ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2019 року

Київ

справа №809/4462/15

адміністративне провадження №К/9901/33350/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Калашнікової О.В.,

суддів - Білак М.В., Губської О.А.

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №809/4462/15

за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Мікули О.І., суддів: Кушнерика М.П., Старунського Д.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив стягнути середній заробіток за час затримки виконання постанови суду про поновлення на роботі за період з 27 грудня 2011 року по 19 листопада 2015 року в сумі 253578,60 грн.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. 12 лютого 2016 року Харківський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову.

3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист щодо негайного виконання судового рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, позивач до виконання у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» не пред`являв, а також офіційно не доводив до відома Львівської митниці свого наміру приступити до виконання посадових обов`язків на підставі постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року, тобто позивач не вчинив жодних дій спрямованих на забезпечення виконання судового рішення в частині звернення до негайного виконання щодо його поновлення на посаді.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 25 січня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2016 року у справі № 809/4462/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Львівської митниці ДФС України (79000 місто Львів, вулиця Костюшка,1, ідентифікаційний код 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 27 грудня 2011 року по 18 листопада 2015 року у розмірі 174101,40 грн. (сто сімдесят чотири тисячі сто одна гривня сорок копійок) без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Апеляційний суд мотивував своє рішення наступним.

Враховуючи те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття наказу лише від 19 листопада 2015 року № 930 "По особовому складу", колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право відповідно до ст.236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 20 лютого 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Львівської митниці Державної фіскальної служби.

7. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року.

9. 03 березня 2018 року вказана касаційна скарга Львівської митниці Державної фіскальної служби надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (відповідача у справі)

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково стягнуто з Львівської митниці Державної фіскальної служби середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

12. Крім того, апеляційний суд дійшов суперечливого висновку, що виплата позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду повинна бути здійснена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, Львівської митниці про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на публічній службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

14. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі №2а-3109/11/0970 визнано незаконним наказ Державної митної служби України №1821-к від 29 серпня 2011 року в частині припинення перебування на службі в митних органах України ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці, стягнено з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 14701,50 грн. за вимушений прогул. В решті позовних вимог відмовлено.

15. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року у справі №2а-3109/11/0970 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

16. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2014 року у справі №К/9991/27316/12 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2012 року скасовано, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року залишено в силі.

17. Наказом Львівської митниці ДФС від 19 листопада 2015 року № 930-о "По особовому складу" ОСОБА_1 поновлено на посаді провідного інспектора відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби боротьби з контрабандою та порушення митних правил Львівської митниці з 29 серпня 2011 року.

18. ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

22. Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

23. За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

24. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України).

25. Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

26. Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

27. Пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

28. Відповідно до частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

29. Частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

30. Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

31. Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не залежить від того, подала особа, яку поновлено на роботі, заяву чи виконавчий лист. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

32. Враховуючи те, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року в частині поновлення позивача на державній службі добровільно виконана відповідачем шляхом прийняття наказу лише від 19 листопада 2015 року № 930 "По особовому складу", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

33. При цьому, апеляційний суд вірно виходив з того, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі підлягає стягненню за період з 27 грудня 2011 року по 18 листопада 2015 року.

34. Також колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначив суму середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 27 грудня 2011 року по 18 листопада 2015 року в розмірі 174101,40 грн. (977 робочих днів х 178,20 грн.).

35. Щодо посилання скаржника на стягнення судом апеляційної інстанції середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів, колегія суддів зазначає наступне.

36. Відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

37. Відповідно до частини третьої пункту 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

38. Системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

39. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

40. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд при розгляді касаційного провадження у справі № 201/12340/16-а(2а/201/1042/2016).

41. Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

42. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій зміні.

VII. Судові витрати

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року у справі №809/4462/15 змінити, виклавши пункт третій її резолютивної частини в такій редакції:

3. «Стягнути з Львівської митниці ДФС України (79000 місто Львів, вулиця Костюшка,1, ідентифікаційний код 39420875) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 27 грудня 2011 року по 18 листопада 2015 року у розмірі 174101,40 грн. (сто сімдесят чотири тисячі сто одна гривня сорок копійок)».

3. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду