Справа № 420/2167/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці ДФС (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про скасування рішення Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) про відмову у припиненні (завершенні) митного режиму тимчасового ввезення ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску, оформлене листом від 30.01.2019 року №553/10/15-70-18-01-03, зобов`язати Одеську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) видалити із програмно-інформаційного комплексу ЄАІС інформацію щодо митного режиму тимчасового ввезення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску, дозволити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) тимчасове ввезення інших транспортних засобів особистого користування,-

ВСТАНОВИВ :

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці ДФС (вул.Івана та Юрія Лип,21-А, м.Одеса, 65078) про скасування рішення Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) про відмову у припиненні (завершенні) митного режиму тимчасового ввезення ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску, оформлене листом від 30.01.2019 року №553/10/15-70-18-01-03, зобов`язати Одеську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) видалити із програмно-інформаційного комплексу ЄАІС інформацію щодо митного режиму тимчасового ввезення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску, дозволити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) тимчасове ввезення інших транспортних засобів особистого користування.

Позовні вимоги були обґрунтовані наступним.

06.11.2017 р. мною було ввезено на територію України в митному режимі тимчасового ввезення транспортний засіб Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску, належний на праві власності лізинговій компанії Республіки Молдова “Finance Leasing Company” SRL.

Даний транспортний засіб 09.11.2017 року був викрадений не встановленою слідством особою у підземному паркінгу ТЦ «Сади Перемоги» м. Одеса. За моєю заявою від 09.11.2017 року порушено кримінальне провадження № 12017161500003634 за ч.3 ст. 289 КК України від 10.11.2017 року (незаконне заволодіння транспортним засобом). Також за моєю заявою від 09.11.2017 р. порушено кримінальне провадження № 12017161500003639 за ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка), оскільки одночасно з транспортним засобом у мене було викрадено гаманець, де знаходились грошові кошти, мій паспорт, посвідчення водія та реєстраційне свідоцтво транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093.

Згідно з ч.3 ст.14 Конвенції про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону № 1661-IV від 24.03.2004, тимчасове ввезення може також бути припинене на запит заінтересованої особи, якщо остання надасть докази, достатні для митних органів, щодо знищення чи повної втрати товарів (у тому числі транспортних засобів) внаслідок аварії чи виникнення форс-мажорних обставин. У такому випадку користувач права на тимчасове ввезення буде звільнений від сплати ввізного мита й податків.

Відповідно до ч.3 та 4 ст.112 МК України, митний режим тимчасового ввезення припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі припинення митного режиму тимчасового ввезення згідно з частиною третьою цієї статті реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення не вимагається, а гарантії, надані відповідно до ст. 110 цього Кодексу, підлягають поверненню (вивільненню).

Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 р. №657, зареєстрованого в Міністерстві за № 1669/21981 (далі - Порядок), визначено порядок факту аварії чи дії обставин непереборної сили. Відповідно до п. 4 частини 5 розділу II Порядку, для забезпечення контролю за товарами, що перебувають у митному режимі тимчасового вивезення, а також обміну інформацією між митними органами стосовно таких товарів.

Мною в даному випадку було виконано всі передбачені чинним митним законодавством України вимоги, зокрема, передбачені пунктом 6 Порядку, надав належні докази на підтвердження повної втрати транспортного засобу в результаті обставин непереборної сили.

Так, про факт викрадення автомобіля та про пов`язану з цим об`єктивну неможливість його вивезення з України я неодноразово повідомляв Одеську митницю ДФС своїми письмовими заявами та просив здійснити передбачені законодавством дії і прийняти рішення про припинення митного режиму тимчасового ввезення транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску. Проте, відповідач своїм листом від 30 січня 2019 року повідомив мені про відсутність підстав для припинення вищевказаного митного режиму.

На даний час, я не можу реалізувати своє право на тимчасове ввезення в Україну транспортного засобу для свого користування, оскільки припинення митного режиму щодо транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093 відповідачем не здійснено.

Представник відповідача пожав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 60 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-УІ визначено, що транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703. 8704 (загальною масою до 3,5 тонни). 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Відповідно до частини 1 статті 380 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Частиною 6 статті 380 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ передбачено, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до частини 7 статті 380 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ у разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим знищення або руйнування.

Таким чином, положеннями частини 7 статті 380 Митного кодексу України від

13.03.2012 року № 4495-УІ передбачено зупинення перебігу строку тимчасового ввезення, а не припинення тимчасового ввезення тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування; дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим знищення або руйнування.

В пункті 2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року №657 визначено, що обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Таким чином, не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами дії непереборної сили) випадки, коли внаслідок дії третіх осіб транспортний засіб особистого користування не був безповоротно втраченим, тобто особистого користування позбувся якісних та фізичних характеристик, а лише був із володіння власника чи перевізника.

Враховуючи вищевикладені положення чинного законодавства України, Одеська митниця ДФС листом № 553/10/15-70-18-01-03 від 30.01.2019 року повідомила позивача про відсутність підстав для припинення митного режиму тимчасового ввезення щодо ввезеного на митну територію України 06.11.2017 автомобіля Lexus RX200, XBQ 093.

В судовому засіданні 16.07.2019 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач Одеська митниця ДФС безпідставно прийнято рішення про відмову у задоволенні його заяви щодо припинення митного режиму транспортного засобу та просив суд задовольнити позовні вимоги повністю. Представник Одеської митниці ДФС заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на відсутність у позивача правових підстав для припинення митного ввезеного ним транспортного засобу, а тому, відповідач не може дозволити йому ввезти інші транспортні засоби на митину територію України.

Дослідивши наявні письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Одеська митниця ДФС України на підставі ст.12-15 Митного кодексу України та п.3,4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 08.02.1997 року №126/97 є місцевим и підрозділами центрального органу державної виконавчої влади в галузі здійснення митного контролю за переміщеннями вантажів через митний кордон та згідно ст.ст.30,31,70,71 цього ж Кодексу здійснюють митне оформлення вантажів, надають роз`яснення суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності з питань митного оформлення вантажів, наявності або відсутності пільг щодо сплати податків та зборів за переміщення вантажів через митний кордон, а тому його рішення, дії або бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.3 ст.14 Конвенції про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону № 1661-IV від 24.03.2004, тимчасове ввезення може також бути припинене на запит заінтересованої особи, якщо остання надасть докази, достатні для митних органів, щодо знищення чи повної втрати товарів (у тому числі транспортних засобів) внаслідок аварії чи виникнення форс-мажорних обставин. У такому випадку користувач права на тимчасове ввезення буде звільнений від сплати ввізного мита й податків.

Відповідно до ч.3 та 4 ст.112 МК України, митний режим тимчасового ввезення припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі припинення митного режиму тимчасового ввезення згідно з частиною третьою цієї статті реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення не вимагається, а гарантії, надані відповідно до ст. 110 цього Кодексу, підлягають поверненню (вивільненню).

Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 р. №657, зареєстрованого в Міністерстві за № 1669/21981 (далі - Порядок), визначено порядок факту аварії чи дії обставин непереборної сили. Відповідно до п. 4 частини 5 розділу II Порядку, для забезпечення контролю за товарами, що перебувають у митному режимі тимчасового вивезення, а також обміну інформацією між митними органами стосовно таких товарів використовується Єдина автоматизована інформаційна система митних органів України (далі - ЄАІС). До ЄАІС вноситься інформація про митні формальності, що виконуються відносно тимчасово вивезених товарів, зокрема про припинення режиму тимчасового вивезення.

Інформація до ЄАІС вноситься посадовою особою митного органу, яким здійснюється відповідна митна формальність, невідкладно після її виконання.

Відповідно до розділу VIII «Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили» Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657 у його чинній редакції: Положення цього розділу застосовуються у випадках, коли Митним кодексом України або іншими актами законодавства України з питань державної митної справ., передбачено надання митному органу документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили. У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні: документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди.

За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.

Якщо керівником митного органу, у зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особою, що виконує його обов`язки, після опрацювання заяви з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків прийнято рішення про недоцільність проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, або якщо протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили відсутня можливість дістатися до місця пригоди, особі, що подала заяву про аварію або дію обставин непереборної сили, митним органом невідкладно надається письмове підтвердження факту отримання такої заяви, у якому зазначаються причини непроведення митним органом огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, яке засвідчується підписом керівника цього митного органу або особи, що виконує його обов`язки, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки. Копія такого письмового підтвердження надсилається протягом трьох робочих днів митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили.

У випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. Заява розглядається митним органом, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, протягом п`яти робочих днів з дати її подання.

Якщо товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, перебувають у зоні діяльності цього самого митного органу, керівником такого органу або особою, що виконує його обов`язки, невідкладно після отримання заяви здійснюються заходи, передбачені пунктом 5 цього розділу.

Розгляд заяви проводиться з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків, документів, наданих заявником та отриманих від іншого митного органу (якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу), та результатів проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, безпосередньо митним органом, під контролем якого перебувають ці товари, транспортні засоби. Під час розгляду заяви митним органом враховується інформація (за наявності), надана іншими державними органами, митними або правоохоронними органами іноземних держав.

За результатами розгляду заяви щодо факту аварії чи дії обставин непереборної сили керівник митного органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, виносить відповідне рішення згідно з Кодексом.

Рішення оформлюється шляхом накладення відповідної резолюції на заяві та засвідчується підписом особи, яка його винесла, та завіряється відбитком печатки митного органу або особистої номерної печатки.

Якщо приймається рішення про припинення (завершення) митного режиму, у резолюції після запису «Митний режим (зазначається назва митного режиму) припинена (завершено)» має бути зазначено, відносно яких саме транспортних засобів або товарів (їх частини) припинено (завершено) митний режим.

За наявності в ЄАІС відповідного програмно-інформаційного комплексу інформація про припинення (завершення) митного режиму вноситься посадовою особою митного органу, яким винесено відповідне рішення, до цього програмно-інформаційного комплексу.

Як вбачається із наданих до суду письмових доказів, позивачем було надано уповноваженому органу - відповідачеві відповідну письмову заяву, в якій містились відомості, що надають можливість ідентифікувати транспортний засіб - автомобіль Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску, як такий, що перебуває під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки дії обставин непереборної сили, що свідчать про позбавлення можливості виконання позивачем передбачених законодавством України з питань державної митної справи вимог щодо вчинення відповідних дій з вищезазначеним транспортним засобом, що перебуває під митним контролем.

Таким чином, за існуючих обставин, позивачем було виконано вимоги Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 657.

Натомість, відповідачем було відмовлено в припиненні митного режиму тимчасового ввезення з посиланням на недоведеність повного знищення ввезеного позивачем в Україну транспортного засобу.

У звязку з цим, суд звертає увагу, що Вищий адміністративний суд України у у пункті 1.3 постанови Пленуму суду від 17.03.2017 року №2 «Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», визначив, що у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що субєкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування.

У своїх звереннях до відповіча, позивач посилався на обставини та надавав докази, які свідчать саме про обєктивну втрату ним можливості виконання вимог щодо вивезення автомобіля з України, через дії обставин непереборної сили, а саме: через злочинні дії третіх осіб, що призвели до викрадення транспортного засобу. Зокрема зазначав, що 09.11.2017 р. ввезений ним 06.11.2017 р. на територію України в митному режимі тимчасового ввезення транспортний засіб Lexus RХ200 р.н. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , 2016 року випуску, належний на праві власності лізинговій компанії Республіки Молдова “Finance Leasing Company” SRL, був викрадений у підземному паркінгу ТЦ «Сади Перемоги» м.Одеса.

Слідчим органом 10.11.2017 року вказані відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017161500003634 за ч. 3 ст. 289 КК України від (незаконне заволодіння транспортним засобом) та за № 12017161500003639 за ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка), оскільки одночасно з транспортним засобом у позивача було викрадено гаманець, де знаходились грошові кошти, паспорт, посвідчення водія та реєстраційне свідоцтво транспортного засобу Lexus RХ200 р.н. НОМЕР_3 .

Відповідні довідки правоохоронних органів, що були додані позивачем до адресованої відповідачеві заяви, підтверджують існування вказаних обставин, а також те, що наразі вказані злочини не є розкритими і, відповідно, місцезнаходження та стан автомобіля не встановлено.

У зв`язку із цим, в даному випадку, відсутність відомостей про поточний стан транспортного засобу, не може вплинути на визначення можливостей виконання позивачем покладеного на нього обовязку, оскільки транспортний засіб вибув із його володіння поза його волею і можливість відслідковувати стан викраденого автомобіля для позивача обєктивно втрачена.

У митному законодавстві відсутні загальні правила стосовно розподілу обовязків щодо доказування між сторонами митних правовідносин, тому положення ст.77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення може бути застосоване за аналогією до правовідносин митного контролю.

Отже, якщо, за твердженням позивача, можливості виконання ним вимог щодо вивезення автомобіля з України втрачені через дії обставин непереборної сили, то він зобовязаний підтвердити лише факти їх існування. Натомість, якщо митниця стверджує зворотнє, то повинна довести наявність цього факту, в даному випадку — достовірні дані про дійсний стан та поточне місцезнаходження транспортного засобу, що свідчило б про можливість продовження існування відповідного митного режиму і виконання позивачем покладених на нього обовязків, а також про обгрунтованість прийнятого рішення про відмову в припиненні митного режиму.

Згідно з положеннями ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Суд також зазначає, що тривале та безрезультатне розслідування кримінального провадження №12017161500003634 за ч.3 ст. 289 КК України від (незаконне заволодіння транспортним засобом) та за № 12017161500003639 за ч.1 ст.185 КК України (крадіжка) за фактом викрадення транспопртного засобу позивача, відповідно до висновків ЄСПЛ, який міститься в його рішенні від 22.02.2005 року у Справа "Новоселецький проти України" (заява №47148/99) є порушенням права позивача, гарантованих йому державою Україна положеннями ст.1 Протоуолу №1 до Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року.

При визначенні можливого способу поновлення порушеного права позивача, суд у відповідності до положень ч.3 ст.7 КАС України, застосовує до спірних правовідносин положення Конвенції та Протоколу №1 до нього, обов`язковість яких передбачена положеннями ст.8 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ в Україні».

Таким чином, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права у вигляді скасування протиправного Рішення про відмову у припиненні (завершенні) митного режиму тимчасового ввезення транспортного засобу, оформлене листом від 30.01.2019 року №553/10/15-70-18-01-03 і зобов`язання Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) видалити із програмно- інформаційного комплексу ЄАІС інформацію щодо митного режиму тимчасового ввезення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску.

Вказаний спосіб захисту права позивача відповідає завданням адміністративного судочинства щодо захисту прав особи, яка звернулась за судовим захистом та максимального відновлення його прав, визначених ст.2 КАС України та відповідає повноваженням суду при вирішенні справи, які передбачені ч.1, ч.3 ст.245 КАС Украхни.

Судом не приймається позиція представника відповідача про те, що вірно було б зупинити, а не скасовувати режим тимчасового ввазення транспортного засобу позивача, оскільки це передбачено відповідними положеннями МК України, виходячи з наступного.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2018 року по справі №1-рп/2018 в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України). За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовних органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).

З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу правової визначеності, як складовою частини поняття верховенства права, позивач з моменту звернення до митного органу із відповідною заявою та наданням доказів неможливості виконання ним своїх обов`язків щодо зворотнього вивезення транспортного засобу через відсутність у нього такої фактичної можливості, міг ґрунтовно розраховувати на те, що негативні наслідки до нього застосовані не будуть і він буде звільнений від відповідальності та тягару обов`язку, який він не може виконати через обставини, які не залежать від його волі.

Зупинивши митний режим транспортного засобу позивача на невизначений строк, держава Україна, в особі митного органу, з-за відсутності винних дій особи, зобов`яже його нести тягар відповідальності та обмежить його право на можливість ввезення іншого транспортного засобу на митну територію в майбутньому.

При цьому, яе встановлено під час розгляду справи, цей строк може бути невиправдано великим, оскільки за півтора роки, що минули з моменту викрадення транспортного засобу позивача, відповідні державні органи України нічого не зробили для відновлення прав позивача та встановлення причетних до цього злочину осіб та з повідомлення слідчого органу від 21.09.2018 року за №36/1-1347 (а.с.14) вбачається, що слідство не може назвати хоча б приблизні строки завершення розслідування.

Таким чином, такий спосіб поновлення прав позивача, як зупинення митного режиму транспортного засобу на час проведення досудового розслідування, через невизначеність строків такого зупинення, не буде відповідати принципу правової визначеності, в зв`язку із чим, є неприйнятним для суду.

Разом з тим, суд вважає, що вимоги про зобовязання Одеської митниці ДФС дозволити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) тимчасове ввезення інших транспортних засобів особистого користування є надмірними. Видалення відповідачем із програмно- інформаційного комплексу ЄАІС інформації щодо митного режиму тимчасового ввезення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску є достатнім для усунення перешкод в реалізації позивачем права на тимчасове ввезення в Україну іншого транспортного засобу особистого користування. Суд зазначає, що таке право у позивача виникає не внаслідок існування окремого дозволу Одеської чи іншої митниці ДФС, а із загальних положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та регламентується Конвенцією про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону № 1661-IV від 24.03.2004 року, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Одеської митниці ДФС про відмову у припиненні (завершенні) митного режиму тимчасового ввезення ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску, оформлене листом від 30.01.2019 року №553/10/15-70-18-01-03.

3. Зобовязати Одеську митницю ДФС видалити із програмно-інформаційного комплексу ЄАІС інформацію щодо митного режиму тимчасового ввезення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 ) транспортного засобу Lexus RX200, XBQ 093, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , 2016 року випуску.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 19.07.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.