Справа № 214/7239/18

2/214/682/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 липня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді - Ткаченка А.В.,

за участю секретаря - Фастовець Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу № 214/7239/18 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», третя особа - служба у справах дітей Металургійного району м. Кривого Рогу, про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» (надалі - ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР») про скасування заборгованості за житлово-комунальні послуги, в обґрунтування якого зазначила таке.

ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради є опікуном неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати неповнолітнього, ОСОБА_3 , яка була матір`ю одиначкою, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05.11.2004 позбавлена батьківських прав, та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі рішення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради неповнолітній ОСОБА_2 визнаний дитиною-сиротою.

Позивач був зареєстрований і став проживати в зазначеній квартирі з 08.08.2018.

Періодично на адресу мешкання позивача відповідач надсилає рахунки-повідомлення з безпідставно нарахованою заборгованістю. Відповідно до останнього рахунку від 28.09.2018 станом на 01.10.2014 за зазначеною квартирою сформувалась заборгованість за послуги з утримання будинку та території в розмірі 3 108, 22 грн., з якою представник позивача ОСОБА_1 не погоджується у зв`язку з відсутністю між позивачем та відповідачем договору про надання послуг з утримання будинків, споруд, прибудинкових територій та вважає, що нарахування заборгованості можливе з моменту реєстрації позивача за вказаною адресою, тобто з 08.08.2018.

Посилаючись на ст. 28, 30, 41, 47, 62 Конституції України, ст. 19, п. 3 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 1 ч. 2 ст. 11, ст. 509 ЦК України, лист Верховного Суду України від 01.04.2014, в якому зазначається про право особи пред`явити до суду таку вимогу, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, позивач просить зобов`язати відповідача списати з його особового рахунку заборгованість у розмірі 3 108, 22 грн., а також просить на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» звільнити його від сплати судового збору та просить розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав, просив відмовити у позові у повному обсязі, обґрунтовуючи своє заперечення тим, що відповідач з 01.12.2014 є управителем частини будинків Саксаганського району м. Кривого Рогу. Утримання будинку та прибудинкової території проводиться з метою збереження та належного безпечного функціонування житла та будинку в цілому, споживач має нести відповідні витрати незалежно від того, чи проживав він у квартирі, адже послуги надаються будинку, а не конкретному споживачу.

Відповідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язком відповідача є надання цих послуг, а обов`язком позивача відповідно до пунктів 1, 5 ч. 2 ст. 7 цього закону є укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та їх оплата у строки, встановлені договором або законом. Станом на 01.01.2019 позивач не уклав договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», що є порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі наявності фінансового особового рахунку.

Заборгованість за послуги, надані відповідачем за адресою АДРЕСА_1 , станом на 01.01.2019 становить 3 309, 95 грн. Вказана заборгованість попереднього власника не може бути списана або виключена з особового рахунку, оскільки законодавством України не передбачений механізм списання заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, що підтверджується листом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №12/1-64 від 17.05.2007.

Крім того, відповідно до ст. 72 ЦК України, Правил опіки та піклування, затверджених наказом № 34 від 26.05.1999 Державним комітетом України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства праці та соціальної політики України опікун зобов`язаний піклуватися про збереження та використання майна в інтересах підопічного, має право управляти майном підопічного на його користь та витрачати суми, які належать підопічному з різних поточних надходжень в інтересах підопічного. Отже, сплата боргу за житлово-комунальні послуги є питанням, яке має вирішувати опікун.

Також відповідач зазначає, що право обліку заборгованості за надані житлово-комунальні послуги належить йому.

Ст. 16 ЦК України, передбачений загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Використаний позивачем спосіб захисту є неналежним, бо не передбачений ст. 15, 16 ЦК України, тобто вимоги не ґрунтуються на законі та задоволенню не підлягають.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018 справа передана на розгляд судді Ткаченко А. В. ( а. с. 21).

Ухвалою суду від 05.11.2018 про залишення позовної заяви без руху надано позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви. 06.12.2018 на виконання зазначеної ухвали від представника позивача ОСОБА_1 надійшла довідка про розмір пенсії за віком ( а. с. 22-26).

07.12.2018 суддя Ткаченко А. В. постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, якою заява представника позивача ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору задоволена, відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче засідання у справі на 09 год. 30 хв. 16.01.2019.

За заявою позивача від 10.01.2019 (а. с. 43) підготовче судове засідання суд відклав на 04.02.2019.

04.02.2019 представник позивача адвокат Велегура М. І., повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю № 1308 від 12.10.2004 та дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 11.12.2018 №1950 (а. с. 47-48), звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі як третю особу службу у справах дітей Металургійного району м. Кривого Рогу та витребування з Сьомої криворізької державної нотаріальної контори спадкову справу після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 ( а. с. 51). Суд ухвалою від 04.02.2019 зазначене клопотання задовольнив.

Представник позивача ОСОБА_5 до зали судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 до зали судового засідання також не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до зали судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснювався, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справі, суд встановив, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, щодо надання житлово-комунальних послуг, які регулюються відповідними нормами ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.

Так суд встановив, що позивач неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом дитинства та дитиною-інвалідом, відповідно до рішення виконавчого комітету Саксаганської у місті ради від 20.12.2017 № 503 має статус дитини-сироти, у зв`язку з тим, що його мати ОСОБА_3 , яка рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05.11.2004 позбавлена щодо нього батьківських справ, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с.11, 12-13, 17, 18, 19).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Саксаганської районної ради № 272/1 від 21.07.2004 ОСОБА_1 призначена опікуном, на той час малолітнього ОСОБА_2 , та за ним закріплена неприватизована квартира по АДРЕСА_1 ( а. с. 14).

Відповідно до довідки Саксаганського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області вих. №5795/02.23-07 від 03.12.2018 законний представник позивача ОСОБА_1 отримала пенсію за віком за період з червня 2018 по листопад 2018 в сумі 2 577, 45 грн. щомісячно ( а. с. 26).

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 08.08.2018 № 7120 неповнолітній ОСОБА_2 зареєстрований в закріпленій за ним квартирі з 08.08.2018.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 40) відповідач має статус юридичної особи та на підставі договору про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Саксаганському районі (об`єкт №2) від 20.01.2014 та додатку до цього договору виконує функції управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, серед яких є будинок АДРЕСА_2 ) ( а. с. 35-39, 39 зворот).

Директором ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» є ОСОБА_7 , що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР» від 02.02.2018 (а.с. 41).

З довідки № 5041 від 20.09.2018 та інформації про стан особового рахунку № НОМЕР_1 , виданих ТОВ «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», вбачається, що станом на 20.09.2018 заборгованість за послуги з утримання будинку та території за адресою АДРЕСА_3 за період з грудня 2014 року по вересень 2018 року становить 3 108, 22 грн.; в інформації про стан особового рахунку № НОМЕР_1 , зазначене прізвище - ОСОБА_8 ( а. с. 4-6).

Відповідно до ордеру на житлове приміщення №1337 від 26.09.1989 двокімнатна квартира площею 29 , 76 АДРЕСА_1 виділена ОСОБА_8 та членам її сім`ї - ОСОБА_9 - чоловіку та ОСОБА_3 - доньці (а. с. 52).

З відповіді відповідача на звернення представника позивача ОСОБА_1 вих. № 346 від 07.02.2019 вбачається, що представник позивача зверталась з питанням, пов`язаним з призначення субсидії, та відповідач роз`яснив їй, що у випадках, коли житло в оренду не здається, орган опіки контролює вирішення питання призначення субсидії; субсидія призначається лише за заявою опікуна, на якого покладається відповідальність за підготовку документів для її призначення та вирішення питання щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги. Відповідач відмовив у задоволенні звернення ( а. с. 59).

Відповідно до відповіді Сьомої криворізької державної нотаріальної контори вих. № 381/01-16 від 27.03.2019 на ухвалу суду від 04.02.2019 вбачається, що за заявами про прийняття або відмову від спадщини у передбачений ст. 1270 ЦК України строк ніхто не звертався та в архівних матеріалах Сьомої криворізької державної нотаріальної контори станом на день виконання документу не міститься даних щодо звернення будь-кого зі спадкоємців ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа після її смерті не заводилась (а. с. 66).

Суд, дослідивши та оцінивши докази, надані сторонами, у їх сукупності приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Ця норма Конституції передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 2 ст. 5 ЦПК України передбачає, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту і при розгляді спору суд має встановити чи порушені права позивача і чи відповідає обраний ним спосіб захисту цьому порушенню.

Як зазначено вище, суд встановив, що неповнолітній позивач, який має статус дитини-сироти, на законних підставах з 08.08.2018 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_3 . Відповідач є управителем житлового будинку, в якому мешкає позивач та у вересні 2018 року видав представнику позивача довідку №5041 від 20.09.2018 з інформацією про стан особового рахунку та відповідь на звернення вих. № 346 від 07.02.2019, з яких вбачається, що за вказаною адресою по особовому рахунку НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_8 наявна заборгованість в сумі 3 108, 22 грн. та відповідач наполягає на обов`язку законного представника позивача ОСОБА_1 її погасити та повідомляє, що субсидія призначається за заявою представника неповнолітнього, на якого покладається відповідальність за підготовку документів для її призначення. У відзиві на позовну заяву відповідач визнає, що вказана заборгованість по квартирі є заборгованістю попереднього її власника (квартиронаймача).

В позовній заяві представник позивача ОСОБА_1 як підставу звернення до суду зазначає надсилання на адресу мешкання позивача рахунків та повідомлення з безпідставно нарахованою, на її думку, заборгованістю, з якою вона не погоджується у зв`язку з відсутністю між позивачем та відповідачем договору про надання послуг з утримання будинків, споруд, прибудинкових територій та вважає, що нарахування заборгованості можливе з моменту реєстрації позивача за вказаною адресою, тобто з 08.08.2018 та посилається на статті 19 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Оцінюючи встановлені фактичні дані та аргументи позивача, суд зазначає, що в обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві посилається на статті Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, який втратив чинність 10.06.2018, тобто до моменту реєстрації проживання позивача за зазначеною адресою.

Правовідносини між сторонами регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 і відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 цього закону серед обов`язків споживача житлово-комунальних послуг зазначений обов`язок укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Відповідно до ч. 4. ст. 13 цього Закону з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Аналогічний обов`язок покладений на відповідача в п. 2 ч. 2 ст. 8 вказаного закону, де зазначено, що виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи вказані норми закону, суд погоджується з позицією представника відповідача, що законний представник позивача ОСОБА_1 не виконала обов`язок, покладений на позивача законом щодо укладання договору з надання житлово-комунальних послуг, чим не виконала свої обов`язки піклувальника, покладені на неї ст.69 ЦК України. Відсутність між сторонами договору з надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для задоволення позову, так як сторони мали спільний обов`язок щодо укладення договору з надання житлово-комунальних послуг. Вказані норми закону не встановлюють обов`язку відповідача списати заборгованість за житлово-комунальні послуги попереднього квартиронаймача у разі відсутності договору з новим квартиронаймачем.

Крім, того посилаючись досить загально в позовній заяві на ст. 28, 30, 41, 47, 62 Конституції, представник позивача ОСОБА_1 просить захистити права позивача на повагу до його гідності, недоторканості житла, право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, право особи вважатися невинуватою у вчиненні злочину і не бути підданою кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Однак суд не вбачає з наданих представниками позивача письмових доказів підтвердження порушення зазначених прав позивача. Зокрема, доказів, що підтверджують право власності позивача на зазначену квартиру представники позивача суду не надали. Ознайомившись з зазначеними вище документами, суд доходить висновку, що вказана квартира не була приватизована ані матір`ю позивача, ані позивачем, отже перебуває в комунальній власності, тому право власності позивача порушене бути не може. Не встановлено також судом і порушення права позивача на недоторканість житла і права на повагу до його гідності. Інші конституційні права, про порушення яких вказує позивач, на думку суду, не можуть бути змістом правовідносин, що виникли між сторонами.

Представники позивача не вказують в позовній заяві та в поясненнях в судовому засіданні, які конкретні суб`єктивні права позивача порушені направленням відповідачем рахунків-повідомлень про наявність заборгованості за вказаною адресою, не надають на підтвердження своїх вимог ці рахунки, та не зазначають, крім вказівки про відсутність договору з надання житлово-комунальних послуг, у чому полягає протиправність діяння відповідача та до яких негативних наслідків вона привела.

Відсутнє також підтвердження того, що відповідач письмово шляхом направлення претензії чи шляхом звернення до суду вимагає від позивача сплатити заборгованість за утримання будинку та території, яка згідно з інформацією про стан особового рахунку № НОМЕР_1 обліковується на ім`я ОСОБА_8 за період з грудня 2014 по вересень 2018, окрім вищезазначеної відповіді на звернення представника відповідача ОСОБА_1 , де відповідач висловлює свою позицію щодо наявності, на його думку, обов`язку представника позивача ОСОБА_1 вирішити питання щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Крім того, ухвалюючи рішення, суд враховує, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 (з наступними змінами та доповненнями) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Отже, суд погоджується з аргументами відповідача, що особовий рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_8 відповідачем є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.

Крім того, суд враховує що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд не скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, бо у неповнолітнього позивача є законний представник, а також адвокат, який виконує свої обов`язки відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» і збір судом доказів у справі, де інтереси неповнолітнього представляють два представника, на думку суду, призвів би до порушення принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу.

За викладених вище обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача необґрунтовані, порушення прав позивача не підтверджується, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір має бути віднесений на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», третя особа - служба у справах дітей Металургійного району м. Кривого Рогу, про скасування заборгованості за жилого-комунальні послуги відмовити.

Судовий збір віднести на рахунок держави.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників процесу:

Позивач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛОСЕРВІС-КР», місцезнаходження юридичної особи 50049, м. Кривий Ріг, вул. Спаська, 17 А, адреса для листування 50008, м. Кривий Ріг, вул. Космонавтів, 15, ідентифікаційний код 383349104823.

Суддя А. В. Ткаченко