ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року Справа № 915/247/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Роздолля”, вул. Виноградна, 22, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300 (код ЄДРПОУ 32983367)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Придніпровське”, вул. Молодіжна, 44, с. Новотимофіївка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57378 (код ЄДРПОУ 36896053)

про стягнення коштів в сумі 68 917, 70 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Третьяк Г.О., адвокат ордер серія МК № 121153 від 29.05.2019 року;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Роздолля” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Придніпровське” заборгованість за зберігання насіння соняшнику за договором складського зберігання і надання послуг по прийомці, сушці, очистці та відпуску зернових культур № 7 від 27.08.2015 року в сумі 68 917, 70 грн.

І . ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.02.2019 року позовну заяву ТзОВ “Роздолля” (вх. № 2345/19 від 15.02.2019 року) до відповідача ТзОВ “Придніпровське” про стягнення грошових коштів залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 10.04.2019 року.

У зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у відпустці, розгляд справи № 915/247/19, призначений на 10.04.2018 року, не відбувся.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.05.2019 року призначено підготовче засідання по справі на 10.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 29.05.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 29.05.2019 року відкладено підготовче засідання по справі на 10.06.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/247/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 02.07.2019 року.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання 10.05.2019 року, 29.05.2019 року, 10.06.2019 року та 02.07.2019 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 1, арк. 282, 294, 295; том 2, арк. 14, 21). Причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 02.07.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ . ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ . СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості за зберігання насіння соняшнику за договором складського зберігання і надання послуг по прийомці, сушці, очистці та відпуску зернових культур № 7 від 27.08.2015 року в сумі 68 917, 70 грн.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 7 від 27.08.2015 року складського зберігання та надання послуг по прийому, сушці, очистці і відпуску зернових культур, укладеного між сторонами, а саме: зобов`язань щодо оплати за отримані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 173, 174, 180, 193 ГК України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 626, 629, 638, 936, 942, 950, 951, 957 ЦК України, ст. 26, 28 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

І V. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

27.08.2015 року між ТзОВ “Роздолля” та ТзОВ “Придніпровське” було укладено договір № 7 складського зберігання та надання послуг по прийому, сушці, очистці і відпуску зернових культур (том 1, арк. 165-166).

До договору між сторонами укладались додатки № 1 без дати, № 2 без дати, № 3 від 27.08.2015 року та № 4 від 27.08.2015 року (том 1, арк. 170-171).

Договір та додатки підписані сторонами та скріплені печатками сторін.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 ЦК України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Відповідно до ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 961 ЦК України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів:

складську квитанцію;

просте складське свідоцтво;

подвійне складське свідоцтво.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов`язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб`єктом ринку зерна.

Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів:

подвійне складське свідоцтво;

просте складське свідоцтво;

складську квитанцію.

Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2003 № 510, підставою для видачі складських документів на зерно (далі складські документи) є прийняття зерна зерновим складом на зберігання.

Бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі.

Відповідно до п. 1.1 договору по цьому договору поклажедавець передає, а зерновий склад приймає на зберігання зернові, олійні та зернобобові сільськогосподарські культури врожаю 2015 року (далі-зерно), а також забезпечує при необхідності очищення та сушку зерна.

Відповідно до п. 1.5 договору зерно передається на зберігання протягом строку цього договору з умовою зберігання «до вимоги», або до закінчення строку дії договору, але не довше, ніж до граничного строку зберігання згідно діючого ГОСТу або ДСТУ на дану культуру. Строк зберігання зерна обчислюється календарними днями. Моментом передачі зерна на зберігання є момент його фактичного відвантаження на зерновий склад, що підтверджується підписом вагаря після вказівки ваги брутто та тари в накладній або у випадку переоформлення зерна з одного власника на іншого з моменту виписки складського документа на нового власника.

Відповідно до п. 1.7 договору право власності на зерно до зернового складу не переходить.

Відповідно до п. 2.4 договору приймання зерна здійснюється при наявності товарно-супроводжувальних документів на зерно.

Відповідно до п. 3.2 договору зерновий склад видає поклажедавцю складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після приймання на зберігання. Складська квитанція видається уповноваженому представнику поклажедавця під розписку.

Відповідно до п. 4.12 договору поклажедавець зобов`язується отримати складські документи на зерно на наступний день після прийняття на зберігання.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30.06.2016 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем до позовної заяви на підтвердження передачі відповідачем ТзОВ “Придніпровське” позивачу ТзОВ “Роздолля” зерна на зберігання додано Складську квитанцію № 34 від 28.08.2015 року (серії АХ № 302196), відповідно до якої ТзОВ «Роздолля» прийняло на зберігання від ТзОВ «Придніпровське» зерно соняшник (нестандартний) 2015 року у кількості 15 100 кг (том 1, арк. 12, 167).

Складська квитанція на зерно № 34 від 28.08.2015 року не засвідчена належним чином (том 1, арк. 12) та не містить вказівки щодо відповідності оригіналу.

Так, ухвалою суду від 20.02.2019 року про залишення позовної заяви без руху суд, зокрема, зобов`язав позивача подати належним чином засвідчені в порядку ст. 91 ГПК України додані до позовної заяви документи.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано засвідчені копії доданих до позовної заяви документів, крім вищевказаної складської квитанції № 34 від 28.08.2015 року (том 1, арк. 167), яка додана в ксерокопії без засвідчення та вказівки щодо відповідності оригіналу.

У виправленій позовній заяві, доданій позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивачем зазначено, що всі документи, які додаються до позовної заяви в копіях, є в оригінальному вигляді в наявності у ТзОВ "Роздолля", окрім складської квитанції № 34 від 28.08.2015 року, місце знаходження яких та особа, у якої вона перебуває, не відомі.

Крім цього, під час розгляду справи позивачем подано суду доручення № 1 від 28.08.2015 року Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області та Акт прийому-передачі без дати та номера згідно кримінального провадження № 12015150310000630 від 25.08.2015 року щодо передачі складських квитанцій серії АХ № 302196 по 302197 (том 2, арк. 2-3).

Проте, належним чином засвідченої в порядку ст. 91 ГПК України складської квитанції на зерно № 34 від 28.08.2015 року під час розгляду справи суду не подано.

Судом також звернуто увагу, що договір зберігання № 7 укладено 27.08.2015 року. В цей же день 27.08.2015 року сторони укладають Додаток № 4 до договору, в якому погоджують, що наказ на відвантаження зерна оформлюється бухгалтерією зернового складу після надання поклажедавцем письмової заяви на відвантаження зерна, узгодженої з начальником Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області (виконуючим обов`язки) та оригінального складського документа (том 1, арк. 16).

Доручення Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області на видачу складських документів оформлено лише 28.08.2015 року.

Отже, з поданих до матеріалів даної господарської справи вбачається, що 25.08.2015 року відкрито кримінальне провадження, 27.08.2015 року сторони укладають договір та сторонам вже відомо про вилучення складських документів по даному договору правоохоронними органами й лише на наступний день 28.08.2015 року оформляється складська квитанція, видається доручення слідчого та оформляється передача складських документів (оригінал складської квитанції передається позивачем ТзОВ "Роздолля" слідчому).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд не приймає подану до матеріалів даної господарської справи ксерокопію складської квитанції № 34 від 28.08.2015 року як достовірний доказ передачі відповідачем ТзОВ «Придніпровське» позивачу ТзОВ «Роздолля» на зберігання зерна, оскільки фактично суд позбавлений можливості встановити достовірність та відповідність поданої позивачем до матеріалів даної господарської справи ксерокопії складської квитанції її оригіналу, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити сам факт передачі зерна на зберігання, що вже є самостійною підставою для відмови в позові.

При цьому, суд вважає за необхідне також зазначити наступне.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Відповідно до ст. 948 ЦК України поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору складського зберігання зерна (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо інше не передбачено договором складського зберігання зерна.

При безоплатному зберіганні власник зерна зобов`язаний відшкодувати зерновому складу здійснені ним витрати на зберігання зерна, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна.

Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.

Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору поклажедавець зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати по тарифам, встановленим даним договором, витрати зернового складу по прийманню, зберіганню та відвантаженню зерна, а також у випадку, передбаченому п. 2.2.1 цього договору – вартість послуги по очистці та сушці, якщо вони проводились.

Відповідно до п. 5.1 Договору вартість послуги зернового складу вказана в додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.8 Договору поклажедавець зобов`язується визнавати в подальшому зміни, зазначені в п. 5.1 договору договірних, тарифів на надані послуги як в сторону їх зменшення, так і збільшення, якщо вони викликані незалежними від сторін договору причинами, як-то зміна вартості енергоносіїв, норм амортизаційних відрахувань і т.д. при повідомленні зерновим складом поклажедавця за 10 днів до таких змін.

Відповідно до п. 9.2 Договору всі додатки, зміни та доповнення до цього договору дійсні та є його невід`ємними частинами тільки в тому випадку, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата послуг, наданих зерновим складом по прийманню, зберіганню, відпуску та переоформленню зерна, а також інших послуг, які можуть бути надані зерновим складом у відповідності з додатковою угодою, здійснюється поклажедавцем грошовими коштами, шляхом перерахування їх на рахунок зернового складу не пізніше 2 (двох) банківських днів з дати виставлення рахунку. Додатково поклажедавець відшкодовує зерновому складу витрати, пов`язані з подання залізничних вагонів при завантаженні та розвантаженні.

Відповідно до п. 5.5 Договору після виконання вимог п. 5.2 цього договору зерновий склад, виходячи з об`єму наданих послуг, складає Акт приймання-передавання наданих послуг та направляє його в 2-х примірниках (або видає під розписку представнику) поклажедавця для підписання. Поклажедавець не пізніше ніж через 3 (три) дні після отримання Акту у випадку згоди з наданими послугами, повертає зерновому складу 1-й примірник підписаного ним Акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.11 Договору по закінченню строку договору залишки зерна, які виникли на 01 липня 2016 року підлягають фумігації за рахунок поклажедавця, або поклажедавець сам проводить роботи з фумігації при наявності допусків по фумігаційним роботам.

Відповідно до п. 9.8 договору у випадку якщо партія зерна зберігається після закінчення строку договору (30.06.2016), проводиться його фумігація. Роботи по фумігації проводяться організацією, яка має відповідний дозвіл. Оплата робіт за рахунок поклажедавця.

Відповідно до п. 2.9 Договору переоформлення або відвантаження зерна проводиться після повної оплати власником зерна послуг зернового складу.

Відповідно до п. 5.6 Договору переоформлення, відвантаження та відпуск зерна проводиться тільки після повної оплати послуг, наданих зерновим складом по цьому договору, згідно виставленого рахунку.

Відповідно до п. 2.7 Договору підставою для видачі та відвантаження зерна, яке здано на зберігання є: складські документи та Акт-розрахунок об`єму зерна. Наказ на відвантаження зерна оформлюється бухгалтерією зернового складу після надання поклажедавцем письмової заяви на відвантаження зерна та оригіналу складського документа. Оформлення документів на відвантаження зерна здійснюється в присутності представника поклажедавця, уповноваженого довіреністю. Наявність оригіналу паспорту у представника поклажедавця обов`язкове.

Відповідно до п. 3.3 Договору зерновий склад зобов`язується у відповідних об`ємах, в обумовлені строки та на умовах, встановлених цим договором, після сплати поклаждавцем послуг, пов`язаних із зберіганням зерна, здійснити передачу зерна поклажедавцю із завантаженням в наданий автомобільний або залізничний транспорт.

Відповідно до п. 2.4 Договору приймання зерна здійснюється при наявності товарно-супровідних документів на зерно.

Довідкою № 107 від 10.06.2019 року позивач підтверджує, що відповідачем оплата по тарифам, витрати позивача по прийомці, сушці, зберіганню зерна, послуг по очистці та сушці зерна за договором складського зберігання № 7 від 27.08.2015 року не проведена взагалі (том 2, арк. 16).

Так, до матеріалів справи позивачем додано рахунки та акти здачі-прийомки виконаних робіт за період з серпня 2015 року по січень 2019 року (том 1, арк. 178-221).

Жоден акт здачі-прийомки виконаних робіт не підписано відповідачем.

Судом встановлено, що:

- в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідачу рахунків та актів здачі-прийомки виконаних робітза період з серпня 2015 року по грудень 2015 року;

- рахунки та акти здачі-прийомки виконаних робіт за період з січня 2016 року по квітень 2017 року направлені на невідому адресу: АДРЕСА_1 Кіровоградська АДРЕСА_2 ., що підтверджується журналами реєстрації вихідної кореспонденції та бланками передачі листів підприємства працівнику пошти (том 1, арк. 225-235);

- рахунки та акти здачі-прийомки виконаних робіт за період з травня 2017 року по липень 2017 року та з вересня 2017 року по січень 2019 року направлені на адресу відповідача ТзОВ «Придніпровське», вул. Комсомольська, 7, с. Новотимофіїівка, Снігурівський район, Миколаївська обл.., 57378, що підтверджується журналами реєстрації вихідної кореспонденції та бланками передачі листів підприємства працівнику пошти (том 1, арк. 236-258).

Позивач також, починаючи з 01.07.2016 року, направляв на адресу відповідача додаткові угоди про продовження строку дії договору та підвищення тарифів на послуги зберігання, які не підписано відповідачем (том 1, арк. 172-177).

До матеріалів справи позивачем також додана претензія № 121 від 12.10.2018 року, направлена на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість в розмірі 60 778, 15 грн., до якої позивачем було додано акт звірки розрахунків. Факт направлення претензії підтверджується поштовою квитанцією (том 1, арк. 112-114). Доказів направлення відповідачем відповіді на претензію суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Умовами договору сторони передбачили складання та підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг (п. 5.5 договору), проте під час дії договору та майже рік після закінчення строку дії договору позивачем не направлялись на адресу відповідача акти. Обов`язок з оплати за послуги зі зберігання відповідно до п. 5.2 договору виникає у відповідача після направлення позивачем відповідачу рахунків на оплату. Проте, як вказано вище, під час дії договору та майже рік після закінчення строку дії договору позивачем не направлялись на адресу відповідача рахунки, що в силу ст. 530, 538 ЦК України свідчить про те, що у відповідача не виник (не настав) обов`язок з оплати за послуги. Суду не подано будь-яких інших доказів, які б свідчили про направлення позивачем відповідачу актів та рахунків. Враховуючи вищевикладене, а також недоведеність як факту передачі зерна на зберігання, так і факту виникнення обов`язку з оплати, керуючись ст. 16 ЦК України, в суду відсутні правові підстави для тверджень про порушення відповідачем прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, в позові слід відмовити.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 1 921, 00 грн. покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.07.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш