Справа № 420/3363/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні та заборгованості по індексації грошового забезпечення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив:

стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 30.04.2018 в сумі 5789,00 грн.;

стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року в сумі 3274,13 грн.;

стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 61196,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в період з 07.11.2015 по 18.01.2019 він проходив службу у патрульній поліції України та перебував на посаді інспектора роти №3 батальойну №3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції № 21 о/с від 16.01.2019, позивач 18.01.2019 звільнений з органів Національної поліції України.

При цьому позивач зазначає, що 30.01.2019 він отримав заробітну плату у розмірі 6038,71 грн., а 17.05.2019 року була зарахована одноразова грошова допомога у розмірі 22678,98 грн.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що грошове забезпечення за грудень 2018 року та одноразова грошова допомога при звільненні не сплачені в день звільнення, а виплата відбулась із затримкою, позивач вважає, що відповідач повинен сплатити кошти з розрахунку середньоденного грошового забезпечення за два місяця, що передували звільненню, за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 61196,65 грн.

Крім того, позивач зазначає, що за період з 07.11.2015 по 30.04.2018 він відпрацював 143 нічні зміни та відповідач був зобов`язаний здійснювати йому доплати за службу у нічний час. Зазначена доплата відповідачем не здійснювалась у зв`язку з чим позивач вважає, що відповідач має заборгованість перед ним у вигляді доплати за службу в нічний час за вищевказаний період, що становить 5 789,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не здійснював нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення в період з листопада 2015 року по листопад 2017 року, у зв`язку з чим позивач вважає, що загальна сума індексації яка підлягає стягненню на його користь складає 3274,13 грн.

Ухвалою суду від 10.06.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

09.07.2019 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за службу в нічний час 05.06.2019 року, а тому, враховуючи п. 11 Розділу І Порядку №260, він не має права на компенсацію такої заборгованості понад 3 роки. Крім цього, поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Щодо виплати грошового забезпечення при звільненні позивачу відповідач зазначив, що зважаючи на те, що згідно з п. 13 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 6 квітня 2016 року №260 виплата грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць, грошове забезпечення позивача розраховано при звільненні - в день виплати грошового забезпечення іншим поліцейським в наступному місяці, тобто 30 січня 2019 року.

Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні відноситься до виплат, що здійснюється після звільнення поліцейського зі служби з Національної поліції та регламентується законодавства про пенсійне забезпечення. А отже, твердження позивача щодо необхідності нарахування вказаної допомоги в день звільнення суперечить положенням чинного законодавства.

Що стосується заборгованості по індексації відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 внесено зміни до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення та доповнено абзац 5 після слова «військовослужбовці» словом «поліцейських». Індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаною постановою, тобто з 24.10.2017 року. Отже, право на виплату коштів по індексації Позивач не мав.

З наведених підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позовної заяви.

11.07.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач додатково зазначив, що статтею 8 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що за наявності підстав проведення індексації, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Тому позивач зазначає, що індексація грошових доходів повинна проводитись за весь час несення ним служби. Доводи відповідача про те, що необхідно проводити індексацію заробітної плати поліційських лише після набрання чинності змін до Положення, а саме з 24.10.2017 є необгрунтованими. Також позивач зазначив. що одноразова грошова допомога не входить до пенсійного забезпечення, а ні до складу пенсії.

В судове засідання, призначене на 23.07.2019 року, представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В судове засідання, призначене на 23.07.2019 року, відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Жодних клопотань від представника відповідача не надходило.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін, з урахуванням клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження та за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до ч. 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

В період з 07.11.2015 по 18.01.2019 ОСОБА_1 проходив службу у патрульній поліції України та перебував на посаді інспектора роти №3 батальойну №3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до довідки про кількість фактично відпрацьованих нічних змін ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 18.01.2019 відпрацював 187 нічних змін.

Відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції № 21 о/с від 16.01.2019, позивач 18.01.2019 звільнений з органів Національної поліції України.

30.01.2019 ОСОБА_1 отримав заробітну плату у розмірі 6038,71 грн. за січень 2019 року.

17.05.2019 року ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 22678,98 грн.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11.11.2015 (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 постановлено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Водночас, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання), визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 р. № 260, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260).

Згідно пункту 3 Розділу І вказаного Порядку, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.

Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Судом встановлено, що позивачу в період з 07.11.2015 по 30.04.2018 не здійснена доплата за служу в нічний час за 143 нічні зміни в сумі.

З огляду на зазначене відповідачем не здійснена доплата позивачу за службу у нічний час у загальному розмірі 5789 грн., в тому числі:

1. У листопаді 2015 року - 2400 грн. (посадовий оклад позивача) поділити на 168 (кількість годин фактичного часу служби у листопаді 2015 року при 40 годинному робочому тижні = 14,29 грн. (годинна ставка за службу в нічний час) помножити на 8 год. (кількість годин фактичного часу служби в нічний час) помножити на 5 нічних змін позивача у листопаді 2015 року з них 35% (посадовий оклад з розрахунку за кожну годину служби в нічний час) = 200,16 грн.;

2. У грудні 2015 року - 2400/184 = 13,04 * 48 * 35% = 219,10 грн.;

3. У січні 2016 року - 2400/152 = 15,79 * 64 * 35% = 353,70 грн.;

4. У лютому 2016 року - 2400/168 = 14,29 * 56 * 35% = 280,10 грн.;

5. У березні 2016 року - 2400/176 = 13,64 * 56 * 35% = 267,30 грн.;

6. У квітні 2016 року - 2400/168 = 14,29 * 16 * 35% = 80,0 грн.;

7. У травні 2016 року - 2400/152 = 15,79 * 40 * 35% = 221,10 грн.;

8. У червні 2016 року - 2400/160 = 15 * 64 * 35% = 336,0 грн.;

9. У липні 2016 року - 2400/168 = 14,29 * 56 * 35% = 280,10 грн.;

10. У серпні 2016 року - 2400/176 = 13,64 * 56 * 35% = 267,30 грн.;

11. У вересні 2016 року - 2400/176 = 13,64 * 40 * 35% = 190,10 грн.;

12. У жовтні 2016 року - 2400/160 = 15 * 32 * 35% = 168,0 грн.;

13. У листопаді 2016 року - 2400/176 = 13,64 * 48 * 35% = 229,10 грн.;

14. У грудні 2016 року - 2400/176 = 13,64 * 56 * 35% = 267,30 грн.;

15. У січні 2017 року - 2400/159 = 15,09 * 56 * 35% = 295,80 грн.;

16. У лютому 2017 року - 2400/160 = 15 * 56 * 35% = 294,0 грн.;

17. У березні 2017 року - 2400/175 = 13,71 * 64 * 35% = 307,10 грн.;

18. У квітні 2017 року - 2400/152 = 15,79 * 32 * 35% = 176,80 грн.;

19. У травні 2017 року - 2400/160 = 15 * 24 * 35% = 126,0 грн.;

20. У червні 2017 року - 2400/159 = 15,09 * 8 * 35% = 42,20 грн.;

21. У липні 2017 року - 2400/168 = 14,29 * 40 * 35% = 200,0 грн.;

22. У серпні 2017 року - 2400/175 = 13,71 * 16 * 35% = 76,80 грн.;

23. У січні 2018 року - 2400/168 = 14,29 * 16 * 35% = 80,0 грн.;

24. У лютому 2018 року - 2400/160 = 15 * 64 * 35% = 336,0 грн.;

25. У березні 2018 року - 2400/167 = 14,37 * 48 * 35% = 241,40 грн.;

26. У квітні 2018 року - 2400/159 = 15,09 * 48 * 35% = 253,50 грн.

При цьому судом встановлено, що позивач в березні 2019 року звертався до відповідача з заявою в якій просив повідомити про причини нездійснення виплат та пропонував врегулювати зазначені питання в досудовому порядку.

З огляду на зазначене, враховуючи п. 11 Розділу І Порядку №260 стягненню підлягає доплата за служу в нічний час за період з березня 2016 року (за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення) у загальному розмірі 4735,94 грн.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час належать до часткового задоволення в сумі 4735,94 грн.

Стосовно стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає наступне.

Положенням ст. 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на заробітну плату не нижчу ніж визначено законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Дане право безпосередньо реалізується шляхом гарантування своєчасної та повної виплати заробітної плати (грошового забезпечення).

Статтею 2 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні є додатковою заробітною платою та на неї поширюються гарантії, передбачені цим Законом.

Зокрема, відповідно до ст.94 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу ОВС та національної поліції України, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими грошового забезпечення, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, а тому до даних правовідносин, необхідно застосовувати положення КЗпП України.

Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

У постанові від 27.04.2016 року, у справі №6-113 цс 16, Верховний Суд України зазначив, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільнені, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпПІ України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.05.2018 року у справі №803/1212/16.

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосує закон, що регулює подібні правовідносини, а за відсутності такого закону суд виходить із Конституційних принципів і загальних засад Права.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати "№95", ратифікованої Україною 30.06.1991 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчисленні в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли не має такого законодавства, угод чи рішення в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (Постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 року по справі №21-389а 13), суд дійшов до висновку, про застосування до даних правовідносин норми Законів про працю України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Так, відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільнені працівника виплата всіх сум. що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніші наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахуванні суми, належної працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином відповідач порушив статтю 43 Конституції України, якою гарантовано право, на своєчасне одержання винагороди за працю в частині виплати грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні у день звільнення. На цій підставі за несвоєчасну виплату належних до виплати грошових коштів, до відповідача слід застосувати відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпГІ України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченою ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після здійснення повного розрахунку з працівником, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 розділу ІV цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В свою чергу наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Відповідно до п. 1 Розділу І вказаного Порядку зазначено, що цей Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Згідно п. 8 Розділу І Порядку, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць, розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до п. 15 Розділу І Порядку, при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Судом встановлено, що грошове забезпечення за останні 2 місяця роботи, перед звільненням складало 28 496,01 грн. (в листопаді 2018 року року - 10 400 грн., в грудні 2018 року - 18 096, 01 грн). Грошове забезпечення за січень 2019 року, було нараховане та виплачено 30 січня 2019 року, одноразова грошова допомога при звільнені, нарахована та виплачена 17 травня 2019 року.

Виходячи з викладеного відповідач повинен сплатити кошти з розрахунку середньоденного грошового забезпечення за два місяця, що передували звільненню, а саме: 28 496,01 грн. за 61 день (листопад + грудень), тобто 467,15 грн. за один день.

Затримка по виплаті грошового забезпечення (заробітна плата) з 18 січня 2019 року по 30 січня 2019 року складає 12 календарних днів (467,15 грн.* 12 календарних дня = 5 605,80 грн.). Затримка за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги при звільнені, з 18 січня 2019 року по 17 травня 2019 року складає 119 календарних днів (467,15 грн.* 119 календарних днів = 55 590,85 грн.).

Виходячи з вищевикладеного відповідач повинен сплатити загальну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 61196,65 грн.

Щодо стягнення заборгованості по індексації суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (в період з 17.11.2015 р. по 31.12.2015 р.) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

З 01.01.2016 р. в дану норму внесено зміни і визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2015/ct/is_c/isc_u/isc2015m_u.html) у листопаді місяці 2015 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 101 відсотка та складала 102 відсотка.

Відповідно до інформації, яка розміщена на офіційному веб-сайті Держстату України (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2016/ct/is_c/isc_u/isc2016m_u.html) у квітні місяці 2016 року величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації у 103 відсотка та складала 103,5 відсотка.

Згідно частини третьої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

В контексті наведеного, суд відхиляє посилання представника відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватись лише з набранням чинності постановою КМУ №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Більш того, в силу положень частини другої статті 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" , за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауваживши, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

З урахуванням викладеного, вимог Закону та практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що позивач повинен був отримувати індексацію грошового забезпечення, у звязку з чим посилання відповідача щодо того, що індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться з 24.10.2017 року і права на виплату коштів по індексації Позивач не мав є необґрунтованими.

Суд зазначає, що позивач просить стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року в сумі 3274,13 грн.;

Разом з цим судом встановлено, що в листопаді 2017 року позивачу виплачувалась індексація у розмірі 373,85 грн, що підтверджується відповідним розрахунковим листом.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по індексації належать до часткового задоволення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року.

При цьому розрахована судом сума заборгованості відповідача перед позивачем по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року складає 3370,13 грн.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , слід стягнути заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року в сумі 3370,13 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні та заборгованості по індексації грошового забезпечення - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з березня 2016 року по квітень 2018 року в сумі 4735 (чотири тисячі сімсот тридцять п`ять) грн. 94 коп.

Стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 61196 (шістдесят одна тисяча сто дев`яносто шість) грн. 65 коп.

Стягнути з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року в сумі 3370 (три тисячі триста сімдесят) грн. 13 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук.

.