ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2019 року

Київ

справа №2а-48198/09/1670

адміністративне провадження №К/9901/2543/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Атол» до Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «Атол» подало до суду позов, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2009 № 0000972301/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 64474,03 грн за основним платежем та в сумі 128 948,06 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 12.05.2010 відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.10.2010 залишив без змін постанову суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.10.2013 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 04.03.2014 позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 03.07.2009 № 0000972301/0. Стягнув з Державного бюджету України в особі Полтавської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь ТОВ Науково-виробниче підприємство «Атол» витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.04.2014 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 залишив без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доходи фірми «RPS Energy Ltd» (Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії) підлягали оподаткуванню у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії. Для звільнення резидента, який виплатив доходи з джерелом їх походження з України, обов`язковою умовою є наявність довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. Така довідка суду надана. Тому, контролюючий орган протиправно визначив позивачу грошове зобов`язання з податку на прибуток.

Полтавська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та статей 7. 9, 11, 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.07.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.07.2019 призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16.07.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 03.07.2009 № 0000972301/0 податкового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 64474,03 грн за основним платежем та в сумі 128 948,06 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, є висновки, викладені в акті від 19.06.2009 № 436/23/30296771 ппланової виїзної перевірки за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, про порушення вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР. Порушення полягало у тому, що позивач при здійсненні на користь нерезидента - фірми «RPS Energy Ltd» (Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії) виплат з доходів з джерелом їх походження з України, отриманих таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, не утримав податок з таких доходів та не сплатив до бюджету під час таких виплат. Виплати нерезиденту доходу в сумі 433 116,89 грн у IV кварталі 2007 року відбулись за імпортним договором про надання консультаційних послуг та послуг з контролю якості для керівництва технічним аудитом та контролем якості сейсмічного матеріалу від 28.06.2008 EOL 0740. Відповідач заперечував право позивача на звільнення від оподаткування доходів, виплачених нерезиденту, з підстав ненадання до перевірки довідки, яка підтверджує, що зазначений нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

Згідно з п. 16.13 ст. 16 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 334/94-ВР) відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку, зазначеного у статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених у статті 13 Закону № 334/94-ВР, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Згідно з пунктом 1.36 статті 1 Закону № 334/94-ВР інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об`єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об`єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов`язані з такими послугами (роботами).

Пунктом 13.2 статті 13 Закону № 334/94-ВР визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться у гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6 ст. 13, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Відповідно до пункту 18.1 статті 18 Закону № 334/94-ВР якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії 10.02.1993 укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка ратифікована Верховною радою Законом України від 11.08.1993 № 337/93-ВР.

Відповідно до частини першої статті 7 зазначеної Конвенції прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується податком тільки у цій Договірній Державі, якщо тільки підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність як вказано вище, то його прибуток може оподатковуватися в другій Договірній Державі, але тільки в тій частині, яка відноситься до цього постійного представництва.

З метою удосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про міжнародні договори України» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.05.2001 № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» (далі - Порядок № 470).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 470 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 8 Порядку № 470 встановлено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування без урахування переваг міжнародного договору, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов`язково містити інформацію щодо дати видачі, назви компетентного органу тощо.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Таким чином, міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Законом № 334/94-ВР, зокрема цим договором передбачено оподаткування прибутку підприємства Договірної Держави лише в цій державі за умови, якщо це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Відповідач не оспорював обставини не здійснення підприємницької діяльності підприємства Договірної Держави, яким отримано прибуток, в Україні через розташоване в ній постійне представництво. Місцезнаходження нерезидента у Сполученому Королівстві Великобританії і Північної Ірландії підтверджено довідкою (сертифікатом резидентності) від 27.01.2011 № 454/6637028200/SW/Oxford, виданою Королівською службою по податковим та митним зборам. Цією довідкою засвідчено, що фірма «RPS Energy Ltd» має статус резидента на території Великобританії та підтверджено повне дотримання нею вимог щодо подання декларацій, виконання зобов`язань, пов`язаних зі сплатою податку на прибуток за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 та здійснення платежів в повному обсязі до 31.12.2010. Державна податково-митна служба Об`єднаного Королівства у листі від 10.02.2014 також підтвердила врахування фірмою «RPS Energy Ltd» платежів ТОВ НВМ «Атол» за професійні послуги при розрахунку свого прибутку за періоди з 01.01.20017 по 31.12.2007 та з 01.01.2008 по 31.12.2008, який належить оподаткувати корпоративним податком, та сплату всіх необхідних зобов`язань з корпоративного податку.

Суд касаційної інстанції, аналізуючи положення законодавства України та міжнародного договору, погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що умовою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є те, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір. З цією метою Порядком № 470 передбачено подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, відповідної довідки. Своєю чергою, довідки, що надаються компетентними органами відповідної країни, мають на меті підтвердити факт резидентності підприємства та статус платника податку за певний період.

Враховуючи наведене, суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що видана компетентним органом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії довідка (сертифікат резидентності) підтверджує факт, що нерезидент є резидентом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, з яким укладено міжнародний договір, та мав статус платника податку у періоді, в якому позивач виплатив йому прибуток від підприємницької діяльності.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків судів.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду