ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2019 року

Київ

справа №821/3861/15-а

адміністративне провадження №К/9901/11433/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 821/3861/15-а

за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, третя особа - Державна екологічна інспекція у Черкаській області, про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року (прийняту у складі головуючого судді - Варняк С.О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів: Домусчі С.Д., Кравець О.О.) від 16 червня 2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, третя особа - Державна екологічна інспекція у Черкаській області, в якому позивач просив:

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 02.11.2015 року № 351-0 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 27.11.2015 року № 376-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити позивача на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області.

Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.11.2015 року по день прийняття постанови суду.

Стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звільнення з посади проведено відповідачем незаконно та необґрунтовано.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 02.11.2015 року № 351-0 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 27.11.2015 року № 376-0 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області з 28.11.2015 року.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.11.2015 року по 22.03.2016 року.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент вчинення порушень, виявлених у ході службового розслідування від 30.08.15-30.10.15 р., позивач не мав дисциплінарного стягнення. Крім того, незаконне і необґрунтоване оголошення догани і звільнення за ч.3 ст.40 КЗпП України, зумовило до приниження честі, гідності та ділової репутації позивача перед трудовим колективом Державної екологічної інспекції у Черкаській області, Держекоінспекції України, а також перед близькими, рідними і друзями. За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що розумним розміром відшкодування моральної шкоди є 5000 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року - задоволено частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року - скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України, третя особа - Державна екологічна інспекція у Черкаській області, про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 27.11.2015 року № 376-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного держаного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області з 27 листопада 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, а саме колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення заявлених вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 06.07.2016 року Державна екологічна інспекція України (касатор) подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі відповідач просить:

Скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

9. У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника відповідача.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2018 року для розгляду справи № 821/3861/15-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Білоус О.В., суддів: Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 року для розгляду справи № 821/3861/15-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема відповідач вказує, що при проведенні службового розслідування комісією з проведення службового розслідування встановлено численні порушення позивачем службових обов`язків, які стали підставами для його звільнення, тому наказ від 27.11.2015 року №376-о «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнято на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державної екологічної інспекції України № 74 від 28.08.2015 року «Про проведення службового розслідування» затверджено склад комісії з проведення службового розслідування. Комісії доручено у термін з 01 вересня 2015 року по 30 жовтня 2015 року здійснити перевірку фактів можливого зловживання службовими обов`язками ОСОБА_1 - начальником Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Черкаській області.

13. Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.09.2015 року № 246-0 та наказом Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 02.09.2015 року № 71-0 ОСОБА_1 було відсторонено на час проведення службового розслідування від виконання обов`язків начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області з 02.09.2015 року по 30.10.2015 року.

15. 24 вересня 2015 року працівниками ДЕІ у Черкаській області було складено акт відсутності на робочому місці ОСОБА_1 24.09.2015 року з 11:50 год. до 15:49 год.

16. 30 жовтня 2015 року складено акт проведення службового розслідування, в якому дата складання, номер акту відсутні.

17. Наказом Державної екологічної інспекції України від 02.11.2015 року № 351-0 згідно зі ст.ст. 147-149 Кодексу законів про працю України до ОСОБА_1 застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

18. Наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2015 № 376-0 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором, згідно з п. 3 ст. 40 КЗпП України.

19. Підставою звільнення став наказ від 02.11.2015 року № 351-0 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », акт проведення службового розслідування, погодження Міністерства екології та природних ресурсів України від 24.11.2015 року № 5/3-14/14389-15, погодження Черкаської обласної державної адміністрації від 16.11.2015 року № 1395/01-45.

20. Не погоджуючись із вказаними наказами відповідача про застосування до позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани та звільнення, позивач звернувся до суду з позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

21. Конституція України від 28 червня 1996 року

21.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV

22.1. Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

22.2. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

22.3. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

22.4. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

22.5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

23. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII

23.1. Відповідно до частини 1 статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

23.2. Статтею 139 КЗпП України визначено обов`язки працівників. Так, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

23.3. Згідно ст. 140 КЗпП України, трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

23.4. Згідно вимог ч. 1 ст. 147-1 Кодексу законів про працю України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

23.5. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП України).

23.6. Порядок застосування дисциплінарних стягнень, визначений ст. 149 Кодексу законів про працю України.

За правилами вказаної статті до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

24. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII

24.1. Порядок та підстави притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності визначено статтею 14 Закону та Кодексом законів про працю України.

24.2. Положеннями ч. 1 ст. 14 Закону визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

26. За наслідками дослідження доказів наданих сторонами у підтвердження своїх позицій, а також витребуваних судом апеляційної інстанції з власної ініціативи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правильного висновку, що відповідач, на підставі акту відсутності позивача на робочому місці від 24.09.2015 року, із врахуванням пояснень позивача, цілком обґрунтовано дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, що виразилось у відсутності позивача на робочому місці з 11 год. 50 хв. по 15 год. 49 хв., у зв`язку з чим правомірно застосував до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.

27. Посилання суду першої інстанції на невідповідність наведеного акту відсутності позивача на робочому місці від 24.09.2015 року вимогам Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, колегія суддів апеляційної інстанції правильно визнала безпідставними, оскільки вказаний Порядок визначає зміст акту, який складається за результатами проведення службового розслідування, а не визначає зміст та порядок складання, зокрема, акту про відсутність працівника на робочому місці.

28. Щодо строку застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани оскаржуваним наказом від 02.11.2015 року № 351-о, колегія суддів апеляційної інстанції правильно врахувала, що за правилами ст. 148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

29. В свою чергу, згідно вимог ч. 1 ст. 147-1 цього Кодексу дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

30. Згідно п. 9 Положення про Державну екологічну інспекцію у Черкаській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.12.2011 року № 136, Держекоінспекцію очолює начальник, який призначається на посаду за погодженням з Міністром екології та природних ресурсів та Головою Черкаської обласної державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держекоінспекції України за погодженням з Міністром екології та природних ресурсів.

31. З наведеного вбачається, що правом накладати дисциплінарне стягнення на позивача, як начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області, наділений голова Держекоінспекції України.

32. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції правильно зауважила, що трудове законодавство пов`язує строк накладення дисциплінарного стягнення з моментом його виявлення саме тією особою, яка має право накладати таке стягнення - власником або уповноваженим ним органом.

33. Акт відсутності на робочому місці ОСОБА_1 від 24.09.2015 року був складений працівниками Державної екологічної інспекції у Черкаській області, та підлягав невідкладному направленню начальнику Держекоінспекції України для вирішення питання щодо притягнення гр. ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

34. Однак, згідно відмітки штампу вхідної кореспонденції Держекоінспекції України, наявної на наданій копії Акту від 24.09.2015 року, вказаний акт був отриманий відповідачем лише 28.10.2015 року.

35. Під час апеляційного розгляду справи, з`ясовувалось питання щодо підстав такого пізнього направлення Державною екологічною інспекцією у Черкаській області наведеного акту 28.10.2015 року відповідачеві.

36. З пояснень представника Державної екологічної інспекції у Черкаській області встановлено, що після складення 24.09.2015 року акту про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, він того ж дня був переданий завідувачу сектору по роботі з персоналом ДЕІ у Черкаській області - ОСОБА_3 для внесення відомостей до табелю обліку робочого часу при табелюванні робочого часу ОСОБА_1 за вересень 2015 року та направлення до ДЕІ України для приєднання до особової справи позивача.

37. Однак, після отримання Державною екологічною інспекцією у Черкаській області від Державної екологічної інспекції України листа від 16.10.2015 року № 6-10/248/11 щодо надання ОСОБА_1 пояснень з питання, викладеного у зверненні громадської спілки «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій», з`ясувалось, що у зв`язку з неналежним виконанням завідувачем сектору по роботі з персоналом ДЕІ у Черкаській області - ОСОБА_3 своїх службових обов`язків, складений акт від 24.09.2015 року про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці не був направлений до Державної екологічної інспекції України.

38. Після виявлення вказаної обставини оригінал зазначеного акту був направлений до ДЕІ України, який і був отриманий відповідачем 28.10.2015 року, що підтверджується матеріалами справи.

39. При цьому, представник ДЕІ у Черкаській області зазначив, що встановити причини та обставини неналежного виконання ОСОБА_3 своїх службових обов`язків та провести за цим фактом службове розслідування на даний час не має можливості через те, що вказана особа припинила трудові відносини з ДЕІ у Черкаській області.

40. В свою чергу, з матеріалів справи встановлено, що у жовтні 2015 року на адресу Держекоінспекції України надійшло звернення громадської спілки «Агенція підтримки підприємництва та інвестицій» щодо негайного впорядкування та здійснення постійного контролю за обліком робочого часу співробітників ДЕІ у Черкаській області, в якому повідомлялось про виявлення активістами громадської спілки факту відсутності ОСОБА_1 24.09.2015 року на робочому місці з 11 год. 50 хв. до 15 год. 49 хв.

41. У зв`язку з надходженням вказаного листа, відповідачем негайно були вжиті заходи щодо з`ясування викладених у зверненні питань щодо допущення порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, у зв`язку з чим, 16.10.2015 року направлено до ДЕІ у Черкаській області лист про надання копії табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 за вересень 2015 року, а також пояснень ОСОБА_1 щодо його місцезнаходження 24.09.2015 року з 11 год. 50 хв. до 15 год. 49 хвилин.

42. Після отримання акту про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, а також відповідних пояснень від ОСОБА_1 та документів від ДЕІ у Черкаській області, головою Держекоінспекції України і було прийнято наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » від 02.11.2015 року № 351-0.

43. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції правильно вказала, що в даному випадку відповідачем не було пропущено строк застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, оскільки таке стягнення було накладено на позивача у межах місяця з моменту безпосереднього виявлення проступку головою Держекоінспекції України.

44. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач відповідно до чинного законодавства України, правомірно та обґрунтовано, з дотриманням відповідної процедури прийняв оскаржуваний позивачем наказ від 02.11.2015 року № 351-0 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », який скасуванню не підлягає.

45. Вирішуючи спірне питання в частині правомірності оскаржуваного наказу про звільнення позивача від 27.11.2015 року № 376-о, Суд за наявними в матеріалах справи доказами та зазначеними в мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції з`ясував, що в ході апеляційного розгляду справи, для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалою від 18.05.2016 року, яка занесена до журналу судового засідання, та ухвалою від 01.06.2016 року, колегією суддів було витребувано у відповідача додаткові пояснення та відповідні підтверджуючі докази стосовно того: за який саме проступок (невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку) звільнений ОСОБА_1 , тобто в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення позивача за п. 3 ст. 41 КЗпП України; докази врахування при звільненні позивача ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня його робота.

46. Однак, незважаючи на вжиті апеляційним судом заходи для з`ясування обставин по справі, які мають важливе значення для її правильного вирішення, відповідач не вказав в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення позивача за п. 3 ст. 41 КЗпП України, та не надав жодних доказів на підтвердження нібито виявлених порушень.

47. В свою чергу, акт проведення службового розслідування (без номера та дати), який наданий відповідачем в обґрунтування підстав для звільнення позивача із займаної посади, також не містись висновків про порушення позивачем конкретних посадових обов`язків, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства.

48. В акті службового розслідування не зазначено фактів і суть звинувачень або підозри, які стали підставою для його проведення, конкретні висновки службового розслідування, не визначено, в чому конкретно проявились встановлені порушення, яких нормативно-правових актів, не зазначено обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, пояснення особи, відносно якої проводиться перевірки, причини їх відхилення. Не зважаючи на те, що п. 8 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 року № 950, зобов`язує комісію за результатами проведення службового розслідування скласти акт, у якому в обов`язковому порядку навести наведені обставини.

49. Зазначені обставини взагалі позбавили суд апеляційної інстанції можливості надати належну оцінку наявності підстав для звільнення позивача із займаної посади. Тобто, дійсної наявності порушень з боку позивача.

50. Судом апеляційної інстанції, при дослідженні наведеного акту службового розслідування по кожному із виявлених порушень, з`ясовувалось у представника відповідача, в чому ж конкретно вони полягали, проте відповідач так і не зміг зазначити, які саме положення нормативно-правових актів порушені позивачем, в чому це виразилось, чим підтверджується.

51. В наданих письмових поясненнях від 30.05.2015 року представник відповідача послався на вчинений позивачем дисциплінарний проступок в 2011 році, проте за правилами ст. 148 КЗпП України позивач не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за його вчинення у зв`язку зі сплином строку для застосування дисциплінарного стягнення.

52. В свою чергу, інші обставини, на які посилаються представник третьої особи у поясненнях від 30.05.2016 року та представник відповідача у додаткових поясненнях від 07.06.2016 року, не знайшли свого відображення в акті службового розслідування.

Більш того, досліджуючи наказ Держекоінспекції України від 02.11.2015 року № 351-о «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », колегією суддів апеляційної інстанції правильно встановлено, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани вказаним наказом застосовано відповідачем за порушення останнім правил трудової дисципліни, що виразилось у відсутності позивача на робочому місці 24.09.2015 року з 11 год. 50 хв. по 15 год. 49 хв.

Тобто, проступок, за який на позивача накладене дисциплінарне стягнення вказаним наказом вчинений позивачем 24.09.2015 року.

53. В той же час, зі змісту акту проведення службового розслідування (а.с.107-117 т.1), який наданий відповідачем в обґрунтування підстав для звільнення позивача із займаної посади, вбачається, що комісією з проведення службового розслідування встановлені факти, які кваліфіковані останньою, як порушення позивачем вимог чинного законодавства, що вчинені ним в листопаді 2011 року, в травні, червні, серпні та на початку вересня 2015 року.

54. Таким чином, фактично відповідачем було звільнено ОСОБА_1 за порушення, які описані в акті службового розслідування, та які нібито вчинені позивачем раніше, ніж те діяння, за яке позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно наказу від 02.11.2015 року № 351-о, що суперечить умовам, передбаченим п. 3 ст. 40 КЗпП України для звільнення працівника.

55. В свою чергу, як встановлено судом апеляційної інстанції, протягом 2015 року на позивача не накладались ні дисциплінарні, ні громадські стягнення, а з 31.12.2011 року по 10.03.2015 року позивач взагалі не виконував покладені на нього посадові обов`язки, оскільки 31.12.2011 року позивач був звільнений та поновлений на посаді лише наказом від 10.03.2015 року № 57-о на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2012 року по справі № 2а/2370/333/2012.

56. Також, згідно наказу від 01.09.2015 року № 246-о позивач був відсторонений від виконання покладених на нього обов`язків на час проведення службового розслідування з 02.09.2015 року по 30.10.2015 року.

57. За викладених обставин, враховуючи, що до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани наказом від 02.11.2015 року № 351-о, проте відповідачем не встановлено, що після цього ним було вчинено новий дисциплінарний проступок, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правильного висновку про відсутність у відповідача правової підстави для звільнення позивача з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

58. Підсумовуючи вищевикладене, оскільки у справі, яка розглядається, встановлено, що звільнення позивача відбулося з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством (від позивача не відбиралися письмові пояснення; не вказано у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором; обрання звільнення як виду дисциплінарного стягнення немотивоване; не додержано умов для звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України), колегія суддів апеляційної інстанції правильно вказала, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивача із займаної посади від 27.11.2015 року № 376-0.

59. Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

60. Враховуючи вказані приписи ч. 1 ст. 235 КЗпП України, з огляду на те, що згідно записів трудової книжки позивача останній звільнений із займаної посади саме на підставі вказаного наказу ДЕІ України від 27.11.2015 року № 376-0 з 27.11.2015 року, судом апеляційної інстанції правильно вказано на обґрунтованість підстав щодо задоволення заявленої позивачем вимоги про поновлення його на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Черкаській області - головного держаного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Черкаської області, проте саме з 27.11.2015 року - з дати звільнення, а не з наступного дня, з якої звільнений позивач, як визначено судом першої інстанції.

61. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що Державна екологічна інспекція України є неналежним відповідачем у даній справі в частині заявлених позивачем вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

62. У той же час Верховний Суд наголошує, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача в частині заявлених вимог та не допустив його заміну, що призвело до порушення ним норм процесуального законодавства.

Разом з тим, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості допустити заміну неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи з огляду на вирішення судом першої інстанції спору саме відносно Державної екологічної інспекції України.

63. Верховний Суд вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд здійснюється за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням особливостей встановлених главою 1 розділу IV КАС України.

Головною особливістю є те, що апеляційна інстанція не розглядає справу з початку, а переглядає рішення суду першої інстанції, тобто публічно-правовий спір вже вирішено.

Оскільки ст. 52 КАС України, як наслідок заміни неналежного відповідача чи залучення належного відповідача у якості другого відповідача, передбачає розгляд справи спочатку, апеляційний суд позбавлений такої процесуальної можливості як заміна неналежної сторони.

Таким чином, апеляційному перегляду підлягає справа, відповідачем по якій в частині заявлених позивачем вимог є неналежний відповідач, та публічно-правовий спір вже вирішено.

64. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки позивачем вимог щодо стягнення заробітку за час вимушеного прогулу до Державної екологічної інспекції у Черкаській області не заявлялося, судом першої інстанції Державна екологічна інспекція у Черкаській області, у якості другого відповідача, не залучалась, то законних підстав для покладення обов`язку оплати вимушеного прогулу на Державну екологічну інспекцію у Черкаській області у суду апеляційної інстанції не було, а тому у задоволенні заявлених позивачем вимог до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом апеляційної інстанції відмовлено правильно.

65. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції правильно не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки в межах даної справи позивачем не надано ні розрахунку моральної шкоди, ні доказів чи обґрунтування моральних страждань, спричинених неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача. Крім того, оцінюючи завдану позивачеві моральну шкоду у розмірі 5000 грн., суд першої інстанції також не навів жодного обґрунтування.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правильного висновку, що позивачу слід відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

66. За наведених обставин Верховний Суд доходить висновку, що доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом апеляційної інстанцій обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

67. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

68. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

69. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

70. Згідно статті 351 підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

71. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Верховний Суд вказує, що касаційна скарга в частині оскарження рішення суду першої інстанції не підлягає задоволенню, оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року - скасовано.

72. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції України - залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2016 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Жук А.В.

судді Мартинюк Н.М.

Мельник-Томенко Ж.М.