання ним трудових обов`язків має бути відшкодована юридичною особою, з якою заподіювач такої шкоди перебував у трудових відносинах; обвинувачений, який визнаний винуватим за вироком суду заподіяв її моральну шкоду під час виконання ним трудових обов`язків в якості лікаря акушера-гінеколога Миргоградської ЦМЛ Донецької області, тому зазначена моральна шкода має бути відшкодована її саме Миргоградською ЦМЛ Донецької області, то вони є слушними, відповідають вимогам діючого цивільного, цивільно-процесуального та кримінально-процесуального законодавства України та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ч.1 ст. 1177 ЦК України визначено, що шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст. 1172 ЦК України).

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою під час виконання трудових обов`язків. Це є одним з випадків, коли суб`єктом деліктної відповідальності є юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи-підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків. Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за наведеною нормою права пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за ст. 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов`язково необхідно враховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов`язаннях і не набуває будь-яких особливостей. До таких обставин частина перша зазначеної норми відносить виконання трудових (службових) обов`язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену цим працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (ст. 1166 ЦК України).

Причинно-наслідковий зв`язок у цьому виді деліктних зобов`язань може мати складний характер, тобто позивач зобов`язаний довести не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.

Як вірно встановлено судом, обвинувачений згідно наказу головного лікаря Димитрівської (нині-Мирноградської) ЦМЛ Донецької області № 99/к від 01.08.1997р. працював на посаді лікаря акушер-гінеколога в пологовому відділенні Мирноградської ЦМЛ Донецької області, тому правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої потерпілій (цивільному позивачу), неправомірними діями обвинуваченого під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а тому відповідно до ст. ч.1 ст. 1172 ЦК України, саме юридична особа має відшкодувати завдану позивачам шкоду.

Факт спричинення моральної шкоди підтверджується висновками комісійної СМЕ № 109-КЕ/2014 від 19.04.2014р. та додаткової комісійної СМЕ № 135/КЕ-2016/пп від 30.07.2016р. в сукупності з іншими доказами.

Згідно роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

При визначенні розміру спричиненої потерпілій та її неповнолітньому сину моральної шкоди, колегія суддів враховує характер правопорушення, тяжкі наслідки здоров`ю дитини, які неможливо усунути, а саме згідно виписного епікризу з історії хвороби №5728 дитині встановлено діагноз гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, енцефаломаляція, мікроцефалія, грубий тетрапарез, затримка темпів всіх видів розвитку, мультифокальні напади, ускладнення: набряк головного мозку, кома 1-2 ступеня, стан після штучної вентиляції легенів, двостороння бронхопневмонія, супутній діагноз: постгіпоксична кардіопатія. Стан дитини по захворюванню важкий, у дитини арефлексія (відсутні рефлекси), адинамія ( відсутність рухів, окрім судомних нападів), відсутністя фото реакція (реакція очей на світло), дитина не ковтала, годування проводилось через зонд, сечевипускання через катетер. Після огляду дитячим нейрохірургом ДОКТМО, який встановив гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, прогресуючу внутрішню гідроцефалію, дитині встановлена інвалідність підгрупи А до досягнення нею віку 18 років. У зв`язку з необхідністю постійного медикаментозного лікування дитини та його обстеження, що потребує величезних матеріальних витрат, потерпіла з чоловіком вимушено тимчасово переїхала до РФ, де лікування дитини проводиться частково за рахунок бюджетних коштів та коштів страхової медицини. Внаслідок отримання дитиною вказаних захворювань та інвалідності її життя та здоров`я загублене, враховуючи прогноз захворювань дитини, шансів на видужання у нього не має, оскільки в головному мозку та в центральній нервовій системі дитини відбулись незворотні зміни, а медичне лікування та спостереження може лише не погіршувати важкий неврологічний стан дитини і зберігати його на тому ж рівні, або сповільнювати погіршення. Крім того, судом апеляційної інстанції оглянуті фото, які додані потерпілою до матеріалів кримінального провадження, які підтверджують дуже важкий стан здоров`я дитини потерпілої .

Колегія суддів, при визначенні розміру моральної шкоди також враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнала потерпіла, пологи у якої були першими у віці 30 років, а саме перебування потерпілої в постійній нервовій напрузі під час пологів, та невимовні психічні страждання і жах за життя та здоров`я дитини після пологорозрішення, коли вона дізналась, що її довгоочікувана дитина не дихає та знаходиться у вкрай у важкому стані, що її реанімують апаратом штучного дихання та направляють до обласної лікарні м.Донецьк. Три місяці її дитина була між життям та смертю, та потерпіла весь цей час знаходилась у сильному психічному напруженні. Всупереч несприятливим прогнозам лікарів дитина вижила, однак залишилась інвалідом, потребує особливих умов годування, є безпомічною і безпорадною, її життєдіяльність повністю залежить від потерпілої, що викликає необхідність постійного знаходження поряд з дитиною. Потерпіла понад шість років знаходячись поряд з дитиною-інвалідом відчуває страждання своєї дитини, наслідком чого стало почуття туги, відчаю, пригнічення, постійний депресивний стан, фізична і психічна втомленість, виснаження духовних сил.

Колегія суддів, враховуючи важкий та тривалий характер страждань потерпілої щодо стану здоров`я її неповнолітньої дитини та самої дитини, які ніколи не скінчаться, зміні в житті потерпілої, викликані хворобою її дитини, характер діяння особи, що заподіяла шкоду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшла висновку про задоволення цивільного позову потерпілої до Мирноградської ЦМЛ Донецької області про стягнення на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., завдану їй обвинуваченим при виконанні ним трудових обов`язків та про стягнення на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., завдану малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинуваченим при виконанні ним трудових обов`язків.

Таким чином, з урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги потерпілої про те, що моральна шкода заподіяна обвинуваченим під час виконання ним трудових обов`язків має бути відшкодована юридичною особою, з якою заподіювач перебував у трудових відносинах – Мирноградською ЦМЛ Донецької області, яка в свою чергу може стягнути її в порядку регресу із обвинуваченого, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 418 КПК України,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.12.2018р., яким обвинуваченого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю строком на два роки, звільнено від призначеного основного та додаткового покарання відповідно до ст.ст. 49, 74 КК України у зв`язку із закінченням строку притягнення його до кримінальної відповідальності, у задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 ОСОБА_11 до Мирноградської центральної міської лікарні Донецької області про відшкодування моральної шкоди відмовлено, задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника Голубєвої Олени Вікторівни, яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.12.2018р., яким обвинуваченого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю строком на два роки, звільнено від призначеного основного та додаткового покарання відповідно до ст.ст. 49, 74 КК України у зв`язку із закінченням строку притягнення його до кримінальної відповідальності, у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні Донецької області про відшкодування моральної шкоди відмовлено, залишити без задоволення.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27.12.2018р., яким обвинуваченого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права займатися лікарською та акушерсько-гінекологічною діяльністю строком на два роки, звільнено від призначеного основного та додаткового покарання відповідно до ст.ст. 49, 74 КК України у зв`язку із закінченням строку притягнення його до кримінальної відповідальності, у задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 до Мирноградської центральної міської лікарні Донецької області про відшкодування моральної шкоди відмовлено, змінити.

Стягнути з Мирноградської центральної міської лікарні Донецької області на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., завдану їй обвинуваченим при виконанні ним трудових обов`язків.

Стягнути з Мирноградської центральної міської лікарні Донецької області на користь потерпілої ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., завдану малолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинуваченим при виконанні ним трудових обов`язків.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді