Справа № 428/4046/19
Провадження № 33/810/94/19
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 22» липня 2019 року м.Сєвєродонецьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю:
секретаря судового засідання - Магомедова Ш.Х.
прокурора - Каліберди К.С.
особи, що притягається до адміністративної
відповідальності - ОСОБА_1
його захисника - Слєсарєва І.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ангарська Іркутської області, РФ, громадянина України, пенсіонера, викладача СНУ ім.В.Даля, який має на утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 травня 2019 року по справі про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП,-
В с т а н о в и в :
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, та на нього накладені адміністративні стягнення:
- за ч.1 ст.172-7 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) гривень;
- за ч.2 ст.172-7 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
На підставі ст.36 КУпАП, остаточно призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі - 384,20 грн.
Згідно оскаржуваної постанови суду Сєвєродонецький міський голова ОСОБА_1 , будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюються вимоги Закону, примітки до ст.172-7 КУпАП суб`єктом правопорушення, перебуваючи в м. Сєвєродонецьк Луганської області, діючи в межах своїх повноважень, маючи приватний (майновий) інтерес, діючи в порушення п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме підписав розпорядження №433 від 22.08.2017 року «Про зупинення рішення 31 (позачергової) сесії міської ради від 21.08.2017» в частині зупинення рішення №1621 від 21.08.2017 року «Про скасування окремих положень рішень Сєвєродонецької міської ради», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП.
Крім того, Сєвєродонецький міський голова ОСОБА_1 , будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюються вимоги Закону, примітки до ст.172-7 КУпАП суб`єктом правопорушення, перебуваючи в м.Сєвєродонецьк Луганської області, діючи в межах своїх повноважень, маючи приватний (майновий) інтерес, діючи в порушення п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив не пізніше наступного робочого дня про наявність у нього реального конфлікту інтересів Національне агентство з питань запобігання корупції чи інший колегіальний орган - Сєвєродонецьку міську раду Луганської області з моменту підписання розпорядження міського голови № 433 від 22.08.2017 «Про зупинення рішення 31 (позачергової) сесії міської ради від 21.08.2017» в частині зупинення рішення №1621 від 21.08.2017 року «Про скасування окремих положень рішень Сєвєродонецької міської ради», чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-7 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх доводів апелянт вказує, що відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення №№85,86, складених 02 квітня 2019 року старшим оперуповноваженим сектору протидії корупції УЗЕ в Луганській області ДЗЕ Національної поліції України майором поліції ОСОБА_7, у графі місце роботи (проходження служби), посада особи, яка скоїла адміністративне правопорушення, зазначено, зокрема, Сєвєродонецька міська рада Луганської області, міський голова. Однак, співробітник поліції не вжив заходів щодо об`єктивного визначення відомостей про особу, яка на його думку вчинила адміністративне правопорушення, не вірно зазначив місце роботи, оскільки ОСОБА_1 звільнений з посади міського голови рішенням Сєвєродонецької міської ради №3009 від 22.12.2018 «Про дострокове припинення повноважень міського голови» (копія є в матеріалах справи), а тому зміст протоколу не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, що свідчить про грубе порушення старшим оперуповноваженим ОСОБА_7 вимог ч.1 ст.256 КУпАП.
Крім того, в порушення вказаних вимог ст.256 КУпАП та Інструкції, старшим оперуповноваженим ОСОБА_7, в адміністративних протоколах, у графі свідки вказані особи, які не є свідками скоєння адміністративного правопорушення, а які були присутні при складенні протоколів у відношенні ОСОБА_1 , тобто є понятими, при цьому звертаємо увагу суду, що КпАП України не передбачає присутності понятих під час складання (вручення) протоколу про адміністративне правопорушення, їх зазначення в адміністративних протоколах та підписання ними протоколів про адміністративне правопорушення.
Також зазначає, що усі докази, які повноважна особа Національної поліції долучає до протоколів про адміністративне правопорушення, слід засвідчувати з урахуванням приписів ДСТУ 4163- 2003 (Вимоги до оформлювання документів), прийнятого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики й затвердженого наказом цього органу № 55 від 07.04.2003 року, який, як зазначеного у пункті 1.1 цього документа, поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності. Додані до протоколів N 85, 86 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ксерокопії документів відповідають лише частково, оскільки лише окремі з них засвідчені належним чином. Матеріали долучені до адміністративних протоколів не відповідають вищезазначеним вимогам, а саме:
-а.с.11 -12 - відсутня дата засвідчення копії;
-а.с.14 - відсутня дата засвідчення копії;
-а.с.15 - відсутня дата засвідчення копії;
-а.с.17-22 - відсутня відмітка «Згідно з оригіналом», дата засвідчення копії;
-а.с.61 -62 - відсутня дата засвідчення копії;
-а.с.64 - відсутня дата засвідчення копії;
-а.с.65 - відсутня відмітка про засвідчення копії документа;
-а.с.66 - відсутня дата засвідчення копії;
-а.с.67 - відсутня відмітка про засвідчення копії документа;
-а.с.68 - відсутня відмітка «Згідно з оригіналом», назви посади, ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії;
-а.с.69-71 - відсутня відмітка про засвідчення копії документа;
-а.с.72 - відсутня відмітка «Згідно з оригіналом», назви посади, ініціалів та прізвища, а також дати засвідчення копії;
-а.с.73-75 - відсутня дата засвідчення копії;
-а.с.77 - відсутня дата засвідчення копії;
-а.с.98-136 - відсутня дата засвідчення копії;
-а.с.137-140,203,217-223,237-242,244-246 - відсутня дата засвідчення копії.
Крім того, апелянт вказує на те, що матеріали, які є додатками до протоколу, були отримані на запити УЗЕ:
- відповідь Сєвєродонецької міської ради за підписом секретаря ради, в.о. міського голови ОСОБА_5 від 07.02.2019 (а.с. 13);
- відповідь Сєвєродонецької міської ради за підписом заступника міського голови ОСОБА_11 від 07.02.2019 (а.с.23-24);
- відповідь Сєвєродонецької міської ради за підписом першого заступника міського голови ОСОБА_6 від 11.02.2019 (а.с.76);
- відповідь Сєвєродонецької міської ради за підписом першого заступника міського голови ОСОБА_6 від 13.02 2019 (а.с.139).
Також у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах справи наявна характеристика на нього від 05.02.2019 за підписом секретаря ради - в.о. міського голови ОСОБА_5 від 07.02.2019 (а.с.59-60) та інші документи за підписом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Апелянт зазначає, що співробітник поліції зобов`язаний збирати не тільки докази які встановлюють наявність адміністративного правопорушення та винуватість особи, а й докази відсутності адміністративного правопорушення, при цьому повинен забезпечити всебічність, повноту та об`єктивність при зібранні доказів, та дотримання і реалізацію прав особи надати докази своєї невинуватості та інші докази по справі.
Вказує, що за матеріалів справи встановлено, що всупереч зазначеним вище вимогам закону, уповноваженою посадовою особою не були виправлені недоліки протоколів про адміністративне правопорушення N 85, 86, складеного стосовно ОСОБА_1 , зокрема, співробітник поліції не зважаючи на заяви (клопотання) ОСОБА_1 викладені у протоколі про відкладення складання протоколу з метою надання йому можливості надання доказів його невинуватості, відсутності складу адміністративного правопорушення, письмових пояснень по суті справи, не надав можливості реалізувати ОСОБА_1 свої права, що свідчить про неповне та не всебічне з`ясування співробітником поліції усіх обставин справи, однобоку оцінку зібраних доказів та не забезпечення дотримання прав ОСОБА_1 і перешкоджання йому в їх реалізації. Тим самим, співробітник поліції не надав ОСОБА_1 фактичної можливості надати докази на підтвердження відсутності складу адміністративного правопорушення, а суд не може здійснювати функцію збирання доказів, що буде свідчити про порушення ним положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагальності процесу. Тому вище виявлені порушення є процесуальними, мають важливе значення перешкоджають розгляду справи про адміністративне правопорушення, в тому числі у зв`язку із тим, що протокол, складений із порушенням процесуального закону, не може бути предметом розгляду й підлягав поверненню особі, яка його склала.
Вказує, що під час судового розгляду було встановлено, що протокол містить недостовірні відомості щодо місця роботи ОСОБА_1 ; у графі «свідки» замість свідків правопорушення зазначені поняті, внесення відомостей про яких не передбачено ст.256 КпАП України; фактично усі копії документів, які знаходяться у справі належним чином не засвідчені; однак, суд в порушення вимог КпАП України зазначив, що на думку суду ці недоліки є несуттєвими, що не витримує жодної критики, оскільки вказані недоліки, допущені при оформленні матеріалів, на думку апелянта, є суттєвими, та унеможливлюють якісний, повний, об`єктивний розгляд справи, внаслідок чого це є підставою для повернення протоколу про адміністративне правопорушення на доопрацювання.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що суд, встановивши невідповідність протоколу ст.256 КпАП України, повинен був повернути матеріали справи старшому оперуповноваженому сектору протидії корупції УЗЕ в Луганській області ДЗЕ Національної поліції України майору поліції ОСОБА_7, що зроблено не було, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 мотивує тим, що протоколи про адміністративні правопорушення стосовно нього є ідентичними за змістом, містять загальні фрази, що характеризують наявність реального конфлікту інтересів, однак не наводять чіткого розмежування між приватним інтересом ОСОБА_1 та його посадовими повноваженнями як міського голови, та в чому полягає вплив на прийняття рішення. Апелянт також зазначає, що відсутній приватний інтерес, а його дії носять публічно-правовий характер, оскільки він як міський голова, представник громади, яка його обрала, діяв в інтересах громади, а не в особистих приватних інтересах, з метою недопущення порушення вимог законодавства в діяльності представницького органу, оскільки рішення Сєвєродонецької міської ради, які були зупинені розпорядженням міського голови, не відповідали положенням Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тим самим вважає висновок суду про наявність приватного інтересу помилковим, оскільки обов`язок міського голови забезпечувати законність в діяльності органу місцевого самоврядування є реалізацією повноважень, а не здійснення приватного інтересу.
Підписання розпорядження міського голови №433 від 22.08.2017 «Про зупинення рішення 31 (позачергової) сесії міської ради від 21.08.2017» не створювало для міського голови ОСОБА_1 суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, оскільки жодного приватного інтересу він не мав, жодних переваг перед іншими особами він не отримав, жодним чином не вплинуло на обсяг його благ, які він отримував. У протоколі зазначено, що приватний інтерес був у вигляді бажання отримувати збільшену заробітну плату за рахунок нарахування та виплати собі премій та матеріальної допомоги без вирішення цих питань Сєвєродонецькою міською радою, однак жодних доказів цьому не надано. Висновки суду, що приватний інтерес ОСОБА_1 пов`язаний з отриманням додаткового доходу, на думку апелянта, не витримує жодної критики та не відповідає матеріалам справи, оскільки жодного додаткового доходу він не отримав.
Звертає увагу також на те, що допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 (особа яка склала протокол) підтвердив, що розпорядження міського голови №433 від 22.08.2017 «Про зупинення рішення 31 (позачергової) сесії міської ради від 21.08.2017» не наділяє міського голову ОСОБА_1 якимись матеріальними благами, не збільшує заробітну плату, воно не є остаточним для виплати відповідної премії та допомоги. Даним розпорядженням міський голова ОСОБА_1 лише звернув увагу депутатів, на невідповідність цього рішення вимогам діючого законодавства України, та виніс це рішення на повторний розгляд депутатів розпорядженням міського голови №465 від 04.09.2017 (а.с.217-219). На переконання ОСОБА_1 висновок суду, шо рішення, дію якого було зупинено розпорядженням міського голови №433 від 22.08.2017, повторно на розгляд сесії міської ради не виносилось, не відповідає матеріалам справи, а саме аркушам справи 217-219. Депутати Сєвєродонецької міської ради ознайомившись з зауваженнями міського голови, погодившись з цими зауваженнями та невідповідністю рішення міської ради вимогам діючого законодавства, не прийшли на повторний розгляд цих питань.
Вказує, що жодного депутатського звернення з приводу завищених премій або порушень законодавства з боку міського голови ОСОБА_1 при виплаті премій на адресу міського голови або Сєвєродонецької міської ради не надходило. Жодних заходів дисциплінарного стягнення до міського голови ОСОБА_1 не застосовувалося. Жодних змін до рішення Сєвєродонецької міської ради №573 від 21.07.2016 «Про преміювання, встановлення надбавок, надання матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення міському голові ОСОБА_1 » Сєвєродонецька міська рада не приймала. Жодних розпоряджень міського голови про преміювання Сєвєродонецька міська рада не скасовувала.
Отже в протоколі про адміністративне правопорушення та прокурором в судовому засіданні не доведено належними доказами наявності реального конфлікту інтересів між приватним інтересом ОСОБА_1 в розумінні визначення поняття «приватний інтерес» у ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» та його службовими повноваженнями, як Сєвєродонецького міського голови під час прийняття зазначеного рішення, що впливала на об`єктивність або неупередженість при прийнятті рішення, як обов`язкової складової складу правопорушення, передбаченого ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апелянт вважає, що посилання суду, як на докази своїх висновків про доведеність вини ОСОБА_1 , на розпорядження міського голови ОСОБА_1 №38-К від 24.01.2018 року, №101-К від 26.02.2018 року №182-К від 24.04.2018 року, №231-К від 24.05.2018 року, №265-К від 26.06.2018 року, №297-К від 25.07.2018 року, №333-К від 21.08.2018 року, №368-К від 25.09.2018 року про призначення йому премії та розпорядженням №111-К від 01.03.2018 року про призначення йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, є необґрунтованими, оскільки дані розпорядження були прийнятті на підставі рішення Сєвєродонецької міської ради №573 від 21.07.2016, згідно до п.4 якого на термін дії повноважень Сєвєродонецької міської ради VII скликання виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, а також преміювання міського голови ОСОБА_1 здійснювати на підставі розпоряджень міського голови. При цьому міський голова ОСОБА_1 самостійно не встановлював собі розмір премій, оскільки розмір премії встановлювався першим заступником міського голови. Матеріальна допомога є обов`язковою виплатою.
В положеннях ч.1 ст.35 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності, зокрема, міських голів, визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів. У даному випадку відповідним законодавчим актом для міських голів є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, відповідно до змісту ст.59-1 (конфлікт інтересів) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, секретар, депутат сільської, селищної, міської ради, голова, заступник голови, депутат районної, обласної, районної у місті ради бере участь у розгляді, підготовці та прийнятті рішень відповідною радою за умови самостійного публічного оголошення про це під час засідання ради, на якому розглядається відповідне питання. Виходячи із змісту даної норми, вона регулює питання запобігання в діяльності зазначених посадових осіб реального чи потенційного конфлікту інтересів в умовах прийняття рішення відповідною радою, що є колегіальним органом.
Натомість, ОСОБА_1 приймаючи розпорядження міського голови №433 від 22.08.2017 «Про зупинення рішення 31 (позачергової) сесії міської ради від 21.08.2017» діяв як міський голова, а не як голова ради, в межах повноважень передбачених ч.4 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якої рішення міської ради у 5-ти денний строк з моменту його прийняття може бути зупинено міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. На законодавчому рівні відсутні інші, або більш конкретні та чіткі правила поведінки по розв`язанню конфлікту інтересів міськими головами стосовно реалізації їх виключних повноважень щодо зупинення дії рішень міської ради з метою забезпечення законності в діяльності органу місцевого самоврядування, що також унеможливлює притягнення до відповідальності за ч.1,2 ст.172-7 КУпАП.
З об`єктивної сторони склад правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.172-7 КУпАП характеризується наявністю реального конфлікту інтересів та вчиненням дій в умовах реального конфлікту інтересів. Відповідні обставини підлягають безумовному встановленню, як при складенні протоколу, так і при здійсненні розгляду справи. Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі пов`язаного з корупцією, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. Відсутність одного з елементів юридичних ознак складу правопорушення не утворює складу правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
Отже апелянт вважає, що його звинувачення у скоєнні адміністративних правопорушень передбачених ч.1,2 ст.172-7 КпАП України ґрунтується виключно на припущеннях.
В судовому засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи поданої апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, просили апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження по справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
При цьому ОСОБА_1 апеляційному суду пояснив, що до або відразу після підписання ним розпорядження №443 від 22.08.2017 року «Про зупинення рішення 31 (позачергової) сесії міської ради від 21.08.2017 року» в частині зупинення рішення №1621 від 21.08.2017 «Про скасування окремих положень Сєвєродонецької міської ради» - про наявність можливого конфлікту інтересів у НАЗК або до Сєвєродонецької міської ради він не повідомляв, оскільки не вбачав в своїх діях наявність будь-якого конфлікту інтересів. Про своє рішення він повідомив депутатів міської ради та призначив позачергову сесію Сєвєродонецької міської ради для повторного розгляду цього питання, але депутати на засідання сесії не з`явилися.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що рішенням Сєвєродонецької міської ради від 21.07.2016 № 573 ОСОБА_1 надано право здійснювати особисте преміювання та виплату собі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на підставі розпоряджень міського голови. У подальшому, рішенням Сєвєродонецької міської ради від 21.08.2017 № 1621 частково скасовано рішення Сєвєродонецької міської ради від 21.07.2016 № 573, повноваження щодо встановлення міському голові матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також виплати йому премії повернуто до виключної компетенції Сєвєродонецької міської ради. Між тим, не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , діючи в межах наданих законом повноважень видав розпорядження № 433 від 22.08.2017, яким зупинив рішення 31 (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради №1621 від 21.08.2017 «Про скасування окремих положень рішень Сєвєродонецької міської ради», тим самим створив можливість залишити собі повноваження щодо встановлення собі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також виплати собі премії. Як наслідок, у період з січня по вересень 2018 року ОСОБА_1 на підставі виданих ним розпоряджень здійснено виплату премії на загальну суму 155 882, 24 грн., а також у березні 2018 року матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 21084,71 грн.
На думку прокурора, у викладеній ситуації наявні три складові, які характеризують реальний конфлікт інтересів, а саме: приватний інтерес, службові повноваження та суперечність між ними, що впливає на неупередженість прийняття рішень, та надають підстави вбачати наявність ознак реального конфлікту інтересів під час якого ОСОБА_1 розпорядженням міського голови від 22.08.2017 № 433 «Про зупинення рішень 31 (позачергової) сесії міської ради від 21.08.2017» зупинив рішення Сєвєродонецької міської ради від 21.08.2016 № 1621 «Про скасування окремих положень рішень Сєвєродонецької міської ради».
Вважає, що у даному випадку приватний інтерес ОСОБА_1 полягав у прагненні залишити собі повноваження та бажанні особисто визначати та отримувати премію, як складову заробітної плати, та матеріальну допомоги без вирішення цих питань Сєвєродонецькою міською радою, а індивідуально в межах наданих повноважень, як міським головою. При цьому не заперечує, що безумовно ОСОБА_1 , як міський голова, мав повноваження на прийняття рішення та підписання вищевказаного розпорядження, проте не повинен був виносити його в частині, що стосується свого приватного інтересу, оскільки він вступив у суперечність із наданими повноваженнями, які мали виконуватись у публічних інтересах територіальної громади, а отже задовольняти інші за змістом потреби, ніж ті, що мав ОСОБА_1 .
На переконання прокурора при виданні зазначеного розпорядження ОСОБА_1 перебував в умовах реального конфлікту інтересів, який зумовлений тим, що він був змушений шукати баланс між своїм приватним інтересом у вигляді прагнення у межах правового регулювання забезпечити себе таким матеріальним благом, як премія та матеріальна допомога, та необхідністю виконувати надані повноваження в інтересах громади, забезпечуючи економічне використання ввіреного майна, повноваження на розпорядження яким він наділений.
Вважає , що беззаперечними доказами реального впливу суперечності між приватним інтересом і представницькими повноваженням на об`єктивність та неупередженість прийняття вказаного рішення є виданні упродовж січня- вересня 2018 року міським головою ОСОБА_1 розпорядження про своє преміювання, а також виплату матеріальної допомоги, на підставі яких ним задоволено свій майновий інтерес.
Крім того, прокурор вважає, що вказане у вступній частині протоколів про адміністративні правопорушення місце роботи ОСОБА_1 , як міського голови, хоч і помилково, але вказано виходячи із суті адміністративних правопорушень, викладених у протоколах, та полягає у діях, які вчинив ОСОБА_1 , будучи саме Сєвєродонецьким міським головою.
Прокурор не погоджується з доводами апелянта щодо того, що особи, якими підписано протоколи, є начебто понятими, оскільки вони є свідками факту відмови ОСОБА_1 від підписання протоколів про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.
Також вважає, що недоліки, допущені під час засвідчення копій документів, що долучені до протоколів в якості доказів, не вказують на недостовірність викладених у них відомостей. Навпаки, зауважує, що під час розгляду справи ані ОСОБА_1 , ані його захисник не стверджували про їх невідповідність оригіналам документів, а також не заперечували з приводу достовірності викладених у них відомостей.
Крім того, прокурор вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повноважень на підписання документів Сєвєродонецької міської ради, оскільки факт відсутності у зазначених осіб повноважень мав бути підтверджений документами про відсутність рішень міської ради про обрання цих осіб на відповідні посади. Але такі докази стороною захисту не надані суду під час розгляду справи.
При цьому акцентує увагу на тому, що реалізувати свої права, передбачені статтею 268 КУпАП, та надати пояснення ОСОБА_1 , користуючись допомогою захисника Слєсарєва І.Е., мав можливість як під час складання (вручення) протоколу, так і під час судового розгляду справи, вже після складання протоколів. Проте, використати свої права він відмовився з незрозумілих причин. Також наголошує, що норми КУпАП не передбачають такої процедури як - перенесення дня складання протоколу.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Слєсарєва І.Е. на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав постанову суду законною і обґрунтованою та просив залишити судове рішення без змін, перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях складу адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, та передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 252, 280, 283 КпАП України при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають з`ясуванню питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як зазначено у диспозиції ч.1 ст.172-7 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає у разі неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів тягне за собою відповідальність, передбачену ч.2 ст.172-7 цього Кодексу.
Згідно примітки до статті 172-7 КУпАП:
1. Суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".
2. У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Мотивуючи своє рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, суд першої інстанції посилався на положення законів України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про службу в органах місцевого самоврядування», на Постанову Кабінету міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» №268 від 09.03.2006 року (зі змінами станом на 22.08.2017 року), а також на досліджені у судовому зсіданні і наведені в судовому рішенні письмові докази та на покази свідка ОСОБА_7 .
Так , згідно показань допитаного в судовому засіданні свідка - старшого оперуповноваженого сектору протидії корупції УЗЕ в Луганській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_7 вбачається, що підставою для складання адміністративних протоколів у відношенні ОСОБА_1 стали наявні ознаки вчинення останнім адміністративних правопорушень, які були ним встановлені із загальнодоступних джерел, зокрема, ним було проаналізовано сайт Сєвєродонецької міської ради.
Згідно з рішенням першої сесії сьомого скликання Сєвєродонецької міської ради № 1 від 02.12.2015 року «Про підсумки виборів міського голови» (том №1 а.с.14) визнано повноваження ОСОБА_1 , як новообраного Сєвєродонецького міського голови та ОСОБА_1 06 грудня 2015 року був ознайомлений із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» і зобов`язувався його дотримуватись ( том №1 а.с.15).
Відповідно до ст.12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом України "Про запобігання корупції" та згідно пункту 20 ч.4 ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Отже суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що міський голова ОСОБА_1 відповідно до підпункту «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а отже він є суб`єктом правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП.
Положеннями абз.2 пункту 6 Постанови Кабінету міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» №268 від 09.03.2006 року (зі змінами станом на 22.08.2017 року) передбачено, що преміювання голів обласних, районних і районних у містах рад, їх заступників, сільських, селищних і міських голів, установлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірах, визначених цією постановою, у межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про зазначені виплати приймається відповідною радою.
Рішенням п`ятнадцятої (чергової) сесії Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання № 573 від 21.07.2016 року «Про преміювання, встановлення надбавок, надання матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення міському голові ОСОБА_1 » (том №1 а.с.64) було ухвалено, зокрема, пункт 2 - здійснювати преміювання міського голови ОСОБА_1 відповідно до його особистого вкладу в загальні результати роботи, у межах фонду преміювання та економії фонду оплати праці. Пунктом 3 визначено - надавати міському голові ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб, допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує його середньомісячної заробітної плати. Пунктом 4 передбачено - на термін дії повноважень Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, а також преміювання міського голови здійснювати в порядку, встановленому для посадових осіб місцевого самоврядування, на підставі розпоряджень міського голови.
Між тим, Рішенням тридцять першої (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради сьомого скликання №1621 від 21.08.2017 року «Про скасування окремих положень рішень Сєвєродонецької міської ради» ( том №1 а.с.66-67), зокрема, ухвалено скасувати пункти 2, 3, 4 рішення Сєвєродонецької міської ради № 573 від 21.07.2016 року «Про преміювання, встановлення надбавок, надання матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення міському голові ОСОБА_1 ». Встановлювати міському голові, заступникам міського голови, секретарю ради, керуючому справами виконкому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виключно за рішенням Сєвєродонецької міської ради у розмірі не більший ніж середньомісячний заробіток. Встановлювати міському голові, заступникам міського голови, секретарю ради, керуючому справами виконкому матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в порядку, встановленому для посадових осіб виконавчих органів місцевого самоврядування, на підставі розпоряджень міського голови у розмірі їх середньомісячного заробітку. Виплачувати міському голові, заступникам міського голови, секретарю ради, керуючому справами виконкому премію виключно за рішенням Сєвєродонецької міської ради.
Натомість, розпорядженням міського голови ОСОБА_1 № 433 від 22.08.2017 року (том №1 а.с.68), зупинено дію рішення 31 (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради восьмого скликання № 1621 від 21.08.2017 року «Про скасування окремих положень рішень Сєвєродонецької міської ради», зокрема, пункту 2.3.4 рішення Сєвєродонецької міської ради № 573 від 21.07.2016 року «Про преміювання, встановлення надбавок, надання матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення міському голові ОСОБА_1 »
При цьому суд першої інстанції, посилаючись на положення ч.4 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», які зазначають, що рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень, констатував, що згідно листа-відповіді Сєвєродонецької міської ради № 453 від 24.01.2019 року (том №1 а.с.63-64) рішення Сєвєродонецької міської ради № 573 від 21.07.2016 року та розпорядження Сєвєродонецького міського голови ОСОБА_1 № 433 від 22.08.2017 року були оприлюднені, а Рішення №1621 від 21.08.2017 року не оприлюднене на офіційному сайті Сєвєродонецької міської ради, оскільки на нього будо накладено вето. Рішення, чию дію було зупинено розпорядженням міського голови № 433 від 22.08.2017 року, повторно на розгляд сесії міської ради не виносилось.
У подальшому Розпорядженнями міського голови ОСОБА_1 №38-К від 24.01.2018 року (том №1 а.с.113-114), №101-К від 26.02.2018 року (том №1 а.с.115-119), №182-К від 24.04.2018 року (том №1 а.с.121-123), №231-К від 24.05.2018 року (том №1 а.с.124-126), №265-К від 26.06.2018 року (том №1 а.с.127-128), №297-К від 25.07.2018 року (том №1 а.с.129-130), №333-К від 21.08.2018 року (том №1 а.с.131-133), №368-К від 25.09.2018 року (том №1 а.с.134-136) призначалися премії міському голові ОСОБА_1 за період січень-вересень 2018 року, а розпорядженням №111-К від 01.03.2018 року (том №1 а.с.120) - йому була призначена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно пунктів 2, 3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» особи зобов`язані повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно, а також не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
За змістом частини першої статті 1 цього Закону приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
Таким чином, як зазначено в оскаржуваній постанові суду, реальному конфлікту інтересів характерна наявність трьох об`єктивних компонентів: приватний інтерес; службове повноваження, представницьке повноваження; протиріччя між ними, що впливає на об`єктивність або неупередженість рішення, діяння службової особи.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що міський голова ОСОБА_1 , приймаючи рішення - розпорядження № 433 від 22.08.2017 року в частині зупинення рішення Сєвєродонецької міської ради №1621 від 21.08.2017 року, діяв в умовах реального конфлікту інтересів, що дозволило ОСОБА_1 протягом січня-вересня 2018 року себе преміювати та виплатити собі матеріальну допомогу на власний розсуд, без вирішення цього питання Сєвєродонецькою міською радою. При підписанні розпорядження №433 від 22.08.2017 року, приватний інтерес ОСОБА_1 , який полягав у вигляді бажання отримувати збільшену заробітну плату за рахунок нарахування та виплати йому премій та матеріальної допомоги без вирішення цих питань Сєвєродонецькою міською радою, вступив у суперечність із наданими йому повноваженнями, які мали виконуватися у публічних інтересах територіальної громади, а отже, задовольняти інші за змістом потреби, ніж ті, що має ОСОБА_1 .
З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки наявний реальний конфлікт інтересів у даному випадку зумовлений тим, що міський голова ОСОБА_1 , зупиняючи своїм розпорядженням дію рішення 31 (позачергової) сесії Сєвєродонецької міської ради восьмого скликання № 1621 від 21.08.2017 року «Про скасування окремих положень рішень Сєвєродонецької міської ради», зокрема, пункту 2.3.4 рішення Сєвєродонецької міської ради №573 від 21.07.2016 року «Про преміювання, встановлення надбавок, надання матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення міському голові ОСОБА_1 », був змушений шукати баланс між своїм приватним інтересом у вигляді прагнення забезпечити себе матеріальним благом, як премія та матеріальна допомога, та необхідністю виконувати надані повноваження в інтересах громади, забезпечуючи економічне використання ввіреного майна, повноваженнями на розпорядження яким він наділений.
При цьому, згідно листа Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції Національного агентства з питань запобігання корупції №32-11/17757/19 від 07.03.2019 року (том №1 а.с.223) в період часу з 01.08.2017 року по 07.03.2019 року письмові повідомлення про наявність конфлікту інтересів від міського голови м. Сєвєродонецька ОСОБА_1 не надходили.
Так саме згідно листа Сєвєродонецької міської ради № 1019 від 13.02.2019 року за період часу з 01.01.2016 року по 13.02.2019 року (том №1 а.с.139), а також під час підписання розпорядження № 433 від 22.08.2017 року ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради зі заявою про виникнення у нього реального конфлікту інтересів не звертався.
Отже висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП., є обґрунтованими, належним чином мотивованими, підтверджуються сукупністю зібраних, досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом належних і допустимих доказах, які у своїй сукупності свідчать про те, що Сєвєродонецький міський голова ОСОБА_1 , будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюються вимоги цього Закону, діючи в межах своїх повноважень, але маючи приватний (майновий) інтерес, в порушення п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме підписав розпорядження №433 від 22.08.2017 року «Про зупинення рішення 31 (позачергової) сесії міської ради від 21.08.2017» в частині зупинення рішення №1621 від 21.08.2017 року «Про скасування окремих положень рішень Сєвєродонецької міської ради», а також в порушення п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив не пізніше наступного робочого дня про наявність у нього реального конфлікту інтересів Національне агентство з питань запобігання корупції або інший колегіальний орган - Сєвєродонецьку міську раду Луганської області з моменту підписання розпорядження міського голови № 433 від 22.08.2017 «Про зупинення рішення 31 (позачергової) сесії міської ради від 21.08.2017» в частині зупинення рішення №1621 від 21.08.2017 року «Про скасування окремих положень рішень Сєвєродонецької міської ради».
Таким чином міський голова ОСОБА_1 , у супереч вимогам пунктів 2, 3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції», не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а саме - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, яким є Сєвєродонецька міська рада, чим порушив вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, відповідальність за що передбачена статтею 172-7 КУпАП.
За наведених обставин апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, та не вбачає правових підстав, передбачених ст.247 КУпАП, для закриття провадження у справі.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про невідповідність вимогам ст.256 КУпАП протоколів № 85 та № 86 про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, складені відносно ОСОБА_1 за ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, з огляду на неправильність викладених у них відомостей про місце роботи ОСОБА_1 - як міського голови Сєвєродонецької міської ради Луганської області, а також про наявність свідків правопорушення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Вказаним обставин у своїй постанові дав належну оцінку суд першої інстанції, зазначивши, що це не впливає на суть протоколів про адміністративне правопорушення та не призводить до неможливості ідентифікації особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, як зазначив допитаний судом свідок ОСОБА_7 , вказані свідки не були свідками саме вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, а лише були присутні під час складення адміністративних протоколів у відношенні ОСОБА_1 , що не суперечить положенням статті 256 КУпАП.
Посилання ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі на порушення його права на захист та відсутність у нього можливості надати докази своєї невинуватості і можливості скласти письмові пояснення під час складення протоколів про адміністративне правопорушення, на думку апеляційного суду, є неспроможними з огляду на те, що згідно самих протоколів № 85 та № 86 про адміністративні правопорушення (том №1 а.с.2-10) та (том №2 а.с.2-10) ОСОБА_1 , будучи повідомленим про свої процесуальні права, передбачені ст.268 КУпАП, власноруч зробив запис про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, забажав скористатися своїй правом на захист та наполягав на відкладенні складання самих протоколів, що не передбачено нормами чинного законодавства.
Крім того, ОСОБА_1 та його захисник Слєсарєв І.Е., у межах наданих їм статтями 268, 271 КУпАП прав та повноважень, мали можливість надати будь-які докази або пояснення під час судового розгляду справи у суді першої, та не були позбавлені такої можливості у суді апеляційної інстанції.
Отже будь-яких суттєвих порушень вимог процесуального закону під час складання протоколів № 85 та № 86 про адміністративні правопорушення, пов`язаних з корупцією, не було встановлено судом першої, та не вбачає таких підстав суд апеляційної інстанції.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо надання суду, у якості доказів, неналежно завірених копій письмових документів. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що копії документів, які додані до протоколів про адміністративне правопорушення, не свідчить про недостовірність відомостей, які відображені у цих копіях, оскільки в судовому засіданні ані ОСОБА_1 , ані його захисник не вказували на те, що копії доданих до протоколів документів не відповідають оригіналам. Тому наявні в матеріалах справи копії документів, які додані до протоколів про адміністративне правопорушення, не викликають жодних розумних сумнівів в своїй достовірності ані у суду першої, ані апеляційної інстанції. Як слушно зазначено в оскаржуваній постанові місцевого суду вказані стороною захисту недоліки є несуттєвими та не впливають на можливість об`єктивного та всебічного розгляду справи про адміністративне правопорушення.
При цьому суд першої інстанції перевірив та дав належну оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 до 01.03.2019 року повноважень на підпис документів, які додані до протоколів про адміністративне правопорушення. Суд послався на положення ч.1 ст.10 та ч.3 ст.11 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», які передбачають, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема, на посаду секретаря міської ради шляхом обрання відповідною радою, а на посади заступників міського голови шляхом затвердження відповідною радою. Посадова особа місцевого самоврядування, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування, вважається такою, що вступила на посаду, з моменту складення Присяги. Проаналізувавши зазначені норми закону суд першої інстанції констатував, що належним доказом відсутності до 01.03.2019 року у вищевказаних осіб повноважень секретаря міської ради, першого заступника міського голови та заступника міського голови можуть бути відомості щодо відсутності до 01.03.2019 року рішень міської ради про їх обрання та затвердження на відповідні посади, а також відомості про не складення ними до 01.03.2019 року присяги при вступі на службу в органи місцевого самоврядування. Але ж таких відомостей стороною захисту надано не було ані суду першої, ані апеляційної інстанцій.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1,2 ст.172-7 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення за правилами ст.36 КУпАп у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає - 3400 грн., у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.ст.23 та 33-35 КУпАП, а також підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та задоволенню не підлягає, а постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 травня 2019 року є цілком законною та обґрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 травня 2019 року по справі про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, передбачені ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП, відносно ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СУДДЯ
ЛУГАНСЬКОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО
