ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
03 липня 2019 року
м. Дніпро
справа № 160/1061/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року (суддя Віхрова В.С., м. Дніпро) у справі № 160/1061/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 року №0008664609 форми "Д" Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з податку на прибуток (іноземних юридичних осіб 11020500) на суму 397854,00 грн., штрафні санкції - 233927,25 грн., а всього на суму 631781,25 грн.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що кошти, сплачені контрагентом позивача ТОВ "УГМК-Транс" (експедитор, Росія) на користь ВАТ "РЖД" у вигляді провізної плати, пов`язані з перевезенням вантажів виключно територією Російської Федерації та не мають відношення до господарської діяльності ВАТ "РЖД" в Україні, тому положення абз. "й" пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України не застосовуються і об`єкт оподаткування податком на прибуток не виникає.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Суд при цьому виходив з того, що:
- ТОВ "Такт" у періоді, який перевірявся, задекларовано податкові зобов`язання нерезидента ТОВ "УГМК-Транс" (Російська Федерація), яким отримано доходи із джерелом їх походження в Україні на загальну суму 3797592,18 грн. Доходи ТОВ "УГМК-Транс" (Російська Федерація) самостійно визначені ТОВ "Такт" згідно з актами приймання-здачі послуг та залізничними накладними, тобто вважаються узгодженими;
- якщо нерезидент з метою виконання договору транспортного експедирування залучає до виконання третіх осіб, у тому числі нерезидентів, що надають послуги з фрахту, то компенсація таких виплат резидентом нерезиденту - експедитору не вважається сумою фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахтування. Компенсація таких виплат відповідно до абз. "й" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України є іншими доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України;
- оскільки нерезидент ТОВ "УГМК-Транс" з метою виконання договору залучив до виконання третю особу нерезидента ВАТ "РЖД", яке надало послуги з перевезення, то компенсація таких виплат ТОВ "Такт" нерезиденту-експедитору ТОВ "УГМК-Транс" не вважається сумою фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами. При цьому ТОВ "УГМК-Транс" не є бенефіціарним отримувачем доходу, а фактично є посередником, який відповідно до п. 103.3 ст. 103 ПК України не має права на застосування пільгового оподаткування згідно з правилами міжнародного договору України;
- обґрунтування позову про оскарження податкового повідомлення-рішення не може будуватися на порушеннях процедури прийняття такого рішення, які полягають у відсутності повноважень уповноваженої особи на підписання рішення, відсутності інформації на офіційному сайті контролюючого органу. Платник податків має спростувати виявлені порушення по суті.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що рішення суду є необґрунтованим, незаконним внаслідок неповного з`ясування обставин справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування та порушення норм матеріального, процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, в апеляційний скарзі позивач посилається на те, що перевезення вантажів у залізничних вагонах здійснювалося від постачальника (виробника) з Російської Федерації до кордону України - ВАТ "РЖД" (Росія), від кордону України до м. Дніпра - ПАТ "Укрзалізниця" (Україна). Оплата вартості перевезення цих вантажів територією України в міжнародному залізничному сполученні здійснювалася на користь ПАТ "Укрзалізниця", а не ВАТ "РЖД", що перевіркою не досліджено взагалі. Проте, спірним податковим повідомленням-рішенням визначені грошові зобов`язання у вигляді податку на прибуток (іноземних юридичних осіб 11020500), що нараховані у зв`язку з провадженням нерезидентом України господарської діяльності в Україні з перевезення вантажів залізницею на суми отриманих нерезидентом інших доходів у розумінні абз. "й" пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України.
Тобто, єдиним предметом доказування наявності чи відсутності податкового правопорушения є питання: чи дійсно нерезидентом та яким саме здійснювалася господарська діяльність в Україні, яка конкретно господарська діяльність (вид, найменування, код за КВЕД тощо), чим це підтверджується (первинними документами, іншими доказами), чи є об`єкт оподаткування для таких доходів від провадження нерезидентом такої господарської діяльності в Україні.
Звертає увагу, що джерело виплати доходу на користь нерезидента (кошти позивача) та господарська діяльність (господарські операції) нерезидента в Україні - це не тільки різні поняття та предмети доказування, але одночасно - це два обов`язкові елементи об`єкта оподаткування у розумінні абз. "й" пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України. Відсутність одного з них унеможливлює застосування вказаної норми права.
Судом першої інстанції також не повно з`ясовано питання, за якою посадою підписант спірного податкового повідомлення-рішення скористався своїми владними повноваженнями, а саме: в.о. начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС чи заступника начальника управління - начальник відділу податкового супроводження підприємств харчової промисловості Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС.
Судом першої інстанції не з`ясовано питання: хто саме - Офіс великих платників податків ДФС чи ДФС України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; на якій підставі та чи є веб-сайт Офісу великих платників податків ДФС (officevp.sts.gov.ua) офіційним веб-сайтом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та чи дотримано вимог пп. 21.1.8 ст. 21 ПК України.
Перевезення вантажів від станції залізниці на кордоні України до місця отримання позивачем вантажу м. Дніпро здійснювали локомотиви ПАТ "Укрзалізниця", а не ВАТ "РЖД" (Росія). Залізничні вагони належать ТОВ "УГМК-Транс" (експедитор, Росія).
Належними та допустимими доказами не доведений сам факт здійснення нерезидентом ВАТ "РЖД" (Росія) господарської діяльності в Україні з перевезення імпортних вантажів, що суд першої інстанції вважає доведеним.
Доход від здійснення залізничних перевезень імпортних вантажів на користь позивача (від станції залізниці на кордоні України до місця отримання позивачем вантажу м. Дніпро) отримало ПАТ "Укрзалізниця" безпосередньо від позивача на підставі прямого договору між ними.
До Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яка діє з 1 листопада 1951 року, учасником якої є Російська Федерація та Україна, затверджена Службова інструкція (далі - СІ до УМВС), статтею 12 якої встановлено, що різниця в провізних платежах, належних залізницям, які беруть участь у перевезенні, стягується на користь: залізниць відправлення - станцією відправлення з відправника; залізниць призначення - станцією призначення з одержувача;
Згідно з ст. 13.1 СІ до УМВС провізні платежі (плата за перевезення вантажу, проїзд провідника, додаткові збори та інші витрати з перевезення) згідно з параграфом 1 статті 13 СМГС, а також витрати, що виникли під час перевезення і не передбачені застосованими тарифами згідно з параграфом 4 статті 13 СМГС, обчислюються і записуються в накладну: станцією відправлення - за перевезення по залізницях відправлення; станцією призначення - за перевезення по залізницях призначення.
Розподіл обов`язків між станціями залізниць (відправлення, призначення, прикордонних) та склад платежів на користь кожної залізниці (окремої країни) врегульований ст. 13 СІ до УМВС.
Організацією співробітництва залізниць розроблені Пояснення щодо заповнення залізничної накладної СМГС/SMGS .
Перевезення вантажу оформлюється залізничною накладною єдиного зразка за формою, наведеною в додатку 1 до цих Правил. Відповідно до пояснень залізнична накладна оформлюється і пред`являється договірному перевізнику. Графи залізничної накладної заповнюються відправником і перевізником відповідно до приписів цих Правил.
Для залізниць використовуються наступні скорочення найменувань: для залізниць Російської Федерації - РЖД, для залізниць України - УЗ. У графі 23 "Сплата провізних платежів" (залізничної накладної) вказуються скорочені найменування перевізників в порядку, відповідному черговості здійснення ними перевезення відповідно до даних графи "Перевізники", найменування платників кожному з них і підстави для оплати (код платника, дата і номер договору тощо).
В усіх залізничних накладних, наведених в додатку № 3, отримувачем вантажу вказано ТОВ "Такт" (гр. 4).
Платником провізної плати на користь ВАТ "РЖД" вказано ТОВ "УГМК-Транс" (експедитор, Росія), платником провізної плати на користь УЗ (Укрзалізниці) вказано ТОВ "Такт" за номером 6355550 (гр. 23 залізничної накладної), а також за 2018 рік з номером 2674995 (гр. 23 залізничної накладної). Цей код належить саме ТОВ "Такт", що підтверджується відповідним договором між ТОВ "Такт" та Укрзалізницею (пункт 2.3.3 договору). Тобто, в графі 23 залізничних накладних зазначено за рахунок кого та на користь кого здійснюються розрахунки за провізну плату, а ВАТ "РЖД" є єдиним перевізником на всьому шляху перевезення імпортного вантажу у міжнародному залізничному сполученні.
У 2015 році форма міжнародної залізничної накладної зазнала змін.
Таким чином, кошти, сплачені нерезиденту у вигляді провізної плати, пов`язані з перевезенням нерезидентом (ВАТ "РЖД") вантажів виключно територією Російської Федерації та не мають відношення до господарської діяльності в Україні, тоді як положення абз. "й" пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України застосовуються виключно до доходів нерезидента, отриманих від здійснення ним господарської діяльності в Україні.
Суд першої інстанції дійшов незаконного висновку про те, що ТОВ "Такт" у періоді, який перевірявся, задекларовано податкові зобов`язання нерезидента ТОВ "УГМК-Транс" (Російська Федерація), яким отримано доходи із джерелом їх походження в Україні на загальну суму 3797592,18 грн.
Втім, фактично у додатках до податкової декларації (додаток ПН до рядка 23 ПН) позивач задекларував не податкові зобов`язання (не суму податку), а вказав загальну суму доходу, виплаченого в цьому періоді. В усіх податкових деклараціях, поданих у справі, сума податку (податкового зобов`язання) визначена в розмірі 0,00 грн.
Крім того, зазначає, що з рішення суду вбачається, що фактичним предметом оскарження за позовом є визначення контролюючим органом грошових зобов`язань, а не протиправна несплата ТОВ "Такт" узгоджених ТОВ "Такт" податкових зобов`язань, нібито визначених ТОВ "УГМК-Транс" (Російська Федерація) в податкових деклараціях.
За ПК України податкові зобов`язання визначаються самим платником податків у податковій декларації або контролюючим органом, якщо це не пов`язано з порушеннями податкового законодавства, а грошові зобов`язання визначаються контролюючим органом у зв`язку з порушеннями податкового законодавства. Тобто, якби ТОВ "Такт" визначило ТОВ "УГМК-Транс" (Російська Федерація) податкові зобов`язання на загальну суму 3797592,18 грн., але не сплатило б їх до бюджету, то контролюючий орган на цю суму прийняв би не податкове повідомлення-рішення, а відразу податкову вимогу через не сплату таких узгоджених податкових зобов`язань у строк, що встановлений ПК України.
Також зазначає, що відповідно до оскарженого рішення суду доходи ТОВ "УГМК-Транс" (Російська Федерація) самостійно визначені ТОВ "Такт" відповідно до актів приймання-здачі послуг та залізничними накладними, тобто вважаються узгодженими. Але, за ПК України не доходи, а податкові зобов`язання вважаються узгодженими, якщо вони визначені платником податку у податковій декларації в розмірі від 0,01 грн., а не в актах приймання-здачі, залізничних накладних чи в первинних документах, які не є податковими деклараціями. В кожній податковій декларації (стовпчик 6) сума податку дорівнює 0,00 грн. Отже, висновки суду, що позивачем узгоджені податкові зобов`язання на суму 3797592,18 грн., не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначає, що неправильне застосування судом першої інстанції положень пп. 21.1.8 п. 21.1 ст. 21 ПК України полягає в тому, що права уповноваженої особи виникають у особи, займана посада якої зазначена у відповідному наказі, а сам наказ оприлюднений на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Саме про таке оприлюднення зазначено в наказі про визначення ОСОБА_1 уповноваженою особою за іншою посадою, ніж повноваження, яким вона скористалася у спірному податковому повідомленні-рішенні. Суд першої інстанції не врахував це та не обґрунтував, чому відхиляє ці доводи позивача.
В своїх висновках суд першої інстанції посилався на Закон України "Про транспортну-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 року, ст. 929 ЦК України. Проте, на правовідносини позивача з ТОВ "УГМК-Транс" (експедитор, Росія) та між нерезидентами України між собою щодо перевезення вантажів територією Російської Федерації цей закон не розповсюджується.
В силу ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" до договорів, які були предметом перевірки, застосовуються норми матеріального права РФ, оскільки це прямо в них зазначено.
Скаржник також посилається на висновки адміністративного суду, викладені в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 р. справа №0540/6043/18-а, яке набрало законної сили, стосується саме спірного в цій справі питання, а відтак і належного застосування норм права які, на думку позивача, порушені судом першої інстанції у цій справі.
Суд першої інстанції, всупереч змісту поняття "податкове зобов`язання", визначеному пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, неправомірно застосував це поняття до суми виплаченого доходу.
Зазначає, що для цілей оподаткування доходів нерезидента крім того, що такі доходи мають бути отримані від провадження господарської діяльності нерезидента в Україні, законом висувається друга умова: така діяльність має проводитися через його представництво.
Законом встановлено механізм, а саме: як та з кого (з нерезидента) слід стягнути несплачені в Україні податки, якщо вони мають бути сплачені саме нерезидентом від провадження господарської діяльності в Україні, а не з позивача (ст. 64 ПК України). Здійснення нерезидентом господарської діяльності в Україні не через постійне представництво, крім отримання доходів, визначених ст. 141 ПК України, карається за законом.
Неправильне застосування судом першої інстанції положень ст. 103 ПК України щодо бенефіціарного власника (отримувача) доходу полягає в тому, що вказана норма права застосовується у випадку, коли такі доходи оподатковуються в Україні за наявності об`єкта оподаткування.
В силу Конституції України, Податкового кодексу України положення статті 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків має пріоритет та вищу силу, ніж положення ст. 103 ПК України.
Отже, суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.ст. 2, 9, 72-77, 139 КАС України, рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 р. у справі "Сірявін та інші проти України" та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували та просили залишити рішення суду без змін.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що у період з 03.10.2018 р. по 17.10.2018 р. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Такт" (ЄДРПОУ 21858879) з питань дотримання вимог податкового законодавства стосовно повноти, своєчасності утримання та сплати до бюджету податку на доходи нерезидентів із джерелом їх походження з України за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р.
За результатами перевірки складено акт №87/28-10-46-09/21858879 від 24.10.2018 р., яким зафіксовані порушення позивачем п. 103.3 ст. 103, пп. 141.4.1, пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України при виплаті нерезиденту ТОВ "УГМК-Транс" (Російська Федерація) інших доходів з джерелом походження з України, а саме занижено податок з доходу нерезидента на загальну суму 397854,00 грн., зокрема: за 2015 рік - 85951,00 грн., за 2016 рік - 109027,00 грн. (в т.ч.: І квартал - 7763,00 грн., півріччя - 44157,00 грн., три квартали - 80804,00 грн.), за 2017 рік - 155580,00 грн. (в т.ч.: І квартал - 22438,00 грн., півріччя - 56146,00 грн., три квартали - 66842,00 грн.), за півріччя 2018 року - 47296,00 грн. (в т.ч. І квартал - 12898,00 грн.).
Відповідно до акта перевірки виплати доходів нерезиденту ТОВ "УГМК-Транс" (Російська Федерація) з джерелом походження з України здійснювалися ТОВ "Такт" за договорами транспортної експедиції від 15.12.2014 р. №УТ-140/2014, від 20.12.2016 р. №УТ-145/2016 р.
За наслідками проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0008664609 від 12.11.2018 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 631781,25 грн., зокрема 397854,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 233927,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, та зазначає наступне.
Предметом договорів транспортного експедирування були послуги нерезидента (експедитора) ТОВ "УГМК-Транс", який залучив до виконання договору перевізника ВАТ "РЖД". Оплата на користь нерезидента включала винагороду експедитору та суми компенсації провізної плати ВАТ "РЖД" за перевезення вантажів залізницею поза межами митної території України.
При цьому, оплата вартості перевезення цих вантажів територією України в міжнародному залізничному сполученні здійснювалася на користь ПАТ "Укрзалізниця" безпосередньо позивачем, що підтверджується даними, зазначеними у графах 22, 23 залізничних накладних, що містяться в матеріалах справи, які свідчать про те, що перевізником по території РФ є ВАТ "РЖД", платник - ТОВ "УГМК-Транс", а по території України - "Укрзалізниця", платник - ТОВ "Такт".
Факт оплати позивачем послуг ПАТ "Укрзалізниці" підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками перевізника та платіжними дорученнями позивача.
Податковий орган виходив з того, що позивачем самостійно задекларовані показники у додатках ПН до податкових декларацій у періоді, який перевірявся, в рядку 3 додатку ПН до рядка 23 ПН податкової декларації з податку на прибуток підприємств - доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України, з кодом рядка 4, тобто оплата за фрахт (а.с. 57-61 т. 2).
За висновком, викладеним в акті перевірки, експедитор ТОВ "УГКМ-Транс", РФ, надав послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажоперевезень ТОВ "Такт" в міжнародному сполученні, проте, самостійно перевезення не виконував, тобто на отримані доходи мав обмежені повноваження, діяв як посередник, та залучав до цього третю особу - ВАТ "РЖД", яке є бенефіціарним власником доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності в Україні, тому такі доходи підлягають оподаткуванню в порядку і за ставками, визначеними пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України. Отже, на порушення вказаної норми та п. 103.3 ст. 103 ПК України позивач не нарахував, не утримав та не сплатив податок з доходу нерезидента за ставкою 15% у розмірі 397854 грн. за період 2015 р.- перше півріччя 2018 р., з чим погодився і суд першої інстанції.
Проте, колегія суддів вважає, що такі висновки є помилковими з огляду на наступне.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що декларування доходу нерезидента в додатку ПН до податкових декларацій не є декларуванням податкових зобов`язань або грошових зобов`язань, які до того ж не є тотожними поняттями, як вважав суд першої інстанції.
Навпаки, як свідчать дані, наведені у зазначених деклараціях у рядку 6, платник податків зазначив, що сума податку складає - 0, виходячи з того, що внаслідок здійсненої господарської операції не виникає об`єкту оподаткування.
Дійсно, відповідно ст. 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами згідно з абз. "й" пп. 141.4.2 п. 141.4. ст. 141 ПК України є інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених Законом України "Про державну підтримку кінематографії в Україні".
Колегія суддів вважає, що зміст цього положення слід розуміти таким чином, що об`єктом оподаткування є доходи нерезидента, отримані із джерела походження з України, якщо цей нерезидент здійснює господарську діяльність на території України. Як свідчать матеріали справи, нерезидент, на користь якого, як бенефіціарного власника, здійснена оплата за послуги перевезення, не здійснював господарської діяльності на території України, також, як і посередник ТОВ "УГКМ-Транс", а тому така виплата не утворює об`єкт оподаткування податком на прибуток іноземних підприємств.
Сам по собі факт зазначення в декларації суми доходу, виплаченої нерезиденту, не є підставою для нарахування податкових зобов`язань позивачем, а також визначення грошових зобов`язань контролюючим органом, а може свідчити лише про порушення порядку заповнення декларації.
Це, на думку колегії суддів, є ключовим питанням для вирішення спору.
Щодо застосування положень ст. 103 ПК України колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є слушними, проте, не мають правового значення в цій справі, так само і питання щодо наявності повноважень в особи, що підписала податкове повідомлення-рішення.
Так, позивач посилається на порушення вимог пп. 21.1.8 п. 21.1 ст. 21 ПК України, який зобов`язує оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом. Проте, порушення цієї вимоги не свідчить однозначно про відсутність повноважень у такої особи, адже закон не ставить ці факти у пряму залежність, тому колегія суддів погоджується з висновком суду щодо недостатності порушення процедури для скасування податкового повідомлення-рішення.
В п. 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на це, колегія суддів вважає за недоцільне надавати правову оцінку іншим доводам скаржника, які не є вирішальними, і доходить висновку, що суд першої інстанції не правильно застосував норми матеріального права та неповно встановив обставини справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України).
Отже, судові витрати позивача в сумі 23691 грн. 80 коп. підлягають стягненню користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2019 року у справі № 160/1061/19 скасувати.
Позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018 року №0008664609 форми "Д" Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 397854 грн., штрафні санкції - 233927 грн. 25 коп., а всього на суму 631781 грн. 25 коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Такт" судові витрати в сумі 23691 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10.07.2019 р.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя В.Є. Чередниченко
Суддя С.М. Іванов
