ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року Справа № 923/99/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІОН КОРПОРЕЙШН", м. Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 155 273 432,51 грн за договором фінансового лізингу

за участю представників сторін:

від позивача: уповноважений представник Логвиновська А. А.;

від відповідача: уповноважений представник Забродська Н. С.

11.02.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява від 06.02.2019 Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" (відповідач), в якій позивач просить стягнути заборгованість в сумі 155 273 432,51 грн. за договором фінансового лізингу № 4П16074ЛИ від 20.08.2016.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 12.02.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

01.04.2019 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи, проведення якої просить доручити судовим експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз міністерства юстиції України, та поставити на вирішення експертів наступні питання:

1.Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості за договором фінансового лізингу №4П16074ЛИ від 20.08.2016 щодо нарахування Акціонерним товариством "Приватнбанк" суми заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна в сумі 71358726,30 грн., якщо не підтверджується навести правильний розрахунок.

2.Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості за договором фінансового лізингу №4П16074ЛИ від 20.08.2016 щодо нарахування Акціонерним товариством "Приватбанк" суми заборгованості з винагороди за користуванням майном в сумі 57755141,87 грн, якщо не підтверджується, навести правильний розрахунок.

3.Чи підтверджується документально розрахунок заборгованості за договором фінансового лізингу №4П16074ЛИ від 20.08.2016 щодо нарахування Акціонерним товариством "Приватбанк" пені за порушення грошового зобов`язання в сумі 26159564,34 грн, якщо не підтверджується, навести правильний розрахунок. Подане клопотання, судом прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.04.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІОН КОРПОРЕЙШН" про призначення у справі № 923/99/19 судової економічної експертизи задоволено. Призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Херсонському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 923/99/19 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.04.2019 скасовано. Матеріали справи № 923/99/19 повернуто до Господарського суду Херсонської області.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 13.06.2019 провадження у справі поновлено, продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження. Підготовче судове засідання призначено на 02.07.2019.

У підготовчому судовому засіданні 02.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.07.2019 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві на позовну заяву зазначає, що ним вживалися всі можливі заходи та використовувались всі шляхи для найефективнішого використання майна, з метою отримання достатніх коштів, необхідних для своєчасної сплати лізингових платежів. Стверджує, що ТОВ «Пріон Корпорейшн», посилаючись на п. 6.2.11. Договору, яким передбачено, що Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати Банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості Майна); відсоткову винагороду за користування Майном; винагороду за користування майном отриманим в лізинг; інші витрати Банку, безпосередньо пов`язані з цим Договором, вказувало Позивачу, що зазначені перераховані виплати є досить фінансово обтяжливими для ТОВ «Пріон Корпорейшн».

У відзиві відповідач звертає увагу суду, що з метою стабілізації фінансового становища та забезпечення безперервної та повноцінної оплати лізингових платежів, у відповідності до п.4.2. Договору звертався з листом №10/12 від 24.10.2017р. до ПАТ КБ «Приватбанк» та просив надати згоду передати в сублізинг на ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) нерухоме майно, що є предметом Договору фінансового лізингу. Позивач не відповів на вищезазначений лист.

Посилаючись на приписи ст..ст.193, 194 ГК України, статті 528, 612, 613 ЦК України, відповідач у відзиві зазначає: «Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.».

Відповідач у відзиві стверджує, що відсутність співпраці AT КБ «ПРИВАТБАНК» з ТОВ «Пріон Корпорейшн» щодо перегляду в бік зменшення лізингових платежів та можливості укладення договору сублізингу ускладнило роботу ТОВ «Пріон Корпорейшн» та призвело до погіршення фінансового становища компанії, що вплинуло на неспроможність Товариством виконувати належним чином умови договору. На думку відповідача, бездіяльність Банку та ігнорування звернень товариства свідчить про те, що Банк відмовився прийняти належне виконання зобов`язань, запропоноване Лізингоодержувачем.

Посилаючись на ст..616 ЦК України, ст..233 ГК України, відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

20.08.2016 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРІОН КОРПОРЕЙШН" (Лізингоодержувач) та ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (правонаступником якого є AT КБ "ПРИВАТБАНК") (Позивач) було укладено Договір фінансового лізингу №4П16074ЛИ (надалі — Договір). В подальшому Сторони 22.08.2016 p., 25.08.2016 р. та 04.11.2016 p. укладали Додаткові угоди до договору фінансового лізингу №4П 16074ЛИ від 20.08.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1.1. Договору Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від Банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

У пункті 1.2. Договору сторони узгодили, що вартість майна становить: 416 128 416,00грн. Строк лізингу зазначено сторонами у п. 9.1. Договору (п. 1.3. Договору).

За змістом п.3.1. Договору передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна, зазначеним у Додатку №3, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що AT КБ "ПРИВАТБАНК" свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу, що підтверджується Актом прийому-передачі майна №1 від 25.08.2016 року (а.с.34).

Вищевказаний Договір фінансового лізингу №4П16074ЛИ від 20.08.2016 р. з додатками (зокрема і Акт прийому-передачі майна №1 від 25.08.2016 р.) було підписано сторонами із використанням електронного цифрового підпису, про що сторони домовились в Угоді про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 06.01.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 3 ст. 806 ЦК України).

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з п.3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п. 6.2.11. Договору (в редакції від 22.08.2016 р.) Лізингоодержувач зобов`язався сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)"; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим договором.

Пунктом 6.2.8. Договору на Лізингоодержувача було покладено обов`язок не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо такі зміни не погоджені сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 (п. 2.1. Договору).

Відповідно до пунктів 2.3., 2.3.2. Договору Лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений в Додатку №2. Починаючи з 07.11.2016 року, Лізингоодержувач сплачував відсоткову винагороду за ставкою 10,5% річних, що було узгоджено сторонами в Додатковій угоді від 04.11.2016 року.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Графіком лізингових платежів (Додаток №2 до Договору фінансового лізингу №4П16074ЛИ від 20.08.2016 р.) передбачена сплата лізингових платежів 25.09.2016р., 25.08.2017р., в подальшому щомісяця з 25.09.2017 р. до 25.07.2024 р.

Згідно Графіку лізингових платежів та виписки за рахунком НОМЕР_1 :

*25.09.2016 р. Відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 4 895 628,42 грн., в свою чергу Відповідач 23.09.2016 р. здійснив вказаний лізинговий платіж в обумовленому розмірі;

*25.08.2017 р. Відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 4 895 628,42 грн., в свою чергу Відповідач 23.08.2017 р. здійснив вказаний лізинговий платіж в обумовленому розмірі;

*25.09.2017 р. Відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 4 895 628,42 грн., у вказані строки платіж не було здійснено, через це 26.09.2017 р. оговорений платіж було винесено на прострочку, пізніше 27.09.2017 р. Відповідач лише частково сплатив 200 000,00 грн. (тобто недоплата склала 4 695 628,42 грн.);

*25.10.2017 р. Відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 4 895 628,42 грн., у вказані строки платіж не було здійснено, через це 26.10.2017 р. оговорений платіж було винесено на прострочку, пізніше 31.10.2017 р. Відповідач лише частково сплатив 200 000,00 грн. (тобто недоплата склала 4 695 628,42 грн.);

*25.11.2017 р. Відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 4 895 628,42 грн., у вказані строки платіж не було здійснено, через це 26.11.2017 р. оговорений платіж було винесено на прострочку, пізніше 30.11.2017 р. Відповідач лише частково сплатив 300 000,00 грн. (тобто недоплата склала 4 595 628,42 грн.), таким чином після 30.11.2017 р. загальний розмір простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна складав 13 986 885,26 грн. (що додатково відображено в виписках за рахунками НОМЕР_2 та НОМЕР_3 );

*25.12.2017 р. Відповідач мав здійснити лізинговий платіж в сумі 4 895 628,42 грн., у вказані строки платіж не було здійснено, через це 26.12.2017 р. оговорений платіж було винесено на прострочку, пізніше 16.01.2018 р. Відповідач лише частково сплатив 150 000,00 грн. (тобто недоплата склала 4 745 628,42 грн.).

В подальшому, за твердженням позивача, лізингові платежі частково вносилися Відповідачем в 2018 році на загальну суму 1 225 700,00 грн. (що відображено в виписці за рахунком НОМЕР_3 ), але їх було недостатньо для повного погашення простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що станом на 01.12.2018 р. у Лізингоодержувача наявна прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна в розмірі 71 358 726.30 грн. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 71358726,30 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктами 2.3., 2.3.3. Договору встановлено, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних, а починаючи з 07.11.2016 року — 21% (відповідно до Додаткової угоди від 04.11.2016 року), від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.

Відповідач допустив порушення розмірів та строків сплати відсоткової винагороди за користування майном.

Як вбачається з виписок за рахунками НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , станом на 01.12.2018 року за Лізингоодержувачем обліковується прострочена заборгованість по відсотковій винагороді за користування майном в розмірі 57 755 141,87 грн., вимоги щодо стягнення якої є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У пункті 7.1. Договору сторони визначили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У зв`язку з порушенням Лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. Договору Відповідачу станом на 01.12.2018 р. була нарахована пеня у розмірі 26 159 564,34 грн., вимоги щодо стягнення якої підлягають задоволенню.

Умовами пунктів 7.9. та 7.10. Договору Сторони погодили, що строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат встановлюються тривалістю 15 років; нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане Лізингоодержувачем.

Суд відхиляє посилання відповідача, викладені у відзиві, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та фактично встановленими обставинами справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Серявін та інші проти України”, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст..129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРІОН КОРПОРЕЙШН» (код ЄДРПОУ 39755238) на користь Акціонернго товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570) за Договором фінансового лізингу №4П16074ЛИ від 20.08.2016 р. прострочену заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна в розмірі 71 358 726,30 грн., 57 755 141,87грн. - простроченої заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном, 26 159 564,34 грн. -пені та судовий збір в сумі 672350,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 17.07.2019 року.

Суддя В.В.Литвинова