ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"18" липня 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/2037/19

Господарський суд Одеської області у складі судді – Петрова В.С., розглянувши матеріали заяви Компанії BALUCO S.A., Панама (вх. № 4-42/19 від 16.07.2019 р.) про арешт морського судна в порядку ст. ст. 136-138 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ :

16.07.2019 р. Компанія BALUCO S.A. (Панама) звернулась до господарського суду Одеської області із заявою про арешт морського судна (вх. № 4-42/19 від 16.07.2019 р.), згідно якої просить суд накласти арешт на судно FIRST І (ІМО 9423487, прапор Панама), власник - іноземна компанія ZELIANA MANAGEMENT SA (місцезнаходження: Care of Irika Shipping SA, 13, Vasilissis Amalias Street, Kifisia, 145 61 Athens, Greece), яке знаходиться в акваторії морського порту Південний Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (місцезнаходження: вул. Берегова, 11, м. Южне, Одеська обл., 65481, Україна), шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії морського порту Південний Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (вул. Берегова, 11, м. Южне, Одеська обл., 65481, Україна).

В обґрунтування своєї заяви Компанія BALUCO S.A. посилається на наявність у неї чинної морської вимоги до судна “FIRST І” (ІМО 9423487), прапор – Панама, судновласником якого є Компанія ZELIANA MANAGEMENT SA, місцезнаходження якої визначено Care of Irika Shipping SA, 13, Vasilissis Amalias Street, Kifisia, 145 61 Athens, Greece, менеджером якого є Компанія IRIKA SHIPPING SA, місцезнаходження якої визначено : 13, Vasilissis Amalias Street, Kifisia, 145 61 Athens, Greece, яка виникла у зв`язку із поставками на судно змащувальних матеріалів.

Так, заявник вказує, що електронними листами від 05.11.2018 р. та від 07.11.2018 р. судновий менеджер замовив поставку 11.11.2018 р. на судно в порту ОСОБА_1 (Португалія) змащувальних матеріалів. На підставі вказаних листів менеджера судна заявник електронними листами від 05.11.2018 р. та від 06.11.2018 р. підтвердив можливість поставки змащувальних матеріалів та надіслав судновому менеджеру пропозицію № 1012779 щодо поставки на судно наступних змащувальних матеріалів за нижче вказаною ціною: CEPSA GAVIA 7050 в кількості 11000 літрів (кг) вартістю 1,94 дол. США; CEPSA CICONIA 30 в кількості 3000 літрів (кг) вартістю 1,54 дол. США; CEPSA LARUS 4040 в кількості 2000 літрів (кг) вартістю 1,97 дол. США; CEPSA RADA XMP 150 в кількості 416 літрів (кг) вартістю 3,50 дол. США; CEPSA RADA XMP 220 в кількості 416 літрів (кг) вартістю 3,50 дол. США; CEPSA COMRESORES ES 100 в кількості 80 літрів (кг) вартістю 18,30 дол. США; CEPSA ARGA COMPLEX LITIO EP в кількості 54 літрів (кг) вартістю 10,90 дол. США; CEPSA ARGA WR ЕР в кількості 40 літрів (кг) вартістю 10,60 дол. США.

Водночас, як вказує заявник, 16.11.2018 p. змащувальні матеріали, зазначені у підтверджені заявника, були поставлені на судно у наступній кількості, що підтверджується квитанцією про доставку мастильних матеріалів № 5611332811, підписаній капітаном (старшим механіком) судна: CEPSA GAVIA 7050 у кількості 10320 літрів (кг), CEPSA CICONIA 3О у кількості 4300 літрів (кг), CEPSA LARUS 4040 у кількості 1720 літрів (кг), CEPSA RADA XMP 150 у кількості 373 літрів (кг), CEPSA RADA XMP 220 у кількості 375 літрів (кг), CEPSA COMRESORES ES 100 у кількості 72 літрів (кг), CEPSA ARGA COMPLEX LITIO EP у кількості 54 літрів (кг), CEPSA ARGA WR EP у кількості 40 літрів (кг).

Так, за ствердженнями заявника, 16.11.2018 р. заявник виставив судновому менеджеру рахунок № 1005492 на загальну суму 37843,87 доларів США., в якому визначено строк його оплати судновим менеджером або судновласником протягом 30 днів, але пізніше 15.12.2018 р. При цьому, як додає заявник, пеня в розмірі 2 % щомісячно нараховується за затримання платежу, що вказано у підтвердженні та рахунку замовника.

Наразі заявник зауважив, що електронними листами від 12.12.2018 р. та від 06.02.2019 р. судновий менеджер замовив поставку на судно в порту Новий Орлеан (США) змащувальних матеріалів. На підставі вказаних листів менеджера судна заявник електронними листами від 12.12.2018 р. та від 17.12.2018 р. підтвердив можливість поставки змащувальних матеріалів та надіслав судновому менеджеру пропозицію № 1006240 щодо поставки на судно наступних змащувальних матеріалів за нижче вказаною ціною: EXXONMOMIL MOBILGARD 570 в кількості 10001,60 літрів (кг) вартістю 1,79 дол. США; EXXONMOMIL MOBILGARD 300 в кількості 3001,83 літрів (кг) вартістю 4,53 дол. США; EXXONMOMIL MOBILGARD 440 в кількості 1998,70 літрів (кг) вартістю 1,83 дол. США; інші платежі (вартість баржі) в кількості 1 вартістю 2600,00 дол. США.

Між тим, як вказує заявник, 16.02.2019 p. змащувальні матеріали, зазначені у підтверджені заявника, були поставлені на судно у наступній кількості, що підтверджується квитанцією про доставку мастильних матеріалів № 783001, підписаній капітаном (старшим механіком) судна: EXXONMOMIL MOBILGARD 570 в кількості 2642 літрів (кг); EXXONMOMIL MOBILGARD 300 в кількості 793 літрів (кг); EXXONMOMIL MOBILGARD 440 в кількості 528 літрів (кг).

При цьому заявник зазначає, що 16.02.2019 р. виставив судновому менеджеру рахунок № 1006515 на загальну суму 28752,31 доларів США., в якому визначено строк його оплати судновим менеджером або судновласником протягом 30 днів, але пізніше 17.03.2019 р. Також, як додає заявник, пеня в розмірі 2 % щомісячно нараховується за затримання платежу, що вказано у підтвердженні та рахунку замовника.

Стосовно третьої поставки заявник зазначає, що електронними листами від 20.03.2019 р., від 25.03.2019 р. та від 27.03.2019 р. судновий менеджер замовив поставку 01.04.2019 р. на судно в порту Новий Орлеан (США) змащувальних матеріалів. На підставі вказаних листів менеджера судна заявник електронними листами від 20.03.2019 р. та від 25.03.2019 р. підтвердив можливість поставки змащувальних матеріалів та надіслав судновому менеджеру пропозицію № 1006573 щодо поставки на судно наступних змащувальних матеріалів за нижче вказаною ціною: EXXONMOMIL MOBILGARD 570 в кількості 7998,58 літрів (кг) вартістю 1,79 дол. США; EXXONMOMIL MOBILGARD 300 в кількості 5000,53 літрів (кг) вартістю 1,53 дол. США; EXXONMOMIL MOBILGARD 440 в кількості 1998,70 літрів (кг) вартістю 1,83 дол. США; інші платежі (вартість баржі) в кількості 1 вартістю 3700,00 дол. США.

Як вказує заявник, 01.04.2019 p. змащувальні матеріали, зазначені у підтверджені заявника, були поставлені на судно у наступній кількості, що підтверджується квитанцією про доставку мастильних матеріалів № 783090, підписаній капітаном (старшим механіком) судна: EXXONMOMIL MOBILGARD 570 в кількості 2113 літрів (кг); EXXONMOMIL MOBILGARD 300 в кількості 1321 літрів (кг); EXXONMOMIL MOBILGARD 440 в кількості 528 літрів (кг).

Водночас, як вказує заявник, 01.04.2019 р. виставив судновому менеджеру рахунок № 1006392 на загальну суму 29325,88 доларів США., в якому визначено строк його оплати судновим менеджером або судновласником протягом 30 днів, але пізніше 30.04.2019 р. Також, як додає заявник, пеня в розмірі 2 % щомісячно нараховується за затримання платежу, що вказано у підтвердженні та рахунку замовника.

Таким чином, заявник стверджує, що загальна вартість поставлених заявником на судно змащувальних матеріалів та наданих супутніх послуг (доставка баржею) становить 95922,06 доларів США та складається з: 37843,87 доларів США згідно рахунку № 1005492 від 16.11.2018 р., 28752,31 доларів США згідно рахунку № 1006515 від 16.02.2019 р., 29325,88 доларів США згідно рахунку № 1006392 від 01.04.2019 р.

Однак, як стверджує заявник, станом на цей час судновий менеджер або судновласник не здійснили оплату поставлених змащувальних матеріалів та супутніх послуг (доставка баржею), у зв`язку з чим станом на дату звернення з цією заявою сума заборгованості складає 95922,06 доларів США.

На підтвердження належності судновласнику права власності на судно заявник посилається на відомості, що мають неофіційний комерційний статус для забезпечення безпеки судноплавства та містяться в міжнародній інформаційній системі EQUASIS, адміністрування якої здійснюється Наглядовим Комітетом, членами якого є Європейська комісія та морські адміністрації Франції, Великобританії, США тощо, доступних на однойменному веб-сайті - http://www.equasis.org/EquasisWeb/pubiic/HomePaqe.

Водночас, як стверджує заявник, підтвердженням знаходження судна в акваторії морського порту Південний, адміністрація якого - Південна філія Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” знаходиться за адресою: вул. Берегова, 11, м. Южне, Одеська обл., 65481, Україна, слугують відомості, які містяться в міжнародній електронній базі даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic, доступних на однойменному веб-сайті - http://www.marinetraffic.com/ від 16.07.2019 р. о 20:02 15.07.2019 р. судно прибуло до морського порту Південний.

Крім того, як зазначає заявник, враховуючи координати знаходження судна, а саме 46,58084° північної широти та 31,05963° східної довготи, вказані в міжнародній електронній базі даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic, а також межі акваторії морського порту Південний, а саме від 46,28353° до 46,35413° північної широти та від 30,57124° до 31,59554° східної довготи, визначені та затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 р. № 1073 “Про межі акваторії морського порту Південний”, вбачається, що судно на даний час знаходиться в акваторії морського порту Південний.

Також заявник вказує, що за наявної у нього інформації єдиним майном, належним судновласнику, яке знаходиться на території України, є судно.

Щодо правових підстав арешту судна заявник посилається на Міжнародну конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 р., згідно положень якої:

- “Морська вимога” означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються (п.п. “К” п. 1 ст. 1);

- “Арешт” означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення (п. 2 ст. 1);

- на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт (ст. 4);

- Процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення (ч. 2 ст. 6);

- Судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт (ч. 2 ст. 8).

Вказана Конвенція 16.05.2012 р. набрала для України чинності та діє на території згідно Закону України “Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна”, Конституції України та Закону України “Про міжнародні договори України”, частиною 1 статті 9 та частиною 1 статті 19, відповідно яких визначено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Як вказує заявник, Республіка Панама, під прапором якої зареєстроване Судно, не є Договірною Державою Конвенції

Щодо підвідомчості та підсудності поданої заяви про арешт судна заявник, посилаючись на ст. 366, ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, вказує, що оскільки на момент виникнення морської вимоги на підставі поставки змащувальних матеріалів на судно, так і на цей час воно належить на праві власності Іноземній компанії ZELIANA MANAGEMENT SA, а також те, що судно знаходиться на території України в Одеській області в акваторії морського порту Південний, тому ця заява підлягає розгляду господарським судом Одеської області.

Представник Компанії BALUCO S.A. ОСОБА_2 викликався до суду на 18.07.2019 р. о 16 год. 00 хв. для надання пояснень та додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, про що була складена телефонограма господарського суду від 17.07.2019 р.

18.07.2019 р. до господарського суду Одеської області від представника Компанії BALUCO S.A. Селіванова М. Г. надійшло клопотання про прискорення розгляду заяви про арешт судна для забезпечення морської вимоги, відповідно до якого заявник вказує, що за інформацією, повідомленою представникам заявника капітаном морського порту Південний станом на 18.07.2019 р. о 9:00 на Судно було завантажено орієнтовно 9, 000 метричних тон зерна; закінчення навантажувальних робіт на Судно заплановано до кінця цієї доби. Вказані обставини за ствердженнями заявника свідчать про те, що у випадку задоволення судом заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту Судна, фактичне виконання цього судового рішення (шляхом його надання капітану морського порту Південний для затримання Судна в морському порту Південний) залежатиме, зокрема, від часу його оформлення у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Розглянувши заяву Компанії BALUCO S.A., дослідивши надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ГПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

За положеннями п.п.к) п. 1 ч. 1 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, ратифікованої згідно Закону України “Про приєднання України до Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна” №3702-VI від 07.09.2011р. “морська вимога” означає вимогу, що виникає на підставі поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються.

Відповідно до п. 2 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року, “арешт” означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.

Згідно ст. 2 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портові або докові власті згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції.

З урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "o", "p" або "q" пункту 1 статті 1. Судно не заарештовують, і застава або інший вид забезпечення не надаються більше одного разу в межах однієї чи більше юрисдикцій будь-якої з Договірних Держав за однією й тією самою морською вимогою одного й того самого позивача та, якщо судно було заарештовано в межах однієї з юрисдикцій чи були надані в межах такої юрисдикції застава або інший вид забезпечення для зняття арешту або з метою уникнення можливого арешту, то будь-який наступний арешт цього судна чи будь-якого судна, що належить тому самому власникові, за тією самою морською вимогою того самого позивача буде відмінений, а судно буде звільнене судом чи будь-яким іншим відповідним судовим органом цієї держави, якщо тільки позивач не переконає суд чи інший відповідний судовий орган, що гарантія чи інше забезпечення були остаточно зняті до накладення наступного арешту або що є інша достатня підстава для залишення арешту чинним. Якщо у випадку договору оренди судна з передачею володіння фрахтувальнику фрахтувальник, а не зареєстрований власник несе відповідальність щодо морської вимоги, яка стосується цього судна, позивач може накласти арешт на таке судно чи на будь-яке інше судно, що належить такому фрахтувальникові, з дотриманням положень цієї Конвенції, але жодне інше судно, що належить зареєстрованому власникові, не може бути піддано арештові у зв`язку з такими морськими вимогами. Положення цього пункту застосовуються до будь-якого випадку, коли особа, яка не є зареєстрованим власником судна, є відповідальною щодо морської вимоги, яка стосується цього судна (ч. ч. 1, 3, 4 ст. 3 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952року).

Статтею 4 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року визначено, що на судно може бути накладений арешт не інакше, як з дозволу суду або відповідного судового органу Договірної Держави, в якій здійснено арешт.

Частиною 2 ст. 6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року передбачено, що процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Положеннями ч. 2 ст. 8 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна 1952 року вказано, що судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1,чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт.

Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України (ч. ч. 1, 2 ст. 41 КТМ України).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 42 КТМ України судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога, зокрема, у зв`язку з постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його.

Разом з тим слід зазначити, що з матеріалів заяви вбачається здійснення заявником поставки змащувальних матеріалів на судно “FIRST І”, про що свідчать наявні в матеріалах справи підтвердження на поставку змащувальних матеріалів, квитанції про доставку, рахунки на оплату. Натомість докази здіснення сплати судновласником або судновим менеджером за поставлені заявником змащувальні матеріали відсутні, що в свою чергу дає суду підстави вважати наявність у заявника морської вимоги до судновласника - Компанії ZELIANA MANAGEMENT SA та суднового менеджера Компанії IRIKA SHIPPING SA про сплату заборгованості в розмірі 95922,06 доларів США.

При цьому відомості із систем ЕQUASIS та MarineTraffic свідчать про належність боржнику судна “FIRST І” (ІМО 9423487), яке станом на 16.07.2019 р. о 23:30 перебуває біля причалу № 16 морського порту “Південний”. Крім того, належність судна “FIRST І” (ІМО 9423487) Компанії ZELIANA MANAGEMENT SA ( ОСОБА_3 ) підтверджується класифікаційним свідоцтвом від 29.09.2018 р. та витягом з Навігаційного статутного регістру - свідоцтвом про реєстрацію судна “FIRST І” (ІМО 9423487, прапор Панама).

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Умовами ч. 3 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичної особи) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна; 4) найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Згідно абз. 1 ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Відтак, наведене свідчить про те, що станом на теперішній час судно не арештоване та може вільно залишити акваторію морського порту Південний та територію України. Отже, враховуючи зазначене, суд вважає, що існує реальна загроза (наявність об`єктивно існуючої можливості) залишення судном акваторії морського порту Південний після навантаження вантажу на судно та виконання необхідних процедур портовими властями.

Враховуючи викладене, та те, що судом встановлено наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника права морської вимоги до Компанії ZELIANA MANAGEMENT SA (судновласника) та IRIKA SHIPPING SA (суднового менеджера), а як наслідок виникнення права на арешт судна “FIRST І”, яке належить на праві власності Компанії ZELIANA MANAGEMENT SA, тривалу несплату останнім вартості поставлених заявником змащувальних матеріалів, що вказує на імовірність в подальшому утруднення виконання судового рішення за умови подання заявником відповідного позову, суд вважає за необхідне накласти арешт на вказане судно “FIRST І” (ІМО 9423487, прапор – Панама), власником якого є ZELIANA MANAGEMENT SA, яке знаходиться в акваторії морського порту Південний, шляхом заборони його виходу з акваторії морського порту Південний.

Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов`язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду.

Зважаючи на вказані положення Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що Компанії BALUCO S.A. необхідно у 30-денний строк подати позов та надати відповідне підтвердження суду.

Також слід зазначити, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі (п. 13 ст. 145 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Компанії BALUCO S.A., Панама (вх. № 4-42/19 від 16.07.2019 р.) про арешт морського судна задовольнити.

2. Накласти арешт на судно “FIRST І” (ІМО 9423487), зареєстроване під прапором держави Панама, власником якого є ZELIANA MANAGEMENT SA з місцезнаходженням: Care of Irika Shipping SA, 13, Vasilissis Amalias Street, Kifisia, 145 61 Athens, Greece, яке знаходиться в акваторії морського порту Південний Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 11) шляхом затримання та заборони його виходу з акваторії морського порту Південний Південної філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 11).

3. Стягувачем за цією ухвалою є Компанії BALUCO S.A. (Global Plaza, 50^th str 21^st floor, P.O. Box 0834 – 01251 Panama, Republic of Panama), що діє через повірену особу ОСОБА_2 (

АДРЕСА_1 . Боржником за цією ухвалою є Компанія ZELIANA MANAGEMENT SA” (Care of Irika Shipping SA, 13, Vasilissis Amalias Street, Kifisia, 145 61 Athens, Greece).

Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.

Ухвалу дійсна для пред`явлення до виконання протягом строку, встановленого Законом України “Про виконавче провадження”.

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Петров Володимир Степанович