ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2019 р. Справа№ 911/2019/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Суліма В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від відповідача: Покотило М.Б. - адвокат

від інших учасників судового процесу: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОФ»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019

у справі № 911/2019/18 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Лисової Ірини Василівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОФ»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Жефко Україна»

про стягнення 327 473, 68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 327 437,68 грн. вартості втраченого вантажу. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 15 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі № 911/2019/18 позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт заподіяння збитків утримувачем вантажного митного комплексу - відповідачем перевізнику через неналежне виконання зобов`язань щодо збереження товару, що перебував під митним контролем на суму 327 473,68 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі № 911/2019/19 повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі, а також поданих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях від 20.05.2019, від 04.06.2019, від 18.06.2019 відповідач зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки:

- представників відповідача не було запрошено для належного огляду товару та складення відповідної документації, яка б могла підтвердити спірну нестачу товару, а спірний транспортний засіб не було представлено відповідачу для огляду, а відтак відсутній будь-який двохсторонній акт (стороною в якому був би відповідач) який міг би свідчити про зникнення вантажу, його кількості, пошкодження пломб саме на території відповідача;

- позивачем порушено приписи ГПК України щодо подання письмових пояснень разом з додатковими доказами, відповіді на відзив, а також заяви про судові витрат;

- судом не було досліджено та враховано ту обставину, що позивач у даній справі не є власником нібито викраденого майна, тобто йому не належать пов`язані з вантажем правомочності, а відтак у нього відсутні правові підстави для звернення до суду з цим позовом;

- судом першої інстанції не було належним чином встановлено власника товару на момент виникнення спірних правовідносин, а відтак не може вважатись коректним витребування грошових коштів за майно від відповідача перевізником;

- судом першої інстанції не було досліджено обставини щодо страхування спірного вантажу, щодо проведення розрахунків за спірну нестачу між позивачем та третіми особами, щодо вартості та кількості втраченого вантажу;

- позивачем завищено суму витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МОФ» на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі № 911/2019/18.

19.06.2019 Фізичною особою - підприємцем Лисовою Іриною Василівною подано заяву про відвід колегії суддів - головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Буравльова С.І., Зубець Л.П. у зв`язку з тим, що наявні обставини, які можуть поставити під сумнів неупередженість та об`єктивність судової колегії Північного апеляційного господарського суду при розгляді даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 911/2019/18 визнано необгрунтованою заяву Фізичної особи - підприємця Лисової Ірини Василівни про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Буравльова С.І., Зубець Л.П., провадження у справі № 910/2019/18 зупинено, матеріали справи № 911/2019/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст.32 ГПК України.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2019 заяву ФОП Лисової Ірини Василівни про відвід суддів Пашкіної С.А., Буравльова С.І., Зубець Л.П. визначено колегію суддів у складі - головуючий суддя: Отрюх Б.В., судді: Іоннікова І.А., Доманська М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2019 відмовлено Фізичній особі - підприємцю Лисовій Ірині Василівні в задоволенні заяви про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду головуючого судді Пашкіної С.А., суддів: Буравльова С.І., Зубець Л.П. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОФ» у справі № 911/2019/18, справу № 911/2019/18 повернуто до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Зубець Л.П.

У поданих до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу від 26.04.2019, запереченнях щодо доповнення апеляційної скарги відповідачем від 31.05.2019 та письмових поясненнях від 12.06.2019 позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін з посиланням на те, що:

- надані позивачем докази підтверджують факт зникнення спірного вантажу саме на території відповідача, відповідачу про факт втрати вантажу заявлено безпосередньо під час її виявлення, а відтак саме відповідач має нести відповідальність за незабезпечення збереження вантажу;

- вартість послуг адвоката є цілком співрозмірною ціні позову та підтверджена відповідними первинними документами;

- наданими позивачем доказами підтверджується як вартість, так і кількість втраченого вантажу;

- позивач як перевізник і особа, яка відповідає перед замовником за вантаж під час його перевезення, компенсував вартість втраченого вантажу експедитору - ТОВ «Жефко Україна» і саме з цього моменту зазнав збитків та набув право вимоги до відповідача, як особи відповідальної за зберігання вантажу на митному вантажному комплексі.

Станом на 18.07.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та треті особи представників в судове засідання не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

28.07.2017 позивач, як перевізник, та третя особа 2 - ТОВ «Жефко Україна», як клієнт, уклали договір про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) № L-OVL-28-07-2017 в п.1.1 якого погодили, що позивач приймає на себе обов`язки за плату і за рахунок третьої особи 2 організувати виконання послуг, пов`язаних з перевезенням та обробленням вантажів в міжнародному та/або регіональному сполученні, а саме: організувати виконання послуг, пов`язаних із безперешкодним перевезенням вантажів третьої особи 2 автомобільним транспортом та обробленням вантажів третьої особи 2 з метою їх доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України й інших держав.

Згідно з п. 1.4 договору про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) № L-OVL-28-07-2017 вид, об`єм, строки, вартість послуг позивача за даним договором визначаються окремо для кожного перевезення у відповідності до узгоджених заявок третьої особи 2.

Позивачем та третьою особою 2 підписано заявку № 42 за якою позивач прийняв на себе зобов`язання організувати перевезення вантажу (медикаменти) до 20 тон за маршрутом: м. Гарволін, Польща - с. Мила, Україна, дата подачі транспортного засобу під навантаження 21.12.2017, строк доставки - 26.12.2017, місце митної очистки - Чайка згідно ЦМР або ПП.

На виконання заявки № 42 позивачем було надано транспортний засіб НОМЕР_2/ НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_2 , для перевезення вантажу (медикаменти) по маршруту м. Гарволін (Польща) - с. Мила (Україна).

Факт проведення вказаного перевезення підтверджується наявними в матеріалах справ копіями транспортних накладних CMR № 0044024 від 21.12.2017, № 0044025 від 21.12.2017.

Зі змісту вказаних накладних вбачається, що одержувачем вантажу є третя особа 1- Товариство з обмеженою відповідальністю «Реккітт Бенкізер Хаусхолд Енд Хелс Кер Україна».

Завантаження, згідно транспортних документів, було проведено у належному місті та відповідальними на те особами 21.12.2017. На підтвердження даного факту було складено Перевантажувальний акт (б/н від 21.12.2017) засвідчений підписом представника відправника.

Згідно печаток на міжнародних товаро-транспортних накладних, 23.12.2017 року вищезазначений транспортний засіб перетнув Державний кордон України у пункті пропуску Дорохуск/Ягодин та продовжив рух до СК «МЛП-Чайка» для подальшого розмитнення та розвантаження.

26.12.2017 року транспортний засіб НОМЕР_2/ НОМЕР_1 заїхав на територію СК «МЛП-Чайка».

З талону-перепустки на територію вантажного митного комплексу № Імп 17 930 від 26.12.2017 вбачається, що транспортний засіб позивача заїхав на територію вантажного митного комплексу, що належить відповідачу та знаходиться за адресою: 08130 , Україна, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 1-А, з неушкодженим цілісним митним забезпеченням (з неушкодженими пломбами).

Позивач стверджує, що вранці 26.12.2017 водієм було виявлено, що митне забезпечення (пломба) були пошкодженні, замок зник та пропало 59 коробів вантажу, про що було в телефонному режимі повідомлено відповідального менеджера замовника перевезення та здійснено виклик поліції на територію вантажного терміналу (Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул. Антонова, 1 А).

Наведені обставини підтверджуються протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.12.2017, з якого вбачається, що під час перебування на території митного комплексу відповідача, позивачем було здійснено заяву до правоохоронних органів про крадіжку двох палет вантажу, що складає 59 коробів, у кількості 8496 шт.

Крім того, позивачем надано довідку від 27.12.2017, видану Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області про початок досудового розслідування кримінального провадження № 12017110200007953 за ч.1 ст.185 КК України, відповідно до якої 26.12.2017 невідома особа, шляхом пошкодження опломбувального троса проникла в напівпричеп № НОМЕР_1 транспортного засобу № НОМЕР_2 , який перебував на території вантажного митного комплексу «Чайка» (ТОВ «МОФ») за адресою: Києво-Святошинський район, село Чайки, вул. Антонова, 1-А, та викрала ліки Нурофен та Нурофен Форте в кількості 8496 шт.

Про повідомлення співробітника вантажного митного комплексу про подію, свідчать пояснення співробітників митного комплексу, зокрема старшого зміни ОСОБА_4 , який повідомляє, що йому, як старшому зміни, водієм було заявлено про пошкодження пломби та втрату двох палет вантажу.

Судом першої інстанції встановлене, що складання акту, на відсутності якого наголошує відповідач, стосується здійснення митного контролю, в той час, як матеріали справи містять достатньо доказів фіксації факту втрати вантажу, процедура якого окремо не врегульована правилами вантажного митного комплексу.

Таким чином, як вбачається з обставин справи та підтверджується даними розслідування Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області факту крадіжки товару на території належного відповідачу вантажного митного комплексу, автомобіль позивача прибув на територію вантажного митного комплексу з неушкодженими пломбами і крадіжка виявлена саме у зв`язку з виявленням пошкодження пломб на території комплексу ВМК ТОВ «МОФ» с. Чайки.

Крадіжкою вантажу на території вантажного митного комплексу, який належить відповідачу, позивачу було завдано збитків у розмірі вартості втраченого вантажу на суму 327 473,68 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком кількість втраченого товару:

- артикул 8021400 - Nurofen 6's, НУРОФЕН тм, 200мг - 6 912 шт.;

- артикул 8053858 -Nurofen Forte, НУРОФЕН тм ФОРТЕ, 400мг - 1 584 шт.

Вартість втраченого товару згідно розрахунку власника вантажу, додатку до претензії, курс НБУ за 1 дол. США для перерахунку на дату оформлення вантажної митної декларації (27.12.2017): 27,944567 грн.; Артикул 8021400 - Nurofen 6's, НУРОФЕН тм, 200мг - 218 476,91 грн., Артикул 8053858 - Nurofen Forte, НУРОФЕН тм. ФОРТЕ, 400мг - 108 996,78 грн.

Разом вартість втраченого товару складає: 218 476,91 + 108996,78 = 327 437,68 грн.

У зв`язку із втратою частини вантажу, позивач, як перевізник, отримав від замовника перевезення - експедитора, третьої особи 2, претензію №2018-001 від 24.01.2018 в якій остатній просив відшкодувати вартість втраченого вантажу у загальній сумі 327 473,68 грн. Позивач погодився з вимогами викладеними у претензії.

Водночас перевізник отримав відповідну претензію від власника вантажу - вантажоодержувача третьої особи 1.

При цьому з наявних в матеріалах справи документальних доказів слідує, що позивач відшкодував третій особі 2 збитки в сумі 327 473,68 грн. шляхом проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог про що ними були укладені додаткові угоди № 1 від 20.07.2018 та № 2 від 14.08.2018 до договору про надання транспортно-експедиційних послуг (організації автомобільних перевезень вантажів) № L-OVL-28-07-2017, а третя особа 2 третій особі 1 - шляхом перерахування грошових коштів меморіальним ордером 209 від 16.02.2018.

Щодо посилань відповідача на відповідальність перевізника за нестачу чи пошкодження вантажу, відповідні обставини мають значення під час здійснення перевезення, однак спірні правовідносини виникли під час перебування автомобіля перевізника на території ВМК, коли діяли правила митного комплексу.

Вказаними вище обставинами спростовуються посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не досліджено проведення розрахунків за спірну нестачу між позивачем та третіми особами, щодо вартості та кількості втраченого вантажу.

Звертаючись до суду позовом позивач просить стягнути з відповідача 327 437,68 грн. вартості втраченого вантажу посилаючись на те, що відповідач, як утримувач Вантажного митного комплексу, несе зобов`язання зі збереження транспортних засобів та вантажу, що прибули на його територію, а відтак, оскільки відповідачем не було забезпечено недопущення несанкціонованого доступ до транспортного засобу та вантажу під час перебування на території Вантажного митного комплексу, саме він зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки, завдані таким несанкціонованим доступом до його транспортного засобу сторонніх осіб, у розмірі 327 473,68 грн. у відповідності до вартості втраченого вантажу.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.3 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Статтею 442 Митного кодексу України визначено, що вантажний митний комплекс - це ділянка території з комплексом будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно з ст. 443 Митного кодексу України утримувач вантажного митного комплексу повинен обов`язково забезпечувати надання послуг із зберігання товарів, що переміщуються через митний кордон України, і транспортних засобів комерційного призначення.

Частиною 3 ст. 446 Митного кодексу України визначено обов`язки утримувача вантажного митного комплексу та передбачено, що утримувач вантажного митного комплексу зобов`язаний, зокрема, виключити можливість несанкціонованого доступу на територію комплексу сторонніх осіб, а також вилучення з його території товарів, що перебувають під митним контролем, і транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з ч.3 ст.936 ЦК України договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Частиною 3 ст.937 ЦК України встановлено, що прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Як визначено ст. 954 ЦК України, положення цієї глави застосовуються до зберігання, яке здійснюється на підставі закону, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на параграф 3 глави 66 ЦК України, забезпечення схоронності речі на території вантажного митного складу є спеціальним видом зберігання на підставі закону, який пов`язаний з особливостями здійснення митного контролю.

Відповідно до ст. 977 ЦК України якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках, зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання може посвідчуватись перепусткою.

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків, а доведення наявності всіх необхідних для стягнення збитків умов покладено на позивача.

Позивачем доведено наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а відповідачем не доведено відсутності його вини, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За таких обставин суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 327 473,68 грн.

Встановленими обставинами та доказами по справі спростовуються всі доводи апеляційної скарги.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив і вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в сумі 15 000,00 грн., факт понесення яких підтверджується наданими позивачем копіями: квитанції до прибуткового касового ордера Серія 01АААС 000052 від 28.01.2019, акту про витрати на послуги від 31.01.2019, заявки № 3 від 11.07.2018 та договору про надання правової допомоги, укладеним з Адвокатським бюро «Рогачова».

При цьому відповідачем не надано жодного обґрунтування тверджень про завищення позивачем суми витрат на правничу допомогу.

Посилання відповідача на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом витрати на послуги адвоката не були включені до попереднього розрахунку судових витрат, що виключає можливість їх стягнення з відповідача колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст.129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, не включення суми судових витрат на послуги адвоката до попереднього розрахунку судових витрат не є підставою для відмови у стягненні таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МОФ» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі № 911/2019/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України всі судові витрати по справі, в тому числі і за звернення з апеляційною скаргою, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МОФ» на рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі № 911/2019/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.02.2019 у справі № 911/2019/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2019/18.

Повний текст постанови складено: 18.07.2019

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді В.В. Сулім

С.І. Буравльов