Провадження 2/127/1449/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року

. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області, в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулася ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів.

Позов мотивований тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2013 вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 600, 00 гривень, щомісячно, з 18.01.2013 до досягнення дитиною повноліття. Розміру стягуваних аліментів не вистачає на необхідне для дитини харчування, лікування, одяг, забезпечення витрат на навчання. Розмір аліментів визначений судум станом на 2013 рік у сумі 600, 00 гривень не може задовільнити потреби дитини його віку.

Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, що стягуються з відповідача на користь позивача за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2013, з твердої грошової суми в розмірі 600, 00 гривень на тверду грошову суму в розмірі 2 000, 00 гривень, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією.

Ухвалою суду від 19.04.2019 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

Від представника відповідача судом було отримано 06.05.2019, у строк, встановлений судом, відзив на позов. У відзиві представник відповідача зазначив, що на даний час у відповідача змінився сімейний стан. Від теперішнього шлюбу на його утриманні є малолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку він зобов`язаний матеріально забезпечувати. Крім того, відповідач матеріально допомагає своїй матері - пенсіонерці, яка зареєстрова та проживає разом з ним і потребує періодичного лікування. ОСОБА_3 ніколи не заперечував щодо необхідності надавати матеріальну допомогу своїй дитині, а тому при встановленому судом розміру аліментів в сумі 600, 00 гривень, на сьогоднішній день він сплачує аліменти в сумі 1 013, 00 гривень, що підтверджується копіями квитанцій. На теперішній час ОСОБА_3 не має постійного місця роботи та сталого заробітку, намагається робити усе, аби виконувати свій обов`язок матеріально утримувати сина та щомісячно сплачувати аліменти. Тому відповідач просив відмовити в задоволенні позову та стягнути із позивача на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 5 000, 00 гривень.

Від представника позивача на адресу суду 14.05.2019 надійшла відповідь на відзив із викладенням своїх пояснень, міркувань і аргументів щодо наведених представником відповідача у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення.

21.05.2019 судом було отримано заперечення представника відповідача на відповідь на відзив із викладенням своїх пояснень та аргументів щодо наведених представником позивача аргументів відхилення пояснень, наданих представником відповідача у відзиві.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи вищенаведене та положення ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 13.07.2011, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 5)

Відповідно до довідки, виданої ТОВ «ЖЕО», позивач разом із сином - ОСОБА_4 , постійно проживає у АДРЕСА_1 . (а.с. 8)

Вінницьким міським судом Вінницької області 06.02.2013 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 600, 00 гривень щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 18.01.2013. Рішення набрало законної сили 12.03.2013. (а.с. 9-12)

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області 24.12.2015, ОСОБА_3 зареєстрував шлюб 24.12.2015 із ОСОБА_6 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8. (а.с. 34)

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області 17.03.2016, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (а.с. 35)

Згідно із довідками від 25.11.2016 та від 16.01.2019, виданими ДП «ЖЕК № 26», ОСОБА_3 проживає разом із своєю дружиною - ОСОБА_8 , дочкою - ОСОБА_5 та батьками - ОСОБА_9 і ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 . (а.с. 36-37)

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 15.01.2019 заборгованість по аліментах відсутня, переплата складає 400, 00 гривень. (а.с. 38)

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 19.04.2019 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені учасника справи в заявах по суті, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач із відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.01.2009, який було розірвано по рішенню суду. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін по справі народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 13.07.2011. На підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2013 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 600, 00 гривень щомісячно, з 18.01.2013. Після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, 24.12.2015 відповідач зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, обрання способу стягнення аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі здійснюється саме за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом прийнято до уваги, що закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

З позовної заяви вбачається, що позивачем, з якою проживає дитина, обрано спосіб стягнення аліментів саме в твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України може бути змінений судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

При визначені наявності підстав для збільшення розміру аліментів, визначених рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2013 по справі № 127/1352/13-ц, судом враховано, що належних і допустимих доказів, які б підтверджували покращення матеріального становища платника аліментів з часу видачі судом цього рішення, що стало підставою для звернення до суду із даною позовною вимогою, позивачем не надано. Також, суду не надано й доказів погіршення матеріального становища позивача, її стану здоров`я.

Також, судом прийнято до уваги, що позивач просить змінити розмір аліментів, зокрема, через зміни в законодавстві України, а не лише через покращення матеріального становища відповідача.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 № 037-VIII ч. 2 ст. 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів.

Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у ст. 182 СК України, яким визначався розмір - 30%).

Таким чином, зміна закону, яким установлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України.

Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч. 2 ст. 182 СК України.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 за № 3 зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку. Разом з тим збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом 12.09.2018 у справі № 459/2181/17.

Однак, судом враховано, що збільшення розміру аліментів може мати місце й у інших випадках, передбачених СК України.

Згідно з ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому судом прийнято до уваги, що прожитковий мінімум на дитину з 6 років, встановлений Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 01.07.2019 становить 2 118, 00 гривень.

Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів і мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що аліменти в розмірі 600, 00 гривень, які стягуються за судовим рішенням з 18.01.2013, є наразі недостатніми для належного утримання дитини і задоволення її потреб.

Однак, позивачем не надано жодних доказів, які вказували б на необхідність і можливість стягнення аліментів з відповідача саме у визначеному нею розмірі - 2 000, 00 гривень.

Також, вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів, суд виходить з того, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів. Судом прийнято до уваги, що обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.

Крім того, судом звернуто увагу на те, що сімейне становище відповідача з часу ухвалення судового рішення про стягнення аліменітв змінилося, він одружився, на його утримання перебує малолітня дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Належних доказів того, що мати відповідача - ОСОБА_9 , яка є пенсіонеркою, що підтверджується її пенсійним посвідченням, перебуває на утриманні відповідача та потребує матеріальної допомоги, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене та положення ч. 1 ст. 192 СК України, суд дійшов до переконання у наявності достатніх підстав для зміни розміру аліментів, встановленого рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2013 по справі № 127/1352/13-ц, шляхом їх збільшення з 600, 00 гривень щомісячно, до 1 100, 00 гривень щомісячно.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, враховуючи їх необґрунтованість та недоведеність належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні ст. 80 ЦПК України, для задоволення позову в повному обсязі.

Встановлений даним рішенням суду розмір аліментів на утримання дитини, є гарантією її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання батька окремо від дітей не повинно впливати на обсяг його прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Суд звертає увагу, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, на що звернув увагу в п. 23 Постанови Пленуму № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України від 15.05.2006 року.

Згідно із ст. 179 СК України аліменти є власністю дитини, а не того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються. При цьому на отримувача аліментів покладається обов`язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання, а також право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові втрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову, згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Оскільки вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні даного позову точно визначити неможливо, оскільки даний позов носить вимоги немайнового характеру, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. На що також звернув увагу ВССУ в п. 36 Постанови Пленуму № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 (із змінами від 25.09.2015).

Враховуючи те, що позивач на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», часткове задоволення позову, а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 384, 20 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що між відповідачем та адвокатом Бондарчуком В.В. 02.05.2019 було укладено договір про надання правової допомогиз птьань правовідносин клієнта із ОСОБА_2 у цивільній справі № 127/10350/19 та іншими правовідносинами, які з нього випливають. Додатком № 1 до цього договору сторонни визначили розмір гонорару - 5 000, 00 гривень. (а.с. 30-32)

Згідно Єдиного реєстру адвокатів України, Бондарчук В.В. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 802, виданим 22.01.2013.

Відповідачем сплачено адвокату Бондарчуку В.В. 5 000, 00 гривень, як те вказано у квитанції до прибуткового кассового ордера б/н від 02.05.2019, наданій разом із відзивом. (а.с. 33)

Однак, представник позивача просила суд відмовити у стягненні даних витрат в разі відхилення позову.

Згідно із ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що п. 2.1. договору від 02.05.2019 чітко визначено обсяг послуг, а додатком № 1 до цього договору - розмір гонорару, який сплачується клієнтом в день підписання договору. Ні складання акту приймання робіт, ні виставлення рахунку за надані послуги умовами договору не передбачені.

Таким чином, виходячи із умов вищевказаного договору, представником відповідача надано суду належні докази щодо обсягу послуг, а обсяг виконаних робіт вбачається із матеріалів справи.

В той же час, згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд дійшов висновку, що витрати у сумі 5 000, 00 гривень є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання таких послуг. Суд вважає, що підготовка до розгляду цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним про позицію позивача; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося; не відповідають критерію реальності такі витрати, розумності їхнього розміру, а також те, що їх стягнення з позивача становить надмірний тягар, враховуючи те, що вона виборює право на збільшення аліментів, оскільки не має коштів на належне утримання дитини, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Тому, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката до 1000, 00 гривень.

Таким чином, враховуючи вищевказане та положення п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500, 00 гривень.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, суду не надано.

Оскільки, у новому розмірі аліменти мають сплачуватись з часу набрання даним рішенням законної сили та враховуючи наявність на виконанні виконавчого листа, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області за судовим рішенням від 06.02.2013 по справі № 127/1352/13-ц про стягнення аліментів в розмірі, встановленому до ухвалення цього рішення, керуючись ст. 267 ЦПК України, суд вважає за необхідне визначити, що стягнення за вищевказаним виконавчим документом слід припинити станом на день набрання законної сили даним судовим рішенням та повернути виконавчий документ до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 155, ст. 179, ч. 1 ст. 180, ч. 2 с. 182, ч. 1 і ч. 3 ст. 181, ч. 1 і ч. 2 ст. 184, ч. 1 і ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 192 СК України, ст.ст. 12, 15, 16 ЦК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, ст.ст. 2, 4, 5, 11-13, 76-83, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 267, 274, 275, 278, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2013 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з твердої грошової суми в розмірі 600, 00 гривень щомісячно, на тверду грошову суму в розмірі 1 100, 00 гривень щомісячно, з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнення за виконавчим листом, виданим за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.02.2013 по справі № 127/1352/13-ц, припинити станом на день набрання чинності даним судовим рішенням та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах).

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 384, 20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500, 00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА _2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА _3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 .

Рішення суду складено 22.07.2019.

Суддя: