Провадження № 22-ц/801/1585/2019

Категорія: 50

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року

Справа № 130/545/19

м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача: Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Шемети. Т.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2019 року, постановлене суддею Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Заярним А.М.,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів на утримання дитини.

Мотивуючи свої вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованих шлюбних відносинах, від яких мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає разом з позивачем.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2017 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на доньку в твердій грошовій сумі в розмірі 845,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 14.12.2016 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внаслідок зростання цін на продукти харчування, одяг, а також погіршенням стану здоров`я дитини, яка потребує лікування, позивач несе витрати на придбання ліків, у зв`язку з наявними у дитини захворюваннями. Витрачаючи кошти на утримання дитини у тому числі речей першої необхідності та сплачуючи за комунальні послуги , її матеріальне становище змінилося. На даний час збільшились потреби дитини, яка навчається в школі.

Позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити спосіб стягуваних аліментів, оскільки на даний час їх розмір є недостатнім для належного утримання дочки. У зв`язку із досягнення донькою дев`ятирічного віку, із збільшенням потреб в навчанні та розвитку, погіршенням стану здоров`я дитини, вона вимушена звернутися до суду з позовом.

Посилається на те, що відповідач є працездатним, спроможний виконувати обов`язки по утриманню дитини, так як працює по найму у приватних осіб в м. Києві та отримує значні кошти.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на її користь на доньку з твердої грошової суми 845 грн. щомісячно на ј частину всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подав.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також невідповідність викладених у рішенні суду висновків обставинам справи просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

В якості основних доводів зазначає, що не необґрунтованими є висновок суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів на покращення матеріального становища відповідача, на погіршення стану здоров`я дитини та не доведення ОСОБА_1 підстав для збільшення розміру аліментів.

Відзиву на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд свій висновок мотивував тим, що позивачем не доведено обставин, передбачених ст.192 СК України для зміни розміру аліментів.

Колегія суддів з таким висновком не може погодитись з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі, який розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем та знаходиться на її утриманні.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2017 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на доньку ОСОБА_3 в розмірі 845,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 14.12.2016 і до досягнення донькою повноліття.

Звертаючись з позовом позивач, як то вимагає ст.81 ЦПК України та ст.192 СК України обґрунтувала та надала відповідні докази на підтвердження погіршення стану здоров`я дитини, зокрема довідку від 11.03.2019 Комунального некомерційного підприємства «Жмеринський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги».

З даної довідки вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на стаціонарному обліку у сімейного лікаря АЗПСМ №1 м. Жмеринка з діагнозом: Аденоїди ІІ ст. Плоскостопість ІІ ст. З/д анемія І ст. Дитячий невроз. Також зазначено, що дитина часто та довго хворіла на гострі респіраторні захворювання. Протягом останнього року хворіла: 3 рази-бронхітом, 4 рази-ГРЗ. Обстежена невропатологом з приводу дитячого неврозу та порушення сну. Потребує подальшого диспансерного нагляду, обстеження у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні і у Вінницькому психоневрологічному диспансері та санаторно-курортного оздоровлення.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Закон наділив правом стягувача аліментів на звернення до суду із позовною заявою про зміну способу стягнення аліментів.

Положення ч. 3 ст. 181 СК України не пов`язують право особи, яка звертається з позовом про зміну способу стягнення аліментів з обов`язком надання доказів про наявність підстав для зміни розміру аліментів, оскільки таке право позивачу гарантовано ч. 3 ст. 181 СК України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.

Мінімальний розмір аліментів на дитину віком від 6 до 18 років, у січні 2019 року (на момент ухвалення рішення у даній справі), з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», становить 1013 грн 50 коп.

Відповідач відзиву на позовну заяву та апеляційну скаргу не надав, щодо зміни способу стягнення аліментів не заперечив.

А отже висновок суду першої інстанції про те, що з моменту постановлення судового рішення про стягнення аліментів не відбулось змін, які б давали підстави для зміни способу стягнення аліментів не можна визнати обґрунтованим.

Помилковим є висновок суду, що дані обставини судом першої інстанції вже досліджувались при ухваленні рішення про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, адже погіршення стану здоров`я дитини відбулося після ухвалення судом рішення і не могло фактично існувати на час вирішення питання стягнення аліментів попереднім судом.

Доводи апеляційної скарги приймаються до уваги апеляційною інстанцією, оскільки спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи перш за все інтереси дитини, її право на належний рівень життя та забезпечення нормальної життєдіяльності, враховуючи стан її здоров`я, зокрема те, що вона часто хворіє, і потребує зв`язку з цим матеріальних затрат, а також вік дитини, який також впливає на її потреби апеляційний суд вважає, що присуджений розмір 845,00 гривень аліментів на дитину не може забезпечити належний рівень матеріального утримання дитини, не відповідає мінімальним її потребам та не забезпечує достатній життєвий рівень.

Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе. Дитині має забезпечуватися такий захист, який є необхідним для її благополуччя, а тому виходячи із цих принципів, принципів розумності, справедливості, законності, верховенства права, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу аліментів.

З урахуванням наведеного, положень ст.ст.181, 182, 192 СК України та принципів розумності й справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини, колегія суддів вважає, що спосіб стягуваних аліментів змінити з твердої грошової суми у розмірі 845,00 гривень на 1/4 частину усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки при вирішенні питання про стягнення аліментів суд допустився порушень матеріального та процесуального права, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір аліментів за 6 місяців (п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України), становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 10.02.2017 року.

Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набранням рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.

Головуючий М.М. Якименко

Судді О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета