ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2019 року справа №360/1764/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 360/1764/19 (головуючий суддя І інстанції - Секірська А.Г., складене у повному обсязі 24 травня 2019 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
22 квітня 2019 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про:
- визнання дії управління щодо відмови в індексації пенсії протиправними;
- зобов`язання відповідача здійснити з 01 березня 2019 року індексацію пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058 шляхом збільшення на коефіцієнт 1.17 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016 та 2017 роки, та який враховувався для обчислення пенсії, і становить 5377,90 грн. (а.с. 4-6).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року відмовлено у задоволені позовних вимог (а.с. 176-181).
Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що пенсію позивачу призначена у лютому 2018 року відповідно до частина другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в пункті 4-4 розділу XV Прикінцеві положення якого зазначено, що з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Цей показник у 2018 році становив 5 377,90 грн., проти 3 764,40 грн. у 2017 році. Саме показник 5 377,90 грн. середньої заробітної плати (доходу) в Україні врахований для обчислення пенсії.
В 2019 році коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій, становить 1,17.
Зазначає, що Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає ніяких обмежень чи винятків при індексації пенсії.
Застосування підзаконних актів при відмові у проведенні індексації пенсії, за твердженням позивача, є протизаконним, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які мають вищу юридичну силу.
Стверджує, що суд першої інстанції ухвалив не вірне рішення, із застосуванням вибіркового підходу, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у права позивача та мирне володіння майном (а.с. 187-189).
Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 95-97, 99), 19 лютого 2018 ркоу звернувся до Новоайдарського відділу Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 93).
Рішенням Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 23 лютого 2018 року № 4 «Про встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною» встановлено ОСОБА_1 з 17 лютого 2018 року пенсію за особливі заслуги перед Україною за віком. До призначеної йому пенсії встановлено надбавку відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» в розмірі 23% від прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, як особі нагородженої орденом «За мужність» ІІІ ступеня (14 жовтня 1999 року) (а.с. 126).
Протоколом управління від 23 лютого 2018 року № 159 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 17 лютого 2018 року у розмірі 5082,21 грн. (а.с. 92).
Згідно із рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 419/3077/18 за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії управління щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 частини періоду навчання в Харківському державному університеті ім. О.М. Горького з 13 червня 1980 року по 15 вересня 1980 року, зобов`язано управління зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 частину періоду навчання в університеті та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з дня її призначення, а саме з 17 лютого 2018 року (а.с. 150-155).
23 березня 2018 року Старобільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області запит № 2930/03-09 про проведення зустрічної перевірки архівної довідки від 06 лютого 2018 року № 0111-21-31 про навчання позивача (а.с. 130).
17 травня 2018 року до відповідача надійшов від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області Акт від 04 травня 2018 року № 1046 перевірки відповідності первинних документів змісту архівної довідки, яка підтверджує період навчання ОСОБА_1 (а.с. 131-134).
Розпорядженням Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 22 травня 2018 року № 142415 здійснено перерахунок пенсії позивача через зміну надбавки з 17 лютого 2018 року, розмір пенсії - 7073,84 грн. (а.с. 127).
26 березня 2019 року за вх. № 1513/53 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області надійшла заява ОСОБА_1 щодо індексації пенсії, в якій позивач з посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» просив провести з 01 березня 2019 року індексацію пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 шляхом збільшення на коефіцієнт 1,17 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні 5377,90 грн., з якої сплачено страхові внески, та який враховувався при обчисленні пенсії в 2018 році (а.с. 44-47).
Листом від 05 квітня 2019 року № 2915/03-10 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, зазначивши, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 затверджено Порядок проведення індексації пенсій у 2019 році. Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 передбачено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсій. Перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня 2018 року, розмір пенсій по яким обчислено відповідно до статті 27 Закону № 1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховано для обчислення пенсій за матеріалами електронних пенсійних справ - 3 764,40 грн. За матеріалами пенсійної справи при призначенні пенсії для обчислення середньомісячного розміру пенсії враховано заробітну плату за період з 01 липня 2000 року по 16 лютого 2018 року. Середній заробіток по народному господарству 5377,90 грн. З огляду на зазначене пенсійна справа перерахунку пенсії з 01 березня 2019 року не підлягає. Розмір пенсії до виплати з 01 грудня 2018 року становить 7 087,34 грн. і не змінився (а.с. 7).
Спірним у даній справі є правомірність відмови у проведенні індексації пенсії позивачу.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що пенсія ОСОБА_1 не підлягає перерахунку з 01 березня 2019 року на підставі статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058 закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно із статтею 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282 передбачено, що пенсії є об`єктом індексації грошових доходів населення. Індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 2 ст. 42 Закону № 1058 визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124).
Пунктом 2 Порядку № 124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17; у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного у цьому пункті, не досягає 100 гривень, встановлюється доплата до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.
Пунктом 5 Порядку № 124 визначено Пенсійному фонду України забезпечити: перерахунок пенсій, зазначених у пункті 2 цієї постанови, з 1 березня 2019 року; виплату одноразових доплати до пенсії, передбаченої пунктом 3 цієї постанови, одночасно з виплатою пенсії за березень та квітень 2019 року.
Цим Порядком відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Згідно із положеннями пунктів 2 та 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім тих, які на дату проведення перерахунку переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 Закону № 1058 (за зверненнями, які надійшли з 1 січня року, в якому проводиться перерахунок).
Пунктом 5 Порядку № 124 встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Таким чином, з 1 березня 2019 року перерахунок пенсій здійснюється за умов, визначених пунктами 2, 3 та 5 Порядку, а саме - перерахунку підлягають пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, та для обчислення розміру яких враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, станом на 1 жовтня 2017 року.
Пенсія позивачу призначена з 17 лютого 2018 року відповідно до Закону № 1058, що відповідає вимогам, визначеним пунктами 2 та 3 Порядку.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2019 року, з огляду на наступне.
Абзацом другим пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058 визначено, що з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2016 та 2017 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. У разі, якщо при однакових показниках індивідуального коефіцієнта заробітної плати (доходу) та тривалості страхового стажу розмір пенсії у 2018 році, обчислений відповідно до аналогічних показників, буде меншим, ніж пенсія, призначена у 2017 році, розмір якої обчислений з урахуванням положень абзацу першого цього пункту, Кабінет Міністрів України приймає рішення про збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, таким чином, щоб пенсії, призначені у зазначений період, не були меншими за пенсії, що призначалися з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.
Згідно з інформацією Старобільського об`єднаного Пенсійного фонду України в Луганській області від 20 травня 2019 року № 3812/08-10 (а.с. 170-172), розрахунок пенсії позивача проведено із загального страхового стажу 42 роки 05 місяців 10 днів. Коефіцієнт страхового стажу розраховано згідно статті 25 Закону № 1058 за формулою Кс=См : (100% х 12), де:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу.
Коефіцієнт страхового стажу складає: 42 роки 05 місяців = 42 х 12 + 5 = 509 : 1200 = 0,42417.
Коефіцієнт заробітної плати за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається згідно статті 40 Закону № 1058 за формулою:
Кз = Зв : Зс, де:
Кз - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи;
Зв - сума заробітної плати застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до вказаного Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати:
Зс - середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати.
Для обчислення пенсії ОСОБА_1 до розрахунку взято період заробітної плати з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2018 року, тобто за 212 місяців, в автоматичному режимі розраховано коефіцієнт заробітної плати за кожний місяць, і сума 212 коефіцієнтів складає 544,70186. Індивідуальний коефіцієнт склав 544,70186 : 212 = 2,56935.
Згідно із абзацом третім п.1 ст. 40 Закону № 1058 особі, яка звернулась за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
За пенсійною справою ОСОБА_1 автоматизованим способом виключені з розрахунку заробітки за 50 місяців (10 % від загальної кількості місяців страхового стажу - 509) за періоди з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року та з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року, що збільшило його індивідуальний коефіцієнт заробітної плати з 2,56935 на 2,92730.
Заробітна плата для обчислення пенсії визначається згідно пункту 2 статті 40 Закону № 1058 за формулою Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
За пенсійною справою ОСОБА_1 розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії проведено автоматизованим способом програмним забезпеченням ППВП наступним чином:
Зп = 5 377,90 грн. (за 2016, 2017 роки) х 2,92730 = 15 742,73 грн.
Розмір пенсії за віком розраховується у відповідності до статті 27 Закону № 1059 за формулою: П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії в гривнях;
Зп - заробітна плата застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За пенсійною справою ОСОБА_1 розрахунок проведено наступним чином:
П = 15742,73 грн х 0,42217 = 6 677,59 грн.
Загальний розмір пенсії позивача з 17 лютого 2018 року становить 7 113,19 грн., та складається з:
розміру пенсії за віком (стаття 27 Закону № 1058) - 6 677,59 грн.;
доплати за понаднормовий стаж (абзац другий частини першої статті 28 Закону № 1058) за 7 років - 101,64 грн. (мінімальний розмір пенсії 1452,00 грн. х 7%);
пенсії за особливі заслуги перед Україною - 333,96 грн. (мінімальний розмір пенсії 1452,00 грн. х 23%).
З 01 грудня 2018 року розмір пенсії позивача становить 7 126,69 грн. після перерахунку у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, при призначенні пенсії позивачеві відповідачем у відповідності до абзацу другого пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016 та 2017 роки, в розмірі 5 377,90 грн.
При цьому, при обчисленні пенсій станом на 01 жовтня 2017 року застосовувався усереднений показник середньої заробітної плати за 2014 - 2016 роки - 3764,40 грн., і саме з урахуванням цього показника було перераховано всі раніше призначені пенсії з 01.10.2017.
Таким чином, з 01 березня 2019 року перерахунку підлягають пенсії, для обчислення розміру яких враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, станом на 1 жовтня 2017 року, тобто 3764,40 грн.
Враховуючи вищевикладене та те, що пенсія позивачу призначена у 2018 році, обчислювалася з урахуванням показника середньої заробітної плати 5377,90 грн., тому перерахунку з 01 березня 2019 року не підлягає.
Суд апеляційної інстанції не приймає посилання позивача на те, що підзаконні акти, видані Кабінетом Міністрів України, не підлягають застосуванню, оскільки норми Конституції України та Закону № 1058 мають вищу юридичну силу, з огляду на наступне.
Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Повноваження Кабінету Міністрів України визначати в межах бюджету Пенсійного фонду розмір, дати та порядку збільшення, передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058, окремо обумовлюється в статті 42 Закону № 1058.
Тобто, зазначений підзаконний нормативно - правовий акт прийнято Кабінетом Міністрів України на підставі вимог Закону, і прийняття такого акта не суперечить ні нормам Конституції України, ні нормам законодавства про пенсійне забезпечення, станом на теперішній час не визнаний незаконним та нечинним, і підлягає застосуванню.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Слід звернути увагу, що стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
В рішенні від 3 червня 2014 року (заява № 43331/12, справа "Великода В.Н. проти України") Європейський суд з прав людини зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Отже, в даному випадку статтею 42 Закону № 1058, яка визначає загальні положення щодо індексації та перерахунку пенсій, право визначати порядок проведення перерахунку пенсій у відповідності до цієї статті надано Кабінету Міністрів України, на виконання чого саме Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», і встановлення умов для проведення перерахунку пенсій з 01 березня 2019 року цим підзаконним нормативно - правовим актом не суперечить правовим позиціям Європейського Суду з прав людини.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що, в даному випадку не відбулось втручання відповідача у право власності позивача, оскільки його пенсія не підлягає індексації у 2019 році, а доводи апелянта про порушення судом першої інстанції ст. 1 Першого протоколу є незмістовним.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог, оскільки пенсія позивачу призначена у 2018 році, обчислювалася з урахуванням показника середньої заробітної плати 5377,90 грн., тому перерахунку з 01 березня 2019 року не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 360/1764/19 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 травня 2019 року у справі № 360/1764/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 липня 2019 року.
Судді Т.Г.Арабей
А.А. Блохін
І.В. Геращенко
