Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 302/701/16-ц

провадження № 61-34311св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Литвиненко І. В. (суддя-доповідач)

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Сектор охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про скасування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі та виплату заробітку за час вимушеного прогулу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року у складі судді Цімбота В. І. та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Кондор Р. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 25 червня 2001 року працює медичною сестрою в Міжгірській районній лікарні. 15 липня 2016 року за місцем свого проживання поштою отримала лист про явку для надання пояснень про події, що мали місце 14 червня 2016 року, копію наказу про оголошення догани від 08 липня 2016 року та копію наказу про її звільнення із роботи від 14 липня 2016 року. Накладене на неї стягнення та звільнення з роботи є незаконними. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати незаконним і скасувати наказ Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА) від 15 червня 2016 року № 56-о про проведення службового розслідування; визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 21 червня 2016 року № 57-о, яким їй оголошено догану; визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 08 липня 2016 року № 63-о, яким їй оголошено догану; визнати незаконним і скасувати наказ відповідача від 14 липня 2016 року № 426-к про її звільнення з роботи; поновити її на попередній роботі на посаді медичної сестри ВАІТ Міжгірської районної лікарні; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, що пов`язаний із незаконним звільненням,за період з 15 липня 2016 року по час вирішення справи судом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на попередній роботі - медичною сестрою Міжгірської районної лікарні. Скасовано наказ від 21 червня 2016 року № 57-о, від 08 липня 2016 року № 63-0 по Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА про оголошення ОСОБА_1 догани. Стягнуто із Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу без врахування загальнообов`язкових платежів з 15 липня 2016 року до 16 листопада 2016 року в сумі 6 768 грн 67 коп. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та оплати за весь час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що накази про оголошення ОСОБА_1 доган за неналежне ведення медичної документації і за порушення принципів медичної деонтології є надуманими і не підтверджені належними доказами. У цих наказах відсутні дані про час і місце порушення ОСОБА_1 умов трудового договору і Правил внутрішнього трудового розпорядку та заподіяння цим шкоди установі. У матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач була належно ознайомлена з наказом про притягнення її дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу Сектора охорони здоров`я Міжгірської РДА задоволено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності і звільнення з роботи за невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і Правилами трудового розпорядку при займаній нею посаді медичної сестри ВАІТ Міжгірської районної лікарні. Суд першої інстанції скасовуючи оспорювані накази і поновлюючи позивача на займаній раніше посаді не залучив до участі у справі Міжгірську районну лікарню, з якою ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах. Даний спір впливає на права і обов`язки Міжгірської районної лікарні, тому вона повинна бути залучена до участі у справі як відповідач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 березня 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що зазначення в резолютивній частині рішення місцевого суду про поновлення її на попередній роботі - медичною сестрою Міжгірської районної лікарні не в повній мірі захищає її порушені права, оскільки до звільнення вона працювала на посаді медичної сестри стаціонару (палатної) відділення інтенсивної терапії та анестезіології Міжгірської районної лікарні. Тобто суд першої інстанції поновив її на роботі на посаді, якої не існує. До застосування до неї дисциплінарних стягнень відповідач не зажадав від неї письмових пояснень. Місцевим судом неправильно обчислено її середній заробіток за час вимушеного прогулу, не встановлено обставини щодо органу, якому надано право прийняття її на роботу, не роз`яснив їй право заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Витребувавши у відповідача документи, апеляційний суд дослідив їх частково. Не дослідженими залишилися Положення про Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА, розпорядження голови Міжгірської РДА від 12 травня 2014 року № 41-р, яким реорганізовано відділ охорони здоров`я Міжгірської РДА у Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА та довідку адміністрації сектору кадрів Міжгірської РДА від 21 січня 2017 року. Статут Міжгірської районної лікарні не був досліджений апеляційним судом всебічно, повно і об`єктивно, а був досліджений ним вибірково.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 березня 2017 року Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме 05 вересня 2016 року Сектором охорони здоров`я було подано заяву про відвід судді Цімбота В. І., в якій підставою для відводу, зокрема було зазначено те, що син судді був захисником позивача у кримінальному провадженні. Проте у задоволенні заяви було відмовлено у зв`язку з відсутністю доказів. 29 вересня 2016 року відповідачем повторно було подано заяву про відвід судді з доказами, які підтверджують викладені у заяві обставини. Однак зазначена заява розглянута не була. Висновки суду першої інстанції про те, що накази про оголошення позивачу доган є надуманими і не підтверджені належними доказами та не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач належним чином була ознайомлена із наказом про притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Не відповідають фактичним обставинам справи висновки суду про відсутність у наказах даних про час і місце порушення позивачем умов трудового договору і Правил внутрішнього трудового розпорядку. Суди не дали оцінки факту порушення позивачем своїх функціональних обов`язків. Наявність у позивача дитини-інваліда не звільняє її від обов`язку належно виконувати свої функціональні обов`язки та не може слугувати підставою для поновлення на роботі. На порушення вимог статті 367 ЦПК України 2004 року допустив до негайного виконання стягнення всієї присудженої суми. Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА наділений повноваженнями роботодавця щодо працівників Міжгірської районної лікарні, тому залучення Міжгірської районної лікарні як відповідача не є необхідним для вирішення цієї справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

02 серпня 2017 року Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА подав заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на те, що позивач не надала жодного пояснення по всіх трьох випадках порушення нею трудової дисципліни, а навпаки вчиняла дії по затягуванню проведення службового розслідування з метою уникнення дисциплінарної відповідальності. До звільнення позивача мали місце два випадки застосування до неї заходів дисциплінарного стягнення. ОСОБА_1 була звільнена за систематичне невиконання нею своїх функціональних обов`язків на підставі та у порядку, передбаченому чинним трудовим законодавством, тому її твердження про звільнення без законної на те підстави не відповідають дійсності.

31 серпня 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу Сектора охорони здоров`я Міжгірської РДА, посилаючись на те, що відповідач наділений повноваженнями роботодавця щодо працівників Міжгірської районної лікарні, тому залучення лікарні як співвідповідача не є необхідним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з наказом від 25 червня 2001 року № 152 ОСОБА_1 прийнята на посаду медичної сестри відділення інтенсивної терапії Міжгірської районної лікарні.

Наказом Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 21 червня 2016 року № 57-0 ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне ведення медичної документації. Підставою для оголошення догани стали пропозиція комісії, створеної наказом СОХ від 15 червня 2016 року № 56-о «Про проведення службового розслідування», доповідної записки в. о. старшої медичної сестри ВАІТ Буришин І. І. , акта про відмову від дачі пояснень від 21 червня 2016 року ОСОБА_1 щодо фактів, викладених у доповідній записці в. о. старшої медичної сестри ВАІТ Буришин І. І. та подання адміністрації Міжгірської районної лікарні.

Наказом Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 08 липня 2016 року № 63-0 медичній сестрі ВАІТ ОСОБА_1 оголошено догану за порушення нею принципів медичної деонтології. Підставою для оголошення догани стали подання директора Міжгірської районної лікарні від 22 червня 2016 року № 54/01-08 та № 55/01-08, доповідні записки заступника директора Міжгірської районної лікарні з лікувальної роботи Клевець В. І . , лікаря - анестезіолога ВАІТ Кинів Н. Ю. від 22 червня 2016 року, акт від 24 червня 2016 року з пропозицією ОСОБА_1 надати пояснення до 30 червня 2016 року щодо невиконання нею своїх функціональних обов`язків.

Наказом сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 14 липня 2016 року № 426-к ОСОБА_1 звільненоз посади медичної сестри Міжгірської районної лікарні на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із систематичним невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали із Міжгірського районного суду Закарпатської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 червня 2018 року справу № 302/701/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 4 ЦПК України 2004 року здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 213 ЦПК України 2004 року).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 303, частини першої статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України 2004 року.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Як роз`яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова від 06 листопада 1992 року № 9), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за

пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після

застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (статті 151 КЗпП України), ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року (пункт 23 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9).

Відповідно до статті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у ОСОБА_1 виникли правовідносини із Міжгірською районною лікарнею, яка є юридичною особою, однак районним судом не було залучено її до участі у справі, як належного відповідача (співвідповідача). При вирішенні спору районним судом було порушено процесуальний закон щодо суб`єктного складу сторін у справі.

Однак із таким висновком погодитися не можна, виходячи із наступного.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України 2004 року).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 32 ЦПК України 2004 року).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно положень статті 212 ЦПК України 2004 року жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Крім того, за правилами частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не надано належної оцінки наказу Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА від 14 липня 2016 року № 426-к, яким звільнено із займаної посади ОСОБА_1 , Положенню про Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА, згідно з яким Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА є розпорядником бюджетних коштів і здійснює безпосереднє керівництво медичним установами районного підпорядкування, у тому числі, Міжгірською районною лікарнею, фінансування закладів охорони здоров`я, а завідувач Сектору призначає (приймає) на посади та звільняє з посад працівників медичних закладів за поданням їх керівників. Окрім того питання щодо умов праці працівників Міжгірської районної лікарні врегульовані також колективною угодою про співпрацю та соціальне партнерство, яка укладена між Сектором охорони здоров`я та Міжгірською районною організацією профспілки працівників охорони здоров`я і затверджена 04 вересня 2015 року.

Враховуючи викладене, висновок апеляційного суду про те, що позивач перебувала у трудових відносинах із Міжгірською районною лікарнею, а Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА не є належним відповідачем у справі, є неправильним. Апеляційним судом не зазначено, яким чином вирішення даного спору про скасування дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА, який здійснює повноваження розпорядника бюджетних коштів, а також роботодавця по відношенню до позивача, вплине на права та обов`язки Міжгірської районної лікарні.

Окрім того, апеляційним судом не враховано обставини, встановлені у рішенні Апеляційного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2016 року у справі № 300/213/16-ц, що роботодавцем ОСОБА_1 є саме Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА. Вказаним рішенням вирішено подібний спір, зобов`язано Сектор охорони здоров`я Міжгірської РДА нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за одну годину кожної відпрацьованої зміни за період з 01 січня 2014 року до 01 грудня 2015 року.

Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №300/213/16-ц касаційну скаргу Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2016 року у справі № 300/213/16-ц залишено без змін.

Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав порушення районним судом вимог закону щодо суб`єктного складу сторін у справі, апеляційним судом не надано оцінки доводам апеляційних скарг ОСОБА_1 та Сектору охорони здоров`я Міжгірської РДА, а також законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене цим судом рішення не може вважатися законними і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Сектору охорони здоров`я Міжгірської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 лютого 2017 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш Є. В. Петров В. В. Сердюк