ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2019 року

Київ

справа №344/2851/18

провадження №К/9901/56629/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про притягнення працівників Івано-Франківського відділу поліції та мешканців квартир до відповідальності, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 березня 2018 року, постановлену суддею Пастернак І.А., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді - Судової-Хомюк Н.М., суддів - Большакової О.О., Довгополова О.М.,

у с т а н о в и в :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила:

- притягнути працівників Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області до відповідальності відповідно до статей 15, 16 Закону України «Про звернення громадян» і також за порушення статті 24 Закону України «Про звернення громадян»;

- притягнути мешканців квартир № № 25, 26, 27, 29 по АДРЕСА_1 до кримінальної відповідальності за статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення й статті 49 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» за порушення санітарного законодавства проти здоров`я населення.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 березня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 березня 2018 року - без змін.

4. Cуди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про те, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись із ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 березня 2018 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано усіх обставин та норм законодавства України, якими передбачено її право на звернення до суду.

IV. Позиція інших учасників справи

7. Івано-Франківський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

8. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження у даній справі.

9. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А.

10. Ухвалою касаційного суду від 15 липня 2019 року касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 17 липня 2019 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. 06 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою про притягнення працівників Івано-Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області до відповідальності відповідно до статей 15, 16 Закону України «Про звернення громадян» і також за порушення статті 24 Закону України «Про звернення громадян» та притягнення мешканців квартир №№25 , 26 , 27 , 29 по АДРЕСА_1 до кримінальної відповідальності за статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення й статті 49 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» за порушення санітарного законодавства проти здоров`я населення.

VІІ. Джерела права й акти їх застосування

12. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду зі скаргою; далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

14. Як зазначено у пункті 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

15. У частині першій статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

16. Стаття 19 КАС України визначає справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, відповідно до пункту 1 частини першої якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

17. Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів установлено статтею 20 КАС України.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

VІІІ. Позиція Верховного Суду

19. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

21. Системний аналіз наведених правових норм у своїй сукупності дає підстави для висновку про те, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

22. Згідно зі статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

23. Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій, і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

24. Також слід зазначити про те, що під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

25. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

26. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

28. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

29. Ураховуючи викладене, Верховний Суд уважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

31. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

IХ. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 березня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі № 344/2851/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий : О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко