ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

м. Київ

справа №816/105/18

адміністративне провадження №К/9901/54129/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий Стародуб О.П.,

судді Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2018р. (суддя Єресько Л.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018р. (судді Присяжнюк О.В., Курило Л.В., Русанова В.Б.) у справі за його позовом до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У січні 2018р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області по відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 14.12.2017 № 661 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2017, з урахуванням проведених виплат, на підставі п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили;

- допустити рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що має право на перерахунок пенсії відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону №796-XII та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у проведенні якого відповідач протиправно відмовив.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2018р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018р., у задоволенні позову відмовлено.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що є отримувачем пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII). Враховуючи, що пункт 9-1 Порядку №1210 не містить обмежень щодо застосування його положень при обчисленні розміру пенсії особами, які отримують пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону №796-XII, висновки судів щодо застосування до даних правовідносин положень ч. 3 ст. 59 цього Закону є помилковими.

Крім того, позивач просив розглянути касаційну скаргу з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019р. №1-р(ІІ)2019 по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19), та ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною 3 ст. 59 Закону №796-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 №231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Законом України від 03.10.2017р. №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом №2148-VІІІ розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма ст. 59 Закону №796-ХІІ.

Враховуючи вищезазначене, ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

15.11.2017р. (після внесення змін до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») постановою Кабінету Міністрів України за №851 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесено зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри «статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» замінено словами і цифрами «статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: «За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія), перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

12.12.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку пенсії з 01.10.2017р. на підставі пункту 9-1 Порядку №1210.

Рішенням від 14.12.2017р. №661 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з посиланням на те, що відпoвіднo дo ст. 59 Зaкoну №796-ХІІ перерахунок проводиться oсoбaм, які брaли учaсть у ліквідaції нaслідків Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи, іншиx ядeрниx aвaрій тa випрoбувaнь, у військових навчаннях із зaстoсувaнням ядeрнoї збрoї під чaс прoxoджeння дійснoї стрoкoвoї служби і внaслідoк цьoгo стaли oсoбaми з інвaлідністю, тобто таке право передбачено тільки особам які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. В свою чергу, позивач проходив строкову службу з 09.11.1971р. по 26.11.1973р., а участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС прийняв з 05.07.1986р. по 03.09.1986р. в складі в/ч НОМЕР_1 , перебуваючи в трудових відносинах з ВАТ «Кременчуцький сталеливарний завод».

Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для отримання пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особа має відповідати наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.

Враховуючи, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суди дійшли висновку, що дія норми частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ на нього не поширюється.

Крім того суди дійшли висновку, що пункт 9-1 Порядку №1210 прийнятий на реалізацію норми частини 3 статті 59 Закону №796-ХІІ, а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини 3 статті 59 вказаного Закону.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, щодо помилковості доводів позивача про те, що норми пункту 9-1 Порядку можна застосовувати і до осіб, які отримують пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також суди дійшли висновку, щодо відсутності підстав для застосування під час розгляду справи висновку семантико-текстуальної експертизи від 26.12.2017р. №101/17, складеного ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «Юрекс», оскільки такий, відповідно до ч. 1 ст. 113 КАС України не є доказом, а має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, тобто не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку №1210, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019р. №1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), яким словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Предметом розгляду судом першої інстанції були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019р. №1-р (ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19), а тому суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, могли застосовувати тільки ті положення закону, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

В свою чергу, у разі, коли Конституційний Суд України встановив неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їхнього окремого положення, застосованого (не застосованого) судом під час вирішення справи, і якщо рішення суду в такій справі ще не виконане, це є підставою для перегляду судових рішень за виключними обставинами відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи, що при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права допущено не було, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2018р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2018р - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук