Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 725/4771/17

провадження № 51-9459км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 2липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня 2018року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260000000492, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополя (Автономної Республіки Крим), жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 25 червня 2018 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 4 вересня 2018 року, за ч. 2 ст.15 і ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді арешту на строк 15 діб, на підставі статей 75, 104 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 361-2, ч. 2 ст. 361-2 КК.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівців від 2 липня 2018 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 361-2, ч. 2 ст. 361-2 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 і ч.3ст.190КК на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 361-2 КК на строк 6 місяців; за ч. 2 ст. 361-2 КК на строк 2роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей 75, 104 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладено на нього обов`язки, передбаченіст. 76 КК.

Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у закінченому замаху на шахрайство, вчиненому повторно, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, у несанкціонованому збуті інформації з обмеженим доступом, яка зберігається на носіях інформації, а також у несанкціонованому збуті інформації з обмеженим доступом, яка зберігається на носіях інформації, вчиненому повторно за таких обставин.

Так, на початку травня 2017 року ОСОБА_8 , використовуючи всесвітню комп`ютерну мережу Інтернет, завантажив на накопичувач на жорстких магнітних дисках власного ноутбука 419 комплектів копій офіційних особистих документів громадян України, серед яких були важливі особисті документи, в яких міститься інформація про фізичну особу, що є інформацією з обмеженим доступом (конфіденційною), яку незаконно без згоди власників інформації почав зберігати на носії інформації.

Після цього ОСОБА_8 6 травня 2017 року в неустановленому органом досудового розслідування місці, використовуючи мережу Інтернет та невстановлений досудовим розслідуванням електронно-обчислювальний пристрій, за допомогою електронного сервісу www.vashagotivochka.ua, який міститься на сайті ТОВ «Лайм-Фінанс», надіслав онлайн-заявку з наміром укласти кредитний договір зі вказаним товариством строком на 16 днів для отримання кредиту в розмірі 4000 грн, оформивши заявку на ім`я ОСОБА_9 , вказавши в ній його персональні дані прізвище, ім`я по батькові, дату народження, серію та номер паспорта, ідентифікаційний номер платника податків. Проте під час опрацювання вказаної онлайн-заявки співробітники ТОВ «Лайм-Фінанс» з`ясували у ОСОБА_9 , що він заявки не подавав і не мав наміру отримати кредит на суму 4000 грн ТОВ «Лайм-Фінанс» відхилило заявку на отримання кредиту, в результаті чого ОСОБА_8 , не довів свого злочинного умислу до кінця, тобто не заволодів коштами ТОВ «Лайм-Фінанс» із причин, які не залежали від його волі.

Крім цього, 13 травня 2017 року ОСОБА_8 за допомогою електронного сервісу www.moneyboom.com.ua, який міститься на сайті ТОВ «Інфінанс», надіслав онлайн-заявку з наміром укласти кредитний договір зі вказаним товариством строком на 12 днів для отримання кредиту на суму 2000 грн, при цьому оформив заявку на ім`я ОСОБА_9 , зазначивши його персональні дані прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, серію та номер паспорта, ідентифікаційний номер платника податків. Під час опрацювання вказаної онлайн-заявки співробітники ТОВ «Інфінанс» з`ясували у ОСОБА_9 , що він заявку не подавав і не мав наміру отримати кредит на суму 2000 грн, у зв`язку з чим заявку на отримання кредиту було відхилено. Таким чином, ОСОБА_8 не довів свій злочинного умислу до кінця, тобто не заволодів коштами ТОВ «Інфінанс» із причин, які не залежали від його волі.

Також на початку червня 2017 року неповнолітній ОСОБА_8 , використовуючи мережу Інтернет, розмістив на сайтах «Zhk.su» та «zHaker» оголошення про продаж зазначених вище копій документів за ціною 50 грн за 10 комплектів та надалі зі свого облікового запису у соціальній мережі «Вконтакте» на ім`я « ОСОБА_10 » незаконно збував ОСОБА_11 шляхом передачі на його обліковий запис у соціальній мережі «Вконтакте» на ім`я « ОСОБА_12 » інформацію з обмеженим доступом, яка містилася на носії інформації, а саме:

13 червня 2017 року збув ОСОБА_11 скановані копії документів трьох громадян України;

18 червня 2017 року, попередньо отримавши 50 грн, збув ОСОБА_11 архів під назвою «Desktop.rar» та пароль до нього « НОМЕР_1 », у якому містилися скановані копії документів, видані на ім`я 11 громадян України;

22 червня 2017 року, попередньо отримавши 50 грн,збув ОСОБА_11 архів під назвою «Поставка 002.rar» із паролем «maximus» зі сканованими копіями документів, виданих на ім`я 10 громадян України;

2 липня 2017 року за 50 грн збув ОСОБА_11 архів під назвою «DokuMENT.rar» із паролем «Sevastopol» зі сканованими копіями документів, виданих на ім`я 10 громадян України;

11 липня 2017 року, попередньо отримавши 100 грн, збув ОСОБА_11 шляхом передачі архіву, який містився на веб-ресурсі fex.net, під назвою «MyDocs(21).rar» із паролем «maestro» зі сканованими копіями документів, виданих на ім`я 21 громадянина України.

18 липня 2017 року ОСОБА_8 за 100 грн збув ОСОБА_11 шляхом пересилання з пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 архіву «Desktop.rar», в якому містилися скановані копії документів, виданих на ім`я 22 громадян.

Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 11 вересня 2018 року змінив вирок місцевого суду в частині обвинувачення та перекваліфікував дії ОСОБА_8 з ч.2ст.361-2 КК на ч. 1 ст. 361-2 КК (за епізодами несанкціонованого збуту інформації з обмеженим доступом ОСОБА_11 від 18, 22 червня, 2, 11, 18 липня 2017 року). Постановив вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст.190КК на строк 3 роки; за ч.1ст.361-2 КК на строк 6 місяців, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей75,104КК ОСОБА_8 звільнив від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік і поклав на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_8 судові рішення та закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 361-2 КК через невстановлення достатніх доказів для доведення його винуватості в суді.

Обґрунтовуючи свої вимоги захисник зазначає, що матеріали справи не містять доказів винуватості ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190 КК (шахрайство, вчинене шляхом незаконних операцій із використанням електронно-обчислювальної техніки), з огляду на те, що сторона обвинувачення не вказала які програмні засоби були застосовані обвинуваченим для проникнення до систем фінансово-кредитних установ ТОВ «Лайм-Фінанс», «Інфінанс», при цьому у цьому провадженні не встановлена потерпіла сторона, що свідчить, на думку ОСОБА_7 про відсутність об`єктивної сторони складу злочину. Стверджує, що досліджені докази в суді не доводять наявності в діях ОСОБА_8 й суб`єктивної сторони цього злочину, оскільки засуджений не мав прямого умислу на заволодіння кредитними коштами без наміру їх повернення. Вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій усупереч вимогам статей 370, 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) з огляду на норми статей 89, 94 КПК не мотивували свого рішення щодо визнання допустимими доказами, а саме відповідей директорів згаданих товариств на запити, які були покладені в основу доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні вказаного злочину. Що стосується засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 361-2 КК, то захисник вважає, що інформація, яку останній збував, не може бути предметом вказаного злочину, оскільки судами не з`ясовано, яким чином її було створено та у який спосіб було захищено на в ЕОМ, АС, комп`ютерних мережах або но носіях такої інформації. За твердженням скаржниці, інформацію ОСОБА_8 одержав із мережі Інтернет, засоби її захисту були відсутні, а тому склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 361-2 КК в діях останнього відсутній.

На касаційну скаргу прокурор подав заперечення, в яких, наводячи відповідні аргументи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просив залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 , просила скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження.

Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника, просила залишити вирок та ухвалу апеляційного суду без зміни.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На жодних інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, касаційний суд не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судами нижчої ланки.

Як убачається зі змісту касаційної скарги захисника, суть наведених у ній доводів фактично зводиться до неналежної оцінки доказів судом першої інстанції, неправильності встановлених ним обставин справи, а також неповноти судового розгляду, що згідно з вимогами статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження Суд установив, що висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 361-2 КК ґрунтуються на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, досліджених під час судового розгляду й оціненими за критеріями, визначеними у ч. 1ст. 94 КПК.

Зокрема, такі висновки суду підтверджуються:

показаннями допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_11 про обставини отримання ним інформації з обмеженим доступом від ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про те, що будь-яких заявок на оформлення кредиту у ТОВ «Лайм-Фінанс», ТОВ «Інфінанс» у мережі інтернет він не оформлював, при цьому своїх офіційних документів він нікому не передавав; ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 про те, що із ОСОБА_8 вони не знайомі та дозволу на розповсюдження своїх копій особистих офіційних документів йому не надавали; експерта ОСОБА_18 про те, що доступ до файлообмінника, на якому містилися копії документів осіб, можна отримати лише за допомогою пароля;

фактичними даними, що містяться у протоколах обшуку від 18 липня 2017 року, огляду предмета (ноутбука марки «Самсунг») від 25 липня 2017 року, огляду речей (пластикової банківської картки ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 ) від 2 жовтня 2017 року, огляду (сторінки «Илья Сутаев» соціальної мережі «Вконтакте») від 20 липня 2017 року, огляду (сторінки « ОСОБА_12 » соціальної мережі «Вконтакте») від 26 липня 2017 року; копіями особистих документів осіб, які ОСОБА_8 передав ОСОБА_11 ; даними, що містяться у висновку судової комп`ютерної-технічної експертизи від 21 вересня 2017 року № 1450-к, виписці ПАТ КБ «ПриватБанк» за банківською карткою № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 ; відповідями ТОВ «Лайм-Фінанс» від 18 вересня 2017 року, ТОВ «Інфінанс» від 25 вересня 2017 року на запити органу досудового розслідування та іншими дослідженими письмовими доказами, зміст яких детально відображено у вироку.

Всупереч доводам захисника у скарзі, не залишились без належної оцінки і відповіді ТОВ «Лайм-Фінанс» від 18 вересня 2017 року, ТОВ «Інфінанс» від 25 вересня 2017 року, які були надані на запит органу досудового розслідування, якіі суд визнав достовірними та належними доказами у провадженні, навівши у вироку відповідні мотиви.

Отже, ретельно дослідивши й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні фактичні дані, давши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 .

Докази, на яких ґрунтується обвинувачення засудженого, було отримано у визначеному КПК порядку, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Переконливих доводів, які би свідчили про істотне порушення судом приписів ст. 94 цього Кодексу, захисник ОСОБА_7 не навела.

Що стосується доводів захисника про відсутність у діях ОСОБА_8 ознак складу замаху на шахрайство у зв`язку з тим, що не встановлено потерпілої сторони у кримінальному провадженні, то вони є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК права й обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законом визначено дві умови, за яких особа набуває процесуального статусу потерпілого, а саме у разі: 1) подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 2) заяви про залучення її до провадження як потерпілого. У випадку відсутності вільного волевиявлення особи для набуття статуту потерпілого слідчий, прокурор можуть визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою, і лише за відсутності такої згоди в разі необхідності вона може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Як убачається з наявних у матеріалах кримінального провадження листів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області від 2 жовтня 2017 року, адресованих ТОВ «Лайм-Фінанс» та ТОВ «Інфінанс», представникам зазначених товариств було повідомлено про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017260000000492 щодо ОСОБА_8 та роз`яснено їм право звернутися до уповноваженого органу із заявами про залучення їх як потерпілих у кримінальному провадженні (т. 3, а. к. п. 241-244).

З огляду на те, що представники вказаних товариств не надали слідчому згоди на залучення їх до провадження як потерпілих та не подали відповідної заяви, що, на думку Верховного Суду, вказує на відсутність законних підстав про визнання ТОВ «Лайм-Фінанс» та ТОВ «Інфінанс» потерпілими у цьому провадженні.

Крім того, ненабуття зазначеними суб`єктами господарювання статусу потерпілих у кримінальному провадженні є елементом реалізації їх суб`єктивних прав та в жодному разі не може свідчити про відсутність у діях ОСОБА_8 складу злочину чи відсутність шкоди охоронюваним правам та інтересам, а тому доводи захисника, викладені у касаційній скарзі про протилежне є неспроможними.

Також необґрунтованими є й аргументи захисника про те, що засуджений не мав прямого умислу на заволодіння кредитними коштами ТОВ «Лайм-Фінанс» та ТОВ «Інфінанс» , обґрунтовані тим, що у заявці при оформлення кредиту він зазначив себе як поручителя.

Відповідно до встановлених судами фактичних обставин ОСОБА_8 , використовуючи комп`ютерну мережу Інтернет, подав онлайн-заявки на отримання кредиту до ТОВ «Лайм-Фінанс» та ТОВ «Інфінанс» від імені ОСОБА_9 , вказавши його персональні дані, ввівши в оману таким чином представників зазначеного товариства. Під час опрацювання вказаної онлайн-заявки співробітники цих товариств з`ясували у ОСОБА_9 , що він не подавав такої заявки, а тому відмовили у видачі кредиту.

При цьому відповідно до інформації, наданої ТОВ «Інфінанс», у заявках на отримання кредитів ОСОБА_8 зазначив себе не як поручителя, а як особу, яка може підтвердити особу заявника та його платоспроможність (т. 3, а. к. п. 124-125).

Таким чином, установлені судом обставини та вищезазначені досліджені докази свідчать про наявність у ОСОБА_8 прямого умислу на заволодіння кредитними коштами зазначених товариств шляхом обману, однак злочину не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_8 , що повністю відповідає суб`єктивній стороні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190 КК .

Не можуть вважатися слушними і доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК.

З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 361-1 КК, характеризується: а) діями у вигляді несанкціонованого збуту або 2) розповсюдженням інформації з обмеженим доступом, яка створена й охороняється відповідно до чинного законодавства. При цьому обов`язковою умовою є зберігання такої інформації в електронно-обчислювальних машинах, автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або на носіях такої інформації.

Під несанкціонованим збутом інформації з обмеженим доступом слід розуміти оплатну чи безоплатну передачу хоча б одній особі, яка не має доступу до цієї інформації, а розповсюдженням розміщення в АС чи комп`ютерній мережі з наданням вільного доступу до неї або інші дії, які створюють можливість вільного доступу до неї невизначеного кола осіб.

Збут і розповсюдження інформації утворюють склад злочину за умови, що вони відбуваються несанкціоновано, тобто з порушенням законодавства, яке регулює питання обігу інформації з обмеженим доступом.

Указаний злочин є злочином із формальним складом і тому вважається закінченим з моменту вчинення суспільно небезпечних дій, зазначених у законі.

Перевіряючи вказані доводи захисника, суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили, що за змістом ч. 2 ст. 32 Конституції України, ч. 2 ст. 11, ч.1 ст. 21 Закону України «Інформацію», ст. 2, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» відомості про осіб, які містилися в їх особистих документах (паспортах, РНОКПП, військових квитках), які ОСОБА_8 збув ОСОБА_11 , є інформацією з обмеженим доступом, створеною та захищеною відповідно до чинного законодавства, оскільки вона не могла бути поширена без згоди її власника.

Твердження захисника про те, що інформація з обмеженим доступом перебувала у вільному доступі в мережі Інтернет також не заслуговують на увагу, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних доводів сторона захисту Суду не надала, а також в касаційній скарзі належних обґрунтувань не навела.

Таким чином, за встановлених судами фактичних обставин справи діяння обґрунтовано отримало юридичну правову оцінку зач. 1 ст. 361-2 КК.

Апеляційний суд, у межах, встановлених ст. 404 КПК і у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за апеляційною скаргою захисника, ретельно перевірив наведені у ній доводи, які є майже аналогічними доводам у касаційній скарзі, і визнав їх у частині необґрунтованого засудження останнього за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 361-2 КК безпідставними, навівши належні й докладні мотиви на обґрунтування своїх висновків, а в частині неправильної кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 361-2 КК (за епізодами несанкціонованого збуту інформації з обмеженим доступом ОСОБА_11 від 18-го, 22 червня, 2, 11, 18 липня 2017 року) за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину повторно» обґрунтованими.

Зокрема, за результатами перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд умотивовано встановив, що ОСОБА_8 намагався збути ОСОБА_11 одразу 419 комплектів копій документів, що становлять конфіденційну інформацію громадян, однак останній запропонував придбати ці документи частинами, про що свідчать скриншоти Інтернет-сторінок переписки ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , а також показання ОСОБА_11 , який підтвердив про домовленість придбання скан-копій документів частинами.

За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_8 містяться ознаки саме продовжуваного злочину, який складається з декількох тотожних дій, об`єднаних єдиним злочинним умислом збути 419 копій документів ОСОБА_11 , що виключає кваліфікуючу ознаку «повторність» за ч. 2 ст. 361-2 КК, а тому прийняв рішення про зміну вироку місцевого суду шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_8 з ч.2ст.361-2 КК на ч. 1 ст. 361-2 КК (за епізодами несанкціонованого збуту інформації з обмеженим доступом ОСОБА_11 від 18-го, 22 червня, 2, 11, 18 липня 2017року).

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром воно є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 й попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідає вимогам статей50,65 КК.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими й вмотивованими з огляду на положення статей370,373 КПК, вони містять належні, достатні мотиви й підстави їх ухвалення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування або зміну оскаржених судових рішень, при перегляді кримінального провадження в порядку касаційної процедури невстановлено.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскаржені ним судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 2 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 11 вересня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3