Постанова від 10.07.2019 по справі № 912/2391/16 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 10.07.2019 по справі № 912/2391/16 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 912/2391/16

Картка справи

Справа № 912/2391/16

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/2391/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання - помічника судді Кузьміної О.М.

за участю представників: ПАТ "Аграрний фонд" - адвоката Проніна О.А., арбітражного керуючого Лукашука В.М. - адвоката Лисенко А.А., Генеральної прокуратури України - Збараха С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ФОП Мораря Л.В.

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019

та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2018

за заявою ФОП Мораря Л.В.

про визнання грошових вимог на суму 1 229 369,17 грн.

у справі № 912/2391/16

про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області 13.09.2016 порушено провадження у справі № 912/2391/16 про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Левченка В.М.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.11.2016, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 13.09.2016 у справі №912/2391/16 в частині призначення розпорядником майна боржника (ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України) арбітражного керуючого Левченка В.М. скасовано; розпорядником майна ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України призначено арбітражного керуючого Лукашука М.В.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2018 у справі №912/2391/16 (суддя Коваленко Н.М.) визнано грошові вимоги кредитора - ФОП Мораря Л.В. до боржника - ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України в сумі 658 580, 00 грн. та включено їх до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення; витрати кредитора - фізичної особи - підприємця Мораря Леоніда Васильовича на оплату судового збору в сумі 2 756, 00 грн. віднесені до погашення в першу чергу; решту вимог кредитора - ФОП Мораря Л.В. до боржника - ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України - відхилено.

За висновком суду першої інстанції, вимоги ФОП Мораря Л.В. до боржника в сумі 658 580, 00 грн. підтверджуються судовим рішенням, визнані розпорядником майна боржника та є обґрунтованими.

Водночас, відмовляючи у визнанні грошових вимог Мораря Л.В. на суму заподіяних збитків у розмірі 557 427, 75 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги не мають належного документального підтвердження.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 (колегія суддів: Березкіна О.В. - головуючий, Кузнецов В.О., Вечірко І.О.) ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2018 у справі № 912/2391/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ФОП Морарь Л. В. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2018 у справі № 912/2391/16;

- ухвалити нове рішення в частині визнання грошових вимог ФОП Мораря Л.В. до ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, що складаються з суми збитків в розмірі 557 427,75 грн.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ФОП Морарь Л.В. зазначає, що, ухвалюючи рішення у справі, суди обох інстанцій у достатньому обсязі не визначилися з характером спірних правовідносин і правовою нормою, що підлягає застосуванню.

При цьому, посилаючись на норми ст. ст. ч. ч. 1, 4 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України, ч. 1 ст. 174 ГК України та пункти 4.3 укладених з боржником договорів, скаржник наголошує, що відносини по зберіганню можуть виникнути як безпосередньо з договору зберігання так безпосередньо в силу законодавчого припису, а також в межах інших договірних конструкцій (купівлі-продажу, комісії, підряду тощо).

На думку ФОП Мораря Л.В. , в силу виконання господарських зобов`язань, ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук поклало на себе обов`язок належного виконання зобов`язання в повному обсязі, в т. ч. і забезпечення охорони кожної одиниці техніки виконавця у весь період виконання робіт, відповідно, в силу закону відшкодувати збитки, внаслідок порушення цього зобов`язання.

Крім того, заявник касаційної скарги посилається на те, що висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності доказів факту передавання комбайну на зберігання відповідачу суперечать висновкам судів в частині визнаних грошових вимог на підставі рішення суду, оскільки стягнення на користь ФОП Мораря Л.В. , відбулось за надання послуг з виконання робіт по збиранню врожаю, який був здійснений саме із застосуванням техніки підприємця.

Разом з тим, ФОП Морарь Л.В. касаційній скарзі наголошує, що відхилення судами акта звіряння розрахунків від 27.10.2015, що підписаний сторонами не є оспорюваним, з вивіреним сальдо на його користь (а, отже, узгодженим щодо вже наявної заборгованості), не лише суперечить приписам ст. ст. 73, 74, 78 ГПК України щодо визначення письмового доказу, але й не ґрунтується на встановлених судами фактичних обставинах.

За твердження скаржника, застосовуючи у спірних правовідносинах ст. 1160 ЦК України, суди попередніх інстанцій помилково поклали обов`язок доказування виключно на нього, оскільки ч. 2 цієї статті встановлює презумпцію вини заподіювача шкоди.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду Касаційного господарського суду від 20.03.2019 для розгляду справи №912/2391/16 за касаційною скаргою ФОП Мораря Л.В. визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), судді: Жуков С.В., Білоус В.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 912/2391/16 касаційну скаргу ФОП Мораря Л.В. на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі №912/2391/16 залишено без руху; надано ФОП Морарю Л.В. строк для усунення недоліків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2019 у справі № 912/2391/16 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Мораря Л.В. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2018 у справі № 912/2391/16; призначено розгляд справи за касаційною скаргою на 10.07.2019 на 10 год. 00 хв.

Прокуратура Кіровоградської області звенулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з пояснення на касаційну скаргу ФОП Мораря Л.В., а розпорядник майна - арбітражний керуючий Лукашук М. В. - з відзивом на касаційну скаргу, в яких просили постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2018 у справі № 912/2391/16 залишити без змін, а касаційну скаргу ФОП Мораря Л.В. - без задоволення, посилаючись на те, судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у визнанні вимог ФОП Мораря Л.В. у розмірі 557 427,75 грн.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 09.07.2019 для розгляду справи № 912/2391/16 за касаційною скаргою ФОП Мораря Л.В. визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Огородніка К.М.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ПАТ "Аграрний фонд", арбітражного керуючого Лукашука В.М., Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи пояснень і відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України порушено та здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство, справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Згідно частин 1, 2 ст. 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону про банкрутство заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Частиною 2 ст. 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

При цьому, господарський суд у справі про банкрутство не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, між Ротарь В.В. (після зміни імені - Морарь Л.В. ) як виконавцем та боржником як замовником, 13.07.2015 укладено договір на виконання агротехнічних робіт № 13/07, згідно якого виконавець зобов`язався виконати роботи по збиранню врожаю зернових та інших сільськогосподарських культур - соняшника вартістю 600 грн. за 1 га. (далі - Договір 1), а 05.09.2015 - договір на виконання агротехнічних робіт № 1, згідно якого виконавець зобов`язався виконати роботи по збиранню врожаю зернових та інших сільськогосподарських культур вартістю 750 грн. за 1 га. (далі - Договір 2).

За змістом п. 1.1 Договору 1 та Договору 2 збирання врожаю здійснюється технікою виконавця.

Сторонами погоджено, що замовник зобов`язаний забезпечувати охорону кожної одиниці техніки виконавця у весь період виконання робіт в тому числі перебування техніки виконавця в господарстві замовника. п. 4.3 Договору 1 та Договору 2.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ФОП Морарь Л.В. звернувся в межах даної справи про банкрутство з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 1 229 369, 17 грн.

В обґрунтування кредиторських вимог, ФОП Морарь Л.В. послався на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.06.2016 у справі №912/2058/16, згідно якого стягнуто з ДП "Дослідне господарство "Червоний землероб" Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України на користь ФОП Мораря Л .В . 177 826,00 грн. основної заборгованості, 14 057,20 грн інфляційного збільшення суми боргу, 2 967,00 грн 3% річних від простроченої суми боргу за надані послуги за Договором № 13/07 від 13.07.2015; 419 400 грн суми основної заборгованості, 27 270,68 грн інфляційного збільшення суми боргу, 8 100,74 грн 3% річних від простроченої суми боргу за надані послуги за Договором № 1 від 05.09.2015; 8958,38 грн. судового збору.

Матеріалами справи підтверджується, що вимоги у вказаній частині визнані розпорядником майна та судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, та не оспорюється заявником касаційної скарги.

Водночас, заперечення ФОП Мораря Л.В. стосуються його вимог в частині стягнення з боржника 557 427, 75 грн. збитків, заподіяних внаслідок пошкодження належного підприємцю майна, які останній обґрунтував тим, що на виконання умов Договору 1 та Договору 2, укладеного з боржником, кредитор залучив комбайн зернозбиральний марки Джон Дір 9500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 р.в., заводський номер НОМЕР_2 , що належить йому на праві спільної сумісної власності, який внаслідок пожежі, яка сталась 20.09.2015, близько 01:30, було пошкоджено.

ФОП Морарь Л.В. вважає, що у зв`язку з тим, що умовами договору, за яким на користь кредитора рішенням суду стягнута заборгованість з боржника, було передбачено обов`язок боржника зберігати техніку підрядника, то заподіяні внаслідок пошкодження комбайну збитки, підлягають включенню до грошових вимог, заявлених кредитором до боржника у межах даної справи про банкрутство.

Згідно норм ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Крім того, ч. 1 ст. 224 ГК України встановлено обов`язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди (п. 4 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч. 1 ст. 76 ГПК України)

Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При розгляді справи суди дослідили, що ФОП Морарь Л.В. у своїх поясненнях зазначив про те, що 20.09.2015, близько 01:30, внаслідок пожежі, комбайн зернозбиральний марки Джон Дір 9500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 р.в., заводський номер НОМЕР_2 , було пошкоджено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідно до наданого ФОП Морарем Л.В. звіту суб`єкта оціночної діяльності №161 від 27.09.2015, вартість матеріального збитку з врахуванням зносу на запасні частини становить 557 427, 75 грн.

Однак, при цьому, за результатами дослідження матеріалів справи судами встановлено, що кредитором надано суду лише 2-гу та 5-ту сторінки вказаного звіту, які не містять інформації щодо власника зазначеного комбайну, причин пошкодження тощо.

Крім того, як встановлено судами, ФОП Морарем Л.В. не надано жодного доказу про те, внаслідок чого сталось пошкодження комбайну, в якому місті та з яких причин.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що зі змісту укладених договорів №1 від 05.09.2015 та №13/07 від 13.07.2015 не вбачається, що сторони погодили порядок виконання обов`язку з забезпечення охорони кожної одиниці техніки виконавця у весь період виконання робіт, в тому числі перебування техніки виконавця в господарстві замовника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ФОП Морарем Л.В. не долучено жодного документу на підтвердження факту передання саме комбайну зернозбирального марки Джон Дір 9500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 р.в., заводський номер НОМЕР_2 , на зберігання боржнику, а також факту використання при виконанні умов договорів з обробітку землі, саме вказаного комбайну та документи, які підтверджують право власності ФОП Мораря Л.В. на цей комбайн.

Враховуючи приписи наведених норм, надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам та поясненням учасників провадження даної справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю боржника та пошкодженням комбайну зернозбирального марки Джон Дір 9500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1996 р.в., заводський номер НОМЕР_2 .

Місцевим та апеляційним судами також досліджено і встановлено, що при зверненні до суду з вимогами до боржника в зазначеній частині ФОП Морарь Л.В. не надав належних доказів, на підставі яких в результаті дослідження конкретних пошкоджень, зі встановленням особи, яка їх завдала, часу завдання, характеру та ступеня останніх, можливо було б дійти висновку про фактичний розмір шкоди, завданої майну.

При цьому, доводи заявника касаційної скарги про те, що боржник фактично визнав суму заподіяних збитків, оскільки підписав акт звіряння взаємних розрахунків, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та були відхилені як безпідставні і колегія суддів погоджується з ними, оскільки акт звірки взаємних розрахунків не є зведеним бухгалтерським регістром і первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні", не може використовуватись як письмова форма визнання боргу та не є належним і допустимим доказом, що підтверджує заборгованість, у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій інстанції про відмову у задоволенні заяви ФОП Мораря Л.В. в частині визнання кредиторських вимог в сумі 557 427,75 грн.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, зводяться до помилкового тлумачення норм наведених у касаційній скарзі норм ЦК України і з з огляду на викладене вище не спростовують обґрунтованих висновків місцевого та апеляційного судів про відсутність підстав для визнання кредиторських вимог ФОП Мораря Л.В. в розмірі 557 427,75 грн.

Обґрунтування касаційної скарги фактично зводяться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, неправильно були оцінені судами під час розгляду його кредиторських вимог, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, а тому не можуть бути прийняті колегією суддів.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, розглянули спірні кредиторські вимоги ФОП Мораря Л.В.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ФОП Морарем Л.В. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді у даній справі про банкрутство кредиторських вимог ФОП Мораря Л.В.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2018 у справі № 912/2391/16 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП Мораря Л.В. залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.08.2018 у справі №912/2391/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді - Білоус В.В.

Огороднік К.М.

Джерело: ЄДРСР 83058848

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!